Вони обидва розступилися по сторонах в дивної тиші.
Гай виглядав блідо. Коротка схоплена з Забузою залишила на його тілі понад десять ран, неглибоких і несмерть, але все одно він поранений.
Забуза був не в кращій формі. Він важко дихав, хапаючись за меч.
Гай встиг зарядити йому ногою по ребрах. Це читали на обличчі Забузи, він не міг повністю випростатися, а дихання було збитий.
Курото побачив цю чудову нагоду.
"Гай, можеш відступити, далі я сам справлюся"
Гай знову не сперечався з наказом Курото і відступив назад.
Вона дала Гаю змогу оцінити його можливості проти нього. На жаль, Гаю не переможе його без відкриття внутрішніх воріт.
Як тільки Гай відступив, Курото мовчки зістрибнув на землю. Він спокійно ступав до Забузе, у присутності всіх зарозуміло кидаючись словами: "Я відрізняюся від Гаю, мені не потрібно так сильно намагатися, щоб розділитися зі слабким, безіменним, жалюгідним шінобі Скритого Тумана"
Курото так зухвало спілкувався з Забузою, намагаючись показати, що він для нього як мошка, яку він міг розчавити в будь-яку секунду. Принаймні, він хотів змусити інших повірити в це.
Але Забуза не терпить презирства в свою адресу.
"Так ти, людське відродження, як смієш мене називати безіменним....! Ти справді догрався!!"
(шагает)
Курото негайно влив чакри у свої ноги, блискавично прискорюючись на бік Забузи!
Нарешті, можливість яку він так давно чекав!
Забуза хоч і був здивований діями Курото, але він не якийсь новачок. Він виставив свій меч перед собою, готовий зустріти Курото.
Слеш...
Меч розрізав повітря, відвівши хвилю в бік Курото.
Але Курото Тенсейган вже давно помітив його рух.
Тенсейган був чудовим для того, щоб побачити все те, що відбувається в людському тілі. Він бачив не тільки потік Чакри в його руках, але й відсутність чакри у його ногах і ніякого скорочення м'язів.
Пара дрібних деталей, які раніше давали йому тактичний привілей.
Забуза лише хотіла, щоб Курото відступився, але м’язи в ногах не показували жодних рухів ногами після. А друга хвиля Чакри, що текла по венах до рук, показувала, як після змаху меча наступить ніндзюцу.
Курото легко читав його наміри, продумуючи в голові за секунду всі розрахунки і розподілюючи Чакру по всьому тілу.
Для інших Курото просто зупинився!
Нахилився назад злегка і зник на шаленій швидкості...!
Вся послідовність його рухів була виконана за секунду: ухилення від меча без найменших зусиль, рішення не відступити.
"... що ...? ..?
Курото, здається, не турбувало те, що Забуза збирається робити після цього, використовувати ніндзюцу або ще раз помахати мечем.
Але раптом Забуза зрозумів, що Курото якимось чином здогадався, як він збирається робити. Але було вже занадто пізно. Курото вже був занадто близько. Курото наніс кілька ударів м’яким кулаком біля Забуза.
Серце Забузи шалено застучило.
Вже було не важливо, помахне він мечем або зробить серію печаток для ниндзюцу. Вже надто пізно.
Бам.... Бам... і бам....
М’який кулак зробив серію глухих ударів по тілу. Грече тих, що чують, але уловених людським вухом.
Як тільки удари припинилися, тіло Забузи впало на землю, як спущений м'яч.
...флоп...
...... хссссс...
Всі шінобі навколо, що Анбу Скритого, який має Ліста, затрепетали.
Курото так легко розправився з Забузою!
Його так легко перемогти?
Очевидно, що ні!
Сила Момочі Забузи просто неймовірна. Зазнаний справжнім генієм, сильніший за Гатаке Какаші, кращого шинобі покоління Скритого Листа. Такого шінобі не можна було так легко перемогти. Принаймні, не можна бути абсолютно впевненим.
Але Курото був впевнений у собі. Він стояв над переможеним ворогом.
Вираз його обличчя був холодним і байдужим.
Він кинув поглядом трьох шінобі Скритого Тумана, повернувся назад і пнув лезо.
"Заберіть його звідси!"
Три шінобі Скритого Тумана підняли Забузу, поки один з них звернувся до Курото: "Нам наказано знайти блукаючих шинобі!"
Курото підняв голову, звертаючись до шинобі Скритого Тумана: "Шіонаби, про які ви говорите, моя мета. Не втручайтеся, я можу зробити своєю метою і вас теж".
Побачивши Забузу без свідомості і двох шінобі Анбу Конохі неподалік, шиновби Скритого Тумана переглянулися між собою, кивнули один одного та відступили, забираючи Забусу на спині.
Як тільки шінобі Скритого Тумана зникли, Курото не почали розмовляти з Анбу. Той вже не обмотував рани, готові до гонитви.
......... ... ... .. .......
Курото і Гай пішли в погоню. Анбу Конохі мовчки дивилися один на одного.
Старший синобі Анбу пробурмотів: "Мені здалося, чи цей малюк використав небесне обертання? Він з роду Хьюга?"
Какаші все ще стояв у масці лисиці, відповідаючи своєму капітану: "Так. Я знаю їх обох. Ми з одного класу. Одного звуть Майто Гай, а другого Х'юга Курото"
Старший шінобі Анбу був здивований: якщо я все вірно пам'ятаю, в твій рік крім тебе не було жодного перспективного шинаби, хіба ні? То як ці двоє виявилися сильнішими за тебе?"
Він був правий. Багато випускників-ровісників Какаші померли у війні, а ті, хто виживав, були чужинами, тільки Якові виділявся серед усіх, ставши джоніном в такому ранньому віці. Абу вважали, що він був найсильнішим серед своїх однолітків, але все було не так.
Какаші був такий розгублений.
Він ніколи не захоплювався Курото. Він завжди вважав його посередним шінобі без будь-якого таланту, щоб привернути хоч якусь увагу до себе. Але не сьогодні. Впевненість і поведінка Курото перед лицем загону-наємників Скритого Тумана нагадали йому про його вчителя, Намікаса Мінато.
Трохи схвильований старший шінобі Анбу звернувся до нього: "Запиши все в деталях і доповни особисто Хокаґе-саме. Такі таланти потрібні Аньбу, особливо в теперішньому випадку".
......... ... .......
Гай не міг запитати Курото: "Курото, чому ти не запитав у Анбу, чи є в них якісь відомості про блукаючих шінобі?"
Курото засміявся. "Тому що і дурню зрозуміло, що раз тут опинилися шінобі-наемники Скритого Тумана, означає блукаючі шиноби і справді з їхнього села. А шінобі Енбу Конохі тут, щоб простежити за ними, інакше вони б давно підростали".
Очевидно, він не хотів навіть думати про це.
Схований Туман послав би своїх найманців тільки якщо б вони хотіли зачистити сліди після вбивства. Що значить, що серед відступників був хтось з Кеккай Генкаєм, і дуже унікальний для Деревні Скритого Тумана.
Какаші та інші Абу лише стежили за їхньою діяльністю, оскільки вони ступили на територію країни Огня.
Тепер, після слів Курото, Гай почав розуміти.
Курото лише думав собі: "Якщо Анбу Конохі тільки стежили за їхніми діями, значить у них немає точної інформації про шинобі-відступників. Так і ще, я напав на їх слід, так що давай не втрачати часу"
Але Гай все одно не втримався: "Курото, я лише хотів сказати, що те, чого ти зробив у бою було дуже красиво, Я не очікував, щоб за допомогою тайдзюцу можна так перемогти ворога"
Курото посміхнувся його похвалі, хоч і зробив це ледь помітним.
https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom