Моя єдина надія була на те, що коли він був незвичайним, то знаходився на верхньому рівні монстрів, яких можна тут зустріти. А що мені дійсно потрібно, так це місце, де можна було б нафармувати пару рівнів. Я похитав головою. Це була геймерська логіка, і здавалося дивним застосовувати її до реального світу, точніше, цього нового світу. Але чим довше я думав про це, поки чекав на пернатого ведмедя, тим більше переконувався в цьому.
Чекаючи, я перевірив свої нові характеристики.
** Ви отримали характеристики на основі ваших уламків класу. Ваш титул: Маленький крок / Гігантський стрибок подвоює всі отримані за рівень бонуси до характеристик.*
*** Подвічність +2*
** Живучесть: +2 ***
***Розум +5*
*** ВОЛО + 3*
*** Приймання +2*
*** Харизм +2*
*** Вільних окулярів характеристик: +4*
Раніше мене не дуже тішили окуляри в харизмі, але тепер я побачив вплив своєї пасивної здатності на лисицю і вирішив зробити ставки.
Я розподілив вільні окуляри між чотирма різними характеристиками. В силу, тому що сильний удар по лисиці спрацював, в рухливість, бо я не можу бути достатньо витривалим, щоб впоратися з такими тварями, як той пернатий ведмідь, так що ухилення буде критично важливим.
Останні два я поділив між сприйняттям і харизмою. Я сподівався, що коли сприйняття стане достатньо високим, я зможу краще бачити в цьому світлі і, можливо, навіть знайду дорогу до того міста, який мені потрібен. На той час у мене залишалося лише 35 з половиною годин. Що стосується харизми - я не знав, як вона працює, але раз ця пасивна здатність давала мені ініціативу, я її візьму.
Поглянувши на сторінку стану, я помітив ще одну прекрасну зміну.
*** До наступного рівня: 80*
Це дало мені розуміння. Отже, я отримав 80 досвіду за дві перемоги, але кожен раз з подвоїнням. Отже, основні цінності були 20 досвідів за вбивство. Обидва істоти також були вищими за мене на той момент, тому треба вважати, що це теж зіграло свою роль. Боже, як мені бракувало керівництва, яке пояснювало б все це.
Але справа в тому, що я відчував приріст від очок характеристик. Мій розум першим перевищив нормальні людські обмеження, але це не означало, що в мене раптово з'явився комп"ютер замість мозку. Просто стало більше мани, і, можливо, можливості на основі розуму та заклинання повинні бути потужнішими. Можливо, є і якісь фізіологічні зміни, але це вимагає досліджень і, скоріше за все, експериментів, щоб зрозуміти, як це на мені вплине.
Підвищення наближалося до вершини людських можливостей, і я це відчував. Мені здається, що я маю місце в Олімпійській збірній. Навіть моя сила досягла 15, відчувалася все більше й менше, але найбільший стрибок був у захопленні. Не те щоб додаткові 3 окуляри означали, що я раптово став бачити ідеально, але розуміння предметів стало легшим. Схоже, тут дійсно була стежка. На ній було багато слідів, яких я раніше не помічав. І що важливіше, я почав краще розрізняти обриси та фігури і глибину під синім місячним світлом.
Потрібно було лише вирішити, куди йти. Правильного напрямку не було, так що я пішов в ту сторону, яка була ближче до мого далі шляху. Я йшов по стежці близько 20 хвилин, і вона все ближче підводила мене до одного з великих пагорбів у цій місцевості.
На щастя, я більше не натрапив ні на яких пернатих ведмедів чи когось подібного. Мені б хотілося ще пару лисиць - потрібен був досвід, - але чесно кажучи, я не проти, якщо все піде повільніше. Я сподівався, що з приходом ранку буде легше орієнтуватися.
І тут я знайшов її. Тропа явно закінчувалася біля підніжжя цього пагорба. Там був вхід в печеру, і сліди вели всередину та назовні. Рух було не сказати щоб оживлений, але навіть мій безглуздий погляд бачив, що кілька людей входили і виходили з печери відносно недавно. Поняття не маю, як давно ці сліди відпечаталися в землі.
Я дивився на печеру, але не рухався всередину. Провертав в голові всі можливості. Це могло бути лігво бандитів або... або... Ну, могло бути чим завгодно. Я на жалюгідному інопланетному світі, звідки мені знати, що тут можливо? Може, цим слідом тижня і місце вже давно покинуте.
Стоячи намагаючись вирішити, що робити, я знову активував Оповідання. Не знаю, чому потрібно було п'ять хвилин дивитися на печеру, щоб воно спрацювало, але принаймні це спрацювало.
**Лесне лігво - підземелля Рівень: 10 (зазвичай)***
** Угроза: Серйозна ***
**Статус: Звичайне ***
У голові пронісся вихр думок. Підземелля... Тобто, я знав, що це світ-підземелля. Я подивився у небо, запитуючи себе: "Чи те ж саме станеться з Землею, якщо вона займе друге чи третє місце?" А ще підземелля, мабуть, найкраще місце для прокачки і, можливо, видобутку спорядження - того, в чому я відчайдушно потребував.
Проблема в тому, що я нічого не знав про цей підземелля. Я не знав, чи під силу воно відповідно до кількості людей, що йшли. Не мав жодного уявлення, чи зможу вийти, не закінчивши його проходження. Занадто багато змінних, щоб вважати це безпечним, але я крокнув вперед і увійшов.
** Обернений відлік Землі: 392 дні, 9 годин, 4 хвилини. ***
** Обернений відрахунку випробування: 34 години, 50 хвилин ***
Я посміхнувся, крокуючи всередину. Виникло відчуття зміщення, але набагато слабше, ніж коли я потрапив у цей новий світ. Не знаю, чи відрізняється процес чи ні, але варто було запам'ятати. Я знав, що заходити в підземний підземелля ризиковано, але остаточне рішення було зроблено через ризик над Землею.
Світ не мав часу на перестраховування. Уникати дурниць... Беззаперечно... але ухилитися від ризиків - це вже не варіант. На майбутньому Землі тепер висів буквальний таймер.
** Ви увійшли в підземелля: лісне лігво.*
**Тіп: Істребитель ***
**Поскольку це ваше перше підземелля не тільки в цьому світі, але й у будь-якому світу, ви отримаєте звичайний бонус Першопрохідця - подвоєні нагороди і подвійний досвід за перший проход нового підземного метроля, а також системна Бонуса - вдвічі дорожчі винагороди та подвоєнне досвід для першого проходження будь якого підвалина.*
Ось це по-нашому. Швидка прокачка... Звичайно, я не міг не задатися питанням, чи будуть бонуси складатись або множитися. Одна з речей, яку я ненавидів у багатьох іграх - це те, що вони дають рівно стільки інформації, скільки потрібно, щоб ти думав, ніби розумієш, як працюють їх формули, але при цьому в тебе є всі шанси помилитися.
Здається, мультисвітня система буде такою ж, і цього разу не було Вікі, куди можна залізти та подивитися, що накопали інші. Не те щоб мені дуже подобалося грати так. Грати в ігри — це не читати про них і зовсім не дивитись, як грають інші.
Як би там не було, я міг здогадатися, що означає підземелля-винищувач, і це добре. Мені було страшно, але я також знав, що треба адаптуватися до цього нового світу. Я вдивився у підземелля. Схоже на тунель, який виглядав скоріше викопаним, ніж збудованим. Думаю, це відповідало назві.
https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi