Час: близько півночі.
Місце: долина, де розташувався склад Дерені Скритого хмари
....фіііїувухиххохх...
Підул холодний бриз, який змусив двох шинобі Скритого хмари на посту погасить затягнути одяг.
Він запитав: « Ти це чув? »
Другий послухався, але його відповідь була негативною: « Птахи й комахи — це не так. Що ти чув? "
Чорна тінь впала на них у цей момент.
« Хто?»
Дві шини Скритого Хмари навіть не встигли захиститися, перш ніж проколов холодний метал клінка.
Зробивши крок вперед з тіні, чоловік перевірив їх пульс. Обидва були мертві, в цьому він упевнений. Його погляд тепер впав на склад, розташований у самому центрі долини.
Коли місячне світло сяяло, його обличчя освітлювало чорну тінь.
Курото Х'юґа, відповідальний за відволікання ворога, якому треба було дати можливість Какаші пробратися всередину.
У долині Курото побачив, як густий ланцюг із охорони виставив хмару. Навіть далеко від склада яблуку було ніде впасти.
Кількість шінобі дорівнювала кількості запасів і зброї, яку вони везуть. Так що його там багато.
Оглянувшись уоком Тенсейгана, він злякався.
Тут було близько 150 шінобі, і це ті, хто були на посту. А були ще ті, хто ховалися. Їх повинно бути тут не менше 200.
Цього Курото явно не очікував.
Спочатку команда -11 сподівалася на 50-80 ворожих шінобі, вибудовуючи свій план на цю кількість. Але не на 200, очевидно не так на таку кількість.
Раптом, з іншого кінця долини почувся шум.
Шум змішався із криками та звуками битви, вмиґ заполонив тиху долину хаосом.
Курото подивився в далечінь, думаючи: « Напрямок Гая. Його так швидко виявили? "
План команди-11 був дуже простий.
Спочатку Курото, Шісуі та Гай проникли в долину з трьох різних напрямків і вбили будь - якого ворожого шенобі на шляху. Як тільки їх помітять, вони втечуть назад, заводячи зі собою попутно й дюжину охорони складу.
Ось тоді вступає і Какаші, який повинен знищити склад.
Всі четверо шінобі зустрінуться в точці відступу і повернуться до Коноху.
Але успіх плану був розрахований максимум на 80 шінобі. З такою кількістю ворога це просто неможливо. Курото мав зловісне передчуття.
Курото приготувався, аж поки шум з того боку не вщух.
"Якщо Гай потрапив на очі охорони, значить він вже взявся до плану відвезти охорону подалі від складу" - подумав Курото.
Але охорона прийшла в готовність, готуючись до інших нападів. Команди шінобі розпорошилися по долині, обшукуючи і заповнюючи кожен дюйм.
Курото бачив, як наближається ворог і що більше не треба ховатися. Він викинув десяток куналів з прикріпленими до них вибуховими печатками в напрямку ворога.
Бам....бам ..бай ...
Почулась серія оглушливих вибухів.
Під покровом ночі Курото витягнув меч і побіг на розгублених шинобі.
"Хто ти?"
"Де?"
"Враг атакує, ворог нападає!"
"Осторожно, ворог атакує!!"
Легкий меч виблискував, і в мить він вдарив чотири шінобі.
"Стихія вітру: порив!"
Але Курото не встиг зробити що-небудь ще. Один з командирів панночків використав вітер, щоб розігнати пил.
Без прикриття Курото відразу помітив, що стоїть перед натовпом шинобі Скритого Хлака.
Другий командир паннін відразу ж закричав: "Це Анбу Конохі, всім приготуватися!"
Цей підрозділ складався з генінів і панонів, які передали сигнал про напад та оточили Курото.
Курото мав уже тікати, так був план.
Але ворогів було більше, ніж вони думали, тому йому доведеться тут затриматися небагато.
Він повинен дати Какаші шанс проникнути на склад.
З другого боку, Шісуї вже атакував зненацька.
Він, послуговуючись фізичними мірками, розібрався з чотирма шінобі в долині.
Він не втягався у бійки з ворогом, натомість хотів вбивати сам одного. Він вже був на підступах до складу, коли лідер підрозділу Джонін виявив його.
Долина наповнилась шумом від лютої атаки Курото і Шісуї. Вибухи, крик, плач і ніч, все змішалося.
Какаші ховався, спостерігаючи за ними і набираючись терпіння. Він ще мав зробити свій хід.
Невдовзі Шісуі і Курото вирішили відступити.
Як і очікувалося, ворожі колеса не були готові відпустити їх так легко. Два загони переслідування по їхніх п’ятах лише з однією метою: зловити і вбити.
"Гай забрав 8 людей, Курото 16, а Шисуї 12..."
Ваша в тиші і темряві рахувала кількість ворогів, які покинули долину, звертаючи увагу на те, як змінювався захисний стрій навколо складу.
Всього ж команда-11 вбила і забрала з собою менше сотні шінобі. Какаші не міг їх у цьому звинувачувати, вони вже зробили достатньо.
А що сказати про чийогось ворога?
Очевидно, що Какаші цього не боявся.
З іншого боку, це підстебувало його рішучість знищити склад, тому що кількість охорони явно видавала те, що там приховано щось дуже цінне для Дерені Скритого Хмари.
Зробивши глибокий вдих, він прошепотів: "Зараз!"
Кролик-Обезіньа-Дракон-Криса-Птахца-Змея-Собака-Тиґр-Засьяна
Якаші закінчив складати ручні печатки, встромивши у долоню згусток енергії тисячі птахів!
Какаші втік до долини під ці звуки....
Курото біг між деревами, коли до нього долинали звуки унікального дзюцу Какаші "Чідорі". Отже Какаші взявся до останньої атаки.
Стрибаючи з дерева на дерево, він дивився на переслідуючих його шинобі Скритого Хмара. Шістнадцять всього, значить чотири загони, з них двоє з хорошим запасом шафи, означає Джоні. П'ять чарів, інші генини.
"Надо прикінчити їх всіх, поки я не добрався до точки відпочинку!" - подумав Курото.
Після закінчення Курото зупинився, повільно діставаючи клинок Кусанаґ з ніжен на стегні.
Шинобі Скритого Хмарака оточили його. Їхній лідер посміхався, дивлячись на юного Курото: "Просто дитина, але стільки хоробрості пробратися в долину!"
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 62 - Кінець
https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom