- Грбх...
Мій прекрасний удар ногою з розвороту змусив Вампірника придушитися і розвалитися на землю, тримаючись за бік. Я дуже якісно доглядалася за силою удару, щоб Вампірникові було боляче, але щоб її не відкинуло від мене після удару. Навіть я сама вважаю, що це просто чудове досягнення.
- Е-Це занадто....
Вампірник прошепотіла це, звалившись на землю, але схоже, ніхто тебе не чув? Я зв'язала її своєю павутиною і потягла за собою по землі. Звичайно, якщо ви витягатимете таку звичайну людину з подряпинами та синцями, то зможете возити її по землі скільки забажаєте. Дуже зручно.
- Пані Широ! Почекайте трохи!
У той момент, коли я тягла Вампірника за собою по землі, Вортх схопив мене за плече, щоб зупинити мене.
- Я розумію, що Софія вчинила серйозну помилку, але частина провини за це лежить і на вас. Пані Широ, чи треба заходити так далеко?
Якого фіга? Поки Вортх говорить мені всякі нісенітниці, я на нього глянула. Всі мої десять зіниць дивляться йому прямо в очі. Трохи запнувся, відчувши тиск моїх Злих Око. Але зміг перебочити і далі говорити.
- Ваше пояснення було занадто коротким. Пані Широ, дуже важко не помилитися, коли Ваші накази такі короткі. Просто сталася звичайна нев'язка між Вами. Тому, помилка Софії, частково і Ваша вина.
"Нев'язочка"? Як смачно звучить. Эм, так.
Це що ж виходить? Знову ж таки, мені радять пояснювати справу? Це він ЗМІНЮ просить все розжовувати! Та ні в життя.
- Пані Широ?
- Ей!
Я проігнорувала Вратха і продовжувала йти далі, Вортх схоже розгубився а Вампірчик почала протестувати, поки я вовлоку її за собою.
- Пані Широ, Ви ж розумієте про що я говорив?
- Ага, точно! Я вважаю, що зі мною поводяться неправильно!
Я проігнорувала їх обох. Вампірник смикає, намагаючись вирватися з моїх пут, але її спроби я теж ігноруєю. Ти справді вважаєш, що зможеш розірвати мою павутину? Ти смієшся? Ще ніхто не втік від бога.
Отже, ми прибули до місця призначення завдяки Вампірнику по землі. Вампірщик продовжувала нести якусь нісенітницю, а ось Ворота, схоже, здався і далі слідував за нами мовчки. І хоча він замовк, але оскільки він все ще слідує за нами, то мабуть, він досі зі мною не погоджується.
- Це ж...
Його мовчання перервалося в той момент, коли місце нашого призначення стало видно. На відміну від Вратха який відкрив рот, Вампірник різко затремтіла свій, в той момент, коли побачила це. Так, воно вражає. Перед нами стояло величезне НЛО. Я якраз і йшла до нього. Це той самий корабель, який Потімас хотів використати для втечі з планети.
Я знехтувала подивом парочки, яка супроводжує мене і спокійно прослідкувала всередину. Звичайно, Вампірник так само пішла за мною. Ненадовго замерлий, в подиві, Вортх, опам’ятався і швидко нагнав нас, після чого пішов за нами далі. І Вратх і Вампірник з цікавістю дивляться НЛО. Оскільки воно таке величезне, навіть пройти по ньому з кінця в кінці, це довгий процес, але водночас досить захоплюючий. Оскільки цей НЛО будувався так, що йому доведеться довго жити в космосі, у ньому напихали багато різних речей. Тому, просто озиратися це все по дорозі, вже досить цікаво.
Оскільки вампірник пов'язаний, то дивитися за тим, як вона звивається всім тілом, намагаючись роздивитися ту чи іншу річ, забавно. Я розумію, що їй важко щось розглянути без таких витівок, але хіба слід дівчині вести себе так? Що на рахунок того, що зв'язувати дівчину не добре? Це зовсім інша справа.
Коли ми прибули на місце свого призначення, огляд визначних пам’яток закінчився. Цю точку можна назвати серцем всього НЛО, то саме місце, де перед моніторами сидить король Демони, а Мера охороняє її. Провівши біля неї всю ніч на ногах, Мера ніби вже спить.
- О? Вітаю.
Король демонів помітила нас і привіталася. Поки ми займалися переговорами з реінкарованими, вона ніби переїхала в НЛО. Саме через це мені довелося йти сюди.
- Софія знову щось накоїла?
- Пані Аріель, що ви маєте на увазі під словом "опіти"? Здається, що я постійно роблю щось не так?
А? Про що вона говорить? Вона настільки відірвалася від реальності? Навіть Король Демони насміхалася з її слів.
- Широчка, тільки не накачай Софію занадто суворо, добре?
Як же це покарання. Я її просто навчу трохи уму-розуму.
- І що сталося?
- Ну, розумієте...
Король Демони поставила це запитання, дивлячись на Вратха, а не на мене і Ворота відповів на питання Короля демонів, навіть не моргнувши оком. Ага. Ось так і треба робити. З іншого боку, той факт, що оточуючі думаю що від мене важко отримати відповідь, те ж по-своєму дратує. Я взагалі-то теж можу, якщо захочу! Просто я не хочу, але якщо мені захочеться, то зможу! Напевно?
- Ага. Ось що сталося.
Вислухавши розповідь Вратха про те, що сталося, Король демонів поглянула на Вампірника і кивнула головою.
- Так, частина провини за те, що сталося, дійсно лежить на Софії, але більша частина вини все-таки на Ширчці, через те що вона не поробилася всі детально пояснити.
Протестую! Я не можу бути винною! Я ж нічого не робила!
- А що в дійсності? Вони справді не можуть повернутися на Землю?
Раптом мене запитала Король Демони, з серйозним виразом обличчя.
- Неможливо
Сказала я.
- Ага. Якщо Широчка каже, що це неможливо, то, мабуть, це дійсно неможливе. Чому? Саме через те, що Софія не знала причини, вона і сконструювала зайвого. Ти ж сама знаєш, наскільки цінною є інформація? Ти більші за всіх інших, ніж будь-хто інший повинен розуміти цінність кожного біту даних. Ти повинна була уявити, що Софія не оцінить важливість тієї інформації, доступ до якої вона отримала.
Король демонів мене ніжно помазувала, а я ледве стрималася, щоб не нахмуритися. Ти моя матуся? Хоча, ні, ти ж моя бабуся. Пробач, забула...
- Широчка, оскільки ти завжди намагаєшся все зробити самостійно, ти стаєш неуважною, коли тобі доводиться працювати з іншими. Ти вважаєш, що не потрібно спілкуватися з ними. Тому й не говориш з ними. Оскільки вважаєш, що в разі чого, зробиш все сама, як треба. Ти природжена одинокість*.
Звучить жахливо, але й заперечити на це мені важко.
(П: слово те ж саме, що і "холостячка")
- Хоча, хто б говорив. Я і сама була не краще, до того як зустрілася з тобою, Широчка. Думаю, самотність - це доля усіх видатних осіб.
Достатньо лише поглянути на її фізичні показники, щоб відразу зрозуміти, що Король демонів - найсильніша у світі. Навіть її підлеглі, в паучій армії, яку вона виготовила на світ за допомогою сили, були не окремою особою, а лише частиною самої.
- Ти ж повинна розуміти, що Софія і Ворота твої друзі. Отже, навіть якщо тобі важко спілкуватися з іншими, але ти все-таки можеш постаратися розмовляти з ними як личить?
Що? Друзі? Кто? Друзі. Хмм. О, поняла. Вампірчик і Ворота мої друзі значить. Треба ж, навіть таке помічила, ти просто справжній геній, Король демонів? Эм? Цікаво, і як так вийшло, що все заплуталося ще більше?