299. Битва за ельфійське село (Часть 11)
Не знаю, скільки часу пройшло. Здається, що боротьба тривала дуже довго. Але можливо, що це тільки мій суб'єктивний сприйняття часу під час бою, можливо насправді його пройшло зовсім небагато.
Я вже й не пригадую, скільки разів я нанесла йому цей удар. Моя рука знову пробила грудну клітку робота, а потім я активувала Єретічну магію всередині нього, знищуючи ще одну душу. Робота затрясла, наче у нього припадок, потім він завмер і перестав рухатися. Навіть після того, як я витягла свою руку з нього, дірка не заростала їй і тіло робота просто впало на підлогу. Звук падіння виявився несподівано слабким, таке відчуття, що після втрати всіх душ залишилася тільки майже невагома оболонка.
Все кончено. Хоча ні, ще ні. Навіть якщо цей робот і був секретною зброєю Потімаса, це ще не сам потимас. Доки я не відправлю Потимаса на той світ, все ще не закінчено.
Мені даний бій так само дався дуже важко. Фізично, я в повному порядку але всередині у мене суцільні руїни. Тому що покірність пожирає душу людини. Хоча енергія, яку я змогла забрати у робота і приглушити цей ефект, не настільки сильно вплинула на наслідки цієї дії. Думаю, це можна порівняти до того, як свічка починає горіти яскравіше, в останній момент, перш ніж погасне. Будь ласка, нехай я зможу протриматися хоча б до тих пір, поки не розберуся з Потимасом.
- Якщо ти все закінчила, пора виходити назовні.
Голос промовив ці слова прямо в моїй голові. Думаю, це послання від Широчки? А щит блокуючий магію все ще активований, і як у неї все так легко виходить. Дивлячись на те, як у неї все просто виходить, я лише втрачаю впевненість в собі.
У будь-якому випадку, якщо Широчка покликала мене на вулицю це означає, що мені дійсно треба туди піти прямо зараз. Я з силою видрала металеві двері, яка перекрила вхід в приміщення, коли я тільки спустилася вниз. Природно, що ці двері повинні були втримати всередині приміщення бога, то мені довелося дуже попотіти, щоб з нею справиться. Після цього я дуже дихала, а потім був довгий підйом наверх, після якого почала дихати ще важче і вийшла в зовнішній світ.
Вигляд, який з’явився перед моїми очима, був зовсім несподіваним. Ліс, що полігає. В місцях особливого полум'я лежали якісь величезні круглі металеві об'єкти, правда, я зовсім не можу зрозуміти, що це таке. І весь простір навколо закривалася величезна тінь. Здається, що цей об'єкт у небі закрив усе небо. Великий диск висів зараз в повітрі.
Якщо описати його одним словом, то підійде спогад з пам'яті Широчки - це було НЛО. Тоді в ньому повинні сидіти прибульці. Що в принципі не так вже й далеко від правди. Адже цей диск дійсно був космічним кораблем.
Зрозуміло, що Потімас не міг бути в курсі стану планети. Причина, чому Потімас був таким одержимий цією планетою - полягала в наявності на ній системи. Але, оскільки він багато критикував цю систему, то здається, що вона не виправдала його сподівань. Мабуть, він хотів стати Богом. Ось тільки для такого як він це неможливо. Але він все одно плекав таку надію, заради якої і залишався на цій планеті. Сподіваючись, що з часом він зможе їм стати.
Але, думаю, що і сам Потімас розумів, наскільки це малоймовірно. Тож зрозуміло, що він підготував шлях відходу для себе, щоб мати можливість втекти з цієї планети. Він міг її залишити в будь-який момент. Саме через це, він міг спокійно робити те, що могло зруйнувати всю планету. Те, що зараз висіло в повітрі, було призначене для втечі з планети.
Але те, що мало допомогти йому втекти, зараз мимовільно висіло в повітрі опустеленою павутиною. Ніби жучок, який потрапив у павутиння до павука, і єдине, що залишається журка, це смиренно чекати своєї смерті. Ага. Це дуже близько до істини, настільки близько, що це змусило мене посміхнутися.
Широчка ти просто чудова. Поки я грала з роботом, що ти тут зробила? Ти зробила настільки вражаючу роботу, що в мене просто немає слів.
Потимас точно знаходиться всередині тарілки. Коли я билася з роботом, то в якийсь момент перестала чути голос Потімаса. Що означало - він кинув робота і намагається втекти. Навіть цей робот, незважаючи на всі зусилля і час його створення, для нього лише ще один інструмент. Якщо робота могла обміняти його життя, він не сумнівався.
Окрім павутини, яка обплутувала космічний корабель з усіх боків, одна нитка павутина свисала прямо вниз і притулилася поруч зі мною. Товста настільки, що одна людина може спокійно піднятися вгору. Подивившись довкола, я не помітила жодної Широчки. Але оскільки ця павутина явно говорила про те, що мені треба зробити, то я просто почала підніматися по ній.
Я піднімалася і здіймалася по ній, таке відчуття, що вона була нескінченною. Я думала, що космічний корабель спробує якимось чином зашкодити мені, але жодна атака з його боку так і не дочекалася. Здається, що Широчка вже постаралася зробити космічний корабель абсолютно безпечним. Коли я зайшла на гору, то шукала входу в дім і природно побачила його поблизу.
Всередині, як це не дивно, дуже темно. Ніякого освітлення немає. Для мене, звичайно ж це зовсім не важливо, тому що я маю здатність Нічне Зіріння.
Я йду вперед. Звичайно, у такому великому кораблі і коридори дуже довгі.
Я йду вперед. Через скло коридору, я бачу щось схоже на заводи і сади. Я думаю, що всі всередині цього корабля були створені з тим, щоб люди почувалися тут як у себе вдома і мали все необхідне. Оскільки подорож у космосі могла тривати сотні років. Може бути не тільки одне бажання використовувати систему, стримувало Потімаса тут, але можливо і те, що він не був упевнений в тому, куди буде направлено. Ця планета має лише одного Бога, Гуірі. Так що він не міг почувати себе в безпеці.
Я продовжую йти. Навколо безліч роботів - захисників, які намагаються на мене атакувати, але вони багато слабше того робота з яким я щойно билася під землею, Глорія типу Омега явно була єдиною у своєму роді.
Я продовжую йти вперед. Прокричавши щось нерозбірливе, один з клонів Потімаса атакував мене. У нього гарне обличчя, але його страх був огидним. Я вбила вже велику кількість клонів Потімаса, але жоден з них не мав такого вираження жаху на обличчі. Хоча він не турбується тим, що його клони помирають, здається, йому страшно бачити можливість смерті свого основного тіла. І це зрозуміло. Я швидко прикінчила свого слона. Не важливо, які імпланти у них встановлені, я набагато сильніший за всіх цих клонів.
- Ну що, шах і мат.
Я йшла, і пішла, та й йшла. І нарешті прийшла, він був там. Тіло стародавнього ельфа, всередині прозорого циліндру. До його тіла приєднувалося безліч трубочок. Якась рідина текла по трубках, ельф навіть не кліпав.
- Стій! Стой...стой! Я не хочу вмирати! Я не можу померти ось так! Я повинен був жити вічно! Я прошу тебе! Умоляю! Зупинися!
Хоч він не рухався жодним м'язом, але його крики я чітко чую через динаміку. Якщо постійно просити вибачення, то можна почути безглузді завивання. Оскільки йому не потрібно дихати, він може кричати без зупинки. Для Потімаса, тіло це не те місце де він живе, але всього-лиш, необхідна річ для того, щоб залишатися живим. Якщо йому потрібно кудись піти або зробити щось, він завжди може використовувати своїх слонів.
Просто шматок м'яса, який існує всередині запечатаного циліндра, ось так виглядає основне тіло Потімаса. Я підозрювала, що це щось подібне, але не могла побачити його у такому жахливому вигляді. Відчайдушно чіпляється за своє життя, він хотів досягти тільки одного - жити, і ось до чого його призвело.
- Я не хочу вмирати! Я не хочу вмирати! Ні, ні! Я не хочу умирати-а-ать!
- Вибач Потімас, але твоя доля буде набагато небезпечнішою за смерть.
Я не піддалася жалю, почувши крики Потімаса. Я так само не відчуваю відчуття, що моя помста "праведна". Я хотіла відчути хоч щось, коли буду це робити, але я не відчуваю нічого, це так дивно.
- Магія безодні.
Почувши мої слова, Потімас заволодів ще сильніше. Магія безодні унікальна. На відміну від Єретичної магії, яка знищує душу, Магія безодні розкладається душі на частини і передає отриману енергію системі. Просто вбити його, це було б занадто несерйозно. Цей чоловік, має аж до останньої частини своєї душі відпрацювати все зло, яке він приніс цьому світу.
Я почала створювати магію безодні. На відміну від Єретичної магії, Магія безодні вимагає тривалого часу на створення. Думаю, D зробила так спеціально. Єретичні чари були створені для того, щоб воювати з богами. Магія безодні для того, щоб виконати суд над мешканцями цього світу. Заглушити їхні можливості реінкарнувати і змусити їх служити на благо системи. Таким чином, як-би кажуть, що перетворити їх на енергію буде більш вигідніше, ніж дозволити їм реінкарнувати. Конструювання магії було настільки довгим, що я встигла подумати про те, щоб дійсно, ця магія не призначена для бою.
- Прощавай, Отче.
Я випустила Магію безодні на головне тіло Потімаса, він більше не говорить нічого членороздільного, а просто озветься. Потім настала тиша.