** Обернений відлік Землі: 392 дні, 7 годин, 36 хвилин. ***
** Обернений відрахунку випробування: 27 годин, 26 хвилин*
Час до кінця випробування завжди можна було викликати перед очима. Біля нього висіло відрахування долі Землі. Якщо цей план спрацює, я виконаю своє перше випробування з запасом часу. Як показують дані, час на Землі тікався приблизно в шість разів повільніше, ніж у Галені. Я не робив вигляд, що розумію як це працює, але варто було вивчити це в майбутньому. Але це проблема для майбутнього мене.
Зараз же мені потрібно було роздратувати якогось тупого головоріза і сподіватися, що Дорі з іншими прикриють мене. У мене в животі, коли я підійшов до Као наприкінці стійкої і побачив, як Дорі вислизнула з залу. Принаймні, Крег і Невін все ще були тут, хоча Креґ, здається, занадто захопився випивкою.
Я так відвівся, що, розвернувшись, Као побила свій піднос з напоями прямо в мене. Облив нас обох.
- Ідіот, дивитися треба куди... - Її голос затих, в той час як вона витріщилася на мене. Потім вона пробурмотила: - Чужак.
Її очі розширилися, в той час як вона дивилася на мене. Вона схилила голову набік з ігриво зігнутої бров'ю та озорою посмішкою, яка зробила один куточок пухлих губ.
- Ой, ну ти подивися на себе. Прости. - Вона поклала руку до грудей, і, як будь-який молодий повнокровний самець, я простежив за нею. - Це я незграбна. Ти зовсім не виглядаєш небезпечним. - Вона почала гладити мене по голові... як домашню тваринку. Це було гірше, ніж потрапити у франдзу. Я слабо посміхнувся.
Вона поставила піднос назад на стійку.
- Берт, повторюй замовлення. Мені потрібно привести в порядок гостя.
Вона взяла мене за руку і потягнула до кухні.
- Що... - Тільки і зміг вичавити я. Не те щоб я був зовсім безнадійний у спілкуванні з дівчатами - ну, якщо не питати думку моєї сестри... і, може, пари моїх колишніх, але ... Я ледве міг вставити слово. Не знаю, чи це через її впевненість, з якою вона мною вертіла, то через дотик цієї екзотичної красуні, тобто через всю цю божевільну ситуацію. Як би там не було, я дозволив затягнути себе на кухню.
Дехто з працівників подивився на нас, але відразу відволікався, бо їжа почала підганяти. У той час як Као вже вовшупотіло наді мною.
- Снимай рубашку. Потрібно відчистити. Цікаво, чи є у нас щось що можна тобі позичити.
- Эм, не варто... - Запротестував я.
Вона шикнула на мене.
- Дурниці. Це я тебе забруднила. Ти гість і такий милий. Це не моя справа, але ти впевнений, що прийшов за адресою? Не знаю, чи підходить це місце для такого хорошого хлопця, як ти.
Вона не зупинялася, стягла зі мене шкіряний броню і сорочку раніше, ніж я зрозумів. І вручила їх одному з кухарів, який тільки похитав головою, коли вона наказала йому їх чистити.
Я був радий бачити, що у них є проточна вода, нехай і з ручним насосом в раковині, але вона наповнила відро мильної водою, продовжуючи базікати.
- Мне так жаль. Я зазвичай не така незграбна. Ти явно не місцевий. Не схожий ти на авантюриста, навіть в цій броні. Не можу уявити, щоб ти когось вбивав. Так і хочеться вщипнути тебе за щічки, такий ти милий.
Вона підняла навколо мене справжню суєту, і все більше кухонних працівників поглянули в мою сторону.
Один старий кухар закричав: - Дивись, як би вона тебе не з'їла!
Інший додав: - Він більше на загубленої тваринки схожий.
Почувши ці слова, у мене в голові спалахнула емоційка: піксельна версія мене, яка волає до неба: « Чому?» Ця аура точно працювала, але зовсім не так, як мені хотілося б.
- У нас тут немає душі, так що доведеться задовольнятися миттям з відра. Взагалі-то, я не хочу, щоб ти влаштував ще більше безладу, так що сама тебе відмию. - Вона почала терти губкою мої груди. Хотілося б, щоб це було чуттєво або щось таке, тому що, хоч вона і прибульціка, вона була суперцікавою, але це просто дивно. Не кажучи вже про натовп, що зібрався кухонних працівників на нас.
У якийсь момент я задумався, чи це сон, про який говорять - ніби ти в школі у нижній білизні. Мені ніколи не снилося таке, але відчуття рівня збентеження було саме таким.
- У тебе непогані м'язи для такого мила. Що привело тебе до Анґвіча, чи, може, ти можеш запитати себе, що призвело на Ґален? О так, і нам б поштовхати про це. Тут є один тип з Корпорації Трансхек, який не приймає відмови. Постійно стверджує, що я його дівчина.
Ось тут стало ніяково. Я знав, що повинен робити, але чесно кажучи, мені було якось дивно. Взагалі, весь цей план з кожною хвилиною здавався все більш безглуздим. Але на кону була доля Землі. Треба було зробити все необхідне, щоб у неї з'явився ще один першопрохідець. Усередині я зібрався, і в голові з'явилася піксельна версія мене з квіткою у зубах та зализаним назад волоссям.
- Чудово розумію, чому ти йому так подобаєшся. Я і не знав, що блакитний колір може бути таким красивим.
Вона подивилася на мене як на двоголового жука, але потім її вираз пом'якшився.
- Це могло б промовити моторошно, але я просто не можу на тебе злитися. Ти такий милий.
Це стало очевидним. Усередині я почувався спустошеним. У мене з іншими дівчатами було не більше успіху, ніж вдома. Моя аура була по суті формою контролю свідомості. Може, вона і тонка, але все одно залишала неприємний осад. Так що я змінив тактику.
Нахилився і прошепотів їй на вухо: Тому я тут, роблю завдання.
Її очі трохи розширилися. - Справді?
- Так, але нікому не кажи.
Вона кивнула і знову наблизилася, так що наші голови опинилися поруч. Дивно, це було одночасно і ніяково, і хвилюючо - стояти так близько до неї, будучи без сорочки. Я відчував її подих на своїй шиї, і від неї виходив дивний, екзотичний запах. Напевно, це щось пов'язане з їх ... Гм... Я навіть не знав, як називається їх раса, але, швидше за все, це було щось расистське, тому що я помічав дещо схоже на Дорі. Феромони, можливо?
У той час як я намагався придумати, як утримати її увагу, не зловживаючи своєю аурою, двері на кухню відчинилися з такою силою, що повисла на петлях.
У дверній промінці, яку він ледве дозволив йому протиснутись боком, вдерлася жахлива істота.
- Као!
Мені не потрібно було пояснювати, що це з'явився Бек. Один його вид викликав страх. Він нагадував мені того космічного поліцейського з "Лило і Стіч". Його кінцівки були однаковою товщини по всій довжини, а тіло було одночасно широким і плоским, позбавлений будь-яких людських обрисів. Зростанням він був добрих вісім футів, а руки закінчувалися двома пальцями і великим протиставленим. На ньому не було зброї, тільки якась зброяючи на верхній частині тіла. Його шкіра входила на сірий гладкий камінь. Голова, здавалося, росла прямо з плечей - шиї не було і в поміні, - і була майже прямокутною.
https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi