Тільки Курото, радість Шино була помічена завдяки Тенсейгану. Настільки крихітна зміна в обличчі, але він зміг уловити це на відміну від Ітачі, який ще не розбудив Шарінган.
Тепер Курото придумався.
"Чому Шинно так зрадів, побачивши Орочимару і Джіраю? Всі знають, що Орочимару відступник села. Так, вони з'явилися тут в той же час, що і їх загін, але це нічого не змінює. Помоги от них чекати не варто...
Якщо тільки.... якщо тільки.... якщо тільки Шинно не впевнений, що Джірая і Орочимару допоможуть їм здолати шинобі Скритого Хлака...?
Але як може допомогти відступник Орочимар?
Очевидно, він знає, що село Скритого Хмлака шукає його, так навіщо він попрямував в країну Молнія?
Крім того, він попросив шінобі Скритого Ліста супроводжувати його і не приховувати свого справжнього імені. Він хоче спровокувати конфлікт між Схований Лістом і прихованим Хмарою? Але як він тоді мав врятуватися?
Хіба що, тільки ...?
Орочимару прийшов вчасно. Навіть надто вчасно для звичайних збігів? Чи це означає, що втеча Орочимару в Та-но-Куні і є козир Шинно?
Він працює на нього? Ні, Шинно зараз лише чунін, а Орочимару не потрібна особиста обуза. Ймовірно, між двома існує якась співпраця!
Курото намагався знайти відповідь у своїй голові.
Поява Джираї і Орочимару все змінює. Якщо Шино його помічник, то Орочимару не дасть йому загинути, так само як і Джірая, який не дозволить шинобі Скритого Хлака вбити шиноби його села.
Збираючись з думками, Курото прибрав одну руку за спину, даючи сигнал Ітачі.
Побачивши це, Ітачі відразу вистрілив у небо сигнальним вогнем села Скритого Листа.
Фіиїіїууву... бам, бах, бим...
Три вибухи утворили в небі три червоні хмари.
Але насправді сигнальний вогонь був зайвою силою. Коли Курото та інші побачили, то відразу припинили війну.
Друг за одним, Орочимару і Джарія були перед ними.
Вони оглядали людей, що оточували їх. "Не очікував застати тут джинчурікі Скритого Хлака. Здається, день протримається даремно!"
Джірая був злющем: "Не будь дурнем, Орочимару, ти розв'яжеш війну!"
Орочимару не звертав уваги на його слова, переходячи погляд з джинчурікі Мататабі на Курото та його загін, зупинивши його на Шинно і розплившись в усмішку.
Шинобі Скритого Хмарка тепер були не так впевнені у своїх силах. З появою Орочимара та Джіраїна веслували не на їхню користь.
На відміну від Курото, який утікав у війну, Ітачі, слава якого пошириться тільки в майбутньому, Джірая та Орочимару була дуже відомою після усіх цих війн. Від зарозумілості шінобі села Скритого Хлака не залишилось і сліду.
"Це ще не кінець?"
Коли джинчурікі зрозуміла, що нічого не зробиш, то пішла за своїм підрозділом.
Орочимару хотілося б за нею побігти, але джинчуріки завжди викликали загрозу.
Побачивши їх відступ Джірая я теж видихнув.
Курото більше не дивився на шинобі Скритого Хлака. Тепер він звернувся до Джірая: "Мастер Джирейя, вам потрібна наша допомога?"
Курото дав зрозуміти, на чиєму він боці.
Але Джірая відмахнувся від нього: "Орочимару не ваш рівень. Вам тут не місце. Завершіть свою місію".
Курото тільки й сподівався почути відповідь, і коли він отримав її, то негайно пішов геть.
Після цього вони почали рухатися обережніше.
Вони йшли обхід усіх міст і не розмовляли з ними. Натикаючись на відкриту місцевість. Без пагорбів або насипу вони чекали ночі і тільки потім йшли.
За тиждень вони дійшли до місця.
Село роздирала чума, всі були пригнічені, навіть знайшовся чоловік, який написав Шинно прохання про допомогу.
Курото чудово знав, хто такий Шинно, але вдаючи з себе, він просто закінчив місію і відправився назад.
На зворотному шляху Ітачі подивився на село позаду нього: "Капітан, з цим Шинно явно щось не так"
"Я знаю, але це вже не наша справа"
Ітачі все ж відповів йому: "Я не знаю, може я помиляюся. Я відчуваю в ньому ворога для Конохі".
Курото подивився на нього з тим же подивом: "Можлива"
Село Неба було знищено Схованом Левістом, можливо, Шинно ненавидить Коноху.
Курото міг судити про Шинно за минулими спогадами, але в Ітачі такої можливості немає, проте завдяки своїй інтуїції він зміг все правильно зрозуміти. Дивно.
Курото помітив знак, який залишив Орочимару на високому дереві. Орочимару кликав його до себе.
Коли Курото прибув на задану територію, Орочимару з’явився із тіні.
Курото був як завжди ввічливий: "Орочимару-сама"
Орочимару з подивом оглядав його, витримав паузу і сказав: "Куріто-кун, ти наводиш на мене інше почуття в цей раз"
Курото спокійно відповів: " Дякую за допомогу. Селиня мало не убила мене. І так, я цього разу трохи інший".
Орочимару злегка посміхнувся: "Благословна маскування? Скажи спасибі Шімуре Данзо"
"Чи це означає, що Шимура Данзо відповідальна за чистку?"
"Ну, я недооцінив його здібності і методи" Орочімару виглядав так, ніби говорив про щось відсторонене для нього.
Курото продовжував: "Кажається, ви взяли щось, що належить йому, щось дуже цінне"
Орочимару не заперечував, посміхаючись: "Мхм, яка розумна дитина"
Почувши відповідь, Курото не став домагатись, змінюючи тему розмови: Шинно теж...? Він з Вами, так?"
Орочимару глянув на нього знову: "Я навіть не зміг приховати це від тебе, ти і справді став сильнішим"
Курото похитав головою: "Він занадто необережний, не те, що я, навіть маленький Учиха зауважив, Що Шинно щось приховує".
Орочимару намагався ухилитися від відповіді: "Він викрав пару секретів Скритого Хлака про регенерації. Вони дуже допоможуть мені з моїми досвідами".
"Так ось чому Скрите Хлако відіслало за ним такий підрозділ"
Орочимару помітив інтерес в очах Курото: "Куріток-кун, якщо тобі так цікава Фізічна Регенерація можу поділитися копією результатів досвіду"
https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom