Розділ 580

Курото своїм Вічного Мангек’є Шарінганамі дивився на перекосене обличчя Дейзі.

Його чакра росла, як куля, немов бомба, готова от-от підірватися.

- Але хіба так повинно було бути?

Курото дивився на нього, не розуміючи, що відбувається.

Бах.... Бах.... Бах....

Білі спалахи вибуху осяяли нічний ліс, оглушуючи його!

Ця хвиля вибухів почала поширюватися від нього на всі боки, потрясаючи землю прямо в судний день!

Чіріку повертався до храму, коли почув вибухи за спиною.

Він не встиг повернутися навіть, коли вибухна хвиля збила його з ніг.

Він піднявся з землі, б’ючись, коли друга хвиля вражала його у дерево.

Він спирався спиною об дерево, вирішивши не рухатися поки що.

- Що це було?

Вибухи доносилися саме звідти, де член Аматсуками спіймав шинобі-відстудника з Скритого Камня на ім'я Дейзі.

Як йому пощастило, що він не наполягав і не залишився там, інакше б він був куди ближче до центру вибуху.

Зруйнований ліс.

- Кхе-кхе...

Курото стояв, оточений ребрами Золотого Сусаноо навколо себе.

Усе, що було в лісі, тепер літали у вигляді обвуглеленого зілля, листя парили, догоряні Доттла і роздмучені вітром.

Курото подивився на дерево, в яке він кинув своєю кунай разом з шматочками плоті на кінці. На місці дерева тепер був чорний, як сажа, пенні. Від тіла не було й сліду, а кунай лежав на землі калюжею розплавленого металу.

- Дейдара, ти намагався мене вбити!

Очевидно, що його гендзюцу не стримало Дейзі. Ех, а адже Ітачі знадобилося пару слів і один погляд, щоб переконати Дейзі здатися.

А його Дейдара мало не підірвав. Між ними була просто величезна різниця.

- Потрібно думати як божевільний, а то я не можу передбачити його дії.

Курото подивився навколо, дивлячись на рівнину, що залишилася після вибуху.

Вибух був оглушливий, але вибухнула лише мала частина лісу, а сила вибуху - куди слабша.

Він закликав Сасуноо в страху, розуміючи, що можна було витримати вибух і без нього.

У небі над ним.

- Я тут!

Дейдара сидів, склавши ноги разом, на спині своєї глиняної сови.

- Цей плащ, ця маска на його обличчі з символом вогню. Хо Мусубі з Аматуків. Я чув, що в Аматсуках два Хо Мусубі з Мангек'є Шарінгуном, але чому у клана Учиха таке слабке гендзюцу?

У своїй Деревні Скритого Каменя він тільки і чув, як сильні Вчиха з Мангек'є Шарінгом, наскільки складно їх здолати та інше.

Але вони помилялися, тому що сьогодні він сам зміг легко вирватися з гендзюцу шинобі клана Учиха.

Дейдара пишався собою.

- Мангек'є Шаринган твого клана більше не здолає мене. Твій Шаринган ніщо проти мого мистецтва!

Дейдара помітив, як навколо все почало світитися.

Фух...

Це був довгий клинок з золотого полум’я, який кинувся до нього прямо з неба. Він забрав сову в бік, щоб врятувати себе, але знизу на нього роївся один клинок з золотого полум’я.

Дейдара ледве вислизнув від другого клинка, з широкими очима і подивом дивився на завершене Сусаноо.

Курото стояв всередині Сусаноо.

- Ти наївно думав, що мене можна вбити твоїми дешевими трюками?

Дейдара захоплювався тим, що дивився на Сусаноо з почуттям нікчемності.

Він швидко засунув руку у свою сумку і витягнув звідти купу глини.

Пташка прямувала до землі, бо золотий клинок Сусаноо наздоганяв його ззаду.

Бах....

Золотий клинок протаранив землю, залишивши в ній слід від удару.

Дейдара стрибнув з птаха, захоплено дивлячись на Сусаноо.

- Це Сусаноо клана Учиха? Неймовірно, просто неймовірно... але моє мистецтво...

Фух...

Курото навіть не слухав його, кинувшись геть з тіла Сусаноо пряміком на Дейдару.

Кунай виблискував і різав зверху вниз.

Дійдару привернув увагу до Золотого Сусаноо. Він помітив Курото занадто пізно, піднявши руку і захищаючи обличчя.

Кров виризнула з руки Дейзі, яка була виставлена вперед. На землю впав шматок м'яса.

Дейдара схопив руку і почав відступати, розкидаючи глиняних павуків по дорозі назад.

Курото не пустився доганяти його, але тихо підняв шматок плоті Дейзі з землі і загорнув його в шматочок паперу, повертаючись назад у Сусано

У той час павуки почали бігти за ним, вилазячи на тіло Сусаноо.

- Кац! - Він гукнув Дейдара.

Бах.... Бах.... Бах....

Глиняні павуки почали вибухати на тілі Сусаноо, але нічого не сталося.

Золотий чоловікоподібній гігант стояв, побоюючись своїм зовнішнім Дейдару.

Курото з радістю усміхався.

- Глиняний клона так важко відрізнити!

Тільки що його Вічний Мангек'є Шарінген помітив ту ж хвилю чакри, яка донеслася до тіла Дейзі перед першим вибухом, означає це не справжній Дейдара.

Павуки не могли нічого зробити проти Золотого Сушноо, але він все одно їх підірвав, використовуючи дим і пил для заміни себе клоном.

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom