Інтермедія. Минуле (Сміх)Ч. 16)
Вона пам’ятала себе і все своє життя провела в тій самій кімнаті. Сторонній чоловік, потрапивши до кімнати, сказав би, що це лікарня або лабораторія, а може і те й інше. Останній раз було б правильно догадати справу, оскільки кімната поєднувала в собі і лікарняну палату та лабораторію. Ця кімната використовувалась для лікування дівчинки, яка була результатом експерименту. Вивчення її, щоб отримати інформацію про те, що вона пережила, а також лікування, бо коли б вона померла раніше часу, то це було б неприємно. З огляду на все своє життя вона не бачила нічого дивного в цьому.
Весь день вона просто лежала на ліжку. Хоч би як там було, вони досліджували її в цей момент або лікували. Можливо, єдине, в чому їй пощастило, це у тому, що її лікуванням займався найбільший вчений на планеті. Крім того, можливо як частина якогось експерименту він так само займався її навчанням, щоб бути впевненим, в тому, що вона збереже свій розум. У кімнаті був телевізор, можливо через нього транслювалися навчальні програми. Таким чином, хоч дівчина не могла вийти за межі кімнати, але все ж вона отримала добру освіту.
Правда, чути що-небудь або самому це побачити і відчути, це дві великі різниці. У дівчини майже зовсім не було емоцій. Вона нічого не відчувала, просто проводила свої дні один за іншим лежачи в ліжку. Просто проживши так все своє життя. Вона жила просто для того, щоб в якийсь момент померти. Їй було байдуже, що вона може бути живою людиною, яка померла.
Та й померти вона мала дуже скоро. Її тіло було зовсім ненормальним. Вона народилася від схрещування людського гена з яйцем. Вона була хімерою, тобто людиною, в яку імплантувала ДНК іншої форми життя. І як покарання за такі блюзнірські вчинки, її тіло було повно дефектів. Тіло дівчинки могло виробляти отруту, нормальна ситуація для того створення, гени якого їй були прищеплені, адже ці гени були генами павука. Але хоч у неї і були здібності виділяти отруту, яких не було в звичайних людей, але її тіло не мала імунітету до отрути. Її тіло виділяло отруту, до якої у неї не було імунітету, таким чином, руйнуючи його.
Але це не єдина проблема. Створення отрути в тілі дівчини вимагало величезних затрат енергії, оскільки ця дія була не характерною для людського тіла. Крім того, організм потребував енергії для боротьби з вибраною отрутою. Крім того, її внутрішні органи були ослаблені отрутою, тому можливість збирати і утилізувати енергію ставала дедалі слабшою. Саме через це її тіло потребувало енергії в декілька разів більше, ніж дорослій людині. Хоча вона багато їла, її тіло все одно залишалося дуже худим. А їжа у свою чергу, замість того щоб йти на лікування тіла, перетворилася в отруту, яка знову руйнувала її тіло. Але й не їсти вона так само не могла. Вона була приречена з самого народження. Її життя могло обібитися в будь - який момент.
Весь день вона проводила лежачи на своєму ліжку, без руху. У цьому полягала все її існування. Просто існування в очікуванні моменту смерті. Просто результат експерименту, який повинен був, до моменту своєї смерті дати своєму батькові Потімасу, важливу, експериментальну інформацію. Ніхто не повинен був знати про її існування від самого початку життя і до смерті.
Але все пішло не так, як планувалося, і Потімас потрапив до списку міжнародних злочинців.
Для Потімаса, перебування в одному списку з маніяками та вбивцями виявилося зовсім несподіваним. Правда він думав, що в якийсь момент у майбутньому щось подібне може статися. Потимас розумів, яку реакцію він проводить під час експериментів, і тоді викличуть, коли про них дізнаються. Він все чудово розумів, але, тим не менш, експерименти продовжувалися. Крім того, він розумів, що в якийсь момент його експерименти стануть неможливими. Хоча Потімас був генієм, він знав, що це не означає безпомилковості його передбачень. Якби він ніколи не помилявся, його мета була б досягнена дуже багато часу тому. Оскільки цього не сталося, то він знав, що його геніальність для цього виявилася недостатньо. І саме через це, він розумів, що не можуть всі його плани, завжди йти так, як він запланував. Саме тому, коли він потрапив у список розшукуваних злочинців, це не дуже засмутило його.
Потимас зібрав усі матеріали досліджень, а потім заліз на дно. Він позбувся тих самих документів, які могли б стати небезпечними. В цю категорію, якраз і потрапили його піддослідні та результати експериментів з ними. У Потімаса було багато прихованих лабораторій, по всьому світу, в яких проводилися жахливі експерименти на людях, але він кинув їх всі разом з піддослідними без всяких роздумів. Потимас розумів, що поліція почне його шукати і дуже ймовірно, вони зможуть знайти ці лабораторії.
Внаслідок цього дівчина знайшла і взяла під нагляд. Через кілька днів після того, як Потімас утік. Оскільки дівчинка не могла рухатися, то очевидно, що вона сама не вміла добувати їжу і воду. Знайди її поліція кілька годин пізніше, і вона вже не буде врятована. Але їй пощастило, і її помістили в лікарню. Там її лікування було відновлене, і деякі лікарі змогли виправити ситуацію.
- Ти в себе?
Коли дівчинка розплющила очі, біля неї була жінка. Якщо не вважати « Потімаса », то до цього часу дівчинка бачила тільки ще одну людину, та й те, по телевізору. Крім того, Потімас ніколи з нею не заганяв, практично, це був перший раз у її житті, коли хтось із них заговорив до неї.
- Приємно познайомитися. Мене звати Саріел. А як твоє ім'я?
- ...а...риел?
- Ариел? Який збіг. Звучить майже так само, як і моє ім'я.
Дівчинка просто намагалася повторити те, що почула її ім'я. Але через відсутність розмовної практики, вона не змогла його вірно вимовити, що і призвело до непорозуміння. Випадковий збіг обставин. Але дівчинка до цього ніколи не мала імені, і в цей самий момент вона його отримала. Отже, дівчинка, приречена на смерть, зустрілася з Богоминею.