Шун, продовження
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
Ми вирішили зустрітися з Папою і повідомити йому, що збираємося взяти участь у війні - на його боці.
Як на мене, Суе вибрала за кого боротися просто щоб не відстати від Катіа - ну а вона прийняла це рішення ще раніше.
- Ну раз мій братик буде воювати, то зрозуміло я теж!
Ось що вона сказала.
Не знаю, чи маю я моральне право на подібну критику, але ... і це аргументація?
Гаразд, як каже Катіа - тільки сама людина знає наскільки тверда його воля. І тільки йому вирішувати, який вибір робити.
А в чому я особисто впевнений, так це що у Суї сильна воля.
І ось, ми прийшли зустрітися з Папою. Але коли ми увійшли в прийомну, то опинилися у дуже напруженій передгрозивній атмосфері, дарма що блискавки не проскакували.
І весь цей стрес був зосереджений на людині, що сидить перед Папою.
- Ты...
Чоловік зреагував на мій голос і кинув мені погляд.
У той самий момент двоє людей, які сиділи поряд з ним, також повернулися до нас і підняли руку в вітання.
- Тагава... Кушітані...
- Привіт.
Це Тагава і Кушітані, які повинні були бути в ельфійському селі.
А коли я придивився уважніше, то помітив ще й Кушаму з Оги за спиною тата.
Ми привітались і розпорошились.
- Як ви сюди дістались?
- Нас телепортували.
Сказавши це, Таґава повернувся до чоловіка, що сидів перед Папою.
- Дозвольте мені вас представити. Цей чоловік - пан Шуріен, Герой.
- Знаю...
У відповідь на уявлення Папи я злегка вклонився.
У відповідь ж на свій уклон, я отримав тільки нудьгуючий погляд.
- А я Ронант. Вчитель твого брата.
- ...!
Майстер Ронант.
Верховний маг імперії і вчитель магії Джуліуса.
Крім того, коли оголосили про страту Лестона, саме він був тим, хто привітав нас, які намагалися проникнути в королівський замок.
Можливо, саме через ці спогади я миттєво напружився.
- Оу, розслабся. Я начебто як на вашій стороні.
Ронант помотав рукою в повітрі, визираючи при цьому дуже роздратованим.
- Тобто, на нашій?
Те, що я чув, було підозрілим.
І навіть імперська армія була змушена підкорятися Юго. Але за спиною Юго стояла король Демони Аріел. Тому немає сумніву, що він не був зв’язаний з нею.
- Ну, природно. Я дуже нею захоплююся, але я не буду говорити " послухатися, мем!" коли мені кажуть померти.
Ронант вугрумо замовк. На його обличчі застило ображене слово.
- Е-е, в сенсі "мем"?
- Кошмар Лабіринта. Хоча, мабуть, простіше буде називати її пані Широ.
Широ.
Це ім'я Вакаби, згідно з інформацією, яку було прописано в закладах Світового Квіста.
Но, Кошмар Лабіринта?
- Як ви, мабуть, знаєте, Кошмар Лабіринта - це павуковоподібний монстр міфічного рангу, який з'явився у Великому Лабіринті Елро. Ми вважаємо, що цей монстр і Широ це одне й те ж обличчя.
- Що?
Почувши пояснення Папи, у мене просто випала щелепа.
Я пам’ятаю, як Басгас розповідав нам про Кошмара Лабіринта, коли вів нас через Великий Лабіринт Елро.
Це Вакаба?
Здивований був не тільки я, але й Катіа з Тагавою теж.
- Пані Широ не одна там. Пан Вортх, якого ви називаєте Кіоя. Але він також був величезний, що вирізав усіх в одному місці у Магічних горах.
- В-о-т як?
На відміну від нас, які від подиву не знають що сказати, Ронант дуже зацікавився інформацією.
Виходить, і Вакаба та Сасадіма обидва почали своє життя монстрами?
Відкинувшись на спинку стільця, Таґава важко зітхає.
Кіоя та Вакаба народилися в зовсім інших умовах, ніж ми.
Тепер я починаю розуміти, чому вони вирішили стати на бік короля Демони.
Я впевнений, їм довелося пережити щось по справжньому кошмарне, що я навіть уявити не можу - через яке вони відринули своє минуле життя, ставши абсолютно іншими людьми.
Пам'ятається, я тоді запитав Кіоя та інших "Але хіба це означає, що ми повинні відкинути всі наші цінності в Японії?"
У той момент вираз обличчя Кіої був дуже сумним.
- Тоді, Ріхо... Я маю на увазі, Софія - така ж?
- Вона трохи інша, але життя у неї теж складалося дуже дивним чином.
Тагава поставив запитання Папі про Софію.
Ось же... Цей хлопець тільки що, майже назвав її "Рихоко".
- Так вийшло, що вона потрапила під роздача протягом війни між Сарієра і Оуцу, втративши своїх батьків і навіть рідне місто, після чого її взяла Ариїл.
А потім поступила історія.
Зовсім інша. Але насправді приголомшлива. Все було описано коротко в загальних рисах, але так, що уява само домальовувало картину - це була реально страшна ситуація!
Тож виходить, що з погляду Софії, Король Демонів Аріел - її рятівниця?
Ну, гаразд. Зрозуміло, звідки ростуть ноги цієї угоди.
- А хто такий Меразофіс?
Тагава продовжує ставити ще більше запитань.
І, здається, саме відповідь на це запитання має велике значення для Тагави.
- Він був слугою у батьків Софії. Очевидно, під час свого втечі Софія перетворила його в вампіра.
- Вампіра!
Я несвідомо повторив дані слова.
- Верно. Софія і Меразофіс вампіри. Софія єдиний справжній предок вампірів з часів першого короля Демони Фоддвеїв.
Інформації настільки багато, що я просто втратив здатність на неї реагувати. Але, треба сказати, що з Софією сталося багато неприємних речей.
- Хмпф. Така інформування від тебе і можна було очікувати.
Ронант хмикнув, продовжую пропалювати своїм поглядом Папу.
- Ось тільки, знати все про своїх ворогів це одне, а ось перемогти їх, це зовсім інше. І які у вас шанси на перемогу?
Ронант дивиться на Папу, не відриваючи від нього свій рішучий погляд. Д-Да, іншого, від вчителя Джуліуса, було важко очікувати. Він просто дає всіх навколо своєї аурой.
- Ми переможемо.
Тато відповів на це запитання без вагань.
- Чудово.
Сказавши це, Ронант встав.
- У такому випадку, я у вашому повному розпорядженні.
Він простягнув руку Папі. Тато встав і потиснув руку.
Я не зміг стати її учнем, тому єдине що залишається мені - це перевершувати її власними силами.
І Ронант досить посміхнувся.
- Тоді, я попрошу тебе використати свою Просте Маґію щоб зібрати для нас якомога більше військової сили.
Тато сказав ці слова Ронанту, радісно посміхаючись.
А ось обличчя Ронанта перекосило.
- Ти хочеш використати мене в якості візника ...?
- О, пане Ронант, це щось що може тільки вам одному.
Використовувати Ронанта, верховного мага імперії, замість бомби на виклик...
Яке розкішне таксі.
- Прокляття! Давайте зробимо це!
Замість того щоб відразу відмовитися від цієї роботи, він погодився.
Не схоже, що він був у безвиході і все ж ... Нда.