Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Павучок

Останній рішучий бій (ч.8)

Прочитано 0% главы

  Кусама Шинобі

  ------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

aвтop пeрiвoда - Barmaglo , редактор - Voiceover

  Ой, блін....

  І як все так повернулося?

  Якщо чесно, вся ця дурниця з долею світу і всім іншим - для мене річ занадто важка. Можна мені не брати в цьому участь? Хотілося б.

  Ну, правда реінкарнували і так у всьому цьому по самий помідори. І звичайно, в такі часи їх взагалі затягне до самого серця хаосу. А може й ні.

  Оскільки я реінкарнатор, а також мої батьки спецкомандували Релігії божественного світу, то схоже, що мене - це правда.

  Мій батько був одним з головних в Інквізиції Релігії Божественного Світу.

  Через це, або скоріше завдяки цьому, те, що я реінкарував, зрозуміли ще в моєму дитинстві, і старий швидко взяв мене під своє крило. Після цього мене навчали різних штучок інквізиторів, тому я не раз й двічі хотіла послати їх на довгий час.

  Тренування у них особливі, то ще лайно.

  Але коли я почув, що сталося з іншими реінкарнованими, я почав розуміти - незважаючи ні на що, мені все ж пощастило.

  Якщо б мене не приохотила релігія Божественного Міра, то затягли б ельфи до себе, вірно?

  Верно. Пішли вони нафіг.

  - Ось такі справи. Я ніби як в боргу перед дідусю і все таке. Не хочу зв'язуватися з усією цією долею світу, але типу, бігти я теж не можу, повинен я старому, розумієш.

  - Ось значить як.

  - Ага, ага. Тому я не дам вам дістатися до дідуся.

  - Тоді, мені доведеться прорватися силою.

  Сеструня в Білому балахоні витягла диск (вроде їх чакрамом називають?) і кинула його.

  Ой.... І чому все вийшло саме так?

  Ні, зрозуміло, це тому що дідусь вирішив попастися з Вакабою, не подумавши своєю тиковкою, до чого це призведе.

  Тому зараз підручні Вакаби і атакують мене.

  Хоп! Я втік від чакраму, який пролетів повз мене.

  Я ж не просто так тренувався в інквізиції, та й читерні скили реінкарнованого у мене є. Може бути порівняно з Вакабою і Саша я не дуже, але зрозуміло те що я ніколи нікому не програю.

  Проблема в тому, що мій противник теж не проста людина.

  Я б'юся з підручною Вакаби, однією з тих хто в її десяти-й армії.

  Еліта демонів, яких Вакаба тренувала особисто.

  Безбарвні пучки з фотошопа, які вдягнулися на однакових білих балахони. Досить поважна риса.

  І якщо вони знаходяться тут у штаб-квартирі Релігії Божественного Миру в Святій Землі Алеїус, то це вторгнення.

  Ніби Вакаба на боці захисту, а значить повинна захищатися, хіба ні?

  То чого ж ви сюди приперлися?

  Я взагалі не хотів брати участь у битві біля Великого Лабіринта Елро, тому мене залишили тут як охорону.

  Довбаний дід...

  Я маю на увазі, адже напевно він цю ситуацію передбачав, так?

  Не дивно, що коли я сказав, щоб залишитися прикрити тили, він з радістю погодився. Я ще тоді подумав, що він якийсь підозріло хороший ... І ось, найте вам.

  Більшість армії Алеїуса пішли до Великого Лабіринту Елро. Залишився тільки маленький гарнізон.

  Ну і кілька добровольців, як я. Серед добровольців є і загін інквізиції моєї Дідулі. Інквізиція бореться разом з гарнізоном охорони проти ворогів в білому одязі. І ситуація у нас... Ага, без шансів.

  Що не роби, у нас жодного шансу на перемогу.

  Кожен з цих одягнених у білу одежу дуже сильний.

  Інквізиція Релігії Божественного світу - це еліта з елліту, яку серйозно тренують від самого дитинства.

  А ці в білому одязі так само сильні, якщо не ще сильніше.

  Мало того, їх ще і багато.

  Якби такий ворог був один, ми б з ним ще як-небудь впоралися, але враховуючи їх кількість, це безнадійно. Гарнізон складається з звичайних солдатів, тому вони не дуже сильні. Ні, вони намагаються як можуть, але максимум, на що вони здатні, це тільки затримати їх на небагато.

  Хммм, точно, це ж і є та річ, яка називається "стояти намертвити"?

  ... Щось мені зовсім не смішно.

  Настав час перевернути хід бою за допомогою своєї читерської сили!

  Але ні. І не те щоб боляче, але навіть для мене це буде складно, навіть важко.

  Мій супротивник - це начальниця цих хлопців у білих одягах, а вона дуже сильна.

  Її чакрам і мій сюрікен, які я мітнув, зіткнулися.

  У той же момент я зблизився з нею, помахавши своїм мечем ніндзя!

  ...але вона врятувалася від удару чакрамом в її руці.

  Навіть коли я використав велику техніку файрбола, що вилетів з мого рота, вона легко відобразила його якоюсь магією темряви. Судячи з тих ударів, якими ми обмінялися, наші здібності майже рівні.

  Що за справи...

  Я пройшов тяжкі тренування інквізиції, вірно?

  І до того ж, я, будучи реінкарованим, почав тренуватися з самого народження. У порівнянні з Вакабою та Сасією, які стали сильнішими в боротьбі на смерть, я, звичайно, їм не рівня і все ж вважав себе достатньо сильним.

  Ага, у тэнгу зламався ніс.*

  - Ти ж реінкарував. Якщо розповіси, де сховався батько, то зможеш піти живим.

  Сестру в білому продовжує стежити за кожним моїм вчинком.

  Наші здібності рівні. Якщо ми викладемося по повній ... Я не впевнений, хто з нас виграє. Крім того, якщо б ми боролися з повною силою, то всі, хто переміг би, не відійдуть у минуле без поранень.

  Але, у ворога є перевага.

  Якщо вона потягне трохи довше, то їй на допомогу прийдуть її товариші. Через це, вона не намагається атакувати. Вона знає, що з часом її шанси на перемогу не стануть гіршими.

  Можливо, саме тому вона і пропонує мені шанс розійтися світом.

  - Взагалі-то я не проти ...

  Я на мить кинув погляд в сторону.

  Там мій батько б'ється з трьома ворогами в білих одязі.

  А перед початком бою мій тато сказав мені:

  - Якщо захочеш втекти, то біжи.

  Ось так. Селяни, загалом.

  Крім того, дідка тут все одно немає.

  Не пощастило вам хлопці, але ви просто витрачаєте тут час даремно.

  І все ж.... Якщо ми зможемо затримати цих білих одягів тут, то сили Вакаби стануть слабшими.

  І чим довше ми їх тут затримаємо, тим краще. Але з іншого боку, ми вже і так їх затримали достатньо. Тому, ризикувати своїм життям через кілька хвилин не варто.

  Хоча... якщо...

  - Ну, розумієш, якщо я не проти хоча б трохи, то я підведу своїх, а це не дуже-то круто.

  Наприклад, кинути свого батька битися в одного, це зовсім не круто.

  - Тому, постарайся не бити мене вже занадто сильно.

  - Зрозуміло. Значить, доведеться тебе вбити.

  - Я ж казав, що не треба мене сильно бити?

  Ой, бліїин...

  І чому все так повернулося?

Переклад зроблено командою Kraken


  від автора: дєвенька в білому - це Фелміна

  Сила реінкарованого, який отримав належне навчання = сила еліти з еліт, минулих школи в стилі паучка.

  1. Тенґу - істоти з яп.міфів, як у чоловіка і дуже довгим носом, що живе в горах. Всі тэнгу - дурники, проказники і п'яниці. І все ж, вважається, що тенґа неперевершені воїни і фехтовальники, володіють вмінням польоту, а також колись вперше навчили військове мистецтво людей. Якщо цікаво, можна подивитися малюнок "Слон проти гангу"

https:/ upload.wikimedia.org / Wikedia/commons/thumb/4/48/Elephant_and_ a_flying_tengu.jpg/220ppx-Елепhант_nd_a_ flyying tangu. jpeg

https://literna.net/uk/books/295-pavuchok

Предыдущая главаСледующая глава