Я відвернув палицю і знову вдарив. Посох знову потрапив, але тільки лизнув по плечу. Тварюка повернулася, розвернулась і стрибнула. Я знову помахнув палицею, цілуючи голову. Вона перекинулася в повітрі, відштовхуючись від удару, і водночас з силою хлестнула хвостом, заколовши півдюжини голки мені в ногу.
Біль перервав концентрацію, через що я перестав тримати себе на місці. Мене перевернуло через приміщення, як повітряну кульку. Я врізався у стіну і звивався від болю.
Але щось у мені включилося. Схоже на той випадок з першою білку. Було боляче. Звичайно, я не був досвідченим боксером, але хотів жити. Ліза четвертого рівня була набагато сильнішою, але я був ідіотом і не очікував цього. Адже її рівень вдвічі перевищував попередній.
Це переконало мене, що рівні в цій системі дійсно щось значать.
Я відштовхнувся здоровою ногою від стіни і відновив концентрацію. Зараз я б душу продав за хорошу атаку далекого бою, але що є то. Ліза була поранена. Вона йшла не зовсім прямо, збоку голови текла кров. Я знову піднявся над нею і помахнув палицею.
Бій був далеко від витонченого. Він перетворився у чергу стрибків лисиці, яка намагається схопити, вкусити або просто витискати мене хвостом, - і моїх маніврів, коли я метался по кімнаті, як кулька в пінболі. Використовуючи цей творчий метод, я наніс з дюжину ковзаючих ударів. Жоден з них не наніс серйозного урона, але я вкладав в них все що міг.
Можливо через біль, кровопотері або факту, що я борюся з монстрами в іншому світі, але я занурився у якийсь сюрреалістичний стан. Маленька частина мене істерично хіхікала, застреливши у ігровій петлі, де я був синьолосим колючим персонажем, що відскакував від стін для атаки на ворога. Але більша частина розуміла серйозність того, що відбувається.
У певному розумінні я навіть був вдячний цьому колючому хвості і щерящої пасти, що постійно кидається на мене. Це було якором і суворою правдою, яку я до кінця не прийняв у цей світ. Я б'юся не з невинною лисою-переростком. Ні, я в битві з монстром.
Це питання життя і смерті, і щось на мені нарешті перемкнулося. Колись я потурбуюся про те, що зі мною робить вбивство монстрів. Сьогодні мені потрібно вижити. Більше ніж вижити - мені потрібно досягти успіху, щоб Земля мала хоч якийсь шанс. До того бою це були просто слова.
Важливі слова, але я не відчував їх глибини до цього моменту, коли зіткнувся з ворогом вдвічі сильніше себе. Я подумав про маму та Сісі, і це дало мені волю терпіти біль. Але в цю мить я відчував найбільший зв'язок з батьком. Одного разу, коли він погодився говорити про свою службу, то сказав, що кожен морпіх переживає кризу. Тато називав це « суттю з кракеном" - внутрішньою битвою, яка кардинально змінює те, як людина себе бачить. Ця битва була моїм краденом.
Коли лисиця нарешті перестала підійматися, руки без вагань повисли, але я знав, що не можна зупинятися. Сповіщення ще не було. Треба було добити. Я впав вниз, всім вагою приземлившись на неї. Тварь слабо дёрнулася, але не могла навіть зібратись з силами для атаки. Я заніс палицю востаннє, і все закінчилося.
** Ви перемогли голку 4-го рівня. Ви отримали 120 XP.*
** У вас достатньо досвіду для підвищення рівня. Хочете прийняти?
Спочатку я витяг усі голки з ніг. Я не хотів лікуватися, тоді як вони стирчать всередині. Погана ідея. Займаючи думки цим, я намагався зрозуміти систему досвіду. Ця лисиця була на два рівні вища за мене, і, схоже, дві бонуси спрацювали мультиплікативно. У грі це було б схоже на читерство. Я б на мить задумався, звідки такий чудовий читач і потім використовував би його без жодних сумнівів.
Реальні рани робили все неймовірно іншим, але настав час зануритися в це з головою. Я прийняв досвід і тихо застоював від полегшення, в той час як тіло перебралося з нового рівня, і біль пішла. Окуляри здоров'я повністю відновилися, і я отримав окуляри характеристик. Може, варто було вкласти більше у живуватість. Але втрата окулярів здоров'я не могла передати те відчуття, коли гострі голки тверді як залізо і товщиною з простий олівець встромлюються в ногу.
Я не став відразу витрачати вільні окуляри характеристик. Замість цього зробив дещо огидне, на що, як мені здавалося раніше, я ніколи не був здатний. Я відмовлявся від потенційної сили. Не знаю, що таке еволюція, але потрібно використовувати будь-яку перевагу. Мій дядько міг покликати монстрів, один з яких був як міні-улкан, і все одно загинув. Мені потрібно ставати сильним і швидким.
Тому я дістав ніж і засмажив лисицю, а не просто зібрав з неї здобич. Потрібно було перевірити, чи можна активувати властивість купальника в крові. Вийшло брудно. Думав, мене вирве, але нарешті, вимикаючись у крові, я отримав позов.
** Ви активували властивість титулу Купальник у крові. (Чоловік 1) Ви ще не отримали еволюцію.*
**Обнаручена нова потенційна еволюція: Іглоспінна лисиця: 15% ***
Вимозавшись у крові з ніг до голови, почуваєшся огидно. Добре ще, вистачило розуму роздягнутися. Поки що я не помітив в підземеллі ознак бродячих монстрів - за цим я стежив у першу чергу, - але навіть без зіпсованого одягу, щоб відчути себе хоча б відносно чистим, пішла рідка частина однієї з моїх великих каністр із водою.
Мило я приберег на той момент, коли закінчу з підземелля. Просто не знав, скільки води потрібно для очищення, а ознак води всередині підземелля не бачив. Можливо, підземні монстри живуть магією або чимось таким, а не їжею і водою. Цікава думка, але коли я помився настільки, щоб можна було продовжувати бій, то знову одягнувся і подивився на інші речі.
Приріст характеристик на цей раз трохи відрізнявся, але все ще вкладався у описи, дані системі.
*** Подвічність +2*
** Живучесть: +2 ***
***Розум +4*
*** Вайла +2*
** Хвиля +4***
*** Харизм +2*
*** Вільних окулярів характеристик: +4*
Я вклав два вільні окуляри у Силу і два в Підважність та відправився на подальше полювання. Одяг точно врвався, але цього разу я не переодягнувся. Запасних речей було небагато. Треба було увійти в ритм і почати зачищати це підземелля. Тиск часових рамок нависав наді мною і підганяв вперед. Після цього залишався тільки конфлікт між захопленням від можливості випробувати таку магію і страхом перед новим болем. Битися з монстрами звучить захоплююче, і все таке, поки не починаєш стікати кров'ю.
Видобування з першого підземелля було не дуже вражаючим - просто шкура, але я подумав, що може в кінці підземного періоду буде скриня або щось подібне. Так чи інакше, скоро дізнаюся.
Я кружляв по наступному тунелевому тунелі з активованою покривністю. Серце все ще точилося, але після минулого бою вже не здавалося безсумним поїздом. Хотілося поговорити з самим собою, я навіть відкрив рот, але зрозумів, що видавати звуки - означає звести на немає ефект таємничості.
https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi