Розділ 340

У в’язничній камері у Скритому піску маленький силует забився руками, стискаючи коліна і прячи голову між колін.

Цей хлопчик був сином Четвертого Казекаґе, а також Джінчурікі однохвостого Шукарку (Гара).

Після того як його намагалися вбити, Гаара зовсім втратив зв'язок з реальністю.

Він розлютився і почав заперечувати важливість життя, вбиваючи будь - яку форму життя. Як смерть, він обходився зі своєю косою все на шляху, жорстоко і безжалісно. З такою ж жорстокістю, з якою його застали Темарі-чан і Канкуро-кін під час іспиту на чужина в Конохе, коли він наважився майже всіх своїх однолітків.

Вбивство було єдиною причиною, по якій він жив.

А тепер його так легко поранив Х'юга Курото, а в люті Шісуї просто занурив у гендзюцу. Його, монстра Сунагакуру, так легко зупинили двоє шінобі з Конохи.

Гаара зараз був збентежений.

Для нього все втратило сенс. Він перестав боятися смерті, тому що втратив усіх любих йому людей. Життя не мало для нього змісту.

У цей момент Четвертий Казекаґе увійшов до нього в камеру.

Гаара не піднімав голови, ховаючи голову ще глибше.

Четвертий Казекаґе дивився на Гаару, який злився з темнотою. Він прийшов сюди з наміром убити його, але його щось зупиняє.

Без сумніву, це б'ється між собою емоції Казекаґе і емоцій батька. Він був розчарований тими подіями, що сталися вночі. Не тільки в тому, що Гаара втратив контроль над однохвостим, але і через те, як посли Конохі перемогли його сина.

Усі старійшини Сунагакури були спантеличені, бо те, що вважалося зброєю Дерівні, не могло її захистити.

Вони тепер всі переконливі і голосніші заявляли, що немає потреби більше захищати й охороняти Гаару, який так легко кожного разу сходить з розуму, а як Джинчуріки він не такий сильний, як повинен бути.

Як і Казекаґе, Раса знав, що прихованому Песку важко виносити сплеск болю Гаари.

Кожного разу Гаара завдавав Деревні непоправної шкоди, вбивши її шінобі. Єдиною причиною не вбивати була його сила, яку він показував, але і тут він поступається шинобі Конохі.

- Пора закінчувати!

Збираючись з думками, Раса холодному тоном сказав.

- У тебе є щось, що ти хочеш мені сказати?

Гаара наче не чув батька. Він зовсім не реагував.

Раса не став нічого випрошувати і вийшов з камери.

Невдовзі сюди прийшли шінобі Анбу Скритого Песка і не сказавши ні слова забрали Гаару.

Після того як Гаара пішов за Анбу Скритого Песка, він прибув у пустелю поза Деревні.

Вдалині на високій скелі стояли Четвертий Казекаґе Раса, старійшина Деревни Чіє, Ебізо і командир Абу Скритоного Песка Пакурра та патріархи Кланів Сунагакуре.

Ось-ось мала відбутися страта Гаари.

Вони не могли поступати інакше. Гаара підвів всіх в якості Джинчурікі. Четвертий Казекаґе прийняв запрошення третього Хокаге і мав незабаром поїхати на зібрання, отже Сунагакуре залишиться без його захисту. Ось чому вони поспішаємо з його стратою.

Гаару привели в глушину, і Анбу було сховано.

Страта у Скритті була дуже простою. Шинобі приводили у визначене місце, напишене вибуховими печатками, а потім підривали. Вибухи будуть багатьма, що падлий Джинчурікі буде поглинутий ними миттєво. Ніякого болю.

Гаара стояв, розуміючи, що відбувається, але його вже нічого не турбувало.

Шш... Шшш...

Це були вибухові печатки, які тут лежали товстими шарами. Досвідчений шінобі швидко здогадається, що тут було десятки тисяч печаток, які ось-ось вибухнуть.

Однохвостий Шукаку швидко зрозумів небезпеку і намагався контролювати тіло, але Гаара не давав йому цього зробити.

Бах.... Бах.... Бах....

Оглушливий вибух пролунав посеред пустелі!

Минає багато часу, перш ніж пил і дим від вибуху сміливо вітрами пустелі.

Нарешті дим розсіявся і знову настала мирна тиша.

Четвертий Казекаґе наказав командиру Абу.

- Перевірте!

Фух....

Це був лише шелест вітру, коли Пакура відправила пару шинобі до місця вибуху. Вони оглядали місце вибуху.

Там була жахлива картина. Пісок спалив силу вибуху, але ніде не було ні крові обпеченої плоті, не кажучи вже про одяг.

Шинобі Анбу Скритого Песка повернувся на скелю і доклав.

- Джинчурікі мертвий!

Старійшини знеохочувались, але згодом їхній настрій змінився полегшенням.

Четвертий Казекаге подивився вдалечінь, наказуючи Анбу.

- Відправте загін, щоб відстежити чакру однохвостого. Як тільки знайдете його, зловіть і запечатайте!

Хвостасті тварини ніколи не помирають, навіть якщо вони втрачають свою Джінчуріку. Вони повертаються кожні кілька років.

Четвертий Казекаґе, закінчивши з Гаарою, відчув невимовну втому.

Він повернувся до Чіьо і Пакуре.

- Ви посилаєтеся зі мною на зустріч з Хокаґе. Вона буде через пару днів.

Чіо і Пакура подивилися один на одного та кивнули.

Четвертий Казекаґе вже згадував зустріч з Хокаре, тому вони знали, що про це ніхто не повинен знати. Вони не ставили жодних запитань у присутності інших.

......... ... .......

Маленька печера в країні Скритого Песка.

Хьюга Курото зламав пару вітрів і кинув їх у вогонь.

Температура повітря в пустелі скакала вдень і вночі. Без вогню неможливо було заснути вночі через холод.

Мови полум’я були такі високі й спекотні, що Курото прикривав їх ладонами. Взявши трохи піску в іншу руку, він кинув його в обличчя на сплячого Гаару.

- Ааа...

Гаара похитав головою, прокинувшись. У вогні він побачив силует іншого шінобі, збентежено запитавши.

- Я не помер?

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom