Невтішна поява списа зі залізного піску не лише зупинила Саторі, але й привернуло увагу інших людей. Тінь летіла за залізним списом, приземлившись поруч з ним.
- Аматсуками?
Натовпи шінобі Конохі визирала на шионі у чорному плащі з золотими писаннями, що були в ній і маскою із символом вітру.
Член Аматсуками.
Юі сиділа на землі, дивлячись на нього.
Її лякав цей невидимий силует у чорному одязі і з залізним списом.
Курото виліз на вістрям залізного списа, не звертаючи уваги на Юї.
Він бачив її легкий переляк, але не виявив на її тілі ніяких ран.
Він тихо зітхнув, бормоча.
"Горіл же, бережи себе, не лежь на рожен, уникай небезпечних для життя битв. Якби не я, він би вбив тебе! Знову мені доводиться захищати тебе!"
Курото так не хотів показуватися, очікуючи в тіні, як Акатсуки нападуть на Коноху, щоб потім вичекати і атакувати Наґато або Обіто, хто здасться першим, аби вбити його.
Але його необачна поведінка змусила Юї втрутитися.
Він так швидко втручався в бій і бився, тратя всю чакру, що тепер незвично стояв і дивився перед усім селом та Акатсукі.
Але він вже втрутився і не міг просто взяти й піти.
Курото вирішив використати цю тишину і розгубленість шінобі Конохі, які не могли оправитися від хаосу, який влаштував Саторі.
- Хм, просто купа невдах. Село Скритого Ліста завжди б’є себе в груди і гордо заявляє, що вона одна з п'яти Великих Деревень, але де ж її міць?
Тсунаде встала і крикнула йому.
- ТИ з організації Амацуками?
Курото окинув її побіленим поглядом.
Поза всяким сумнівом, Тсунаді зараз була в заціпененні через свій страх виду крові, тому вона не боєць. Саме тому вона не змогла врятувати Юї.
Але вона керувалася зі своєю фобією куди краще, ніж думав Курото.
Тсунаді могла просто втратити свідомість, коли бачила кров. Тепер вона трималася і стискала кулаки, стискувала зуби та вставала.
Навіть то. що вона не втратила свідомість показує, що фобія почав відступати.
Тсунаде вже давно намагалася позбутися цієї фобії, бо з моменту повернення до Деревні зрозуміла, що рано чи пізно почнеться війна з Акатсукі.
Вона вже не відреагувала на маленький лужу крові, тому спокійно провела свій загін до Джіраї. Але вона помітила, що Саторі вбиває своїх ворогів недбало вивертаючи їх назовні, показуючи всю кров і тіло жертви. Вона побачила справжню криваву лазню, а до такого вона не була готова.
Саторі злетів вище, помахуючи крилами і обстрілюючи його літаючими пір’ям. Гострі пір’я зі свистом встромлювалися у землю!
Курото хмуріл брови, помахавши правою рукою.
Залізний пісок слухався його, оточуючи Курото і утворюючи величезний щит, який закривав собою всіх.
Цзінь.... Прокинься... Пинь...
Перня Саторі билися об піщаний щит з залізного піску, схрещуючи і падаючи на землю!
- Швидко, виводьте поранених! - Тсунаде повернулася до Курото і запитала.
- Навіщо ти допомагаєш нам? Що потрібно Аматсукам?
Курото дивився тільки на Юї. Йому було байдуже до всіх інших, тому він відповів.
- Допомагаю вам? Мені просто потрібно вбити цього монстра, тільки і всього!
Після закінчення другої руки він почав рухати залізний пісок, який підняв багатьох шінобі та Юї в тому числі відштовхнув їх на безпечну відстань.
Тсунаде помітила, як залізний пісок почав оточувати шінобі.
- Що ти робиш?
Курото відповів їй швидко.
- Я позбудуся цих невдах. Хай не розмовляють під ногами, так і ти!
- Ах ти!
Це була лють. Вона зазнала величезної травми, втративши свого брата і коханого, тому не відчувала, що з Конохою її тепер щось пов'язує. Але напад на Коноху показав, що це не так.
Вона була занепокоєна пораненими, займалася евакуацією, захищала слабких, крича шінобі.
- Джонини наліво, інші відступати!
Бах....
Джірая вистрибнув з-під завалів, важко дихаючи і крича Тсунаде.
- Стережися цього монстра. Він може читати думки. Він передбачити всі мої атаки!
Гамабунта лежав на землі.
- Ми не вистоїмо проти цього монстра!
- Не впадай у відчай!
Тсунаде подивилася на небо, стискаючи кулаки.
Страх втратити Деревню та людей, які були її товаришами, швидко розвіяли страх перед виглядом крові.
Саторі літав зі свистом, видаючи дивний звук, що нагадував сміх.
- Я відчуваю ваш страх. Жалюгідні буки, вам не впоратися зі мною!
- Букашки?
Курото не сподобалося це навернення.
Він витягнув сувій зі своєї сумки на талії, злегка похитав їй вітром і вдарив кулаком.
Шух....
З білого диму посипалися величезні тонни залізного піску, наче водоспадом ширяючи по землі.
Курото ніколи не повторюватиме своїх помилок минулого.
Коли він зустрівся з першим і Другим Хокаґе, у нього було мало залізного піску.
Тепер він навчився, що його клон вітру завжди носитиме з собою достатньо залізного піску в сувої.
Курото склав руки і крикнув.
- Вірші Магнетизму: Ливень Залізного Песка!
Шух.... шух....
Величезна хмара залізного піску перетворилася на маленькі кульки завтовшки з палець. Подібно до краплинок дощу, вони покрили все небо і падали вгору!
Тсунаде усміхалась.
- Така техніка, просто величезна по радіусу, від неї немає порятунку!
Але вона швидко змінювалася в обличчі, тому що Саторі був куди швидше Лівня Залізного Песка.
- Хаха-Ха-хо....
Гордливий сміх відлуння почувся по селі Скритого Ліста.
- Не спрацювало? - Курото моргнув, думаючи про себе.
- Залишається сподіватися на Кулак Залізного Песка тоді!
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 463 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom