Глави 201-300

Перевод: Barmaglo

Редакція: Voiceover (Кот)

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 1)

　 Ельфійські війська поза бар’єром

　 Якщо запитати ельфів, яке найнебезпечніше завдання можна отримати, більшість відповість: патрулювати територію за бар'єром.

　 Сам бар'єр є абсолютною охороною, яку не можна пробити.

　 Щоб бути безтурботним цього недостатньо.

　 Ельфи відправляють патрулювання навіть у мирний час, і тим більше якщо відбувається щось підозріле.

　 Чому це так небезпечно? Тому що бар'єром є один з найбільш небезпечних монстрів.

　 Ім'я якому - Королева Таратектів.

　 Монстр міфічного рівня, і яких всього п'ять штук по всьому світу.

　 І одна з них тут.

　 У цьому лісі Королева Таратектів влаштувала своє лігво.

　 Мало того, прямо поруч з ельфійським селищем.

　 Королева Таратектів створює там своїх відпрісків за допомогою "Нереста".

　 І вся сім'я намагається атакувати ельфів при будь-якій можливості.

　 Якщо це монстри, тільки нещодавно вилуплені з яєць, все не так вже й страшно.

　 Але з кожною еволюцією небезпека таратектів зростає в геометричній прогресії.

　 Таратекти, які еволюціонували і перетворилися на дорослих істот, за рівнем сили рівні дракони.

　 І всі вони в ельфійському лісі за бар'єром.

　 Навіть ті, що мають малий рівень небезпеки, коли зроблять логіку, потрапляючи в сітку, навіть найсильніші ельфи будуть приречені на знищення.

　 Тому безпечно лише в межах бар'єри, а ось за перешкодою доводиться весь час ризикувати своїм життям.

　 Найнебезпечніше місце для ельфів.

　 Але зараз зовні нова загроза.

　 Солдати об'єднаної людської раси.

　 Армія, з упертістю на солдат Ренгзантської імперії.

　 І там, де раніше розходилися таратекти, тепер стояв табір людей.

　 А таратекти кудись зникли.

　 На думку ельфів, солдати могли їх просто знищити.

　 З іншого боку, навряд чи вони могли б знищити таратектів короля — правда, Королева рідко нападає сама.

　 Так що схоже, вона просто пішла, забравши з собою свою сувою.

　 Те, що загрожувало ельфам до цих пір було вигнане тим, чим загрожує Ельтанам зараз.

　 Змінився тільки вигляд загрози, і мало хто з ельфів радий цій зміні.

　 Розвідники ельфів дивляться на військо ворога.

　 Перш за все, магам потрібно уточнити дію, яка готує велетенську магічну формулу протягом кількох днів, поки вся інша армія захищає їх.

　 Ельфи живуть довго і вони далеко не тупі, так що природно навичок та знань у них більше, ніж в людей.

　 Але вони не знаходять нічого подібного до заклинання, яке готують у своїх знаннях. Невідома магічна формула.

　 Величезний розмір цієї формули перевищує рівень магії навіть стратегічного класу, вона десь у два рази масштабніша.

　 Так само як і її підготовка, протягом кількох днів, вона також не має нічого спільного з цим.

　 Не можна зрозуміти що станеться, коли це закляття буде активовано, навіть з усіма знаннями ельфів.

　 Спостерігачі ельфів шукають спосіб перешкодити активації магії.

　 От тільки такої можливості немає.

　 Звичайна тактика ельфів у бою — це залізти на дерево вище і закинути ворога зверху стрілами та магією.

　 Ліс Гарам складається з величезних дерев, і простір тут більше ніж у нормальному лісі, але все одно армія не може рухатися по пересеченій місцевості, зберігши будівництво.

　 Тому атака зверху дуже ефективна.

　 Страта ельфів — це засідки й вилазки, а також вони знають ліс і спеціально тренувалися для лісових боїв. Вони можуть підтримувати одні одних вогнем, заганяючи ворога в потрібне місце і водночас діяти незалежно один від одного.

　 Ельфійські розвідники розсипаються по всьому лісі і розглядають армію людей з різних напрямків та кутів.

　 У цей момент голова ельфа відділилася від тіла.

　 Так і не зрозумівши, що сталося.

　 Навіть не зрозумів, що тіло вже померло.

　 - Хе-хе. Так легко підпустити когось зі спини, хіба ельфи так вже й сильні?

　 Це хлопчина, який зніс голову всіх ельфів поблизу.

　 Сам себе він називав ніндзя.

　 Чорний одяг і катана на боці.

　 Цей катаний він і збезголовлював ельфів.

　 - Дідуля надто все ускладнює.

　 Хлопчик почухав голову, оскільки в глибині душі він не розумів у чому проблема.

Прямо перед його очима був весь армійський табір, як на долоні, в якому займалися підготовкою до активації магії.

　 - Гаразд, в будь-якому випадку все треба робити серйозно, навіть якщо це фарс.

　 Хлопець вирізав усіх ельфів навколо сам.

　 А далі він дивився, як заклинання вдарило у бар'єр і той розлетівся на шматки, і криво посміхнувся.

　 Це виглядало так, ніби причиною падіння бар'єру була магія.

　 Але сам хлопчина розумів, що тут щось не так.

　 Бар'єр знищив щось крім цієї магії.

　 Хлопчику вдалося в цьому розібратися, мало того, він заздалегідь знав про це.

　 - Гаразд, пора йти. Може для Кена це і погано, але моє життя мені дорожче.

　 Юнець подивився на армію, яка марширувала внизу.

　 З легкою зневагою, після чого оглянувся навколо.

　 - Тут все закінчено, інші теж повинні мати в порядку. Навряд чи щось могло статися, вірно?

　 Паренек розчинився в лісі, безтурботно висвищуючи, ніби йому нічого не загрожувало.

　 І як ніби тільки цього і ті, хто чекав, монстри теж почали рух.

Переклад зроблено на http:/samlib.ru/ b/brarmaglo/

редагування завершено на 

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 2)

　 Місце проживання реінкарнованих людей

　 - Бар'єр що, дійсно проб'ють?

　 - Що думаєш? Давай швидше, йти треба.

　 За кілька годин до падіння бар'єра.

　 Два колишні авантюристи швидко готуються до догляду.

　 Тагава Куніхіко і Кушітані Асака.

　 Звичайно, у цьому світі їм дали інші імена, але Куніхіко та Асака називають один одного іменами зі свого колишнього життя.

　 Так вони звикли.

　 У них обох були батьки з однієї групи найманців. Тож усе своє життя вони росли разом - народилися, зробили перші кроки та подорожували.

　 Життя найманця - це бій.

　 Якщо десь війна, там і найманці.

　 Якщо треба когось супроводжувати, то найманці йдуть за наймачем.

　 Якщо з'являється небезпечний монстр, найманці вирушають на його знищення.

　 Так вони мандрували з місця на місце, спокійно і безцільно перетинали континент із кінця в кінці, навіть не знаючи, що за ними полюють ельфи.

　 Будучи реінкарнованими, вони встали на ноги раніше всіх своїх погідків.

　 Вони були друзями цього світу, і в цьому вони також стали близькими друзями з дитинства.

　 Вони вже ставились одне до одного як одна сім’я, і те, що вони зблизилися, було для них звичайною справою.

　 Ось чому, коли Куніхіко сказав "Я стану авантюристом!" і вступив до найманців, Асака, само собою, пішла за ним.

　 Так вони стали авантюристами, неодноразово переїжджаючи з місця на місце.

　 У той час у них було багато пригод, і багатьох дивувало те, що їхня сила більша за силу звичайних людей.

　 Можна сказати, через це вони і потрапили сюди.

　 Їхня слава дійшла до ельфів, і цих двох привезли туди ж, куди й інших реінкарнованих людей.

　 Коли їх привезли, вони були в захваті - зустрівши тих, кого не бачили вже так довго.

　 Після цього їх почали розпитувати про те, що відбувається зовні. Вони зрозуміли, що вляпалися за повною програмою - їх більше не випустять звідси.

　 До самої смерті

　 Куніхіко швидко виснажився від життя без пригод і подвигів.

　 А Асака, навпаки, була задоволена.

　 Хоча вона завжди слідувала за Куніхіко, проте була цілком нормальною дівчиною.

　 Життя авантюриста небезпечне, і для Асакі, яка хотіла стабільного та спокійного життя, тут було набагато зручніше - а комфорт був важливішим за всі пригоди разом взяті.

　 Багато реінкарнованих людей в ельфійському селі, починаючи з Кудо, були незадоволені своїм життям тут.

　 Асака зрозуміла чому, коли почала жити з ними.

　 З ранку до світанку весь день встромлювати так, що вночі ти просто відрубуєшся.

　 Ніяких насолод.

　 Мало того, вона відчувала, що ельфи за ними весь час стежать.

　 І, звичайно ж, такий погляд почав дратувати Асику.

　 З іншого боку, з погляду Ассірії, яка знала наскільки небезпечною є зовні, все це можна було витримати.

　 Асака багато разів побувала і навчилася пристосовуватися до будь - яких обставин.

　 Якщо ти не в стані пристосовуватися, то можеш померти і навіть якщо вмієш, але все одно можеш легко померти.

　 Так все і було зовні, або точніше сказати, скрізь у цьому світі.

　 З погляду Асакі, ельфійське село, де безпека була гарантована - не таке вже погане місце.

　 Але більшість реінкарнованих, які були тут, включаючи Кудо, не розуміють наскільки небезпечно.

　 Навіть якщо вони розуміються, то не можуть цього прийняти.

　 Кудо відчуває, що сэнсей щось приховує, навіть всі її дії і спрямовані на захист учнів.

　 Асака теж розуміє це, оскільки життя авантюристів навчило її розумітися в людях.

　 Але оскільки вона теж вважала, що викрадати людей — це погано, то залишила все як є.

　 На відміну від Куніхіко, Асака вважає, що ціна мирного життя не така вже й велика.

　 Куніхіко не приховував своїх почуттів.

　 Він завжди говорив те, що думав - нехай чують.

　 Для будь-якого хлопчика слова "пригоди" дуже привабливі, так що його часто запитували про його досвід у цьому світі.

　 І Куніхіко із задоволенням все це розповідав.

　 Перша перемога над монстром. Підняти рівень.

　 У нього була купа історій.

　 Усі, хто їх слухав, постійно тішились.

　 Були люди, які дивилися на Куніхіко як на героя, який реалізував їхню мрію, але були й ті, хто почав розуміти небезпеку життя зовні, почувши історії колишнього авантюриста.

　 Поява цих двох в ельфійському селі впливала на всіх реінкарнованих, на кого у ліпшому напрямку, а на чиємусь гірше.

　 Дилема.

　 Що краще, спокійне життя в полоні або свобода, але знаходиться у постійному небезпеці?

　 Звичайно, це не те, що можна так просто вирішити.

　 Однак здається, що час вибору вже настав.

　 І ті, хто хотів мирного життя, здається, помилилися.

　 Адже тепер, коли ельфійське село знаходиться в облозі, у них немає можливості щось зробити.

　 - Будь ласка. Не роби як ненормальний.

　 Оскільки Куніхіко і Асакі мали бойовий досвід, то дозвіл на участь у битві було видане.

　 Всі інші реінкарновані залишилися дивитися, як йдуть ці двоє.

　 Кудо постаралася підбадьорити всіх, влаштувавши прощальний обід.

　 - Да ладно тебе. Розслабся, ми на борту великого корабля! [1]

　 Куніхіко весело розсміявся, але в наступний момент його очі похолодали.

　 - Отже, Огі, перш ніж ми підемо, може розповісти чому ти отруїв нашу їжу?

　 Усі погляди схрестилися на Огіварі, який в цей день займався приготуванням.

　 Огівара під цими поглядами стала дуже веселою.

1. Ідіома, те ж саме що і "як у бога за пазухою"

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 3)

　 Місце проживання реінкарнованих людей

　 Огівара хвилюється.

　 Все тому що був упевнений в отрути, який насішав у їжу двох колишніх авантюристів, і ось результат вийшов несподіваним.

　 Він поламав своє хвилювання і намагався виглядати як зазвичай.

　 Може, його місія і провалена, але є й підстраховка, так що залишається тільки сподіватися, що роботу закінчать інші.

　 Добре хоч, що ці двоє не помітили, вони отруєні.

　 Мабуть, вони мають високу опірність до отрути, з чим він і не справився.

　 Так він думав.

　 - Отже, Огі, перш ніж ми підемо, може розповісти чому ти отруїв нашу їжу?

　 Почувши слова Куніхіко, Огівара різко збліднув.

　 Його вирахували.

　 - Що ти маєш на увазі?

　 Він намагався виглядати невинним.

　 - Не намагайся приховати це. Я вже знаю, що це зробив саме ти.

　 Недвозначне звинувачення, яке не можна трактувати інакше.

　 Огівара перестав думати про можливість якось виправдатися.

　 Він не казав щось типу "А де докази?"

　 Це може спрацювати тільки там, де є офіційний закон і порядок. А тут інший світ, де немає поліції і адвокатів.

　 Огивара вже винен в очах Куніхіко, і брехливі виправдання зроблять все ще гірше.

　 – Ох. Я просто хотів, щоб ви не могли ходити після прийому цього отрути.

　 Усі навколо захворіли, почувши ці слова.

　 Очевидно, Куніхіко і Асака вже майже впевнені у тому, що Огівара зробив це сама.

　 Хоча вони й досі не впевнені, але реакція інших була надзвичайно здивована. Два чоловіки, які пройшли серйозну школу авантюристів легко бачили все це.

　 Тому вони зрозуміли - всі, крім Огівара, невинні.

　 - Відповідь невірна. Може мені тебе стукнути, щоб ти розповів нам все?

　 - Ні. Хоч я і намагався вас отруїти, але при цьому думав тільки про вашу безпеку, зрозуміло?

　 Куніхіко, який вже почав рухатися вперед ...

　 Раптом застиг, зупинився слова Огівари.

　 Огівара відчайдушно шукав вирішення проблеми, намагаючись не вибухнути гнівом.

　 - Що ти маєш на увазі?

　 - Все просто. Якщо ви двоє підете туди, то помрете.

　 Куніхіко зробив ще крок уперед.

　 Огівара зробив крок назад.

　 Його погляд помістився з Куніхіко і вперся у ельфів, які прийшли, щоб проводити Квінхіко та Асаку, мало того, він шукав ельфійських людей, що ведуть приховане спостереження.

　 Тепер, пане або пропав.

　 - Натсума діє безшвидко відправивши свою армію сюди. Те, що сказав Шун, правда, ось тільки наполовину. Натсума - це лише прикриття, головна мета - геноцид ельфів, і вона вже почала реалізовуватися.

　 - Що?

　 - Здивований! Я був спеціально впровадження, щоб передавати інформацію звідси назовні. Все вже вирішено, всі ельфи помруть. І оскільки ви нічого не зможете змінити, то я раджу вам йти на поле бою.

　 Куніхіко зупинився.

　 Асака глянула на нього, намагаючись зрозуміти, чи говорить Огівара правду.

　 Огівару дійсно привезли сюди серед реінкарнованих.

　 Ось тільки на відміну від Куніхіко та Асахі - го, яких привели близько року тому, Огівара потрапив сюди понад 10 років тому.

　 Для інших людей це було б неможливо, але ось для реінкарнованих можливо і таке.

　 Що робив Огівара в той час, коли його привели до села ельфів?

　 Його привели сюди, але він зміг зв'язатися з людьми ззовні.

　 Огівара легко відповів на це запитання.

　 - Я агент церкви, і отримав спеціальні тренування в збірі інформації. Мій унікальний навик називається "Беззбережний поклик", це можливість використовувати телепатію без обмежень. Він може пройти через бар'єр, його не можна заблокувати як звичайну телепатію. Я весь цей час тримав зв'язок з тими, хто зовні. І природно я приховував це вміння за допомогою "Скритті". Так що швидше за все ельфи подумали, що моїм унікальним умінням був "Гей безозброєного бою 1ур".

　 Дії ельфів на слова Огівари були миттєвими.

　 Вони активували магію, яка повинна блокувати тіло.

　 Це магія вітру, яка не дає тілу рухатися.

　 Огівара ухилився від неї.

　 Куніхіко і Асака, які колись були авантюристами, бачать, що це не нова поведінка.

　 Але й до висококласного фахівця ці дії далеко.

　 Правда, це означає, що він зміг отримати такі можливості за ті кілька років, які пройшли до того, як його відправили до ельфів, так щоб він явно пройшов значні тренування.

　 - З ельфами, можна сказати, вже все скінчено. Ви хочете безглуздо померти за ельфів, чи вижити? То що ви вибираєте?

　 Реінкарновані люди, здавалося, були засмучені його словами.

　 Вони не дуже люблять ельфів.

　 Але коли це говорять кимось вголос, це все одно шок.

　 Огівара говорить все це для колишніх авантюристів Куніхіко і Асахі.

　 Якщо він зможе перетягнути їх на свою сторону, то можна вважати, що він переміг.

　 Але Огівара забув через хвилювання...  що він вже Напав на них, намагаючись їх отруїти.

　 Асака притиснула Огівару до землі.

　 А він цього навіть не встиг зрозуміти.

　 - Ельфи. Ми самі розберемося з ним. Ваше втручання не обов'язково.

　 Асака сказала це холодною мовою.

　 І ельфи підкорилися.

　 - Ти нам все розповіси.

　 Асака підняла Огівару і зайшла до найближчого будинку.

　 І хоча ельфи хотіли піти туди, але Куніхіко блокував їх шлях.

　 - Ти надто безпорадний.

　 Асака, яка надала захист від прослушки, підійшла ближче до Огівара.

　 - Кажи таке. А виступи ти проти ельфів, то що стало б з іншими, хто не може битися?

　 Огівара нічого не може відповісти на слова Аси.

　 Місія Огівари полягала в тому, щоб переконатися, що реінкарновані не будуть ні у що втручатися.

　 Це не має значення.

　 - І все що ти зміг придумати, це отрута? Так вбого.

　 - Нічого не міг вдіяти. Я не міг говорити, бо навколо завжди були ельфи.

　 - Тоді може, можна було б використати твій навик "Безглежний поклик"?

　 - Ой...

　 Асака зітхнула подивившись на безглуздий вираз обличчя Огівари, який щойно зрозумів це.

　 - Ну що ж, треба зайнятися тортурами.

　 - Що?

　 - І тоді ельфи, можливо, не будуть так наполегливо займатися тобою.

　 - Е? Типу зробити вигляд, вірно?

　 - Але ж буде дивно, якщо ран не стане, так?

　 Крики Огівари розносилися по дому, оскільки від прослушки було знято захист.

　 Звичайно, всі довкола їх чули.

　 Огівару довелося бити недовго, він все виклав Асаке.

　 З цією інформацією Асака і Куніхіко почали діяти.

　 І метою був не бій, а виживання.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 4)

　 Погляд Ронанта

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 Бар'єр пробитий, і армія почала рух.

　 Але ось тільки в тому, як був пробитий бар'єр є щось дивне.

　 - Вчитель, щось не так?

　 – Хмм. А як ви скажете, коли був пробитий бар'єр тільки що?

　 - Ось як, значить, ви вчитель теж відчуваєте, що щось тут не так?

　 - Якщо ти відчув це, то я тим більше це відчую.

　 Навіть мій безглуздий учень відчув, значить все так і є.

　 Здається, що бар’єр був зруйнований тим магією.

　 І хоча магічна формула була настільки складною, що навіть я не зміг в ній розібратися, але ті, хто її творив, були слабкі.

　 І хоча було сказано, що це маги церкви, але все що я бачу, це як вони махають руками і все.

　 Що ж призвело до падіння бар’єру?

　 В той момент, коли магія вдарила по бар'єру, щось ще нанесло удар.

　 Якщо так, то це означає, що тут є ще хтось крім нас?

　 І яка його мета?

　 Може ельфи заманюють нас у пастку?

　 У такому разі наступ стає небезпечним, але, хм ...

　 - З цього моменту ми почнемо діяти незалежно від армії. За мною.

　 - А? Ч-що, Вчитель!

　 - Не смикайся. Цей ідіот Юго взагалі нічого навколо не бачить. Навіть якщо ми почнемо діяти за своєю ініціативою, він цього просто не помітить.

　 - А стоїть це всіх цих проблем?

　 - Думаю, треба як мінімум заявити про себе.

　 - Тут!

　 Моя інтуїція кричить про це.

　 Я повинен з'ясувати, що за істота знищила бар'єр.

　 Так що геть сумніви.

　 Проаналізувавши точку удару, я вирахував приблизне місце розташування.

　 І ми почали рух в ту сторону.

　 Ось тільки з кожного дерева на нас завалилися постріли і ми швидко зав'язалися.

　 Ельфи стріляють магією і списами.

　 - Зрозуміло. Навіть утриматися наверху нелегко, не те що рухатися, але враховуючи їхню перевагу висоти, їм все компенсовано. Виходить, що весь цей ліс - це величезна пастка.

　 - Вчитель, годі ними захоплюватись, робіть ж що-небудь!

　 Учні відчайдушно відбиваються від ельфійської магії.

　 Схоже битва йде на рівних.

　 Правда, хоч є поранені, то немає жодної втрати серед тупих учнів.

　 Я злегка засмучений.

　 - І це все, на що здатні ельфи?

　 - Вчитель? Ви чули, що я сказав?

　 Ельфи завжди вважалися найсильнішими чарівниками.

　 Я на власні очі побачив їхні здібності і зрозумів, що все це брехня.

　 Досить сказати - все, що вони можуть, це лише боротися з дурними підмайстрами.

　 Ельфи виявилися слабкими.

　 - Хмф.

　 Я сконструював закляття.

　 Активація.

　 Ельфа пробила магію і він помер.

　 - Так нормально?

　 - Д-Да.

　 Я перебив всіх ельфів і продовжив рух по лісі далі.

　 - Що за швидкість конструювання магії...

　 - А хіба взагалі можливо створювати магію з такою швидкістю?

　 - Взагалі-то, для початку, ця магія взагалі не повинна була бути самовідновою. Додати цю можливість на ходу, він явно геній.

　 Їх так приваблюють такі дитячі іграшки, хм ...

　 А?

　 Я відчув рух магії.

　 Зрозуміло.

　 Силен.

　 Швидкість явно відрізняється від тієї, що показували нещодавно ельфи.

　 Підкріплення?

　 Я подивився в ту сторону, за допомогою "Глаза 1000 миль".

　 І діє так само, як ельфи раніше - ховаються за деревами, використовуючи їх як щит, і атакує з далекого пробігу.

　 Можливо, цей ворог занадто сильний для учнів.

　 Ладно.

　 Пора стати трохи серйознішим.

　 Я сконструював магію.

　 Поки тільки 10 зарядів.

　 Мощь подвоїть.

　 Оскільки відстань велика, то поліпшувати точність наведення.

　 Магія, яку я випустив пробувала тіла ельфів.

　 Хоча деякі поставили захист, заклинання пробило їх.

　 Дехто намагався відбити удар зустрічним пострілом, але моя магія пробувала їх магію.

　 Дехто намагався втекти, але заклинання наздогнало їх.

　 Я телепортувався.

　 Я бачу лише ельфів, які змогли захиститися від моєї магії.

　 Щоправда, не до кінця, чому він зараз і залив кров'ю.

　 - Навіть телепорт вивчив, справжній монстр.

　 - Який же я монстр. Це просто ви занадто слабкі.

　 – Дерьмо.

　 Ельф вклав свої останні сили у створення магічної конструкції.

　 Так повільно.

　 Я активував закляття швидше, ніж він створив своє, і ельф помер.

　 - Чудово.

　 - Дурниці. Перемога над такою стороною не те, чим можна пишатися.

　 - Взагалі-то це ельфи. Кажуть, що вони набагато ліпше володіють магією, ніж люди. Це може тільки вчитель, вбити їх з такою легкістю.

　 - При такому рівні вбивати їх легко. Я думаю, що навіть поточний Герой буде сильнішим за їх.

　 - Вчитель, а чому ми тепер відступаємо?

　 Я злегка задумався над питанням учня.

　 Так, я розумію, що зараз на думці у учня, якщо б я доклав усіх сил, то ми могли б перемогти в цій війні.

　 Ні, якби я діяв один, то шанси були б 50 на 50, а от зі своїми учнями ми змогли би перемогти.

　 От тільки не хочу мені цього робити.

　 Я, напевно, дурний.

　 Але мені не хочеться бачити, як вмирають мої учні.

　 І я не хочу бачити, як помирає Герой.

　 У мене був колись учень.

　 Учень, якого я не зміг навчити до кінця через політичні дрижки.

　 Він провчився у мене лише 13 днів.

　 У нього був талант, який можна було б розвинути, якби я був поруч.

　 І нехай він в основному користувався мечем, але і магією у нього був талант.

　 Якби я продовжував навчати його, демони не змогли б перемогти.

　 Хоча все це лише припущення.

　 Чого можна навчитися за 13 днів.

　 Однак мій найліпший учень, Герой Джуліус, був безсумнівно.

　 Взагалі-то мені наказали його навчати одна спеціальність.

　 Але коли я почав навчати інших, то зрозумів, що знайшов щось важливе.

　 Напевно, вона передбачала, що так і буде?

　 Не знаю.

　 Я не можу зрозуміти, чому вона так поводиться.

　 Я вже побачив, що молодий брат мого колишнього учня виріс сильним.

　 Хоча я не винен у смерті Джуліуса, все ж є ще емоції.

　 Ось чому я не хочу битися тут.

　 - Благай у мене така.

　 – О-о- о.

　 Я вирішив не поширюватися щодо моїх справжніх причин.

　 Хоча, якщо я зіткнуся з Героєм ще раз, то може варто його потренувати більш серйозно.

　 Хоча я програваю чисту силу, тільки в моїй перемозі є багато інших можливостей, окрім того, як тиснути силою.

　 Я міг би навчити його як битися так, щоб ніколи не програвати.

　 Я не знаю, чи ми зустрінемося знову.

　 Для початку треба хоча б пережити цю битву.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 5)

　 Погляд Фіриме

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 Я одна на передовій.

　 Шун і Катіа в ар’єргарді.

　 Шун надто добрий.

　 Або, якщо говорити прямо, занадто наївний.

　 Може, він і може круто битися з монстрами, ось тільки навряд чи зможе вбити людину.

　 Ось чому я вирішила, що він буде у прикрих.

　 Умови я призначила Хірінфу.

　 Він теж розуміє, що Шун занадто м'який і прийняв мій план.

　 Я вдячна Шуну.

　 Мабуть, я б сама не змогла пробитися через Великий Лабіринт Елро.

　 Але тепер я маю бути вчителем.

　 Я не можу використовувати Шуна або ще кого.

　 Бар'єр зруйнований.

　 Якщо чесно я майже не вірила в це, але він реально був пробитий.

　 Для інших ельфів це стало ще більшим шоком, ніж для мене.

　 Стіна абсолютної охорони, яка завжди була поруч з ними, від самого дитинства була знищена.

　 З огляду на те, що за бар’єром є ще й небезпечні монстри, легко зрозуміти причини цього шоку.

　 Я могла і планувала такий розвиток подій, а ось інші ельфи, напевно, навіть не думали що таке можливо.

　 - Все, заспокойтеся.

　 Я сказала запанику тим ельфам.

　 - Може, бар'єр і пробитий. Ось тільки машина, яка його створює, залишилася неушкодженою. Нам просто треба протриматися, поки бар'єр не відновиться.

　 Я дочка Патріарха.

　 Крім того, я реінкарнована і мої здібності високі, так що для ельфів мій голос має вагу.

　 Може в очах довгоживих ельфів я і маленька дівчинка, навіть якщо до мого віку додати вік попереднього життя, але все одно, вони прислухалися до моїх слів.

　 І, здається, вони почали поступово заспокоюватися.

　 - Крім того, ми в лісі. А чи є краще місце битви для ельфа, ніж ліс. Ми не можемо перемогти людей. Давайте покажемо їм, як це безглуздо, нападати на ельфів у лісі.

　 Я намагаюся розпалити бойовий дух.

　 В реальності ситуація зовсім не так хороша.

　 Хоч у нас є перевага на території, але перевага іншої сторони в кількості просто придушує.

　 Крім того, ворог - Ренґзантська імперія, чия армія суцільна з досвідчених ветеранів у боротьбі проти демонів.

　 Зрозуміло, що битва буде жорстокішою.

　 Може ельфи теж це розуміють, але створення потрібного складу розуму є важливим.

　 Ельфи за кивнули і почали рух.

　 Ми рухаємося по лісі тихо, наче ми не воїни, а вбивці.

　 І, мабуть, можна сказати, що частина істини в цьому є.

　 Ми перестрибували з дерева на дерево, і зрештою досягли армії, яка просувається по лісі.

　 Раз вони йдуть по лісі, то і побудови як такого немає.

　 А коли вони впираються у завал, то мусять запізнюватися й уникати перешкод.

　 Я телепатувала наказ на атаку.

　 Магія і стріли вдарили у армію, яка зав’язалася лісом.

　 Їх просто розстрілюють, а вони не можуть нічого зробити проти ударів, які наносяться зверху.

　 Напевно, цей загін ніколи не тренували для бою в лісі.

　 Нехай лицарі, що йдуть попереду і несуть щити, і змогли дещо захиститися, але ось стрілкові загони в тилу та підрозділу кінниці, стиснуті посередині, помирали без можливості хоч щось зробити.

　 Фіаско, тому що стовпилися настільки, що неможливо рухатися.

　 І навіть якщо б навколо них і було вільніше, що дало би можливість переміщатися, ось тільки в лісі занадто багато перешкод, які не дають нормально рухатися.

　 Якби ми були в полі, результат був би зовсім протилежним.

　 Від нашої атаки вони захистилися б щитами в першій лінії

　 Потім відповіли б ударом стрільців, а потім добили нас, випустивши концтабір.

　 Але все це тільки у чистому полі.

　 А зараз навколо лісу, і ми ельфи.

　 Місце, де вони не можуть вільно діяти і атака зверху, до якої вони ніколи не звикли.

　 Вони не досягають нас, оскільки ми використовуємо стовбури дерев як щити.

　 Хоча є солдати, які намагаються вказіватися на дерево, їх відразу ж б’ють.

　 Але навіть якщо і залізуть, що вони зможуть зробити ельфам, які мають навички "3D-маневр"?

　 Не багато ельфів мають "просте маневрування", але навіть 3D-маневра достатньо, щоб спокійно подорожувати лісом.

　 На аренах, які є деревами, люди не зможуть перемогти ельфів.

　 Однак, це досвідчена могутня армія.

　 Тому продовжувати биття безкарно не вийде.

　 Вони припинили будівництво і замість цього перемішали загін зі щитами та змовою.

　 Потім почали відстрілюватися, ховаючись за щитами.

　 Ті солдати, яким щитів не вистачило, кинулися до дерев ретельно ухилитися від наших атак.

　 Багатьох з них вбило, але їх занадто багато, і все частіше нам доводиться приймати бій прямо на гілках.

　 Хоча моя задача завершити мого колишнього учня, але ось завдання ельфів - це протриматися до моменту відновлення бар'єру.

　 Якщо подумати про це, то наш ворог поступово відступатиме проти нас під час наших привілеїв у цій території.

　 Ось тільки судження по загону неподалік, вони зіткнулися з особливим чарівником, чия сила жахає.

　 Крім того, деякі загони не можуть зрозуміти чому раптово перестали вживати інформацію.

　 Мій загін діє добре, можна сказати, що противник несе жахливі втрати, ось тільки їх занадто багато.

　 У будь-якому випадку, мені треба думати про свій власний загін.

　 Про всіх інших нехай піклується Потимас.

　 Який, нехай він і мій батько, для мене залишається загадкою.

　 Думаю, що він напевно підготував пару сюрпризів.

　 Продовжуючи командувати, я нарешті знайшла фігуру того, кого шукала.

　 Юго Ван Ренгзанд.

　 Один з моїх учнів, якого раніше звали Натсума Кенго.

　 Учень, який зійшов з правильного шляху. Хоча... Ні, не так. Колишній учень, якому я дозволила зійти з правильної дороги.

　 Я не могла сказати, що зроблю, Шуну.

　 До останнього моменту я так і не впевнена, що зможу вирішитися.

　 Можливо, якщо я вб'ю його, то вже не зможу називатися вчителем.

　 Але все одно, я повинна зробити це.... і ціна не має значення.

　 Я просто повинна.

　 Це останнє, що я можу зробити для Натсума як вчитель.

　 Можливо це моє его.

　 Але я не проситиму вибачення.

　 Я просто вб'ю тебе.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (чсть 6)

　 Погляд Фіриме

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 Я відкинула всі сумніви.

　 Я вистрелила в Юго магію на максимальній потужності.

　 Магія "Небесний вітер 4ур.", Вебер дракона.

　 Просто кажучи, це магія, яка створює торнадо.

　 Може це звучить і просто, але взагалі-то на Землі це справжнє стихійне лихо.

　 В Японії їх практично немає, а в Америці вони часто руйнують будинки.

　 Люди швидко гинуть.

　 Якщо ворог типу Шуна або монстра А-класу, то можливо вони і змогли б втриматися.

　 От тільки Юго втратив всі навички і показники.

　 Так, з того моменту минуло багато часу, але він все одно не міг відновити ту силу, що була у нього раніше.

　 Я знаю, що він має один з навиків смертних гріхів.

　 Юуґо вміє погуляти.

　 Судячи з записів ельфів, "Похоть" дає можливість промивати мізки.

　 Рівень гіпнозу вражає, так. Ось тільки в бою це використовувати не можна.

　 Може, його стати завдяки звуженню і виросли трохи-чуть, але це й все.

　 Він не зможе пережити удар моєї магії.

　 Торнадо охопило і розірвало солдат.

　 Після чого досягла Юго.

　 - Вау!

　 Торнадо знищено мечем Юго.

　 Що?

　 Це найсильніша магія з усіх, що мені доступні!

　 Мої показники магії насправді перевищують 1500, і ось підсумк!

　 Але як?

　 – Ока-а-А! Я так хотів з тобою зустрітися, ти знаєш? Хоча і не думав, що наша зустріч відбудеться тут.

　 Юуго прокричав це.

　 Його голос як у божевільного, я відчуваю, що він божевільний.

　 - Хоча я взагалі планував зайнятися тобою, після того як знищу твоє рідне місто, вташу всіх твоїх дорогих учнів, а ось вже потім загнати тебе у відчай. Чому ти раптом тут?

　 Я вистрелила магій знову, замість того, щоб відповідати.

　 Цього разу куля вітру спрямована лише в Юго.

　 Ось тільки вона теж відбивала мечем Юго.

　 - Ха-ха-Ха! Ніби така убога магія спрацює! Скажи, ти серйозно вважала, що я залишуся слабаком на решту життя після того як ти позбавила мене сили?

　 Я вирішила, що магія непридатна і витягла цибулю.

　 Як і всі ельфи, я вмію ним користуватися.

　 Я наклала "Маги вітру" на стрілу і запустила її.

　 Стріла, прискорена вітром, вилетіла зі швидкістю кулі.

　 Це схоже на кулю вітру, тільки тепер у неї є матеріальне наповнення.

　 Цього разу він звернувся.

　 - Здивована, так? Хочеш знати, чому я такий сильний!

　 Юго спокійно стрибнув уперед.

　 Він скоротив дистанцію між нами за одну мить.

　 Я поклала нову стрілу і вистрелила відступаючи.

　 Юго вклонився від неї, замість того щоб відбивати її мечем як раніше.

　 Схоже, він не може використовувати для цього меч.

　 Напевно, безглуздо на це розраховувати, але може він боїться отримати прямий удар стріли.

　 Як я і думала, Юго повернувся від стріли.

　 Його швидкість зменшилась і відстань між нами зросла.

　 - Куди ти тікаєш? Хіба ти не хочеш обійнятися зі мною, Ока!

　 Я знову вистрелила.

　 У той же момент ельфи, які зайняли позиції навколо, атакували Юго одночасно.

　 - Жартуєте!

　 Юго відкинув магію і стріли.

　 Це несподівано.

　 Я наказала ельфам через телепатію відступати.

　 У них явно мало шансів проти Юго з його дивною силою.

　 - Продовжимо нашу розмову! Знаєш, я навіть тобі вдячний? Саме через те, що ти мене звела з розуму і з'явився я нинішній!

　 Ніхто тебе не зводив, ти сам все зробив!

　 Ні, я не буду цього говорити.

　 Все-таки частина моєї провини у всьому цьому є.

　 - Завдяки тобі, я отримав силу! Ти знаєш, про що я, вірно? "Похоть", супернавик, який дозволяє підкорятися своїй волі будь-кого!

　 Я знову вистрелила.

　 Він ухилився.

　 - А крім того ще один уміння! Він і зробив мене найсильнішим! Це вміння "Авловність"! Він дає можливість отримати частину можливостей переможеного ворога! Як ти думаєш, чому я на передовій веду армію в атаку? Бо так я зможу вбити більше ворогів, а їхня сила стане моєю!

　 Я була приголомшена, і мої рухи сповільнилися.

　 Навик "Авовність".

　 Один з умінь семи смертних гріхів, який дозволяє забрати частину сили ворога.

　 Вона забирає здатність випадково. Може забрати як показник статусу, так і вміння або окуляри навичок.

　 Крім того, навички не повністю засвоєні, рівень навичок при цьому падає.

　 Навіть якщо у ворога була здатність 9 рівня, але отримати можна тільки навички 1 рівня.

　 Ось чому.

　 Ось чому Юго продовжує переслідувати мене, не використовуючи саму магію далекого радіусу дії, але при цьому легко відображати мою магія.

　 Не тому, що він не хоче, а тому що просто не може.

　 Навіть якщо він і отримав чийсь досвід, але тільки першого рівня.

　 Магія першого рівня не така вже й сильна, і навіть якщо він її використовує, вона нічого не зможе зробити.

　 Ні.

　 Все це зараз неважливо.

　 Важливо те, що тепер Юго став сильнішим, ніж раніше.

　 Скільки він для цього вбив?

　 Скільки злочинів він вчинив, щоб стати сильнішим?

　 Я замерла всього на мить.

　 Але Юго встиг скоротити дистанцію і замахнувся мечем.

　 - Попалась!

　 - А!

　 Меч пробив броню вітру, яку я завжди накладаю на себе, і розсік мою руку.

　 Я викликала вибух магії вітру між собою та Юго, так наростив дистанцію між нами.

　 У ближній бою у мене немає шансів.

　 - Непогано.

　 А от Юго здається не пошкоджений взагалі.

　 Я без коливань вистрелила знову.

　 Юго легко ухилився.

　 Все ж таки, підготовка закінчена.

　 Я стріляла не просто так.

　 Якщо Юго буде змінювати, він би помітив, що я відступаю по колу.

　 Стріли, які встромлені у землю, стали опорними точками для створення бар’єру.

　 Хоча сила його природно нижча, ніж у того бар'єру, що захищав село ельфів, але те що я створила - імітація технологій стародавніх, яка не може бути створена навичками.

　 Юго залишився всередині бар'єра.

　 Я не просто закрила його.

　 Повітря швидко виходить через бар'єр.

　 Керувати вітром - це те саме, що керувати повітрям.

　 Хоча цей світ відрізняється від світу, в якому я була раніше, але кисень тут також існує.

　 Закони цього світу не дуже відрізняються від фізичних законів Землі, хіба що вважати магію якою на землі немає.

　 Але вся ця магія, навички - просто надлагодити закони природи, які так і залишаються незмінними.

　 Тому, як і на Землі, коли нема чим дихати, то вижити неможливо.

　 І хоча бар'єр не змінює форми, ось тільки чим більше повітря виходить, тим більша різниця між атмосферним тиском зовні і всередині.

　 Людське тіло не може витримати таких змін.

　 Навіть якщо це вдасться, людина помре від нестачі кисню.

　 Така магія, яку я створила сама.

　 І хоча Юго намагається знищити бар’єр, все ж таки немає сенсу.

　 Може це і груба копія, але все-таки це бар'єр з давніх часів.

　 Його важко активувати, якщо не бути обережним, але після активації його ще нікому не вдавалося розбити.

　 Я перемогла.

　 Але не варто було розслаблятися.

　 Мене вдарила блискавка.

　 - Кх, а!

　 Моя свідомість почала зникати.

　 У той же час підтримка бар’єри стала нестабільною.

　 І Юго не упустив своєї можливості.

　 - Ха-ха-хо! Майже вдалося! Тобі майже це вдалося, ти знаєш? Відмінно, Юрі.

　 Юрі стоїть і посміхається.

　 Коли Юго було оголошено Героєм, її призначили святим.

　 Оскільки Свята завжди йде за Героєм, не дивно, що вона тут.

　 Швидше дивно було б, якби її тут не було.

　 Я стала необережною.

　 Пуґо дуже багато уваги приділяла і забула перевірку навколишнього середовища.

　 Не варто було так робити.

　 Юго без жодних сумнівів вдарив мечем, а мої рухи скинули шок від удару блискавкою.

　 Я дещо змогла ухилитися, але отримала рану на животі.

　 Боляче!

　 Боляче!

　 Як же це чудово!

　 - Ти була небезпечною противником. Але тепер я переміг. Хі-хі-хи. Я тебе не вб'ю. Оскільки ти повинна будеш побачити, як я виріжу всіх ельфів! А що робити з однокласниками? Якщо вони співпрацюватимуть, я зроблю їх своїми рабами. А що сказати про тих, хто відмовиться катувати на твоїх очах? Упевнений у тебе буде дуже цікаве обличчя, коли ти будеш на це дивитися, вірно? Ха-ха-хо, не можу цього дочекатися.

　 Зупинися!

　 Я повинна зупинити його.

　 Але тіло погано рухається через біль.

　 Юрі придала мене до землі.

　 - Який приємний вигляд. Сильно відрізняється від того, що було раніше. Ну і як це? Відчуваєш себе потоптаним у бруді? що буде далі? Все марно, вірно? Я не буду промивати тобі мізки. Я просто поставлю тебе страждати і занурюватися в розпач, поки ти не з'їдеш з розуму!

　 Боляче.

　 Я налякана.

　 Я нічого не можу зробити.

　 Я не можу встати.

　 Я більше не можу терпіти біль.

　 Хтось допоможіть мені.

　 Хто-небудь мене врятує.

　 Юурі здуло з мого тіла.

　 Тінь рубала мечем по Юго.

　 Юго відступив, ухиляючись від удару.

　 Переді мною людина з щитом, який дає їм мене.

　 А перед Юго стоїть хлопчик, який тримає в руках меч.

　 - Я спізнився, сэнсей.

　 - Покладіться на нас.

　 Почувши ці слова, я втратила свідомість.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (щасливість 7)

　 Вправа

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 - Вони прийшли?

　 - Д-да.

　 - Перебей их. Можеш використати ЦЕ.

　 - Зрозуміло. Яку кількість я можу взяти?

　 - Всіх.

　 - Вибачте?

　 - Бери їх усіх.

　 - Всех?

　 – Да. Розкидай їх по всіх напрямах, крім того місця де знаходяться Фрімес і Герой.

　 - А це не занадто?

　 - Причина падіння бар'єра не зрозуміла. І якщо моя здогадка правильна, то боюся, що і цих сил не вистачить.

　 Ронант

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 - Це ще що таке?

　 Ці слова самі вирвалися в мене.

　 Було дещо дивне

　 [Оцінка неможлива]

　 Це другий раз за моє життя, коли "Оценка" не спрацювала.

　 І перший раз це було з тією істотою.

　 Ось тільки минулого разу було написано "Оценка заборонена", а в цей раз "Неможлива".

　 Іншими словами, переді мною щось незрозуміле, яке я ніколи не зустрічав за все своє життя.

　 Щось схоже на голку металевої броні лежить переді мною.

　 Я вжив слово "хоже", тому що це очевидно не створювалося для того, щоб її носив людина.

　 У нього чотири ноги і чотири руки.

　 Це вже дивно.

　 А?

　 Вісім ніг!

　 Може це підлеглий того створіння!

　 Та ні, не може бути.

　 Ця дивна річ не може зрівнятися з тією красою.

　 Воно просто імітує ту істоту, причому досить грубо.

　 Але що це таке?

　 І хоча воно знищено, але, напевно, воно було раніше?

　 Кажуть, що "Кукловод" - це звання, яке дозволяє керувати маріонетками використовуючи щось на зразок "Телекінеза", але хіба це схоже на марионеттку?

　 Крім того звання Кукловод рідкісне, я наприклад нікого з ним не бачив, так що не можу нічого конкретного сказати.

　 Тим не менш, оскільки ця річ знищено, значить хтось тут нещодавно пройшов до нас.

　 І це ймовірно той, хто знищив бар'єр.

　 Але мені цікаво, що це за маріонетки, треба поспішати, щоб нагнати того, хто зруйнував бар'єр.

　 Мене врятував лише випадок.

　 Я б не зміг ухилитися.

　 Я вирішив змінити свою думку і став дивитися на маріонетку.

　 Це мене і врятувало.

　 У цей момент в районі мого живота щось пролетіло.

　 Моє тіло відкинула назад просто тиск повітря від пролетіючого миттю удару.

　 Крапка, через яку пройшов удар, була якраз на моїй голові, якщо б я продовжував сидіти.

　 - Учителю!

　 - Відступаємо!

　 Я швидко перекатався по землі.

　 Мій наказ виявився беззмістовним, оскільки моїх підлеглих розірвало кров усюди.

　 Це дійсно можна описати тільки як "Розірвало на осмітки".

　 У моїх хлопців відривало частини тіла, у тілі з'являлися дірки.

　 Коли щось невидиме промайнуло, в той же момент мої люди помирали жахливою смертю.

　 Я подивився в той бік, звідки схоже і летить це щось.

　 Там стояло щось схоже на повалену маріонетку, ось тільки ця, була діючою.

　 Щось схоже вилітали з циліндра який вона тримала в руках.

　 Я негайно вистрілив магію в неї.

　 Я не стримувався.

　 Ось тільки маріонетка легко ухилялася від пострілу.

　 Це погано.

　 Маріонетка явно сильніше за мене.

　 - Всім хто мене чує, відступ! - Прокричав я.

　 Хоч я не знаю, скільки моїх підлеглих вижило, але в будь-якому випадку втрати стануть ще серйознішими, якщо вони продовжуватимуть бій з маріонеткою.

　 Може, у мене й тупі учні, але я б хотів, щоб хоч хтось з них вижив.

　 І я прикінчу цю маріонетку, яка вбила моїх учнів, навіть якщо це буде коштувати мені життя.

　 Я створив формулу.

　 Основа моєї магії, яку я продовжував відточувати з тих пір, як зустрів ту істоту.

　 Оскільки це основа, вона секретна.

　 Я створив десяток вогняних стріл.

　 Поставив їх під свій контроль і вистрілив.

　 Стріли вогню зірвалися в політ на адській швидкості.

　 Але маріонетка змогла ухилитися більше ніж половина.

　 А ті, що потрапили, здається, не нанесли серйозного урону.

　 Її захисні здібності величезні, оскільки вона імітує броню.

　 Крім того, вона швидка - рухається з високою швидкістю.

　 Плюс нерозбірлива атака, яку неможливо побачити очима.

　 Сильна.

　 Можливо так само сильна, як і та, з ким я бився колись.

　 Телепортування.

　 Я з'явився за спиною маріонетки.

　 І зараз же створив закляття.

　 Заморозивши ноги маріонетки.

　 І потім вдарив "Магій вітру".

　 Заморозжені ноги маріонетки майже розсипалися.

　 Правда, тільки майже.

　 Але й це добре.

　 Тепер швидкість руху повинна впасти.

　 Рука маріонетки повернулася, наче у неї не було взагалі шарнірів.

　 Мене це налякало, і я відстрибнув убік.

　 Оскільки це маріонетка, вона може не мати обмежень, які мають люди.

　 Але я б ніколи не повірив у це, якби не бачив на власні очі.

　 Ціною за цю атаку стала моя права рука і обидві ноги.

　 Я не зміг ухилитися.

　 Але і ворогу дісталося.

　 Я витерпів біль і сконструював магію.

　 І встиг зробити це до того, як маріонетка знову націлила свій циліндр на мене.

　 "Магия вогненного пекла 4ур".

　 Маленька вогняна кулька, розміром з кулак.

　 Він вдарив у верхню частину тіла маріонетки.

　 Дія магії коротка.

　 Але вогонь плавить все.

　 Жорстка мгла - це магія, яка стискає величезну кількість магії вогню в крихітний об'єм.

　 Найсильніший заклинання, яким я володію, мій козир.

　 Велетенське тіло маріонетки розтопилося жаркою мглою і перетворилось на калюжу.

　 Я зробив це.

　 Усмішка з'явилася на моєму обличчі, правда, тут же зникла.

　 Я побачив ще кілька маріонеток, які рухалися неподалік.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 8

　  Погляд Шуна

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 Сенсей втратила свідомість.

　 Хоча рани і складні, але смертельними не повинні бути.

　 – Ганно, підлечи сэнсея.

　 - Поняла.

　 Оскільки я дуже поспішаєш, то ніби Анна запхалася. Але нічого не можна тут зробити.

　 Я оглядав поле бою за допомогою "Ясновидіння".

　 І як побачив Юго, зараз же попрямував до него.

　 Хоча це і порушення інструкцій, які мені дали ельфи, але вбити Юго це серйозна заявка на перемогу.

　 І я думаю, що заради цього вони пробачать мені мою неслухняність.

　 Крім того, я думаю, що повинен сам розібратися з Юго.

　 - Хірінф, захисти сесенея і Анну.

　 - Зрозумів.

　 Невдовзі Хірінф відповів коротко.

　 Зазвичай він намагався зупинити мене, якщо я починав битися з кимось наодинці.

　 Але цього разу не став.

　 Я думаю, що Хірінф все розуміє.

　 - Тоді я займусь Юрі.

　 - Катя, Юрі під...

　 - Я знаю. Вона така ж, як і я недавно. Я не вбиватиму її.

　 Дивні почуття я бачу на обличчі Катіа.

　 Зло на Юго.

　 И жаль к Юури.

　 Не тільки через це, але і тому що Юрі виглядає точ-того собою, як раніше.

　 Оболонка, якою Юго промив мізки.

　 Якби все повернулося по-іншому, можливо зараз вона стояла б поруч зі мною.

　 Катіа, мабуть, ненавидить Юуго.

　 Але вона піддала ці почуття і довірила все мені.

　 І я її не підведу.

　 - Ах, ах, хах. Не тільки Ока, але й ти тут.

　 - Ага, щоб зупинити тебе.

　 - Ха! Як кумедно. Ти? Мене? У тебе немає шансів!

　 Упевненість у перемозі просто випромінюється кожною клітиною Юго.

　 Я оцінив Юго, продовжую тримати меч.

　 [Людина 61ур ім'я Юго Ван Ренгзанд

　 Стан:

　 ХП: 3169/4831 (зелена)

　 1542/1711 (Синя)

　 СП: 2577/2577 (Желлтая)

　 : 2663/3255 (червона)

　 Середня атака: 3889 + 400

　 Середня охорона: 1255 + 400

　 Середня магія: 998 + 200

　 Середня опірність: 2384 + 200

　 Середня швидкість: 2939 + 400

　 Навички:

　 "Автоматичне відновлення хітів 6ур.", "Заскорочення використання мани 2р., "Зниження споживання маніпуляції Мануру.), "Успішне відродження стаміне 7ура." "Снормія споживання - це нерівна сімралька », "Чувство магії тригран." "Маніпулювання магію Індурс"., Божеча бойова магія 2ур...; "Всилення чаклунства 1ур.) Бог війни 2ур., "Берло життя 2.", "Усилена атака життям 5ур.), "Гей меча 4ура.", 'Колодіння 10ур'; "3D- маневри 2юр"." "Кореперація 2уру. ’, "кормандування чотирирс. ”, "Концентрація 10урир." "Заскорочення свідомості 3ур.) Прогнозовування 1вили 1утр. Мистеця 1ур... єресь 2ур., "Король Демони 1ур". 2ур., "Лівкість 5ур", "Виносливість п'ятирс.), "Сила геркулеса 8ура"., 'Крепкий 4ур"; "Мага чотирир.) "Забезпечення 2Уру...", Бросок 9юр.", « Табу 9ур », "n%I=W"

　 Рахунок навичок: 217

　 Назва:

　 "Вбивця монстрів", "Правитель жадібності, "Убийца союзників"," "Бращиця людей", 'Мастер божевільні", « Завойовник",“

　 Дивна статистика.

　 Хоча він має низькоякісні навики, але їх багато.

　 І окуляри навиків дивні, тому що зазвичай число кругле.

　 Напевно, отримані за допомогою "Авроки".

　 Деякі з сильних навиків, мабуть, отримані за допомогою цього позіхання.

　 Те, що я отримав від правителя похоті та жадібності, повинно бути сильним. Крім того, є ще звання Майстра божевілля, якого раніше не бачив.

　 Але головне, за що зав'язався мій погляд - це вміння "Король Демони".

　 "Короля демонів" і "Героя" можна отримати або оплатити велику кількість очок навичок, або вводячи себе, тому що потрібно.

　 Оскільки Юго - самозваний Герой, я не думаю, щоб він купив навички "Король Демони".

　 Іншими словами, він отримав його за дії, які відповідають діям "Короля Демони".

　 Я навіть не уявляю, що ж треба зробити, щоб отримати таку навички.

　 Наприклад, щоб навчитися Герой, треба поводитися як Ґерой.

　 Наприклад, Хірінф навчився Герой саме так.

　 "Короля Демони", яка є подібною навичкою лише з протилежним знаком, також існують умови отримання.

　 І Юго отримав цю навички.

　 Він його заробив.

　 Я підняв свої показники статусу, активувавши "Дих бога війни" та "Бойову магію", і зосередився на Юго.

　 На його обличчі все ще блукала божевільна усмішка.

　 Схоже, його вже не вилікувати.

　 Я спокійно направив меча на свого колишнього однокласника.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (частість 9)

　 Погляд Катіа

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 Юурі мітила закляття блискавки.

　 Ну і що, дрібниця, цим мене не підстрелиш.

　 За вбивство дракона у Великому Лабіринті Елро я отримала ім'я "Вбивця драконів".

　 А разом з ним і вміння "Сила Дракона", чий ефект при активації - підняття статусних показників та порушення ворожої магії.

　 Хоча, звичайно, не так сильно як у справжнього Дракона, але достатньо, щоб відбити магію низького рівня.

　 І зараз Юурі стріляє саме такою магією, бо вона швидше активується і треба їй всього лише не дати мені підійти.

　 Юрі можливо і має високі показники оскільки стала Святий, але я також не з останніх серед реінкарнованих.

　 Крім того, у мене схоже є перевага - навички "Сила Дракона".

　 Юурі все робить правильно.

　 Я універсал і здатна вести бій на близькій дистанції, в той час як Юрі чистий маг.

　 Якщо я до неї приближуся, то перемога мені гарантована.

　 Тому вона не стала використовувати могутню магію з тривалим часом активації, а натомість вирішила стріляти слабою чарівницею, але часто, щоб уникнути цього.

　 Але навіть так, це просто затягне бій трохи довше, результат все одно не зміниться.

　 Я нейтралізувала кинуту в мене блискавку за допомогою "Сили дракона" і вийшла практично неушкодженою.

　 Магія блискавки, від якої важко ухилитися або захиститися, досить небезпечна, якщо немає "Сили дракона".

　 Хоча я не відразу зрозуміла це, коли отримала цей урок у Великому Лабіринті Елро, але завдяки цьому вміння бій проходить набагато легше.

　 У відповідь на дії Юрі, яка підготовляє наступний удар магією, я також вдарила чарівника.

　 Я не можу використовувати в лісі заклинання вогню, яким зазвичай віддаю перевагу.

　 Буде зовсім не смішно, якщо тут все загориться.

　 Тож я використала "Магию світла".

　 Промінь світла пробив плече Юурі.

　 Хоча це теж низькорівнева магія, схожа на блискавку, яку використовує Юрі, але у неї немає захисту "Сили дракона" і вона не може захиститися.

　 Юрі закричала від болю.

　 Її обличчя застигло і вразило.

　 Ти що, думала зможеш перемогти, не дозволивши мені навіть наблизитися?

　 Я універсал, ти в курсі?

　 Я ж не просто так тренуюся разом з Шуном від народження.

　 Уж Юурі повинна б це знати.

　 З іншого боку, вона знає мене тільки якою я була під час навчання в академії.

　 Хоча минуло небагато часу, але з того часу я брала участь у багатьох битвах - і стала сильнішою.

　 Хоча "Сила Дракона" допомагає, але в той самий час і допомагає те, що у мене великий досвід бою.

　 Під час перетину Великого Лабіринта Елро я брала участь у бійках не на життя, а на смерть, і придбала те, чого не досягнеш жодними тренуваннями.

　 І ось моя сила зіткнулася з силою Юрі - і відразу ж різниця стала помітною неозброєним поглядом.

　 - Чому?

　 Юурі мітнула блискавку, закривши це.

　 Я відбивала її за допомогою "Сили Дракона" і швидко відновила отриманий урон.

　 - Нехай ти зрадила Юго, але чому йдеш проти нас?

　 - Я не зраджувала, просто стала сама собою.

　 - Не кажи того, про що ти не знаєш!

　 Я сама була під гіпнозом Юго.

　 Я знаю, як він діє.

　 Його не можна подолати за допомогою умовляння.

　 Ось чому я вирішила заткнути її силою.

　 Промінь світла знову вдарив в тіло Юурі.

　 Промінь летить зі швидкістю світла, так що його настільки ж важко відбивати, як блискавка.

　 Я вистрелила в ступню Юрі.

　 Юрі з пробитою ногою впала на землю.

　 Оскільки Юрі вміє лікуватися, то не може вивести її з ладу.

　 Я скоротила дистанцію і проткнула тіло Юрі своєю улюбленою рапірою.

　 Хоча здається, що рана смертненька, але я можу дозувати голий урон за допомогою навики "Стримування".

　 Я підлечила Юрі до такої міри, щоб вона не померла і зв’язала її.

　 Так, я далеко відірвалася від Шуна та інших поки ганила за втечуючої Юурі.

　 Треба негайно повертатися.

　 І до мого повернення Юго вже лежить на землі, а Шун тримає свій меч на рівні очей Юґо.

　 Як я і думала.

　 Шуна не можна перемогти будь-яким підробкою під Героя.

　 На відміну від Юго, який весь вкритий ранами, у Шуна ні подряпини.

　 Він справжній читер.

　 Якщо подумати, то Шуна не зачепило навіть тоді, коли ми билися з Землею Драконом у Великому Лабіринті Елро.

　 - Все вже?

　 – Оу.

　 Коли чоловіки починають перекидатися словами, стає важче.

　 - Ні, ні, ще не все закінчено!

　 - Все скінчено. Тобі не перемогти мене

　 Юго намагається піднятись, але в нього це погано виходить і він знову падає на землю.

　 Хоч я і розумію чому, але схоже він просто не вміє здаватися.

　 - Шун, добий його. Ти маєш на це право.

　 Взагалі-то я сама хотіла б добити його.

　 Він стільки неприємностей мені приніс.

　 І це вже не виправити.

　 Отже, я хотів би вилити свою злість на ньому.

　 От тільки Шун втратив куди більше мене.

　 Так що він має більше прав на те, щоб його добити.

　 - Ні. Я не вбиватиму тебе.

　 І тут Шун сказав щось жахливе.

　 - Що?

　 Раптом мої думки вирвалися.

　 Але в такій ситуації це зрозуміло.

　 - Що ти хочеш цим сказати? Тільки не кажи, що плануєш залишити його в живих?

　 – А-Ага.

　 - Не час для жартів!

　 Я знала, що він дуже наївний, але щоб до такого ступеня!

　 - Навіть якщо залишити його живим, буде купа проблем і ніяких плюсів! Він небезпечний, поки живий. Його треба прикінчити тут і зараз.

　 - Вибач, Катіа. Я розумію тебе і не збираюся його прощати. Але ми залишимо його живим. Щоб він міг жити далі, і спокутувати свої гріхи.

　 Шун дивиться мені в очі.

　 Я бачу в ньому рішучість.

　 Кажи йому щось марно.

　 Нічого не поробиш.

　 Можливо, я потім зненавидить мене.

　 Але Юго не можна залишати живим.

　 Я почала готувати магічну формулу, щоб добити Юго.

　 - Так і знала, ти просто сама наївність.

　 Незапний удар блискавки.

　 Я в шоці.

　 Нехотячи зачинила руками своє обличчя, і раптом моє тіло повністю потонуло в чомусь.

　 І схоже, це тіло Шуна.

　 О-о-Овечя?

　 Як тільки небезпека минула, Шун негайно відпустив мене.

　 Ах.

　 – Кто?

　 Там, куди зараз дивиться Шун, чоловік б'є ногами Юго.

　 У Юго вже немає голови, яка була розчавлена його правою ногою.

　 Після удару утворився щось на зразок маленького кратера і по землі проходить тремтіння.

　 І звідки він взагалі взявся?

　 Здається, що з неба звалився?

　 Не про те треба зараз думати.

　 Проблема в цьому істоті.

　 На чиїй голові два роги.

　 І все ж фигура схожа на людську.

　 Схоже, Демон.

　 Високоранговий монстр з роду Огров.

　 Небезпечний вигляд, який розумні як люди, при цьому мають силу монстрів.

　 Але це не має значення.

　 Я дивлюся на обличчя і мої очі округлюються від подиву.

　 І, звичайно, у Шуна такий самий вигляд.

　 - Невже минуло так багато часу, що мене забули?

　 Я, ні, ми обидва знаємо це обличчя.

　 Хоча дещо змінилося, але ось обличчя збереглося.

　 – Киоя.

　 Шун сказав ім'я.

　 Це наш найближчий друг з минулого життя, Сасаджима Кіоя.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 10

　 точка зору Софії

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 І що мені робити?

　 Киоя кудись умылся.

　 - Міледі, що будемо робити?

　 Сама б хотіла запитати.

　 Але мені ж тепер треба дати якісь вказівки?

　 Адже після того, як Кіоя втік, я тут головна, вірно?

　 Тьху ти ...

　 Від відповідальності у мене розболівся живіт...

　 Так, робимо все як завжди.

　 - Меразофіс, управління на тобі.

　 Перекинемо всі справи на когось іншого.

　 Взагалі-то спочатку я планувала залишити все на Кіоя, але він втік.

　 Правда.

　 Що за справи, кинув мене і змучився на зустрічі зі своїми друзями?

　 Я ж не можу самостійно керувати армією.

　 - А що планує робити міледі?

　 Я відповідаю на питання, що неквапливо з витриманою паузою.

　 Під час цієї паузи я знайшов причину для своїх дій.

　 - Тут Герой. Було б грубо не привітати його, ми ж таки підлеглі Короля Демонів, вірно?

　 Що за чорт.

　 Я сказала це і відразу ж подумала - який же ідіотизм.

　 Іти до ворога, щоб його привітати, так можуть діяти тільки Чотири Небесних короля.

　 - Зрозуміло.

　 - Гей? Тобі щось не подобається?

　 - Ні. Як завжди пані все робить правильно.

　 Мерозофіс схилив голову на знак поваги.

　 Кхм... Я, схоже, змогла його обдурити.

　 Тоді відправляюсь за Кіоя.

　 Я спокійно йду.

　 Полю бою, де люди б'ються з ельфами.

　 І ніхто не звертає на мене увагу.

　 Під час прогулянки я розглядаю, як просувається війна.

　 Після огляду з центру поля бою, за допомогою "Глаза 1000 миль", схоже на поле битви нічия.

　 Герой теж тут.

　 Що з правим і лівим крилом?

　 Ага, люди майже повністю знищені ельфійськими роботами.

　 Це й зрозуміло.

　 Якщо ворог робот, то звичайній людині не перемогти.

　 Ого?

　 А цей стариган крутий.

　 Він розмазав робота.

　 Ой?

　 Що це Майстер робить?

　 Цей старий що, її знайомий?

　 Гаразд, не мені вказувати Майстра, що їй робити.

　 О, чого?

　 Кусама переможений робот і відступив.

　 Ну, Кусама не так вже й потужний, і те, що він вижив після розриву з роботом уже подарунок долі.

　 Чи це ельфи його спеціально не чіпають як одного з реінкарнованих?

　 Ну, якщо у нього є навички "Ніндзя", то і бігти в нього повинно добре отримуватися, так що напевно це його власна заслуга.

　 Справжній ніндзя.

　 Е-е, чого?

　 Меразофіс дав армії сигнал на атаку.

　 Не знаю, чи добрий час вибрав.

　 Більшість людей вже померли, не враховуючи тих, що в центрі.

　 Хоча я хотів би, щоб вони протрималися ще трохи, але якщо ворог - роботи, то нічого не допоможе.

　 З цього моменту битва перетвориться на трибічну бійку - армії демонів, людей і ельфів.

　 Взагалі-то, оскільки армія людей зараз затиснута між двома іншими військами і скоро зникне, це скоріше схоплення демонів та ельфів.

　 Чи все буде гаразд з Єгиптом?

　 Хоча він має звання командуючої четвертого армії демонів, його реальна сила нижча за нас.

　 Він, звичайно, не декорація для парадів, як інші генерали, і сильніше їх, але я думаю, що в конфесії з роботами йому доведеться туго.

　 Треба б йому допомогти трохи ...

　 Так, навички "Король мертвих", активація.

　 Навколо багато трупів, звичайно ж, вони не стануть великою силою, але принаймні відведуть увагу ворога.

　 Трупи по всьому полі бою почали повільно вставати, жваві моїм умінням.

　 Зомбі.

　 Рухатися повільно і не мати таких здібностей, як у них за життя.

　 Всі параметри мінімуму.

　 Але оскільки в них немає душі, то їх не зупинить - до того часу, поки повністю не зруйнуєш тіло.

　 І навіть якщо їх убити, досвід не отримаєш, бо в них немає душі.

　 Реальна неприємність.

　 Крім того, вони смердять.

　 Огидно.

　 Я поставила мету зомбі Ельфів, людей і роботів.

　 Налаштувала, щоб ті, хто помер на полі бою після цього, автоматично ставали зомбі.

　 Ось тепер добре.

　 Буде пушевим м'ясом.

　 Ого?

　 Киоя убил Натсуме.

　 Гаразд, це нормально.

　 Мабуть, люди, які вийдуть з-під промивання мозку зараз влаштують ще більше хаосу?

　 У будь-якому випадку, Дустін готувався до цього, так що все повинно пройти без проблем.

　 Так, я вже поруч з Героєм, так що може мені затаїтися і подивитися, що буде далі?

　 - Киоя, ти дійсно Кіоа?

　 - Ага. Найсправжніша Сасаджима Кіоя. Давно не бачилися, Шун, Каната.

　 - Чому ти тут?

　 - А? Хіба не ясно? Щоб перерізати всіх ельфів.

　 - Що?

　 - Ніколи не розумів, чому Шун з іншими перейшли на сторону ельфів. Здається, ельфи вас просто обдурили.

　 - Що ти маєш на увазі?

　 - Ельфи це прокляття цього світу. Захищати їх, це божевілля. Так що ще не пізно відступити. Як ти на це дивишся?

　 - Та ні за що...

　 - Кіоя, розкажи детально.

　 - Та без проблем. Але ти, Каната, виглядаєш просто круто. Не очікував.

　 - Дякую.

　 - Уха-хо. Таке відчуття, що спілкуюся не з тобою, а з кимось іншим.

　 - Ми й є інші. Минуле і теперішнє завжди різниться, як і світи, той і цей, різні. Було б дивно не змінитися.

　 - Саме так. Упс. Щось ми відволіклися, повернемося до теми.

　 –! Стоп! Хто це?

　 О?

　 Мене помітили?

　 Ну, нехай він і горе герой, але все ж Герой.

　 Так, тепер треба придумати, як би мені шикарно з'явиться.

　 - Привіт, як ся маєте?

　 - Ти хто?

　 - Гей? А хіба не прийнято спочатку уявляти себе самим, а потім питати чуже ім’я?

　 - Я Шурейн.

　 - Приємно, що ти такий слухняний хлопчик. Я Софія Керен. Я знаю.

　 - Це Негіші Акіко.

　 - Що-о!

　 Що це він відкрив Моє минуле ім'я без дозволу?

　 Я тобі потім це пригадаю!

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (приблизно 11)

　 Погляд Шуна

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 Несподівано з’явився Кіоя.

　 І Негіші Акіко, яка представилася як Софія.

　 Чому вони разом?

　 В минулому житті вони зовсім не спілкувалися.

　 Напевно, в цьому світі вони десь зустрілися і далі діяли разом.

　 - Я Софія. Я відмовилася від свого минулого імені.

　 – Окей. Але воно все одно відкриється одного разу, так навіщо його приховувати?

　 - Не вказуй мені що робити.

　 Колишня Негіші, Софія втупилася на Кіоа.

　 Так, поведінка цієї Софії дуже відрізняється від поведінки Негіші в попередньому житті.

　 В минулому житті вона була мовчазна, завжди дивилася в підлогу і навколо неї була моторошна атмосфера.

　 А зараз у неї високомірний голос, прямий погляд і її оточує аура сили.

　 Якби Кіоя не сказав, то ніколи б не зрозумів, що це одна й та ж людина.

　 Не залишилося навіть натяку про неї з попереднього життя.

　 – Оу.

　 Магія вистрілила в Кіоя і Софію.

　 Ельфійська магія.

　 І обидва спокійно її блокували.

　 – Залп!

　 Прокричав ельф, схоже в званні капітана.

　 Як результат, всі навколишні ельфи вистрілили одночасно.

　 - Стійте!

　 На мій крик не звернули уваги.

　 Я хотів закричати, що вони не вороги - але Кіоя вже явно заявив, ніби прийшов знищити ельфів.

　 Так що з точки зору ельфів він безумовно ворог.

　 – Надоели.

　 Софія махнула рукою.

　 Ельфійський залп відбитий, а з її руки виникла червона рідина.

　 Рідина звивалася в повітрі, ніби мала власну волю. Після цього ельфи дуже швидко атакували її.

　 Коли я хотів зупинити її, вже було надто пізно: будь-який ельф, до якого доторкнулася рідина - розколовся, вистоюючи сильне сморід.

　 - Кхм!

　 Коли я обернувся на голос, то побачив, що Хірінф прийняв атаку червоною рідиною на свій щит.

　 Велич прилипне до щита і, здається, намагається обліпити його повністю.

　 Анна і Сенсей перебувають поруч з ним.

　 - Зупини це.

　 Я відразу направив меч на Софію.

　 Але Кіоя зупинив мене.

　 - Як несерйозно. Ти справді думаєш, якщо в тебе гострий меч то вже можеш рубати всіх як завгодно?

　 Ударом він відправив мене в політ. Ніби граючі.

　 Зрозуміло, що день, який він має фізичні показники більші за мої - і в багато разів.

　 - Софія. Там ззаду хтось лежить, не дізнаєшся нашого синсея?

　 - А? Точно, чи що?

　 - Здається.

　 - Тоді добре. Припиняю.

　 Софія клацнула пальцями, і червона рідина швидко покинула щит Хіринфа.

　 Після чого субстанція, яка була всюди, почала тягнутися до руки Софії і зникати, як ніби проникала прямо в тіло.

　 Ніколи раніше я не чув про таке вміння, та й не бачив нічого подібного.

　 Що це?

　 - Добре, а як щодо того напівельфа?

　 - А я звідки знаю?

　 - Тоді, мабуть, можна її вбити.

　 Слова Софії мене нагальмували.

　 Я підняв свій меч.

　 - Ага, Шун ось тільки розлютитися. Що ти тоді робитимеш?

　 - А я тут при чому? Я ж нічого йому не роблю. Якщо він нападе, я його розмажу так, щоб він тільки вижив.

　 - Він взагалі-то більш-менш мій друг, ти в курсі?

　 - Тоді і домовся з ним. Мені байдуже.

　 Не знаю як Кіоя, а ось Софія явно небезпечна.

　 Її поведінка, плюс невідомі здібності.

　 Треба думати, що вона досить сильна.

　 Крім того, "Оценка" не працює ні на Кіоя, ні Софії.

　 [Оценка заборонена]

　 Таке я бачив тільки один раз.

　 Коли використовував "Оценку" на вчителі вперше.

　 Сенсей говорила, що це привілей Правителя.

　 Іншими словами, це означає, що люди переді мною - Правителі.

　 Оскільки я зосередився на Софії, то не дивився за довкіллям.

　 Але по короткому скрику, я зрозумів - щось змінилося.

　 А коли я повернувся, то побачив як багато ельфів атакують Хірінфа.

　 Всі ельфи напіврозплавлені, без якоїсь частини тіла - ті, кого нещодавно вбила Софія.

　 - Охохо...

　 Софія зітхнула.

　 Це що, її проробки!?

　 Чорт.

　 Хоча Хірінф відбивається від ельфів щитом і мечем, але це не приносить жодної користі.

　 Мене намагалися рубати мечем, коли я кинувся на допомогу.

　 І тим, хто вдарив мене мечем, був Юго без голови.

　 [Зомбі: створіння подібне до голого, жвавої здатності маніпулювати трупами померлих. До тих пір, поки його тіло не знищено повністю, він продовжує функціонувати]

　 Коли я його оцінював, то замість статусу було показано тільки такий опис.

　 Схоже, нас дійсно атакують зомбі.

　 І навіть бити в голову не має сенсу, оскільки безголовий Юго спокійно продовжує рухатися.

　 І щоб зупинити його, схоже, доведеться повністю зруйнувати тіло.

　 Що за огидна здатність.

　 Я підірвав зомбі-Юуго за допомогою магії.

　 Катіа спалює зомбі ельфа зовсім з іншого боку.

　 Я намагаюся підтримати Хірінфа.

　 – Ай.

　 Стріла пробила груди Анни, яка лікувалася сенсею.

　 Стріла, випущена зомбі ельфом, пробила серце.

　 Її хіти швидко падають.

　 Якщо зараз щось не зробити, то нічого вже не допоможе.

　 Правда, на моєму шляху зомбі ельфи зупинилися, наче загороджуючи дорогу.

　 А от Хірінф і Катіа не можуть самотужки пересуватися з місця, оточене зоомбі.

　 - З дороги!

　 Тебе мечем направо і наліво, я добрався до Анни.

　 У той же момент хіти Анни досягли 0.

　 Я активував "Дороту" без роздумів.

　 Я не дам Анні перетворитися в зомбі.

　 [Навик вивчено. Навик "Табу 9ур" став "Табу 10ур."]

　 [Услова виконано. Активний ефект Табу. Інфляції]

　 Щось вливається у мене, тільки що вдало воскреслого Анну.

　 - ЧОГО! АааАа!

　 Моя голова розколюється.

　 Моя голова, схоже, зараз вибухне від цього головного болю.

　 Але, незважаючи на агонію, щось продовжує проникати в мозок без будь-якої пощади.

　 Катіа спалила зомбі ельфа і кинулася до мене.

　 Хірінф підняв щит для нашого захисту.

　 Хоча Кіоя і Софія говорять про щось, я не чую про що - все затьмарить головний біль.

　 - Шун! Тримайся!

　 Катіа використовує "Лечібну магію"

　 Безпогано.

　 Біль неможливий для лікування.

　 [Інсталяція виконана]

　 У той же момент коли я почув слова Божественного голосу, хтось телепортувався.

　 Вона транслювалась поруч з Кіоя і Софією.

　 І я знаю її.

　 Біла дівчина.

　 Звичайно, я не міг забути її.

　 Останній ворог Джуліуса, та, кого мені показав Хірінф.

　 Чому ж я тоді цього не помітив?

　 Ні, все стає зрозуміло, якщо придивитися.

　 Хоча це важко побачити, але навколо неї накладено заборону для розпізнавання.

　 Завдяки цьому її можуть описати лише як повністю білу.

　 Тому я не впізнав її на тому зображенні, яке мені показав Хірінф.

　 Але в той момент, коли я побачив її на власні очі, мені вдалося пробитися через заборону і вона відразу стала ясною.

　 - Вакаба...

　 Це ніхто інший, як ще одна з реінкарнованих. Та, що мала бути серед мертвих.

　 Вакаба Хііро.

　 У цей момент моя свідомість більше не могла боротися з болем, і я вирубався.

201. Король Демони і Королева

　 Прохід, який сполучає верхній і середній рівень Великого Лабіринта Елро.

　 Я чекаю тут.

　 Я Контролююча королева, і тепер моє тіло значно виросло.

　 За зовнішнім виглядом мене вже важко відрізнити від тієї Королеви, якою я була раніше.

　 Завдяки цьому широкий прохід здається вузьким.

　 Поки я думала про це, та, кого я очікувала, прийшла.

　 - Привіт.

　 Сказала Король Демони і з радістю посміхнулася.

　 Хоча основне тіло і каже "Подивишся, що йде Король Демони", я вирішила поговорити з Королем демонів хоча б раз.

　 Король демонів цього разу поводиться зовсім по-іншому.

　 Минулого разу, пам'ятається, вона вбила мене без жодних розмов.

　 Э...

　 Упс.

　 Я ж не можу говорити.

　 Я зовсім забула про це, оскільки зазвичай спілкуюся з основним тілом через зв’язок душ.

　 Хоч я і думала, що турбуватися не про що, після того як об'єдналася з Королевою, але схоже не пройшла все до кінця.

　 – Прости. Без телебачення ти не зможеш говорити. Вибач.

　 Король Демони звернувся до мене з допомогою телепатії, ніби побачивши мої думки.

　 У короля Демони є телепатія?

　 Ну і добре.

　 Дуже зручно говорити телепередачі.

　 - І хто з вас зараз розмовляє зі мною?

　 Я вже знаю, що зв'язок з Контроліруючою-коріонів втрачено.

　 Іншими словами, Контроліруюча-короля-демони програла в битві душ, і як результат Король демонів поковтнула її.

　 Так я думала.

　 Правда, зараз я бачу Короля Демони і відчуваю те саме, що й у мене з Контроліруючої-короля-демони.

　 Не можу зрозуміти, хто з них переміг - Король Демони чи Контроліруюча-коріля-демонів.

　 - Обидві. Найпростіша відповідь.

　 - Що ти маєш на увазі?

　 - Важко пояснити. Я відчуваю, що Аріел більший у мені, але в той же час я усвідомлюю себе і як Контролююча-короля-демони, іншими словами ми перемішалися один в одному.

　 Правда?

　 Король Демонів Аріел змішалася із колишній Контроліруючою-тело.

　 Ну, можна було і таке очікувати.

　 Раптом я думала, що є така можливість.

　 Ось тільки побачити це в реальності, якось ...

　 - Ти калічний Король демонів.

　 - Навіщо так грубо!

　 Взагалі-то все так і є.

　 Куди поділися Харизма, яка була у тебе під час першої нашої зустрічі?

　 Дивно, що я так спокійно спілкуюся з кимось стороннім.

　 що це інша людина.

　 - Отже, що ти плануєш робити далі? Якщо хочеш війни з основним тілом, то краще відкажися цієї думки. Оскільки вона працює над своїм безсмертям.

　 - Що за дивна робота?

　 - Відкладає велику кількість яєць, щоб було де відродитися.

　 - Ах, ось воно що. Ось чому вона спокійно пережила власну смерть, коли я вбила її.

　 - Ага, ой...

　 Король демонів, схоже, не знала цієї інформації.

　 Прокляття.

　 – Да ладно. Я більше не збираюся воювати.

　 - Справді? Ну, тоді все окей.

　 Спасена.

　 Хоча... Все одно зробити щось з усіма яйцями, які були відкладені, навіть знаючи про їхнє існування - рішуче неможливо.

　 – Гм. Замість того щоб чинити опір, ми можемо об’єднати наші зусилля.

　 Король демонів посміхнулася.

　 Я відчуваю в глибині цієї усмішки клокотливий гнів.

　 Це значить, яка Король Демони?

　 - Зрозуміло. Напевно, буде нормально? Головне тіло теж думає, що з цим світом треба щось робити.

　 - Ти згодна? Здається, що Гуірі досі не помітив цього, оскільки він не має жодного права на втручання, а світ скоро розпадається. Нам треба це запобігти, будь-якою ціною.

　 - Саме так. Хоча, враховуючи те, що основне тіло недавно знищило армію, час трохи відстрочений.

　 - Що там таке? Можеш розповісти в деталях?

___ назва_

　 Я розповіла історію про те, як основне тіло вплуталося у війну і закрутило кровопролиття.

　 - Чудово!

　 - А ти не проти? Вони взагалі-то поклонялися тобі і твоєму Майстерові.

　 – Да порядок. Релігія Божого Слова є більш корисною від тих, хто втратив свою основну мету.

　 - Це так?

　 - Ага. Папа релігії Божественного Слова підняв "Табу" до максимального рівня.

　 - Серйозно?

　 - Серйозно. Ось чому, нехай і не можна сказати, що він мій союзник, але цілі у нас приблизно загальні. Щоправда, він ставить виживання людей як свою головну мету і в фінальній точці прийти до угоди неможливо.

　 - Хмм? Ви, мабуть, погодитесь, що ви не проти знищення людей.

　 - Так, не проти.

　 - Не проти? Я думала, що твій майстер буде розчарований.

　 - А по барабану. Схоже, після того як я змішалася з частиною тебе, я змінилася. І спосіб мислення змінився.

　 - Ага. Зрозуміло. Не знаю тільки, добре це або погано.

　 Тепер дії головного тіла, схоже, не викличуть проблем з Королем демонів.

　 Натомість вона вважає, що це було зроблено правильно.

　 - Ось чому я хочу зустрітися з основним тілом для того, щоб обговорити перемир'я і об'єднати зусилля, що скажеш?

　 - Дай подумати. Мені треба обговорити. Я домовлюся...

　 Хм?

　 Гей, тільки не кажи мені?

　 - Хмм? Щось сталося?

　 А, правда?

　 Головне тіло, нарешті.

　 Треба ж, як несподівано.

　 - Вибач. Я зникаю.

　 - Що?

　 У мене немає часу пояснювати, розумієш?

　 Взагалі-то мене повертає в головне тіло, оскільки основне тіло запустило підхоплення.

　 Напевно, в такому випадку те ж саме відбувається і з іншими королевами, так?

　 Ой-ой-ой.

　 Ну, це не означає, що я помру. Просто повернуся в той стан, у якому була раніше, але напевно я як окрема істота зникну?

　 Я, правда, не знаю, що стане з тілом... коли душа покине його?

　 Що ж до Короля Демони, то зв'язок з нею перервано, так що вона в безпеці.

　 Якби у мене був час, я могла б телепортувати її до основного тіла.

　 Але вибач, тобі доведеться знайти головне тіло самостійно.

　 Наступного разу ми закінчимо розмову.

　 І головне тіло витягло мене з тіла Королеви.

202. Бог

　 [Навики стерти]

　 [Показувачі стерти]

　 [Звання стерти]

　 [Очки навичок стерти]

　 [Очки досвід стерти]

　 [Виповнена D з любов'ю "Боженість для чайників" інстальована]

　 [Вознесіння завершено. З цього моменту ви більше не отримуєте підтримки системи. Дякую, що вибрали нас...

　 Зміни відбувалися поступово.

　 Це дуже відрізняється від тих еволюційних подій, які відбувалися зі мною до цього моменту.

　 Сила, яку давала мені система, зникла і я з'явилася в цьому світі маючи тільки свою власну силу. З іншого боку, це означає також зняти всі обмеження системи.

　 Моя душа перемішалася з іншими душами, залишивши мою свідомість.

　 І поділена на частини навики "Палелева свідомість" - знову стала цілісною.

　 Частина душ Королев і Короля демонів, які я змогла поглинути до цього, повільно розчиняються в мені...

　 Не той дикий конгломерат, що бувало раніше, а стан дійсно поглинання.

　 Всі мої частини зникли і з їх попелу народилася нова, чиста я.

　 І після цього моя свідомість повільно випливла на поверхню.

___ назва_

　 Я розплющила очі.

　 Перше, що я побачила - це біла стіна.

　 Щось схоже на кокон.

　 Коли я доторкнулася до нього, він розсипався.

　 Схоже, він зроблений з моєї павутини.

　 Мабуть, я сплила його для свого захисту у несвідомому стані.

　 За розсипаним коконом я побачила ту саму підземну будівлю, в якій і вирубалася.

　 Я вийшла з кокону.

　 А?

　 Це дивно, але я йду на двох ногах.

　 Це ефект підхоплення?

　 Я створила дзеркало за допомогою чогось, що здається розширенням "Магії Землі".

　 Я дивлюся на тіло, що відбивається у дзеркалі.

　 Верхня половина майже не змінилася.

　 От тільки очі стали дивними.

　 У кожному з моїх червоних очей, тепер по чотири маленькі очі.

　 Що це?

　 Я спробувала використати кожен з них.

　 Вони рухаються, як я того і бажаю.

　 І в дзеркалі я бачу, як багато маленьких очей дивляться, пересуваючись у різні сторони.

　 Огидно.

　 Прикрию-но очі.

　 Наприклад, можна використовувати рентгенівський зір, тому очі закритий мені ніяк не завадить.

　 Залишимо в сторону мої очі, проблема у нижній частині тіла.

　 Я стала повністю Людиною, замість павука ким я була до цього моменту.

　 Хоча це нормально, але з огляду на кількість часу я прожила павуком, то відчуваю деяку втрату.

　 Коли я подумала про це, моя нижня частина тіла розділилася.

　 Точне змінилося.

　 Дві ноги розділилися на частини і перетворилися з 8 павукоподібних ніг.

　 Тільки око там тепер немає.

　 Коли я подумала, то повернулася до двох ніг.

　 Схоже, можна мінятися між ними.

　 Бути здатною до трансформації це зовсім непогано.

　 Коли я продовжувала веселитися з трансформацією, я почула здивований голос збоку.

　 - І скільки ще ти плануєш гратися?

　 Привіт, Гуірігуї.

　 - Схоже, ти таки стала Богом. Я здивований, як мало часу тобі для цього знадобилося.

　 Взагалі-то я сама цього здивована.

　 Ось тільки, що далі?

　 Я навіть не можу говорити, бо маю проблеми з спілкуванням.

　 Шлеп. Поруч впав смартфон.

　 – Привіт. Це D, який обожнює всі Боги Зла.

　 Появилась.

　 Може зіпсувати будь-яке задоволення.

　 Я все розумію після підхоплення.

　 Це жахлива особистість.

　 – Схоже, паучок досяг Божественності, вітаю. До речі, говорю про всяк випадок, оскільки ти досягла божественності, я не можу більше читати твої думки. Отже, маєш це на увазі.

　 Правда?

　 Чудово!

　 Тепер вона не зможе порушувати моє важливе право на приватне життя, ур-ра-а!

　 О так, але "Боженість для чайників" виявилася дуже доречно. Дякую.

　 "Божество для чайників", як і зрозуміло за назвою, містить базові знання про божественність.

　 Таким чином, я можу з повним правом називати Бога тим, хто прилучився до нього.

　 - Д. Це ти їй допомогла?

　 – Я тільки зробила невелику допомогу, вона досягла божественності своїми власними силами. Так що я майже нічого не робила.

　 Та бреше вона!

　 Скільки всього вона зробила, і так беззастережно верета.

　 – І я зовсім не вру. Я робила тільки все по дрібницях. Навіть вижити було вже складно, ну а досягти божественності - це явно більше ніж я могла уявити. Ось чому ти мене так зацікавила.

　 Е-е-ей!?

　 Ти ж казала, що не можеш читати?

　 – Я не можу передбачити їх.

　 Що за чортівня.

　 – До речі, а чому б тобі не одягтися?

　 А, вірно.

　 Я ж зараз повністю гола.

　 Використовуючи павутину, я створила одяг.

　 Зробила трусики, а верхню частину зачинила чимось на зразок мантії.

　 Оскільки нижня частина може трансформуватися, мені потрібна повна сукня.

　 – Все біле. Може хоч розфарбуєш його трохи?

　 Лишні проблеми.

　 Звичайно, колір можна і додати, але взагалі-то павутина сама по собі біла.

　 – Ти ж дівчина, тож мусиш піклуватися про те, щоб бути красивою, розумієш?

　 Та годі, занадто проблемно.

　 - Гаразд, залишимо поки моду і все інше, що ти будеш робити далі?

　 Так.

　 Чесно кажучи, божественності я досягла якось раптово.

　 Іншими словами, тепер я дорівнюю Адміністратору.

　 Хоча проти Гуірігурі в прямому зіткненні виграти і не зможу.

　 Навіть якщо ми рівні, але ось прожив він довше і досвід у нього набагато більше.

　 "Оценка" неможлива.

　 Я вже вийшла за межі системи.

　 Я перетворила всю силу, нагромаджену у своїх навичках, в енергію для своєї душі і поглинула їх.

　 Тому я більше не можу використовувати свої навички.

　 Хоча і можу створити їх подоба за допомогою магії.

　 Оскільки "Оцентка" щільно закладена на систему, я ймовірно не зможу використовувати її, якщо тільки не хапатиме системи.

　 Ось чому зараз я не знаю, наскільки сильна.

　 Я настільки сильна, що ніхто з тих, хто знаходиться у системі, не зрівняється зі мною.

　 Отже, навіть якщо Король Демони і припиняться, я виграю. Хі-хі-хи!

　 - Про що говорите, можна мені з вами?

　 І тільки я подумала про неї, Король демонів і справді з'явилася.

203. Невідома ділянка

　 - Салют-салют. Оновлена і мегарута версія Короля Демони Аріел-чан прийшла до вас в гості!

　 Гей, хто-небудь, заткніть її.

　 Смартфон затих.

　 Гуіригуї мовчки дивляться в сторону.

　 Я роблю вигляд, що взагалі нікого не бачу.

　 - А? Я помилялася?

　 Ага.

　 Ти просто ходячий помилка.

　 Лайно, просто лайно.

　 Виявляється Король Демони стала такою жалюгідною пародія на Короля демонів... І як ти тепер будеш дивитися в очі людям?

　 Я?

　 Ні.

　 Я тут взагалі ні до чого.

　 Повністю невиновата.

　 - Гей, і що ти тепер будеш з цим робити?

　 Ґуірігуї, не треба мене питати.

　 Запитай краще D.

　 - А? Цікаво, в чому справа. У мене таке відчуття, що мені тут не раді, а я прийшла.

　 ....... ......... (гробова тиша)

　 - Досить. Просто помовч. Коли ти починаєш говорити, мені стає так сумно.

　 - Гей, Гуірі, навіщо так різати?

　 - Єдине, що тут ріже око, це ти!

　 Гуірігури сів, наче ноги перестали його тримати, і закрив обличчя руками.

　 Він що, плаче?

　 З іншого боку, коли твій старий друг перетворюється на таке жалюгідне створіння...

　 Я його навіть розумію.

　 Коли я йому тихо співчувала, раптом мешканець Гуірігарі схопив мене за голову.

　 Ай! Боляче, боляче!

　 - Це ж твоїх рук справа, згодна? А що сказати про відповідальність за свої вчинки? Виправити все, як було раніше, не збираєшся?

　 Здаюся! Здаюся!

　 Що б я там не збиралася робити, хіба тут можна зробити хоч щось?

　 - Так, Гуірі, таке відчуття, що тепер ти мене повністю ігноруєш?

　 - Ні. Ось тільки злегка засмучений, наскільки все сумніше, ніж я очікував.

　 - Взагалі-то можна було сказати це якось пом'якше.

　 - Я так лагідно говорю, як можу.

　 - Знову грубиш, хіба ні?

　 Мене відкинули в сторону.

　 Ой!

　 Моє обличчя серйозно поранене.

　 Боляче.

　 Охохо, оскільки автоматичного відновлення вже немає, все робити самій доводиться.

　 - І навіщо ти сюди прийшла?

　 - Та от хотіла з пауком поговорити.

　 А?

　 А-а, якщо подумати, то в останній раз коли я її бачила вона щось говорила про спільні зусилля.

　 Так, точно, це з пам'яті Королеви, яка була в Великому Лабіринті Елро.

　 Оскільки саме тоді почалися підхоплення, переговори з Королем демонів перервалися на половині.

　 Хм?

　 Цікаво, а як Король демонів потрапив сюди?

　 Від Великого Лабіринта Елро до цього підземного будинку велика відстань.

　 Вона що, телепорту навчилася?

　 Цікаво, що стало з тілом Королеви.

　 – Ох. Хоч у мені і половина тебе, але коли в тебе таке обличчя, я не можу зрозуміти, про що ти думаєш.

　 Як грубо.

　 Перш ніж сказати щось, я завжди серйозно обдумую.

　 – Думка паучка N1, чому Король демонів тут?

　 Гей, що за справи?

　 D, а ти точно не читаєш мої думки, так?

　 Ти ж їх читаєш, вірно?

　 - Хмм? Ти про що?

　 – Павучок думає про себе, що вона говорила з тобою в Великому Лабіринті Елро у вигляді Королеви, але після того як вона прокинулася ти відразу ж опинилася тут, ось вона і думає як ти так швидко тут опинилась.

　 - Що? А-а, вона щойно прокинулася.

　 - Ага. Тільки що.

　 - Взагалі-то пройшло вже 47 днів з того моменту, як я і Королева розмовляли у Великому Лабіринті Елро, в курсі?

　 Що?

　 Правда?

　 Чи підхоплення забирає стільки часу?

　 Ох.

　 Зовсім не схоже на еволюцію.

　 - До речі, вперше спілкуюся з вами обличчям до обличчя, пані Д. Приємно познайомитися, я Аріел, Король демонів цього покоління.

　 – Приємно познайомитися. Правда ось не знаю, чи дійде побачитися ще раз або ні.

　 А?

　 Король Демони і D ніколи не зустрічалися?

　 – Думка N2, що сталося з Королевою? Думка N3, а що Король демонів і D не зустрічалися раніше?

　 Гм.

　 Ти ж явно читаєш мої думки, вірно?

　 - Ну, Королева можна сказати що жива. Вона виглядає як м'ясо без душі, але й відчуття того, що життя в ній тепліше. Можна її використовувати, якщо засунути всередину якусь душу на заміну.

　 Зрозуміло.

　 Хоча я думала, що вона помре, але схоже вона вижила, так?

　 - Тільки я зустрічався з D у цій ері. Навіть Саріель не зустрічалася.

　 – Та до речі, в той момент він тільки-тільки вставав на ноги, як новонароджений оленя.

　 Гуиригуірі насупився.

　 Значить це правда, так?

　 - Не так часто, як я маю можливість зустрітися з високорівневим божеством на зразок тебе.

　 Хм, це виходить D вважають великим божеством?

　 Я завжди думала, що вона божевільна, збочена, злісна відьма.

　 – Божественне покарання.

　 Ай!

　 Ой-ой-ой.

　 Хоча не знаю, що вона зробила, але це очевидно дуже боляче.

　 Дуже, дуже боляче.

　 Навіть описати складно. Щось схоже на суперхвилі.

　 Що це?

　 Так карають Боги?

　 У-Ужас.

　 - І чому ця дівчина почала так кричати і смикатися?

　 – Що поробиш, з головою у неї проблеми.

　 Эй.

　 Що це за проникливе обличчя, жалюгідний Король демонів?

　 - Переговори щось не дуже просуваються.

　 - Ага. Хочеш поговорити про серйозні речі, ну паучок, ти ж не проти помиритися зі мною?

　 Ні, ні, нет.

　 Все в порядке.

　 Взагалі-то з самого початку я затіяла бійку з Королем Демонів оскільки вважала, що вона зможе взяти мене під контроль за допомогою "Домінування" раніше або пізніше.

　 І хоча у мене і було "Обнулення єресі", але навіть це не могло захистити мене повністю.

　 Але тепер, коли я була перебудована під час підхоплення, зв'язки наших душ повністю стерті, так що не думаю, ніби війна має сенс.

　 Тож я кивнула підтверджена.

　 - Це значить так, вірно? Так може, об'єднаємо зусилля?

　 А-а.

　 Те ж саме вона сказала в розмові з Королевою.

　 Так.

　 Я негативно помостила головою.

204. Запрошено!

　 – Ааа?

　 Дурний вираз на обличчі короля демонів, яка не думала, що я відпущуся.

　 Все вірно.

　 Хоча все вказувало на те, що відповідь буде іншою, вона не може повірити тому, про що говорить.

　 Це як поставити питання комусь з найкращими намірами, і раптом зрозуміти, що вчинив дурість.

　 - Чому?

　 Итак...

　 Тепер я досягла божественності, тому мене вже не хвилює доля цієї планети.

　 Причина, чому я так хотіла стати адміністратором - це наближення кінця для всього живого тут.

　 Саме для того, щоб запобігти всьому цьому я і хотіла стати адміністратором.

　 Але коли я стала Богом, то зрозуміла, що можу нічого не робити.

　 Я можу спокійно залишити цю планету, використовуючи магію просторового простору.

　 Так, я зумію це зробити.

　 Нехай це було і неможливо за допомогою магії вимірів, але мова йшла тільки про обмеження навиків.

　 Можна навіть повернутися на Землю, якщо пробити межу вимірів за допомогою магії телепортації. Приблизно так, як це зробили раніше Герою і Король Демони.

　 Хоча створення магічної формули займе багато днів, все одно це станеться раніше, ніж загине місцева зоряна система.

　 Тому я не маю причин ризикувати собою, що мені заважатиме колапс.

　 І нехай якась частина себе я думаю про людей цієї зоряної системи, якщо все загине, то буде навіть зайнято.

　 Нехай мені і цікава доля Вампірника та інших реінкарнованих, але я їм нічого не повинна, щоб ще й їх рятувати.

　 Це вплив підхоплення?

　 Гнів на мешканців цієї зоряної системи значно зменшився.

　 Мабуть, причиною цього гніву була душа короля демонів, яка стоїть перед мною.

　 Оскільки все було поглинуто і перероблено під час підхоплення, то я думаю, що зараз я можу обмірковувати цю проблему без перешкод.

　 що я зараз наблизилась до тієї, яка була в момент мого народження?

　 З другого боку, деяка злість таки залишилась.

　 Точніше схоже на роздратування.

　 Але це зовсім інша злість, щось з фільмів.

　 Як злості на злочинців з фільму.

　 Схожа на ту.

　 Так що вибачте, що не виправдала очікувань, але я спокійно піду з цієї зоряної системи!

　 – Думка про паучка N4 я піду з цієї зоряної системи, оскільки тепер я вільна Бог.

　 Ага.

　 Так що, бувай-бувайте.

　 - Не варто так робити.

　 Проте Ґуірігуї попереджують мене з серйозною особою.

　 Чому?

　 - Більшість зірок керують Богом. Ця зірка була створена драконами, але її покинули. D зараз для власної зручності виконує цю систему. Зірка знаходиться в юрисдикції D хто високорангова Богиня так що інші боги втручатися не будуть, але як тільки ти вийдеш за межі зоряної системи, все поміняється. Якщо хтось намагається пересунутися в зоряну систему, де живуть розумні, місцеві Боги будуть цьому перешкоджати.

　 Що?

　 Іншими словами, у кожної зірки є адміністратор, і якщо я заявляюся туди без запрошення, мене атакують?

　 – До речі, Земля також знаходиться під моєю юрисдикцією.

　 Ось значить як?

　 Тоді мені буде зручніше пересуватися і жити на Землі.

　 – Я не буду заперечувати що ти повернешся на Землю, але за двох умов.

　 Ваа.. Я бачу, що нічого доброго.

　 – По-перше, ти станеш моєю родичкою.

　 Ага, зараз!

　 Ні за що.

　 Якщо я стану підлеглою такою ненормальною, мене явно чекає щось гірше за смерть.

　 – Я скажу просто щоб ти зрозуміла. Стати моєю родичкою це рідкісна можливість, розумієш?

　 Справді?

　 Я поглянула на Гуірігуї з легким сумнівом.

　 - Ставши родичкою D, ти гарантуєш свою безпеку. Напасти на когось з її рідних це все одно, що атакувати неї. А ідіотів, які вирішуються напасти на D, не так-то і багато. Серед богів вона одна з найсильніших.

　 Чесно-чесно?

　 – Крім того, ти можеш робити все що захочеш, якщо будеш дотримуватися нескладних правил. Правда іноді доведеться виконувати мої прямі вказівки.

　 Хмм.

　 Якщо подивитися з цього боку, то пропозиція не така вже й погана, так?

　 – По-друге, ти будеш співпрацювати з Королем демонів..

　 Хм?

　 – Хочу подивитися, чим все це закінчиться. Так що це скоріше наказ, ніж умова.

　 Ага.

　 Зрозуміло.

　 Що ж робити?

　 Переваги прийняття пропозиції D - в тій підтримці, яку вона може запропонувати.

　 За словами Гуірігуї, це багато.

　 У мінусах - перебувати під впливом і контролювати дуже неприємної істоти на ім'я Д.

　 Навіть без слів Гуірігурі зрозуміло, що вона змогла спроектувати систему і тому є набагато сильнішою за мене, ніж Бог.

　 Якщо грубо, мені з нею не тягатися.

　 Зазвичай, якщо я щось не могла перемогти, я докладала всіх зусиль, щоб втекти, ось тільки цього разу я не впевнена, що зможу утекти.

　 Тоді краще підкоритися, так?

　 Але це ж Д.

　 – І якщо ти підеш зі мною, я дозволю тобі їсти смаки стільки, скільки захочеш, йде?

　 Хм.

　 Хмм.

　 Мммм.

　 Да, да, так! Із задоволенням!

　 З цього і треба було починати.

　 Я докладу всіх зусиль.

　 Мотивація на максимумі.

　 Смаченята.

　 Хе-хе-хе-ха.

　 - А з нею точно все гаразд?

　 – Ні, не в порядку. І це очевидно проблема.

205. Король Демони з богом

　 Так-с.

　 Тепер треба кувати залізо, поки гаряче. Все, решено.

　 Приступимо до знищення людей і демонів.

　 - Гей. Ти що це затіяла?

　 Не заважай мені, Гуірігурі!

　 Моє райське життя чекає на мене!

　 – А, вона зібралася знищити також людей і демонів.

　 - Ти думаєш, я тобі це дозволю?

　 Ага, ой.

　 Вибач, будь ласка.

　 Оскільки я вибачилася, не міг би ти перестати випускати цю могутню божественну ару?

　 Для мене це жорстко, я тільки починаюча богиня.

　 – Боже мой. Аріел, ти і справді можеш її якось приборкати?

　 - Ха-ха-хо. Не впевнена, що зможу.

　 Король демонів раптом обірвала свій сміх, ставши серйозною.

　 - Якщо чесно, що до ЦОГО то краще не обманюватись, воно ні добре нї зле. Я робитиму те, що хочу, і не буду робити того, чого я не хочу. Якщо це не загрожує моєму життю, то я буду робити все що завгодно, у всіх сенсах.

　 - Навіть якщо це геноцид, так? Суцільні проблеми.

　 Хм.

　 І чому вони всі говорять про мене наче я якесь стихійне лихо?

　 Я взагалі-то розумію все, що ви говорите, в курсі?

　 – Можливо, ти розумієш слова, тільки ти така дивна, що зрозуміти тебе неможливо.

　 Ось хто ріже, так різати, да!

　 Ні, ні.

　 А чого це Король Демонов і Гуігури раптом почали кивати при цих словах?

　 - Нічого не напишеш. Я піду з нею.

　 - А це можливо?

　 - Іншого шляху просто немає. Я єдиний хто в цій зоряній системі може зупинити когось на зразок неї. Якщо вона вийде з-під контролю в той момент коли мене не буде поруч, то все може закінчитися катастрофою. А оскільки я не знаю, в який момент її перемкне, я повинен весь час приглядати за нею.

　 Ось значить як, ну і добре.

　 Скільки ж проблем.

　 - Дуже добре! У мене тепер два бога в підлеглих!

　 - Я не підлеглий. Я - спостерігач.

　 - Гаразд, гаразд. Тим не менш, можу ж я для зручності називати вас обох своїми підлеглими?

　 - Мені байдуже.

　 Я кивнула.

　 - Супер. Тоді я намалюю наші плани на майбутнє. Перш за все, ми підемо до демонів і почнемо їх збирати.

　 - У тебе є з чого почати?

　 - Звичайно, я часто спілкувалася з ними після того як отримала титул Короля Демони. Я призначила ветерану Аґна і хлопчикові Балто зайнятися збиранням демонів. І ось в той момент, коли я планувала вийти на сцену як Король Демони, дехто підло-напав на мене, так що процес загальмувався.

　 Цікаво, і хто ж міг зробити таку дурницю.

　 Правда, навіть і уявлення не маю.

　 - Ох, як багато очей, і всі кружляють та дивляться в різні сторони. Мені погано.

　 Як і думала, очі слід тримати закритими.

　 Так і зробимо.

　 - Продовжимо розмову, як я і говорив, коли демони закінчать приготування, я думаю почати війну з людьми.

　 - Все настільки погано, що треба починати війну? Не так давно, ось вона, помішала ж багато людей, так що цього же повинно схопити, чи не так?

　 Ах да.

　 Гуіригуїрі ж не знає, вірно?

　 Король Демони, мабуть, не говорила йому про це.

　 - Гуірі, зараз заповнена область МА становить 3%.

　 Після слів короля Демони, яка зараз повністю серйозна, Ґуірі випукував очі.

　 - Не може бути!

　 - Хоча запаси і ростуть поступово, досягнувши 71 відсотків, але були повністю втрачені. Швидше за все, причина в попередніх Героах і Королеві демонів.

　 - Судячи з часу, це схоже на те, але як це можливо? Якщо стільки енергії було витрачено, навіть я, який втратив право на втручання, помітив би це.

　 – Тільки якщо б енергію використовували в цій зоряній системі.

　 - Ось воно що, зрозуміло.

　 – Так, це пов'язано з історією про появу тут реінкарнованих людей, про які я з тобою говорила. Першими Герою і Королем демонів переробили Магію вимірювань, вирахували мене як того, хто керує системою та влаштовував атаку. Таким чином, область МА була зруйнована а енергія витрачена.

　 Хм?

　 А хіба раніше вона не говорила про це трохи по-іншому?

　 Хіба ти не казала, що ділянка M була пробита при відкритті портала в інший вимір?

　 Судячи з того, що вона говорить зараз, виглядає як вони зробили це ще раніше.

　 – Мабуть, вони використовували енергію для того, щоб зашкодити адміністратору. Вони могли знати, що система продовжить діяти навіть якщо він помре. Тож якби все пройшло за їхнім планом, вони б могли самі стати адміністраторами. Ось тільки вони помилилися, коли вирішили зв'язатися зі мною, системним адміністратором. Чи вони дійсно думали, що вб’ють мене, чи просто не знали про моє існування. Напевно, останнє.

　 Ага.

　 Вона говорить про це так, наче атака з таким споживанням сили - це дрібниця.

　 А це зовсім не так.

　 - Є тільки одна людина, яка може на таке.

　 - Саме так.

　 Король Демони і Гуірігуарі знають злочинця.

　 - Потимас!

　 Гуірігуїрські тіла вивільняються від аура.

　 - Скільки він ще буде шкодити, поки не заспокоїться?

　 Крім того, він Правитель. Він має право вторгнення в область M. Якщо ми вб'ємо його зараз, то діра в цій області прискорить руйнування цього світу. Якщо взяти до уваги, що він все заздалегідь прорахував, то мені не залишається нічого більшого, як тільки вразити його геніальним розрахунком.

　 - Прокляття.

　 Ці двоє просто висять злобою

　 Ой, боюся-боюсь.

　 - Ось через це і потрібно зробити термінові дії. Дуже приємно те, що останнім часом енергія стала ще більшою. Я використовую цей час для тренування демонів. І після цього відбудеться вражаюча битва з людьми. І краще б, щоб жертви в ній було більше.

　 Король демонів посміхнулася, а Гуірігуї тільки нахмурившись і мовчав.

Біс 1. Сасаджима Кіоя

　 Я завжди був дуже гнучкою людиною, прямо японець з давніх часів.

　 Я робив тільки те, що вважав правильним.

　 Хоч мені й говорили, що мною пишаються і я роблю добре, але думаю, більшість людей мої дії дратували, а з їхньої точки зору я був "поганий".

　 У дитячому садку, коли старші діти намагалися зайняти наш майданчик, я підростав з ними.

　 Через те, що ми прийшли перші на майданчик, а вони намагалися нас вигнати.

　 Я з усіх сил опирався, змусивши старших хлопців плакати.

　 Драку зупинила доросла медсестра.

　 Звичайно, мене відрубали.

　 І чому мене, хто все робив правильно, лають?

　 У той момент я цього не розумів.

　 Хоча тепер я почав це розуміти, оскільки ця бійка зачепила і тих, хто був зі мною - їх побили через те, що почали битися я.

　 Були й дівчата, які плакали.

　 Поганими були ті старші хлопці, які прийшли захопити нашу ігрову майданчик.

　 Так що все вірно.

　 Я мав рацію, коли з ними бився?

　 Я досі не знаю відповідь.

　 Проте я зрозумів, що правильні речі не завжди продовжують виглядати такими після певного часу.

　 У той час я тільки почав це розуміти.

　 Після цього я намагався зробити все правильно, всюди де можна.

　 Зазвичай за допомогою кулаків.

　 Я припинив вимагання в молодшій школі.

　 Я просто почав бити тих, хто вимагав гроші.

　 Якщо не карати, то це тривало б вічно.

　 Я не вчив якихось бойових мистецтв.

　 Але я був невразливим і непереможним, хоча по моєму дрібному росту про це й складно було здогадатися.

　 Я легко контролював рухи свого тіла, як я хотів, не знаю вже талант це або щось ще.

　 Хоча можливо я не зміг би перемогти тих, хто дійсно серйозно займався бойовими мистецтвами, але ті, що були лише старшими за мене, перемогли мене не могли.

　 І це було погано.

　 Коли я закінчив школу, то все відвернулося.

　 Мені навіть дали неприємне прізвисько "Малкий біс".

　 А я не робив нічого поганого.

　 Але, як результат, я вирішив - все-таки я не в усьому був правий.

　 Мабуть, уся справа в тому, що робив добро за допомогою кулаків.

　 Саме в той момент я увійшов у пору дорослішання.

　 І накоїла депресію.

　 Оскільки зі мною ніхто не спілкувався в моєму місті, я направив документи на вступ подалі від місця проживання.

　 І потім, я просто втомився настільки, що намагався не висовуватися, наскільки це взагалі можливо.

　 Мені пощастило, що школа Гейшін, куди я потрапив, була досить тихою, і там не було чогось типу вимагання грошей та такого.

　 Розпускали язики, наприклад за спиною Негіші їй дали клічку "Рихоко", але ніхто нікого пальцем не чіпав.

　 Мабуть, проблема полягала в тому, що багато дівчат затіяли дивну ругню щодо Вакаби.

　 Правда, Вакабу це ніби не зачіпало, так що я зміг змусити себе не втручатися.

　 Я навіть зміг завести двох друзів і вони запросили мене грати з ними в онлайнову гру.

　 Хоча я нічого не знав про те, що таке он - лайн, але гра в комп’ютерні ігри була веселою і швидко стала запеклим азартним гравцем.

　 Те, чим я займався, це бився на передніх краях і працював ковалем.

　 Я робив нам зброю як коваля, а потім бився тією зброєю, яку сам і створив.

　 Я створював різні види зброї і часто змінював їх.

　 І хоча Шун і Каната постійно твердили мені, щоб я зупинився на чомусь одному, але користуватися всілякою зброєю було весело.

　 Але навіть у цьому веселощі була ложка дегтя.

　 Злі гравці.

　 Читаючи форум, я почувався погано.

　 Все вірно, зло у чистому вигляді.

　 І на відміну від реального світу, проблему не можна було вирішити кулаками.

　 І я нарешті зрозумів.

　 Якщо все це відбувається серед старшокласників, то звідки взятися правильним речам взагалі у світі.

　 Але все одно, мене це злило.

　 І я випускав свій гнів у грі.

　 Так я говорив собі.

　 Але все одно, невдоволення все ще було десь глибоко всередині мене.

　 Я і справді дуже негнучкий.

　 Ось так я і жив у старшій школі, не начистивши жодної морди.

　 Якби я знав, що все закінчиться саме так, поміняв би я щось?

　 Не знаю.

　 У будь-якому випадку я помер.

　 Хоча я не знаю, чому смерть пов’язана з смертю, все ж мені важко заперечити її смерті.

　 Тому що я перевтілював.

　 Якщо чесно, то спочатку я ніяк не міг повірити в це.

　 Я знав про існування реінкарнації з книг, які я брав у Канати.

　 Тому коли я реінкарнував, мені все це здавалося нереалістичним.

　 Але розуміння і реальність - це різні речі.

　 До того ж реінкарнація явно відбулася не на землі.

　 Це був так званий фентезійний світ.

　 Оскільки в ньому були гобліни.

　 Не знаю вже, на якому рівні у них тут цивілізація, але явно не занадто висока, вірно?

　 Крім того, тут існує магія.

　 Я бачив її і думаю, що це справжня магія, а не якийсь трюк.

　 Кілька днів після народження я провів, роздумуючи про все це.

　 Якщо чесно, просто робити було нічого і не міг в'їхати в ситуацію, як напевно і будь-який інший на моєму місці.

　 По суті, втеча від реальності.

　 Але в будь-якому випадку, мені довелося все це прийняти.

　 Я бачу довкола прості будівлі.

　 Це маленьке село і будинки теж прості.

　 Тут і там ходять селяни.

　 Ну, взагалі-то вони не люди.

　 Тіло менше, ніж у людини.

　 Зелена шкіра.

　 Гострі вуха.

　 Могутні ікла.

　 Наче ні круті, натуральні гобліни з'явилися з якоїсь гри.

　 Тут село гоблінів.

　 І я народився в ній.

　 Якщо опустити очі, видно зелена шкіра.

　 Ах так, забув сказати.

　 Я теж гоблін.

206. Чорне і біле

　 Король демонів

　 ---- --------...-- -- - ...--

　 Коли я побачила, що Ґовірігуї розуміє і приймає мої вчинки, хоча й незадоволені ними, то відчула полегшення.

　 Переконати Гуірі в необхідності діяти - це основна проблема, і тут є великий прогрес.

　 Те, що Гуірі визнав себе моїм підлеглим, хоч і на словах, було великим досягненням.

　 Так я зможу його змусити виконати які-небудь роботи, впираючи на нашу угоду.

　 І хоча всередині він дуже незадоволений тим, що ми збираємося зробити, але розуміє потребу цього, він неохоче погоджується.

　 Можна сказати, що я перемогла найстрашнішого ворога.

　 А я думала, що в найгіршому випадку мені доведеться битися з ним.

　 У такому випадку, моя поразка була б очевидною.

　 Так, є така думка "Ну що ж поробиш", але якщо можливо, я хотіла б жити ще.

　 До цих пір, я діяла тільки пасивно.

　 Я направила Королевів Таратектів у певні місця і змусила їх почати виробляти потомство.

　 Крім того, я розташувала своїх підлеглих навколо села ельфів, щоб залякати їх і не дати їм зробити щось несподіване.

　 Взагалі-то це марно.

　 Адже пробити бар'єр навколо села ельфів неможливо.

　 Оскільки він розуміє це, то навіть не звернув уваги на мої дії.

　 А я розумію чому.

　 Протягом усього цього часу я виконувала наказ Сарієл, тоді як мої товариші намагалися зробити все можливе для миру і померти.

　 І весь цей час я накопичила силу.

　 Тепер настав час більше не діяти.

　 Я думала, що навіть якщо мене вб'є Гуірі, то принаймні нагромаджена мною енергія повернеться у світ, так що все буде гаразд.

　 Я навіть не могла подумати, що раптом з’явиться ще сильніший ворог.

　 Я подивилася на свого колишнього смертельного ворога.

　 Біла дівчина, на обличчі абсолютно ніякого вираження з самого початку розмови.

　 Вона настільки гарна, що здається куклою.

　 Оскільки вона зачинила свої очі, мабуть через те що їй вони не подобаються, то стала ще більше схожа на ляльку.

　 Хмм.

　 Красуня.

　 Судячи з спогадів Контроліруючої-тело, вона сама не розуміла наскільки красива, але тепер, дивлячись на неї з боку, це очевидно.

　 Оскільки ця симпатична морда має деякі мої риси, вона не зовсім така ж сама, як у попередньому житті. Але все одно красуня.

　 І чому вона сама цього не розуміє?

　 Загадка.

　 І нехай я зараз майже наполовину стала нею, якщо чесно, я взагалі не розумію про що вона думає.

　 Не говорить нічого, а на обличчі нічого не прочитаєш.

　 Про що вона думає? А може, взагалі ні про що не думаєш?

　 Я навіть цього не знаю.

　 Вона може зараз щось серйозне обмірковувати, а може не думати ні про що.

　 Все так складно, передбачити щось взагалі неможливо.

　 Гаразд, оскільки її основне бажання збереглося, то напевно не складно буде контролювати його за допомогою їжі принаймні першого часу.

　 Так, і потім - через її непередбачуваність Гуірі теж пішов зі мною. Все вийшло не так вже погано, вірно?

　 - Так що ми почнемо діяти, але спочатку нам треба повернутися на територію демонів.

　 - Вибач, але я змушений буде на деякий час вас залишити.

　 - Хмм? Зачем?

　 - Мені потрібно перевірити всю зоряну систему, заглянути в кожен куточок, щоб зрозуміти, є ще подібні будівлі, як було тут чи ні.

　 - Ага.

　 Зрозуміло, що це треба зробити.

　 Я теж не могла уявити, що такі споруди все ще існують.

　 Більшість з них було знищено під час встановлення системи.

　 Я не думаю, що є ще інші місця, але перевірити не заважає.

　 - Тоді покладаюся в цьому на тебе, Ґуірі.

　 – Гм. І коли ми звідси підемо, ця будівля теж повинна зруйнувати.

　 - Ага.

　 Якщо люди його знайдуть, можуть бути неприємності.

　 Добре це чи погано, що паучок його знайшла?

　 Хм.

　 До речі, може мені припинити називати її павуком.

　 Все-таки ми тепер як-никак соратники.

　 - Ну що, вирушаємо. Вакаба, чи мені тебе називати Хііро?

　 - Обидва погано.

　 А?

　 Заговорила! Так, чи що?

　 Так, ого, чого-о?

　 О нет. Та годі, поговорімо.

　 І я зовсім не думала, що вона не вміє говорити.

　 Правда-правда.

　 Але чому їй не подобається, коли до неї звертаються по імені?

　 Вона не повинна мати поганих спогадів, пов'язаних з її ім"ям.

　 - Тоді як мені тебе називати?

　 – А як же Широорі?

　 Втрутилася D, яка мовчала до цього моменту.

　 – Ти можеш сказати моя рідня, так що я можу дати тобі Боже ім'я як і належить новонародженому Богові. Як тобі?

　 Після деякого роздумування Павучок повільно кивнула.

　 І хоча я не знаю, що вона думала в цей момент, оскільки вираз її обличчя не змінювалося, але схоже вона погоджується на це ім'я.

　 - Тоді я зватиму тебе Широчка, гаразд?

　 Я ж все-таки її шеф. Згодна.

　 А Широричка - вибачте, звучить якось не так.

　 - А Говірі буде Куро.

　 - З чого це раптом?

　 Відповів мені Ґуірі розлючено.

　 - Тсс, тс. Гуірі це ж драконячий бог з легенд, вірно? Хоч твоє справжнє ім'я в легендах не збереглося, але ніколи не знаєш, що і де випливе, так що тебе треба як мінімум змінити ім"я.

　 Я видала йому незаперечну причину.

　 Гуірі подумав трохи і повільно кивнув.

　 - У такому разі, не проти.

　 Еге, здається він просто вирішив, що не варто до цього ставитись.

　 Його вразливе місце - він легко піддається внушенню.

　 Ось чому він завжди буде невдахою і як наслідок - постійно програвати.

　 Правда він сам так не думає.

207. Початок

　 - Тоді я знищу цю структуру. Ви ж не будете проти поки побути без мене, вірно.

　 – Окей. Але коли ми зустрінемося?

　 - Ви ж будете на території демонів, вірно? Я туди й прийду. А до цього, всю підготовку я залишаю на вас.

　 - Чудово. Все буде готово до моменту прибуття Куро.

　 Розмова між Королем демонів і Куро закінчилась.

　 З смартфону почувся голос, як тільки дочекався цього.

　 – Тоді я вас теж покидаю. Оскільки я продовжу спостерігати за вами, будь ласка, спробуйте розважити мене, добре?

　 Вона сказала так і смартфон з легким "Пуф" зник.

　 Хоч я бачила це кілька разів вже, але щоразу дивуюся телепортом, який вона використовує.

　 Нехай вона переміщає всього лише смартфон, але наскільки ж філігруна техніка.

　 Якщо я спробую зробити те ж саме вже знаючи формулу, мені знадобиться щонайменше 10 хвилин на її створення?

　 А порахувати таку формулу магії з нуля... Займе роки.

　 Що до мене, то я навіть не знаю як до цього підступиться, це занадто складно.

　 Навіть за цим, я розумію наскільки D високорівневий Бог.

　 І я привернула увагу цієї неприємної особи.

　 Якщо чесно, мені не подобається, що за мною хтось буде стежити.

　 З Королем демонів, де підкорення просто видимість, все гаразд, але ось з D це явно не пройде.

　 І мені це не подобається.

　 Хоча мені це не подобається, але чи можу я цього якось уникнути? Важко це.

　 Стан D як бога вище, ніж мій.

　 До того ж набагато більше.

　 Навіть якщо я докладу всі сили в бою, шансів немає.

　 Я згадую момент, коли я вперше зустрілася з Земляним драконом Алаба.

　 Я в той момент була так слабка.

　 Тоді не те що битися з Земляним драконом, навіть втекти і то не вийшло б.

　 Зараз ситуація схожа.

　 Різниця в тому, що Алаба мене проігнорував, а ось D явно збирається стежити за мною.

　 І я не думаю, що це злі божество, яке руйнує будь-яке хороше починання, дозволить мені спокійно залишити під її наглядом.

　 У такому випадку єдине, що залишається робити щоб вижити - це робити, як вона сказала.

　 І мене це просто дратує.

　 Але якщо вибирати життя або честь, очевидно, я виберу життя.

　 Ну і також, я як її родичка тепер, так що не думаю, що вона буде сильно заважати.

　 Я робитиму що скажуть, поки не зможу їй щось протиставити.

　 – Так. Тоді Широчка, рушаємо.

　 Я кивнула у відповідь на слова короля Демони і покинула будівлю.

　 Після того як ми вийшли, земля задрижала і дірка, яку я зробила щоб дістатися до будівлі, зачинилася.

　 Куро, здається, почав нищити будівлю.

　 Якщо подумати, я так багато часу провела тут.

　 Але оскільки я завжди була без свідомості, то не відчуваю емоційної прив'язаності до цього місця.

　 І взагалі, Король Демони не повинна була мене тут знайти.

　 Куро підсказав їй?

　 А, ладно.

　 Тепер вона не ворог, так що мені без різниці.

　 - Ти хочеш прогулятися? Чи до місця призначення швидко наближається? Можемо подивитися на цікаві місця, якщо підемо пішки. Гроші у мене є. У будь - якому разі, Куро буде змушений багато часу завершити перевірку миру.

　 Хмм?

　 Яка цікава пропозиція.

　 Подорожуючи, ми насолоджуємось різними кухнею.

　 З іншого боку, якщо повернутися швидко, я зможу нежатися в ліжку і користуватися будь-якими речами, які доступні Королю демонів.

　 Складний вибір... Ні, подорож і їжа важливіші.

　 З того часу як я вибралася з Великого Лабіринта Елро, я ще ніколи не була в містах, де живуть люди.

　 Як павук, важко щось купити і тут же на місці з'їсти.

　 Все що мені вдавалося з місцевих їжі, це тільки підношення.

　 До речі, а що там відбувається з Вампірчиком в її місті?

　 Більше місяця пройшло з того моменту, як я востаннє перевіряла її.

　 І цікаво, що там закінчилася війна, тому треба подивитися.

　 Ясновидіння, е-е, як же воно там було?

　 Я відкрила очі і налаштувала зір.

　 Тепер, коли система не допомагає мені, я мушу робити все сама.

　 Я намагаюся наблизити вигляд, базуючись на тих відчуттях, які я відчувала, коли використовувала око 1000 миль.

　 О, вийшло, вдалося.

　 Я наговорила на повну.

　 Хоча не зі швидкістю світла, проте територія проноситься з великою швидкістю.

　 А коли я досягла міста, то зупинилася.

　 Хмм?

　 Він що, горить?

　 Я обережно розглядаю місто.

　 Люди бігають довкола, намагаючись врятуватись.

　 Люди зі зброєю їх переслідують.

　 Купа солдатів, що атакують і захищають місто.

　 Ага, вторгнення.

　 Уфу-ху.

　 Не знаю, що там за ситуація, але здається війна ще триває?

　 У жертв відмінної зброї, так що це явно не бандити.

　 У тому розумінні, що вони мають однакову уніформу.

　 А хіба тут не повинно бути захисників цієї країни?

　 Гаразд, все це не важливо.

　 А що там з Вампірчиком?

　 Вона ж начебто донька господаря цього міста, вірно?

　 Судячи з усього, я думаю, що він є їх головною метою.

　 Я шукаю Вампірника.

　 Ось ти де.

　 Все ще жива.

　 Хмм.

　 Якби ти померла десь там, а я не знала, напевно все було б добре, але ось дозволити тобі померти спостерігаючи за цим ... Якось неправильно.

　 Гаразд, нічого не зробиш.

　 Треба її врятувати.

　 - А? Що?

　 Я схопила короля демонів і телепортувалася з нею.

　 Ох, телепортуватися складно.

　 Хоч у мене і вийшло, але явно потрібна практика.

Кров 1. Негіші Акіко

　 Я себе ненавиджу.

　 Як так сталося?

　 Я страшно виглядаю і в мене, схоже, немає ніяких переваг.

　 Я погана у спорті і в навчанні.

　 Хоча моя сім’я не є бідною, ми маємо менше грошей ніж інші.

　 Ось чому у мене немає нічого, чим я могла б пишатися.

　 Особливо своєю зовнішністю.

　 Як же я себе ненавиджу.

　 Біла біла шкіра.

　 Дуже худе тіло.

　 Коли я дивлюся у дзеркало, то бачу обличчя як в небіжчика - затягнуті щоки і заплющені очі.

　 А якщо відкрию рот - зіпсовані зуби.

　 Тільки клинки в мене відмінні.

　 Через те, що я виглядаю як зомбі і в мене довгі клинки, мене називали Вампіром.

　 Ми з дітьми сміялись від початкової школи, а в молодшій школі - все стало більш серйозним.

　 Травля, починаючи з простих образ.

　 Шипочки за спиною, обзивання.

　 Якщо це трапляється раз від одного разу, то перетерпіти можна, але коли все це роблять навколо, людину заганяють в кут.

　 У моєму випадку це вилилося в злості.

　 Чому у мене такий вигляд, а в усіх інших він правильний?

　 Я злилася на все, гнівалася і заздрила тим людям, які глузували наді мною.

　 І щось темне оселилося в моєму серці.

　 Ось чому щось мало статися рано чи пізно.

　 Мабуть, у тих, хто наді мною знущався, і хуліганських намірів-то не було або чогось подібного.

　 Просто це було цікаво.

　 Слегка интересно.

　 Вони самі не уявляли, як глибоко ранять цим іншим.

　 Та й не зрозуміють вони цього, до тих пір, поки не відчують самі.

　 Всі знущання йшли як завжди.

　 Пильна ганчірка, яку пірнули мені в обличчя під час прибирання. Якщо я пам'ятаю вірно, почалося саме так.

　 І це переповнило чашу мого терпіння.

　 Я прийняла те, що я вампір як вони і хотіли, і вкусила його.

　 Не дуже добре пам’ятаю, що сталося далі.

　 Той, кого я покусала, потрапив у лікарню і наступного дня прийшов до школи весь в бинтах.

　 Здається, я мало не перегризла йому артерію.

　 Було прикро, що ніхто не давав свідчення, а рана виявилася не серйозною.

　 Мене викликав класний наставник.

　 Цього разу він навіть не намагався приховати свою огиду.

　 Мене за цей випадок не покарали.

　 Що стосується школи, напевно вони не хотіли, щоб цей скандал вийшов назовні, аби всі дізналися, що у них в школі процвітають знущання.

　 Хлопчик, якого я покусала, теж мовчав.

　 Не знаю, що там з ним було.

　 Оскільки мені треба було вибратись, я написала, що піду до школи Гейшін після випуску і більше не ходила в ту школу.

　 Може, це і не дуже добре, але й школа мені теж нічого доброго не дала.

　 Так я вийшла з молодшої школи без випускного.

　 Тоді я вирішила почати все з нуля в старшій школі.

　 Так я думала, ось тільки реальність відрізняється від очікувань.

　 Її особистість не так-то легко змінити, навіть якщо оточення і змінилося

　 І як завжди, я і раніше собі абсолютно не подобаюся.

　 Вигляд також не змінився.

　 Тільки в кіно потворні стають красунями, докладаючи зусиль.

　 У моєму випадку, хоч би як я старалася, нічого не вийде.

　 Це може зробити лише пластична хірургія.

　 У мене так і залишився вигляд зомбі, в той час як всі сусідні мене дівчата підросли та покращували.

　 Я знаю, що мене за спиною назвали "Дівчина з фільму жаху", скорочено Ріхоко.

　 Хоча я не стала сперечатися, оскільки стала набагато терплячою, ніж була в початковій школі, але щоразу як я це чула, у мене щось переверталося.

　 А найбільше мене бісила Вакаба Хііро.

　 Вона, як і я, майже не розмовляла з іншими.

　 Ось тільки була велика різниця в зовнішності.

　 Вона не любила деяких дівчат, і їх буквально блювала від заздрощів.

　 Кожного разу як я це бачила, я ніби дивилася на себе у дзеркало.

　 Я виглядаю так само огидно, як ці люди у порівнянні з нею?

　 Відповідь очевидна.

　 Я не лише зовні, але й у серці неймовірна.

　 Правда, надія ще тепліє в мені.

　 Гаразд, що ж мені робити?

　 З гарним обличчям може і життя стане кращим?

　 Все моє життя, це велика помилка від самого початку.

　 Зовнішній вигляд не відображає людської душі.

　 Це середовище, яке бачить лише зовнішній вигляд і робить людину страшною.

　 Ті хлопці, які кажуть: "У зовнішньому вигляді немає значення" - просто блукають.

　 Ось що я зрозуміла.

　 Я хочу померти.

　 І народиться заново, але вже з нормальним зовнішнім виглядом.

　 Не обов'язково красунею.

　 Хочу просто стати як всі нормальні люди.

　 Але не думаю, що моє бажання збудеться.

　 З ранку я слаба, бо маю низький кров'яний тиск.

　 Часто я не можу прокинутися протягом першої години навчання.

　 У цей день, я теж не могла боротися зі сном і поклала голову на стіл.

　 Голос Сансея Оказаки вбаюкав як справжня колискова.

　 Наша класна, Оказаки, хороша жінка, яка піклується про мене, на відміну від мого наставника в молодших класах.

　 Я заснула, слухаючи її голос.

　 Коли ж я прокинулася, то побачила незнайому стелю.

　 Я більше не в класі.

　 І це явно не медичний кабінет школи.

　 Я кілька разів втрачала свідомість і потрапляла в медичний кабінет, так що як там виглядає стеля я в курсі.

　 Коли я спробувала оглянутись, то не змогла.

　 Тіло не рухалося так, як я хочу.

　 У мене немає сил.

　 У цій ситуації я нічого не можу вдіяти, але я побачила дещо несподіване.

　 Рука.

　 Це маленька, дуже мала рука.

　 Прямо як у дитини.

　 Хм, дивно...

Кров 2. Другий шанс

　 Я перевтілювала.

　 Переродилася.

　 Хоча спочатку я нічого не розуміла, але через кілька днів ця картина прояснилась і я зрозуміла факти.

　 Спочатку я думала, що сплю.

　 Я завжди хотіла спати, я не могла розслабитись.

　 Я думала, що я зараз як і раніше в класі і просто задрімала.

　 Ось тільки, не буває таких снів, які тривають кілька днів підряд.

　 Відтепер я дитина.

　 Я сплю, прокидаюся, їм, плачу і спати знову.

　 Ось життя.

　 Між цими справами я оглядаю навколишнє середовище і намагаюсь зрозуміти, що в мене за ситуація.

　 Спершу, це не Японія.

　 Це точно.

　 Мало того, на Землю теж не схоже.

　 Люди не мають темного волосся і очей, навіть немає ознак електрики.

　 Більше схоже на середньовічну Європу, в наш час знайти місце без електрики практично неможливо, ну якщо не брати якісь дикі куточки Африки, мало того немає і інших зручностей, які є у нашій цивілізації.

　 Мабуть, це так зване переродження в іншому світі?

　 Померла людина народжується в новому світі з пам’яттю про свій минулий світ.

　 Хоча я ніколи не думала, що це станеться, але з реальністю важко сперечатися.

　 Отже, чим більше ми шкодуємо про минуле, тим краще будемо думати про майбутнє.

　 Крім того, я дуже тішуся тим, що сталося.

　 Все-таки я переродилася.

　 У новому житті я позбудуся свого колишнього виду.

　 Все з чистого аркуша.

　 Не можу не радіти з цього!

　 У мене гарні батьки.

　 Мама, від неї походить дуже тепла і турботлива аура.

　 Що ж до тата, то він повна протилежність - тверда і рішуча.

　 Хоча вони різні, але обидва гарні.

　 При таких красивих батьків, я теж повинна бути красивою!

　 Здається, що мої батьки мають високий соціальний статус.

　 Кімната, яку я обрав, досить велика.

　 Навіть якщо судити за розміром кімнати, то вона явно більше, ніж та дешева зйомна квартира, де я жила у своєму попередньому житті.

　 Крім того, є слуги.

　 Не схоже, що він король, але явно хтось з аристократів.

　 Напевно, якийсь бог нагородив мене за всі тягарі, які я витерпіла в попередньому житті.

　 Щаслива усмішка з’являється на моєму обличчі, коли я думаю про те, що чекає мене в майбутньому!

　 Я бачу, як вони доглядають за мною і мило усміхаються.

　 Я теж така щаслива!

　 ...Діти сплять багато.

　 І хоча це правда, все ж таки час пильнувати.

　 А оскільки я дитина, то не маю чим зайнятися.

　 Схоже я "сува", тому частіше прокидаюся вночі.

　 Зрозуміло, що я не хочу плакати ночами, я все-таки була дорослою в попередньому житті.

　 І хоча у мене є і фізіологічні потреби, але я не хочу будити сім'ї та слуг, тільки тому що мені нічого робити.

　 Я використовую цей час, щоб займатися магією.

　 У цьому світі вона є.

　 Серед слуг є людина, яка може використовувати магію вогню - я бачила як він нею запалює лампу.

　 Діти з початкової, та й молодшої школи часто гралися, наслідуючи манґе - в той час я думала, що вони ідіоти, але здається я почала розуміти їх небагато.

　 Якщо тут є магія, то я хочу уміти використовувати її.

　 Я почала тренуватися, щоб задовольнити це своє бажання.

　 А, одна назва, я не знаю як користуватися магією.

　 Я пробувала і так сяк у той короткий час, коли не спала.

　 Як наслідок, я поступово зрозуміла те, що називають магією.

　 [Навик вивчено. Навик "Чувство магії 1ур." отримано]

　 У той момент, коли я почала розуміти що таке магія, я почула цей голос.

　 Хоча пройшло небагато часу, щоб у мене прокинулася туга за домом, але голос який я почула, говорив на японському, що в цьому світі до цього моменту я не чула.

　 Я швидко оглянулася, але нікого не було поряд.

　 І все ж, мені було моторошно. Все тому, що я почула цей містичний голос. Я так і не змогла закинути цього дня.

　 Цей голос, мабуть, є Божим голосом.

　 У цьому світі є така річ як вміння, і схоже голос Бога можна чути в той момент, коли вони зростають у рівні.

　 Це висновок, зроблений мною з уривків розмов, підслуханих мною.

　 Ось чому цей голос говорить японською.

　 Усі розмови по цілому світі ведуться іншою мовою.

　 Яка і на англійська не схожий.

　 Напевно, своя мова цього світу.

　 З цього видно, що інші чують Божий голос своєю мовою.

　 Тоді чому я чую його японською?

　 Мабуть, причина в тому, що мій власник цього голосу є Богом, який перевтілив мене у цьому світі.

　 Тоді нічого дивного в тому, що голос говорить японською, ні.

　 Я подякувала йому від усього серця.

　 Так я і підросла мало-помалу.

　 Оскільки лежати і нічого не робити - незручно, я почала пробувати повзати.

　 І я змогла почати це робити майже відразу, хоча в мене були сумніви щодо цього, але я намагаюся не рухатися у присутності інших.

　 Я вивчила мову.

　 Хоча важко сказати, що вивчила його весь час, я до деякої міри розумію, про що йде мова.

　 Я прислухаюся до розмов і починаю трохи дізнаватися про цей світ.

　 Релігія, яку звуть Богіні.

　 Культура і історія.

　 Стан моєї родини.

　 Я потихеньку дізнаюся все це.

　 І кажуть і думають тут трохи інакше, ніж в Японії.

　 Я порівнюю їх з собою і відчуваю деяку розгубленість, коли бачу різницю між нами.

　 І в той момент, коли я насолоджувалася життям дитини...

　 ... Одного разу сталося щось.

Кров 3. Зустріч з павуком

　 Вперше мене вивезли з міста.

　 Мене добре охороняли, оскільки я була єдиною дитиною господаря міста.

　 Було вирішено взяти мене з собою, щоб показати мені дідуся з боку мами, який живе в іншому місті.

　 Ззовні, перший раз з початку свого нового життя.

　 Але мета не така вже й далеко від міста.

　 Один день подорожі в кареті.

　 Я прибула в місто трохи менше, ніж тоді, коли народилася.

　 Вони молоді для того, щоб їх так звати.

　 Хоча... І мама теж досить молода, так що, ймовірно, вони тут всі рано одружуються.

　 Мої дідусь і бабуся, також палаци, які керують тим містом.

　 Отже, ми провели кілька днів там і попрямували додому.

　 На зворотному шляху це і сталося.

　 Нас атакували бандити.

　 Їх було шестеро.

　 Явно маловато щоб нападати на дружину і дочку місцевого лорда, напевно вони діяли взагалі без плану.

　 Все просто, вони напали на нас, оскільки їм здалося, що в кареті їде хтось з багатих.

　 Проблема в тому, що від цієї атаки у нас немає можливості захиститися.

　 Охоронців четверо, а бандитів 6.

　 Хоч я й чула, що останнім часом кількість бандитів зросла, ось тільки не думала, ніби вони будуть нападати на подорожніх посеред такої жвавої дороги.

　 Схоже, у цьому світі люди думають зовсім по-іншому, ніж ми в Японії.

　 І хоча охоронці билися відчайдушно, але повільно і вірно давали їх числом.

　 Один з охоронців отримав поранення від бандита.

　 - Меразофіс?

　 Мати несподівано скрикнула.

　 Поранений охоронець був палацом, який служив матері з її народження.

　 Стосунки між ними були як друзями дитинства, і він дуже відданий матері.

　 Оскільки в мами вітер гуляє, вона напевно не помітила, що Меразофіс любить матір як жінку.

　 Але він похитнув ці почуття і став відданим слугою матері.

　 І цей вірний чоловік був поранений.

　 Він впав на землю.

　 Людина, яка тільки недавно ходила і посміхалася, зараз впала й не рухається.

　 І кров витікає з тіла Мегафіса разом із його життям.

　 *Глить*

　 Рот з якоїсь причини заповнився слиною.

　 Напевно, від близько смерті.

　 Якщо охоронців переб'ють, то ми наступні.

　 Оскільки мати молода, то їй загрожує викрадення.

　 А ось я... Дитина, напевно, буде виснажена.

　 Хоча може вони могли б вимагати викуп і за мене, але щось мені це видається малоймовірним.

　 А я тільки-тільки почала своє нове життя, і що, померти ось тут?

　 Ні.

　 Я боюсь.

　 Я не хочу вмирати.

　 Я хочу жити.

　 Хто-небудь допоможіть!

　 Звичайно, воно не чув мого крику, який виходив з серця, але несподівано з'явилося.

　 Один бандит раптом впав, стіпаючи кров’ю.

　 А за ним стояв зовсім білий павук.

　 Щось близько одного метра розміром, нереально великий для Землі.

　 Я чула про це в розмовах.

　 У цьому світі є монстри.

　 Думаю, це не дивно, враховуючи наявність магії.

　 Але одна річ знати, а інша - бачити цей жах своїми очима, прямо перед собою.

　 Інші бандити, що обшахрували так само як і я, були розбиті на шматки павуком.

　 Їхні нутрощі розлетілися з боків і жахлива картина постала переді мною.

　 *Глить*

　 У мене знову це дивне відчуття.

　 Мабуть через нудоту.

　 Я постаралася стриматися.

　 Поки я думала, що павукоподібний монстр вбив одного з бандитів магією, а потім подбав про двох.

　 Мабуть, використовували магію Землі.

　 Оскільки щось з'явилося і пробило голову бандита із великою швидкістю.

　 Але я не зрозуміла, що сталося з двома іншими людьми.

　 Вони намагалися втекти, але раптом застигли і впали на землю.

　 Не розумію, що з ними сталося.

　 Павук повернувся до нас.

　 І серед нас пролетіла настороженість. Нерви на межі.

　 Ми наступні.

　 Ми, які не могли перемогти навіть бандитів.

　 А цей монстр перерізав їх за секунду.

　 Вижити неможливо.

　 Охоронці направили мечі на павука.

　 Щоправда, їхні тіла трясуться від страху.

　 Вони, напевно, також розуміють, що шансів у них немає.

　 Але все одно намагаються захищати нас до кінця.

　 Паук ще не атакує нас, напевно оглядається.

　 Холодні червоні очі оцінюють все навколо.

　 Погляд у Меразофісу, що лежить на землі.

　 Павук наблизився до нього.

　 Після цього павук активував магію і вилікував Меразофісу.

　 Магія Лечення.

　 - Невже, це ... Ангел?

　 Мати швидко вибралася з карети.

　 Це зі мною на руках.

　 - Пані Селас! Це небезпечно!

　 Охоронці намагалися змусити матір повернутися до карети, але вона проігнорувала їх і пішла на допомогу павуку.

　 Павук обернувся.

　 Я раптом відчула, що всі його вісім очей дивляться на мене.

　 Мурашки пробігли по всьому тілу.

　 Я боюсь.

　 Що це?

　 Це нормально, що існують такі монстри?

　 Воно надихає страх бути однією своєю присутністю.

　 І багато ще таких монстрів у цьому світі?

　 У такому випадку, схоже я народилася в ненормальному світі.

　 - Ти наш ангел-охоронець?

　 Я згадала дещо, почувши слова матері.

　 Може, я помиляюся, але чи ж це не ті самі Божі слуги в релігії Богині, у яку так вірить мати?

　  Богині служать різні істоти, такі як дуже мудрий старий або зелений сторожі, чиї імена розташували як дим у міфах.

　 Серед них є павук, який ткає одяг для Богіні.

　 Гм. З погляду матері, яка вірить у Богиню, цей павук, який допоміг нам, виглядає ангелом?

　 А ось з моєї точки зору це страшне створіння, як не дивіться, може бути тільки протилежністю усьому святому, що є у Богині.

　 І це його Моя мама вважає янголом-охоронцем...

　 Мало того, вона його дякує і вимовляє щось на зразок молитви.

　 Тут павук переглянув свою увагу на матір.

　 - Оцінка!

　 Прошепотіла в подиві мати.

　 Це назва навички?

　 Звучить дуже привабливо, може і мені якось його отримати?

　 [На даний момент у вас є 75 000 очок навичок. Навик "Оценка 1ур". Можна отримати за 300 очок. Хочете його отримати?]

　 Раптом я почула голос Бога.

　 Коли павук зник, я захвилювалася на мить.

　 Нехай мати кричала "Будь ласка, почекай" в спину павука, який віддалявся на жахливої швидкості, але як по мені, нехай він йде як і зібрався.

　 Все моє тіло втомлюється після пережитого жаху.

　 [Навик вивчено. Навик "Спротив страху 1ур." отримано]

　 Ось так я і вижила.

　 Але потім павук оселився біля міста, в якому я жила, і тривога повернулася.

Біс 2. Гоблін

　 Приблизно рік пройшов відтоді, як я переродився в гобліна.

　 Рік виглядає як у цьому світі довшим, ніж на Землі, щось близько 400 днів або більше.

　 Ось тільки такий зручний одяг, як календар, в селі гоблінів немає і визначити який сьогодні день неможливо.

　 Гобліни ростуть швидко, і я виріс у підлітковому віці, якщо говорити з людського погляду десь за 1 рік.

　 Правда, це тільки зовні, всередині все зовсім по-іншому.

　 Я все ще погано розумію мову гоблінів і рухаюся набагато незграбніше, ніж повинен би, якщо судити за зовнішнім виглядом.

　 Але все одно, ростуть гобліни явно швидше людей.

　 У людей дитина в 1 рік все ще немовля, а я вже можу спокійно ходити сам.

　 Це, мабуть, дуже добре.

　 Перш за все після того, як я почав ходити, я розпочав шукати чи є ще якісь колишні люди, крім мене, які опинилися в тій же ситуації.

　 Я навіть причину своєї смерті не знаю.

　 Чому помер? Чому реінкарнував?

　 Оскільки я цього не знав, то подумав, що може тут знайтися і товариші на нещастя.

　 Ну, це було так, легкою надією.

　 Хоч я і намагався шукати серед гоблінів зачатих приблизно в той же час що й я, але все що я зрозумів - інших реінкарнованих тут немає.

　 З іншого боку, це не так само.

　 Хоча мені важко розмовляти з іншими дітьми-гоблінами, але я дізнався багато чого, поки бігав по селі.

　 Наприклад, зі розмов старших я дізнався, що один рік дорівнює приблизно 400 дням.

　 Перш за все гобліни ростуть швидко, а розум розвивається повільно.

　 Хоча діти гоблінів такі ж, як і немовлята в дитячому садку, ця подібність лише у розмірах. Всі діти однакові.

　 Правда, ніхто з дітей гоблінів не вміє говорити.

　 Можна сказати, що я, який вміє говорити будучи дитиною, серед дорослих гоблінів вважаюся генієм.

　 Ось тільки мені радості мало.

　 Оскільки найбільше цінують гобліни, це вміння битися, а не думати головою.

　 На моє здивування, гобліни цього світу дуже вправні в бою.

　 Гоблін має бути слабким, тупим і брудним, але вони зовсім відрізняються від цього.

　 Слабкі.

　 Не те що б це було невірно...

　 Просто гобліни слабкі, а їхнє життя здається коротким, і складається враження що вони помирають майже відразу ж.

　 Це якщо гоблін звичайний.

　 Ось тільки в цьому світі є концепція рівнів.

　 Крім того, є навички і магія.

　 Взагалі схоже на гру, але в цьому світі це норма речей.

　 А монстри, які досягають певного рівня можуть еволюціонувати.

　 Гобліни не є винятком.

　 Серед гоблінів села можна побачити хоббітів, які є більш ніж звичайні гобгобліни.

　 Коли хтось еволюціонує в Гобгобліна, тривалість його життя зростає і сила росте.

　 Звичайні гобліни, як чоловіки, так і жінки, збільшують свій рівень, щоб зрештою еволюціонувати.

　 А єдиний спосіб підняти рівень - це перемогти монстра.

　 Тому всі гобліни заточені на війну.

　 Адже вони просто не виживуть, через короткий термін життя і слабкості, якщо не еволюціонують.

　 Наступний стереотип - їх тупість.

　 Тут також є лише деякі речі.

　 Гобліни це тип, заточений на бій, тому не дуже цікавляться навчанням.

　 Думаю, я напевно найрозумніший у цьому селі.

　 Мабуть, навіть не напевно, а точно.

　 Але це не тому, що гобліни тупі.

　 Вони вміють заманити ворога у пастку фальшивого відступництва в бою і добре знають як полювати.

　 Тому їхня голова не є поганою сама по собі, просто вони не мають можливості вчитися.

　 Мабуть, щодо освіченості гобліни я вважаю їх схожими на бойових ченців.

　 Тут не пахне чи то зверхньо, чи зарозумілістю, так просто безглуздо.

　 Бруд... Це слово має два значення.

　 У сенсі брудного зовнішнього вигляду і в значенні образи.

　 Говорячи про гобліни яких я уявляв собі - вони дурні і слабкі, а значить можуть взяти верх тільки підступності. Таке ось кліше.

　 Але насправді гобліни інакші.

　 Вони солдати, які знають що таке честь, хоча й представляють її по-своєму.

　 День гоблінів починається з молитви.

　 Вдячність миру, подяки Богові за цей світ і вдячність за щоденний хліб.

　 Після молитви вони приймаються кожен за свою роботу.

　 Гобліни, які не пройшли еволюції, тренуються, а ті, хто еволюціонував у гобгобліні, займаються з молодими людьми.

　 А з тих, хто може на це, формуються мисливські партії і йдуть на полювання.

　 Деревина стоїть біля підніжжя гори, а це небезпечне місце, з багатьма злобними монстрами, які живуть поблизу.

　 З гоблінів повернеться тільки половина.

　 І лише завдяки родючості гоблінів село продовжує існувати.

　 Ще одна причина, чому вони вижили до цих пір, я не бачу.

　 Гоблінів, які вижили, зустрічають, а загиблих ховають.

　 І моляться за їжу, яку вони отримали ризиком життя.

　 Гобліни постійно ходять по краю смерті, намагаючись підтримати життя села.

　 Тому гобліни, які залишають село, дають засухану квітку.

　 Замість талісмана на щастя.

　 Що має означати "Будь ласка, повертайтеся живими".

　 Щоб піти в небезпечну подорож і повернутися, не забуваючи про головне.

　 Вижити.

　 Щоб вижили інші.

　 Тут немає місця правильності, як ні і зла, про яке я думав у попередньому житті.

　 Але тут є дещо цінніше цього.

　 Я дивлюся на гоблінів, що кидають село, і щось починає наповнити мою душу.

　 І сльози закапали самі, не знаю чому.

　 Дивлячись їм у спини, щось перевернулося в мені.

Кров 4. Зворотний відлік

　 [Вампір]

　 Я різко втягнула у себе повітря, побачивши результат оцінки.

　 Після того інциденту я дізналася, що я можу отримувати навики за допомогою окуляри навичок.

　 Я відразу купила оцінку і почала експериментувати.

　 Як результат стало зрозуміло, що користі від неї немає.

　 Хоч я використала оцінку на всьому, що бачила навколо, але все це з'являлося як "Кривати", "Стіна" та "Тол".

　 Окрім того, після мого вміння я почала мігрень.

　 Особливих проблем не було, коли я оцінювала щось по-різному, але ось тоді я зрозуміла більшість речей у кімнаті, голова розболілася не на жарт.

　 Толку від цієї Оценки не було ніякої. А тут ще й головний біль.

　 І хоча може все це через те, що навички 1 рівня, але не думаю,що є сенс його підвищити.

　 Невдаха якась уміння. І це приносить нещастя.

　 Результат, який я отримала оцінити свою руку був "Вампір" - це сталося, коли я вже планувала закінчити з оцінкою.

　 Я была в ступоре. І, здається, мені знадобилося дуже багато часу щоб усвідомити що сталося.

　 Напевно це якась помилка, так що я оцінювала ще і ще, але результат залишився таким же.

　 Чому?

　 Чому все так?

　 Тільки ця думка крутилася в моїй голові, я не могла думати більше ні про що інше.

　 - Пані! Їй погано!

　 Схоже, я сама загнала себе, і покоївка послала за лікарем.

　 Я обережно оцінила покоївку і результат був [Людина]

　 Я також оцінила батька і матір, які вдерлися до кімнати, не знаючи про мій стан.

　 Обидва - [Людина].

　 Іншими словами, я не тому стала Вампіром, що хтось з батьків був вампиром.

　 Схоже це якась мутація, яка привела мене до того, що я народилася вампіром.

　 А ось лікар тепер може виявити, що я вампир.

　 Я відчуваю, що блідію все більше і більше.

　 Не знаю навіть, кров по тілу вампіра переміщається так само як у людей чи інакше.

　 – Почекай.

　 - Дорогой?

　 - Ти теж це відчула, вірно? Дитина активувала Оценку.

　 Добре б вирубитися від втоми.

　 - Не знаю що це таке, випадковість чи жарт Богів, але дитина має уміння оцінити. Те, що ми бачимо, ймовірно, є симптомами перевтоми. І хоча це лише припущення, але дитина не може просто вимкнути навики і постійно їх використовує.

　 - А це небезпечно!

　 - Небезпечно, але боюся, що це не та проблема, з якою може допомогти лікар. Нехай лікар аналізує її на всяк випадок, але все що нам залишається це помолитися, щоб дитина могла взяти контроль.

　 - Тільки не це...

　 Я чула про що шепочуться поблизу батько, мати і слуги.

　 І слава богу, вони неправильно зрозуміли симптоми.

　 Хоча може все наполовину і вірно, так що це не зовсім помилка.

　 У тому сенсі, вони ж зрозуміли, що я використовую Оценку, вірно?

　 Кількість моїх помилок продовжує зростати.

　 Доктор приїхав і оглянув мене.

　 Я не можу чинити опір.

　 Я повністю у владі лікаря і відчуваю, що готова втратити свідомість від напруженості в очікуванні його слів.

　 - Як я чув з розмов, це перевтомлення від оцінки. Здається, вона занадто перенапрягалася і її тіло не витримало цього. Правда, судячи з того, що я бачу на даний момент, активація навички зупинила. Так що гірше їй не стане.

　 Батьки з полегшенням зітхали.

　 А от я не відчуваю полегшення.

　 - Вам слід стежити за її станом протягом доби, щоб переконатися, що все гаразд. Якщо що трапиться, звіть мене.

　 - Дякую лікарю.

　 Лікар залишив кімнату, не сказавши більше нічого важливого.

　 Мені треба бути обережнішим.

　 Можливо, лікар поговорить з батьками окремо.

　 Але ось тільки схоже, що моє дитяче тіло не витримує такого тривалого нервового навантаження.

　 Я намагаюся боротися зі слабкістю, бажаючи дізнатися, помітив щось доктор чи ні.

　 [Навик вивчено. Навик "Спротив сну 1ур." отримано]

　 Ого. Завдяки цьому я протримаюся трохи довше.

　 Але все одно, я вирубалася раніше, ніж дочекалася, коли повернулася батьки.

　 Коли я прокинулася, батьків поруч не було.

　 Я думала, що коли мати так сильно тривожилася, то вона буде поруч коли я прокинусь, але її немає.

　 І я знаю чому, почувши розмови між слугами.

　 Схоже, той монстр-павук влаштував лігво поблизу від міста.

　 Через це люди в місті не знають що і думати, тому мати з батьком обидва змушені займатися цією проблемою.

　 Я з полегшенням видохнула.

　 Все-таки я жива, так що самого страшного не сталося.

　 Правда, це всього лише відсунуло проблему, і коли-небудь те, що я вампір, можуть помітити.

　 Взагалі-то павук усіх розгадав і це теж проблема, але цього разу я йому вдячна, бо поки про мою проблему все забули.

　 І чому я народилася Вампіром?

　 Я ж реінкарнувала, тому не розумію - чому?

　 Тільки не кажіть мені, що це все через той прозви, який мені дали в минулому житті?

　 Якщо у мене і нове життя піде кувиром через це, я цього не переживу.

　 Але факт того, що я Вампір це не змінить.

　 Якщо хтось застосує на мені оцінку, то все відразу ж закінчиться.

　 Я звичайно не знаю, як тут ставляться до васпірів, але думаю, що не дуже добре.

　 Так що мені треба зробити так, щоб цього ніхто не дізнався.

　 Але розкриття моєї справжньої природи, це тільки питання часу.

　 У палаців є церемонія вступу в повноліття, пов'язана з оцінкою.

　 Дитина йде до натовпу, щоб похвалитися своєю дитиною перед іншими.

　 І там відразу стане зрозуміло, що я Вампір.

　 Треба уникнути цього будь-яким шляхом.

　 Але як?

Кров 5. Стратегія виживання

　 Я дізналася, що я вампір, і моє життя закрутилося в стрімкому водорості.

　 Я красеня, ймовірно, буду красунею. А ось у тому, що я вважала безтурботним життям, намітився різкий перелом.

　 Я повинна приховати те, що я вампір будь-яким шляхом.

　 Мені треба терміново зрозуміти все про навички, про які я досі не особливо і думала.

　 Ні, мене звичайно тягне трохи до магії і я навіть тренувалася чуть-чуть, але ось всі інші навички були мені не так вже й цікаві.

　 Якщо вважати ці речі просто чимось, що робить життя зручніше, то все чудово.

　 Я дворянка, так що навіть якщо у мене і не буде навичок, я спокійно зможу прожити.

　 Але тепер все змінилося.

　 Мені треба дістати уміння, який зможе приховати, що я вампір, будь-яким шляхом.

　 Оскільки існує оцінка, має бути і те, що може заборонити Оценку.

　 Проблема лише в тому, як отримати цей навик.

　 Як я не намагалася отримати його за окуляри навичок, як до цього отримала оцінку, але це виявилося неможливим.

　 Здається, що Бог не реагує на те, щоб його ім’я було вимовлене.

　 Але я не знаю, що за уміння мені потрібен.

　 Я намагалася використовувати слова "замінки", Заборонення і т.д, але потраплянь немає.

　 Мені треба дізнатися назву навички.

　 У будь-якому випадку, мені потрібна інформація.

　 Тому мені потрібні книжки.

　 З підслухованих розмов слуги таку інформацію не отримаєш.

　 Вони тільки про павука і балакають.

　 Хоча мене це й дратує, але зараз не час для цього.

　 Слухи добрі, коли треба дізнатися про те, що відбувається сьогодні, а ось за знанням слід звертатися до книжок.

　 Я зміцнилася у своєму розумі і вирішила діяти вночі, коли всі сплять.

　 Я не можу діяти вдень, тому що в цей час навколо мене весь час б'ються слуги.

　 Але з огляду на мою нічну природу, мені навіть легше лагодити вночі.

　 Опір сни також виявився корисним.

　 Якщо подумати, то можна було додуматися і раніше - як вампір, я й відчувала себе краще завжди ночами.

　 Удень я була сонною, а коли бачила кров'ю - яка ллється з бандитів, то мій рот заповнився слиною, так що якщо придивитися багато чого вказувало на це.

　 Правда, я ніколи не пила кров і під сонцем не перемінюся на порох.

　 Цікаво, що вампіри у цьому світі відрізняються від васпи на Землі?

　 Якщо я знайду якісь книжки по вампірах, то потрібно буде їх прочитати.

　 Я вислизнула з кімнати, намагаючись залишатися непомітною.

　 Хоча я й не показувала цього іншим, але вже можу стояти і ходити.

　 А двері легко відкрити, якщо їх не замикати.

　 Оскільки я живу у величезному особняку, то не знаю де бібліотека.

　 Крім того, не всі сплять ночами, є і охорона.

　 Я намагаюсь не помітити, що мушу йти непомітно.

　 Я обережно перевіряю кожну кімнату в пошуках бібліотеки.

　 І повертаюся назад тим же шляхом, коли втомлюся, щоб заснути як невинне немовля.

　 Так тривало кілька днів.

　 Оскільки я продовжувала свої дії протягом декількох днів, то отримала навички "Незамітність".

　 Цікаво, що цей навик робить мене менш помітною?

　 Зараз це було б непогано.

　 Мало того "Новий зір" піднявся до 3 рівня.

　 Воно у мене з народження? Чи я просто цього не помічала? Не знаю вже що з двох, але схоже нічний зір у мене було.

　 І нарешті я знайшла бібліотеку

　 З цього моменту, я проводила в бібліотеці кожну ніч, читаючи все підряд.

　 Спочатку мені було важко читати, але коли я думала, що це впливає на моє життя, то починала докладати більше зусиль.

　 Якби я почала з книг, таких як кривий кодекс, було б дуже важко, але на щастя бібліотеці були і книжки орієнтовані на дітей, які саме для того, щоб навчити дитину читати.

　 Вони будуть бачити всі вони старі, напевно ще батько вчився в них.

　 У бібліотеці є багато книжок, які орієнтовані на хлопців.

　 Поки я вчилася читати, нічний зір піднявся до 6 рівня, а Спротив сну було 2 рівні.

　 Незамітність стала 3 рівні, і з'явилися навички Безшумності та відчуття присутності.

　 Я збираю дедалі більше навичок, які потрібні в основному вбивцям.

　 Після цього я вирішила, що прийшов час читати всі книги підряд.

　 У цьому світі на корінцях не пишуть назви книги.

　 Тож не можна зрозуміти, про що ця книга говорить.

　 У мене немає вибору, окрім як продовжувати читати все підряд, поки я не знайду потрібну книгу.

　 Завдяки цим діям я отримала Концентрацію, пам’ять, мистецтво обчислень і Паралельне мислення.

　 Як ні круті, але наявність таких навичок у дитини це дивно, вірно?

　 Блін. Схоже, я все більше і більше копіюю собі яму.

　 Але зробити нічого не можу, питання про моє виживання поставлене ребрам.

　 Якщо мені вдасться приховати факт, що я вампір на церемонії Оценки, то мені доведеться приховувати і все інше.

　 Так я і проводила весь час, вдень вів себе як дитина, а вночі забираючись у бібліотеку.

　 Через Павука та інші події в моєму будинку стало важко пробиратися до бібліотеки.

　 Чим більше людей навколо, тим більша ймовірність бути виявленою.

　 Іноді я мусив здаватися і повертатися до себе.

　 Цей паук так сильно турбує нормальних людей.

　 Але ось його дії мене цікавлять все більше.

　 Він діє прямо як людина.

　 Безжально вирізає бандитів по всій околиці, але при цьому лікує жителів міста.

　 Мати звичайно говорить, що це Священна тварина, але я то бачила його на живу, так що скоріше це монстр, в якому об'єдналася чиясь зла людська душа.

　 Це тільки не кажіть, що це теж реінкарнований?

　 Такого просто не може бути.

　 Неважливо, що там мені здається, це вже занадто параноїчно.

　 [Навик вивчено. Навик "Прогнозування 1ур." отримано]

Кров 6. Несподівані зміни

　 Коли я трохи почала спілкуватися з павуками, то шукала книжку, яка могла б забезпечити мені безпеку цілу ніч.

　 Я обережно вислизнула з бібліотеки, коли відчула, що сонце зійде.

　 Оскільки я й далі живу таким життям, мої навички значно зросли.

　 Крім того, я виріс і рівень Спротив сни, так що тепер можу спокійно спати цілу ніч.

　 Може для дитячого тіла це і не дуже добре, але я завжди можу доспати цей час вдень.

　 Щоправда, мати й слуги турбуються про те, що я сплю так багато, але оскільки я дитина, то всі вважали це доцільним.

　 Так, моє відчуття присутності вловило когось.

　 Це Меразофіс.

　 Меразофіс виходить в сад, тримаючи в руках треніровий меч.

　 Після того інциденту, Меразофіс тренується так щодня, щоранку.

　 Хм. А може він хоче захистити свою маму наступного разу.

　 І судячи з його характеру, швидше останнє.

　 Мати для нього все.

　 Він зробить усе, що завгодно, аби мати була щасливою.

　 Ось така він людина.

　 Це не означає, що Меразофіс слабкий.

　 Але й його сила не була такою сильною.

　 Якщо порівняти його з тими, хто зараз трапляється у нас в будинку, то він десь на середньому рівні.

　 Я думаю, що як палацовий він хороший, хоча він може так і не думає.

　 Я повернулася до себе в кімнату під свист тренірового меча.

　 І ось знову виникла проблема.

　 У цей день я не пішла в бібліотеку.

　 А все через огидного мужика середніх років, який довго сперечався з матір'ю, чи майже до півночі.

　 Хотілося б щоб він забрався звідси швидше - він огидний, нав'язливий а головне я від нього втомилася.

　 Як тільки відкриває рот, так претензії суцільні.

　 Він постійно говорить гидоти на наших слуг.

　 Він каже таке, від чого навіть мені хочеться закричати "Що!?"

　 Одного разу він курив сигари в кімнаті, а наступного дня заявив, що "Ця кімната пропахла сігарами. У ній жити не можна! Негайно виженіть того ідіота, хто здогадався курити в будинку!", так і хотів йому сказати "Ну й забирайся звідси".

　 І хоча його слуга сказав йому, що це він сам і курив, але той просто з обуренням відібрав слова в сторону - "Цего не може бути".

　 Наступного дня не було жодного нещасного слуги.

　 І добре, якщо його просто звільнили.

　 А потім чоловік помер.

　 Просто умер.

　 І хоча я не спала всю ніч, нічого не помітила.

　 Не спрацювало відчуття присутності, я тільки відчула, що хлопець несподівано впав.

　 А потім в особняку піднявся шум, незважаючи на те, що була ніч.

　 Добре, що я не поїхала в бібліотеку.

　 Якби пішла, мене б точно зловили.

　 Це — Священна звірина, яка покарали грішника.

　 А все через те, що причина його смерті невідома.

　 Здається, що цей хлопець міг образити навіть павука.

　 Батько зібрав слуг цього чоловіка і запитав їх, що сталося.

　 І хоча у мене всі п'ять органів чуття відмінні, як і можна було очікувати від вампіра, зі своєї кімнати я не змогла почути, про що вони там говорили.

　 Може, про те що павук вирішив скористатися нагодою напасти на місто?

　 У такій нервовій атмосфері і пройшла ця галаслива ніч.

　 Три дні пройшло, а павук так і не зробив, на відміну від сподівань.

　 Я не знаю в деталях, як смерть цього чоловіка вплинула на дипломатичні відносини.

　 Але здається, що проблеми чекали на всіх.

　 Це єдине, що я змогла вловити з розмови слуг.

　 Якщо подумати, що буде далі, то все по-моєму рухається до війни.

　 І, здається, батько не проти її розв'язати.

　 Він часто навідував людей з армії, а водночас стежив за діями павука.

　 Хоча нічого ще не вирішено, але очевидно може статися.

　 Настав день, і я думала про все це задрімала.

　 ... А потім раптом прокинулася - від звуку вибухів і землетрусів.

　 Я не знала, що сталося, але прийшла мама і обняла мене.

　 Мерозофіс уважно спостерігає за нею.

　 Ми приготувалися до негайного втечі.

　 Але тоді вибухи й землетруси закінчились і настала тиша.

　 Батько роздав накази і все швидко закрутилося.

　 Слуги обережно почали з’ясовувати, що сталося.

　 Мати бавилась мене на руках, а я стежила за розвитком подій.

　 Павутина було повністю знищено, а особняк почав діяти доповідь про те, що павук зник.

　 Після цього все розвивалося з шаленою швидкістю.

　 Релігія Божого Слова оголосила публічно, що знищила фальшиву Божественну звірину, яка пустила коріння в королівстві Сарієра.

　 Королівство Сарієра - це місце, де я народилася.

　 А божественна тварина, швидше за все, це павук.

　 Королівство Сарієра, звичайно, почалося заперечувати.

　 Крім того, оскільки військові дії були використані без належного дозволу, вони вимагали компенсації за завдану шкоду Божественному звірові.

　 І вони відповіли: "Ми пошкодили монстра, тому дякуємо".

　 Ясно, що релігія Божого Слова наривається на бій.

　 А королівство Саріера в загальному теж була не проти.

　 І нехай мені хотілося їх зупинити, та тільки що може зробити дитина.

　 Я молилася, щоб батько переміг у війні.

Кров 7. Війна

　 Війна закінчилась нищівною поразкою.

　 Мій батько повернувся, розбите в пух і прах.

　 Якщо судити за зовнішнім виглядом армії, то здається, що вони програли, але не в війні.

　 Причина у павуку.

　 Ніби він не загинув в тому вибуху, а несподівано став на полі бою.

　 І почав різати всіх не розбираючи хто друг, а хто ворог, хоча зрештою його і змогли знищити наклавши потужні закляття на те місце, де Герой стримував монстра.

　 Щоправда, обидві армії зазнали таких втрат, що після подальшої війни стала неможливою.

　 Внаслідок цього обидві сторони відступили. А можна сказати і так - зазнали повний провал.

　 Хоч я радію, що батько повернувся живим і неушкодженим, але тільки мене турбує те, як проблема була відкладена, а не вирішена.

　 Схоже Героя, який теж мав потрапити під удар магії таємно захищав великий маг імперії.

　 Я чула, що він використовував магію телепорту якраз за секунду до удару магії.

　 У будь - якому разі, у країні все ще панує неспокій.

　 В першу чергу через те, що розбита армія, в другу, тому що розбита вона з вини Божественного звіра.

　 У теорії ця війна мала бути заплатою за Божественного звіра.

　 Хоча насправді Богіні і релігія були причиною тривалого тертя між релігією Божого Слова.

　 Але тепер виходить, що Боговий звір, якому поклонялися, виявився як і говорила релігія Божественного Слова, небезпечним монстром.

　 І в цьому є причина.

　 Виявилось, що релігія Божественного Слова була права.

　 А це дуже погано.

　 Виходить, що вони діяли вірно, коли напали на королівство Саріера.

　 Отже, по поверненню батька знову занурився в роботу.

　 Війна не закінчилась.

　 І, мабуть, найближчим часом вона розігориться з новою силою.

　 Релігія Божого Слова вважає, що Богині є ворогом, тому вони навряд чи впустять таку можливість.

　 Звичайно, щоб реорганізувати частково спустошену армію, потрібен час. Але релігія Божественного Слова — могутня організація, яка має вплив на будь - який світ людства.

　 Тому, ймовірно, вони мають варіанти з підготовкою нової армії.

　 З боку Саріера все гірше, вони завжди були сильнішими за своїх сусідів.

　 Але в даний момент все навколо налаштовані проти них, а армія частково знищено.

　 Якщо говорити про те, чи є зараз шанси на перемогу або ні, то я не спец з війни, але відповім, що швидше за все немає.

　 Цю війну не варто було затівати з самого початку.

　 Якщо б армія виставляли тільки королівство Оуцу, то Королівство Саріера звичайно перемогла би, але в той момент коли релігія Божественного Слова стала справою завадила цьому перемозі, шанси на перемогу стали примарними.

　 Крім того, навіть імперія підтримує королівство Оутсу.

　 Але проблема релігійних війн саме в тому, що ніхто не збирається відступати.

　 Мені цього не зрозуміти, але для королівства Сарієра не було іншого вибору крім як битися.

　 І хто переможе, мав би стати на полі бою в сутичці армій.

　 А може, там королівство Саріера і здалися б, а звичайні люди не постраждали.

　 Армія була б загублена, але думаю, це і був би причиною добиватися миру - втративши частину національної сили у вигляді контрибуцій, однак зберігши країну та її силу.

　 Але все пішло прахом, коли на полі бою з'явився невважливий фактор.

　 Потері обох армій астрономічний.

　 Переможцю нема.

　 Війна продовжувалася.

　 І для Сарієра це погано.

　 З цього моменту не буде чесної війни, в якій перемога або поразка вирішується на полі бою.

　 Буде затяжна війна.

　 І, ймовірно, вони знеохочують міста і прості люди.

　 Перш за все це місто, де я живу.

　 Він біля кордону країни Оуцу, а також де з’явився павук і став яблуком сварки.

　 Батько намагається домовитися про евакуацію сім’ї.

　 Тільки час не вдалий.

　 Перш за все, проблема в часі року.

　 Якраз почався сезон збору врожаю.

　 Територія навколо міста - це величезні поля.

　 Увесь збірний урожай надходить до міста по дорогах, які йдуть у кожне село.

　 А далі з міста врожай розподіляється вже по всьому королівстві Сарієра.

　 Ми не можемо кинути їжу, яка потрібна всій країні.

　 Як і не можна евакуювати тих, хто повинен відповідати за збирання врожаю.

　 Ті, хто займається перевезенням, можуть евакуюватися разом з вантажем. А от інші переїжджі машини не зможуть дістатися туди, куди їм заманеться.

　 Крім того, існує ще одна проблема.

　 Все так, ніби правителі королівства Сарієра вирішили принести місто в жертву.

　 Якщо коротко, вони вирішили дозволити ворогу атакувати місто і взяти його.

　 Війна не може бути без втрат.

　 І керівництво країни вирішило зменшити кількість жертв.

　 Отже, евакуюють тільки зерно та найважливіші люди, тож не можливо евакуювати інших людей.

　 Інакше кажучи, їх вирішили подати як трофеїв для ворога.

　 І в цьому списку - і батько з сім'єю.

　 Батько доклав усіх зусиль, щоб дозволити мамі і мені бігти.

　 Але нічого не вийшло.

　 Хоча мої дідусь і бабуся намагалися в секреті підготувати для нас втечу, це було схоже на розкриття.

　 Ймовірно, домовленість між керівництвом нашої країни і ворогом вже була успішною.

　 Інакше вони поводилися б по-іншому.

　 Час збору врожаю був дуже нещасливий.

　 Оскільки солдати та фермери в цій країні не мають нічого спільного, то поразка на збір врожаю не вплинула. Але я все одно не можу сказати нічого, крім того що все вийшло дуже погано.

　 Якщо ворог зміг все це прорахувати заздалегідь, то можна сказати, що королівство Саріера вже переможене.

　 Приблизити ворога означатиме нашу смерть.

Кров 8. Вибір

　 - Дорогой...

　 - Вибач. Все це моя вина

　 - Ні. Ти зробив все що міг.

　 Мати обіймає батька, намагаючись підтримати його в той час як він повісив голову.

　 - Софія, я хотів би бути поруч з тобою до тих пір, поки ти не станеш дорослою. Але не зможу, вибач свого жалюгідного батька.

　 І батько обережно обійняв мене.

　 Це, наскільки я пам'ятаю, вперше коли він обіймає мене.

　 Але я відчуваю його любов.

　 Мати взяла мене на руки і поцілувала.

　 Якщо чесно, то стосунки між батьками і дітьми для мене не такі важливі.

　 Оскільки у мене є пам'ять з попереднього життя, то я не можу відчувати ці відносини, як щось значно інше, ніж не намагаюся.

　 Тому я і відчуваю себе дещо винною, коли на мене виливають свою любов.

　 Але коли я думаю, що все це може закінчитися, мене охоплює жаль.

　 Я повинна була побути з ними довше.

　 Я все ще не могла їм відплатити за турботу.

　 Напевно, через те що у мене є пам'ять про минуле життя їм здається що я холодна з ними.

　 Якби я тільки більше спілкувалася з ними... Мабуть, ми змогли б і бути ближчими один одному.

　 Можливо, ми стали б батьками і дитиною.

　 Але вже надто пізно.

　 - Меразофіс, Ноирія. Позаботься о ней.

　 – Да.

　 - Обов'язково.

　 Мерозофіс і Ноїрія витягнулись, почувши голос батька.

　 Вони вже змінили лівреї слуг на одяг, який носять звичайні люди в місті.

　 Використовуючи нерозбірливе зараз через вторгнення ворога, вони постараються видати себе за сімейну пару, щоб дати мені втекти з міста.

　 Якщо мене приймуть за звичайну дитину, то можливо я зможу врятуватися.

　 Це єдине, що загнаний в кут батько зумів придумати.

　 Окрім нас і старих слуг у особняку, нікого не залишилося.

　 Усі змішалися з телегами і залишали місто.

　 Але ось за мною і мамою ведеться жорстка стежка.

　 Тому єдиний шанс на втечу, це скористатися нерозберихою.

　 Крім того, вона не може нічого зробити і навіть сама врятуватися. Її часто бачили з батьком та її обличчя всім відомо.

　 Навіть для мене зможу я сховатися чи ні, це питання везіння.

　 А от мої мама з батьком не виживуть.

　 Це останнє прощення.

　 Всі хто залишився зараз в особняку, це старі слуги які вирішили померти разом з Отцем і Матір'ю.

　 Молодих слуг у наказному порядку змусили відправитися подалі.

　 А Меразофіс і Ноірія залишилися з нами до самого кінця.

　 Саме тому було доручено саме їм таке важливе завдання.

　 Я думаю, батько знає, що Меразофіс боґот Мати.

　 Саме через те, що знає, він йому і довіряє.

　 Мерозофіс теж це розуміє, і тому служив батькові ще відданіше.

　 Оскільки я ще ніколи не знала любові, то не розумію почуттів Батька чи Меразофіс.

　 Але між ними є певна довіра.

　 - Я обов'язково захищу пані.

　 – Да. Сподіваюся на тебе.

　 Мати обняла мене і Норію, заливаючись слізьми.

　 Батько обережно передав мене Меразофісу.

　 Його руки в цей момент злегка тряслися.

　 І ось я попрощалася зі своїми батьками

　 Після цього я більше ніколи не зможу їх побачити.

　 Коли ми вийшли з чорного входу, вогонь вже запалився біля воріт міста.

　 Ми влились у тулуб людей, які бігали.

　 Ми йшли за натовпом і пішли до воріт, щоб вийти за межі міста.

　 Але солдати ворога вже стоять біля воріт, через які нам треба пройти.

　 - Ми виходимо.

　 Меразофіс схопив Ноїру за руку і, витягнувши її з натовпу, попрямував у алею.

　 І тут спрацювало моє відчуття Присутності.

　 - Стійте.

　 - Уже стой.

　 З глибини алеї з'явилися якісь тіні.

　 І в кінці алеї.

　 З кожного боку по чотири.

　 Може, вони стежили за нами з тих пір, як ми покинули палац?

　 Відчайдушна ситуація.

　 Але ось далі сталося щось дивне.

　 - Гей, ви ще хто!

　 - Ми не зобов'язані відповідати. Захистити дитину.

　 - Ціль дитина! Забрати!

　 Люди, які стояли в іншому кінці алеї, кинулися до людей, що стоять навпроти нас.

　 Я звичайно не знаю всіх обставин, але схоже ці люди з різних організацій?

　 Може, вдасться втекти за допомогою ситуації...

　 Ось тільки всі надії відразу зникли, коли меч наближаючого чоловіка проколов Ноїрію.

　 - Ноирія?

　 - Віддай дитину!

　 Обстрілення меча, яке мітнулося до Меразофісу, було відбито іншою особою.

　 У той же момент Меразофіса відштовхнули в сторону.

　 Меразофіс пригнувся і спробував протаранити ворога.

　 Намагаючись прорватися і втекти.

　 Але не зміг і його тіло впало.

　 Навіть падаючи, він намагався захистити мене.

　 Я бачу спотворений болем обличчя Мегафіса, який впав на коліна.

　 У паніці я намагаюся зрозуміти, що сталося, і тут помічаю в його спині отклинний кинджал.

　 Бой між незрозумілими людьми в алеї продовжується.

　 Ноірія лежить там же, де і впала.

　 Кругом кров і її порожні очі. Можна сказати, вона вже мертва.

　 Якщо це піде і далі, то Меразофіс теж не виживе.

　 Я витягла кинджал з його спини своїми маленькими руками.

　 Свіжа кров потекла з тіла.

　 Так він помре.

　 А якщо він помре, то я наступна.

　 І шлях, щоб це змінити, є.

　 Тільки один.

　 Але якщо я це зроблю, то вже не зможу бути людиною.

　 Мало того, я не знаю, чи зможу я взагалі це зробити.

　 Я навіть не знаю, чи можна це взагалі здійснити в цьому світі чи ні.

　 Я дивлюся на Меразофіса, який може померти в будь-який момент.

　 Я бачу в його очах, як він проклинає свою безпорадність.

　 - Пані, вибачте.

　 Він видає слова з хрипом.

　 І я зважилася.

　 Я впилася своїми зубами у шию вмираючого чоловіка.

Біс 3. Створення зброї

　 Мені вже два роки.

　 Дорослі, які вже мають право виходити з села в чотири роки.

　 Людям, мабуть, дивно чути, що дорослі вважаються з чотирьох років, але це не дивує, якщо взяти до уваги швидкість росту гоблінів.

　 З огляду на те, що гобліна лише 10 років життя є досить пізною.

　 У цьому світі гобліни живуть 10 років.

　 Якщо перерахувати в земних роках, то 11.

　 Якщо пощастить, можна прожити ще довше, щось близько 13 років.

　 Саме стільки часу має гобліна.

　 Вони повинні еволюціонувати за цей час.

　 Щоб еволюціонувати, вони повинні підняти свій рівень до 10.

　 Це не означає, що вони зможуть еволюціонувати в хобгобліну.

　 Коли гоблін стає 10 рівня, він може еволюціонувати в такі три види: Гоблин Воїн, Гобін Рейджер, Габерлен Шаман.

　 Є вибір в кого еволюціонувати.

　 Правда, здається еволюція залежить від показників статусу на той момент.

　 Силен у ближній битві, тоді воїн.

　 Швидкий і ловець - рейнджер, займеш місце в ряді підтримки.

　 Силен у магії і можеш чарувати - будеш шаманом.

　 Найпопулярніший воїн.

　 А шаман не надто, бо мало хто з гоблінів має здібності до магії.

　 Рейджер також не популярний.

　 Він слабкий у рукопашній, і прийнято що після наступної еволюції ці гобліни зазвичай займаються справами села.

　 Взагалі-то я не думаю, що рейнджер слабше воїна.

　 Навпаки, він непоганий, бо вимагає професіоналізму у своїй роботі, на відміну від інших професій.

　 Після першої еволюції потрібно підняти ще 10 рівнів і ось тоді можна буде еволюціонувати в Гобгобліна.

　 Після цієї еволюції занепокоєння про час життя вже не має сенсу.

　 Кажуть, що він приблизно дорівнює терміну життя людей.

　 Правда ось Гобгобліни зазвичай помирають перш, ніж доживають до старості, все-таки навколо занадто небезпечно.

　 Навіть після еволюції боротьба за своє життя не припиняється.

　 Навколо багато гоблінів мого віку.

　 І нехай вони ще діти, на ігри немає часу. Як тільки вони починають працювати, то мусять допомагати своїм сім’ям.

　 У моєму випадку це робота на полі.

　 Навіть у нашому гірському селі, де світла мало, є рослини, які можуть рости значно або менше успіху.

　 Овочі тут вирощують, скажімо так, неприхитні.

　 Важка робота, і для дитячого тіла це важке випробування.

　 Перш за все, треба постійно піклуватися про землю, щоб вона не вимерла.

　 Оскільки вона вимерзає, її треба лише відволіктися і постійно гріти.

　 Щоб не пошкодити рослині або її корені, потрібно використовувати вогонь та спеціальні інструменти.

　 Потрібна сила і багато нервів для такої тонкої роботи.

　 Також є збирання врожаю, ванни, насіння і т.д.

　 Оскільки овочі, які ми вирощуємо, є одним з видів монстрів, то коли переплутуємо час збору врожаю, можна самому стати їжею і поводитись обережно.

　 Важка робота.

　 Але завдяки цьому моя сила виросла і з'явилися додаткові навички.

　 А одного дня ця робота взагалі припинилася.

　 Все сталося в той момент, коли мисливиця команда принесла м'ясо до столу.

　 У той момент мені дуже сильно захотілося, щоб у мене був нормальний тесак - різати це тверде м'ясо.

　 Спалах засвітила весь будинок, і в наступній мить у моїй руці з’явився ніж.

　 Хоча й обладний, і не такий який мені хотілося б, але це явно був ніж для роздягання.

　 Батько взяв з рук ніж із здивованим виразом.

　 І вийшов з дому.

　 Він повернувся зі старого села.

　 Старостой називають того, хто з усіх гоблінів села прожив найдовше за всіх.

　 Один з небагатьох гоблінів, який дожив до того, що його можна назвати старим.

　 І цей старий щось дав мені.

　 Це камінь Оценки.

　 Магічний предмет, єдиний на ціле село, який дозволяє використовувати Оценку.

　 Якщо хтось використовує цей камінь, то кажуть, він зможе побачити свої навички.

　 Я перевірив свої показники за допомогою каменя.

　 [Гоблін 1ур ім'я Разраз

　 Стан:

　 ХП: 69/69 (зелена)

　 (Синя)

　 66/66 (Желта)

　 : 51/66 (червона)

　 Середня атака: 68

　 Середня охорона: 66

　 Середня магія: 33

　 Середня опірність: 31

　 Середня швидкість: 65

　 Навички:

　 "Чувство магії 2ур.", "Маніпулювання магією 1ур., Прискорене відновлення стаміни 3ури.), "Зниження споживання Стаміні 6ур;" Концентрація трирс, "Молітва 8ура", « Спротивлення ударам 62-град". "Сохишення вітру-1ур...", Спроменювання холоду 6урун, Покращене зір 7уррання шкарпеток",“ "Зашита 2ур.", "Рівок 7ур"., "Збудова зброї 1ур ..), "n%I=W"

　 Те, що впало мені в очі - це вміння створення Орузія.

　 Коли я повідомив про це старійшину, він сказав мені оцінити своє вміння за допомогою оцінок.

　 [Збудження зброї: вміння створювати зброю, використовуючи ману. Якість створеної зброї залежить від рівня навичок і кількості витрачених манівців]

　 Отже, причина точно в цьому навичкі.

　 Нож я створив, займаючи саме його.

　 Після цього випадку мене призначили на роботу з створення зброї.

　 Гобліни в нашому селі могли створювати тільки примітивну броню і зброю.

　 Оскільки в них не було потрібного обладнання, то й матеріалу.

　 Спочатку я створював усі мотлохи.

　 Ну, це тому що мани було мало і рівень навичок теж невеликий.

　 Але поступово від постійного використання рівень навичок виріс, як і запас мани, крім того я отримав прискорене відновлення маніпуляції.

　 Є певні обмеження в тому, яку зброю я можу виготовляти за допомогою навичок.

　 Перш за все, я не можу створити нічого, що не схоже на зброю.

　 Я можу створити все, що має речову кремку, але ось коли треба зробити молот, то нічого не виходить.

　 І броню створити неможливо.

　 Тільки шити чомусь є винятком - я можу їх створювати.

　 Не можна створювати механізми.

　 Навіть щось на зразок пістолета не можна.

　 Іншими словами, я можу створювати тільки щось примітивне як меч і копії.

　 Але все одно це корисно, оскільки в селі гоблінів важко дістати звичайну зброю, а я можу його клепати до тих пір, поки у мене є мана.

Кров 9. Слуга

　 Я п'ю кров Меразофіса.

　 Вампірські інстинкти підказують мені, що робити.

　 Солодка рідина, що тече всередину мого горла, настільки смачна річ я ніколи не куштувала ще.

　 Я поставила собі за мету висмоктати все до кінця і попрямувала свою силу назад.

　 Тіло Мегафіса вигнуло дугою, і моя сила почала діяти.

　 Його тіло почало повільно регенерувати.

　 [Навик вивчено. Навик "Вампір 1ур" став "Бампард 2ур."]

　 [Услова виконано. Звання "Ініціатор" отримано]

　 [Як ефект звання "Ініціатор", навички Домінування і "Сопротиння аномальним атакам 1ур". Отримані]

　 ["Спротив сну 4ур." Об'єднано з "Побором аномальних атак 1ур".]

　 [Навик вивчено. Навик "Спротиння аномальним атакам 1ур".

　 Я витягла мої ікла.

　 У той же момент блідий Меразофіс повільно піднявся.

　 Рана на його спині вже загоїлась сама собою.

　 Один чоловік раптом помітив, що відбувається і кинувся до нас.

　 Кинджал мітнувся зміїєю вперед -

　 ...і Меразофіс зупинив клинок своєю рукою.

　 Пробивши тіло та кістки, кинджал проколов руку Меразофіса наскрізь.

　 Меразофіс стиснув обличчя людиною рукою, ніби нічого не відчув.

　 Спочатку Меразофіс спіймав чоловіка за обличчя рукою, а потім повиганяв його лице в стіну.

　 Голова людини закрита каптуром виявилася між рукою і стіною і просто лопнула.

　 У той же момент і рука Мегафіса зламалася не в силах витримати його власну силу.

　 Мерозофіс підняв тіло зламаною рукою.

　 І впав у шию.

　 Я це не бачу, оскільки його спина загородила мені весь огляд, але люди які атакували нас мабуть бачили як Меразофіс п'є кров.

　 Все навколо замерло, наче в прострації.

　 І зараз тільки Меразофіс продовжував рухатися.

　 Він наситився? Тому що він відштовхнув від себе труп.

　 И завил.

　 Цей звук змусив людей тремтіти від страху, тому що його явно не може зробити ковтка людини.

　 Люди явно налякані.

　 Ричатель Меразофіс кинувся до шокуваних людей.

　 Найближчий до нього чоловік прийшов себе і рушив на перехоплення.

　 Меч людини гукнув по животу Меразофісу.

　 Але це не зупинило його.

　 Мерозофіс вдарив чоловіка в обличчя, не звертаючи уваги на розрізаний живіт.

　 Вдаром людини просто здуло і тіло з усієї сили налетіла за ним.

　 Обидва валяються і не вставають - шия першого повернута під нездійсненим кутом, і той, з ким він зіткнувся, теж виглядає не дуже добре.

　 Але це і все, чого вдалося досягти.

　 Мерозофіс стоїть перед людьми з розором черевцем і пошкодженими руками.

　 - І скільки ви ще плануєте грати?

　 Тіло Мегафіса закрутилося в повітрі.

　 Що, магія вітру? Мабуть, тому що я відчуваю присутність магії.

　 Це зробила жінка, на якій наде каптур, така ж як і на інших.

　 Тіло Меразофіса з великою силою відкинуто і він котиться по землі, зупиняючись біля мене після удару об стіну.

　 Навіть після перетворення в вампіри здібності Меразофісу все одно залишилися на рівні запорядності.

　 Хоча він став набагато сильнішим, ставши моїм, але все одно він слабший тих людей, які усе своє життя присвятили бою.

　 Навіть якщо щодня тренуєшся з мечем, різниця в здібностях надто велика.

　 Справжня різниця полягає в таланті.

　 Меразофіс був слугою, і на відміну від авантюристів або солдатів у нього було мало шансів попасти з монстрами.

　 І його рівень завжди був нижчим за середній.

　 Адже, скільки не тренуйся, а різниця в таланті закрити не так просто, та і відмінність у бойовому досвіді велика.

　 Основна праця Меразофіса в ролі прислугу не означає боїв.

　 Навіть якби вони були одного рівня, він все одно не міг перемогти.

　 Нехай він перетворюється на вампір і починає атакувати, не думаючи про пошкоджені ним пошкодження, але результат той же.

　 Мої очі зустрілися з очима упадного Меразофіса.

　 Його очі порожні.

　 Я віддаюся в його немигаючих очах.

　 Я виглядаю жахливо через страх.

　 Меразофіс виглядає здивованим.

　 Життя повільно повертається в його очі.

　 І він змушує своє виснажене тіло стати на одній силі волі.

　 Жінка, яка з’явилась, вирубала половину своїх людей та всіх їх противників.

　 - Вампір, так? Схоже, вона тільки на початку шляху і її показники найнижчі, але якщо вона виросте, будуть проблеми.

　 Жінка, говорить сухим голосом, в якому немає і тіні емоцій.

　 - А той, хто запровадив цю дитину, так?

　 - Що ж робити?

　 - Убий її.

　 [Навик вивчено. Навик "Спротив страху 1ур." став "Поборний страх 2ур".]

　 Мене трясе те, як спокійно були сказані ці слова.

　 - Хіба можна?

　 - Я скажу Оке, що ми не змогли вчасно прибути через розвернуту війну. Якщо залишити її живою, вона може призвести до проблем.

　 - Поняла.

　 Чоловік намагався обійти Меразофісу.

　 Меразофіса має достатньо сили, щоб стояти.

　 - Я не дозволю вам доторкнутися міледі.

　 І все одно він став на шляху.

　 - Якщо не будеш заважати, я дозволю тобі померти швидко. Навіщо ти намагаєшся захистити це створіння? Вона вампир. Ти знаєш, скільки страждань вони принесли цьому світу?

　 Запитала жінка.

　 - Це неважливо. Я обіцяв захистити її. Це справа, яку мені довірили.

　 Мерозофіс відповів спокійно.

　 - Нерозумно.

　 – Да ладно. Чи ж вона могла б визнати наявність духа?

　 Голос, який говорить про дурість, свідчить зовсім без емоцій.

　 А другий голос говорить з жартома інтонацією, так не підходить до цього місця.

　 – Салют, саллять. Мега дівчинка, на ім’я Аріелочка, з'явилася перед маленькою красунею та її слугою у вирішальний момент!

　 Все навколо застигло після появи цієї пари дивних дівчат.

Кров 10. Дивна дівчина і її небезпечна подруга

　 – Ариел, да?

　 - Я начебто представилася, щось незрозуміле?

　 Дивна дівчинка стоїть навпроти жінки в капюшоні.

　 А люди тієї, схоже, не можуть вирішити, що робити далі через тих раптових об'єднаних, і тому кидають на неї погляди.

　 Жінка в капюшоні не звертає на це уваги і мовчить.

　 Моє тіло повільно злетіло.

　 Точніше, хтось підняв мене за кирку.

　 А коли я повернулася, то не змогла зустрітися поглядом з тим, хто підняла мене.

　 Чому Вакаба Хііро тут?

　 Чому вона біла?

　 І чому в неї заплющені очі?

　 Вона що, не померла?

　 Або теж реінкарнувала, як і я?

　 Але чому вона виглядає дорослою, на відміну від мене?

　 Не беручи до уваги мої запитання, Вакаба Хііро підняла мене з заплющеними очима.

　 І хоча очі закриті, але таке відчуття, що вона мене розглядає.

　 Я не відчував у собі небезпеки.

　 Не знаю, що з нею таке, але вона вкрай небезпечна.

　 [Навик вивчено. Навик "Спротив страху 2ур" став "Поборчення страх 3ур."]

　 І хоча рівень навичок піднявся, ось тільки злегка запізнився.

　 Очі Вакаба Хііро закриті, але я відчуваю, як її погляд змістився на низ мого тіла.

　 І хоча вираз її обличчя не змінився, але, схоже, вона щось відчула.

　 І обережно поклала мене на землю.

　 Меразофіс, повільно кульгава, встав між Вакабою Хііро і мною.

　 І обережно дивиться на Вакабу Хііро.

　 Вакаба Хііро спокійно підійшла до Меразофісу і наклала лікувальну магію.

　 - Що?

　 Це здивувало Меразофіса.

　 Я теж здивована.

　 Мерозофіс тримався на одній силі волі, його рани були жахливі.

　 І в мить він повністю зцілений.

　 - Ти не ворог?

　 Вакаба Хііро спокійно кивнула на питання Меразофіс.

　 Але Меразофіс не послаблює пильності.

　 - Ехе-хе. Як же неприємно, що я не можу використовувати оцінку в цьому тілі. Не можу зрозуміти, чи ти фальшивка.

　 - Справжня. І той, хто зайняв чуже тіло не має права називати мене підробкою.

　 - Ой, у мене від сорому вуха почервоніли.

　 Це розмова між чудовою дівчиною і жінкою в капюшоні.

　 - Так, Потимас... Ні, в даний момент ти жінка, так що напевно Потимаса, да? Навіщо ти тут?

　 - І правда, навіщо?

　 Жінка в капюшоні спалила.

　 І в той же момент атмосфера навколо разом помінялася.

　 - Швидко сказав.

　 І раптом... Що сталося? Я н-не розумію...

　 Я лише моргнула, коли раптом почувся сильний рев і хвилями пролетів порив вітру.

　 А коли я відкрила очі, люди вже зникли.

　 А навколо - тільки криваві шматки тіл, які раніше були ними.

　 - Це справжня, так?

　 - Ти ж це знав від самого початку? А тепер швидко все виклав.

　 Ця весела дівчина мала сильний тиск, який показує, що всі жарти колись були лише маскою.

　 Настільки жорстко, що просто при одному погляді на неї мене стало блювати.

　 - Схоже, всередині ти така ж. що через збіг обставин ти так себе поводила, це мене бентежило.

　 - Тепер, коли ти переконався, може бути причина твоєї присутності? Або мені доведеться з тебе всі витрусити?

　 - Ні, ні.

　 А потім сталося те, що я ніяк не могла очікувати.

　 Жінка в капюшоні підірвала свою власну голову своєю магією.

　 Тіло зникло, обірвало голову.

　 - Тц! Він робить що захоче, бо це чуже тіло.

　 Дивна дівчинка сплюнула.

　 Але коли вона обернулася, її тиск зник.

　 - З вами все гаразд?

　 Вона спокійно заговорила.

　 Лише в такому разі він не ослаблює пильності.

　 - Ой. Та годі, не варто так напружуватися. Все одно це абсолютно марно.

　 Солодкий запах торкнувся мого носа.

　 У той же момент я різко захотіла спати.

　 Я швидко припинила дихати.

　 Я відчуваю магію, яка усипає!

　 Хоч я і можу протриматися якийсь час, оскільки у мене є Спротив аномальним атакам, але Меразофіс не витримав і впав на землю.

　 Сонливість накочує і на мене, хоча я не дихаю.

　 І хоча я і борюся з усіма силами, моє тіло повільно втрачає сили.

　 [Навик вивчено. Навик "Сопротиння аномальним атакам 3ур" став "Поборчення аномальних нападів 4ур."]

　 Рівень навичок виріс, але це не дуже допомогло.

　 Тільки трохи відсунулося час, щоб мене накрила темрява.

___ назва_

　 Коли я прокинулася, навколо висів ліс.

　 Стояла намет, а перед нею горів вогонь.

　 - О, вже прокинулася.

　 Я повернулася на голос і дивна дівиця з'явилася в полі зору.

　 Вакаба Хііро сидить поруч з нею.

　 Оглянувшись, я побачила Меразофісу і він був поряд зі мною.

　 - Я представлюсь заново. Я поточний Король Демони, Ариел. Приємно познайомитися.

　 Чудна дівчина знову почала говорити щось дивне.

　 Ну це і зрозуміло, вона ж дивна.

　 Вона говорить дивне, тому що сама дивна? Чи відчуття дивацтва тільки тому що вона говорить так дивно?

　 - Ага. Ага-а! Широчка, дивись-дивися. Її очі були шоковані.

　 Як нетактовно, у тій же очі закриті, а значить вона сліпа.

　 Але та у відповідь кивнула. Значить, може бачити? Із заплющеними очима?

　 - Ну що, Меразофіс? Тепер віриш моїй розповіді?

　 - Не можу в це повірити.

　 - Тоді давай запитаємо, не відкладаючи на потім

　 Дивна дівчинка втупилася на мене.

　 - "Привіт. Привітаємося?"

　 Раптом я почула слова у себе в голові.

　 І хоча голос був схожий на Божий, але злегка іншим.

　 - "Цей навик називається Телепатією. Я зараз приєдналася їм з усіма присутніми, і кожен зараз тебе спокійно чує ".

　 Це щось на зразок конференції по телефону? Типу в уяві.

　 - "Ну що, питання для юної леді. Ти реінкарнована? Просто відповідай так чи ні".

　 А ось питання, поставлене мені, я ніяк не очікувала.

208. Стандарти фентезі і перша зустріч

　 Трохи раніше

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 Місце телепортації всередині міста.

　 Оскільки я вперше не можу робити телетранспортування, то трохи промахнулася.

　 Ми з'явилися в коробці, де нікого немає. Але якщо я зроблю помилку наступного разу, може статися щось неприємне, як телепортації у камінь або тіло людини.

　 - А? Це де? Кто я?

　 Я стріхнула Короля демонів, яка ніби нічого не розуміє.

　 Оскільки центральні вулиці заповнені натовпами біженців, я переміщаюсь по дахах, стрибками.

　 - Е-е, може поділишся що тут відбувається?

　 Здається, що голос короля Демони був дійсно здивований і мені доведеться пояснитися.

　 - У місті реінкарнована, у неї проблеми, так що я її врятуємо.

　 - Широчка заговорила! Довше того, довга пропозиція?

　 Як грубо.

　 Я ж не німая. Просто говорю у справі, коли треба.

　 Крім того, Король Демони це наполовину я, так що і говорити з нею напівлегко.

　 - Зрозуміло. Однак, реінкарнована, так? Яка несподіванка. Ніколи б не подумала, що Широчка влізе у такі проблеми.

　 - Нікуди я не влізаю. Тільки цього разу, раз вже вчасно виявила.

　 - Стерняшка, хм.

　 Ми прибули на місце.

　 У той момент якось жінку прокололи мечем і вона померла.

　 – Ого. Схоже на бійку.

　 Що відбувається?

　 Схоже, дві групи людей зіткнулися через вампірника.

　 Ага, і той, хто тримає вампирчик та охороняє її це якраз те, кого я вилікувала колись.

　 - Ельфи? А вони тут звідки...

　 Прошепотіла Король демонів.

　 Ельфи?

　 Гм, одна з рас які типові для фентезі. Невже... ті самі?

　 Такі довгі, специ в магії і мешканці прорву років?

　 Ті самі, так?

　 Ну, оскільки вони в капюшоні, ушей не видно.

　 Король Демони, мабуть, зрозуміла це за допомогою Оценки. Це блін, а мені Оценка недоступна. Що за невезінь.

　 Король Демони рванулася вперед.

　 Я схопила її за руку.

　 - Почекай трохи.

　 - Навіщо?

　 - Поява в критичний момент залишить краще враження, вірно?

　 Король Демони був здивований, а потім усміхнувся.

　 - А Широчка начиталася бульварщини.

　 Че-Е-го?

　 Поки ми базікали, охоронець впав.

　 Я вже подумала - пора, і тут вампірчик встромила клиці в охоронця і почала пити кров.

　 Аура навколо них змінилася.

　 І у вампірника і в того охоронця, що мав висмоктувати кров.

　 Охоронець повільно підвівся і вдарив одного з людей, точніше ельфа.

　 Ого, кровыщи...

　 Охоронець розчавив голову.

　 Крім того, почав пити його кров.

　 - Ага, він не в собі після еволюції.

　 - А хіба вампіризм це еволюція?

　 - Ага. Особливий тип.

　 Зрозуміло.

　 Так, охоронець переможений.

　 Його, наче листочок вітром, здуло магією щойно породженої жінки.

　 - А? Хіба це Потимас?

　 Небезпечні нотки прослизнули у голосі короля Демони.

　 Потимас?

　 Я вже чула це ім'я раніше.

　 А, це ніби той, хто стояв за дурними нападами на Д.

　 - Потимас ельф?

　 - Саме так. І просто огидний хлопець. Але там внизу не його головне тіло. Він просто захопив і використовує чиєсь тіло. А сам сидить десь у безпеці. Паразит, який всіх інших вважає просто речами і інструментами. Ось такий він, Потимас.

　 Захопив інше тіло, так?

　 Хмм?

　 Я також захоплювала чужі тіла (Королев).

　 Спостерігала за всім з безпечного місця (Великий Лабіринт Елро).

　 І мене не цікавило ніхто, крім мене самої.

　 - Ха! Мені тут прийшла думка в голову, виходить Широчка теж параз... Бргх!

　 Божественне покарання.

　 - Хоча в цій атакі немає ніякої сили, але її не можна уникнути і вона пробиває обнулення фізичних нападів. Це Божа сила?

　 Поки Король Демони говорить, з її носа тече кров.

　 - Гаразд, досить. Ельфи цього світу зовсім не такі, якими ти їх вбачаєш. Чесно кажучи, для цього світу від цих хлопців одна шкода.

　 А як же імідж ельфів... Ще одна думка повалилася.

　 - Це тимчасове тіло, Потимас взяв його, так, прогулятися. Яким вітром його сюди занесло? А, ладно.

　 Король Демони рвався вперед, не давши мені часу зупинити її.

　 – Салют, саллять. Мега дівчинка, на ім’я Аріелочка, з'явилася перед маленькою красунею та її слугою у вирішальний момент!

　 Що?

　 Що за нісенітниця вона несе?

　 Вона що, тупа?

　 Гаразд, неважливо.

　 Поки залишимо ельфів на Короля демонів.

　 Є дещо важливіше.

　 Я рушила вперед, щоб захистити вампірника.

　 Я підійшла зі спини.

　 І підняла її.

　 Хмм.

　 Діти такі м'які... Мабуть смачні.

　 Хоча... раз вони маленькі, то й їжі в них на один укус.

　 Щічки у неї такі м'які.

　 Може, мені спробувати всього шматочок.

　 Може щечку, або ручку.

　 Я потім її відразу вилікую.

　 Лише шматочок.

　 Ой.

　 Вона обмочилася.

　 А-а.

　  Вона ж дитина.

　  У такій ситуації - коли померти страшно до смерті, напевно немає нічого дивного в тому, щоб обмочитися, так?

　 Але всередині вона старша за неї, і як тепер вона почуває себе?

　 Якби це була я, то напевно померла з сорому.

　 Або скоріше, я б без роздумів знищила всіх хто хоч крок за очі бачив мою ганьбу.

　 Зробимо вигляд, що нічого не помітили.

　 Це так зване милосердя.

　 Мені навіть є перехотілося.

　 Я повільно повернула вампірника на те ж місце, де вона була раніше.

　 Охоронець помітив мене і, приховуючи, став на захист вампірника.

　 Хоча Король Демони казала, що в процесі еволюції вони відключаються від розуму, але як я бачу, він поводиться адекватно.

　 Ось тільки схоже, що він скоро буде у відключці - і зовсім в іншому розумінні.

　 У нього жахливі рани.

　 З іншого боку, він не живий.

　 Гаразд, я, так і бути, вилікую тебе, раз не можу допомогти вам ніяк більше.

　 Гм.

　 Добре, що хоч з Магією лікування у мене немає проблем.

　 - Ти не ворог?

　 Оскільки охоронець запитав мене, я кивнула у відповідь.

　 Правда, я і не союзник.

　 Перед тим як стати королем демонів, вона почала активно діяти.

　 Усі, крім жінки на ім'я Потимас, миттєво знищені.

　 Потім вона почала погрожувати Потімасу, ого, він вчинив самогубство.

　 Напевно йому не боляче, оскільки це не його тіло?

　 Напевно це так само, як і в мене коли я відновлююся з яйця?

　 Яйця? Яйця!

　 Чорт.

　 Я зовсім про них забула.

　 Ех, цікаво, що там?

　 Вони ж повинні були вже проклюнутися, вірно?

　 А, розберуся з цим потім.

　 Король Демони використала закляття "Ветер дреми", який додає до вітру можливість засинання, ніж і відправила вампірчик та охоронець у сон.

　 - Пора прибирати.

　 - Навіщо ти їх усувала?

　 - Нам тут не дадуть нормально поговорити. До того ж вони нам не повірять, так що викрасти їх буде швидше.

　 Так, вірно.

　 Тоді треба переміститися у відповідне місце.

　 І цього разу потрібно переконатися, що ніяких помилок не буде.

209. Операції слуги вампіра

　 Ми їздили в зручному місці - ліс.

　 Я залишила вампірів - юну леді та її слугу на опіку Короля демонів і знову телепортувалася в місто.

　 Потім зібрала здобич.

　 Я створила окремий простір і закинула все туди.

　 Хоч я і намагалася відтворити місце зберігання з умінням простору магії, але це складно.

　 Схоже, всі закляття, пов'язані з простором, складні.

　 Я встановила крадену намету і почала готувати з інгредієнтів просту страву.

　 Король Демони дивиться на мене блискучими очима.

　 Допомогла б.

　 Коли я почала їсти приготовану їжу, прокинувся охоронець.

　 Його звати Мерозофіс, як сказала Король Демони - це відчуття, що ви можете викликати демона.

　 - Де ми?

　 - В лісі. Оскільки мені хотілося поговорити без перешкод, я вас приспала і перенесла сюди.

　 - Вот... значить як?

　 Мерозофіс це занадто довгий, буде Мерой.

　 Мера все ще діє обережно.

　 Ну, ми все-таки дивні і незрозумілі.

　 В основному через те, що Король демонів поводиться по-дурацки.

　 Ніхто не повірить, що вона реальний Король демонів.

　 - Дякую за наше спасіння.

　 - Та ні за що. Взагалі-то ти просто потрапив під руку. Ми геть тієї дитини рятували.

　 Король демонів тхнула пальцем у вампірник, яка зараз спала мирно.

　 - Можна дещо уточнити?

　 - Давай. На що зможу, відповім.

　 – Місто, ні, що сталося з лордом і леді?

　 Король демонів подивилася на мене.

　 Я похитала головою.

　 Я вже дивилася статуси сім'ї вампірника на всяк випадок, коли займалася здобиччю.

　 Результат не втішний.

　 Напевно, він здогадався по моїй реакції.

　 Мера осекся и звил.

　 Кілька хвилин по його обличчю текли сльози, потім він витер очі і підняв розмите обличчя.

　 - Вибачте, напевно це виглядало... Непристойно.

　 - Ні. У тому щоб пролити сльози про когось, немає нічого неприємного.

　 Король демонів дивиться на Меру, ніби шкодує про нього.

　 Щось подібне вона говорила, коли рятувала їх, так що схоже вона йому симпатизує.

　 - Ще одне питання. Там був ще один слуга пані, жінка. Про неї щось відомо?

　 - Ти ж бачив все сам, вірно? Вона померла.

　 - Це, мабуть, на краще.

　 Напевно, він просто сподівався на чудо.

　 Щось на кшталт "Я не чекаю багато, але раптом".

　 Хоча він намагається виглядати спокійно, йому не вдалося приховати свого розчарування.

　 - Тоді спитаю знову. Хто ви взагалі?

　 - Тоді відповім серйозно.

　 Повітря навколо короля Демони наповнилось страхом.

　 Мабуть, вона включила в дію невиключені раніше вміння залякування.

　 Хоча на мене це і не впливає, але в інших ефект був миттєвий.

　 Пот покрил все тіло Мери.

　 Його обличчя застигло від страху.

　 Я відчуваю, що всі створіння які знаходяться в цьому лісі терміново почали його покидати.

　 - Я єдиний і справжній Король демонів. Король Демони Ариел. З найкращими побажаннями.

　 О, коли вона позбудеться своєї звичайної поведінки, то стає дійсно подібною до короля демонів.

　 З таким тиском у повітрі, Мера просто не може повірити.

　 Зрозуміло, що ті, хто може випускати таку ауру, не є звичайними людьми.

　 - Король Демони. Чому?

　 Мабуть, він зараз трясеться і хоче бігти якомога далі, але він залишився на місці та хоробро захищає вампірника.

　 Крім того, він навіть зміг задати питання, хай і тремтів голосом.

　 Неймовірна сила волі.

　 – Хмм. Широчка, що нам робити?

　 Вона має на увазі розповісти йому чи ні?

　 А це має значення?

　 Я кивнула.

　 - Тоді я розповім.

　 Король демонів вимкнула страх і почала спокійно пояснювати.

　 - Деякі дурні в цьому світі зробили дещо настільки тупе, що це призвело до неприємностей в іншому світі.

　 - Що?

　 - Просто слухай. Через це молоді люди з іншого світу загинули. Тому Бог, який вирішив взяти на себе відповідальність, забрав їхні душі і дозволив їм знову народитись у цьому світі. Їх називають реінкарнованими.

　 – А-а-А.

　 Мера слухає з особою, яка виражає повне непорозуміння.

　 Звичайно, якщо така дивна історія раптово починають розповідати...

　 - Так що ці реінкарновані народилися з пам'яттю про своє минуле життя. Крім того, Бог наділив їх різними бонусами. Хоча і не знаю точно, пов'язано це з цим чи ні, але атакуючі вас люди, схоже, полювали за реінкарнованими.

　 - Хм, і до чого веде ця історія?

　 - А? Ти погано вмієш робити висновки, твоя міледі одна з реінкарнованих.

　 - Е-е!?

　 Здивоване обличчя Мера.

　 Його вираз зовсім інший, ніж очікувала Король Демони.

　 – Хмм. Ти мені не віриш, вірно?

　 - Звичайно, я не можу повірити в таку дурну історію.

　 - Так, значить? Хіба ти цього не помітив? Що міледі відрізняється від інших, і відмінно розуміє що відбувається навколо, хіба ні? Хіба вона не поводилася дивно для дитини?

　 - Це...

　 - По твоєму обличчі видно, що це так.

　 Звичайно ж.

　 Не важливо, наскільки вона хороша актриса, але у старших класах дівчина не зможе поводитися так, як дитина.

　 А якщо може, то їй впору доручити Оскар.

　 Її не виявили лише тому, що вона мала тіло справжньої дитини.

　 Люди часто не помічають щось, якщо це не вкладається у їх картину.

　 - Я думаю, ти вже все і сам зрозумів, але скажу. Твоя миледи не людина. Вона вампир.

　 - Значить ось як? Я так і зрозумів.

　 - Ось так. До речі ти теж вампір.

　 - Отже те, що мене вкусила миледі, мені не приснилося...

　 – Да. Схоже, юна леді отримала вміння вампіри в дар від богів. Ось чому вона вампир. Очевидно, вона робила різні речі шляхом спроб і помилок, якщо судити за показниками.

　 - Що?

　 - Ви розумієте, що вона має такі навички як пам'ять і мистецтво обчислення, ви не думаєте, ніби вона шукала спосіб приховати факт що це вампір?

　 - У тебе що, є навички оцінки?

　 - До речі, 10 рівня. Вражає, вірно?

　 Хм, таке самовдоволене обличчя...

　 - Гаразд, ми зможемо у всьому переконатися, коли юна леді прокинеться. До речі, ми врятували твою міледі тому що у нас є з нею дещо спільне. Широчка теж реінкарнована.

　 Оскільки Мера втупився на мене, я злегка кивнула.

　 Ти що, захитався? Не, напевно мені просто здалося.

210. Приборкання вампіра

　  - "Ну що, питання для юної леді. Ти реінкарнована? Просто відповідай так чи ні".

　 Король Демони поставила запитання вампірнику, яка прокинулася через телепатію.

　 Я розумію для чого це. Найпростіший спосіб змусити Мера повірити - це примусити її саму сказати про це.

　 На якийсь час зависла велика тиша.

　 А я ще поїм. Не без причини я готувала.

　 Хмм.

　 Смак непоганий.

　 Але й не скажеш що смачно, дивний смак.

　 Швидше, можна сказати щось на зразок "пойде".

　 Проблема. Здається, якщо буде вільний час, мені треба навчитися готувати.

　 Хмм.

　 Що не так?

　 Може, м'ясо потрапило занадто вегетаріанське?

　 Чи вони харчувалися переважно травою і листочками?

　 Кров я з м'яса вижала, оскільки вона знадобиться для двох вампірів.

　 Може, буде краще, якщо зробити соус до страви?

　 - "Що ви зробите зі мною?"

　 Поки я роздумувала про проблему приготування, вампірник нарешті висловила свою тривогу.

　 Оскільки це телепатія, її рот не рухається.

　 - "Ха, невірно! Я ж казала, тільки так чи ні".

　 Король Демони це сказала, показавши скреготі руки.

　 "Якщо чесно, я зараз тримаю твоє життя в своїх руках. Я тобі не ворог, так що атакувати не буду, але я і не союзник. Якщо ти мене образиш, я залишу тебе тут в глибині лісу, а кругом монстри, розумієш?"

　 Хоча ти і не показуєш ніякого бажання робити щось таке.

　 Але ефект від слів виявився відмінним.

　 Занепокоєння, яке не приховувало вампірника.

　 Ух ти, весело. Тільки подивіться на ці неспокійні обличчя, або швидше, на той момент коли вампірчик приймає рішення, а Мера відкрив рот від очікування. Камеру сюди!

　 Коли він побачив реакцію вампірника, то почав вірити в історію короля демонів.

　 І хоча головою він її прийняв, але ось схоже не серцем?

　 Тому й застиг.

　 - "Так що все залежить від твоєї поведінки".

　 - "Знаю. Відповідь на твоє попереднє питання, так".

　 Король демонів усміхнулася в відповідь, а Мера звів очі до неба.

　 - "Тоді може, ставиш? І постарайся, щоб Меразофісу було зрозуміло".

　 - "Д-Так".

　 Після довгої паузи вампірник почала повільно говорити.

　 - "Моє ім'я Софія Керен. Моє колишнє ім'я Негіші Акіко".

　 - "Так, відмінно. І?"

　 - "І, е-е, мені один рік і два місяці з народження".

　 Я чула, що рік у цьому світі 411 днів і ділитися на 10 місяців.

　 Іншими словами, один місяць складається з 41 дня.

　 Я також чула, що одного дня ми назвемо новий день і йде першим у році.

　 Іншими словами, один рік і два місяці - це щось близько року та чотирьох місяців за земним календарем.

　 - "Ага, точно. І далі?"

　 - "А? І що далі? Хм".

　 - "Хіба ти не приховуєш щось важливе?"

　 - "А, гм, е-е ... Так".

　 - "Тоді давай говори".

　 З усмішкою Король Демони чекає відповіді від вампірника.

　 Ось же... Нехай вона і хоче, щоб та визнала у всьому, що вампір, але наскільки ж огидною повинна бути характер, аби змусити когось говорити те, про що вже й так відомо.

　 Я в тому сенсі, що ельфи там говорили про вампірів, хіба вона не чула?

　 Або чула і забула?

　 Вампірник постійно кидає погляд на Меру.

　 Мера спокійно дивиться на вампірника.

　 - "Я... Вампір".

　 Вампірчик все-таки здалася.

　 - "Точно. Я знаю".

　 - "А?"

　 - "До речі, я вже все розповіла Меразофісу не так давно".

　 - "А? Е-е-э?"

　 Здається, вампірник дуже схвильований.

　 З нею точно все гаразд?

　 Оскільки Мера став вампіром, він не може цього знати.

　 - Міледі, я розумію, що я став вампіром, і також усвідомлюю що міледі теж вампир.

　 Мера сказав це вампірнику не через телепатію, а голосом.

　 - "Вибачте. У той момент я змогла придумати тільки це".

　 - Не варто вибачень. Вибачатися повинен я.

　 - "Че-Е-го?"

　 - Я не зміг захистити міледі. Простите.

　 Мера схилився в позі догеза.

　 Ого. Я маю на увазі, виявляється тут також є культура догеза.

　 - Крім того, якби ви цього не зробили, я б помер. Так що я можу тільки дякувати вам.

　 - Але ти ж тепер вампір? Ти не зможеш жити нормальним людським життям?"

　 - Я готовий до цього. Щоб захистити міледі я готовий піти на це.

　 - "Меразофіс. Ти такий..."

　 - Лорд і Леді довірили мені вас, міледі. Так що я буду захищати вас до кінця свого життя.

　 - "Меразофіс..."

　 Прям як в кіно.

　 Король Демони плаче?

　 Вона що, так зворушена цим?

　 Гм.

　 Може, це я дивна?

　 - Я почула вашу історію! Хлопці, йдіть до мене! А я буду вас охороняти!

　 Ой...

　 Щось в Королеві демонів явно зламалося, і її переклинило.

　 А, ладно.

　 Оскільки ми їх врятували, буде не дуже добре тепер помахати їм ручкою.

　 - І це непогана пропозиція. Все-таки я Король Демонов. До речі, у цьому світі немає нікого, хто зміг би мене перемогти. Так що для вас буде вигідно стати під моє крило. До тих пір, поки я за вами наглядатиму, ніхто не зможе навіть дертися в вашу сторону. А крім того, серед людей ви не можете жити. То чому б вам не піти зі мною на землі демонів?

　 Вампірчик і Мері обмінялися поглядами.

　 - Я підкоряюся будь-якому рації міледі.

　 - "Л-ладно. Але, будь ласка, дайте мені трохи подумати".

　 - Все гаразд, все добре. Будь ласка, не хвилюйтеся, я на вашому боці.

　 - "А можна мені поставити питання не по темі?"

　 - Якщо я знаю відповідь на це запитання, то відповім. Даю слово Короля Демонов!

　 - "Тоді, е-е, що це ви там їсте?"

　 - Хмм? Домашня приготовленка Широчки. Ельфійське м’ясо, приправлене овочами.

　 Обличчя вампірника різко зкрилось.

Біс 4. Імена

　 Завдяки моїм навичкам створення Орузи життя в селі стало трохи кращим.

　 Адже, якщо речі мають лезо - я можу її створити, і я створював все необхідне у повсякденному житті. Наприклад, кухонні ножі, ножиці і таке інше, досить непогане.

　 Крім того, гоблінами використовували паршиву зброю з вбитими авантюристами або кісток монстрів. Так що змінюючи мало-помалу свою зброю на більш досконалі, все більше тих, хто послалися на ризиковане полювання гоблінів повертається з походів.

　 Пройшло шість місяців відтоді, як я дізнався про те, що має навички створення зброї.

　 Кожного дня протягом цього часу я робив зброю.

　 Так що мої запаси мани, яка раніше виснажувалась навіть після створення простого ніжика, на даний момент значно виросли, і зараз я можу створювати досить добру зброю.

　 Я оцінив створений меч.

　 [Сприйнятий меч: атака 96, міцність 1099: Меч створено умінням]

　 Я взяв камінь оцінки у старійшини, щоб перевірити якість зброї.

　 Якщо судити за його потужністю, то можна сказати, що зброя добра.

　 Атака додає до показу тих, хто його використовує.

　 А міцність показує, наскільки міцна зброя і коли вона стає низькими, то її легко ламається.

　 Щось на зразок зашиті самої зброї, і я думаю, що воно може зламатися з одного удару, якщо сила атаки буде вище його міцність.

　 З іншого боку, якщо атака буде менш ніж 1099, то меч один удар не зламається.

　 Так що можна сказати, що він досить сильний, вірно?

　 Крім того, атака піднімається на 96.

　 Оскільки моя особиста атака зараз 81, то вираховуй вже просто взявши до рук цей меч, я подвоїю свої показники.

　 Чи я тужу за своїми атакуючими здатностями, які менше ніж у меча? Хіба ж не радітиму, що меч такий добрий?

　 Складне питання.

　 Але нічого не поробиш, всі ці півроку я створюю зброю, тому розвивати бойові здібності не дуже-то і виходить.

　 Різні речі відбулися протягом цього півгодія.

　 Кілька гоблінів, моїх знайомих одногодок, замерзли до смерті, кількох з'їли монстри під час збору врожаю.

　 А старші пішли на полювання і не повернулися.

　 І до речі, мій старший брат еволюціонував у Гобгобліна.

　 У моїй сім’ї є 4 старших брати, шестеро молодших сестер, одна молодша сестра, молодший брат і я.

　 Всього 15 чоловік.

　 Для людей це величезна сім’я, але за мірками гоблінів не така вже й велика.

　 Оскільки час, який виношують коротко й плідно високі, народжуються діти часто.

　 Правда, і смертність теж велика.

　 З почутого виходить, що 4 старших і 1 молодший брат померли в дитинстві.

　 Все жорстко.

　 Він мав стати моїм першим молодшим братом.

　 Але не зросло.

　 Уся сім’я горіла.

　 І в мене на деякий час пропав апетит.

　 Мене тоді підбадьорив старший брат Розараза.

　 Хоча це не легко назвати підбадьоренням.

　 Він просто стукнув мене.

　 - Нічим вічно корчити кислу міну. Давай ешь быеле и живи дальше. Це наш обов'язок, хлопче, жити.

　 Він сказав так і почав запхати мене силою.

　 Після того як я знову почав сумувати за обідом, мене змушували їсти.

　 Дивно. Я думав, що помру від таких методів, але не помер і навіть мало-помалу перестав сумувати.

　 Те, що сказав мій брат Разараза - правда, і крім того, у мами вже знову був живіт.

　 Життя гоблінів вражає.

　 Так народилася моя молодша сестра.

　 Тоді я присягнувся захищати її.

　 Розараза став головним воїном села.

　 Він став високим гобліном, наступною еволюцією Гобсгобліну, і його показники виросли настільки, що навіть порівнювати з іншими гоблинами стало смішно.

　 Мої старші братися пишаються ним.

　 Усі брати хочуть стати такими, як Розараза.

　 Але оскільки у мене є навички створення Орузи, я маю трохи інше положення.

　 І нехай я ще молодий і не можу ходити на полювання, я став незалежним у селі.

　 Полювання небезпечне.

　 Але якщо я не піду на полювання, то не зможу підняти рівень і моє життя швидко закінчиться без еволюції.

　 І хоча село не може собі дозволити мене втратити, але вони повинні дозволити мені полювати.

　 Через це старійшини сперечаються.

　 У будь-якому випадку це справа далекого майбутнього, коли я зможу піти на полювання, так що думаю до того часу вони щось вирішать.

　 Напевно мені віддадуть охорону з кращих воїнів села.

　 Думаю попросити, щоб мене охороняв брат Розараза.

　 Якщо це можливо, звичайно.

　 Я дав ім'я створеному мечу.

　 [Ім'я, Коготь]

　 Меч, отримавши ім'я, на мить засвітився.

　 Я спробував провести його оцінку знову.

　 [Коготь: Атака 116, міцність 1199: меч з ім'ям, створеним навиків]

　 Атака зросла на 20, а міцність на 100.

　 Це ефект навики "Іменування"

　 Оскільки я давав імена всій зброї, яка створювала, то в якийсь момент отримав цю навички.

　 Отримання назви піднімає показники, які називаються.

　 На даний момент рівень навичок 2.

　 Позначки зброї, які вони використовують після привласнення їм власного імені ростуть.

　 Взагалі-то вміння діє не тільки на зброю.

　 Якщо я дам ім'я чомусь живому, то і його показники виростуть.

　 І нехай ім'я у нього було і раніше, воно просто буде перезаписано на нове.

　 Але серед гоблінів у селі ніхто не дозволив мені змінити їх ім'я.

　 Для гобліна ім'я священно.

　 Звичайно, вони розуміють, що змінене ім’я буде міцнішим, але ніхто з них не погоджується змінювати імена.

　 І я поважаю їх рішення.

   **** *** ЛИВАНЬ

　 - Капітане. Ми тут гобліна прикінчили.

　 - Зрозуміло. Так тримати. Наші втрати?

　 - Нульові. Правда, було трохи небезпечно. Останнім часом у них з’явилась добра зброя.

　 - У гоблінів що, коваль завився?

　 - Нереально. Це ж гобліни, ви в курсі? А якщо є такий, командиру треба підкорити його своїм умінням. Тоді ми, навіть у такій глушині, зможемо отримати кращу зброю.

　 - Верно. Це не означає, що гоблінам слід розширяти простір. Зроби щось.

　 - Так, так...

Кров 11. Що мені робити, якщо моя однокласниця перетворилася на монстра?

　 Погано.

　 Все дуже погано.

　 Виглядає, як звичайна підсмаженка з овочами.

　 А ось ознаки того, що використовували під час приготування їжі.

　 Якщо озирнутися, то як ні круті, всі порізані на роздрібній дошці і навколо землі - шматки розчленованих людей.

　 І це не жарт.

　 Це м'ясо точно було чиєсь тіло. Я вампир, і чітко це розумію.

　 Неможливо мати справу з такою спокійною особою.

　 Мало того, це робить людина, яку я знаю.

　 - "Гей, ти ж Вакаба Хііро, вірно?"

　 Дівчина продовжує їсти приготовану страву мовчки, проігнорувавши моє питання.

　 І все ж, як не крути, це точно Вакаба Хііро, моя однокласниця з попереднього життя.

　 Хоча обличчя і поведінка трохи змінилися, а шкіра та волосся стали абсолютно білими, але я все одно впевнена, що це вона.

　 З того часу, як я народилася в цьому світі, минуло багато років і я почала роздумувати над цим питанням.

　 Наприклад, що можливо є і інші реінкарновані, крім мене.

　 Взагалі-то я навіть не знаю, як ця реінкарнація взагалі відбулася.

　 Навіть якщо я померла в минулому світі, то не розумію причини цього.

　 Звичайно, моє тіло було слабке, але не настільки ж, щоб раптово померти.

　 Але може раптово прийшла смерть, від чогось типу серцевого приступу чи інсульту, не знаю.

　 Але ось чого я не планувала, так це те, що моя однокласниця з'явиться переді мною в такому вигляді.

　 Оскільки в книжках є сюжети, де багато людей переміщаються у інший світ, може і в моєму випадку перенесли відразу всю групу.

　 Щось на зразок того, що в класі відбувся якийсь вибух.

　 Я багато про що думала, але якщо судити по Вакабе Хііро, то напевно це не так.

　 Вакаби не дуже змінились на зовнішній вигляд.

　 Можна припускати, що її обличчя і поведінка змінилися в зв'язку з тим, як все пройшло більше року.

　 Але не дивно, чому вона біла.

　 Оскільки в ній мало змін, то вона ймовірно не реінкарнувала, а була перенесена сюди.

　 Але все одно, бачити, як вона спокійно займається канібалізмом, просто нереально.

　 Я й раніше не розуміла, про що вона думає, але тепер... Чим вона взагалі думає?

　 – Широчка? Ти чула?

　 Чудова дівчина, яка представилася як Аріел, сколихнула Вакабу Хіро за плече.

　 Але та проігнорувала її і продовжувала їсти свою жахливу їжу.

　 Аріел почала трясти сильніше.

　 Спочатку трясла, а потім зрушила кулаком Вакабе по обличчю.

　 Що-о? Я щойно отримала доказ, що вона і впрямий Король Демони, але е-е, це все заправду?

　 - Та це все одно що по воді бити... Крутая.

　 Серйозно?

　 - Гаразд, досить вже. Як ми просунемося, якщо ти взагалі не розмовляєш?

　 Ариїл встала і заговорила з Вакаба Хііро.

　 - Хлопотно.

　 – Гм.

　 Коли я вже почала думати, що вона все-таки щось скаже, вона заявила саме це.

　 - Фух, ладно. Історія Шеринка, яка змусить нас розплакатися і оповідача та слухача. Я вам її зараз повечеряю.

　 Ариїл викинула кулак у небо і з пафосом почала викладати.

　 Ой. Ми тільки познайомилися, а я вже хочу втекти від неї подалі. Невже вона вічно така?

　 - Померла і відродилася монстром павуком. А місце, де вона народилася, це найбільший і страшний Великий Лабіринт Елро. Утеча від канібалів, майже вбили жабою, билися в смертельній битві з змієм і врешті - решт зірвалася у прірву. А там її очікував Земляний дракон, який спав у глибинах землі! Ледве втік... Гх!

　 - Занадто довго.

　 Вакаба Хііро схопила Ариїл, яка так пристрасно вещала за волосся, і відкинула її у бік розтиснувши кулак.

　 Що це за жарти?

　 Поки що я намагаюся сортувати те, що Аріел сказала.

　 Умерла і відродилася... Тобто, вона реінкарнувала, як і я?

　 Я бачила ім'я Великий Лабіринт Елро в книжках.

　 Там було сказано, що це величезний лабіринт, який сполучає континенти.

　 Вона там народилася?

　 - Підсумуємо. Ти реінкарнована, яка народилася павуком і вибралася з Великого Лабіринту Елро.

　 Мерозофіс зробив чіткий висновок.

　 - Yes! That's right!

　 А чому англійською?

　 На лобі в Меразофіс з’явилася глибока складка, а обличчя виражає подив.

　 Гм, почекайте.

　 Чому? тут розмовляють англійською?

　 - "Е-е, ви що, Аріел, вмієте говорити англійською?"

　 - Хмм? Умію. Там були складні обставини, так що не бери в голову.

　 Хоча я б хотіла розібратися в цьому, але не схоже, що вона стане це розповідати.

　 - Павук-монстр з Великого Лабіринта Елро. Чи це справді Бог?

　 - Ага, це Широчка.

　 Що?

　 А?

　 Че-го?

　 Так, минутку.

　 А?

　 Божевільний звір, це ж той білий павук, який з'явився коли на нашу карету атакували бандити, вірно?

　 А потім оселився поруч з містом, так?

　 І став причиною війни, я правильно розумію?

　 - Я так скажу. Війна не моя вина.

　 Вона що, здогадалася, що я хочу сказати?

　 Вакаба Хііро пророк.

　 - "Але якби тебе там не було!"

　 - Зі мною чи без мене, війна все одно почалася б. Релігія Божого Слова хотіла знищити релігію Богіні і мене використовували як привід.

　 - Просто в Релігії Божественного Слова виникла ідея знищити релігію Богіні, ось вони вирішили зруйнувати всі землі "еретиків". Але все, чого вони змогли досягти в одному місті, так що ті легко відділилися.

　 - "Але, але!"

　 - Світ сповнений неприємних сюрпризів. що тобі просто не пощастило.

　 У словах, які Аріел сказала філософським тоном, я відчуваю відлуння емоцій, котрі досі не зникли.

　 - До речі, божественна звірина виглядає як людина, це ілюзія або щось ще?

　 Мерозофіс спробував змінити тему розмови.

　 Схоже йому не подобається який напрям прийняла наша розмова

　 - Ну, Широчка еволюціонувала в людську форму. Всередині все ще монстр-павук, хоча зовні по ній і не скажеш. До речі, а що, вона виглядає так само як і в попередньому житті? Щось не дуже розумію.

　 І я пильно подивилася на прекрасне холодне обличчя Вакаби Хііро.

　 – Широори.

　 - "А?"

　 - Тепер мене так звуть. Не називай мене Вакаба Хііро.

　 І хоча я не розумію причин, але її можу зрозуміти.

　 Я теж не хочу, щоб мене звали моїм ім'ям з попереднього життя, мабуть, вона така ж.

　 Я буду звати її Широорі.

　 Але ось щодо прощення її діям, це зовсім інше питання.

Кров 12. Релігія Божого Слова та ельфів

　 Оскільки було так багато подій, я сильно хотіла спати і вирубалася.

　 Хоча у мене було ще багато запитань.

　 Коли я прокинулася, то лежала в наметі.

　 Було темно, так що сонце ще не зійшло.

　 Поруч зі мною спав Меразофіс, при цьому виглядав він як мертвий.

　 Коли я обережно, щоб не розбудити Меразофіса вийшла з намету, було ще темно.

　 Але далеко небо вже почало світляти, так що незабаром схід.

　 Прокинутися рано вранці, це дивно, я все-таки вампір.

　 - О? Ти вже встала?

　 Коли я почула голос, то повернулася і побачила Аріел, яка сиділа на тому ж місці, де й вчора.

　 - Ти хочеш, щоб я використала телепатію? Або можеш говорити?

　 Що краще?

　 Загалом, я можу говорити.

　 Але моя вимова досі дивна, і для мене дуже важко розмовляти.

　 Якщо вибору немає, можна і поговорити звичайно, але якщо вже є така зручною річ як телепатія, то краще скористаюся нею.

　 - Телепатія.

　 І хоча я спробувала сказати "Телепатія", але це складно зрозуміти через шепелявність.

　 Не вміти нормально говорити неприємно.

　 – Окей. Зрозуміло.

　 Я інтуїтивно відчула, що Аріел телепатично приєдналася до мене.

　 Зручний навик, і мені ймовірно доведеться часто його використовувати поки не навчаюся говорити нормально, так що потім треба купити телепатію за окуляри навичок.

　 Адже за весь цей час я купила тільки Оценку, а всі інші окуляри навичок не торкалися.

　 Я зберігала їх для того, щоб набути навики, які прикриють що я вампір, але тепер приховувати це сенсу немає.

　 - Ти міцно спала, напевно втомилася.

　 Аріел сказала це з усмішкою.

　 Трохи бентежить, що інші бачили як я сплю.

　 Хм?

　 Аріел сиділа тут і карауїла всю ніч безперервно?

　 - "Мм, а ви що, не спали?"

　 - А? Так, оскільки у мене є навички вищого рівня ніж Спротив сну, який називається Обнулення аномальних станів, то уві сні я не потребую. Я можу спати, коли захочу.

　 Не потрібно спати.

　 Виходить, обнулення ненормальних станів настільки крутий уміння?

　 Хоча за її зовнішністю не скажеш, особливо якщо взяти до уваги всі ті дурні пози, які вона показувала вчора, але якщо подумати, то вона легко перебила всіх, хто напав на нас.

　 Я не знаю, чи вона є королем Демони.

　 - У мене таке відчуття, що про мене зараз зневажливо подумали.

　 І всі відчувають.

　 Я намагаюся зробити вигляд, що не розумію про що це вона, хоча всередині серце стисалося.

　 - Гаразд, інші ще не прокинулися, можеш ставити свої запитання.

　 До речі, Меразофіс в наметі, але я не бачу ніде Широорі.

　 Хм, цікаво, де вона.

　 - "Що це?"

　 Коли я почала озиратися навколо, то побачила щось незрозуміле.

　 - А, це дім Широчки.

　 Не розумію, що Ариїл має на увазі.

　 Це схоже на білий кокон.

　 Круглий кокон, зроблений з білої павутини.

　 Широорі всередині?

　 - Не варто до нього наближатися. Я не знаю, що вона зробить в напівсонному стані.

　 У мене якесь погане передчуття, так що краще послухатися Аріел.

　 - "У першу чергу, що з містом, батьком і матір'ю?

　 Перше питання.

　 Я розумію, що відповідь швидше за все буде не той, на який я сподіваюся.

　 Але я повинна знати.

　 - Місто захоплене вторгненням армії Оуцу, хоча це швидше можна назвати армією Божого Слова. Твоєму батькові і матері не пощастило. Такі ось справи.

　 Я так и думала.

　 Але це було жахливо.

　 Ось тільки сльози не було.

　 Я настільки безсердечна? Чи це просто шок?

　 - До речі, про тих чоловіків хто атакував вас. З одного боку були посланці релігії Божественного Слова, а з іншого ельфи. Схоже, обидві групи знали, що ти реінкарнована і прийшли за тобою.

　 - "Ельфи?"

　 Якщо згадати, то ніби слово "Ельфи" прозвучало відповідно до тієї страви.

　 Ні, я розумію щодо релігії Божественного Слова, але ельфи тут взагалі?

　 - Я не знаю, навіщо ельфам реінкарновані. Це лише Потимас, який є лідером ельфів ще той паразит. Отже, явно задумал якийсь пакість.

　 - "Правда, чи що?"

　 - Угу. Настільки паразитний, що майже доставив цей світ до ручки.

　 Це грубий спосіб говорити про когось.

　 Але слова Аріел показують її почуття і, схоже, вона ненавидить ельфів.

　 Мені завжди здавалося, що ельфи якось більш високі.

　 - Люди з релігії Божественного Слова теж. Хоча я не знаю, коли вони тебе вирахували, але схоже ти їх мета. І, можливо, атакували саме це місто тільки тому що ти була тут.

　 Мені стало важко дихати.

　 Це моя вина?

　 - Це лише припущення. Можливо, це була лише одна з цілей. Оскільки папа релігії Божественного Слова — людина, яка на чолі всього ставить ефективність. Він може завдати шкоди релігії Богіні і при цьому заодно виконати якісь свої секретні плани. Його дії зазвичай мають кілька шарів, такий він тактик.

　 Моя вина.

　 Моя вина.

　 Моя вина.

　 Ці слова крутяться в моїй голові.

　 - Якщо я скажу тобі "не варто на цьому зациклюватися", це просто викличе роздратування. Але зрозумій, це лише частина колосальних змін у світі. Ти нічого не могла зробити в будь-якому випадку. Є речі на які можна вплинути і є ті, на котрі не слід впливати, просто не варто думати про це.

　 Легше сказати, ніж зробити...

　 - Важливо те, що ти плануєш робити далі. Цього разу ти нічого не могла змінити. А те, що трапилося, переробити вже не можна. Тоді наступного разу, коли трапиться щось подібне, що ти будеш робити? Стояти і дивитися? Або спробуєш битися? Вибирай.

　 - "Я буду битися!"

　 Я відповіла миттєво.

　 Все вірно.

　 Я не дозволю чомусь подібному статися знову.

　 - Тоді, як ти збираєшся діяти, якщо вирішила битися? На тому рівні, де ти зараз, якщо щось трапиться, результат буде той же. Важливо лише те, що ти збираєшся робити далі. Скажімо, ти в депресії або переживаєш. Але коли ви вирішуєте битися, то вже не можете зупинятися.

　 Все вірно.

　 Все так, як вона і говорить.

　 Можливо я помилилася щодо неї.

　 Хоч я й думала, що на неї не можна покластися і вона тільки і знає, як жартувати, але те що вона каже зараз, це правильно.

　 Як вона і сказала, мені не можна зупинятися.

　 Так, я зважилася.

Кров 13. Ревнощі

　 - Ну, все залежить від тебе з цього моменту. Ти все ще молода, так що поспішати сенсу немає.

　 Я кивнула у відповідь на слова Аріел.

　 Верно.

　 Хоча я постійно про це забуваю, пам’ятаю моє минуле життя, але все ще є дитиною.

　 У мене все життя попереду.

　 Часу достатньо.

　 Крім того, я вампір, так що напевно житиму довше ніж люди.

　 - Так що? Що далі? Якщо підеш з нами, я буду рада. Якщо вирішиш залишитися на території людей, я намагатимусь тобі допомогти, але не раджу цього.

　 Все вірно.

　 Що мені тепер робити?

　 Будинок, куди я могла б повернутися, більше не існує.

　 Оскільки релігія Божественного Слова та ельфів полюють на мене, то нам треба уникати гонінь.

　 Не знаю, що сказати про ельфів, але релігія Божевільного Слова дуже популярна серед людей.

　 Тому у неї і великий вплив.

　 Краще, ми повинні думати, що всі люди не поклоняються релігії Богіні — це поклонники релігій Божественного Слова.

　 І релігія Богині мене не захистить.

　 Натомість, якщо там дізнаються про те, що я жива, мене з радістю подарують релігії Божого Слова.

　 Отже, здається мене переслідуватимуть і релігія Богині та релігії Божого Слова.

　 До тих пір, поки я перебуваю серед людей, я не зможу жити спокійно.

　 Мало того, Меразофісу і мені треба приховувати той факт, що ми вампіри.

　 Хоча я й до цих пір могла приховувати це, але тільки тому, що була дитиною і одна, однак не може продовжуватися без кінця.

　 Хоч зараз мені не треба пити кров, але можливо я це зроблю коли виросту.

　 Можливо мені не потрібна кров, оскільки я ще дитина.

　 А ось Меразофісу кров потрібна.

　 Так що все, як Аріел і сказала - залишатися на території людей небезпечно.

　 Можливо я б і змогла сховатися серед людей.

　 Але це було б постійно життя в страху, коли будь-яка помилка буде фатаальною.

　 А що сказати про те, щоб вирушити на територію демонів з Аріел?

　 Думаю їй можна довіряти.

　 Хоча ми не дуже довго знайомі, але несподівано вона виявилася надійною і гідною довір’я.

　 Але якщо Аріел вірить і можна, то довір’я Широорі неможливе.

　 Крім того, я не знаю як дивляться на вампіри демонів, тим більше на того хто колись був людиною?

　 Хто такі демони?

　 Я не настільки добра, щоб вірити тим, кого я навіть не бачила.

　 От тільки вибору особливого немає.

　 Аріел сказала, що все залежить від мене, і дала мені право вибору, але ось тільки вибір дуже обмежений.

　 Якщо я відхилю пропозицію Аріел, то все що мене чекає — це постійне життя в бігах.

　 У ситуації, коли я не зможу довіряти нікому крім Мегафіса, мені доведеться завжди жити в страху, що можуть будь-коли прийти мої вбивці.

　 Це жахливо.

　 Перш за все, оскільки я ще дитина, мені потрібен хтось, хто зможе захистити мене як мінімум кілька років.

　 А Меразофіс сам не витягне цю задачу.

　 І хоча мені не хочеться про це думати, але якщо щось трапиться з Меразофісом...

　 - "А що ви, Аріел, плануєте робити?"

　 - Не поспішаючи повернутися на територію демонів.

　 - "Тоді значить, мені можна піти з вами?"

　 - О, ти зважилася?

　 - "Ні. Я все ще думаю. Я хотіла сказати, піти поки що до кордону території демонів і людей, так можна йти з вами? Там я все вирішу".

　 Навіть мені здається, що це сексуальне рішення.

　 По-іншому сказати, я відклала проблему на потім.

　 Але все ж... Я жила серед людей, і не можу так просто вирішитися на те, щоб перейти на бік зла, до демонів.

　 - Та все окей. Я думаю, що краще бути обережним з рішенням, ніж прийняти рішення.

　 Оскільки голос почувся сміхом, мені стало легше.

　 Все-таки, моє прохання можна сприймити по різному, залежно від характеру людини.

　 Якщо чесно, це все одно що сказати "Я тобі поки не вірю, так що поживемо-пізнаємо".

　 - Гаразд, перед фоновою ділянкою шлях не близький, коли ви подорожуєте і зможете дізнатися про своє рішення.

　 Аріел сказала це так, ніби бачить мене наскрізь.

　 Мені дуже соромно.

　 Схоже, я тільки що продемонструвала власну слабкість.

　 Ех, навіть після реінкарнації нічого у мене не змінилося.

　 І це не лише питання здібностей.

　 Коли поруч хтось кращий за мене, то у мене ніби комплекс неповноцінності і в грудях зростає таке неприємне відчуття...

　 Назва цього відчуття - ревнощі.

　 Чому у мене все так, коли в інших геть як?

　 Коли в інших все добре, то я починаю думати про якісь складні речі.

　 Я народилася у гарній сім’ї, і все моє життя почалося знову!

　 І ось - я вампір, кругом війна, батьки померли, будинок втрачено, я майже загинула.

　 Чому все це сталося зі мною!

　 У мене ж було таке жахливе минуле, хіба нове не повинна бути краще!

　 Гнів, який не на кого звернути.

　 Ці відчуття збиралися все більше і більше, поки не перетворилися на заздрість - до тієї, кого я завжди ненавиділа.

　 Навіть у найлагідніших ситуаціях вона залишалася спокійною.

　 Я все розумію.

　 Це просто спалахнула лють.

　 Це соромно і неприємно.

　 Навіть на секунду не можна відчувати такого до тих, хто тебе врятував.

　 Але я нічого не можу вдіяти.

　 Я не можу контролювати цим почуттям.

　 Можливо через це.

　 Я і отримала навички "Ревність"

　 І рівень цього вміння ріс день від дня, і зараз досяг 7 рівня.

　 Кожного разу, коли Божий голос повідомляв про ріст Ревності, мене це дратувало, бо я вважала, що всі мої почуття стали відомі.

　 - Розповісти тобі про Широчку?

　 Про неї?

　 - Вона сама нічого не розповість. Тому розповім я.

　 Взагалі-то я нічого про неї знати не бажаю.

　 Але схоже, що мені доведеться вислухати цю історію.

Кров 14. Правда й брехня

　 - Питання, чому ми змогли тебе так вдало врятувати?

　 Ариел несподівано поставила таке запитання.

　 Якщо подумати, справді, чому?

　 Я не думала про це, оскільки голова була зайнята іншими думками.

　 - "Ви гналися за ельфами?"

　 Вона все-таки їх ненавидить.

　 – Бу-у-о. Неверно.

　 - "Тоді дивилися, як проходить війна?"

　 Вона, здається, багато знає про релігію Божого Слова.

　 – Бу-у-о. Теж невірно.

　 - "Простите. Більше думок немає".

　 Не можу більше нічого придумати.

　 Якщо це не пов'язано ні з ельфами, ні із війною, я не можу зрозуміти чому Аріел там потрапила.

　 Самозванний Король демонів, який просто випадково проходив повз це занадто.

　 - Правильна відповідь, щоб врятувати тебе!

　 Вона дала правильну відповідь, зробивши щось на кшталт "Та-дам!".

　 Я похитала головою.

　 Врятувати мене?

　 Зачем?

　 - "Це тому що я реінкарнована?"

　 Трохи подумавши, запитала я.

　 Я не знаю, чому ельфи та релігія Божого Слова полюють за реінкарнованими, але здається бути перевтіленим означає бути ціллю.

　 Тоді виходить, що вона теж через ті ж незрозумілі причини хотіла викрасти мене, вірно?

　 Гаразд, як би то не було, це краще ніж ельфи-вбивці.

　 Але тим, хто намагається використовувати тебе як річ, довіра не буде. Ніколи.

　 – Хмм. Звичайно, можна так сказати, але не зовсім.

　 Відповідь якась необгрунтована.

　 - "Що ти маєш на увазі?"

　 – Ну, Широчка хотіла врятувати тебе, ось тому ми і врятували.

　 - "Че-Е-го?"

　 Эм?

　 Що це означає?

　 - Оскільки вона так поводиться, то її часто не розуміють, але Широчка хороша людина. Якщо у когось проблеми або хтось потрапив в біду і йому потрібна допомога, то вона допоможе не задумуючись. Вона з тих, хто завжди підбирає і обігріє бездомного кошеня. Я тільки допомагала Широчок, а тій, хто хотіла врятувати тебе, була вона.

　 А?

　 - "Але чому вона себе тоді так поводиться?"

　 – О. У неї досить складний характер, вона хоче виглядати злою. Навіть якщо вона і робить щось хороше, то завжди намагається знайти якесь виправдання. Якщо грубо, вона жонглює словами. Вона робить щось добре, але при цьому каже щось на зразок: "Мені це треба було зробити, щоб отримати щось, тому це не вважається добрим". Така ось сором'язлива.

　 - "Що за ... це ж..."

　 - У твоєму випадку, здається вона турбувалася про тебе довгий час. Вона збудувала собі будинок поруч із містом, щоб приглядати за тобою, вірно? Напевно, вона знала що ти вампір. Оскільки все могло скластися дуже неприємно, якщо б це виявилося, я думаю, що вона на всяк випадок готувалась тебе врятувати.

　 - "Не може бути, цього не можна..."

　 - У той момент Широчку поводилася дуже неприємно. Для неї залишатися на одному місці було дуже небезпечно. І все ж вона зробила логіку, яка природно сильно виділяється.

　 - "Преслятель? Можливо це той момент, коли вона зникла і її перемогла релігія Божественного Слова?"

　 – Да. Хоча релігія Божественного Слова тут і не зовсім. Для них це було слушним випадком для помазатися до події.

　 - "Значить так?"

　 - Ага. Релігія Божественного Слова насправді дуже добра у поширенні будь-якої дезінформації, знаєш про це? У них все-таки найбільша мережа шпигунів. Для них запустити будь-який слух легший. А цього разу, ця інформація стала причиною війни, вірно? Релігія Божого Слова хотіла розпочати війну з релігією Богині, і тому інформація про те, що Божественна звірина, якій поклонялася релігія Богіни, була дуже корисною. Якщо приписати це собі, то цього могло бути достатньо для того, щоб привести все навколо в рух.

　 - "А може, вони ввели своїх противників в оману за допомогою дезінформації?"

　 - Верно. Але навіть якщо б не було такої новини, то релігія Богині таки підвела би до такого становища, що жодний вибір — тільки щоб воювати. Як і казала Широчка, раніше чи пізніше це б сталося, Буковень просто стала зручним приводом.

　 Да ладно.

　 Тоді виходить, що вся війна сталася через помилку?

　 Але Аріел каже, що війна все одно була б.

　 А Широорі просто виявилася втягнута у все це.

　 А?

　 Почекай.

　 - "Ось тільки я чула, що вона з'явилася на полі бою і почала різати всіх підряд без розбору".

　 – Щодо цього. Оскільки мене там не було, я не знаю всього в деталях, але з того що довідалась, спочатку Широчка атакувала лише воїнів релігії Божого Слова. І тільки потім почала бити всіх підряд. Отже, беручи до уваги характер Широчки, чому б не припустити, що її атакувала релігія Богіні і вона була відповіддю? Якщо хтось діє як ворог, вона не знає пощади.

　 - "Навіщо релігії Богині атакувати Божественного звіра? Це ж божевілля!"

　 - Важко сказати. З моєї точки зору, люди слабкі. І тілом, і розумом. Якщо на полі бою з’являється жахлива істота і починає різати противника без пощади, нехай він при цьому і Священний звір, то все одно виглядає демоном. Уявіть собі, що перед вашими очима ця істота влаштовує різанину і тобі страшно, щоб ти не став більше співпереживанням. Можливо, ти зуміваєш і натрапиш, просто в голові переклине. Крім того, Буковень мав бути аура залякування. Мабуть, піддавшись страху, солдати просто втратили контроль над собою.

　 Тоді що виходить?

　 Якщо все так, то ситуація в яку догодила королівству Сарієра, склалася з їхньої власної вини?

　 Оскільки вони зрадили і атакували Божественного звіра, який був їхнім союзником.

　 А за це армія була частково знищена.

　 Я не можу цього прийняти.

　 - Тобі важко в це повірити. Я ж не можу запропонувати нічого крім здогадок. Але все одно, пам'ятай одне. Хоча Широчка була в такому стані, що не могла довго рухатися, коли з’явилася така нагода, вона примусила тебе рятувати. Звичайно, вона буде це заперечувати якщо ти задаси їй таке питання, але схоже вона за тебе сильно хвилювалася.

　 Ось тільки...

　 Навіть якщо ти це й кажеш, то мої почуття до неї не можуть так сильно змінитися.

　 - Гаразд, чому б вам не познайомитися ближче під час подорожі?

　 Коли я вже збиралася кинути на слова Аріел, то раптово зупинилася.

　 Щось виповзало з кокону.

　 Це ноги.

　 Довгі білі паучі ноги.

　 Вони розрізали кокон з павутини.

　 І тим, хто з'явився, була Шираорі, у якої замість нижньої половини тіла був павук.

　 Вона вибралася з кокона і потягнулась.

　 Павуки ноги теж потягнулися.

　 Після цього низ зник всередині сукня, наче його туди затягнуло.

　 Хто ж вона така? Зараз вона знову виглядає людиною.

　 Але трохи раніше вона виглядала як справжній монстр!

　 Дізнатися ближче?

　 Можна я піду краще?

Кров 15. Маленька дитина починає знущатися

　 Я ж здохну.

　 Я точно помру.

　 Йде перший день моєї подорожі з Аріел і Широрі.

　 І, схоже, це буде мій останній день.

　 І всьому Широорі.

　 Коли настав час вирушати, вона зупинила Меразофіса, який хотів взяти мене на ручки.

　 І сказала тільки одне слово "Пішком".

　 Меразофіс не відповів на це запитання.

　 Натомість вона дала йому пляшку червоного напою.

　 Мабуть, у крові.

　 Я дещо дізналася від Аріел про васпіри.

　 Оскільки я справжній предок, у мене немає слабкостей вампірів.

　 Саме тому на мене не впливає сонячне світло і я можу не пити крові.

　 Але Меразофіс інший.

　 Хоча Меразофіс відрізняється від звичайних вампірів, він отримує уронне світло сонця і помре, якщо не питиме крові.

　 Оскільки він може терпіти сонце в такій кількості, від якого звичайний вампір вже помер би, я думаю, що він явно краще їх.

　 Судячи з того, що сказала Аріел, це пов'язано із вмінням "Автоматичне відновлення хіти", яке отримують після навернення в вампіра, таким чином можна загоїти рани отриманих від сонячного світла, якщо носити правильний одяг, капелюх і вбрання, яка повинна закривати шкіру.

　 Отже, Меразофіс носить білий капелюх, який для нього зробила Широорі.

　 Оскільки його одяг був розоряний у вчорашньому бою, Широарі зробила ще й білу сорочку з білими штанами. Тепер він весь у білому.

　 Зазвичай вампіри одягаються в чорне.

　 Меразофіс став білим як і Шираорі, і червона пляшка, яку він тримає в руці, прямо-таки впадає у очі.

　 І якщо вони мене не обманюють, то його обличчя злегка скривилося, коли він отримав цю пляшку.

　 Мене здивувало те, що коли ми відправлялися, все було, намети, стіл і так далі, було переміщено Широорі в інший простір.

　 І хоча я чула, що просторова магія дуже рідкісна, але Широрі її використовує не задумуючись.

　 Хм, а оскільки вона повинна була вже двічі бути мертвою... Здається, причина того що вона до цих пір жива, схоже в цьому.

　 Мабуть, вона прикидалася мертвою і втікала через телепорт.

　 А далі ми вирушили, і продовжували йти, хоча мої ноги тремтіли.

　 Я взагалі-то ще дитина...

　 І яка людина буде змушувати дитину, якій ще два роки не виповнилося ходити по лісі?

　 Звичайно, я можу пройти більше ніж звичайна дитина. Може, через те що я реінкарнована, а може, тому що Я вампір?

　 Але раптова прогулянка лісами, хіба це не занадто?

　 - Міледі, ви в порядку?

　 Меразофіс питає це вже в який раз.

　 Думаю, що чула це питання вже 4 або 5 разів.

　 – Ні, не в порядку.

　 Мені важко говорити, бо я і так шепелявлю, а тепер ще й втомилася.

　 Здається, з горла вирвався тільки хрип.

　 Хоч я й не знаю, чи Меразофіс зрозумів щось або ні, в будь-якому випадку він нічого не може зробити.

　 Оскільки Широорі нічого не дає йому зробити.

　 Хоча Меразофіс багато разів хотів взяти мене на руки, вона щоразу вигадувала всі спроби.

　 Оскільки вона просто хитає головою, я не знаю навіщо це все, але через таку її поведінку мені доводиться йти самій.

　 Не розумію.

　 Аріел мені теж не допомагає.

　 Просто підбадьорює "старайся", наче не бачить в цьому ніяких проблем.

　 Ну, взагалі-то зрозуміло це не її проблема.

　 Ось чому я вже пів дня йду по лісі без зупинки.

　 Мої ноги вкриті кривавими мозолями, я вся подряпана гілками, а від падінь у мене синці, але напевно також маю "Автоматичне відновлення хітів", так що з часом рани заживають.

　 Може й так, може загоїтися рана і зажити, але ось втомою то не йде.

　 Коли ми зупинилися на обіді, я ледве могла стояти.

　 Я думаю, що і стояти не могла б, якби не палиця, на яку я зараз спираюся - я підібрала її по дорозі.

　 Я ледве зігнула свої трусливі ноги, щоб сісти.

　 Вперше у своєму житті я зрозуміла, що навіть сидіти важко, коли вимотаний до межі.

　 Оскільки я повністю виклалася, то отримала нові навички "Виносливість", "Ловкість" і "Прискорене відновлення стаміни".

　 Хоча я не знаю, що за стаміна така, але напевно вона якось пов'язана з втомою.

　 Минулого разу Шіраорі готувалася до приготування Аріел.

　 І я бачу, що щось дивне було витащено Широорі з іншого простору і поміщене в їжу.

　 Нехай сніданок і був нормальний, але мені не слід втрачати пильність.

　 Оскільки в цей раз інгредієнти для приготування на зразок нормальні, я відчуваю полегшення.

　 - Дай це мені.

　 - Ти що, реально збираєшся ...?

　 Хоч я і чую таку розмову між Широрі та Аріел, але я втомилася настільки, що навіть сидіти важко.

　 Аріел почала готувати.

　 Це що, Магія води? Шар води з'явився нізвідки і впав у котел.

　 І хоча немає пального під котлом, вода нагрілася і стала булькати.

　 Коли я бачу, що відбувається, я розумію, це точно інший світ.

　 Вона порізала овочі однаковими шматочками і засипала в котел.

　 Потім кинула приправи і приємний запах розлетівся по окрузі.

　 Хоча я втомилася і до цього моменту не відчувала ніякого бажання їсти, але зараз мій шлунок загрузнув.

　 Не думаю, що хтось ще це почув через уміння Безшумності.

　 І я вже не думала, що це вміння знадобиться і в повсякденному житті.

　 Аріел додала щось на зразок висушеної картоплі, додала сіль і перемішала.

　 І запах став ще смачнішим.

　 Схоже на Наан-суп з Землі.

　 А з варею, яка перестала булькати, був готовий і обід.

　 - Приємного апетиту.

　 Меразофіс також вивчив по-японськи "приємного апетиту" і приєднав свій голос до інших.

　 Я почала їсти псевдо наан-суп.

　 Що, гіркий!

　 Що це?

　 Хоч це може бути так, що ви можете зносити його, але все одно гіркий.

　 Чесно кажучи, зовсім не смачно.

　 Але не можна цього сказати, це може образити Аріел.

　 Ой, Меразофіс, що сталося?

　 Здається ти ще більше збліднув?

　 Хоча після перетворення в вампір він і так став блідим, але тепер ще блідішим, можна сказати мерці блідими.

　 - Не варто турбуватися. Я розбавила його настільки, що ви не помрете.

　 - Міледі! Не їжте! Їжа отруяна!

　 На відміну від спокійного голосу Аріел, Меразофіс різко закричав.

　 - Та кажу ж, все в порядку. У Софії є Спротив аномальним атакам. Отже, ця їжа підніме його рівень. А тобі підніме опірність до ядам, зрозуміло? Проблем не буде, бо я точно розрахувала пропорцію так, щоб ви не померли. От тільки доведеться змиритися з тим, що смак не дуже.

　 А? Вона реально отруїла їжу?

　 - Взагалі-то можете і не їсти. Але якщо помрете з голоду, це ваші проблеми, зрозуміло?

　 Аріел сказала це ображеним голосом, і почала кричати.

　 З іншого боку Шираорі їсть усе з таким видом, ніби все нормально.

　 Я змінила своє ставлення до Меразофіса.

　 – Будемо їсти.

　 - Так, розумію.

　 У будь-якому випадку, вони тримають наше життя у своїх руках.

　 Все що ми можемо, тільки підкорятися.

　 І Меразофіс і я доїли свою порцію.

　 Як Аріел і казала, мій опір аномальним нападам піднявся на 1 рівень, а Меразофіс схоже отримав Спротив отрути.

Біс 5. Роз’ єднано

　 від автораУ цьому розділі жорстокі описи і сюжет. Якщо ви не перетравлюєте такого розділу, вам слід пропустити його.

　 Тим, хто як і раніше хоче прочитати - вперед.

　 ---- --------...-- -- -- ...--..."

　 Зараз вже багато зброї для гоблінів, які йдуть на полювання, і можна навіть вибирати, але я продовжую його створювати безперервно.

　 Перш за все тому, що зброя ламається і зникає тоді, коли її міцність досягає 0.

　 А з кожним ударом твердість зброї поступово падає.

　 Оскільки гобліни ще ніколи не використовували звичайної зброї, то під час бою вони вдаряють усю свою силу і незабаром лезо розсипається.

　 Ось чому ця зброя треба замінити на нову, яка має більшу силу.

　 І хоча я можу відновити міцність старої зброї, але створення нового, просто більш ефективно.

　 Окрім зброї, я створюю ще інструменти для фермерів і вдома.

　 Після різних спроб "Зброєння", я зміг створити дещо дивне.

　 Оскільки серп має режущуючу крерку і є така зброя, яка складається з сірпа та ланцюга, я розумію чому я його можу створити.

　 Але лопата?

　 Я звичайно чув історію про те, що лопатою вбили більше людей, ніж за допомогою рушниць, так що і це в принципі можна зрозуміти, вірно?

　 Але що тоді щодо лам, це ж просто смішно.

　 Так я продовжував створювати нову зброю і мій рівень ріс.

　 Оскільки з ростом рівня я міг виготовляти досконалішу зброю, то старий арсенал змінювався на нову.

　 Завдяки цьому вміння ріс далі, бо я створював нові речі.

　 Ось такий цикл.

　 Кількість гоблінів, які змогли повернутися з полювання, почала зростати.

　 Вони змогли ще далі приходити і приносити більше їжі.

　 Завдяки цьому ті, хто колись голодував, тепер виживають.

　 Розмір поля також збільшився, оскільки почались інструменти для фермерів.

　 І хоча все це звичайні речі, село почало рости і поліпшуватися.

　 І я в цьому брав участь.

　 Я був щасливий.

　 І спокійно продовжував творити.

　 Не знаючи, що кінець усьому цьому близько.

　 Того дня я знову займався створенням речей у спеціальній хатині.

　 Цю хатину збудували спеціально для мене, щоб я міг спокійно виконувати свою роботу.

　 Адже для створення зброї потрібна надмірна концентрація.

　 У цей момент я майже нічого не помічаю навколо.

　 Я якраз закінчив створення катани.

　 Катана, яка в першу чергу призначена для рубки, не дуже підходить гоблін, які б'ють з усієї дурості.

　 Але тепер, коли я можу створювати подібні речі, мені захотілося створити щось, що нагадуватиме мені про Японію.

　 Ну, а раз видавав перерву в чергу термінових замовлень на фермерські інструменти та зброю, то я і створив катану.

　 А коли підняв вгору, щоб помилуватися результатом, то раптом помітив.

　 Ззовні було дуже шумно.

　 У мене погане передчуття.

　 Я вийшов з хатини із катаною в руках.

　 Снаружи был пекло.

　 Люди.

　 Люди напали на нас.

　 Повсюди лежать тіла гоблінів, по них топчуть люди.

　 Воїни гоблінів борються відчайдушно, але люди сильніші і ми програємо. Просто вичавлюють масою.

　 І це ще не все.

　 Серед людей є і кілька монстрів.

　 Враховуючи, що вони б'ються на стороні людей, швидше за все монстри приручені

　 - Разраз! Ховайся в хижину!

　 Брат Розараза прибіг до мене з сестрою і заштовхнув нас у хатину.

　 Нас з сестрою трясе жах.

　 Я боюсь.

　 Хоча в минулому житті я багато бився, але це ніколи не був бій до смерті.

　 Звичайно, я знав, що коли піду на полювання, то можу померти, але це ж справа далекого майбутнього.

　 І зрозуміло, що я не був готовий до такого несподіваного випадку.

　 Моя молодша сестра дрейфує.

　 Вона ще навіть не вміє говорити.

　 Гобліни швидко ростуть, але всередині вони все ще дитина.

　 Принаймні з людського погляду.

　 Заспокойся!

　 Якщо щось станеться, я повинен захистити свою сестру.

　 Я взяв у руки катану і втупився на двері хатини.

　 Скільки я простояв так? Двері почали повільно відкриватися.

　 Її відкрив чоловік.

　 Без коливань я вдарив катаною.

　 Мій клинок був легко відбитий мечем чоловіка.

　 Зі своїм слабким тілом я не можу битися з ним.

　 Людина щось пробурмотів.

　 Але він використовує мову відмінної від гоблінського, так що я нічого не розумію.

　 Я відчув, як мурашки пробігли по моєму тілу.

　 Чоловік присоромився.

　 Хоч я і не знаю, що відбувається, але це мій шанс.

　 Я рубав катаною.

　 Але його удар кулаком був швидше.

　 Катана випала з моїх рук.

　 Знання почало повільно зникати від болю.

　 Чоловік нахилився і притиснув мою голову своєю рукою до підлоги.

　 В наступну секунду, щось почало проникати в мою голову.

　 – Н? Гх-Х-х!?

　 Дикий крик вирвався з мого рота.

　 Що це?

　 Біль і біль затопили моє тіло.

　 І в той же час свідомість похитнулася дивним відчуттям, наче щось вселяло мене.

　 Я стиснув зуби і намагався контролювати себе.

　 Я зберіг свідомість та особистість, але моє тіло не підкоряється мені все більше і більше.

　 Я б'юся, намагаючись стріхнути руку людини, але я дуже слабкий.

　 Крам очі я бачу, що моя молодша сестра все ще стирчить на місці, як приклеєна.

　 І хоча я хочу їй кричати "Беги", але мої губи не шевелиться.

　 Чоловік прибрав руку.

　 І все ж моє тіло мені не підкоряється.

　 Хоч я хочу піднятися, але в мене немає сил навіть шевкнути пальцем.

　 Здається, що тіло стало чужим.

　 Людина щось сказав.

　 Я не розумію його слів, що вони означають.

　 І все одно, не знаючи мови, я зрозумів, що він сказав "Встань".

　 Послухай чоловіка моє тіло піднялося.

　 Моє тіло, яке не могло рухатися з мого власного бажання, підкорялося словам людини.

　 Ігрові знання з попереднього життя випливли в моїй ошарашеній голові.

　 Приручення - здатність контролювати монстрів.

　 Монстри атакували село гоблінів разом з людьми.

　 Тільки не кажіть, що ця людина і є приборкачем?

　 Тоді виходить, я під його контролем!

　 Людина подивився на мене і задоволена кивнув.

　 А потім подивився на мою молодшу сестру.

　 І сказав:

　 - Убий її.

　 Будь ласка, не робіть цього!

　 Почекай!

　 Я не можу цього зробити!

　 І все ж, мої руки підняли випущену мною катану. Повільно, як у уповільненому кіно.

　 Моє тіло повільно підійшло до моєї молодшої сестри, паралізованої страхом.

　 Будь ласка, досить!

　 Припини!

　 Тіло, стій!

　 Удар катаної офарбував тіло моєї молодшої сестри червоним.

　 А, АААЯАAАaАДААОАКААаААМААПУЮ, БАТАААХАЕААНААЗ!!  (плачет взахлеб)

　 [Услова виконано. Звання "Вбивця союзників" зареєстровано]

　 [Як ефект звання "Вбивця союзників", навички "Атака єрессю 1ур" і "Табу-1р." отримано]

　 Що я наробив!

　 Що ж я накоїв!

　 Я... зброї. яке саме і створив!

　 - А тепер спали.

　 Що?

　 Стоп-стоп-стоп.

　 Що ти таке говориш?

　 Эй?

　 Ти ж жартуєш, вірно?

　 Ні за що.

　 Досить!

　 Будь ласка, зупини це! Ч-ч-що?

　 [Услова виконано. Звання "Пожирач родичів" почастішано]

　 [Як ефект звання "Пожирач родичів", навички "Мазія єресь 1ур" і "Табу кур." отримано]

　 ["Табу 1ур." об'єднано з "Табу кур".]

　 [Навик вивчено. Навик "Табу 1ур" став "Табу 2ур."]

　 Моя рота заповнена червоною кров'ю.

　 Моя голова в цей момент теж.

　 Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

　 [Навик вивчено. Навик "Злість"повний]

　 Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

　 [Навик вивчено. Навик "Зовість 1ур" став "золоту 2ур."]

　 Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

　 Я настільки захопився бажанням вбивати, що схожу на божевільню.

　 І все ж моє тіло знову почало виконувати накази людини.

Кров 16. У дорозі

　 Нарешті ми добралися до місця, населеного людьми.

　 Як же довго ми добиралися сюди.

　 Як болісно це було.

　 Справжня жність.

　 Але нарешті я зможу відпочити.

　 Подорож сюди була надзвичайно важкою.

　 А коли я вже подумала, що ми нарешті вийшли на нормальну дорогу після бездоріжжя лісів і полів, де трава вища за людський зріст, мене просто змусили збільшити темп ходьби.

　 Я серйозно думала, що помру.

　 Якби Широорі не навчила мене мистецтва Бойової магії в лісі, я б взагалі не змогла дощати.

　 Бойова магія використовує ману, що збільшує фізичну силу.

　 Широорі змусила мене вивчити її силою.

　 Одного ранку вона несподівано взяла мене за руку і, направивши мою магічну енергію, активувала Бойову магію.

　 - Так її і підтримуй.

　 Оскільки бойова магія, як тільки вона прибрала руку, майже відразу зникла - мені було важко підтримати її.

　 Як результат своїх зусиль я отримала навички Бойова магія.

　 Завдяки цьому рух став легшим.

　 Ось тільки Бойова магія потребує мана, і користуватися умінням весь час я не можу. І оскільки швидкість нашого руху зросла, то і відчуття, що все стало простіше, у мене немає.

　 Цікаво, наскільки високим є її магічний рівень маніпуляції, що вона здатна керувати рухом магії в інших?

　 Оскільки я, наприклад, на таке не здатна, то явно рівень її навичок вищий за мій.

　 Хоча й не максимальний. Це ж по-любому неможливо, правильно?

　 Звичайно, що ні.

　 Навіть на луках я була змушена постійно прокладати дорогу через високу траву, яка всюди росла густо своїми руками.

　 І хоч я й думала, чому ми не виберемо більш зручний шлях, але ми завжди вибирали найунікальніші ділянки, рухаючись там, де люди не ходять.

　 Щоб продиратися крізь рослини на полі, потрібна сила - і я отримала навички "Мощий".

　 Крім того, оскільки я мусила братися за траву голими руками, то була відрізана від них усі, і автоматичного відновлення хітів збудовувало їх знову й знов.

　 Крім того, я отримала навички "Життя" і "Крепкий", та й вміння автоматичного відновлення хітів теж підріс.

　 Як завжди, їжа була отруєна.

　 І схоже, що отрута продовжує рости.

　 Єдине, що приносить задоволення - інгредієнти використовуються нормальними і хоча їжа горчить, але її можна їсти.

　 Після того, як я з'їла отруйну їжу багато разів, я отримала назву "Обжера".

　 Здається, що звання можна отримати за допомогою певних дій.

　 Я чула, що отримувати звання це зручно - ніби як уміння отримуєш даром, а у багатьох імен є ще й додаткові ефекти.

　 Але звання "Обжера"... Звучить погано.

　 Навики, які я отримала від Обжери - це "Спротив отрути" і "Поборчення розкладання".

　 Протидія отрути об’єдналася проти Опору аномальним нападом, який я вже мав.

　 Згідно з Широорі, найважливішим було протистояння розкладу.

　 Хоча зазвичай вона мовчала, але досить довго розповідала про небезпеку розкладання.

　 Мені сказали, що роздача керує смертю і коли хтось отримує удар Розкладанням, його тіло перетворюється просто на пил.

　 Мало того, це настільки небезпечна річ, що якщо у нападника немає проти нього опірності, то і він сам отримає шкоду.

　 Оскільки це дуже небезпечна річ, а отримати опір до такої речі складно, то звання Обжори, яке дає таку протистійність дуже важливо.

　 Правда, схоже ефектом звання Обжери є ще й підвищений апетит...

　 У будь-якому випадку, це дуже важливе звання.

　 Звичайно, Меразофіс, який їв ту саму їжу, також отримав це звання.

　 Оскільки Меразофіс робив те саме, що й я, то його навики повинні були рости так само, як і в мене.

　 Однак меразофіс дорослий, а не дитина, і його навики ростуть набагато повільніше.

　 Мерозофіс п’є червону рідину, яку йому дає Шіраорі на кожному обіді.

　 Кров ельфів.

　 Чиї останки Буковери їла в перший день... Не будемо про це, а то мене виверне.

　 У будь-якому випадку, Меразофіс на відміну від мене повинен постійно пити кров.

　 Здається, зійде будь-яка кров.

　 Ось чому Аріел запропонувала, що коли кров ельфів закінчиться, він повинен буде полювати на монстрів і пити їхню кров.

　 Але Меразофісу не подобається кров, і вона навряд чи закінчиться, так мало він її пити.

　 Ось тільки тому, що він її п'є так мало, він з кожним днем стає все блідіше і світліше.

　 І на всі запитання він відповідає "Я в порядку", хоча видно, що він слабшає.

　 Але я не можу змусити його пити кров.

　 Мені не треба пити кров, і єдиний раз коли я її пила це робила Мегразофіса вампіром.

　 І мені щось не хочеться повторювати подібне.

　 Навіть якщо я спробую переконати його, то з моїх уст це буде непереконливо.

　 Хоча... Якби я пила кров разом з ним, я могла б і змогла переконати його.

　 От тільки у мене не вистачає на це рішення.

　 Ось чому, це просто щастя, що ми прибули в місто до того, як Меразофіс впав від виснаження.

　 Взагалі-то я навіть почала бігти, діставшись до дороги.

　 Звичайно ж я могла це робити, тільки коли навколо не було людей.

　 Так я отримала навички "Ривок".

　 Рівень Бойової магії виріс, і оскільки я її постійно використовувала, піднявся рівень почуття чаклунства та Маніпуляції магії, крім того, я отримала навички Запас мани, Зниження споживання мана, та прискорене відновлення ману.

　 Тепер я почала розуміти, чого хотіла досягти Буковень.

　 Я думаю, вона хотіла прокачати мої навички.

　 Ось тільки не розумію - навіщо їй це. Щоб я могла стояти за себе?

　 Тоді я мушу подякувати їй.

　 Хоча ні, я не буду цього робити, якщо вона вибрала для цього найболючіший шлях.

　 А зараз, поки ця пекельна подорож ще не закінчилася, я хочу сказати тільки одне.

　 Дайте мені відпочити хоч сьогодні!

Кров 17. Король Демони виявляється, багатіє!

　 Ми прибули до міста, де спершу поїхали в готель.

　 Звичайно, я трималася за руку Меразофісу.

　 Навіть у фентезійному світі така маленька дитина, яка йде сам по собі, була б дуже здивована.

　 Хоча в будь-якому випадку наша група сильно виділяється.

　 У першу чергу через Меразофіса, одягненого у все біле і з блідим обличчям - він сильно смахає на привида.

　 Оскільки він вампир, то це не далеко від правди.

　 І ось він тримає за руку дитини.

　 Саме цим ми відрізняємося.

　 А з батьками та дітьми йдуть дві красуні.

　 Особливо чоловіків приваблює Широорі.

　 Звичайно!

　 Вона і в минулому житті притягували очі всіх хлопців.

　 Через неї кількість парочок у класі була раз, два і обчесився, хоча навчання в нас було спільне з хлопчиками.

　 Якщо ви запитаєте чому, то зрозуміло: коли така троянда розпускається поблизу, польові квіти стають нецікавими.

　 Багато придурків думали щось на кшталт "А раптом".

　 Навіть якщо це не так, вони завжди порівнювали її з іншими.

　 Через це, були і ті, хто починав зустрічатися, але швидко розходилися.

　 Були навіть жалюгідні невдахи, які таємно любили її, але вона на них навіть не дивилася.

　 З другого боку, коли вони зрозуміли, що не сяють світла, то стали на неї нападками і ставали її ворогами, щоб заздрити їй.

　 І це гарне личко, яке зводило з розуму хлопців, залишилося у неї і після реставрації.

　 Крім того, оскільки вона завжди тримає очі закритими, це створює таку загадкову атмосферу, яка приваблює людей.

　 Хоча я була з нею вже стільки днів, вона ніколи не відкрила очей. Цікаво, чому вони у неї завжди закриті?

　 Хоч мені це цікаво, але вона напевно не відповість якщо я запитаю.

　 Ми дійшли до готелю під дивними поглядами людей.

　 Іноді до мене чіплялися, що моя мати - ну, на це я навіть не знаю що сказати.

　 Оскільки вони обидві не підходять.

　 Хоч би як там було, Аріел і Широаорі виглядають підлітками.

　 Хоча це може бути в паралельному світі для підлітків.

　 Аріел заплатила за готель.

　 Покинувши лише одну монету господареві.

　 Цього достатньо?

　 Я задалася таким питанням, а ось господар раптом розгубився.

　 - Здачу залиш собі.

　 Судячи з цих слів, ця монета дуже цінна.

　 Интересно... Судячи з підозри господаря і манерами Аріел, чи це була золота монета?

　 Я звузила очі і напружувала зір. І змогла побачити те, що раніше бачила тільки в книжках.

　 Золота монета Алеїуса.

　 Я вперше її бачу, але дізналася з книжки про неї та ілюстрації в бібліотеці.

　 У цьому світі гроші не прижилися, і в основному вони використовують монети.

　 Використовуються монети Алеїуса, Ренґзантські монети, які видаються імперією. Сарієра — це кармазин, що видається релігією Богини, а також монети Окут, котрі широко використовуютьсь по континенту Дазтолддіа. Чотири типи монет, які використовуються скрізь.

　 Хоча існують монети, які випускають інші країни, їх не можна використовувати за кордоном.

　 Хоч монети демонів і стародавніх монет мають високу вартість, то звичайно їх не побачиш.

　 А ці чотири види монет приймаються скрізь, але ось тільки ціна їх буде відрізнятися в залежності від місцевості і регіону.

　 Монети Окут мало що стоять на континенті Касанагара.

　 Хоча у великих містах їх можна змінити за нормою, але в селі не вдасться використати їх.

　 З іншого боку, у цій країні монета Ренґзантської імперії дуже цінна, але вона падає на континенті Дазтолдді.

　 Монети Сарієра можна використовувати тільки в країнах, які поклоняються релігії Богині, і я думаю, що після недавніх подій їхня вартість дуже зменшилась.

　 Серед усіх цих монет, найбільш широкі ходи мають монети Алеїуса і стоять вони вище всіх.

　 Зазвичай монета Алеїуса є еталоном.

　 Ці монети випускають релігією Божественного Слова.

　 Релігія Божого Слова добре відома серед людей.

　 Через це вони використовуються всюди і можуть бути використані в будь-якій країні.

　 Це робить їх більш цінними, ніж інші монети.

　 Якщо це золота монета Алеїуса, то її однією достатньо, щоб залишатися в готелі стільки, скільки захоче.

　 Цендрова монета, яку можна побачити з одного готелю в ренгзанті.

　 100 срібних ренгзантських монет дають одну золоту монету.

　 Ринкова різниця між ренгзантською золотою монетою і монеткою Алеїуса, один до десяти.

　 Іншими словами, сума, яку було сплачено, вистачить щоб залишатися в готелі протягом 1000 днів.

　 І ось - я бачу, як раптом господар готелю схилив голову на знак поваги, а його рука з затиснутою золотою монетою дрібно підробляє.

　 Самозвинувачений Король демонів справді дивується, хоча її поведінка про це важко судити.

　 До речі, ми планували залишатися в готелі 2-3 дні.

　 Гостіниця, коли ми підемо, отримає наддохід.

　 Я в тому сенсі, що Аріел, а не занадто ти розкидаєшся грошима?

　 Цікаво, у неї в гаманці після цього взагалі щось залишилося?

　 - Не варто турбуватися. Такі дрібні витрати для мене ніщо.

　 Вона що, відчула моє занепокоєння? Вона сказала це, визираючи злегка самовдоволеною.

　 Цікаво, невже у мене всі думки так добре видно на обличчі?

　 І це маленькі трати, так?

　 Мені дуже хочеться запитати, а скільки у неї всього грошей? ...але в той же час я боюся почути відповідь.

Кров 18. Аномальний стан "нажрались"

　  У мене ЧП, мене тільки що страшно вщипнули.

　 - Тільки трішки, всього разочок!

　 Переді мною ворог, страшніше нікуди.

　 Аріел і Меразофіс непритомніли.

　 - Я тебе одразу вилікую! Ладно? Адже можна, так?

　 Чесно кажучи, це загрожує моєму життю.

　 - Дай відкусити!

　 Що-о- о? Мене просто з'їдять?

___ назва_

　 Трохи раніше.

　 У готелі, ми розділилися на дві групи.

　 Меразофіс і я залишилися всередині.

　 А Аріел і Широорі пішли за покупками.

　 Перед покупками вони тільки зайшли в кімнату і відразу пішли на ринок.

　 Тоді-то Широбарі і викликала трьох білих павуків, залишивши їх в кімнаті.

　 Розміром десь з долонею, вони схожі на земних тарантулів.

　 Оскільки у цьому світі є павукоподібні монстри, які більші за людину, я думаю, що такий розмір для них нормальний.

　 Але я не дуже люблю павуків, щоб почуватися з ними спокійно в одній кімнаті.

　 Та що там, я просто ненавиджу павуків.

　 І хоча вони, мабуть, повинні нас охороняти, це не заспокоює мене.

　 Коли я спробувала їх оцінити вискочила лякає напис [Оценка неможливо]

　 Якщо чесно, то оцінка непотрібна навичка, але я іноді використовую її на тих речах, які приваблюють мою увагу.

　 Навіть якщо я і оцінюю щось в більшості випадків, нічого цікавого це не дає.

　 Але вже минуло досить багато часу з моменту отримання оцінки, але її рівень так і не виріс.

　 Можливо, я став би зручнішим після зростання в рівні, але у мене немає ніякого бажання займатися його прокачкою.

　 Я обійшла павуків, які повільно блукали по підлозі і залізла на ліжко.

　 Кімната, яку зняла Аріел, величезна - вона займає повністю весь верхній поверх готелів.

　 Тут 6 ліжок, кожна з яких відокремлена перегородкою.

　 Дивно, але є навіть ванна.

　 У цьому світі води не сприймаються в Японії.

　 Звичайні люди використовують криницю або річку для миття, тоді як дворяни та багатії можуть використовувати магічні предмети, які створюють воду прямо в будинку.

　 У мене в будинку був магічний предмет низького рівня.

　 Оскільки в цьому готелі є такі речі, то виходить, що це висококласний готель?

　 Якщо є ванна, то це означає також магічний предмет, який створює і нагріває воду. Одного цього достатньо щоб влетіти у копію.

　 Речі, створені за допомогою магії отримуються від використання особливих навичок, які називаються Дар резонансів і Дар магії.

　 Здається, обидва навики вимагають тривалого часу на їх отримання, і мало людей запанували ними.

　 Більше того, з тих хто має ці навички, мабуть лише одиниці займаються створенням магічних предметів.

　 Оскільки "Дар" вимагає жахливої кількості часу і зусиль.

　 Саме тому навіть низькорівні магічні предмети коштують дорого.

　 Речі в цій кімнаті можуть бути навіть дорожчими, ніж будь-який особняк.

　 І звичайно, в такій чудовій кімнаті я засинала раніше, ніж встигла це помітити.

　 Все-таки в дорозі я сильно втомилася, мало того, до цього ще додавалися переживання від втрати свого рідного міста.

　 Що зі мною буде далі?

　 Такі думки завжди приносять душевний біль.

　 Я піду за Аріел до кордону між територією людей і демонів.

　 Та цього моменту я можу ні про що не думати.

　 Але там, я повинна буду щось вирішити.

　 Продовжити своє життя на території людей разом з Меразофісом без чиєїсь допомоги, або приєднатися до Аріел в невідомість на територію демонів.

　 Так і не дійшовши до рішення, я впала в сон.

　 Я прокинулася від смачного запаху.

　 Весь стіл був заповнений стравами.

　 - А, прокинулася? А я вже збиралася тебе будити. Ми зараз будемо обідати.

　 Всі розсілися за столом.

　 У той же момент Широорі передала Меразофісу нову пляшку з червоним напоєм.

　 - Ну що ж, приємного апетиту.

　 - Приємного апетиту.

　 - Сьогодні немає отрути, тому їжте спокійно. І оскільки Софія ще дитина, то не треба змушувати себе їсти.

　 Хоч я і вдячна Аріел за попередження, але не є складно.

　 Нарешті їжа без отрути, після стількох довгого часу.

　 Крім того, приготована з нормальних інгредієнтів і схожа на першокласний кухар.

　 Кожен шматочок чудовий.

　 Оскільки вдома мене, як дитину, годували їжею для дітей, то нормально я харчуюся вперше з моменту реінкарнації.

　 Об'єднуйтеся!

　 Чому Широорі плаче?

　 Це смачно, але не настільки ж, щоб плакати?

　 Мало того, вона хоч і плаче, але продовжує їсти.

　 Така красуня, а так жере.

　 Більшість страв швидко зникло.

　 І хоча більшість з них є Буковені, але на її думку цього не скажеш.

　 Що у неї взагалі з шлунком.

　 Це ж закон природи, що якщо багато з'їсти, то живіт надувається.

　 Так, нема чого потурати в цьому гарним дівчатам.

　 Мій живіт, під час цього внутрішнього діалогу, роздувся від їжі.

　 Боляче.

　 Але приємно.

　 Оскільки я насолоджувалася смаком перед тим, як проковтнути їжу, мій досвід укрався п’ять відчуттів.

　 Я думаю, що і Меразофісу стало трохи легше.

　 Я щаслива.

　 Це все про що я тоді могла думати.

　 - Ах, щастя.

　 Спочатку я навіть не зрозуміла, хто це сказав.

　 Оскільки гарячий тон голосу зовсім не відповідав моєму традиційному представленню про неї.

　 А подивившись туди, звідки походив голос, я побачила там Широорі з обличчям, як після оргазму.

　 Очі широко відкриті.

　 У неї жахливі очі - з кількома зіниць, кожен із яких живе своїм життям.

　 Шираорі доповіла вміст келиха, який тримала в руці.

　 До того ж одні ковтки.

　 О, запах як від алкоголю.

　 А? Алкоголь?

　 Вона що, випила їжу не соком, а вином?

　 А мені ось налили звичайний сік.

　 І так зрозуміло, вона нажралася.

　 Різниця з її звичайною поведінкою - прірва, я вперше бачу її такою розболтаною.

　 П’яниці — це вода, але тільки підлітки.

　 – Король, повторіть.

　 - Широчка, може вже вистачить?

　 - Ні-і! Я ще хочу випити!

　 - І все ж. Все, що було куплено, ти вже випила.

　 - Що?

　 Чудово очей.

　 Всі її зіниці втупилися на Аріел одночасно.

　 У-У-ужас.

　 Напевно, мені це в кошмарах тепер буде снитися.

　 – Купи ще.

　 - Що? Подруго, давай-но тверезіти, а не купувати собі неприємностей. Досить на сьогодні. Ладно?

　 Кулак занурився в обличчя Аріел, що намагався тихо-мирно переконати її.

　 І це не метафора, а половина кулака Широорі вдалося в обличчя Аріел.

　 Аріел як сиділа, так і впала разом зі стільцями.

　 Коли я побачив цього Широорі, вона почала сміятися.

　 А? А Аріел все в порядку?

　 - Все гаразд, все в порядку. Вона не помре. А якщо помре, я перед нею вибачаюсь.

　 З тобою все гаразд?

　 Що в тобі переклинило?

　 - Та не смикайся, її автоматичне відновлення Хітів досяг максимального рівня. Вона ж найсильніший монстр у світі, так що нічого з нею від такої дрібниці не трапиться, зрозуміло?

　 Шираорі стала несподівано балакучою.

　 - І взагалі, наскільки навички покращилися?

　 - А?

　 - Навички, на-ви! Як же незручно без Оценки! До речі, у тебе є оцінка? Божественна оцінка? Треба її поважати, зрозуміло? Якщо ні, негайно купи. Якщо так, то оцінюй все навколо постійно. У тебе вона є?

　 – Є-Є.

　 - Чудово! Тоді використовуй її постійно, тому що коли вона виросте в рівні, то стане супершляхетним умінням.

　 – А-Ага.

　 Що з нею?

　 Вона себе зараз поводиться зовсім не так, як та Широорі, яку я знаю.

　 - Наступна, навички підвищують показники. Вони чудові. Улюблений швидкостій. Ви мусите розвивати їх, як тільки можете. Закон джунглів править у цьому світі. Сила в ньому це головне, гарне часове. Ось чому, щоб відганяти всіляких ік, збоченців потрібно бути сильною. Поняла?

　 - Так, звичайно.

　 - Будеш слабою, здохнеш. Навіть якщо будеш сильною, все одно знайдеться хтось сильніший, хто тебе вб'є. Отже, немає іншого виходу, як стати найсильнішою, зрозуміло?

　 По-моєму, тільки ці слова і мають сенс з всього того алкогольного марення, який вона тут розвіяла.

　 - Повір, якщо будеш слабкою, тебе з'їдять. Правда. Так. Щось на зразок з'їдять тебе, або ти їси. До речі, я згадала. Ніби б діти смачні, оскільки вони м'які, вірно?

　 І ось почалося пекло.

　 Меразофіс став на шляху Шіраорі, що наближається до мене.

　 Його легко відкинули ударом в лоб.

　 Я бігла.

　 Жила з усіх сил.

　 Але мене легко зловили.

　 Як же я слабка.

　 - Ну що ж, приємного апетиту.

　 Няня-каннибаланка! Ні, ні!

___ назва_

　 А!?

　 Рука?

　 На місці.

　 Це був сон, так?

　 Який страшний.

　 Мені приснився жах, що у мене відгризли руку.

　 І щось після сну я все одно не виспалася, так що піду-ка посплю ще.

　 Добраніч.

211. План тренування вампіра

　 Час відразу після 210 розділу.

　 ---- --------...-- -- - ...--

　 Мера обережно вклав спати вампірника в наметі.

　 Вона, напевно, дуже втомилася через такий наплив вражень.

　 - Меразофіс, тобі теж треба відпочити. Після перетворення в вампіра ти виснажений. Тобі треба ще багато чого обговорити з молодою леді і вирішити, що ви будете робити далі.

　 - Ви маєте рацію. Я з вдячністю приймаю вашу пропозицію.

　 Мера теж поїхав до намету.

　 - Гаразд. Не важливо, що обере ця дитина, але те, чого ми повинні зробити, залишилося незмінним. Нам потрібно на території демонів. Будемо йти спокійно? Або швидко?

　 - Якщо спокійно, то скільки часу займе?

　 - Близько трьох років. Якщо нестися з усіх ніг, то десь півроку. Для середньовіччя це нормальний термін.

　 Один рік у цьому світі 411 днів, вірно?

　 Тоді три тамтешні роки - за земним календарем 3,5.

　 А якщо бігти з усіх ніг, то близько 200 днів.

　 І оскільки тут немає транспорту, то дійсно доведеться бігти своїми ногами, причому всі ці півроку.

　 Тоді означає вибрати трирічний варіант, так?

　 І потім, з нами же піде вампірчик.

　 Тож вибору не існує.

　 А для неї вибір - це просто екзотичний спосіб самогубства, так?

　 Отже, неможливо вибрати швидке повернення.

　 Для нас з Королем демонів, бігти півроку - нормально, але вампірчик і Мері явно цього не зможуть.

　 І навіть якщо на це не звертати уваги, то я все одно хочу подивитися на місцеве життя.

　 Світ, очевидно, не буде знищений завтра.

　 - Будемо йти спокійно.

　 - Так і думала, що ти так скажеш.

　 Так.

　 - До речі, ти оцінила?

　 - Ага.

　 Це питання з приводу вампірника і Мері.

　 Як і можна було очікувати, враховуючи що вона майже наполовину я сама.

　 Вона відразу здогадалася, що я хочу попросити далі, так що почала писати результати оцінки двох людей на бужечці, яку звідкись дістала.

　 Ця річ зроблена з моєї павутини, хоча ні.

　 А її і так можна використовувати?

　 Треба запам'ятати.

　 І я окинула очі передана мені папірець з павутини.

　 Слабкі.

　 Хоча ні.

　 Якщо порівнювати з звичайними людьми, то вони не слабкі.

　 Це з моєї точки зору всі люди слабкі, а вампірник взагалі дитина.

　 Але з такими показниками... Елро був би спалений у Великому Лабіринті.

　 Чи зможе вампірчик вижити з такими низькими статами?

　 Можливо вона і стане сильнішою коли виросте, все-таки зараз вона дитина, але враховуючи наскільки слабкі люди ...

　 Навіть не дракон, а будь-який змій є смертельною загрозою для людства.

　 А вампірник, мабуть, навіть жаба з Великого Лабіринту Елро вбила б відразу ж.

　 Мер все краще, але коли він побачить змія, то кінець йому не забракло.

　 Хмм.

　 Може, мені їх потренувати трохи?

　 Хоча мені не дуже цього хочеться, але якщо робити це по ходу руху, то це не так вже й складно.

　 Хмм...

　 Вирішено.

　 Ми скоротимо час подорожі, якщо показники вампірника і Мера піднімуться.

　 Ну і потім, якщо вони зможуть захищатися самі, то мені не доведеться про це турбуватися.

　 Я вирішила, тому приготувала собі легкий будинок і пішла до ліжка.

　 Перед цим я писала телепортуватися по всіх своїх базах, де відкладала яйця.

　 Хоча всі вони вже прокололися і вилізли павуки, я зробила їх своїми підлеглими за допомогою Родчного домінування, або швидше вони стали частиною мене, і я поклала їх в інший вимір.

　 Так буде простіше їх контролювати.

　 Якщо такий натовп заявлятиметься у цьому світі, буде катастрофа.

　 Детки з Лабіринту Елро?

　 Вони вже здорово підросли.

　 Так що з ними все буде нормально.

　 Я маю на увазі, що вони вже повністю влаштувалися у лабіринті, тому я не можу їх звідти забрати.

　 Думаю, про них всі будуть думати як про нового монстра Великого Лабіринту Елро.

　 Гаразд, не мої проблеми.

　 Мама, яка покинула своїх дітей і все інше. Говоріть що хочете.

　 Після цього я повернулася в свій будиночок і пішла спати у ліжку.

　 Хоч мені не обов'язково спати, але якщо забрати у мене сон і бажання смаківок, то від мене ж нічого не залишиться.

　 Спати, прокидатися, їсти і знову спати!

　 Ось здоровий спосіб життя.

　 Так що, добраніч.

___ назва_

　 Наступного дня ми почали подорож.

　 Я змусила вампірника йти пішки.

　 Хоча вона ще дитина, але з її показниками просто йти по землі не повинно бути для неї проблемою.

　 Так що нехай ходить.

　 Монстри не наближаються, через "Залякання" Короля демонів. Так що по лісі йти легко.

　 Хоча Мера намагався щось заперечити, але я не розумію чому він так наполягає, це ж лише прогулянка?

　 Я його проігнорувала.

　 Натомість я передала йому пляшечку, наповнену кров'ю ельфів.

　 Хоча для вампірника і все гаразд, якщо вона не п’є кров, бо у неї є звання справжнього предка, коли Мера не буде її пити, то всі його стати почнуть постійно падати.

　 І хоча його обличчя і кричить, але мені б хотілося, щоб він швидше до цього звик, оскільки для нього це необхідно.

　 І потім, це набагато краще, ніж весь час є одних отруйних монстрів, як було зі мною.

　 Гм, отруйних?

　 Отрута.

　 Хмм.

　 Підняти Спротив отрути і заодно отримати звання Ожера?

　 Виглядає непогано.

　 Крім того, вони отримають ще й Спротив розкладання.

　 Тому я порадилася з Королем демонів.

　 У неї є навички Синтезування отрути, і отрута можна елементарно створити.

　 Слабкий отрута - такий, щоб вони не померли і якщо підмішати його в пишу, то все буде відмінно.

　 Чудово! Залишимо їх їсти отруєну їжу до тих пір, поки вони не отримають звання Обжер.

　 Вампірчик і Мера з'їли отруєну їжу. Їм не сподобалося, але з'їли все.

　 Наступного дня.

　 Я навчила Бойової магії вампірника і Мера.

　 Це досить простий спосіб.

　 Я використала свою силу, щоб примусово активувати Бойову магію в них, а все що їм залишалося зробити - це тільки підтримувати її.

　 Нічого складного, правда для Мера це виявилося трохи складно.

　 Вампірщику вдалося швидко, а в Мера зайнявся просто уйму спробу.

　 Це через те, що у нього низький рівень Маніпуляції магією?

　 Я рада, що він врешті-решт зміг її отримати.

　 Щоб активувати вміння в інших, мені довелося працювати сліпу, і за відчуттями, якби вони не змогли просто підтримувати навички увімкненими, то проблеми виникли б вже у мене.

　 Хоча я і затіяла все це легковажно, наприклад: "Окей, потренуємо їх трошки, хіба не чудово?" - здається чим далі, тим більше проблем.

212. Тригодинна готування Короля демонів

　 Ми прибули в місто.

　 Хоча це добре, але по дорозі сюди навички вампірника не дуже то й піднялися.

　 Звичайно вона отримала звання Обжори, але ось зростання навичок повільний.

　 З іншого боку, все що вона робить, це просто йде своїми ногами, так що природно зростання навичок не буде швидким, вірно?

　 Як тільки прийшли в місто, ми відразу попрямували до готелю.

　 Оскільки є відчуття, що вампірчик може впасти завмиру в будь-який момент, то їй треба відпочити.

　 Хмм.

　 Може, я перебрала з отрутою?

　 Гаразд, вона вже отримала звання Обжери, значить можна приготувати і нормальну їжу.

　 І взагалі, я теж хочу поїсти нормальну їжу.

　 Адже поки вампірник їсть отруйну їжу, мені доводиться робити те ж саме.

　 Я, звичайно, намагалася робити собі їжу без отрути, але мені сказали, що це буде нечесно і змусили їсти отруєну страву разом з усіма.

　 Але тепер вистачить.

　 І взагалі, нехай Король демонів виконує свою обіцянку годувати мене смачними смаками.

　 В першу чергу готель.

　 Ми знайшли кращий готель у місті і без вагань зайшли в неї.

　 Король Демони дала великі чайові і ми зайняли кращу кімнату.

　 Залишивши у номері вампірника, яка вже виглядає як межа, і Меру, королю Демони, я пішли за покупками.

　 Щоразу я викликала трьох клонів, які виглядали як молоді павуки і залишили їх доглядати за домом.

　 На відміну від деток, що залишилися у Великому Лабіринті Елро, ці павуки не мають самосвідомості, яке я поглинула, і я використовую їх як свої додаткові тіла.

　 Звичайно, кожен з цих павуків не дуже сильний, але втрьох, я думаю, вони зможуть відігнати дракона.

　 Люди в готелі відчувають тиск аури Короля Демони, так що навряд чи зроблять якусь дурницю - але спрага легкої наживи швидко затьмарює розум, отже перестрахуйтесь. Ніколи не знаєш, що станеться.

　 Так, а тепер шопінг!

　 В основному ми купували їжу.

　 Більшість із них - висококласні інгредієнти.

　 У короля Демони деньоглять горіння.

　 От тільки мене дратують ці погляди.

　 Після того як ми увійшли в місто, на мене постійно сіпаються.

　 Тут вам не театр.

　 Ох, як же мене це злить.

　 Так хочеться перебити всіх, хто гляне на мене.

　 ...Може всіх перебити і погано, але хоча б декількох?

　 Серед тих, хто дивиться на мене, я відчуваю кілька дуже огидних поглядів.

　 Коли Король Демони пішов за покупками, я пішла в перевулок, щоб утекти з виду господаря магазину.

　 І поїхала в місце, де немає людей.

　 Я заблудилась у незнайомому місті.

　 Коли я зайшла в місце, де не було людей, на мене без попередження напали.

　 І в той же момент шия нападника була розрубана.

　 Правда, я лише злегка зрубала його павутиною, але він не зміг нічого зробити і помер.

　 Це настільки розчаровує мене, що я навіть не змогла позбутися своєї злості.

　 Хоч я не знаю, чому він напав на мене, напевно хотів продати в рабство або взяти заручників і вимагати від короля Демони викуп, а може задовольнити свою похіть.

　 І нехай він був абсолютним ніщожством, який не зміг навіть служити для скинення злості, оскільки в ньому була кров, я її зібрала.

　 Це питиме для Мері. А взагалі-то пора йому і самому добувати собі їжу.

　 Король демонів він подобається, і вона піклується про нього за компанію з вампірчиком, але якщо чесно, мені він нецікавий.

　 Я швидко закінчила роботу і закинула труп в інший простір, де тримаю свої додаткові тіла.

　 Коли я зрозуміла, що клони почали їсти, то повернулася до Короля демонів.

　 Ось тільки треба терміново щось з цим робити.

　 Якщо просто ходиш по місцях накопичення людей, і вже так дратуєшся, то ніколи не знаєш, в який момент вибухаєш.

　 І потім ще цей Куро... Влаштовувати масову різанину не слід, мені і без того погано.

　 – Уфф, уффф. Принесла.

　 Король Демони, здається, закінчила купувати поки я займалася всілякими дурнями.

　 - Все?

　 – Гм. На сьогодні повинно вистачити.

　 - І що ти плануєш робити з усіма цими продуктами?

　 - Хмм? А хіба я погано готую?

　 Що?

　 Я думала, якщо ми в місті, то підемо до місця, де готують першокласні кухарі. А замість цього...

　 Ви б також здивувалися, якби я оголосила себе шеф-поваром. А якщо Король Демони?

　 - Хі-хі-хи. Я жила довго. Отже, скажімо так, мій вміння готувати набагато вищі ніж у будь-якого кухаря з ресторану.

　 Ха.

　 Добре.

　 Доведи.

　 Король Демони, повернувшись до готелю, зайняв кухню і почала готувати.

　 Я повернулася до своєї кімнати і з тривогою почала чекати на свою їжу.

　 Їй знадобилося три години.

　 Тільки через три години Король демонів взяв кілька слуг і принесла їжу.

　 Я чекала.

　 Весь цей час я чекала.

　 Я ледве витерпила весь цей час.

　 Вампірник теж відчула запах, аж прокинулася, і ми всі засідали за стіл.

　 - Отже, приємного апетиту.

　 - Приємного апетиту.

　 Я потягнулася до такої довго очікуваної їжі.

　 Почнемо з риби.

　 ...!?

　 Вкуситина!

　 Вишуканий смак соусу хлинув хвилями, ледь шматочок потрапив в рот.

　 Ммм. Щось схоже на майонез, але пікантніше і набагато приємніше.

　 А потім смак самої риби змішався зі смаком соусу, зробивши його ще апетитнішим.

　 Вперше їм щось таке... Воно смачне.

　 Якщо згадати, я взагалі ніколи не їла нормально приготованої їжі.

　 Тільки солодощі та фрукти, які мені давали як підношів.

　 Я їм правильно приготовану їжу, та ще в ній немає отрути вперше у своєму житті.

　 І тільки я подумала про це, по обличчю котилися сльози.

　 Я упивала всі страви, один за одним.

　 Нехай з-за сліз на смак і соловато, але все відмінно поправиться алкоголем!

___ назва_

　 Доброго ранку.

　 А?

　 І коли я встигла зробити простий будиночок?

　 Вся моя ліжко укутана в кокон.

　 І взагалі, коли я встигла заснути?

　 Хмм?

　 Нічого не пам'ятаю.

　 Я пам’ятаю, як гостина короля демонів справила на мене сильне враження і я поїла від душі, а потім провал.

　 Я що, випила і заснула?

　 Гаразд, треба вставати.

　 Коли я вийшла з дому, Король Демони вітав мене широкою усмішкою.

　 – Широчка. Сонечко наше прокинулося!

　 Одного разу Королю демонів вдалося усміхнутися ще ширше.

　 У той же момент багато ударів потрясли моє тіло.

　 - Зуби спали!

　 Гхм!?

　 Щось за привітання таке, та ще з самого ранку?

　 *Бздинь*

Без 6. Рабе

　 Я створюю зброю.

　 Тільки й роблю, що створюю його.

　 Повна ненависть і бажання вбивати.

　 Село гоблінів знищено.

　 Вижили тільки я і брат Розараза, який був приручений, так само як я.

　 Хоча можливо, що хтось з гоблінів і врятувався, але ймовірність цього вкрай мала.

　 Оскільки гобліни навряд чи втікали б від ворога.

　 Може, тільки діти і вижили.

　 Ось тільки не думаю, що діти, втративши свій будинок, зможуть вижити в цих жорстоких горах.

　 Люди жили в селі гоблінів сім днів. Вони зібрали все, що символізувало хоч якусь цінність і пішли.

　 Забравши мене і брата Розараза.

　 Нас привели до невеличкого села біля підніжжя гори.

　 Виглядає так, ніби її збудували зовсім недавно.

　 Можливо кілька років тому. Максимум років 10, починаючи з моменту закладки села.

　 У селі живуть чоловіки і жінки різного віку, а головна роль у ній відіграє загін на чолі якого - Вручитель монстрів.

　 Напевно він належить до військових структур якоїсь країни.

　 Хоча його оточує переважно відбиток, він сам справляє враження шляхетності.

　 Напевно, раніше він був палацом.

　 Не знаю його імені.

　 Його люди називають Укрота двома різними словами.

　 Тому що з цього його ім'я, я не знаю.

　 Я думаю одне з них ім'я, а друге звання.

　 Моє тіло все ще мені не підкоряється.

　 Воно тільки виконує накази Укрота.

　 З братом Розараза все ще, хоча він і поруч, але ми не можемо навіть поговорити.

　 Упевнений, він теж зараз сповнений спраги вбивства, як і я.

　 Коли ми прибули в село, нам дали незначну свободу.

　 Говорили не атакувати людей, нічого робити, щоб могло зашкодити людям, не намагатися втекти, уникати спроб самогубства, старатися бути корисним і так далі.

　 Однак мені не дали можливості порозмовляти з братом.

　 Тому що мене перевели в інше місце.

　 Мені дали інший наказ після цього.

　 Створювати зброю.

　 І я його створюю.

　 Я не можу не виконати наказ.

　 Я роблю найкращу зброю, яку тільки можу.

　 І його використовують люди, які зруйнували моє село.

　 Це ганьба.

　 Якби мої прокляття мали силу, то вся ця село вже лежала б у руїнах.

　 Я створюю зброю, порожниста злобою.

　 [Навик вивчено. Навик "Прокляття 1ур." отримано]

　 Ха-ха-Ха.

　 Я дійсно отримав таку навички.

　 Але я не можу його використати.

　 Оскільки це завдасть шкоди людям.

　 Хоч я хочу його використовувати, але моє тіло не дає мені цього зробити.

　 Яка ж неприємна сила.

　 Так що я продовжую створювати зброю стільки скільки можу.

　 Раптом, але Укротитель монстрів відноситься до мене добре.

　 Спочатку я думав, що мене будуть використовувати на зносі.

　 Але він не дає мені створювати більше зброї, ніж дозволяють мої резерви, і я готую добру їжу.

　 Він навіть дав мені камінь оцінки.

　 Я все ще не розумію його слів, але я добре зрозумів, що Укортник намагається бути добрим і турботливим господарем.

　 От тільки від цього бажання вбивати і моя ненависть не стала меншою.

　 Кожного разу, коли він отримує зброю, яку я сконструював, починає посміхатися і мені хочеться його вбити.

　 Ця сила не повинна була бути твоєю.

　 Здається, що у приховування теж є осценочний камінь.

　 І вище рівня, ніж мій.

　 Можливо, ті мурашки, які пробігли по моєму тілу під час нашої першої зустрічі були саме через його використання на мені.

　 Я впевнений, що він Оцінив мене і побачив, як я можу створювати зброю - через яку я потрапив у рабство.

　 Я створюю зброю, поки моя мана не закінчиться.

　 Коли мани немає, я не можу виготовляти зброю. До тих пір, поки не відновлюся.

　 У цей час я займаюся тренуваннями.

　 Мені дали окреме приміщення, взагалі-то це переобтяжений сільський амбар.

　 Ну, це був маленький амбар, так що тут досить тісно.

　 І немає нікого, хто б доглядав за мною, щоб я виконував накази Укрота.

　 Напевно, все настільки впевнені в його здатності.

　 Я займаюся вправами, які можна робити навіть у такій тісноті.

　 Віджимання, присідання, коввирки і т.д.

　 Я не думаю, що це мені знадобиться.

　 Але це все одно плюс нехай і невеликий.

　 Я не буду підкорятися укриттю вічно.

　 Одного дня я точно його прикінчу.

　 На даний момент я не можу чинити опір його заклинанню.

　 Але я чекатиму потрібного моменту.

　 І щоб не пропустити цей момент, я повинен стати сильнішим.

　 Інакше, можливо я не зможу скористатися цим шансом.

　 Якщо чесно, я навіть не знаю чи буде у мене такий шанс або ні.

　 Але не можна втрачати надію.

　 Ні за що.

　 Я продовжу підживлювати своє бажання вбивати і ненавидіти до цього моменту.

　 І мріяти про те, як ця людина згорить у вогні пекла.

Кров 19. Куди не кинь, скрізь клин

　 Ми проводили час у місті.

　 І я покинула місто, так жодного разу і не вийшовши з готелю.

　 Я не могла ходити містом, бо я дитина і мені цього хотілося.

　 Аріел і Широорі виходили досить часто, а при кожному своєму від’їзді вона викликала білого паучка.

　 Білий павук активував магію.

　 Це був наказ від Широорі, яка сказала навчати магію поки я в готелі.

　 Я повинна була дивитися, як павук активує закляття і навчається цього.

　 Ну, якось ти можеш дивитися на речі більш реально.

　 Павук активував магію темряви.

　 Хоча моя сумісність з льодом і водою вища, темрява йде після них.

　 Звичайно, мені було б краще вивчити саме їх, але оскільки Широарі не може використовувати ні крижану магію чи водну, вона вирішила, що я мушу вчитися магії темряви.

　 Здається, що Широорі найбільш сумісна з магією темряви, хоча вона й цілком біла.

　 До речі, я завжди думала, що вампіри не люблять цієї води і все ж у мене висока сумісність з водою.

　 Напевно це одна з тих речей, які треба записати в незрозуміле.

　 Хоча ми були в готелі чотири дні, якщо рахувати перший день, але я не змогла вивчити магію темряви за цей час.

　 І навіть якщо б і змогла, то все одно отримала б тільки уміння нижчого рівня ніж Магія Тьми - Маґію Теней.

　 За словами Аріел, це взагалі безшкодна магія. А ось наступна за нею Магія Тьми вже здатна на багато чого. На високих рівнях.

　 І навіщо вона хоче, щоб я навчала всякі сміття? Вічне питання.

　 І взагалі, без вміння вивчити магію, просто спостерігаючи за її активацією - неможливо.

　 А знаючи це, мені здається, що мене просто змушують робити всякі безглузді речі.

　 Але я все одно намагаюся, бо паучок не знає жалості.

　 Коли він відчуває, що я не показую достатньо наполегливості, то стріляє в мене слабкою магією.

　 Оскільки пристрасть до магії та Маніпулювання чаклунства виросли, то це не зовсім марно, крім того я отримала навички "Маг" і "Зхища".

　 Правда, мені здається є купа способів куди ефективніше, щоб отримати навички.

　 Вдень я змиваю паучок, а вночі просто кошмар.

　 Кожного разу після вечері Широорі напивається.

　 І коли нап'ється, то стає просто мерзкою.

　 Її поведінка змінюється донезя і з нею п’яна взагалі неможливо нічого зробити.

　 А коли взагалі нажриться, то перетворюється на збоченку і починає домагатися мене.

　 Вона мене облизує.

　 Добре, що в готелі є ванна, але мені не подобається бути покритою слиною.

　 І я не розумію, навіщо вона мене облизує.

　 Оскільки спілкування з п'яною Шираорі неможливе, навіть якщо я питаю у неї навіщо це, вона відповідає щось на кшталт "Тому що це смачно".

　 І кожного разу по спині мене б’ють мурашки, але все ж не так страшно.

　 Хоча зі мною нічого не трапилось, але ось у Меразофіса стався прорив.

　 Мабуть Аріел його чомусь навчила, поки я спала.

　 Можливо, його вигляд не змінився, але в очах з'явився блиск.

　 Напевно, він все це робить для мене, але навіть просто бачити, що йому стало легше - мені вже радість.

　 І готовка весь цей час просто чудова.

　 Коли я запитала Аріел, виявилося, що все це готує.

　 Вона все ще годує нас і отруйною їжею, але вміє виявляється готувати та смачно.

　 І те, що мене чекало після того, як ми покинули місто, це знову пекло.

　 Хм.

　 Я в загальному так і думала.

　 Не може бути такого, щоб Широорі вибрала нормальний шлях.

　 Вона свідомо звернулася з дороги і пішла непоганими стежками.

　 Звичайно, ми мусили йти за нею. І ми йшли за нею через поля, ліси, гори і серпантини.

　 Хоча ми ходимо по таких забутих кутках, все ж монстри не наближаються до нас, бо бояться Аріел.

　 Схоже вона використовує якийсь уміння залякування, відганяти монстрів.

　 Ну а, я подумала, на мене чомусь цей ефект не поширюється... Напевно, через те що у мене є Спротив страху.

　 Коли я уточнила в Меразофіса, він сказав, що під час нашої подорожі йому також вдалося подолати страх.

　 Але спочатку йому було дуже важко, бо він був у паніці від Аріел.

　 Оскільки зовні він цього не показував, я трохи здивована.

　 - Просто я не хотів, щоб міледі хвилювалася про мене.

　 Він сказав це з кривою посмішкою.

　 - Ви завжди хвилюєтесь через мене, але зараз зі мною все гаразд.

　 Він сказав це зі спокійним обличчям.

　 Хоч я й не знаю, що відчуває Меразофіс, то вирішила не лізти йому в душу.

　 Тому що, думаю, нічого доброго з цього не вийде.

　 Дитина тієї, кого він любив - дивне реінкарноване створіння і до того ж вампір, яка зробила і його самим вампиром.

　 Думаю, мені не зрозуміти, що він відчуває, якщо сама не пройду через все це.

　 Мені здається, у нього там складний клубок суперечностей.

　 А я не з тих, хто легко розбирається в чужих мотивах.

　 Хоча, якщо вже оцінювати силу характеру, то у мене він напевно найслабший з усіх.

　 Так що якщо він захоче розповісти сам, я вислухаю, але спеціально питати не буду.

　 Замість цього я б хотіла знати, що це за густий ліс!

Кров 20. Майстер строгий

　 Три роки проскочили як одну мить.

　 Так, вже три роки.

　 Точніше, 3 для цього світу, а за земним календарем 3,5 року.

　 Я все ще слідую за Аріел і Майстером.

　 Майстер?

　 Майстер - це майстер.

　 Я тільки так і можу її звати.

　 Через прокляття.

　 Це сталося близько року тому.

　 Майстер принесла карти.

　 Прості карти.

　 Дуже схожі на ті, що були у мене в попередньому житті.

　 Гаразд, враховуючи, що у мене не було друзів, я не пригадаю щоб взагалі грала з кимось в карти.

　 У цьому світі нічого на зразок карткових ігор немає.

　 Люди тут не думають про розваги.

　 Іде постійна війна з демонами і багато їдять не кожен день, так що всім не до ігор.

　 І тут майстер звідкись притягла ці карти.

　 Коли я запитала, звідки вони раптом взялися, вона відповіла "з місця D" .

　 Це що за місце таке, D називається? Реально не розумію.

　 Майстер завжди говорить тільки мінімум, і ще з таким видом наче ці слова кліщами тягнуть, так що є багато речей, яких ніхто не зрозуміє.

　 У результаті я так і не дійшла відповіді, звідки взялися ці карти.

　 Але я б навіть не здивувалася, якби це були просто гральні карти.

　 Так, звичайно в цьому світі немає карт, так що це дивно, але їх могла зробити сама Майстер, або замовити їх де-небудь.

　 Звичайні карти зробити простіше.

　 Але карти були незвичайні.

　 Не знаючи цього, я сама затягла мотузку на своїй шиї, коли погодилася зіграти з Майстерем.

　 До "Старої діви".

　 Серед усіх варіантів було обрано саме цю гру, і з певних причин.

　 Це єдина карткова гра, правила якої я знала.

　 Гей, тут нічого не поробиш!

　 Я взагалі не грала в карти у попередньому житті!

　 Мені не з ким було грати!

　 Хіба це так погано?

　 Ось чому я вирішила зіграти в "Стару дівку", з її простими правилами.

　 Меразофіс не знав правил, і я закидала інші ігри використовуючи цю умову.

　 Меразофіс змутився і сказав "Я пробачу, але я не знаю цих правил". Не вибачайся, я і сама їх погано пам'ятаю.

　 - Все гаразд. Тут все дуже просто. Ти скоро згадаєш.

　 Обличчя Ариел, яке дивиться на мене з жалістю, не виходить у мене із голови.

　 Напевно вона все зрозуміла.

　 І нічого на мене дивитися такими очима.

　 І ми почали турнір.

　 Проблема полягає в тому, що оскільки грати без ставок нецікаво, то було прийнято додаткове правило.

　 Той, хто займає перше місце, починає прагнути того, кому належить останнє.

　 Звичайна справа в карткових іграх.

　 Хоч я в них і не грала.

　 Я все знала.

　 І навіщо я все це влізла?

　 Якби я знала, що станеться, то змогла б якось запобігти.

　 До речі, виявляється, Майстер володіє супервитоком Рентгенівський зір, правда щоб вона не жульничала, їй заборонили його використовувати.

　 В результаті вона тримала очі відкритими - і це було огидно.

　 Зазвичай вона тримає очі закритими і використовує рентгенівський зір, щоб все бачити.

　 Це я теж дізналася не від неї, так сказала Аріел.

　 Перший раунд.

　 Першим місцем для Аріел

　 Останній з них.

　 Такий результат через те, що Меразофіс не до кінця зрозумів правила, та і не пощастило йому просто.

　 Карта без пари провела весь час в його руках від початку до кінця.

　 Так що все закінчилося швидко.

　 Аріель загадала, щоб наступний раунд він простояв в позі, наче сидить на невидимому стільці.

　 Відразу після того, як почувся заклик, зловісний вітер піднявся від карт і вдарив у Меразофісу.

　 І Мерозофіс опинився в цій позі.

　 - Широчка, а що це відбувається?

　 – Карти прокляті.

　 - І звідки на них прокляття?

　 - А я звідки знаю?

　 - Як позбутися прокляття?

　 - Ніяк.

　 - Що?

　 - Його не можна зняти.

　 - Е-е, чого?

　 - Не можна.

　 - Гей-й! Ти що робиш, а нам що робити? Меразофіс тепер буде в такій позі весь час!

　 - Повернеться в норму на початку наступного раунду.

　 - Забудете! Ну ладно!

　 Отже другий раунд, щоб врятувати Меразофіса.

　 Перше місце Майстер.

　 Останній з них.

　 На відміну від першого раунду, програв він з власної вини.

　 Йому було важко зосередитися через гру в складній позі? Чи все ще не зрозумів правил? Мерозофіс просто не скинув пари, які були в нього на руках.

　 Через це і програв.

　 Але коли переможець був визнаний, Меразофіс врятувався від сидіння на невидимому стільці.

　 - Мера, будеш голим до кінця наступного раунду.

　 Як тільки він позбувся однієї проблеми, з'явилася нова.

　 У той же момент зловісний вітер піднявся від карт.

　 І з Меразофіс зникла весь одяг.

　 Вся.

　 - Ой!

　 – А-а-А!

　 Мерозофіс який тільки і може що безмовно відкривати та закривати рот, Аріел яка видала радісний вигук, мій скррик, і Майстер з досить фізіономією.

　 Коли я подумала, що тут щось не так, то побачила, як вона п'є!

　 Вона ж п'яна!

　 Оскільки я не могла дозволити Меразофісу залишатися голим, то третій раунд присвятила захисту Меразофіса.

　 Як результат, 1 місце у Майстра

　 А останній у мене.

　 У МЕНЕ!

　 Ви вже здогадалися, так?

　 Чому я називаю Майстра Майстером?

　 - З цього моменту будеш звати мене Майстер.

　 Да.

　 Саме так.

　 Через це я можу тепер називати Майстра тільки Майстером.

　 Не тільки голосом, але навіть про себе.

　 Яке ж сильне прокляття.

　 Хоч Аріел і намагалася щось придумати, але - результат негативний, позбутися прокляття було ніяк не можливо.

　 До речі, коли Майстер на наступний день прокинулася, у неї був вигляд, який говорив щось типу "А ти власне про кого взагалі?"!

　 Ти ж сама змусила мене називати тебе так!

Кров 21. Три роки

　 Багато чого відбулося за ці три роки.

　 Ми йшли від міста до містечка, а між містом завжди пробиралися там, де сам чорт ноги поламає.

　 Майстер напивалася в кожному місті, де ми заходили.

　 І не було жодного дня відпочити - душею або тілом.

　 Чому ми не ходимо дорогами?

　 Здається, за ці три роки я знайшла відповідь на це запитання.

　 Це тому що Майстер ненавидить людей.

　 І щоб не зустрічатися з людьми ми і ходимо по тих місцях, де людей не зустрінеш.

　 Хоч вона не змінюється в обличчі, то по її поведінці відразу стає ясно, що у неї занепадає настрій коли довкола багато людей.

　 Інакше я не розумію, навіщо вона використала магію, яка не дозволяє розпізнати її зовнішність.

　 Я навіть не помітила, коли майстер почала приховувати своє обличчя за допомогою магії.

　 Оскільки я завжди була з нею, то помітила це дуже пізно.

　 Ефект цієї магії в тому, що тепер Майстра можна описати тільки одним словом "Білая".

　 До тих пір, поки хтось з хорошою інтуїцією не буде пильно вдивлятися в неї, то все що він побачить - це що вона біла.

　 Навіть коли люди зустрілися з нею в місті обличчям до обличчя, вони думали, що вона "Білая", не згадавши ні особи, ані прийме.

　 Завдяки цій магії все радикально змінилося в порівнянні з тим, що було раніше - тепер люди просто кидали на неї погляд і, не зацікавившись, йшли далі.

　 Здається, тому що я бачила Майстра до того, магія на мене не діє.

　 Майстер настільки ненавидить людей, що навіть використовує магію.

　 Очевидно, вона намагається уникати будь - яких контактів з людьми.

　 Виключення Аріел і я. Хоча до Меразофісу ставляться краще, ніж до інших, я думаю, що з ним у неї набагато складніші стосунки.

　 Якщо сказати точніше, його повністю ігнорують.

　 Ну ладно. Оскільки через декого ми йдемо такими складними шляхами, подобається мені це чи ні, то хоч навички і стаміна виросли.

　 Може, хоч тут була якась користь.

　 Звичайно, всі ці три роки Майстер мене не шкодував.

　 Мені навіть здається, що я стала набагато сильнішою.

　 "Здається" - це тому, що до цих пір мені не давали битися, і я можу виходити тільки з даних статусу та навичок.

　 Монстри не наближаються, бо бояться "Залякання" Аріел, а оскільки ми ходимо непоганими стежками, то й бандити нам не попадають.

　 А якби і попалися, то майстер та Аріель відразу ж поділилися б з ними.

　 Хоч я й розумію, що стала сильнішою за ці три роки, але все одно, порівнювати себе з Майстерем або Ариел навіть немає сенсу.

　 Ці двоє неймовірно сильні, настільки що просто дивно.

　 Майстер - священна звірина, Ариїл - Король демонів.

　 І те, що це не жарти давно вже зрозуміло.

　 Навіть якщо я ніколи не зрозумію всього цього, але ось їхня сила, вона реальна.

　 Мені залишається тільки змиритися з фактом.

　 Навіть якщо я їх оцінюю, їхня сила все одно за межами розуміння.

　 Майстра [Оценка неможлива], а Ариїл [Воцінка заборонена].

　 За ці три роки я довела рівень оцінки до 9 рівня.

　 Результат того, що я весь час тримала її активною, як в тій раді, який дала мені Майстер, у черговий раз напившись вереск.

　 Коли майстер напивається, вона роздає якісь поради і розповідає про своє минуле.

　 Більшість chat - марні, але інший раз зустрічаються і корисні зерна.

　 Порада про Оценку, наприклад. Майстер часто розповідала, що її життя не раз було врятоване цим умінням.

　 Тому я намагалась тримати Оценку постійно увімкненою, як казала Майстер.

　 Я думала, що моя голова вибухне.

　 У мене були жахливі головний біль, і я все одно не могла тримати оцінку ввімкненої постійно.

　 Може, через те, що я наполегливо пояснювала себе таким чином до кінця, я отримала новий досвід розширення Божої влади, але в той момент, у мене вже майже знепритомніла свідомість, так що мені було не раніше.

　 Оскільки я продовжувала так вести себе, то змогла підняти навички до 9 рівня за такий короткий час - 3 роки.

　 Правда я чула, що майстер підняла Оценку до 10 рівня менше ніж за рік, але з нею і порівнювати не варто, вона взагалі дивна.

　 Напевно я зрозуміла тільки половину з тих історій і порад які давала Майстер.

　 І це не тому, що вона брехала, але через те що половина з того, чого вона говорить, виходить за межі розумної.

　 Щось на зразок того, щоб купатися в лаві для піднімання Спротив до вогню або піднімати навички, тримаючи їх безперервно включеними.

　 Хоча Майстер і каже: "Спробуй це", але таке може зробити лише сам майстер.

　 Великий Лабіринт Елро подібний до природних кордонів з організацією Демони.

　 А оскільки я не можу займатися такими абсурдними методами піднімання свого рівня як Майстер, я там напевно не виживу.

　 Я не знаю, скільки разів я чула слова Майстра "Я думала що помру", коли вона розповідала про Лабіринт після того як напивалася.

　 Мабуть, вона в той час дійсно була на краю смерті.

　 Якщо так подумати, то мені пощастило.

　 Майстер допоміг мені вижити, хоча я мусила пройти через багато неприємних речей, але змогла стати достатньо сильною.

　 Напевно треба висловити свою вдячність з цього приводу.

　 Но, но!

　 Мені б хотілося, щоб вона припинила їсти мене по шматках, коли нап'ється!

　 Чому я повинна битися в смертельній битві кожного вечора?

　 Мало того, кожен раз програвати!

　 А вранці, здається вона все це повністю забуває!

　 Чому в моєму місті я боюся, що алкоголь — це найжахливіший підземелля, де не можна пити!

　 Хіба це не дивно!

　 Ох, ладно.

　 Якби не це, то можна було б щиро подякувати.

　 Хоча з'їдені частини потім і відновлюються за допомогою магії лікування, страх та біль, коли тебе пожирають живцем, нікуди не зникають.

　 Спочатку вона мене облизує, потім починає покусати і вушка стають міцнішими.

　 За що мені це?

　 Останнім часом, коли вона наїдається, у мене таке відчуття що вона забуде зупинитися і з'їсть мене повністю.

　 Якби Аріел не ставила Бар'єр, готель був би знищений під час наших жорстких нічних бітів.

　 Цікаво, а це взагалі бітовою назвати можна?

　 Я все ще 1-го рівня.

　 І ось так продовжуючи свою подорож, ми нарешті досягли території Демони.

　 Я пішла разом з Аріел і Майстром, хоча інколи мені хочеться все кинути. Але я вирішила піти на територію демонів.

　 Так, я перестала думати категоріями людей/демони.

　 Оскільки я знаю, що не належу ні до людей у цьому світі.

　 Оскільки я добилася туди, то можу вижити на території демонів.

　 Таке у мене відчуття.

Інтермедія. Список промов короля Демонів Адміністратора

　 Повноч першого дня після вознесіння Шіраорі.

　 - Ти мене чуєш?

　 - А? Щодо паучка?

　 - Схоже, що чуєш. Я так і думав, якби не вийшло, то я б занепокоївся. Я можу з тобою контактувати так щодня?

　 - Так, звичайно. Краще підтримувати зв'язок один з одним.

　 - За мою відсутність вона ж нічого не наробила, вірно?

　 – Хмм.

　 - Тільки не кажи, що накоїла?

　 - Хмм, ну. Можна і так сказати, я думаю?

　 - Що вона наробила? Кажи!

　 - Ага, ну. Це довга історія, спробую розповісти, так що слухай не перебиваючи, гаразд?

___

　 - Іншими словами, ви захистили реінкарновану релігію Божественного Слова і вбили ельфів?

　 - Саме так.

　 - Раптом. Я думав, що їй на всіх крім себе плювати.

　 - Широчка взагалі хороша дівчинка. Тільки її дії не завжди зрозумілі і не всі можуть бути пояснені логічно.

　 - Ось у цьому і проблема.

　 - Саме так.

　 - Ситуація зрозуміла. Як це не дивно, але вона все зробила правильно. Я сам поговорю з ельфами та релігіями Божого Слова.

　 - Я можу на тебе розраховувати?

　 – Ох. Не думаю, що отримаю виснажливу відповідь.

　 - Ага.

　 - Я повинен спробувати, просто на всяк випадок, але не думаю, що з цього щось вийде. Продовжуй спостерігати.

　 - Поняла.

　 - Тоді, на сьогодні все. Я зв'яжуся з тобою в той же час завтра.

　 - Ага, ага.

　 Одна з промов через рік

　 - Знову п'є алкоголь?

　 - Угу. Рознесла все в готелі.

　 - Вот блін. І чому все так вийшло?

　 - Ну, думаю в цьому винен Куро, який показав Широчці, що алкоголь смачний.

　 - Емм. Неважливо, може тоді не будеш давати їй алкоголь і все буде нормально?

　 - Ти хочеш, щоб я зробила щось таке страшне? Чому-то мені здається, що Широчка без роздумів просто прикінчить мене, щоб отримати його. А тобі?

　 - Саме так. Вона це може.

　 - Справді? Саме тому, щоб зберегти своє життя, я і не можу не давати їй алкогольного напою.

　 - Тоді спробуй звести руйнування до мінімуму.

　 - Звичайно, мені й самій не хочеться привертати увагу.

　 - Сподіваюся на тебе.

　 Одна з промов через два роки.

　 - Так, і що далі було з картами?

　 - Я вирішила їх забрати.

　 - Зрозуміло. Якщо все так, то вона влізла у зону відповідальності D?

　 - Швидше за все. Хоча вона періодично десь раптово зникає, я не думала, що до Д.

　 - Щось готує?

　 - Голосую за те, що нічого.

　 - Можливо, вона ходила до Д. Тому будьте обережні.

　 - Хоча я це й так знала, але хіба D не вражаюча?

　 - Так, можна сказати, що порівнюючи мою силу і силу D, я не зміг би перемогти її навіть якщо земля та небо поміняються місцями.

　 - Так крута?

　 - Ага. Не важливо, що я зроблю, але якщо вона вирішить, я нічого не зможу зробити. Ось так.

　 - Пече.

　 - Але вона рідко втручається. Якщо тільки не відбувається щось визначене.

　 - Упевнені?

　 - Хтось зачепив її родичів.

　 - А?

　 - Д не прощає тих, хто покуштував на її родичів. Вона завжди змушувала ворога заплатити за це. Тож, коли D сказала що хоче зробити її своїм родичем, вона дала мені чіткий сигнал. Здається, її поведінка їй подобається.

　 - Зрозуміло.

　 - Що ж до мене, я не планую втручатися, але просто буду страховкою. У що це все виллється в майбутньому? Можливо, нам доведеться з нею зійтися в бою.

　 - І що ти збираєшся робити?

　 - Я пройду свою дорогу до кінця. Навіть якщо D потім мене вичетне на порошок.

　 - Впертий.

　 - Я знаю.

　 - До речі, може з'явиться у нас? Може ти зможеш зняти прокляття з карт. І потім, мені не хочеться тримати у себе таку небезпечну річ, я б тобі їх віддала.

　 - Розумію. Прийду як тільки звільнюся.

　 Одна з промов третього року

　 - Ще одна фабрика, що не працює.

　 - І скільки їх всього?

　 - Дві працюючих і сім мертвих.

　 - Чи мені так добре відводили очі, чи то люди які займалися їх укриттям були шалено талановиті.

　 - Мабуть, і те й інше. Гаразд не працюють, але три діючі споруди. Я не можу пробачити цю помилку.

　 - Це неприємно, але це не те, що можна потягнути самотужки. Все-таки, ми ходили по всьому світу знищувати ці фабрики після встановлення системи.

　 - Або може саме через шуми, які ми створюємо, вони і змогли укрити ці споруди так добре.

　 - Ти думаєш, їх створили вже після встановлення системи?

　 - Можливо. Дуже можлива можливість.

　 - Все марно.

　 - Ага.

　 - Коли буде кінець пошуку?

　 - Хотілося б все прокрутити протягом трьох років, але оскільки я хочу бути обережним і переглянути всі закоулки, то поспішати не варто.

　 - Верно. Розумію. Навіть якщо це триватиме багато років, коли буде знайдено будівельну споруду, то вона затрачає на неї весь свій час.

　 - Звичайно, я розумію.

　 - А як щодо зібраних ядер?

　 - Енергія з них повільно передається світом. Повертати її швидко буде небезпечно.

　 - Зрозуміло. Якщо хтось десь не поглине її раз і не стане Богом.

　 - Тільки вона змогла це зробити. Навіть я такого не можу. Якби це було так просто, то вже б народилося ще три Бога.

　 - Ага. Якби так було просто, то Потімас став би їм ще дуже давно.

　 - Оскільки він намагався це зробити і у нього нічого не вийшло, ми й опинилися в такій ситуації.

　 - У той момент йому просто треба було здохнути.

　 - Згоден.

　 - Цікаво, чому Широчки отримали таку неймовірну річ?

　 - Взагалі-то це неможливо, тут є кілька нюансів, але точну причину я все одно не знаю. Мало хто з них знає такі речі.

　 – Широчка нестандартна?

　 - Як ти думаєш, можна когось, хто став Богом за рік, назвати стандартним?

　 - Ні.

　 - Можливо щось у ній таке і привернуло D.

　 - Ага, за нею цікаво спостерігати. І від неї суцільні проблеми.

　 - І це теж можливо.

　 - Ми збираємося зараз увійти на землі демонів, так що можливі неприємності.

　 - Тримай її на короткому повідку.

　 - Якщо зможу, не можу нічого обіцяти.

　 - Це якраз зрозуміло.

Інтермедія. Тато і Адміністратор

　  - Так, і що привело вас сюди на цей раз?

　 Я запитав, хто стоїть навпаки.

　 - Я хотів би почути що там за історія сталася в королівстві Саріера.

　 А навпроти стоїть чоловік чий тіло повністю закрите чорною бронею, Чорний Дракон, який є адміністратором, і спокійно собі говорить.

　 Історія в королівстві Саріера?

　 Я не думав, що він турбується війнами людей.

　 Навіть коли йдеться про релігію Богіні, або навіть про народи, які поклоняються їй як матері.

　 Тоді його цікавить не війна.

　 Що могло зацікавити людину або те, що вона хоче знати.

　 Тоді, швидше за все проблема в монстрі на ім'я Кошмар Лабіринт, так?

　 - Хочете дізнатися про Кошмара, який раптом прийшов на поле бою?

　 З цією персоною не варто ходити навколо та близько.

　 Я запитав прямо.

　 - Ні. Те, що я хочу дізнатися не стосується цього.

　 Однак... Мої сподівання відрізнялися від моїх.

　 Але, навіть якщо б я почув те що очікував, я все одно не знаю що говорити.

　 Що це за звір такий, Кошмар? Я ж і сам не знаю.

　 Незрозумілий монстр з'явився раптово у Великому Лабіринті Елро, і перетворив війну з королівством Сариера в повний хаос.

　 Мало того, цей монстр мабуть досяг рівня Правителя і явно був ворогом стародавньої Божественної звірини.

　 А ще, ймовірно, він живе де-небудь і досі.

　 Не думаю, що того, кого не змогла вбити магія стародавнього Божественного звіра може убити чари людей.

　 Хоч публічно оголосили, що він був відбудований могутнім духом Героя і великою магією, то правдоподібно Кошмар не загинув, але сховався.

　 Хотілося б, щоб старий Божественний звір його прикінчив, але сподіватися на це не варто.

　 Треба придивитися до мага, що привів Героя назад.

　 Судячи з промов, в той момент коли вдарила магія, нікого крім Героя і Кошмара поруч не було.

　 Так що навряд чи хтось ще міг втрутитися і витягнути Героя за останню секунду.

　 А значить, це ймовірно проробки Кошмара.

　 Я не знаю, навіщо йому рятувати Героя, по суті ворога, але якщо припустити, що він привів Ґероа до магу, то всі кінці сходяться.

　 І хоча мені хотілося отримати більше інформації про мага, але імперська контррозвідка біде.

　 Все, що вдалося з'ясувати - це найсильніший маг в імперії.

　 Так що вбивць до нього не пошлешь.

　 Я не можу сліпо ослабити силу людей.

　 Виходить, що максимум що можна зробити - поки встановити за ним стеження і під час бійки з демонами витягнути його на передову в. Так чи що?

　 І навіть це вимагає великих зусиль.

　 Це може бути небезпечно, але якщо не робити різких рухів, то мусить статися.

　 Навіть якщо просто вдасться витягти Героя з його лап, то одне це вже буде відмінно.

　 - Здається, твоя голова як завжди сповнена думок.

　 - Ой, прости. Я постарів, а погані звички залишилися. Добре б знайти хорошого лікаря.

　 аби змінити тему.

　 Оскільки у мене є Прискорення мислення, то зазвичай мої роздуми не помічають, але з цією істотою це не пройде.

　 Взагалі-то у мене є одна погана звичка - збиватися з думки і потім безпечно про неї забути.

　 А якщо скажеш, що думаєш, то почуєш кваліфіковану відповідь - вся річ у тому що навіть розмовляючи накоротці не можна видавати себе.

　 Після того як я вивчив Прискорення, брехня стала легшою. Плачливо загалом було.

　 Упс.

　 Знову мої думки попливли не в той бік.

　 - І так, що ж від мене хоче дізнатися пан Чорний Дракон?

　 - Здається, ти приділяєш увагу викраденню дочки лорда Керен, чому вона тобі?

　 Він відповів на моє запитання миттєво.

　 Що це означає?

　 Що ж таке...

　 Він просто про щось здогадається щодо дочки Керен? Чи, може, прийшов дізнатися про мої наміри, знаючи все?

　 Краще вважати що останнє.

　 Тоді треба говорити дуже обережно.

　 - Ця дівчина наслідниця крові Керен. Коли я хотів зупинити її втечу, що могло перешкодити моїм майбутнім планам, ми зазнали нападу невідомої групи, і загін мене поніс серйозні втрати. Після цього я не знаю, що сталося з дівчиною.

　 Ну, що ти відповіси на це?

　 - Зрозуміло. Я чудово все зрозумів.

　 І зараз же різко зріс тиск навколо мене.

　 Вся магія, яку ти ніколи не сплутав, зависла навколо.

　 - Якщо твоя позиція така, то у мене теж є думка.

　 Я стиснув у кулак раптом спітніла долоню.

　 Не те щоб я не зрозумів... Повільно розліпив губи:

　 – Ну і? Припустимо, якщо пан Чорний Дракон так розлютився через це я не буду нікого вистежувати.

　 - Дустін. Це і є твоя відповідь?

　 Тепер ліпше говорити, читаючи кожне слово.

　 – Да. Моя відповідь, все заради життя людей.

　 Якби хтось інший слухав цю розмову - він б не зрозумів нічого, не знаючи всієї підпілля.

　 Ну а той, кому це адресувалося, зрозумів все.

　 - Зрозуміло.

　 Чорний дракон тихо прошепотів і покинув крісло.

　 - Я тебе попереджаю. Не варто їх чіпати взагалі.

　 - Ваше попередження я серйозно.

　 - Але навіть після цього не зупинишся, вірно?

　 – Ну, майбутнє покаже.

　 Чорний Дракон доторкнувся рукою до дверей

　 - Ти не зупинишся. Скажу тобі одну річ. Зовнішній Король демонів не знає пощади. Доклади всіх сил, щоб людство не було знищене.

　 Сказавши ці зловісні слова, Чорний Дракон зник за дверима.

　 Я весь вкритий потім.

　 Фух.

　 Звичайно знаючи його, він швидше за все не вбив би мене прямо на місці, але в мене всі підживки трясуться.

　 Ось тільки, чи сказав я йому щось, що відкриває мої плани?

　 Чорний дракон точно знає про реінкарновані.

　 Коли він говорив про "Ніх" він ймовірно мав на увазі реінкарнованих.

　 Мало того, він прийшов до мене.

　 Що це означає?

　 Крім того, "тодішній" Король демонів?

　 Не тільки Герой, але ще й Король Демони помінявся?

　 Це погано.

　 Як же мало інформації

　 Хоч я люблю говорити, що моя мережа шпигунів найкраща з тих, які є у людей, але цього недостатньо.

　 Треба покращити збір інформації, придумати що протиставити ельфам і продовжити пошуки пропавої дочки Керен.

　 Схоже, доведеться зайнятися дуже багатьом.

Без 7. Створення магічної зброї

　 Весь свій час я проводив, створюючи зброю - до тих пір, поки у мене вистачало мани, і вміння "Складання зброї" досяг десяти рівня.

　 У той же момент вміння еволюціонувало на вищій сходи.

　 І став називатися "Складання магічної зброї".

　 Вже по одній назві ми розуміємо, що це вміння дозволяє надавати ще один ефект створеній зброї.

　 Ось тільки операції обмежені і єдине, що я можу на 1 рівні це додавати лише один з п'яти ефектів.

　 Ці ефекти: Божественний захист, додавання елементального урону, аномальна атака, автопочинка і автоматичне відновлення.

　 Божественний захист створює захисні здібності людини, яка має цю зброю.

　 Трохи піднімається опір елементальному урону і аномальним атакам.

　 Хоча цей захист постійно діє і не вимагає ані манів, ні стаміну, але ефект слабкий.

　 Елементальний урон, як і показують звання, може додати атаку певного типу до атаки зброї.

　 Вірш не вибирається, а активується з тих атрибутів до яких схильний носитель, крім того ефект споживає ману людини, яка використовує зброю.

　 Аномальна атака майже те ж саме, тільки замість мани споживає стаміну.

　 Автопочинка відновлює з часом міцність зброї.

　 Ні мани, ні стаміні.

　 Хоча це просто, але дуже корисно для всіх, хто бажає постійно користуватися тією самою зброєю.

　 Останнє, автоматичне відновлення - це щось на зразок комбінації навичок автоматичного відновлення хітів і прискорене відновлення мани.

　 І нехай стаміну не відновлює, але й не потребує її.

　 Ефект нижче ніж у навичок, але якщо плюситься до них на додаток, то швидкість відновлення трохи піднімається.

　 Хоча це й трохи неправильно називати це магічною зброєю, але не варто недооцінювати.

　 Якщо потрібен урон, тобто можливість додати елементну або аномальну атаку.

　 Якщо потрібно захисту, то це є божественний захист.

　 Якщо потрібно боротися, довго зберігаючи магію, то автоматично відновлення

　 Якщо важливо підтримувати зброю в доброму стані, то Автопочинка.

　 Оскільки ефекти прості, то й можливості необмежені.

　 Правда, є і проблема.

　 Вбудовування спеціальних ефектів потребує ману.

　 І чим сильніший ефект, тим більше потрібно магічної сили.

　 Це важливо, бо також виробляються маніпуляції на зброю.

　 І зброю можна зачаровувати тільки в момент створення.

　 Після створення зброї жодними чарами її не можна надати.

　 Ось і виходить, щоб створити зачаровану зброю, потрібно використовувати те кількість мани, яке залишилося після створення самої зброї.

　 А мана не нескінченна.

　 До цих пір я вкладав усю свою ману у "Збудова зброї", щоб створити найкращу зброю.

　 Але тоді я не зможу додавати в зброю особливі здібності.

　 До того часу, поки моя мана обмежена, я можу або зменшити якість зброї, щоб накласти спеціальну здатність чи зробити хорошу зброю, але спеціальну спроможність буде абсолютно ерундовою.

　 І вибрати треба щось одне.

　 Хоч моя мана і непогано виросла, але досягти оптимального результату відразу в обох напрямках я не можу.

　 Я еволюціонував в Шамана Гоблінів.

　 Результат моєї прокачки укриття Буїром.

　 Буїрем приборкує монстра і приводить його до мене, після чого я його вбиваю.

　 Приборканий монстр не може вдарити у відповідь, навіть якщо я його атакую.

　 І я продовжую бити його до тих пір, поки він не помре.

　 Так мені дали можливість безпечно вбивати монстрів вище себе рангом, і прокачати свій рівень.

　 Коли я досягнув 10 рівня і був готовий до еволюції, Буїрам наказав еволюціонувати в Шамана.

　 Щоб збільшити мою ману.

　 Шамана має більше статусу на магію, і мани в нього більш ніж інші гілки еволюції.

　 Отже, для того, хто займається створенням Оружії, це можливо єдиний правильний вибір.

　 Якість зброї створеного за допомогою вміння "Збудова Оруза" росте в залежності від кількості вкладеної мани.

　 Чим більше мани, тим краще зброя.

　 Ну, оскільки я не маю обмежень, мені потрібно самому вибирати скільки керувати зброєю, а скільки можливостей.

　 І те непогано, мені наказали тільки "створювати зброю".

　 Не кажучи, що потрібно більше зброї.

　 Якщо знайдеться якийсь ефект з "мед'ячою послугою", можна буде і його додати.

　 Після еволюції в Шамана мої бойові здібності виросли, саме собою раз мій рівень виріс.

　 Всі показники виросли, а навички відточувалися як ніколи раніше.

　 Але шанс втекти від Буіріма все ще немає.

　 Я вивчив мову.

　 Це виявилося досить легко.

　 Адже я вже навчався мови гоблінів раніше, крім того, хоча я не розумів, що Буїрам говорив, але зміст його наказів зрозумів.

　 А втім, для того щоб виділити потрібні слова, недостатньо було часу.

　 Хоча є ще купа слів, яких я не розумію, так що сказати, що я вивчив мову в досконалому стані, не можна.

　 Ну, з огляду на те що спочатку я навіть не міг зрозуміти, що з двох слів "Буїрим" або "Капітан" є ім'ям, то можна сказати що прогрес великий.

　 Я вивчив мову, підслуховуючи і збираючи інформацію.

　 Це може бути корисним, якщо з'явиться шанс втекти.

　 Те, що мене турбує, це те, як Буїрім кудись поспішає.

　 Здається, Буїрим з величезної країни, щось на зразок імперії, був там генералом і займав відповідне положення, але потім зробив помилку і був висланий сюди.

　 А зараз він збирається взяти долю у свої руки і повернутися незабаром додому.

　 Хлопче, ти так поспішаєш повернутися до себе на батьківщину.

　 Це твоя помилка. Як і помилка, зроблена колись.

　 Можливо це і не дає мені поки шансів на втечу, але може тут і криється вразливе місце Буіріма.

　 Я хочу збирати інформацію.

Кров 22. Демони...

　 Ми увійшли на територію демонів.

　 Більше того, запитто як до себе додому.

　 Звичайно, ми не перейшли кордон безпосередньо.

　 Територія демонів межує з імперією і скрізь понатикани форту, так що перейти кордон звичайній людині не легко.

　 Щоб дістатися з території людей на територію демонів, потрібно обійти все це і пробитися через дикі місця, де нормальні люди не стримуються.

　 Місце, через яке ми пробиралися, це круті гори, які називають Горами Магії.

　 Піки найвищих гір піднімаються вище кордону хмар.

　 Мені відразу захотілося, щоб ця прогулянка поспіхом з полегшенням налегку припинилася.

　 Ні, правда.

　 Маршрут: ми заночували в руїнах села, по-моєму покинутою вже кілька років, потім з гори спустився дракон і Аріел пішла розбиратися, а потім Арілець та Майстер раптом дружно побіг від кумедного монстра схожого на мавпу.

　 Залишивши позаду Гори Магії, що були повні проблем, ми увійшли в країну демонів.

　 Якщо чесно, дорога сюди мене так вимочила, що я навіть нічого не відчула з цього приводу.

　 Можливо, причина також полягає в тому, що сцени життя майже не відрізнялися від тих, які я бачила на землях людей.

　 Все-таки, коли я говорила про землю демонів, я уявляла щось інфернальне, де все небо закрите хмарами цілий рік, моторошна атмосфера і трава не росте.

　 Але насправді - небо голубе, довкола зелених і чисте повітря.

　 Краса — це щось зовсім інше від того, що було на землі.

　 Гори Магії більше походили на землі, які відповідають демонам.

　 Здається, що на території демонів також є багато укріплень, аби відвернути вторгнення людей.

　 Пустий простір між фортами демонів і людей часто стає полем бою, а як ні круті — найнебезпечнішим місцем у світі.

　 Якщо ви побачите когось, хто просто йде по цій порожньому публіці, то його відразу атакують, мало того, кажуть, що сутички тут часто переростають у битви армій.

　 Майстер який все це почула, схоже засмутилася.

　 Мабуть, Майстер вважав Великий Лабіринт Елро найнебезпечнішим місцем.

　 Але судячи з веселих розповідей Майстра, тут явно буде безпечніше.

　 Після того, як я прокачала Оценку, я не використовую її на інших, але судячи за те, що я чула з розмов Майстра і Аріел, схоже рідко зустрінеш людину який зміг отримати статус вище 1000й оцінки.

　 Я погоджуюсь, що Лабіринт, де показники у монстрів в кілька разів вищі, можна вважати небезпечним місцем.

　 Але, чесно кажучи, мені важко визначити де небезпечніше, а де ні, оскільки бойового досвіду у мене немає.

　 Зараз ми перетнули Гори Магії і вже зайшли на землі демонів, проминувши форти, так що в цю небезпечну місцевість не заходили.

　 Я справді думала, що Майстер помчить туди, ну а раз я не палала цим бажанням, то мені полегшало, коли зрозуміла, ніби це неправильно.

　 Щоправда, замість цієї небезпечної порожнечі ми вирушили буреломами!

　 Я думаю, що найголовнішою причиною цього є те що тут немає форту ні людей, ані демонів, в тому, щоб будь-хто, хто спробує тут пройти, мати зламає шию.

　 Для нормальної людини все так і буде.

　 Оскільки Аріел і Майстер поїхали цим шляхом без роздумів, я просто пішла за ними, але якби я була з Меразофісом, то не знаю, чи змогла б я тут пройти або ні.

　 Якщо б ми не використовували постійно ясновидіння і простору Маневрування для орієнтування, то швидше за все ми б швидко заблукали.

　 А якби не заблукали, то Ариїл монстрів відразу б опинився би поруч.

　 Дикі монстри не наближаються тільки через її вміння залякувати. Аріел зникає, і це буде природно та ефективно.

　 А якщо говорити про мене і Меразофіса, чи впораємося ми з монстрами самі, то особливої впевненості у мені немає.

　 Монстри це такий противник, що завжди є ризик загибелі навіть для Майстра.

　 А я ще за всіма статтями до Майстра не досягла... ой ні, мені, чию то руку, то ногу постійно хтось відгризає, з такими монстрами битися просто неможливо.

　 З іншого боку я думаю, що такі могутні монстри, з якими у Майстра були важкі бійки, навряд чи зустрічаються на кожному кроці, ну а якщо це якась дрібниця, то може і я б викрутилася.

　 Ось тільки у всіх монстрів, яких я бачила до сих пір були високі показники.

　 Оскільки бували і моменти, коли Аріел вбивав їх раніше, ніж я встигала їх оцінити, я не можу сказати нічого точно, але ті кого я бачила, все були сильніше мене.

　 Монстри в цьому світі сильні настільки, що ламають весь баланс.

　 Я була здивована, що людей і демонів досі не вирізали.

　 А що сказати про демонів?

　 Скоро повинні дійти до міста демонів, і мені цікаво, вони сильніші за людей?

　 Оскільки їх називають демонами, то чи вони мають роги і все інше?

　 Можливо з крилами.

　 Шкіра блакитного кольору і кігті як у вампірів.

　 Може, я намалювала собі дещо лякаючий образ, але все одно цікаво.

　 Так ми і продовжували йти далі, поки я намагалася зрозуміти як виглядають демони.

　 Оскільки ми йдемо дикими місцями, то місцеві тут не видно, але ось з'явилося поле.

　 Нормальна дорога, по якій ми пішли далі.

　 Як же добре йти дорогою.

　 Як приємно, що не треба продиратися через рослини втрачаючи хіти на кожному кроці.

　 Я побачила людей, які збирали врожай.

　 О?

　 Люди?

　 - Аріел, тут люди, хіба ми не на землях демонів?

　 Цікаво, хто вони?

　 Мабуть, люди, які потрапили в полон і яких тепер тримають як рабів.

　 - Хм? Люди?

　 Секунду Аріел виглядала так, ніби вона не розуміє, про що я кажу, потім оглянулася навколо і на обличчі у неї зажилися ознаки розуміння.

　 - Ага, ось значить як. Для реінкарнованих слово демони має значення чогось диявольського. Зрозуміло.

　 Пробурчала Аріел сама собі.

　 Ем, це звичайно коментар, але можна і мені також зрозуміло пояснити?

　 - Вони все і є демонами.

　 Аріел сказала це штовхнувши пальцем в тих, хто працював на полі.

　 А?

　 Але вони виглядають точно як люди.

　 - Людей і демонів не можна відрізнити за зовнішнім виглядом. Вони виглядають однаково.

　 Э-эеээ.

　 Якого біса?

　 Я відчуваю себе засмученою.

　 Отже, земля тут зовсім не відрізняється від людських земель.

　 Адже між демонами і людьми немає різниці!

Кров 23. Здається, поступ в академії магії є обов'язковим після будь-якої реінкарнації

　 Ми досягли замку короля Демони десь через рік після того, як увійшли на землі демонів.

　 Хотілося б мені розповісти про щось цікаве, але все що я можу сказати - це що немає відмінностей від земель людей нема.

　 Взагалі ніяких.

　 Вулиці такі ж, ніяких відмінностей в архітектурі або їжі, так що відразу і не зрозумієш де ти зараз.

　 Оскільки це демони, я очікувала, що в них перемішано багато різних тварин та рас, але все не так.

　 Якщо щось змінилося, то тільки мова, якою всі розмовляли.

　 Але оскільки Аріел навчила мене раніше, то тут немає проблем.

　 Проблема в тому, що демони це просто окрема раса - немає нікого з рогами, хвостами або схожих на монстрів, як я собі пригадувала.

　 Тоді я вирішила, що серед демонів є хоча б вампіри, але виявилося, ніби їх не існує.

　 Так сказала Аріел.

　 - Минуло дуже багато часу з тих пір, як я бачила вампіра. Їх усіх знищили багато років тому.

　 Ось що вона мені сказала.

　 Це шокувало мене.

　 Отже, я і Меразофіс - єдині вампіри в цьому світі.

　 - У минулому один з вампірів став Королем Демони, і він став Великим королем демонів, якого пам'ятають як одного із великих досі, хоча минуло багато років. Ось тільки він був знищений Героєм, а потім на всіх інших вампірів відкрили полювання, завдяки чому вони взагалі зникли.

　 Аріель розповідав таку сумну історію, якось умудрялася залишатися веселою.

　 Аріел так давно не бачила вампірів, що ймовірність що вони десь вижили наближається до 0.

　 Якщо це не справжній предок, то їм потрібно пити кров, тому їм важко сховатися у відлюдному місці і говорити про окремих осіб, яких вони так довго не знайшли.

　 Цікаво, наскільки ж стара Аріел.

　 Ось чому я сказала, що демони є однією расою.

　 Хоч є ще гобліни, які співпрацюють з демонами, то вони не будуть називати їх біснуватими.

　 Одинокі так називають расу, яка виглядає як люди.

　 Якщо подумати, то зовнішній вигляд Аріел такий самий, як і в людей.

　 Ну, можна було здогадатися, що якщо Король демонів має вигляд людини, то і її піддані повинні бути такими.

　 Мені сказали, що це вірно лише наполовину.

　 - Я особлива. Хоча я виглядаю як люди і демони, але всередині мене немає нічого спільного з ними. Хочеш подивитися?

　 Оскільки вона в цей момент була злодійкою ухмілля, я обережно відмовилася.

　 За такими розмовами ми продовжували подорож по території демонів, зрештою досягнувши замку короля Демони.

　 У замку немає зловісного світла, навпаки - дуже гарний замок.

　 Назва "Замок Короля демонів" йому зовсім не підходить.

　 Довкола замку лежало місто, де життя схоже на задоволення.

　 Мої уявлення про зло і демонів трішать по швах.

　 - Ну що ж, якщо ми дісталися достеменно, то я думаю пора Софії відправитися в школу!

　 Сказала Аріел.

　 - Школа?

　 - Так, школа.

　 Школа.

　 Таке навіть у них є.

　 Демони ходять до школи.

　 Здається, мій образ "демонічного" отримав ще один удар.

　 - Я думаю, що Софії потрібно піти до школи, щоб навчитися жити в цьому світі. Адже весь час ти тільки і робила, що подорожувала без єдиного шансу чомусь навчитися. У тебе є знання з попереднього життя і я думаю все не так вже й погано, але по-моєму шкодити не буде якщо ти йдеш до школи та в цьому світі. І, звичайно ж, школа, яку я раджу, не звичайна. У демонів також є двіряни, так що я направлю тебе в академію, де вчаться благородні. Йде?

　 Здається у мене немає вибору, хоча вона і запитала "Йде?"

　 Звичайно в моєму віці не буде нічого дивного, якщо я піду до школи.

　 І потім, школа це не тільки місце навчання.

　 Дружба, яку ми маємо там, пізніше стане корисною. А ще там роблять перші кроки в адаптації до суспільства.

　 А коли я походжу до школи, де навчаються діти з двориків, то познайомлюсь із сановними демонами і стану їхнім колом.

　 Хоч усе це мине, все залежить від мене. Але я думаю Аріел намагається сказати мені - заклади собі фундамент майбутнього життя в країні демонів.

　 Якщо і буде з чимось проблема, так тільки з тим, що я не дуже вмію спілкуватися з людьми.

　 Але я все-таки теж дочка благородного, нехай вже і не дворянка.

　 Можливо, це ще одна можливість почати своє життя знову і забути про його минуле.

　 – Добре. Я піду до школи.

　 – Окей! Тоді я забираю Меразофісу, він стане працювати на мене.

　 - А?

　 Два голоси, мій і Меразофіса, змішалися.

　 - У школі немає потреби в слугах, а Софія хоч і моя протеже, але не дворик. Ти підеш до школи, як нещаслива і слуга тобі не довіряє.

　 Да ладно.

　 Я ж не знала.

　 Як же я без Меразофісу...

　 - Вооб...

　 - І я не приму відповідь "Узагальне-то я передумала"

　 Вона сказала це раніше, ніж я встиг вислуховувати свої думки.

　 Після цього ми з Меразофісом поділилися, не питаючи нашої думки.

　 У школі всі учні жили в гуртожитку, тож Меразофіс не міг там жити.

　 Так само, як Аріел з Майстром.

　 Хоча те, що тепер Майстер не буде намагатися мене з'їсти кожну ніч, і на краще.

　 Ситуація, де ніхто нікого не знає.

　 А я з самого народження тільки і робила, що блукала по всьому світу... Молода дівчинка, яка не має освіти чи жітеївської мудрості.

　 І навколо самих демонів - палаци.

　 Цікаво, чи зможу я це витримати?

　 1. Для позначення "демоонів" використано словосполучення "мазуку", тобто. Зілля або магічне плем'я. Ієрогліф he (Ма), означає магію.  Той самий ієрогліф також використовується у назві гір Магії (звання "Демонічні гори" рівносильно) і в багатьох інших випадках. Енергія М - ймовірно, з того самого рядка (тобто. Енергія).

Кров 24. Послідовність

　 Коли їм п’ять років, діти демонів потрапляють до академії.

　 Оскільки мені теж п'ять, то тут повна відповідність.

　 Період навчання у школі від 5 до 15 років.

　 Після закінчення школи учні можуть вибрати - або продовжувати навчання, що на Землі назвали б університетом, чи стати військовими птахами і самим шукати шлях у житті.

　 Людей, які йдуть до університету мало, більшість переважно відразу після школи влаштовуються кудись.

　 Оскільки кількість знатних у школі дуже велика, то після випуску вони в основному служать двореями.

　 Рогова система аристократії від найвищого до найнижчого: герцог, маркиз, граф, віконт, барон. П'ять сходинок.

　 Принців не існує.

　 Тому що найбільший - Король демонів, і вони стають незалежно від того, ким був раніше. А якщо престолонасслідження немає, то нема і принців.

　 Хоч я й чула, що королева демонів має дітей і родичів, але в основному вони стають герцогами.

　 Більшість з тих, хто носить ім'я герцога раніше були кимось із родичів Короля Демони.

　 Родинні зв’язки з колишніми королями демонів можна знайти навіть серед маркерів та графів, які були б досить популярними в історії шляхетних будинків.

　 З іншого боку, багато баронів вийшли з простолюдинів, і вони не мають нічого спільного із попереднім Королем демонів.

　 Сила в цьому світі це все. Якщо демон сильний, то отримати титул барона відносно легко.

　 Ось тільки і втратити його можна так само легко.

　 Титул, отриманий завдяки силі, легко втратити, якщо його сила зникла.

　 Навіть якщо демон на вершині успіху, то будь - яка проблема може докорінно змінитись.

　 Це нормально для лордів демонів.

　 Так що навіть герцогський будинок може розвалитися, опинившись він недостатньо сильний.

　 І сила - це не тільки вміння битися особисто.

　 Гроші, влада, політичні зв'язки і військова сила - це також сила.

　 Герцога не так легко штовхнути з Олімпу на відміну від барона, оскільки його сила копіюється поколіннями.

　 А якщо він не втримався нагорі, то нічого б не допомогло.

　 Все це мені розповіла Аріел перед моїм вступом в академію.

　 Мене половину вже прийняли, і для повного прийняття мені треба пройти екзамени.

　 Екзамени повинні показати мої знання, бойові здібності і т.д. і мені сказали, що навіть якщо результати будуть поганими, то мене не виженуть.

　 Тому я можу дозволити собі розслабитися.

　 Письменний іспит поділили з предметами.

　 Щодо знання мови - під час подорожі Аріел навчила мене читати і писати, і тут проблем не виникло.

　 Мова людей і демонів я знаю ідеально.

　 І математичні завдання я вирішую спокійно, оскільки вчилася в старшій школі на Землі.

　 Правда, одна проблема все-таки була - з історії, не вирішуючи ніяк. Я не знаю нічого.

　 Практична - з навиків, був легким.

　 Спершу мене запитали, які види магії я можу використати, і я чесно відповіла.

　 Магія, якою я можу користуватися - це магія Води, Ляда, Теней, Тьми, Ветра і Моління.

　 З Водяної та Льодови я можу використовувати високорівні закляття.

　 Оскільки магія Тьми - це еволюція магії Теней, то я можу використовувати 3 високорівні чари.

　 Це результат постійної тренування, яку мені влаштовувала Майстер протягом чотирьох років подорожі.

　 Оскільки на обличчі вчителя з’явилася недовірлива фраза, я показала йому магію.

　 Розірвати все навколо безглуздо і треба було тримати її під контролем, щоб не завдати великої шкоди.

　 Як результат мої магічні навички визнали.

　 Хоча мені треба було пройти екзамен бойових можливостей, він закінчився тоді, коли я одночасно активувала Бойову Магію та дух Боїв.

　 Я взагалі нічого не встигла зробити.

　 Що це за іспит, якщо вони нічого не побачили?

　 Принаймні зарахували мене без проблем.

　 Оскільки це школа для шляхетних, то новобранців небагато.

　 Близько 100 людей, яких поділили на три класи.

　 Перші три роки клас не ділять за здібностями, просто розкидають учнів як доведеться.

　 Оскільки я поступила вже після початку навчального року, мене призначили в найменший клас.

　 - Це Софія Керен, яка тепер буде вчитися з вами. Познайомтеся з нею.

　 Вчитель представив мене.

　 На мене схрестилося багато поглядів маленьких дітей.

　 Взагалі-то, якщо подумати, то вони всі одного віку зі мною, тобто діти.

　 До цього моменту мене завжди оточували дорослі.

　 Хоч Майстер і тих же років що я, ось тільки по зовнішньому вигляду цього не скажеш.

　 Після того як вчитель вийшов, мене засипали запитаннями.

　 Оскільки всі вони говорили одночасно, я не могла зрозуміти, що вони говорять.

　 Навіть мої п'ять відчуттів, якщо вони говорять по-різному, не можна зрозуміти.

　 - Ви всі, майте трохи спокою, ви ж палаци.

　 Раптом з'явився блондинистий красунчик і врятував мене. Принц з блакитними очима.

　 - Я Вальдо з герцогського будинку Д'Атмос. Якщо щось знадобиться, ти можеш покластися на мене.

　 Ха.

　 Він же просто дитина, нехай і добра.

　 Я крутіше і старше на порядок.

　 Можливо, я виглядаю дитиною, але всередині я старшокласниця.

　 А потім діти по черзі, яку влаштував Валдо, влаштували у свою чергу мені сеанс питань-відповів.

　 Моя легенда - я учениця особи, яка подорожувала світом.

　 Протягом довгого часу люди виконували публічну місію і тепер повернулись додому.

　 Я повернулася з нею.

　 Оскільки ця "Особа" дуже важлива, то я не можу розголошувати її особистість.

　 Взагалі-то це Король Демони, так що ніякого враніття.

　 Діти почали сміятися і дізнатися, що це за "Особа", і звичайно ж ніякої відповіді не отримали.

　 Наступне, що я сказала - я не дворянка.

　 Після того, як вони це почули, презирство почало витікати в повітрі.

　 А деякі з них дуже зраділи.

　 У цій школі дуже мало простолюдини.

　 А ті, хто сюди зумів поступити - талановиті.

　 Хоча взагалі-то у мене немає ніяких талантів.

　 Куди ж ти мене впіхнула, Ариел.

　 Коли я думаю про майбутнє, у мене зводить живіт, і тим не менш почала моє нове шкільне життя прямо як сир в олії.

Кров 25. Я прославилася справжнім героїнем, і стала причиною розриву заручин, але насправді я не помітила цього. І що мені робити?

　 Пройшло вісім років.

　 Як один момент.

　 Хоча я щодня переживала, чи зможу здобути освіту, але можна сказати, що змогла.

　 Да.

　 Все-таки я читер з народження.

　 Мене звільнили від магічних вправ у класі першого ж дня.

　 Мій опонент замість однокласників був учителем.

　 Правда, якийсь божевільний.

　 Перед початком тренування він сказав "Будь ласка, легше зі мною. Я серйозно", і почувши ці його слова, я трохи пригальмувала та почала чіплятися, після чого помітила.

　 Слабкий.

　 Ну, якщо він просив, я і атакувала вчителя магії, якій ще погано володіла.

　 Той вчитель, що був з маркизського будинку і магом першого класу, втратив свідомість.

　 У класі бою на мечах, все було те ж саме.

　 Спочатку я думала, що він заманює мене в пастку через те, ніби меч вчителя був такий повільний. Але потім зрозуміла: він бореться з усією силою.

　 Слабак.

　 Так що все закінчилося, коли я просто вибила меч з його рук.

　 Звичайно, це не означає, що вчителі були слабкими. Просто я, як сказано, невід'ємна.

　 А що щодо Аріел і Майстра, які легко зігнитимуть мене в баранячий ріг?

　 Чесно кажучи, школа нічому мене навчити не може.

　 Ну а те, що я навчала в академії, це природні науки і етикет.

　 Ну правда, це ж школа для двірян, природно тут є уроки по куртуазній поведінці.

　 А у мене манери такі... Загалом під час подорожі я здичала наполовину, що й поправлялася етикетами.

　 Завдяки їм я навчилась поводитись як леді, якщо не дивитися на неї.

　 Згодом Майстри почали періодично присилати накази.

　 Щось типу "Підійми уміння до рівня NN" або "Прокача показу до такого-то".

　 Оскільки я не знаю, що трапиться якщо в мене не вийде, то з розчаруванням виконувала все.

　 Вона стежить за мною? Оскільки у моїй кімнаті в гуртожитку ночує білий павук, я не впевнена ні в чому.

　 Я була в академії вісім років, і звичайно я подружилася з кількома людьми.

　 Першим був Вальдо.

　 Син герцога, який вчився в тому ж класі, що і я.

　 Він був справжнім принцом, який допомагав мені багато разів.

　 Ми здружилися, коли у відповідь на його допомогу я почала його навчати магії.

　 Наступним став учитель, Дюльтрис.

　 Це той самий вчитель, який бився зі мною в треніровій битві.

　 Він якось несподівано приєднався до мого заняття з Вальдо, і відтоді був на них завжди.

　 Правда він завжди на заняттях виглядав млявим, але це все через те що весь свій час замість сну він витрачає на дослідження магії.

　 Третьим був Кара.

　 Він з герцогського будинку, за статусом рівний Вальдо, так що вони стали один одному суперниками.

　 Ну а раз я була пов'язана з Валдо, то природно часто контактували і з ним, і якось непомітно ми подружилися.

　 На відміну від спокійного і криво чистого Вальдо, він завжди шумний - витрати вибухового характеру.

　 Четвертим став Нітара.

　 Він народився в сім'ї графа, але здається збирається піти до армії під початок свого старшого брата - командуючого війська, і кажуть, у нього талант до магії не менший ніж у брата.

　 Я так здивувалася, коли він несподівано запропонував мені перший раз на зустріч магічних поєдинок.

　 Коли я вдарила блискавкою, то доповнила мої заняття магією ще одним учнем.

　 П'ятим був Шіві.

　 Паренек з баронського будинку, він ріс, спрагаючись і набився до мене в підмайстері.

　 Сім'я Шіві тільки недавно стала баронами, і якщо він не зможе досягти успіху в армії короля Демонів, то у майбутньому його баронство може розчавити як дим.

　 Так що він був готовий схилити голову навіть перед простолюдинкою, у якої не було ніяких титулів, крім того, він завжди йшов до результату не думаючи про методи які використовує.

　 Гм.

　 Я оточена самими хлопчиками.

　 Мало того, всі вони красуні.

　 Через це дівчата кидають на мене заздрісні погляди, і відмовляються дружити зі мною.

　 І чорт візьми, зараз це вилилося ще в одну проблему, що розгортається прямо переді мною.

　 - Фелміне, я розриваю нашу заручину!

　 Валдо сказав це школярці.

　 Фелміна - наречена Валдо, а також дочка Маркіза.

　 - Можу я дізнатися причину?

　 - А ти сама не розумієш?

　 Прости.

　 Я ось наприклад теж не розумію.

　 Навіщо мене сюди покликали?

　 І чому тут не тільки Валдо, але й інші хлопці зібралися?

　 - Ти затіяла травлю Софії, але цього мало, ти навіть спробувала її вбити. Докази вже зібрані.

　 А?

　 Травля? Убивства?

　 Про що це вони?

　 - Софія, адже ці солодощі тобі презентувала саме Фелміна, так?

　 - Так.

　 Те, що Валдо тримає в руках, я дійсно отримала від Фелміни.

　 Вона роздавала ці солодощі всім дівчатам у класі і я отримала свою порцію.

　 А потім, Валдо відразу забрав їх у мене, але що в них не так?

　 - У цукерках купа отрути. Якби Софія їх з'їла, то могла б померти.

　 Отрута?

　 Ну, оскільки у мене є обнулення аномальних станів, то така річ, як отрута на мене не діє.

　 - Крім того, нещодавній вибух у класі. Це ж теж твоїх рук справа? Ти намагалася уявити це як нещасний випадок, але насправді планувала вбити Софію. Правда все обійшлося невеликим пораненням, тому що Софія в останній момент змогла вийти з зони ураження, але якби вона опритомніла у центрі вибуху, що б було?

　 А? І нещодавній вибух у класі?

　 Взагалі-то, хоч я на інстинктах і ухилялася від нього, але навіть не зроби я цього, хіба сильні пошкодження він би наніс?

　 Хай би руку відірвало, це не таке вже велике пошкодження, щоб заглянути на нього увагу.

　 - Крім того, було ще багато інших випадків. І всі докази вели до тебе. Ти все ще плануєш замикатися?

　 Вальдо кинув пачку аркушів в сторону Фелміни.

　 Фелміна вся різко збліднула.

　 - Твоєму батькові повідомили. Там все і обговориш.

　 - Ні, ні, чому! Чому саме вона!

　 - Тому що... Я не знаю чому.

　 А?

　 Все скінчилося?

　 О?

　 Після цього Фелмін покинула школу.

　 Ну, оскільки я не помічала цих дрібниць і все вирішилося само собою, то цікаво, чи це справедливо?

Кров 26. Кров фонової служби

　 Настав час, коли школярі вирушають у похід по найближчому лісі, щоб знищити монстрів і підняти свій рівень.

　 До цього моменту Майстер забороняла мені це, але в цей раз дозвіл мені було дано, так що я теж беру участь у поході.

　 Місце призначення - ліс, що знаходиться у двох днях шляху від замку короля Демони.

　 Там живе багато низькорівних монстрів, і це чудове місце для учнів, щоб полювати.

　 Звичайно ж, оскільки це реальний бій, і все може піти не так, як планується, то не варто бути безпорадним покладаючись на низький рівень монстрів.

　 І ось, я стою перед лісом, в розгубленості, яку не перекриває навіть очікування подій.

　 У мене огидні спогади про подорожі лісами.

　 Все-таки більшість часу у своїх подорожах мені довелося провести саме в лісах.

　 Ці болючі спогади несподівано з’явилися.

　 Хоча в той же час я відчуваю і якусь ностальгію.

　 Але найбільше я радію, нарешті я зможу битися.

　 Просто сама думка про боє настільки заводить мене, що обличчя горить рум'янцем.

　 Від самого народження і до цього часу я не брала участі в теперішньому бою.

　 Були звичайно побиття Майстром і тренуючими бої в школі.

　 Але побиття Майстра не є нормальним боєм, а тренування в школі — навіть грою.

　 Це все не дотягає до того рівня, коли ставка в бою - твоє життя.

　 Я буду битися.

　 Своїми руками.

　 Просто уявіть собі, що моє серце починає битися швидше.

　 Це мабуть через те, що я вампир.

　 Інстинкти вампіри хочуть бою і крові.

　 І ось чому, після того як я увійшла в ліс і вбила свого першого монстра, мене охопило таке розчарування.

　 Слабкі.

　 Хрупкие.

　 Я давлю їх як мух.

　 Це не бій.

　 Але я вперше у своєму житті отримала досвід, і мій рівень виріс.

　 Коли я сказала, що мій рівень став другим, у хлопців які стояли навколо витягнулися обличчя від здивування.

　 Я сказав щось дивовижне?

　 Найдивовижніше, що в той момент коли я підняла рівень, все моє тіло засяяло, і моя стаміна відновилася.

　 На відміну від хітів та манів, методи відновлення стаміни дуже обмежені.

　 Здається, піднімання рівня відновлює стаміну.

　 Коли я сказала про це, мені повідомили, що стаміна при піднятні рівня не відновлюється.

　 Я що, особлива? Так дивно.

　 - Софія, пора закінчувати. Інакше ми знищимо всіх монстрів у лісі.

　 Сказав вчитель Джеґльріс, щоб зупинити мене.

　 Мій рівень виріс до третього, і оскільки мені не цікаво продовжувати тиснути всяку дрібницю, я погодилася.

　 - А я нікого не зміг знайти.

　 - Заспокойся. У мене те ж саме.

　 - Я прийшов сюди підняти рівень, а в результаті - нічого.

　 - Нічого не зробиш, бо Софія сама їх всіх покрошила.

　 Хоча хлопці схоже чимось засмучені, мені без різниці.

　 Вони, звичайно ж, непогані друзі, але не мої суперники.

　 Тому я не можу задовольнити свою спрагу.

　 Виходить, що мій рівень став ненормальним за останні кілька років.

　 Чи є взагалі хтось сильний, хто зуміє битися зі мною один на один?

　 Якщо я піду до Великого Лабіринт Елро, про якого розповідала Майстер, може бути там я зможу знайти гідного противника?

　 Мої думки потекли в небезпечному напрямку.

　 Мабуть, я втрачаю відчуття небезпеки через запах крові.

　 Ніколи не думала, що я так повернута на битву. Перший раз за собою таке помічено.

　 У той момент, коли ми зібралися піти, і сталося дещо.

　 Вдалеку пролунав крик.

　 Напевно це один з учнів які зараз у лісі.

　 Тоді з кимось із учнів сталося щось неприємне.

　 Хлопці всі рвалися в ту сторону звідки почули крики.

　 Хоча це і приємно, що вони кидаються комусь на допомогу без роздумів, але в той же час мені здається, ніби ситуація тільки погіршиться.

　 І хоча це нерозумно, я не можу їх відпустити.

　 Я вирубала їх, напивши зі спини.

　 Вибачте.

　 Але якщо вони підуть туди, то точно помруть.

　 Той, хто виганяв цей крик, вже мертвий.

　 Я відчуваю це за допомогою почуття Присутності.

　 І рівень сили ворога схожий на те, що я відчувала за допомогою почуттів Присутності у Майстра і Ариїл.

　 Я сховала хлопців у безпечному місці і почала рухатися до місця небезпеки.

　 Навіть я сама розумію, що роблю неправильно.

　 Противник дуже сильний, судячи з того що я відчуваю за допомогою уміння.

　 І все одно, я посміхаюся.

　 Ах, нарешті бій.

　 Переді мною велика небезпека, а я відчуваю радість.

　 І рвусь їй назустріч.

　 Море крові навколо.

　 Частини тіла настільки перемішані, що вже важко зрозуміти, чиї це рештки.

　 Можливо серед них є хтось з моїх знайомих, і все одно в моєму серці радість.

　 [Демон 49ур ім'я Ворота]

　 Стан:

　 16077/16077 (зелена)

　 (Синя)

　 СП: 15755/15 755 (Желлтая)

　 : 15791/1507921 (червона)

　 Середня атака: 15888

　 Середня охорона: 15823

　 Середня магія: 17760

　 Середня опірність: 17808

　 Середня швидкість: 15773

　 Навички:

　 "Високошвидкісне відновлення мани 10ур.", "Велике зниження споживання маніпуляційного використання мануфакціона," "Чувство магії 10ура". "Справа зачарування магією 2вр.), "Загальна маніпулювання чарівником ворожої чаклунки 2.1 р., Боженя бойового війська 1ур-11." 1ур., Бог мечів", "Висилляна розрубка 10ур.), "Укріплений удар 1ура.", « Покращене проникнення 3ури". "Стривожене оглушення 9ур .."," "Велика збільшеність масштабного знищення (1вроку); "Бросок 10ур...", Атака моління 2-3 джментіюрут", 'Пихокініз 7юрс." Коригування ймовірності 1ур., "Тіран 3р". (Чуповість присутності 4ури", Архидемон), "Злоба трив'ярд.", "Огнена магія 10ур; Могилія полум'ї 6ур ..", 'Магія блискавки 10ер." "Смагиття світла 6.", « Магорія лікування 8ур... [криція] », "Могариє протистояння засідаючої магії 10урсе.) "Коль Демосеми чотири",“ Сладання 4. "Великий опір оглушенню 5ур.", "Спротивлення полум'я 2ур., Спірування води 6ура.), "Поборчення льоду 9ур". " Протистояння штормові 1ур..." "Зоряний наступ на землі 5. Світиль No5-3; "Уступання блискавки 2.", « Контролювання світла 2ур », "Гоборонування сонця дев'ятирс.) Охолодження темряви Суворення алового атакам 4. 7ур.", "Виявлені п'ять відчуттів 3ур., Покращання чутливості 3." "Розширення божественної області 4ури". "Святкуюсі 10ар.), "Добрий рух десятинуру », "Удосконалі небеса 10ура...", « Сильна небеса 10ур ..", 'Тойість 10.р." "Нариси - це 10ер. ’, "Дитова зброя 10урс.)

　 Рахунок навичок: 0

　 Назва:

　 "Вбивця союзників", "Більник родичів, "Правитель гніву", 'Убийца господарів"," "Викрадений людей", « Вбиватиме жах », "Перелюблю людину дракона), "Завойовник ”, "Кращий вбивця демонів",„ Убійцо монстрів ’, "Справильниця духів".

　 Там стояв ДЕМОН.

　 Інакше не назвеш - з двома рогами, які стирчать з голови, і крім того просто з фізичним почуттям спраги вбивства, яка відразу повідомляє - це чудовисько.

　 О?

　 Здається, десь я це обличчя вже бачила, але звичайно це просто здається.

　 Моя кров кипить.

　 Нарешті мій перший ворог.

　 Цей хлопець гідний стати моїм ворогом.

　 Його сила така ж, як у мене, може трохи менше.

　 І все ж я не можу приховати свою радість.

　 Я хочу перемогти його і спробувати його кров на смак.

　 І згідно з цим бажанням я викликала демона на бій.

Без 8. Гнів

　 Це була ситуація, яка не повинна існувати.

　 Я не вірю своїм очам.

　 Хотілося б сказати, що це жарт, але тоді дуже вже вона чорна.

　 Або ж він може так поводитися, щоб підібратися до ворога ближче.

　 Але все зовсім не так.

　 Я розумію, що це не так.

　 Брат Розараза радіє.

　 Разом з укриттям монстрів Буїрімом.

　 Хоча цей покидьок прикінчив всіх у нашому селі.

　 Але мій брат тішиться з ним від щирого серця.

　 І в його погляді я бачу прив'язаність до утихомирителя.

　 Навіть одне це не повинно бути правдою, але є ще й те, що брат Розараза тримає у своїх руках.

　 Це те, що священне для кожного гобліна.

　 Коли гоблін йде на полювання, йому дають амулет, це дуже важлива для нього річ.

　 І Розараза тримає безліч таких талісманів у руці.

　 Кожному гобліну дають один амулет.

　 Тому вони не можуть належати братові.

　 Відтоді як ми втратили наше село, минуло багато часу.

　 Якщо б він забрав амулет, то, мабуть, вже розсипався би до цього моменту.

　 Тоді чиї амулети в його руках?

　 Я не хочу думати про це.

　 Але є тільки одна відповідь на це запитання.

　 Ті амулети, які тримав брат Разараза, належать до іншого села гоблін.

　 І раз він їх тримає в руці, значить він атакував і знищив це село.

　 Моє обличчя все палає.

　 Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому?

　 Він зрадник.

　 Він забув про свою честь.

　 Йому немає прощення.

　 [Навик вивчено. Навик "Ярість 9ур" став "ярність 10урс."]

　 [Услова виконано. "Ярість 10ур." еволюціонував у навичках Geny"

　 [Навик вивчено. Навик "Табу трир." став "Табу 5ур".]

　 [Услова виконано. Виявлено "Правитель гніву"

　 [Як ефект "Правитель гнівливості", навички "Дух Бога Війни 10ур." і Демон" отримано ]

　 ["Бойовий дух 2ур." об'єднано з "Дух Бога Війни 10ур".]

　 Гнів вирвався з мене і спалив все в попіл.

　 Спалив і мене.

　 У той же момент заклинання підкорення, яке було накладено на мене, теж згоріло.

　 Тепер я вільний.

　 Тепер мене ніхто не зупинить.

　 Я направив всю свою силу на створення зброї

　 Єдине, що я хочу від зброї - це можливість зруйнувати все.

　 Огнений меч зловісного виду з'явився переді мною.

　 Я вдарив їм зрадника без вагання.

　 Оскільки він навіть не може захиститися без наказу, я розтрощив того брата і його тіло поглинали полум’я.

　 Наступним мав бути Буїрім, але той вже втік.

　 Люди збираються, щоб почути звук бійок.

　 Буїрам викликав нового монстра.

　 Наче це має значення.

　 Навіть якщо моє життя і закінчиться тут.

　 Давайте, випустіть все що можете, щоб наситити мій гнів.

　 - Це... карма...

　 Я дивлюся зверху вниз на останні секунди життя Буіріма.

　 У цілому селі залишилися живими тільки я і Буїрім.

　 Я вбив їх усіх.

　 Їх було більше.

　 Те, що поламало результат бою, це сила гніву і силу Божого духа війни, крім того, треба сказати ще й спасибі тому, щоб при збільшенні рівня я повністю відновлююся.

　 Мабуть через те, що мій рівень був низький, він так часто піднімався після вбивства ворогів.

　 Я використовував хіти, ману і стаміну до тих пір, поки не був на межі смерті, та відновлював все з підняттям рівня.

　 І бився, поки знову не був на порозі смерті.

　 І знову, і знов...

　 Спочатку вони не хотіли мене вбивати.

　 Моє "Складання зброї" було для них дуже цінним.

　 Хіба можна так просто взяти і вбити такого?

　 Хід аргументації зрозуміли - і вони билися, щоб виснажувати мене, а не вбити.

　 І це була можливість - скористатися нагодою з перспективного шансу по повній.

　 - Як нерозумно...

　 Буїрім боровся за своє життя відчайдушно.

　 Як утихомирювач монстрів і як воїн.

　 Навіть коли закінчилися монстри, його сила як воїна була вищою, ніж у будь-якого іншого тут.

　 А тепер він лежить на землі і стогне.

　 - Ти ненавидиш мене?

　 Я не відповідаю на його питання.

　 Немає в цьому сенсу.

　 Замість відповіді я підняв свій меч над Буїром.

　 - Пробач мені. Будь ласка...

　 І Буїрім помер.

　 Його останні слова були важкими, нав’язливими. Його наполегливість додавала йому сил.

　 Напевно, він дуже сильно щось хотів зробити.

　 Але він знищив нас, гоблінів.

　 Отже - відплата.

　 І все одно, мій мозок ще палав.

　 Жахливе відчуття втрати і безпорадності залишилося.

　 І вогонь гніву не вичерпав себе.

　 Я зняв Оценочний камінь з тіла Буїрима.

　 І він вдячний за себе.

　 Там було написано "Можлива еволюція".

　 І два варіанти для подальшої еволюції.

　 Хобгоблін і Оґр.

　 Я вибрав.

　 У той же момент, я використовував вміння Іменування на собі, і змінив своє ім'я.

　 На Ворота.

　 Я більше не маю права називати себе гобліном.

　 І моя гордість і мої молитви змилилися гнівом.

　 Тому я більше не можу бути гобліном.

　 Я демон.

　 Демон гнів.

　 Коли я дивився у небо, почалася еволюція і я знепритомнів.

Інтермедія. Думки перед внутрішнім оком Укротителя

　 Де ж я допустився помилки?

　 Чи все пішло саме так через те, що помилки не було?

　 Я не знаю.

　 І так і не дізнаюся, оскільки помираю.

　 - Це... карма...

　 Якщо згадати, то цей гоблін Разраз мені видався незвичним з самого першого погляду.

　 Зазвичай гобліни думають тільки про бійку.

　 Але ось в очах Разраза я побачив потужний інтелект.

　 А коли я його оцінив, то побачив навички.

　 n%I=W

　 Такий же навик був у монстра на ім'я Кошмар Лабіринт.

　 І знову нестандартний монстр.

　 У мене ще тоді з'явилися погані передчуття.

　 І в той самий час я подумав, що це мій шанс.

　 Якщо я зможу приручити цього гобліна, можливо це допоможе мені в майбутньому.

　 Звичайно ж він ніколи не досягне рівня того жахливого монстра, але він напевно стане сильнішим за звичайного гобліна.

　 Крім того, я ще ніколи не бачив навиків створення зброї.

　 Якщо це буде під моїм контролем, то це вирішить проблему з поставками зброї в цей бог забутий глухий.

　 Я зрозуміла, чому гобліни так сильно розширили свою територію.

　 Я зміг приручити Разраза за допомогою навичок.

　 Але це тільки початок.

　 Щоб монстр став по-справжньому відданий, треба набрати показник відданості.

　 Відданість — це особливий показник, який з’являється лише у приручених монстрів і коли він досягає 100 років, довіра стає максимальною.

　 Монстр, який досяг 100 одиниць відданості, виконає будь-який наказ господаря.

　 З другого боку, якщо відданість низька, то вона обов’язково буде намагатися спрацювати будь - який наказ, якого йому не дай.

　 Бути відданим нелегко.

　 Спочатку треба зламати його волю.

　 Повністю.

　 Щоб він не міг навіть подумати про те, щоб напасти або чинити опір панові.

　 Це дуже важливо.

　 Для цього я змусив Разраза вбити і з'їсти гобліна який був поруч.

　 У результаті цього він отримає звання і, крім того, таку дію мав зламати його.

　 Мабуть.

　 От тільки воля Разразу не була зламана.

　 Натомість його серце зайняв гнів.

　 Навіть воля Розараза, яку я приручив у той самий момент, була зламана вином і розумінням того, що він не зміг захистити село.

　 Після цього я ще кілька разів намагався зламати його волю, і всі мої невдачі були марними.

　 Потім я спробував інший підхід, я намагався спілкуватися з ним по-доброму, але його відданість все одно не піднімалася вище 0.

　 У той момент мене вже переслідувало неприємне передчуття.

　 Звичка з назвою гнів ріс у нього день від дня, а крім того він отримав навіть уміння схожого на прокляття.

　 Інші навички теж мало-помалу росли, і було ясно, що Розраз готується вдарити, як тільки з'явиться шанс.

　 Але все одно, у мене залишилася причина по якій я не міг відпустити Розраза.

　 Мені потрібно було повернутися в імперію якомога швидше, а для цього мені треба показати себе з хорошого боку.

　 І вміння розразу тут б знадобилася.

　 Спосібності, що створюють зброю з нічого.

　 Якби я повідомив верхівці імперії про такі небачені і нечутливі здібності, то мене могли повернути з заслання в цю заволоку.

　 Була така слабка надія.

　 І ось чим ця надія обернулася.

　 - Як нерозумно...

　 І все це почалося з тієї місії по знищенні Кошмара Лабіринту, так?

　 Тоді я дуже не хотів йти в цей похід.

　 Я вже почав старіти, а тут моя дружина завагітніла.

　 І час, коли дружина повинна була розродитись був якраз на той момент, як я мав бути в поході.

　 Я не міг побачити своє новонароджене немовля на власні очі.

　 Як шкода.

　 А потім я зустрівся з Кошмаром Лабіринта.

　 Тільки я і Ронант змогли вижити.

　 Після цього Кошмар Лабіринт вибрався з лабіринти, погнався за провідниками і побіг до виходу.

　 Місія провалена, загін втрачено, а крім того з нашої вини небезпечний монстр був випущений у світ.

　 Я повинен був прийняти покарання і мене відправили в Гори Магії.

　 Хоча я не помер, було й добре, але так і не зміг побачити свою сім’ю.

　 Я звичайно чув, що народилася дівчинка і з нею все добре, але я її так і не побачив.

　 І тільки недавно я отримав листа від дружини, що мою дитину викрали.

　 Звичайно ж, я хотів в той же момент кинутися у імперію, але тоді мене б назвали дезертиром і просто повісили.

　 Щоб повернутися, у мене не було іншого шляху, окрім як зробити щось видатне.

　 Хто вкрав мою доньку все ще невідомо.

　 От тільки я дізнався, що це не дії самотніх але кримінальної організації, оскільки в викраденні брали участь багато людей.

　 Крім того, здається серед них були добре навчені маги, були знайдені залишкові сліди Магії Ветра.

　 Хоча у мене є знайомі в армії, хто займався пошуками, але не було жодних зачіпок.

　 Я звичайно не знаю, що я робитиму після повернення, але я просто не можу сидіти склавши руки в засланні.

　 - Ти ненавидиш мене?

　 Раптом мені в голову прийшло таке питання.

　 Після цього питання, я зрозумів наскільки це питання було дурним.

　 Звичайно ж, він мене ненавидить.

　 Ворог, який змусив тебе вбити близьких твоїми власними руками.

　 Таких не прощають.

　 Аа...

　 Зрозуміло.

　 Монстри також знають, що таке любити свою сім’ю.

　 Той, кого Розраз з’їв на початку, мабуть, був його молодшим братом чи сестрою.

　 Принаймні Разараза був його братом.

　 Що ж подумав цей гоблін побачивши, як повністю помінявся його старший брат під впливом мого вміння?

　 Найімовірніше, пусковим гачком стало те, що він здогадався - було знищено ще одне село його родичів.

　 Хоч я й не розумію, як він зміг звільнитися від моїх навиків, можливо сильний гнів міг перебити вплив Прирушення.

　 Навіть якщо я правий, мені це нічого не дає.

　 Розраз підняв свій меч вгору і сорнув їм замість відповіді.

　 Якщо подумати про все те, що він пережив до цього моменту, то напевно це законний кінець.

　 От тільки у мене залишилося ще незакінчена справа.

　 - Пробач мені. Будь ласка...

　 Останнє, і єдине чого я хотів перед смертю - це хоча б раз побачити обличчя моєї доньки...

Інтермедія. Балаканина авантюристів

　 - Доброго ранку.

　 - Яке тобі "Доброго ранку". Полудень уже.

　 - Яка різниця.

　 - Ось тому-то твій ранг і не росте. І неважливо скільки мине часу, все залишиться так само.

　 - Ось ти лаєшся, а я вчора повернувся за північ, в курсі? Дай мені хоч трохи відпочити.

　 - Так, як там справи з Хімікува?

　 - А, все в нормі. Може він і був сильний, але вдарився в бігу. Я біг за ним пів дня, а коли нарешті прикінчив його, була вже опівночі. Він мене заганяв. Я тобі ось що скажу, я радий що взагалі зараз прокинувся.

　 - Да разказуй.

　 - До речі, я щось не бачу Рукуссо та інших де вони?

　 – А. Я чув, в найближчому лісі з'явився оґр. Вони пішли на очищення.

　 - Ог? Така рідкість тут.

　 - А я що кажу? Майстер Гільдії сказав, що швидше за все він приперся звідкись і заблукав.

　 - Та все одно, хіба не дивно? Адже тут невідкуда взятися гру, вірно?

　 - Ага. Гаразд, будувати здогадки про те, звідки він взявся, це не по нашій частині. Оскільки це рідкісна видобутка, то в лісі з’явилися змагання.

　 - Так ось чому в гільдії так тихо.

　 - Ага.

　 - А ти чого?

　 - А?

　 - Чому ти не пішов?

　 - Багато клопотів.

　 – Ха.

　 - Ні, я часто зачищав вугри у тих краях, де жив раніше. Так що не буду псувати задоволення молоді.

　 - Ага, ага. Брешеш.

　 - Що? Тоді може, погнали прямо зараз?

　 - Вже надто пізно. Хоч вони і пішли натовпом, ми все одно дістатися раніше інших не встигнемо, навіть якщо вийдемо прямо зараз.

　 – Да. Хочеш ставку на те, чия команда його вб'є?

　 - Ні. По-перше, я навіть не знаю хто там взагалі бере участь.

　 - Рукуссо, це ти зрозумів? Кохан, Агіріс, Кувас, Реген і ще...

　 - Що, ще хтось?

　 - Майже всі авантюристи С класу в справі.

　 - На одного огра забагато сил. Ах-х. Мені його вже шкода.

　 - Огри, врешті-решт, Д ранга. Якщо еволюціонують, то стануть кращими, але з того що я чув - це звичайний ог.

　 - Ну і ким він стане, якщо еволюціонує?

　 - Перші три гілки це Воїн, Рейнджер і Шаман. Як гоблінів. А наступна стадія вже Найвищий Ог. Наступна стадія Ог Генерал. Четверта стадія Король Огров. Якщо досягне рангу короля, рівень небезпеки стане В. Зазвичай він веде за собою цілу шайку, і все залежить від розміру його банди. Рівень небезпеки може піднятися навіть до рівня S.

　 – Ого. А зовнішній він змінюється?

　 - Міняється. Стає більше. Звичайний огра легко відрізнити, він завбільшки з людину.

　 - Як і очікувалося від авантюриста А-ранга. Стільки знань.

　 - Лестощі тобі нічого не дасть. Крім того, ти і сам А клас.

　 - Ну, ти розумієш, я ніколи раніше не виїжджав з цього міста, так що жодного огра не бачив.

　 - А цікаво?

　 - Трохи. З людейоподібних монстрів у окрузі тільки гобліни в Магічних горах.

　 - Гобліни, кажеш? Якщо порівнювати, то в ограмі менше проблем, ніж з гоблінами.

　 - Отже, гоблінів не можна вважати тільки статусом. Правда, місця там теж проблемні.

　 - Якщо вони нападуть, поки ти караєшся на горі, то клопоту не оберешся.

　 - Одного разу я пережив такий жах. Тоді я взяв завдання зібрати лікарські рослини, які можна зібрати тільки в горах Магії.

　 - Я бився від них до самого будинку.

　 - І це правильне рішення. Боїтися з монстрами, які нападають натовпом і лізуть у ближній бій, не вистачає життя.

　 - Радує те, що вони не залишають Гори Магії.

　 - Згоден. До речі, коли вже згадали село біля підніжжя Гори?

　 - Ага. Імперія її створила, щоб застолити землю або щось на зразок того? Ніколи там не був.

　 - Схоже, її знищили з лиця землі.

　 - Що? Як?

　 - А я звідки знаю? Деталі мені невідомі, сам почув від людей, які ходили на завдання в Гори Магії і виявили, що село рознесли по шматочках.

　 - Взагалі-то це і очікувалося, неможливо підкорити Гори Магії, так?

　 - Не знаю. Тільки чув про це. Але було дуже зручно, коли я йшов на роботу до Гори Магії.

　 - Ну, нічого не зробиш. Я не думаю, що причиною є гобліни.

　 - Нереально. Там взагалі-то був військовий, Буїрім і він був сильним.

　 - Наскільки сильний?

　 - А ось настільки. Може, того ж А класу, що і ми. А швидше за все дістався до S.

　 - Дивно. Ну, від імперських солдатів іншого і не очікувалося.

　 - Майстер Гільдії! Майстер Гільдії тут!

　 - Хмм..? Що там ще сталося?

　 - Ти мене питаєш? Я не Рукуссо, до твого відома. Запитай його.

　 - И то правда. Эй! Ти ж начебто пішов на знищення огра?

　 - Гото, Негг! Все хреново! Все дуже хріново!

　 - Ей, заспокойся.

　 - Що за причина для паніки?

　 - Я не можу заспокоїтись! Він ... Він ...!

　 - Він?

　 - Ог! Все... Все... Огро всіх!

　 - Гей, що сталося? Та скажи вже?

　 - Ог убив всіх!

　 - Що?

　 - Секунду. Один огор?

　 - Так! Але це не звичайний віг! Всі мертві!

　 - Так, я побіг покличу майстра гільдії.

　 - Давай. Я розраховую на тебе.

Інтермедія. Авантюристи проти Огра

　 [Задання на знищення: вугор, унікальний]

　 [У лісі з'явився ог. Унікальна тварина з високими бойовими здібностями на відміну від нормальних вугор. Перші команди майже повністю знищені. Згідно з даними, отриманими від тих, хто вижив, схоже у огра мають якісь особливі навички. Оцінювання рівня небезпеки B+]

　 Натовп зібрався біля дошки завдань в гільдії.

　 Високоранкові авантюристи, які раніше виконували інші завдання або відпочивали і тому не могли брати участі в полюванні.

　 Все, чого вони хочуть - це отримати завдання на знищення цього унікального огра.

　 Помста за товаришів, щоб піднести свою рангу, гроші за нагороду і досвід за вбивство.

　 Хоч причини різняться, то всі авантюристи разом хочуть убивати огра.

　 Мало того, ворог унікальний монстр, про який мало інформації.

　 І цього мало, він ще й зумів перемогти кілька команд авантюристів рангу С.

　 Рівень небезпеки В+ означає від рівня B і вище.

　 Тому Майстер Гільдії вирішив зібрати більше авантюристів і задати ограну кількістю.

　 Ті, хто зараз зібралися в гільдії, це шукачі пригод, які хочуть брати участь у полювання.

　 - Дякую, що вирішили взяти участь!

　 Майстер Гільдії привітав усіх авантюристів.

　 - Як усі знають, цього разу метою є унікальний вігра! Ми впевнені, що його показники вищі від звичайного огра, а навички перевершують їхній вигляд, включаючи і невідомі навики!

　 Зазвичай шумні авантюристи зараз слухають Майстра Гільдії в тиші.

　 - Є три дивні речі, гідні згадки!

　 Це була інформація, яку мало хто зміг донести.

　 - По-перше, шалені можливості регенерації! Дивне відновлення відбувається, яке неможливо за допомогою відомих навичок! У цей момент його тіло висточе світло і в наступний момент, всі рани зникають без сліду! Кажуть, що його мана і стаміна відновлюються! Хоча була команда, яка майже змогла прикінчити огра, але через цього дивного відновлення їх усіх самих перебили!

　 Авантюрісти почали розмовляти між собою, почувши слова Майстра Ґільдії.

　 Серед них був і чоловік, який в той час прикупив свою губу.

　 Юнак на ім’я Рукуссо, що подає надію.

　 Він один з тих, хто вижив.

　 І щоб помститись за своїх товаришів, які приносили себе в жертву заради спасіння, він братиме участь у цьому завданні на знищення як лекаря.

　 - Другий! Швидкий ріст бойових показників! Хоча це й схоже на Бойовий Дух, але явно відрізняється! Час активації мінімальний, всі показники зростають астрономічними після активізації! Оскільки зовнішній вигляд не змінюється, покладайтеся на свою інтуїцію!

　 Хоча це і дуже дивне керівництво, але воно є одним з того, чим авантюристи славляться.

　 Пристосування до будь-яких умов.

　 Це їхня основа і їхній головний секрет.

　 - Третье! У огра є магічний меч! Ні, Два!

　 Шум став ще більшим.

　 Магічні мечі - це рідкісна річ, якої дуже мало.

　 І вони є у огра.

　 Огри зазвичай використовують дерев’яну палицю або кам’яний сокиру.

　 Це явно не нормально.

　 - Тиша!

　 Всі розмови затихли після крику Майстра Гільдії

　 - Майстер Гільдії. У мене питання.

　 Один чоловік підняв руку.

　 Це авантюрист А-класа, Гото.

　 - Після знищення огра, хто стане власником магічних мечів?

　 Всі погляди сфокусувалися на Мастері гільдії

　 У цих очах світиться бажання, яке не приховати.

　 Авантюристів, які мають магічні мечі, поважають - це знак статусу.

　 - Вони будуть видані двом людям, які внесуть найбільший внесок у перемогу.

　 Крики радості розступилися навколо.

　 Мотивація авантюристів виросла скачком.

　 - Тоді вирушаємо!

　 Мотивація висока, досвід багато - і ціла юрба воїнів.

　 А значить, вони просто не можуть програти.

___ назва_

　 - Я ніколи про таке не чув. А-а!

　 Навколо захопили, а гото витер іспану.

　 У цього несподіваного авантюриста, який йшов поруч з Ґото, просто зникла нижня частина тіла.

　 Земля, де ніби нічого не було, раптом вибухнула.

　 Авантюристи розкидали по сторонах і їх кількість зменшується один за одним цією незрозумілою атакою.

　 Незрозуміло взагалі, звідки наноситься удар.

　 Навіть якщо ви і втечете, то не знаєте куди втікати.

　 Ті, хто втікають, вибухають так само, як і інші.

　 Така ось пекельна перспектива.

　 Якби серед авантюристів був реінкарнований, він би міг і розпізнав ситуацію як мінне поле.

　 Авантюристи, намагаючись втекти від небезпеки, активували міни.

　 Механізм простий.

　 За допомогою створення Магічної зброї створюється Маґічний меч, який сприяє самознищення і наповненню магії вогню.

　 Ефект самознищення сам за себе.

　 Атака, яка може завдати великої шкоди, оскільки випускає всю енергію загартована в меч.

　 Але з іншого боку, Магічний меч втрачає міцність і після використання ламається.

　 Після цього почалася атака з далекого відстанню, за авантюристами, які були в оброшеному стані.

　 Авантюристи по яких потрапляли, просто розривали на шматки.

　 Ніби з гармати потрапили.

　 Ось тільки атакували їх мечами.

　 Спеціально укріплений меч помішаний в особливий контейнер у основі якого містився інший меч, зі здатністю до самознищення.

　 Самопальна гармата.

　 Міни з-під землі і бомбардування з неба розмалювали авантюристів безжалісно.

　 Гото все зрозумів і повернув назад.

　 Він побачив, що там, де вони пройшли вибухи вже більше не відбуваються.

　 Якщо він відступить, то не вибухне.

　 Гото почав бігти.

　 І це зрозуміло.

　 Оскільки так неможливо було перемогти.

　 Наземні міни під землею, і удари з дистанції. Де ж ворог?

　 Гото бачив відповідь.

　 За допомогою навики ясновидіння.

　 Він побачив, як огра відкидає в сторону щойно ізольовану голову Негга, який був близьким другом Ґото, а також - авантюристом А-ранга.

　 Наскільки Гото пам’ятав з історії, які розповідав Негг, то зріст огра майже як у людини і після еволюції зростає.

　 Зріст огра, якого він побачив за допомогою ясновидіння, був набагато більший.

　 Він еволюціонував і спокійно міг розмазати авантюриста А-класу.

　 До того ж нерозгадані навички, які перетворили полювання на пекло.

　 У той день Ґото вижив, а більшість авантюристів були просто розшарпані.

Інтермедія. Імперські лицарі проти Огра

　 Ех, щось зовсім у мене немає настрою.

　 І взагалі, чому я повинен займатися чимось на зразок знищення вугор?

　 Чи це означає, що знищення вугорів є єдиним способом доручити нічому, який не міг навіть навчити героя? Проваливного завдання того створіння...

　 Я злюся, навіть згадуючи.

　 Ці божевільні з релігії Божественного Слова.

　 Хоч я і сказав їм, що вирощу з нього найсильнішого героя, його забрали в мене силою!

　 А імперія мовчки погодилася.

　 Чому імперія стала на бік Релігії Божого Слова?

　 Така велика країна повинна більше виявляти самостійність.

　 Хоча Імператор мечника цього покоління звичайна людина, яка має лише титул.

　 Отже, він покладає всі свої надії на свою майбутню дитину.

　 З того що я чув, принц, який народився кілька років тому - геній самородок.

　 Так що навіть цієї звичайної людини все ще тече королівська кров Імператорів мечника.

　 Хоча до мене, кого відправили в цей віддалений регіон, все це не має відношення.

　 Місце призначення - кордон з демонами, форт Дазаро.

　 Для моїх досягнень і здібностей це виглядає трохи дивно.

　 Схоже моя історія, що це я захистив Героя, не покатала, так?

　 Може, через сумніви в ній релігія Божественного Слова і випила мене сюди?

　 - Пане Ронант! Ми наближаємось! Це ліс, де живе огра!

　 Моя мотивація, і так низька, впала ще нижче від цього веселого крику лицаря.

　 - Навіть якщо й так, то навіщо кричати який? Я це бачу.

　 - Так!

　 У нього занадто гучний голос.

　 У мене незабаром від нього болітиме голова.

　 Власник голосу - імперський лицар, Ніодоз.

　 Безтолку енергійний, безглуздо шумний і до того ж й по-дурацки сильний.

　 Людина з гідністю, а всередині порожня.

　 Хоча його вік близький до мого, ми не часто спілкуємося з іншими людьми, оскільки в нас різні сфери діяльності.

　 Але оскільки мене відправили в цей віддалений регіон, ми і рухаємося тепер разом.

　 Ніодоз пробрався в лицарі з простолюдинів, тому постійно в цьому захолоді.

　 Я ж зазвичай був в імперській столиці, там я його зустрічав кілька разів, через його безтовкову поведінку я Його обличчя і запам'ятав, на відміну від облич інших людей.

　 Він навіть змушує мою пам'ять витрачати на всякі нісенітниці.

　 - Якщо ми об'єднаємо магію пана Ронанта і мою техніку мечем, ми будемо невразливі! Так що у огра немає жодних шансів! В атаку!

　 Він безглуздо підняв свій меч у небо і намагався прискоритися.

　 От чорт, який же він безглуздий.

　 – Стой. Я чув, що в цій області гри є унікальний. Якщо ти кинешся на нього без підготовки, втрати серед солдатів виростуть.

　 - Хмм, хм! Все, як і говорить пан Ронант! Я завжди про це забуваю!

　 ти просто не вмієш думати.

　 - Отже, учень N2, розповідай. Ти ж запам'ятала інформацію про вігрі, чи не так?

　 - Так, звичайно вчитель. Я можу знати, чому я була єдиною, хто за годину слухав про це вігрі, хоча у гільдію ми ходили разом?

　 - Не можеш.

　 Не хочу витрачати свій час на учня N2.

　 Замість того, щоб займатися збиранням інформації про вігрі, я краще витрачу свій час на вивчення магії.

　 - Е-е, хоча вчитель і інші не слухали, але в огра є купа особливих навичок, крім того, він схоже розумний. Серед вже підтверджених ефектів вмінь є раптове зцілення. Кажуть, що не лише рани виліковуються, але й відновлюють ману та стаміну. Наступне, це раптовий ріст усіх показників. Правда я чув що на короткий час, але схоже він використовує її разом з повним відновленням, так що це стає проблемою. І останнє, але також важливе, у нього схоже вміння створювати Магічні мечники.

　 - Магічні мечі!

　 - Ніколи не чув про таке вміння.

　 - Я теж не чула про таке. Інформація не підтверджена, тож чутки можна почути тільки. Але точно відомо, що магічних мечів у нього багато.

　 - Оґр, який володіє магічним мечем! Я повинен схрестити з ним свій клинок!

　 - Не варто воно того. Що відомо про ефекти цих магічних мечників?

　 - Магічний меч блискавки, полум'яний магічним мечем, і схоже ще є вибухові мечі, які він закопує під землю.

　 - Закопує під землю?

　 - Я чула, що якщо наступити на те місце, де вони закопані, то вибухають. Більшість авантюристів загинули саме від цього.

　 Интересно.

　 Є ще ідіоти, які використовували магічні мечі так?

　 Магічні мечі важко створити і вони рідкісні.

　 Заставити їх вибухати?

　 Нерозумно.

　 Якщо на кожен меч доведеться по життю одного авантюриста, то це просто розоряжно.

　 Але він це робить.

　 Здається це дійсно стає цікаво.

　 - Тепер я зацікавився.

　 Мені стало не так нудно.

　 - Мабуть, якщо наповнювати магічний меч магією до певного кінця і закопати, він може вибухнути. Ця інформація, яку отримали авантюристи за тяжкі втрати.

　 - Тоді можна просто вдарити по землі чарівництво вітру, так?

　 - Це можливо тільки для вчителя, з його астрономічною кількістю мани?

　 - Глупота. Навіть ти це зможеш.

　 – Че-е -го! Я!?

　 Ця молода дівчина - молодша донька якогось місцевого дворянина, і хоча вона має талант, але марно від неї ніякого, оскільки вона лінива і не вміє нормально спілкуватися.

　 Тому я її і вибрав.

　 Хоча ця істота довірила мені виховання Героя, що я провалив, але принаймні я вирішив спробувати і поекспериментувати з навчанням різних людей як своїх учнів.

　 Отже, я дещо зрозумів.

　 Я думав, що навчати та скеровувати людей було складніше.

　 Все-таки мене назвали генієм.

　 Я все легко схоплював, але коли я почав навчати інших, виявилося що вони не розуміють навіть простих речей які їм говорили.

　 Не можу зрозуміти, що в цьому незрозумілого.

　 Коли я почав шукати причини, через які вони цього не розуміють, я прийшов до іншого рішення.

　 Коли я навчаю інших, то сам вчуся.

　 Ця істота, мабуть, розуміла це, тому й отримала призначення Героя.

　 Як і очікувалось.

　 - Нереально! Нереально! Нереально!

　 - Дівчата! Не можна вирішувати, що може, а що ні, навіть не спробувавши! Тільки так речі, які видавалися неможливими, стають звичайними!

　 - Просто постарайся це зробити. Не бійся, навіть якщо у тебе нічого не вийде, я просто посміюся з тебе.

　 - Учителю, ви жахливі!

　 - Ти неправильно вимовила слово "Прекрасні".

　 Разом зі мною і Ніодозом їде ще 100 лицарів.

　 І як огра атакує нас?

　 Прямо в родинному колі.

Інтермедія. Два старого проти Огра

　 - Дій за планом, все в твоїх руках, учень N2.

　 - Що правда? Я це повинна зробити!? Не звинувачуйте мене якщо нічого не вийде, добре?

　 Учень N2 почала конструювати магію.

　 Уфф.

　 Повільно.

　 Ага, це та формула, що я їй нещодавно показав.

　 Вона все ще робить канали занадто товстими, від того і втрат.

　 Все не так.

　 Після того, як учень N2 закінчив формулу.

　 Повітря вдарило з неба по землі.

　 Магія шторму "Падлять небеса".

　 Вкладеної магії не вистачить для вбивства, тільки щоб зупинити ворожу армію. Це масова магія яка може розчавити ворогів, якщо кількість мани вкладеної на заклинання збільшити.

　 Магія змусила вибухнути Маґічні мечі, як і планувалося.

　 Скільки ж він їх закопав?

　 Здається, що земля здибалася.

　 Якби ми кинулися вперед без роздумів, то тут б і залишилися.

　 - Я більше не можу...

　 Учень N2 впала на землю виснаживши магію.

　 Ну, думаю вона непогано справилася.

　 - Тепер наш шанс! Армія, вперед!

　 Рицарі кинулися вперед по команді Ніодоза.

　 Хмм?

　 Щось летить сюди.

　 Це меч?

　 Схоже... Багато мечів встромлюються у землю один за одним.

　 - Вони можуть вибухнути! Не наближайся!

　 Незважаючи на попередження Ніодоз, я не думаю, що ці мечі вибухнуть.

　 Дистанція до лицарів надто велика.

　 Мечі встромлюються з боків від лицарів.

　 Кожен меч, наче запускається з таким розрахунком, щоб лицарі могли обминути його.

　 Навіть якщо й вибухне, відстань така сама, що великого урона не буде.

　 Він задумав щось інше.

　 Що ж він задумав?

　 Мечі продовжували падати, наче відповідати на моє запитання.

　 Цього разу вони націлені в центр групи лицарів.

　 І в цей момент проскочила пурпурна блискавка.

　 Блискавки вдарили навколо оглушливої лицарів.

　 Крім того, мечі продовжували падати один за одним, атакуючи оглушених лицарів, і кожного разу - удар блискавкою.

　 – Ого-го! Дивись! Хіба це не чудово?

　 Я закричав від захоплення.

　 Чудово!

　 Це не просто магічні мечі блискавки.

　 Перші мечі, які були введені у землю, мали бути проводирями блискавки.

　 Цими мечами оточили лицарів.

　 Вони, мабуть, поглинають і направляють блискавки.

　 Блискавка, яка зазвичай має малу дальність притягується до цих мечів і таким чином збільшує свою площу поразки.

　 Він передбачив такий ефект і тому так розкинув мечі?

　 Цей хлопець хороший.

　 - Ці магічні мечі і так можуть! Чудово! Просто відмінно! Ха-ха-Ха-хо!

　 - Вчителю, це... не... Привід... для... Смела...

　 - Саме так! Гей, ті хто ще можуть рухатися! Розберіться з тими магічними мечами, які встромлені у землю!

　 Гей, стій!

　 Звичайно, мій внутрішній крик не був почутий, і лицар витягнув меч.

　 У той же момент з мечем потекли іскри й тіло лицаря просто згоріло.

　 - Природно той хто підготував таку складну пастку не міг уникнути опору для витягування їх.

　 Новий меч впав на те місце, звідки лицар щойно його витягнув.

　 - Хоча це цікаво, але так нас знищать. Отже, я мушу зробити деякі кроки.

　 Хоча мене вражає гра в огра, але якщо все так і триватиме, нас просто вб'ють.

　 Хоча шкода, звичайно, але доведеться стати серйознішим.

　 - Так, Ніодоз, вперед

　 - Емм!

　 Я уточнив позицію огра за допомогою очей 1000 миль.

　 І активував телепорт.

　 Ніодоз з'явився поруч із величезним.

　 Огор витарів очі від подиву.

　 Здається Ніодоз теж здивований, чи варто говорити - цілком очікувано? Але він швидко прийшов до себе.

　 Меч Ніодоза летів до гри, але у самої грудей огра перехопив клинок своїм магічним мечем.

　 Обернений удар! І обидва противники синхронно відкололися один від одного, наче репетирували наперед.

　 І ось, почався танець мечів Ніодоза і огра.

　 Хоча ця відстань неможлива, судячи з того, що я бачу у них приблизно однаковий рівень із Ніодозом.

　 А Ніодоза взагалі-то називається Майстером меча.

　 Серед людей він один з найкращих і все ж таки ворог йому під стати.

　 Але за моїми прикидками можливості Ніодоза в бою на мечах все-таки вище.

　 Якщо взяти показники сили, то вігра сильніша.

　 Ось тільки мені цікаво - що буде при несподіваному зростання всіх показників, про які говорили.

　 Якщо Ніодоз загине, то це буде серйозна втрата.

　 Хоча може благородні його і не люблять, але треба йому допомогти.

　 Оскільки віспа може використовувати вогонь і блискавки, то вони напевно на ньому будуть погано працювати...

　 Тоді з магії далекого бою залишається світло, так?

　 Я створив магію.

　 І вистрілив.

　 Перевага магії світла в тому, що запуск чаклунства та її попадання відбувається одночасно, так що нею легко цілиться на великій відстані.

　 Треба подякувати і Ніозу який весь час рухаючись зробив так, щоб огра отримав пряме влучання.

　 Магія світла потрапила в ногу огра куди я і цілився.

　 - Як завжди, такі речі неможливі для людини.

　 Прошепотіла учень N2, але я думаю, що в майбутньому ти зможеш не гірше.

　 Огра, отримавши пряме влучання магією, почав рухатись повільніше.

　 І Ніодоз природно цим скористався почав атакувати все більш впевнений.

　 Огорець махав мечем, який тримав у правій руці, а з клинка вдарило полум’я.

　 Ось тільки цей вогонь не дістав Ніодоза.

　 Меч в руках Ніодоза теж магічний, який використовує магію вітру.

　 Яскраві вітри перешкоджали шлях вогню і розсіяв його.

　 Ніодоз в теж час стрибнув через вогонь і вдарив огра.

　 Оґр зупинив меч, який тримав у лівій руці.

　 Блискавка вдарила з меча.

　 Ніодоза відкинув назад.

　 Але його цим не вб'єш.

　 Моя магія знову вдарила огра, який намагався скористатися нагодою відкинувши Ніодоза.

　 Цього разу магія сильніша, ніж минулого разу.

　 Огра вдарило магією у голову пробивати її наскрізь.

　 Навіть він не виживе, якщо в голові діра.

　 Тіло огра почало падати.

　 Під час падіння він кинув меч який тримав у руці.

　 Кінець гри. Але магічний меч блискавець пробив тіло, що наближається до лицаря і вбив його.

　 Який невезучий лицар.

　 Але все одно це перемога.

　 У цей момент огра засвітився і відразу став.

　 Рана в голові зникла.

　 Що?

　 Звичайно, я чув про те, що він здатний відновлювати рани, але щоб і смертельні!

　 Це погано.

　 Це виходить бійка проти безсмертного монстра.

　 Якщо відновлення можливе навіть при пробитій голові, то це означає, що його знищити мусить бути розмолото на дрібні частини і не дати йому можливості відновити.

　 Коли я кинув погляд на поле бою від якого відволікся, то огорнув і побіг.

　 Швидкість вражаюча - схоже він ще і поліпшення показників використовував, щоб втекти.

　 Чому він утікає після відновлення?

　 Отже його відновлення має якісь умови, які не так легко виконати?

　 Не знаю.

　 Не знаю, але можливо я щойно уникнув смертельної ситуації.

Бес 9. Спокійно

　 Я рубав Громовим Магічним мечом, створеним щойно.

　 Оскільки я створив магічний меч у вигляді катани, то напевно правилом буде називати його Магічної Катаною.

　 А потім створив ще одну, але тепер уже з силою вогню.

　 Я вирішив, що оскільки я користуюся двома зброями, то буде зручніше, якщо і в правій та лівій руках мечі будуть однакового розміру й пропорцій.

　 По-моєму, моїх здібностей замало, щоб обручати мечами різних видів.

　 Все-таки моя техніка бою на мечах - всього лише на рівні любителя.

　 Хоч у мене і є вміння Талант мечника, але в чистій бійці на мечах всі люди, з якими я боровся до цих пір - переважали мене.

　 Особливо старий чоловік, з яким я недавно бився. Виключний майстер був.

　 Я використав Божий дух війни і Бойову Маґію одночасно, але тільки й міг битися з ним на рівні.

　 Можна сказати однозначно - за показниками я був вище на голову, і все ж мені довелося викластися, та до кінця бою було неясно виграваю, або програю.

　 Його вміння меча легко дало йому закрити різницю у статусах.

　 Зараз я бачу Оґ Шаман.

　 Щоб простіше було створювати магічні мечі я обрав еволюцію з упертістю на магію.

　 Сподіваюся, що тут я не зробив помилки.

　 Я створюю Магічного Оруза і намагаюсь підняти його якомога вище.

　 Фактично вміння створення Магічного Оруза і додавання до нього особливих можливостей в бою з людьми відіграли головну роль.

　 Коли в лісі почали нападати різні групи людей, то це було досить небезпечно, оскільки я все ще не дуже добре володів магічними мечами.

　 Тому з цього моменту я завжди намагався приготуватися до зіткнення.

　 Мені вдалося порівняно легко знищити велику групу людей, які атакували мене використовуючи магічні мечі як замінники мін.

　 Магічні мечі змінюють свою форму залежно від того, як я їх використовую.

　 Крім того, я маю наукові знання про Землю, що набагато вищі за тих, хто живе у світі. І це додатковий плюс, який мені потрібно використовувати на повну.

　 Але це не означає, що все пройшло добре.

　 Ця саморобна пушка була невдалою після кожного використання, а заготовлених циліндрів було не так вже й багато.

　 Крім того, мало хто міг би бути точним і могутнім. Для пострілу потрібно було два магічні мечі.

　 Простіше було б їх просто кидати.

　 Хоча спочатку все вийшло добре, але після того як механізм його дії стали відомі, вони не мали жодної вартості.

　 Хоча на землі це і жахлива зброя, яка вимагає тривалого розмінування, у цьому світі є така річ як магія.

　 Я навіть не міг уявити, що вони атакують магію відразу всі мінні поля і примушуватимуть їх усіх підірватися раз.

　 Добре, що у мене був план Б.

　 ...який теж був зруйнований за допомогою магії телепорту.

　 Ось шахраї.

　 Раптом з нізвідки з'явився цей старий.

　 Схоже це та річ, яку називають Простестною магією.

　 Той, хто її застосував, почав стріляти на мені здалека і він теж старий.

　 У цьому світі старі люди надто небезпечні.

　 Я думав, мені хана.

　 Взагалі-то я на 90% і помер.

　 Меч який я мітнув вдало потрапив в лицаря, котрий помер і у мене піднявся рівень.

　 Здається, що я зміг зберегти своє життя тільки завдяки тому, щоб бути щасливим на удачу і не втрачати сил.

　 Навіть питання про те, чи зможу я втекти після активації гніву.

　 Мої показники дуже підростають, коли я активую цю здатність.

　 Якщо додати ще й дух Бога війни, то мій статус виростає більше ніж у 20 разів від первісного.

　 Зараз мої стати приблизно 1000.

　 Коли я використовую Божий дух війни, показники з 1000 піднімаються до 2000.

　 А потім ще в 10 разів - до 20 000.

　 Гнів дає змогу збільшити кількість показників у десять разів.

　 Правда, є і проблема у цього уміння.

　 Він дуже небезпечний.

　 Зникає критичне мислення.

　 Коли я активую цю здатність, моя свідомість випаровується і я перетворююся на берсерка, який продовжує руйнувати все навколо.

　 А коли я зможу повернутися в свідомість не знає ніхто.

　 Хоч я зміг утримати свою свідомість, коли вбивав Буїрима, але не було б нічого дивного, якби після цього я не міг знову стати собою і так залишився звіром.

　 Ось чому я використовую гнів лише в крайніх випадках.

　 Але думаю, що наступного разу я не зможу знову стати собою.

　 Просто я як людина зникну.

　 Навіть якщо я і витримаю після цього перемогу, але перемогою такої поразки не можна назвати.

　 Це ніби стає камікадзе

　 Якщо чесно, оскільки раніше я легко перемагав людей, я їх недооцінював.

　 Я вже не думав, що мені доведеться активувати гнів щоб бігти.

　 Вибір створення Магічного Оружія як один зі своїх головних козирів не було помилкою.

　 Але цього недостатньо.

　 Я рубав катаною.

　 Я уявляю того старого, з яким бився не так давно.

　 Я продовжую рубати катаною цього старого.

　 Але я ніяк не можу перемогти.

　 Я не можу перемогти цього старого зі своєї уяви, без Активації Божого духу війни, як ні намагаюся.

　 Але все одно, я продовжую рубати.

　 Я намагаюся думати про вбивство ворога як про звичайне.

　 Я можу легко перемогти, якщо дозволю гніву заволодіти собою.

　 Але одного разу, в якийсь момент тим все і закінчиться.

　 Я намагаюсь не піддаватися гніву і стараюсь поліпшити свою зброю знищення.

　 Я також придбав Простішу Магію, заплативши за неї окуляри навичок.

　 Вона вимагала 10 000 очок, так що явно купуюче.

　 Недарма кажуть, що запозичити вдалу стратегію ворога - це також один зі способів перемоги.

　 Оскільки те, що було неприємно для мене, буде так само неприємним і для ворога.

　 Але простірильну Маґію не можна використовувати на низькому рівні, тобто її необхідно тренувати.

　 Я рубанул Катаною.

　 Тоді я і зможу його вбити наступного разу.

　 Я треную свою техніку мечем.

　 [Навик вивчено. Навик "Талант Меча 3ур" став "Talant мечу 4р."]

　 Я погасив гнів, який виринав з мого серця. Легше, легше.

　 Уся жадоба вбивства зосереджено лише на лезанні меча.

　 Ще краще. Є тільки лезо меча і нічого більше.

Інтермедія. Імператор меча і маг

　 - То ви пропустили гру?

　 – Да. Крім того, з огляду на швидкість він показав при відході, ймовірно, якби бій продовжувався ми б загинули.

　 Він взагалі-то бився на рівні з Ніодозом.

　 Ніодоза була б поганою без моєї допомоги.

　 Оскільки навіть Ніодоз, якого звуть майстром меча, виявився безсилий, то я не думаю, що звичайні авантуристи і солдати зможуть щось зробити.

　 Я доклав йому, хто стояв переді мною.

　 Імператору мечника, хто стоїть на самому верхі влади в Ренгзантській імперії.

　 - Зрозуміло. Вступати у пряме зіткнення означає нести непотрібні втрати, вірно?

　 - Верно. Хоча якщо ми зберемо всю еліту імперії, то я думаю, що впораємося, але наскільки я знаю, вільні у даний момент тільки я і Ніодоз, так?

　 - Майже.

　 Імператор меча важко зітхнув.

　 Зазвичай він собі такого не дозволяє, але зараз поруч тільки я.

　 Так що зітхання не страшений.

　 Він відповідає за таку велику кількість людей.

　 - Схоже, у тебе проблеми.

　 - Це все через те, що у мене мало людей яким я можу повністю довіряти.

　 – Ого. Виходить я один з довірених?

　 - У певному роді. Тебе цікавить лише магія, і тобі абсолютно плювати на всі авторитети, вірно? Якщо ви приготуєте наживку у вигляді якоїсь магічної таємниці, то працюватимете не покладаючи рук.

　 - Ха-ха-хо! Це ти так думаєш!

　 Взагалі-то не така вже й неправда.

　 - Є якась причина, чому мене помістили?

　 - Перший тиск релігії Божественного Слова. Другий, щоб був хтось під рукою, здатний швидко відреагувати на неприємності, третій щоб захистити тебе від неприємностей. Якось так.

　 - То хтось вирішив зробити роковику, так?

　 Я звичайно очікував такого, але не думав що до цього дійде.

　 - Релігія Божественного Слова сумнівається у твоїх словах про те, що ти врятував Героя. Як воно насправді?

　 - Ну, я тільки зробив вигляд, що врятував Героя. Взагалі-то я думав, що буду його виховувати.

　 Хоча ми провели мало часу разом, Джуліус вбирав від мене знання як губка.

　 Може тому, що він достатньо слухняний і так швидко вчився.

　 Якби у мене було більше часу щоб його вивчити. то можливо він міг би перевершити мене і досягти істинного розуміння магії.

　 Як шкода.

　 - Герой це принц Анарейх, та й релігія Божественного Слова надавила. Тож ми не могли залишити його.

　 - Розумію. Ось чому я сказав, що піду разом з ним, щоб продовжувати його навчати, але ці ідіоти з релігії Божественного Слова відмовили мені.

　 - З їхньої точки зору той, хто приховує правду, не заслуговує довіри.

　 І ти туди ж.

　 Я ж не робив нічого марного.

　 Тільки слідував інструкціям, які мені дало те істота.

　 - Мені ти теж не хочеш правду розповісти?

　 - Нічого не зміниться навіть якщо я розповім. Не хвилюйся. У мене немає бажання стати ворогом імперії.

　 - Сподіваюся, що так.

　 - Але якщо ти продовжиш робити дурниці, я можу розчаруватися в тобі.

　 - Я засмучусь, якщо це станеться.

　 Жарти жартами, але це не зовсім жарт.

　 Якщо ти зробиш ще щось таке ж вузькоглядне, я просто віддам імперії всі свої титули і нерухомість і піду.

　 - Якщо ти мене залишиш, імперія чекають темні часи.

　 - Це перебільшення. Моя сила не така велика.

　 - Тобі треба навчитися оцінювати себе трохи краще.

　 - Я добре розумію про що говорю. Я зрозумів, наскільки безглуздо я був донедавна.

　 Коли я зустрів ту істоту, то зрозумів, наскільки недосвідченими вона є.

　 І мені ще далеко до вершини.

　 - Якщо дивитися з боку, у тебе вистачає таланту, щоб бути пихатим.

　 Імператор мечника ще раз зітхнув.

　 Ну, йому самому доводиться туго. Важко виконувати свої обов’язки без достатніх здібностей.

　 Теперішній Імператор мечника править, використовуючи славу предків.

　 І це факт.

　 Хоч його і називають Імператором мечника, але його техніка бою мечем гірше ніж у Ніодоза. Та й політик з нього не так щоб дуже.

　 Просто кажучи, звичайна людина.

　 Напевно, все ще гірше, бо попередній імператор меч був великим.

　 Все-таки він був вчителям попереднього героя в бою на мечах.

　 Навіть коли він відійшов від влади, то все ще на голову вище Ніодоза в бою на мечах.

　 Людина, яка стоїть переді мною, виріс, постійно намагаючись наздогнатися за своїм великим батьком - і з мого погляду він робить все можливе.

　 Але хоча він важко працює, він не є тим рівнем, щоб стояти на вершині влади.

　 Оскільки демони засихли, то в останні роки війни не існує. Тому палаци почали гризти за владу в імперії, і він зміг погасити скло, щоб запобігти її розпаду.

　 Крім того, мешканці палацу дивляться на нього і бачать обличчя його батька. Можливо, саме тому він зміг втриматися на троні без особливих зусиль.

　 Коли батьки талановиті, дітям важко.

　 До речі, якщо подумати, його син - талановитий і хіба це простіше?

　 - До речі, як твій син?

　 - Ти про Юго? Можна сказати все не дуже добре.

　 - Емм? А я чув, що він просто монстр.

　 - Не клич сина іншої людини монстром. Але я пробачаю тобі. Навіть я, дивлячись на нього, бачу тільки монстра. І тілом і душею.

　 А це вже серйозно.

　 - Він справді любить богів. Ось тільки, він занадто про себе думки. І немає нікого достатньо сильного, хто б міг його перемогти. Будь батько поруч, все було б інакше, але я не знаю, де він зараз.

　 - Може, спробую на нього натиснути я?

　 - Мабуть, у тебе нічого не вийде. Він під захистом двориків, яких я майже не контролюю. І хоча в нас є таланти, але не зміцнів розумом. Його постійно хвалять і він став честолюбним. Шкода, але я не можу ні приборкувати його, ані якось відділити від нього двірян. Навіть якщо ти спробуєш зустрітися з ним, тобі напевно не дадуть.

　 – Проблема. Тоді я пас.

　 - Тобі простіше.

　 Як же складно все. Чи виховання дітей — це батьківська турбота?

　 Не варто в це залізти, бо проблем там не оберешся.

　 - Повернемося до справ, я вирішив направити дивного гра на темну сторону.

　 - Темний бік?

　 - Угу. Уникаючи прямого зіткнення, він витиснув його на територію демонів.

　 - Зрозуміло. Звалити цю проблему на них, так?

　 - Верно. Хоч я не знаю, як це вийде, але це краще ніж безглуздо втрачати людей. Кілька сіл було вже знищено. Так що вичавити гра з території людей необхідно перш ніж буде нанесений важливий урон.

　 Ну, це логічно.

　 Якщо все піде добре, вони зіштовхнуться з демонами і подурять один одного.

　 Хотілося б поспілкуватися з цим величезним, але за даних обставин це неможливо.

　 З такою небезпечною істотою, від якої просто бризає ненависть і бажання вбивати, навіть демони не хочуть говорити.

Інтермедія. Папа і Ніндзя

　 - Вугор зник на території демонів. Усі щасливі.

　 - Я не щасливий. Ог то жив.

　 Так я сказав хлопчику, який стоїть переді мною.

　 Уважно дивлюся на його обличчя.

　 Хлопчик спокійно попує вино.

　 Хоча зовнішній вигляд відображає його реальний вік, але ось душа інша справа.

　 Він реінкарнований.

　 - З твоєї точки зору, цей гру реінкарнований?

　 - Не знаю. Він атакував мене раніше, ніж я зміг з ним поговорити.

　 Хлопчик який в цьому житті носить ім'я Сайджі каже, що в минулому життя його звали Кусама Шинобі.

　 Сайджі має унікальну навички "Ніндзя", який спеціалізується на збиранні інформації та вбивств.

　 Саме тому я і направив Сайджі для контакту з величезним, підозривши, що той - реінкарнований.

　 А в результаті - провал переговорів.

　 До переговорів справа зовсім не дійшла.

　 - Він майже вбив мене. А це точно реінкарнований?

　 - Я взагалі тебе посилав, щоб дізнатися це.

　 Унікальний вгор з’явився на кордоні між територіями демонів та імперією.

　 Бойові можливості вищі за будь-яку гру, розум достатній для встановлення пастки, яка знищила авантюристів, і крім того незнаний вміння створювати Магічні мечерії.

　 Навіть судячи з цієї фрагментарної інформації можна сказати - ймовірність того, що він реінкарнований, велика.

　 Реінкарновані при народженні отримують унікальні навички, яких немає ні в кого іншого, як наприклад вміння Сайджі "Ніндзя".

　 Крім того, є уміння n%I=W чия дія до цих пір невідома.

　 Є два підтвердження від реінкарнованих.

　 Існування Сайджіна привернуло мою увагу до цього факту.

　 Сайджі був народжений як син одного з моїх таємних помічників, який знаходився в моєму прямому підкорення.

　 Зазвичай оцінка не проводиться до певного віку, але ті, хто народжується серед таємних слуг, проходять цю сценку раніше і постійно.

　 Це робиться для того, щоб зрозуміти стан новонародженого. У цей момент він спалахнув аномаллю.

　 Він народився з великою кількістю очок навичок, що зазвичай неможливо.

　 І з народження у нього було два навички.

　 Мало того, обидва навички до того ніхто ніколи не бачив.

　 Я використовував привілеї правителя, щоб з'ясувати деталі навичок і чи є ще хто з такою ж навичкою.

　 Таким чином я дізнався, що крім Сайджі у мене в країні є дві дитини з n%I=W.

　 Напевно, це доля, що одного з них підкинули на поріг церкви.

　 Я послав тих, хто підкоряється безпосередньо мені, і дав наказ, приглядати та охороняти.

　 У той же момент я встановив приховану стеження і за другим.

　 У той момент я думаю можна було вже відчути дихання майбутнього.

　 Ще більше мене переконало що це важливо, коли Потімас який є патріархом ельфів з'явився із вимогою віддати йому тих дітей хто має навички n%I=W.

　 Вони можуть сильно вплинути на світ.

　 Якщо ельфи почали смикатися це дещо значить.

　 Вони не турбуються дріб’язковими справами.

　 Коли вони починають діяти, то у світі трапляється щось жахливе.

　 Діти з навченим n%I=W дуже цінні.

　 І все стало ясніше, коли Сайджі заговорив, нехай і не занадто чітко.

　 Дещо про реінкарнованих людей розповів Сайджі.

　 Це був шок.

　 Люди іншого світу народилися в цьому.

　 Таке взагалі можливо?

　 Це міг би зробити хтось з старших адміністраторів.

　 Наприклад, творець системи, хто навіть вищий за Чорний Дракон.

　 Істота, яка живе десь дуже далеко і яку відомо тільки по імені - D.

　 Реінкарновані напевно потрапили в цей світ за його волею.

　 Тільки це і можу придумати.

　 Інакше вони не отримали б навики з самого народження - це не дозволить системі.

　 Якби в них не було наміру народити, то це означало б, що у системі є дефект.

　 А це неможливо, судячи з того як себе вів Чорний Дракон під час нещодавньої зустрічі.

　 Якби сталося щось настільки серйозне, він би так спокійно не розгулював.

　 - Дідусю, не вимикайся.

　 - Ой, прости. Коли я задумаюсь, то перестаю сприймати навколишній світ.

　 Це погано.

　 Про що ми говорили, про вігрі?

　 - Неважливо реінкарнований він чи ні. У будь-якому випадку його вб'ють. Імперія, випихнувши його до демонів, зробила загалом вірно.

　 - Цікаво. Огор небезпечний, а його зможуть вбити?

　 - Судячи з розповіді про зіткнення із двома видатними особами, вони його не вбили. Але змусили бігти, так що значить його можна загнати в кут. А значить і вбити можна.

　 Одне "але". Це ситуація, яка існує на даний момент.

　 Швидкість росту реінкарновані просто за межами розумного.

　 Я можу зрозуміти це, просто дивлячись на Сайджі.

　 Вже з народження він мав унікальні навички і багато очок навичок, крім того, місячно вже дорослий, так що й навчається швидше ніж звичайні діти.

　 Будучи дитиною, доросла дитина має особливі здібності.

　 Якщо ріст продовжуватиметься і далі в тому ж темпі, він стане настільки сильним, що жодна людина не зможе зрівнятися з ним.

　 Те саме стосується й огра, якщо він з реінкарнованих.

　 Мало того, Сайджі росте повільніше огра.

　 Той уже має силу втекти від кращих воїнів імперії.

　 А імперська еліта навіть поодинці може завалити монстра класу В.

　 Якщо у них це не вдалося, значить рівень небезпеки огра як мінімум А.

　 Якщо продовжити лінію росту, то в майбутньому вона може стати дуже небезпечною.

　 - Якщо демони його вб'ють, то проблем немає. Хоча я хотів би, щоб він їх старанно покромал перед тим, як вони його прикінчать.

　 - Чи буває все так добре?

　 – Поживемо - побачимо. Це все щодо огра. Як щодо решти.

　 – Окей. Ворог заковтував наживку.

　 - Вдало.

　 - Тепер молімося, щоб з Огіварою все було добре.

　 Під моїм захистом знаходиться двоє реінкарнованих.

　 Сайджі і сирота Юурі.

　 Ще один хлопчик на ім'я Огівар Кенічі, якого звати Уґіо, перебуває під наглядом.

　 Я таємно зв'язався з Угіо і навчив його вмінням розвідки.

　 Він влаштував так, щоб його сім’я покинула країну.

　 Щоб дати ворогу можливість.

　 Вугіо, якого вже не охороняли, був викрадений ельфами.

　 Хоча я майже наполовину був упевнений, що з цього нічого не вийде, але схоже ельфи одержимі реінкарнованими.

　 Я знав, що це ризикована гра, і тільки затримав подих чекати звіту про його викрадення.

　 Але все вийшло відмінно.

　 - Сподіваюся, тут все пройде гладко.

　 Хоча це і потрібно для того, щоб зрозуміти, що відбувається у ельфів, але Угіо я відправив по небезпечній доріжці.

　 Є речі, у яких трохи неприємний присмак. Є щось...

　 - Це ж Огі, він впорається, проблем не буде.

　 Хоч я і відчуваю полегшення від слів Сайджі, але молюся, щоб разом з іншими реінкарнованими ельфами все було добре.

　 1. Ім'я Шинобі звучить, як шинобу (синоби) - те саме, що ніндзя.

Інтермедія. Нічна земля

　 У цьому світі існували неймовірно високі гори, які називали Гори Магії.

　 Ці гори мали три рівні.

　 Перший.

　 Коли ви піднімаєтесь у гори, то цілий рік аж до її вкритого снігом.

　 Монстри, які живуть тут більше за ті, що мешкають на рівнині.

　 В основному монстри З класу, крім них Повітряні драконоїди, Крижані Драконоїда і т.д. Тут теж живуть.

　 Це перший ярус того, що і люди та демони називають Горами Магії.

　 Другий рівень.

　 Після того як людина здолала гори першого рівня, її зустрічає повна порожнеча.

　 Тільки дві величезні гори, що блокують прохід, і жахливий крижаний вітер, який розкинувся на землю.

　 Це світ снігу і каменю.

　 Якщо хтось пройде перший ярус гір, то йому доведеться зустрітися з гнівом першопричиною.

　 Третій рівень.

　 Це вершина Гор Магії.

　 Там перебував дракон.

　 Останній вартовий.

___ назва_

　 Гори Магії були напівкругами, впираючись у море.

　 Якщо ви подивитесь на них згори, то побачите, що гори були гарними трьома хвилями.

　 Якби реінкарновані побачили це, вони б могли сказати, що ці гори виникли через зіткнення континентів, які відбуваються через рух тектонічних плит.

　 Це лише наполовину вірно, а значить можна сказати напів неправильно.

　 Магічні гори дійсно сформувалися в результаті зіткнення континентів, але сталося це не через рух тектонічних плит.

　 Ця істота перемістила континенти, щоб досягти результату, і як результат цієї діяльності та виникли Гори Магії.

　 Ніхто про цей факт не знав, крім того істоти, яка і влаштувала це все.

　 А за Горами Магії, які були створені зіткненням континентів, існувала велика територія.

　 Ні люди, ні демони не знали про її існування.

　 Тільки ті, хто був там, знали про ці землі.

　 Величезний півострів оточений Горами Магії, а з іншого боку — морем.

　 Розмір приблизно 1570 000 квадратних кілометрів.

　 Це приблизно дорівнює Монголію на Землі.

　 Хоч це не є малозначним континентом, то можна спокійно називати цю територію країною.

　 Ця країна не має імені.

　 Це незалежна країна, яка не належить людям і демонам.

　 Ні люди ні демони не знають про її існування через гори і море.

　 Але й жителі цієї країни не можуть покинути її.

　 Але вони знають, що є землі людей і демонів.

　 Їм доводиться повністю забезпечувати себе, через особливості географії.

　 Отже, головним чином вони виготовляють зерно та тваринне господарство.

　 Щодо решти індустрії, то в багатьох потребах надається багато речей і мало.

　 Крім того, найбільш помітним є факт, що в цій країні дуже мало людей займаються виготовленням зброї.

　 У цьому світі, який знаходиться у владі монстрів, які є ворогами всього живого, зброя і броня це необхідно.

　 Але до цієї країни все це не стосується.

　 Оскільки в цій країні монстрів немає.

　 Механізм появи монстрів не відрізняється від механізму утворення будь - яких тварин.

　 Вони не з'являються із пустоти.

　 Звичайно, іноді з'являються підземелля, з яких виходять монстри, але це залишимо за дужками, більшість монстрів народжується звичайними методами, як і всі живі.

　 Отже, якщо монстрів немає, то вони і не з'являються.

　 Вони також не можуть прийти в країну.

　 Ця країна була створена в такому місці, де монстри не існують.

　 Тварини в цій країні поводяться нормально, так що монстрами їх назвати не можна.

　 Хоча є серед них хижаки, але вони теж не монстри.

　 Різниця між тваринами і монстром очевидна будь-хто.

　 Оскільки монстрів немає, то й боїв мало. Отже, зброя й броня не створюються і немає війн.

　 Така країна, яка здається втілила все прекрасне, що існувало у цьому світі.

　 Але це ще не все.

　 Жителі цієї країни можуть самі по собі назвати чудом.

　 Якби хтось з тих, хто живе в цій країні одного за іншим, був би вражений одним фактом.

　 Факт, що люди з демонами мирно жили в цій країні і без перерви воювали не на життя, а на смерть.

　 Крім того, вони одружувалися один з одним і народжували дітей.

　 Отже, у цій країні було мало чистих представників демонів або людей.

　 У країні, де раси кровних ворогів жили в мирі та задоволення.

　 Ось така чудова країна.

　 Це була ідеальна країна, яку хотіла створити Богиня, так що ця істота постаралася виконати її бажання, створивши цю країну.

　 Ось тільки дещо, що не попадали в розрахунки наближалося до цієї країни.

　 Один з огра, якого люди так довго втихомирили, був виведений у Гори Магії і досяг третього ярусу гір.

　 Подолавши другий рівень, незважаючи на холод і відсутність їжі.

　 Гра, яка була на грані між життям і смертю проігнорувала застереження Крижаного Дракона який був призначений вартовим.

　 Він взагалі його попередження не почув.

　 Оґ майже помер, і навіть дракон стояв перед ним лише їжею.

　 Він тільки вбивав і їв, бо був агресивним. Він став скаженим звіром.

　 Крижаний дракон втратив майже половину тіла, але зміг втекти від монстра, що зірвав з ланцюгу.

　 Щоб повідомити господареві, що наближається до його країни.

　 А в цей час огра перевалив через останній рубіж.

Інтермедія. Колишній імператор меча

　 Я прибув до цієї віддаленої країни відразу після того, як передав свій титул Імператору мечника своєму синові.

　 Я не можу знайти причини, чому я повинен битися проти демонів, хоча весь час був на передовій.

　 Чому люди й демони постійно воюють?

　 Немає відповіді.

　 І у мене навіть не було можливості подумати над цим питанням, замість цього я тільки і робив, що рубав ворогів.

　 Ось тільки, в якийсь момент один з моїх учнів став Геройом і демони перестали атакувати після того, як він сам вирушив на територію демонів.

　 Він так само як і я не бачив сенсу в цих битвах.

　 І хоч я не знаю що він зробив, але війна зупинилася, нехай і не надовго.

　 Лише невелика кількість людей знала, що він вирушив на територію демонів.

　 Ось чому багато людей не довіряли демонам, які сильно перестали нападати.

　 Було багато гарячих голів, які пропонували скористатися цією нагодою.

　 От тільки, я хотів вірити йому.

　 Що він зможе припинити вічну війну між людьми а демонами.

　 Але я цього результату все одно не побачу.

　 Звичайно, у своїх силах битви на мечах я впевнений абсолютно, але коли справа доходить до переговорів - я слабоват.

　 Кінець битву, вплив цивільного народу зростав, тоді як сила військових падати, і той, хто тільки й може махати мечем, раптово став непотрібним.

　 На щастя, нехай мій син і слабкий в бою, але голова у нього варить відмінно.

　 Тому я вирішив, що буде краще ввірити майбутнє імперії моєму синові, ніж залишатися на троні просто для виду.

　 Коли я прийняв таке рішення, мені відразу стало легше.

　 Здається, що я постійно ніс на себе важкий тягар відповідальності навіть не помічаючи його.

　 Питання, про яке я не міг навіть думати, стало все більше й більше: « Чи люди і демони приречені на війну? »

　 Не думаю.

　 Звичайно, є яструби для яких це все, але в більшості своєму війни не хоче ніхто.

　 Довга війна знищила імперію.

　 Демони, думаю, в тій же ситуації.

　 Ось чому вони відступили.

　 Вони розуміють, і думають так само як усі люди.

　 І якщо вони думають так само, тоді завжди можливо досягти взаєморозуміння.

　 Так я вирішив.

　 І потім, мене знайшов чоловік і запросив мене в нитку.

　 І те, про що я мріяв, було звичайною справою.

　 Люди і демони живуть разом, ніхто не гнобить нікого. Вони живуть укупі з кров’ю та зброєю.

　 Побачивши це, я розплакався від радості і вирішив провести решту свого життя там.

　 І хоча бути може і можна було провести решту життя спокійно, але здається це не для мене.

　 Я обнажив свій улюблений меч.

　 Навіть у цій мирній країні я не зміг відмовитися від нього.

　 Крім того, я щодня займався утриманням зброї в відмінному стані і тренуванні.

　 Це не означає, що я щось передбачав.

　 Просто я не міг позбутися частини свого життя, яка була проведена з мечем.

　 Я тренувався з мечем і молився про мир.

　 Так і продовжував жити.

　 Яка іронія, що це знадобилося.

　 Я чекаю на тих людей, які вибігають з міста.

　 Я вже бачу фігуру ворога.

　 Великий ріст, який перевищує розміри людини.

　 Огор, мало того, що відбулось еволюції.

　 Очевидно, його розмір — найвищий.

　 Ось тільки його жахлива аура набагато сильніша, ніж та, що я відчував від короля Огров, коли з ним бився.

　 Зазвичай це відчувається від драконів, з якими жодна людина не може зрівнятися.

　 Але все одно, я йду назустріч огру.

　 Навіть якщо я і на пенсії, то все одно залишаюся Імператором мечника.

　 І Богом мечника.

　 Тим, хто править мечем.

　 Навіть якщо я програваю, перемога або поразка залежать не тільки від цього.

　 Я навчу цього розібушеного огра.

**** *** ЛИВАНЬ

　 Перший рівень Магічних Гор.

　 Льодовий Дракон зустрівся там з господарем.

　 Він ледве вижив після того, як воював з погром і зв’язався з ним.

　 Господар, отримавши виклик льодяному Дракону, негайно телепортувався.

　 Господар вислухав викладку ситуації від Крижаного Дракона, зцілив його як подяку і пішов телепортом зі словами "Я піду першим".

　 Оскільки Крижаний Дракон не може використовувати телепорт, йому довелося летіти.

　 І в місці, куди Крижаної Дракон повернувся, він стояв спантеличеним, оскільки його пан, який повинен був бути тут раніше нього - відсутнього.

**** *** ЛИВАНЬ

　 Господар Крижаного Дракона Куро зрозумів, що його переміщення за допомогою телепорту закінчилося невдалим.

　 Зазвичай телепортування відбувається негайно, його не можна скасувати.

　 А тіло Куро зараз було в темряві.

　 Куро замислився.

　 Телепортування заклинало і замкнуло його в іншому просторі.

　 Здається, що ситуація саме така.

　 Ось тільки Куро найсильніший у цьому світі.

　 Ніхто не може перешкодити Куро телепортуватися.

　 Але факт залишається фактом, хтось це зробив.

　 Навряд чи це хтось з богів інших світів.

　 Про це було б відомо.

　 Мало тих, хто здатний непомітно вторгнутися в систему управління D.

　 І цей могутній Бог просто вбив би Куро замість того, щоб замикати його.

　 Отже, є дві ймовірності.

　 Перше, це втручання D.

　 Друге — це втручання особи, яка тільки - но стала Богом.

　 Обидві ймовірності неймовірні, але обидві можливі.

　 Дії D завжди були незрозумілі.

　 Так що вона легко може втрутитися, хоча раніше собі такого не дозволяла.

　 А недавно, колишня богинею не може зробити нічого такого складного як заборонити телепорт Куро.

　 Божественні уміння - це не та річ, яку можна опанувати за один день.

　 Та Богиня, яка почала діяти за дуже короткий час, здобула божественність.

　 Якщо подумати про швидкість її росту, то можливо у неї вже й є такі здібності.

　 У будь-якому випадку, це не змінює факту, що виникла проблема.

　 Куро намагався вирватися з іншого простору.

　 У той же момент темрява стала білою наче забороняючи йому це.

　 Велика кількість білих павуків заповнила весь простір навколо.

　 У цей момент стало зрозуміло, хто відповідальний за все це.

　 – Що ти запланувала, Широорі?

　 Куро закричав злим голосом, прорвавшись через цунамі білих павуків.

　 Але відповіді не було.

Інтермедія. Бог меча проти Огра

　 Я захистився від удару двох катан огра, змусивши їх зісковзнутися по моєму мечу.

　 Заблокуй я удар жорстко, мій меч був би розбитий.

　 Одним єдиним ударом, стільки сил в ньому.

　 Ні, усі його удари дають силу бути смертельно небезпечними.

　 Я відразу зрозумів, що мої показники нижче, як тільки його побачив, але я був занадто наївний.

　 - РООАРР!

　 Ог звил.

　 Навіть ударна хвиля від його голосу, змушує моє тіло тремтіти, наче його вдарили.

　 Біль пронизав мої вуха, а моє тіло відчуває себе так, ніби я отримав прямий удар.

　 І це крик, без будь-яких навичок.

　 Оґ з катанами в руках різко вдарив ногою по землі, яка пішла тріщинами.

　 Я вклонився, швидко ступив убік і в той же час відступаючи.

　 Обгорнувшись одним кроком, ми побачили відстань, яку я пройшов за допомогою своєї швидкості під час відбуття.

　 На обстріі його меч танцюють чарівні вогники.

　 Зрозуміло, Магічний меч.

　 І він досить сильний.

　 І хоча схоже цей вугор збожеволів, але він б'ється не тільки покладаючись на силу.

　 Доказом цього є його здатність використовувати магію Магічного мечника.

　 Хоча він себе і не контролює, але все одно спокійно використовує всі свої бойові техніки покладаючись на свій інстинкт.

　 Ось же проблемна потвора.

　 Якщо він в кожний удар вкладає всю свою силу, то я зможу дещо зробити.

　 Я прослизнув між його ударами мечем і рубав огра.

　 Царапина.

　 До того ж він і бронований.

　 Те, що я відчув, коли мій меч вдарив по тілу, це не відчуття меча врізаного в тіло, але відчуття, ніби потрапив у камінь.

　 Я навіть шкіру йому прорубати не зміг.

　 Питання перемоги або поразки вже вирішене.

　 Здається це моя межа.

　 Неважливо наскільки відточена моя техніка, якщо я не можу прорубати його шкіру, мені не перемогти.

　 Звичайно, є слабкі місця, як - от око чи горла, але навіть попаивши в них рану для нього не стане смертельною.

　 А ось кожна атака огра для мене смертельно.

　 Мабуть, він зможе підловити мене раніше, ніж я зможу зняти йому всі хіти.

　 Тоді є тільки одне, що я можу зробити.

　 Я дам час іншим, щоб якомога більше людей змогли втекти.

　 Я перестав атакувати.

　 Я вклав усі свої знання і вміння нагромаджені за все своє життя, щоб дати трохи більше часу іншим.

___ назва_

　 Скільки часу пройшло?

　 Навіть мить розтягується у вічність.

　 Огру найсильніша істота з усіх, хто мені довелося битися раніше.

　 І час бою напевно найдовший.

　 Скільки часу виходило і сонце зайшло?

　 Я навіть не помічав цього, оскільки відкидав усі сторонні думки.

　 Чим більше я концентруюся, тим менше бачу.

　 Я перестав бачити все непотрібне, і повністю зосередився на боях.

　 Я перестав бути собою, а став просто машиною все існування якою - це бій.

　 Я навіть і не думав, що досягнувши свого віку, мені доведеться так викладатися в бою.

　 Мабуть тепер я міг би розповісти своїм учням, що означає розрубати блискавку.

　 Правда не думаю, що у моїх учнів це вийде.

　 Ех, схоже кінець вже близько.

　 Думки типу тих, які зараз бродять у мене в голові - це чіткий доказ.

　 Щоб викластися повністю, я перестав думати і зосередився на бої, але у всьому є свої обмеження.

　 І моя межа називається стаміною.

　 Я відбив усі атаки огра.

　 Ось тільки бій, який тривав так довго, перевищив всі можливості моєї витривалості.

　 Мої м'язи рвуться від кожного руху, я відчуваю що і мої кістки починають ламатися.

　 Смак крові наповнює мій рот при кожному видохі, в очах стоїть димка і я майже нічого не бачу.

　 Просто чудо, що я все ще стою на ногах.

　 Я взагалі стільки протримався.

　 Я більше не можу зробити ні кроку.

　 Але я все одно тримаю в руках меч.

　 Я не випущу його до останнього.

　 Але хоч я і зупинився, вігри не б'ють по мені.

　 - Старик, я хочу знати твоє ім'я.

　 Хья...

　 Я думав, що монстр божевільний але він може говорити?

　 Якщо подумати, його рухи стали дивними останнім часом.

　 Можливо, він прийшов у себе під час нашої битви?

　 Хоча я не знаю, від чого він з'їхав із самого початку, але ось повернути собі розум під час битви...

　 Зазвичай все буває зовсім навпаки.

　 - Бог мечника, Рейгер Ван Ренгзанд.

　 Хоча голос у мене і хрипкий, але я зміг представитися як належить.

　 – Бог меч. Ти такий сильний, що можеш себе так називати. Хоча я набагато сильніший за тебе, але я не зміг потрапити по тобі жодного разу. Я вже не думав, що роздратування поверне мені зміни. Ні, це не змінює. Схоже, тепер я можу збожеволіти в будь-який момент і почати всіх вбивати. Свідомість може і повернулося, але зміна - ні.

　 Остання частина це скоріше монолог.

　 Він зараз виглядає беззахисним.

　 Ось тільки я навіть руку підняти для удару не можу.

　 - Бог мечника, Рейгер Ван Ренгзанд. Я не забуду твого імені. І вб'ю тебе з повагою, як і покладено військо.

　 Огор зник.

　 Нехай мої очі вже мало що бачать, я б не зміг захиститися навіть якби побачив.

　 Це був ідеальний удар.

　 - Чудово.

　 Моє тіло розрубало на дві частини разом з моїм улюбленим мечем.

　 Схоже не тільки я вмію збагнути секрети майстерності під час битви.

　 Хоча удар все ще не дуже хороший, але в ньому відчувається натяк на талант.

　 - Ти теж був чудовим.

　 Такі слова я почув тоді, коли моє мислення зникло.

**** *** ЛИВАНЬ

　 Куро розібрався з усіма білими павуками, які без кінця все прибули і прибували.

　 Крім того, він вибрався з іншого простору.

　 За його внутрішнім часом минуло десять днів.

　 Ось тільки він відчував, що час зовні рухався з іншою швидкістю, ніж час всередині іншого простору, так що ззовні пройшов тривалий час.

　 - Вона може навіть міняти час у цьому просторі?

　 Куро прошепотів з наріканням.

　 Той, хто перешкоджав йому подорожувати так і не з’явився.

　 Вона лише послала велику кількість білих павуків, які до певної міри можна назвати її частиною.

　 Тільки цим павукам не можна ставитися серйозно також.

　 Можливо, це був не найнебезпечніший момент у його житті, але це вперше з моменту створення системи, коли Куро так втомився.

　 Куро швидко перетнув гори Магії.

　 Йдучи в Нічну країну.

　 Ось тільки країни вже не було.

　 Адже з моменту ув’язнення Куро, у зовнішньому світі пройшло кілька років.

Біс 10. Порожній

　 Я вбив все живе в окрузі.

　 Я ненавиджу все, що може рухатися.

　 Мене дратує навіть просте шевання в кутках моїх очей.

　 Мої відчуття еле-єле повертаються після бою з Богом Меча.

　 Але чи це взагалі можна назвати поверненням?

　 Я розрубав беззахисну тварину і з радістю почав рвати м’ясо зубами.

　 Я поводжуся як справжній звір.

　 Ні, навіть звір полює тільки тоді коли голодний, а я вбиваю все що рухається, і значить я вже не тварина.

　 Я вбиваю не тільки тварин.

　 Я вбив багато людей, які втікали від мене.

　 Чоловіків, які намагалися зупинити мене, жінок, що захищали своїх дітей, беззахисних дітей і старих людей, котрі намагались своїм життям купити трохи часу для інших.

　 Я вбив їх усіх.

　 Чому я це все роблю?

　 Я не знаю.

　 Мене нудить від того, що я вбиваю беззахисних.

　 Але бажання вбивати і мій гнів зростають.

　 Голос "Убей" звучить в моїй голові все голосніше.

　 Я підкорився злістості і цього кличу.

　 Кожного разу, коли я вбиваю, мені погано, і це мене дратує ще більше, бажання вбивати росте і я починаю шукати наступну жертву.

　 Замкнуте коло, яке тягне мене все глибше і далі.

　 Після перемоги над Богом меча я еволюціонував з Найвищого Огра в Ору Генералі.

　 Я продовжував бійню і перетворився на демона.

　 Хоча була можливість стати кимось, хто називався Королем Огров, але я вибрав саме це.

　 Зміни були радикальні.

　 Моє тіло, яке дедалі більше з кожним еволюцією до цього часу ставало меншим і знову було розміром з людину.

　 Хоча якби тільки це, то я не був би так здивований, але в той момент коли побачив своє відображення у воді, я здригнувся.

　 Обличчя з мого колишнього життя дивилося на мене.

　 З мого лоба стирчали два роги і було враження що я став дорослішим, ніж колись раніше, але все одно, обличчя явно було моє.

　 Чому ж так пізно...

　 Ця думка з'явилася в моїй голові.

　 Але в той же час я був задоволений.

　 Ну, зрозуміло. Я повернувся.

　 Я еволюціонував у Демона, і рівень Табу виріс до 10.

　 Процес інсталяції Табу був дуже руїнницький навіть для мене.

　 Для серця і розуму.

　 Я виблював усе, що у мене було всередині, впав у лють і почав вбивати все живе, яке було поруч, намагаючись задовольнити свою спрагу вбивства.

　 Щодня у владі гніву, і тільки з одним бажанням - вбивати.

　 До того, як я отримав Табу, я відчував провину за вбивство беззахисних людей, але навіть зневажав себе - не міг зупинитися.

　 А після того, як я отримав Таббу, мені стало легше.

　 Оскільки отримав виправдання своїй різанині.

　 Після цього я знову розлютився.

　 І злість в моєму серці, це не то тимчасове помарка розумника, викликане умінням.

　 Це злість за самовизначення.

　 Такі речі не привід для правок заднім числом.

　 Все одно це просто спроби виправдати себе за ті гріхи, які я наробив.

　 Правда, відкритого Табу було жахливою справою, але це не причина для різанини.

　 Все залишилося тим же.

　 Як і тоді, коли я жив своїм колишнім життям.

　 Я не помилявся.

　 Ось чому я використав насильство.

　 Різниця лише в тому, що тепер я заявляю про справедливість вже після того, як вчинив насилля.

　 А так, все залишилося тим же.

　 Судити свої вчинки через призму правосуддя, використовуючи його як власне виправдання.

　 Ось мабуть через що мій зовнішній вигляд став близький до того, що був у мене коли я був людиною.

　 У минулому житті свобода була нормою, а насильство злочином.

　 У цьому світі свобода стала злочином, а насильство — нормою.

　 Я більше не розумію, де добро, яке є злом.

　 Але навіть якщо я цього і не знаю, але все одно буду продовжувати.

　 Відкинувши в сторону свої бажання і поняття хто правий, хто винен.

　 Хотілося б, щоб хтось зміг мене зупинити.

　 Я хочу повернутися в село гоблінів.

　 Місце, де мені не треба було думати про те, що таке гріх, а що є чеснота.

　 Але там тільки попіл.

　 Горді воїни і нерозважні теплі будинки, все це тепер просто попіл.

　 І потім, немає нікого, хто зможе мене зупинити.

　 Згідно з Оценкою, мої стати вже перевищили 10 000 доларів, хоча я не використовую гнів.

　 Я зміг відігнати дракона, який спробував встати у мене на шляху навіть без гніву.

　 Коли я був гобліном, мені казали, що драконоїди - найстрашніші монстри з тих, хто живе в горах.

　 Але навіть вищий рівень драконоїда - змія, не зміг зупинити мене.

　 У даний момент я просто машина, яка призначена для вбивства всього живого.

　 У мене немає бажань, залишився тільки гнів.

　 Я вбиваю, ем і шукаю наступну жертву.

　 Ось так я і існує.

　 Чи є сенс продовжувати таке життя?

　 Можливо, було б краще, якби моя свідомість не поверталася після того бою з Богом мечника.

　 Тоді я б дійсно став машиною, яка ні про що не думає і нічого не шкодує.

　 Або ж мене вбив Бог мечника.

　 Зрозуміло.

　 Я вже хочу померти.

　 Я не хочу жити в цьому світі, та ще й у такій якості.

　 Чому цей світ сповнений болю?

　 Чому вся ця біль дісталась мені?

　 Я не знаю.

　 Я хочу померти.

　 Але зробити це з власної волі я не можу.

　 Моє тіло робить дії, щоб підтримувати життя.

　 Переслідує здобич, вбиває і їсть.

　 Я переслідую групу, яка намагається перетнути Гори.

　 У мене з'явилося звання Руйнувальник країни а я навіть не встиг зрозуміти коли, напевно, вбив дуже багато людей із цього боку гори.

　 Під час руху я постійно згадував про рухи Бога мечника, тому отримав титул « Бог Меч ».

　 Мені погано від того, що таким чином я заплутал пам'ять про Рейгер Ван Ренгзанд.

　 Я втратив слід групи, за якою йшов після того, як перетнув гори.

　 Гаразд, це неважливо.

　 Я йшов за ними, але не тому що хотів їх вбити.

　 Швидше я навіть радий, що я втратив їх з виду

　 Але потім мене атакувала дивна група.

　 Дивина була в тому, що вони використовували магію та луки, ніж і відрізнялися від тих лицарів з якими я бився раніше.

　 Я отримав звання "Вбивця фейрі" після цього покусання, і зірвав їх капюшони, щоб перевірити догадку, я побачив що у них всіх - довгі гострі вуха.

　 І справді схожі на тих, кого звуть ельфами.

　 Хоч я не знаю, чому вони напали на мене, але їхня смерть була марною.

　 Ельфи були досить сильні, але не для мене.

　 Здається немає нікого, хто міг би мене перемогти.

　 Напевно мені залишилося тільки здатися.

　 Правда, здаватися поки що рано.

　 На моєму шляху стала молода дівчина.

　 Її губи посміхаються, очі горять і вона будить мій бойовий дух.

　 Воно створює відчуття монстра, який прагне людського тіла, хоча за її зовнішнім виглядом і одягом про це не скажеш.

　 Я відчуваю.

　 Ця дівчина сильна.

　 Настільки, що я можу і померти.

　 Отже є надія, невелика надія.

Інтермедія. Нечистість проти нежиті (часть 1)

　 Я оцінив дівчину, яка стояла переді мною за допомогою каменя Оценки.

　 Я давно його не застосовував.

　 Останній раз це було перед бійкою з Крижаним Драконом, а на інших не було сенсу цього робити.

　 Я просто розумів, що я виграю за допомогою інтуїції.

　 Але з цією дівчинкою все інакше.

　 [Людина Вампір 3ур Софія Керен

　 Стан:

　 ХП: 14271/14 2791 (зелена)

　 ДП: 12893/12894 (Синя)

　 СП: 12655/12 566

　 : 12661/12 19661 (червона)

　 Середня атака: 12738

　 Середня охорона: 13226

　 Середня магія: 12755

　 Середня опірність: 13219

　 Середня швидкість: 12774

　 Навички:

　 "Вищий Вампір 8ур.", "Командуючий неживу 8000.," "Божеча чешуя 10ура.), "Спочаткове відновлення хітів 3ур". "Чудство магії 10ур." "Чистість магічних формул 10ури. ”, "Захоплення мани десятивр-курутного відбору », "Велике зниження споживання манів 10юрсховище", « Рівноцінне маніпулювання магією 2ур... ... "Герій меч 2ур.", "Великий удар 1ур". Величина масивного розрубування 3ур, "Чарівне удосконалення 1ура"; "Велька збільшене охолодження (1в.) Виграшливе глушного руйнувань 1ур ..), "Украсальова інтенсивне оповиття курут-куватого вітру", « Помальна вода 10ур... », "Забавлена поточною водою 10урс.), 'Спроменена заморочення 10юр' ... Війна 10ур.", "Дар життя 6ур". Мистецтво підрахунків 10ур., "Запис 10.р.", "Незагадка Переговори 10ура". "Скриття десятирс.), Відхилення 10уру"; "Велика корекція ймовірності 10ури", « Незамітність десятьвроку », "Ухіть 10юр ..", 'Без запаху 10ер. ’, "Імператор",“ "Чувство присутності 10пур. 7ур.", "Магия льоду 10ур". "Магия адського льоду 8ур.", "Мога вітрів 10ур., Могрія Штома 1ер.), Ммагія грунтів 10ар; Магозія землі (1вр.) "Magia моління блискавки 9ур ..", Magiя світла 1r. [ Меґия Тені дюхен п'ятидесятпур."]: "Залежність темряви 10ур...", « Макгілія Ноюр. "Спротивлення світлінню 4ур.", "Поборення ночі чотирир., Спірування гіпертонії 3уру.), " протистояти кислоті 10ура". "Зоршення розкладання розкладки », "Обнуття ненормальних станів", « Зневага свідомості 7ур...",“ "Великий страх на сім'юрс. ”, "Близьке протистояння єресьові 6ур.) "Загадання болю" та "Урази болі з очима 10,0004 миль." Дальність чутливості 10ур., "Розширення божественної області 5ур.", "Свячі мана-фур"; "Боженя маніпуляційний рух 10ура".

　 Щось крутовато.

　 І це третій рівень?

　 Мало того, й людина і вампир?

　 І взагалі, чи не багато навичок?

　 Якщо судити за станом, всі мої показники вищі на порядок.

　 Але по навичках я програваю і в якості, і у кількості.

　 Хоча у мене є козир - створення Магічного Оружія, але навички дівчини Софія просто за границею розумного.

　 Вона може навіть сильніше за мене.

　 Але тільки якщо я не активую гнів.

　 Хоча зараз я не хочу активувати його, але що буде коли я буду при смерті - не знаю.

　 Гнів може активуватись без мого бажання.

　 Точніше, ймовірно активується.

　 Скільки я зможу контролювати його силою волі?

　 Це і стане поворотним пунктом бою.

　 Або я помру, або вона.

　 Можливо, вона помре і не доживе.

　 У той момент, коли я пограюся в битву, я перестану стримуватись.

　 Дівчинка махала дворучником, який граючи тримала однією рукою. А за ідеєю вона і підняти його не повинна сутичити з таким-то тілом...

　 У цього дворучника довжина майже така ж, як її зріст, і крім того він широкий і важкий. Здається, що в ньому немає ніяких ефектів, правда ж у меча чудова міцність.

　 Так, ладно.

　 Вона миттєво скоротила дистанцію і рубала мечем.

　 Я зупинив удар Катаною Огнею, яку тримав у правій руці.

　 Але зрозумівши, що це не зможе стримати удар, я додав і Катану Гріма схрестивши їх між собою.

　 Важко!

　 Не те щоб я недооцінював її, але думав, що зможу зупинити удар однією рукою, адже мої стати вище, після чого хотів атакувати її Катаною Гріма.

　 І не зміг, бо я мусив докласти всіх зусиль для захисту.

　 Її показники виросли.

　 Хм, підсилення Божим духом війни і Божественної Бойової Магії.

　 А може, ще й силою Найвищого Вампіра.

　 [Вищий Вампір: особливий навик вампиров. Спосіб життя росте з кількістю випитої крові. Кров, взята з крові, зберігається в тілі. Крім того, вони дають усиновлені ефекти з кожним рівнем. Перший: Захист місяця, 2ур.: Сильна кров, 3ур.

　 Захист Місяця збільшує можливість росту або спаду місяця.

　 Кривавий туман дозволяє їй перетворювати свою кров в імперію і спокійно маніпулювати нею. А зморо, здається, здатність перетворюватися на туман.

　 Тенневий демон, це здатність викликати фамільярів з тіні, Трансформація фонової служби - це можливість самому перетворитися на прізвиська.

　 Зов родичів дає можливість кликати інших свого виду.

　 І найгірше - здатність Відродження.

　 Чий ефект схожий на чіль, оскільки дозволяє раз у день повністю відновити хіти, які впали до нуля і відродитись.

　 Також проблемою є здатність Сильна кров.

　 Ця здатність дозволяє використовувати запасну кров для росту статусу, коли вона активована.

　 Завдяки цьому меч і несподіваний удар стали небезпечними.

　 Я також активував Божий дух війни і Божественну Бойову Маґію.

　 У мене тепер знову перевагу за показниками.

　 Хоча Божий дух війни у нас однакового рівня, але Божественна Магія в неї вища за мене.

　 І зрозуміло, різниця в статусі між нами вже не така велика, як до підсилення.

　 Я активував Силу Дракона, один зі своїх козирів.

　 Сила Дракона підвищує всі показники і заважає ворогу створювати магічні конструкції.

　 Коли мене атакували ельфи, я блокував їх магічні потуги саме за допомогою цього вміння.

　 Божий дух війни і Божественна Магія. А тепер ще й Сила Дракона.

　 Це вперше коли я активував всі три одночасно.

　 - Хе, хе-хе.

　 Дівчата почали хіхікати.

　 - Ти заблокував її. Ти заблокував мою атаку. Хі-хі-хи.

　 Чорт.

　 Ця дівчина небезпечна.

　 Вона божевільна.

　 Правда, не мені про це говорити.

　 - Нарешті! Мій перший справжній бій у моєму житті! Перший серйозний бій!

　 Мурашки побігли по шкірі.

　 Ні, причина не її слова.

　 Просто похолодало.

　 Морозне повітря походить від дівчини.

　 У той же час її закрив червоний туман.

　 Здається Вампірський Кривавий Туман.

　 Крім того, різка зміна температури за допомогою крижаної магії.

　 Ворог починає битися серйозно?

　 Тоді і я теж.

　 Я витягнув безліч магічних мечів з іншого простору створеного місцем Храніння із Простеленої магії.

　 І запустив їх у повітря завдяки Психокінезісу.

　 Ось тепер почнеться справжній бій.

Інтермедія. Нечистість проти нежиті (часть 2)

　 Неприємне відчуття пройшло по моєму тілу.

　 Схоже, що тварина оцінює мене так само, як і я.

　 Але його рівень оцінки тільки 2, так що крім імені він нічого не повинен побачити.

　 А значить, у мене перевага в інформаційній війні.

　 Я знаю всі навички і звання Демона, а ворог не підозрює про це.

　 Отже я можу зробити щось несподіване для нього, в той час як я легко можу передбачити його дії.

　 Я використовую на повну Прискорення розуму і бачення майбутнього, так що я ще й буду бачити дії ворога наперед.

　 Як і можна було очікувати від золотого зв'язку Майстра, я отримала здатність до ухилення, хоча з погляду ворога це можна назвати боягузтвом.

　 Судячи з Оценки, його сильні атрибути - вогонь і Блискавка.

　 Хоча у мене до них є опірність, але вогонь - це моя слабкість.

　 Без сумніву, блискавка не є для мене сильною стороною.

　 Те, що привернуло мою увагу, це вміння Бог Меча, гнів і створення Магічного Орузія.

　 [Бог] меч — це гра, яка є надзвичайною умілістю меча. Максимальна корекція рухів мечем]

　 [Гнев: n% сили може досягти Богів. Збільшує божественну сферу. Віддаючи можливість самосвідуваності, ми швидко збільшуємо шанси бойових дій. Крім того, W система пригнічена і право вторгнення в область МА отримано]

　 [Складання Магічного Орузи: створює зброю з магічної енергії. Якість зброї залежить від рівня навичок і кількості вкладеної мани. На додаток, можливо надати особливі ефекти)

　 Крім них є ще й навички "Архідемон", але оскільки використовувати його не можна, то я його проігнорула.

　 Зрозуміло, Бог меча це фінальна стадія мого вміння Герой меч.

　 Навик безпосередньо піднімає техніку володіння мечем, і оскільки у нього найвищий ранг, то очевидно під час битви на мечах мене чекає поразка.

　 До того ж, оскільки у нього є "Обнулення солоду", я відразу можу сказати, що програю в рубці.

　 Але оскільки у мене в руках дворучник, то він завдає шкоду навіть якщо і не прорубується, так що битися все-таки можна.

　 Гнів - це один з семи смертних гріхів, так само як і моя Заздрість.

　 Здається він його поки не активував.

　 Хоча я не знаю, наскільки виросте його статус після активації, але краще готуватися до того, що зростання буде серйозною, оскільки судячи з Майстра це читерські навички.

　 А я і так за показниками програваю.

　 Ну і нарешті створення Магічного Орузи.

　 У руці Демони катані, у цьому світі теж є качани, так? Мабуть, вони зроблені за допомогою вміння і тому мають особливі здібності.

　 Я подивилася на обидві його катани, активувавши оцінку.

　 [Огненна Катана Сузаку: Атаююча здатність 3000, Прочість 9973, Додаткове: Божественний захист, Доданий вогнем, Автопочинка, автоматично відновлення, Магічний простір: меч створений за допомогою навмисних]

　 [Громова Катана Сейру: Атакуюча здатність 3000, Прочість 9978, Додатково: Божественний захист, Доданий урон блискієм, Автопочинка, автоматичне відновлення, Магічний простір: меч створений за допомогою уміння]

　 А непогані мечі...

　 Хоча мій дворучник - це витвір мистецтва створений відомим ковалем демонів, але його навіть порівняти з цим жахом не можна.

　 Найдивовижніше, що вбудовано відразу 5 особливих ефектів.

　 Кажуть, таких магічних мечів одиниці.

　 Окрім того, згідно з іменами, там повинні бути ще два меча - Генбу і Бьякко, вірно?

　 Хіба це чесно, ховати в рукаві свої козирі?

　 Эй?

　 Якщо подумати, а звідки тут взагалі знають про чотирьох Бога?

　 У цьому світі я ніколи про них нічого не чула.

　 Гаразд, неважливо.

　 Замість цього, треба подумати як знищити того монстра.

　 Очевидно, ближній бій - чисте самогубство.

　 Моя пробна атака була легко відобразена, і судячи з того, що його показники після цього різко зросли, зрозуміло що він включив навички-стероїди.

　 Взагалі, судячи з статусу, він більше хвилюється за магією, але якщо по навичках - думаю, що він сильний ближнім боєм.

　 Якщо так, то атака з далекої відстані буде ідеальною, оскільки дозволить використовувати магію та особливі здібності вампіра.

　 Якщо він почне зі мною перестрілятися, то визнай перемогу мені гарантована.

　 Я активувала Кривавий Туман, який оточив мене.

　 Крім того, Магію Води активувала і додала в туман.

　 Мене оточує червона вода.

　 Хи-хи, він здивований.

　 Це та стратегія, до якої я прийшла комбінуючи здібності вампіра і магія.

　 Хоч я не можу додати Атаку Кіслотою до магії, але я можу зняти це обмеження, якщо змішуваю її з Кривавим туманом - як я щойно зробила.

　 Точної теорії, що там відбувається, я не знаю, але воно працює.

　 Цунамі є найсильнішою кислотою, яка розчиняє все.

　 Яка змінює форму як я захочу і атакує коли мені заманеться.

　 Техніка, яку Майстер назвала Багроовим Морем.

　 Зброя з мого основного арсеналу.

　 Катана від такого не захистить, вірно?

　 Тому демон не матиме вибору, хіба що піде на мене в рукопашну, намагаючись при цьому відвернутися від моїх атак.

　 А я буду тримати його на відстані і перехоплювати так щоб він не зміг дістатися до мене.

　 Так, я прямо бачу як все це буде.

　 Але його дії зовсім не збігаються з планом.

　 Незліченна кількість мечів з'явилася нізвідки.

　 Атака 2500, довжина 100, а особливо: Атка Огнем, Саморушення, Полет. Меч створений умінням]

　 Ой, ну, це ...

　 Інстинтивно я закрилася своїм Багровим Морем.

　 Наступного разу мечі рвали вперед і встромилися у Багрове море, яке я використовувала як щит.

　 Вибух!

　 І половина мого Багрового Моря зникла.

　 Прямо як під ракетним обстрілом.

　 Гей, це ж люльство?

　 Так ти сильний не тільки в ближній, але й у далекому бою.

　 Тепер усе стало складніше.

　 Правда, незрозуміло чому,

　 Але я не можу перестати радіти.

　 Він повністю перевернув всю мою стратегію, використовуючи лише один навик, створення Магічного Орузия.

　 Що ж там буде наступним...

　 Я в нетерпінні чекаю, що він ще прикривав для мене.

　 Ну, і що далі?

Інтермедія. Нечистота проти нежиті (часть 3)

　 Ти хвора?

　 Хіба так за правилами?

　 Червона рідина наблизилася до мене.

　 По дорозі зачепив кряж і розчинив дерево.

　 Я думаю, що це швидше за все є ефектом кислоти, але швидкість розпаду дерева просто ненормальна.

　 Червона рідина повністю розчиняє все, що торкається або проходить.

　 Навіть якщо я буду захищатися від цієї рідини, вона може бути небезпечною.

　 А крім того, вона атакує з будь-якого напрямку.

　 Оскільки це рідина, для неї немає обмежень.

　 І взагалі, її рухи незвично швидкі.

　 Я кинув мечі, що вибухали, і втікав від цієї червоної хвилі.

　 5 Мечі, що вибухають під час польоту, перехоплювалися стіною червоної рідини.

　 Удар заблоковано.

　 Захист, за допомогою якого можна і атакувати. Нда, неприємно.

　 Хоча вибух на короткий час розсіює цю рідину, вона відразу відновлюється.

　 А в мене мечі обмежені, я не можу їх марнувати.

　 На відміну від ворога, який може продовжувати битися поки у неї є мана.

　 А мана і не думає закінчуватися.

　 Вона відновлюється швидше ніж витрачатися.

　 Якщо ви намагаєтесь зменшити запаси манів, то вам потрібно тривалої битви.

　 Але у мене такі ж проблеми, бо я маю в бою створювати нові мечі.

　 Хоч я і думав, що мій ворог не проти тривалої битви.

　 Але в цей момент тінь дівчини почала звиватися і з неї вилізло щось типу темно-червоного вовка.

　 Одна з можливостей вампіра, Теневий Демон

　 [Теневой Демони ---ур

　 Стан:

　 ХП: 3000/3000 (зелена)

　 1/1 (Синя)

　 СП: 2500/2500

　 : 2500/2500 (червона)

　 Середня атака: 3000

　 Середній захист: 2500

　 Середня магія: 1

　 Середня опірність: 1500

　 Середня швидкість: 3000

　 Навички:

　 "Велике збільшення руйнування 2ур.", "Вілікий удар 1ур"., " Велична інтенсивна розрубка 3ура"; "Близьке поліпшене проколювання в один шар і більше оглушення 1ур"," "Усильний атака кислотою 8ур."

　 Хвилинку.

　 Чи ж він не занадто сильний?

　 Він сильніший, ніж ті монстри яких я бачив навколо ...

　 Я здивувався, коли помітив - у нього ще і якісь навички є.

　 І це ще не все, він вийшов з тіні не один.

　 Вісім теневих демонів один за одним вишикувалися в лінію перед дівчиною.

　 І коли вона махнула рукою, вони зірвалися з місця.

　 Червона хвиля і тенові демони атакували мене одночасно.

　 Ні, я не зможу ухилитися від усіх атак.

　 Поки я стримувався від червоної хвилі, тіньові демони якимось чином випадали там куди я відступав.

　 Один з них вкусив мене, перш ніж я встиг його прикінчити.

　 Я розрубав демона, який вкусив мене, і мітнув блискавку у решті теневих демонів які стрибнули до мене.

　 А наступного разу згоріла червона хвиля.

　 Я відчув біль в той момент як моя шкіра почала розчинятися.

　 Багато часу пройшло від того, як я отримував пошкодження.

　 Але цього недостатньо, щоб мене вбити.

　 У мене немає противності до кислоти, але завдяки тому що у мене високий захист, я отримав значно зменшений рівень від атаки.

　 Я випустив силу вогню та блискавиці одночасно, щоб відкинути червону рідину яка прилипла до мого тіла.

　 Якщо я продовжу отримувати урон нічого не протиставляючи, то зрештою рани стануть фатальними.

　 Дівчисько теж це розуміє.

　 Її погляд безперервно стежить за мною.

　 І її очі мають Магію.

　 Магічні очі Жадності і Стазіса.

　 Магічне око Жадності забирає мою ману, хіти і стаміну.

　 У мене також є подібні навички, які називаються прокляттям Жадності, ефект практично такої ж.

　 Ось тільки Магічні очі можуть забирати силу ворога просто подивившись на нього.

　 А мені, щоб активувати навички треба доторкнутися до ворога.

　 Я думаю, що просто дивитися ворога для нанесення шкоди - це занадто.

　 Звичайно, в хітах є дрібниця, але нічого не змінює.

　 Магічне око Стазіса може паралізувати ворога.

　 Загалом обидва неприємні, але очей стазіса небезпечні.

　 Якщо мене паралізує я нічого не зможу вдіяти.

　 Хоч у мене є опірність, але ефект може накопичуватися і тоді в якийсь момент мене паралізує.

　 І найгірше, що я не можу позбутися цієї червоної хвилі.

　 Якщо так продовжуватиметься, то я можу і загинути.

　 Погинути.

　 А?

　 Я ж ніби хотів померти.

　 Але незважаючи на це, я зараз думаю як перемогти.

　 Чому?

　 Моє тіло зовсім не хвилюється, що я думаю і воно рухається самостійно.

　 Ризикуючи уроном, я кинувся до Теневого демона і розрубав його.

　 Звичайно, коли я відволікся на Теневого Демона, червона хвиля відразу ж використала це.

　 Вона доторкнулася до мого тіла і почала його розчиняти.

　 Я скинув її вогнем і блискавкою.

　 Хмм?

　 Щось удар став слабшим?

　 Я оглянув Грімову катану і Огнену.

　 Лізя обох мечів розчинилася наполовину. Ось занучка і зникла.

　 Зрозуміло.

　 Хоч моє тіло і може переносити такий урон, але зброя - ні.

　 Я не знаю, чи ти це планувала, але руйнуючи мою зброю, ти припхаєш мене до стінки.

　 Погано, але не смертельно.

　 Я влив ману у вогняний і вогненний меч.

　 Відновлення.

　 Після того, як рівень створення Магічного Оружії став я зміг лагодити магічні мечі.

　 Тепер обидва меча як нові.

　 Тільки мани на це потрібно багато.

　 Створення Магічної зброї річ зручна, але ману їсть несміливо.

　 Я не зможу постійно відновлювати їх.

　 Здається, в даний момент я перебуваю у програшному положенні.

　 Щоб перемогти, мені треба перейти в ближній бій, намагаючись не піддатися гніву і не умертвляти ману.

　 Здається, немає іншого вибору окрім використання мечі в іншому просторі на повну.

　 Ця дівчина сильна.

　 Я не зможу перемогти, якщо буду стримуватись.

　 Дівчата ще з’явилися в Теневих демонів.

　 Вона повністю готова продовжувати бій як завгодно довго.

　 Так що мені потрібно терміново скоротити дистанцію.

　 Знову.

　 Я знову думаю про перемогу.

　 Якщо вона сильна, то вона мене вб'є.

　 Це непогано.

　 Хіба не погано?

　 Чому ж я думаю про те, як перемогти?

　 І ось, в якомусь душевному роздраї я і рвав у атаку на дівицю.

Інтермедія. Нечисть проти нежиті (часть 4)

　 Гей, це жарт такий?

　 Навіть після того як Багрове море доторкнулося його, отриманий урон наближається до нуля!

　 Також укуси собачок неефективні.

　 Серед фамільярів, яких я можу викликати, собакоподібні демони мають найвищі атакуючі показники.

　 У мене є ще птахи для розвідки і миші для прихованої стеження, але якщо розмова йде про бій, то собачки єдиний вибір.

　 У тенетових демонів, яких я викликаю, є кілька навичок схожих на мої. Звичайно, пес має ще й особливі навички.

　 Чертов демон. Навіть після укусу впусти, гадаю, ні.

　 Схоже, різниця у показниках надто велика.

　 У даний момент у мене відчуття, що перевага на моєму боці, але ось підходити ближче явно не варто.

　 Було б добре, якби Магічний Око Стазіса спрацював на ньому. Але чи не варто давати йому можливість підійти?

　 Ні, не варто поспішати.

　 Якби це були диявольські очі Майстра, то напевно вони б спрацювали.

　 Цікаво Магічні очі вимагає особливої раси? Або чи потрібно особливого таланту? У моєму випадку я змогла отримати їх через те, що моя раса - вампіри.

　 Злі очі Майстра більш потужна версія Магічних очей.

　 Але все одно, хоч отримати їх і складно, ефект того вартий.

　 Навіть маги та демони не зможуть протистояти Магічним очам.

　 І в даний момент я планую знищити монстра за допомогою ока Стазіса - не даючи йому рухатися, і не поспішаючи нано пошкодження. Поки не вб'ю його.

　 У будь - якому разі слід готуватися до тривалої битви.

　 Звичайно, демон намагається пробитися вперед і буде нести урон.

　 Так.

　 Якщо ні Багрове море, ані собачки не дають достатнього урону, він може перестати ухилитися і намагатися підібратися впритул.

　 Я думаю зараз бій іде в невигідному для ворога варіанті, а ось скоротковий бій буде на руку ворогу.

　 Невже ти думаєш, що все буде так легко?

　 Я випустила магію, яку запасала.

　 Я запустила паралельні свідомості

　 На додаток до Багрового моря почала створювати магію льоду і ночі, щоб атакувати демона.

　 Крижаний спис і коп'є ночі полетіли та прокололи тіло монстра.

　 Ой, ні, не проткнулися.

　 Хоча кров у нього все-таки тече, а значить пошкодження завдано ... Але тіло не пробито.

　 Гаразд, у нього високі опірності і крім того Сила Дракона заважає створенню магії.

　 Порівняно з магією, завданою затраченими пошкодженнями, це було не дуже добре.

　 Але вище 0.

　 Постійні атаки явно зменшують хіти демона.

　 Пошкодження, викликане нападом, трохи вища за автоматичне відновлення хітів.

　 Крім того, багато атак затоплюють його.

　 Якщо так і піде, то моя перемога вже не за горами.

　 Але не думаю, що все буде так легко.

　 Он, мечі з'являються нізвідки.

　 Ей, щось їх багато

　 Ч-Че-Е-є-го, стій!

　 Їх сотні!

　 І всі вибухають?

　 Якщо вони вибухнуть раз, то відразу ж все навколо рознесе!

　 Погано.

　 Хоча більшість людей далеко від нас, але мої шкільні друзі недалеко.

　 Нічого не напишеш, вірно?

　 Якщо все так, то мені треба перестати стримуватися і використовувати свій козир.

　 Мечі полетіли.

　 Це схоже на стіну з лезів.

　 Зброя призначена для якого рубати, протикати і вибухати.

　 Я випустила магію в сторону наближення мечів.

　 Магія Крижаного Ада "Блещий туман".

　 Красивий такий туман, що білізує.

　 Насправді це смертельний туман, який заморожує і руйнує все, з чим зіткнеться.

　 Він змішався з Кривавим туманом і став Блискучим баґовим імпер

　 Моя найсильніша атака, я її навіть Майстри не показувала.

　 Якщо треба так сказати, то хіба Блискучий Кривавий туман не підходить?

　 Блискучий Кривавий туман зіткнувся з літаючими мечами.

　 Мечі підірвалися і по туману пройшла хвиля.

　 Ось тільки вибух негайно погас, неможливо прорвати або відкинути цей туман.

　 Все марно, бо навіть вогонь заморожує туман.

　 Але все одно Блискучий Кривавий Туман знизився більш ніж наполовину, точніше залишилося близько 30 відсотків.

　 Маса літаючих мечів була відображена і я направила залишки Блискучого Кривавого Тумана на обгороджений демон.

　 Демон прийшов у себе і витягнув нові мечі з іншого простору.

　 У той самий момент земля затряслася і перед Блиским Кривавим Туманом з’явився стіна землі.

　 що стіна землі зможе зупинити мій супертехнік? Не варто мене недооцінювати.

　 Блискучий Кривавий Туман розбив стіну за допомогою кислоти і заморозив усе, розбиваючи стіни на дрібні шматочки.

　 Звичайна брудність його не зупинить.

　 Стіна землі здалася практично без бою і Блискучий Кривавий Туман дістався до Демонії.

　 Звірюга намагався відбити його вогнем.

　 Як результат, полум’я відкинуто назад і права рука фонової служби зникла.

　 Сила вогню знизилася, і у нього тепер залишилася тільки одна рука.

　 Якщо пощастить, то тут буде кінець бою. Але не думаю, що все буде так добре.

　 Цікаво, втративши руку, він зможе ухилятися від моїх атак?

　 Багрове море і собачки атакують демона, щоб дати Хровавому туману ближче до нього.

　 Знову і знову я створюю магію щоб ганяти його безперервно.

　 Знову, знову і знов, і моє паралельне свідомість закінчило підготовку нового Блискучого Тумана.

　 У Багроовому морі вода тоне, і собачки кусаються й зазнають ушкодження від атаки магії.

　 І на завершення всього, його прикриває ще один Блискучий Кривавий Туман. Ну як, витримаєш?

　 Коли я вже святкувала перемогу, моє Багрове море разом з собачками і магією було розорено на шматки, порізані та порозкидані, а лезо меча вже наполовину занурилося в моє тіло.

　 Що?

　 Урон, МЕНЕ нанесли урон?

　 Це мені, яку захищає Божественна Броня?

　 Після того як мене відкинуло і я покотилася по землі, то піднялась на ноги. Моя права рука майже відірвалася.

　 Хоча вона майже швидко зажила, проблема в тому, що я не розумію як демон міг поранити мене.

　 Але подивившись на нього, я зрозуміла відповідь.

　 Всі показники - 99999.

　 Неможливо.

　 Може, це у мене з головою щось?

　 Хоч я і намагаюся жартувати, але це теж можливо.

　 - РООАР!

　 Демон звил.

　 Пронизливий божевільний революціон, в якому одне божевілля і бажання руйнувати.

　 Раптом я дещо згадала.

　 Гнів.

　 Навик, якого я побоювалася.

　 Здається, він і активований.

　 І збільшення статусу перевищило всі мої припущення.

　 Я думала, що кількість подвоїться. Але те, про що я думаю, робить зусилля беззмістовними.

　 Схоже, все дуже і дуже хріново.

Інтермедія. Нечистість проти нежиті (часть 5)

　 Зрозуміло.

　 Активним був гнів.

　 І це сталося проти моєї волі.

　 Але навіть після його активації я не втратив розуму.

　 Що це означає?

　 Не знаю.

　 Будувати бійню, коли не в собі або все розуміти, але поводитися як звір... Що краще?

　 Гаразд, все одно зробити нічого не можна.

　 Але я дуже здивований.

　 Навіть з активним гнівом, пошкодження не такі істотні.

　 Взагалі-то я очікував, що одним ударом розрубаю її наполами, але все що вийшло, це наполовину відрубати руку.

　 Навіть при її показниках, які перевищують 10 000, дивно що вона змогла витримати мою атаку зарядженої люттю.

　 Хоча... Якщо придивитися, то можна побачити білу луску на її шкірі.

　 Швидше навіть схоже на лусочки змії.

　 У неї є навички Божественної Броні, який я думав, тільки у драконів.

　 Не дивно, що вона має лише знання драконів, але завдяки цьому її захист настільки зросла, щоб витримати мій удар.

　 Небагато того, наполовину відрубана рука тут же загоїлася.

　 Бронірова і швидко відновлюється.

　 Крім того, атакувати її на відстані і оскільки важко дістати, то стає важче.

　 Чи міг би я її вбити в нормальному стані?

　 Взагалі-то я не впевнений, що зможу перемогти навіть з активним гнівом.

　 У боротьбі з цією дівчиною я зрозумів, наскільки важливими є навики.

　 Дівчата слабші, якщо мова йде про статус, але явно сильніше, коли судити за навичками.

　 Але все одно, при такій різноманітності в показниках я зможу здолати її навички.

　 Я рубав тіло дівчини мечем.

　 Вона не встигне за моєю швидкістю.

　 Вона нічого не зможе зробити.

　 Навіть маючи найбільший захист завдяки божественній лусці, якщо я буду постійно її рубати, то її хіти поступово закінчаться.

　 Дівчинка, відчуваючи удари з усіх боків, активувала магію льоду.

　 Це схоже на червону діамантову пилюку, від якої я недавно втратив руку.

　 Ось тільки зараз ситуація змінилася.

　 Я влучив у моє тіло коштовний камінь, але не врятувався.

　 Її очі розширилися.

　 Вона помилялася, і я негайно скористався голицею в її обороні - руба́в мечем на шиї.

　 Віддача.

　 Кха, бронирова.

　 Катана розбиває шию і вібрує.

　 Її відрубана голова летить по повітрі.

　 Оцінка показує, що її хіти значно впали.

　 Дівчатка впіймала руками голову, що відлітала і посадила її назад на шию.

　 Що?

　 Що це було?

　 Я настільки здивований цією дією, що гнів починає перехоплювати управління.

　 Якщо шия нічого не дає, то може серце.

　 У стародавні часи їм пробивали серце.

　 Могутній удар в її груди.

　 Дівчата якось умудрилася зловити мій меч.

　 У той же момент коли вона зупинила мій удар, меч розлетівся на шматки, а дівчину відкинуло в інший бік.

　 Схоже, я вклав надто багато сили і схоже не стільки різав, скільки бив як дубиною.

　 Мрія через це розсипався і не дістав до дівчини.

　 Оскільки її відкинуло, вона пішла з зручної для мене дистанції.

　 Якщо я втрачу контроль над своїм гнівом, то це помістить мене у програшну ситуацію.

　 Якщо я не в собі, то я виглядаю берсером, що руйнує все підряд.

　 Але я вважаю, що всі мої навички залишаються при мені.

　 І особливо мій навик Бога меча.

　 Навіть якщо я втрачу себе, це не заважає мені вчитися.

　 Правда, я не можу робити правильні рішення і читати наперед.

　 У той момент, коли ми роздягнулися дівчинка почала загострити поранення.

　 Магія зачинила шию дівчини і звідти з'явилось світло.

　 Розріз на її шиї зник.

　 Це ж читерство? Адже так?

　 Я дійсно здивований її псевдо-бесмертием.

　 Нехай це не справжнє безсмертя.

　 Її хіти значно впали.

　 Навіть якщо вона лікується, але відрубана голова знімає дуже багато хітів.

　 Якщо зробити це ще раз, то вона не витримає.

　 Хоча враховуючи, що у неї ще є і відродження, як у вампіра...

　 Так що вона не помре.

　 Що за атака я б не використав, вона переживе її.

　 Я хотів би використати свою решту сили для втечі.

　 Але вона теж про це знає.

　 Навіть з активним гнівом я не можу перемогти.

　 Тоді, заради виживання я повинен бігти.

　 Це можливо буде складно. Але оскільки вона зараз зосереджена на захисті, то я думаю зможу втекти.

　 Ось чому я думаю про втечу.

　 А дівчина сміється з моїх безглуздих потугами.

　 Її очі посміхаються... Вона щось приготувала.

　 У неї є ще якийсь козир?

　 Я не міг зрозуміти, як можна "зависті" було приховуватися під час оцінок.

　 Її назва свідчить про те, що вміння порівнятися з гнівом і як воно вплине на хід подій.

　 У неї рани по всьому тілу.

　 У даний момент моя загублена рука регенерувала. Я витягнув меч з Другого простору.

　 Адже якщо Заздрість на рівні з гнівом, то чи зможу я покрити різницю у навичках?

　 А в її погляді я бачу впевненість у перемозі.

　 Добре, давай їй повіримо.

　 Вона це може і здолає мене.

　 Тоді турбуватися ні про що.

　 Я просто помру, як і хотів.

　 Умру.

　 А серце б'ється скажено. Хоч я і думаю, що моє тіло буде нарешті заспокоєно.

　 Я боюсь?

　 Померти.

　 Після того, як вбив таких людей, я все ще боюся смерті?

　 Егоїстичне нікчемне.

　 Страшно.

　 Правда, це не тільки смерть.

　 Який сенс мати таку якість?

　 Воно того варте?

　 Звичайно, що ні.

　 Ось і виходить, що справа не тільки в смерті.

　 Так, мене це лякає.

　 І все-таки, раз це мерзенне бажання жити - моє, я ухилився від її удару.

　 Як дівчина, яка намагається зробити щось.

　 Чорний, повністю чорний, про якого нічого не можна сказати, крім - чорний ...

　 ...Чорна людина з'явилася прямо переді мною.

Інтермедія. Нечистість проти нежиті (Часть 6)

　 Що це за мужик, чорт забирай?

　 Чорний чоловік впав з неба.

　 Він одягнений в чисто чорну броню

　 Або ж, можливо, ця броня і є його тіло.

　 Або сталева шкаралупа.

　 [Оцінка неможлива]

　 Що він собою представляє незрозуміло.

　 Таке я бачила тільки у Майстра.

　 Хтось на зразок Майстра?

　 Якщо так, то це кошмарний монстр.

　 Чоловік стоїть між мною і Демоном, спиною до мене та лицем до демона.

　 Незважаючи на удар, від якого його влучило до землі, він встав і прийняв позу.

　 Жага вбивства так і прет від нього, я відчуваю як мурашки пробігли у мене по спині.

　 Демон, розпізнавши ворога в ньому, витягнув меч.

　 Чоловік спокійно прийняв його удар.

　 У той самий момент меч, який тримав демон, розсипався на шматки.

　 І я знаю, чому.

　 Судячи з того, що я бачу за допомогою чуття, чоловік встановив бар'єр.

　 Він схожий на Бар'єр Божественного дракона, який використовувала Аріель.

　 От тільки відрізняється.

　 Бар'єр, що оточує його тіло вище рівня і більш складний за будовою.

　 І стало зрозуміло - чоловік перевищує мене, хоча до кінця і незрозуміло на що він здатний.

　 Демон відкинув зламаний меч і відразу дістав новий.

　 У той же момент чоловік ухилився від удару другою руки, яку нещодавно регенерував.

　 Чоловік недбало махав рукою зламав їх.

　 Обидві руки демона.

　 Демон знову розлютився, бо відступив і збунтував.

　 Чоловік спокійно пішов за ним і одним пінком переломав монстру ноги.

　 Демон впав на землю.

　 Здається, що все це відбувається навіть повільно.

　 Чоловік поламав мечі демона і руки, а коли він відходив, то лише трохи пнув його.

　 Так це виглядає.

　 У всякому разі, демон нічого не може зробити.

　 Демон, який спокійно витримав найсильнішу мою атаку.

　 Чоловік схопив демона рукою за голову і підняв вгору.

　 Чи не прийшла пора мені його зупинити?

　 Не варто зі мною жартувати.

　 Це моя здобич.

　 З'явився тут з нізвідки і краде. Не вийде!

　 Я випустила Багрове море в бік чоловіка у чорному не зтримуючись.

　 Велика кількість туману досягла чоловіка і зникло, як не бувало.

　 - А?

　 Звичайно в мене вирвалося цей дурний скрик.

　 Навіть якщо магія перетинає бар’єр, там завжди є спалах, ніби вода вдарила стіну.

　 Але в той момент, коли Багровий Туман торкнувся його бар'єру він просто зник, як ніби його ніколи не було. Навіть звук не з'явився.

　 Це був мій козир, яким я збиралася добити демона...

　 Залишилася остання козирна карта

　 Заздрість.

　 Це вміння примусово вимикає всі навики ворога.

　 Майстер казала мені ніколи її не використовувати. Але якщо зараз не використовувати його, то "тому" може і не наступити!

　 - Припини.

　 Чоловік у ту ж мить опинився переді мною.

　 Здається, я відволікалася на мить, а він вже був поруч.

　 Я не помітила, коли він перемістився.

　 Як би там не було, він спокійно підійшов до мене і зупинився навпроти.

　 - Ці вміння руйнують твою душу, як це сталося з демоном, не варто їх використовувати, якщо хочеш залишитися собою.

　 Його рука тягнеться до моєї голови.

　 Повільно.

　 Але я все одно не можу ухилитися.

　 Моє тіло мені не підкоряється, наче мене паралізувало.

　 Його долоня торкнулась моєї голови.

　 Це було таке ніжне дотикання, і навіть у такій ситуації я відчула полегшення.

　 А потім я втратила свідомість.

   **** *** ЛИВАНЬ

　 Адміністратор Куро обережно поклав сплячу дівчину на землю.

　 Потім він підійшов до огра, чиї ноги були зламані.

　 - РОАРР!

　 Демон заревів.

　 Почувши цей рев обличчя Куро спотворилося.

　 - Ти теж жертва, гідна жалю.

　 Багато емоцій протікають по його обличчю.

　 Емоції хаотичні і важко описати.

　 - Вибач, але час дати вихід МОЯМУ гніву. Я не вб'ю тебе. Правда, і відпустити не можу. Як не можна пробачити тобі подібних. Така твоя плата.

　 І війна почалася.

　 Точніше не битва, а побиття, назвати це битвою було заборонено.

　 Мечі демона не можуть пошкодити чоловікові, вони ламаються, наче зроблені з картону.

　 На відміну від нападу чоловіків, які сто відсотків роблять демону боляче.

　 Здалека здається, що чоловік тільки роздає затручини, але від цих ватажків у Демона б’ється тіло і ламається кістки.

　 Потім залишає його ненадовго

　 Він чекає, коли демон відновиться.

　 І знову б'є.

　 Ця дія тривала довго, але в якийсь момент магічний меч випав з рук демона. Game over.

　 Регенерація не нескінченна, а також вміння залежить від статусу.

　 Його сила припинилася.

　 Адже у той самий момент гнів, який дозволив демонові постійно рухатися, втратив свою дію.

　 Демон впав і забився в конвульсіях.

　 Чоловік подивився на демона зверху вниз і знервувався.

　 - Ти задоволена всім?

　 Одинокий білий павук нерухомо застиг і дивиться на чоловіка, який говорив з ним.

　 - Я знаю, що якщо вб'ю цього демона, то я зроблю тебе, супроводжу ти останню і D своїми ворогами, вірно?

　 Білий павук зберігає мовчання.

　 - Навіть якщо він і всього лише жертва. Але та лють яку я відчуваю зараз, мені треба її скинути, побивши когось, тоді мені стане легше. Так що не заважай, це моя помста.

　 Він шепоче, виглядає трохи спокійніше, ніж раніше.

　 Білий павук не відповів на його бурмотіння.

213. План навчання вампирника. Продовження

　 Трохи раніше

　 ---- --------...-- -- - ...--

　 Поки ми залишилися в місті я змусила вампірника тренуватися у магії.

　 Звичайно, можна купити навички за окуляри навичок. Але на початку я майже не мала очок навиків, але якщо б вони були, то вирішила би їх зберегти якомога більше.

　 Ось чорт, схоже я поводжуся як жебрак.

　 Але тут можна випити. Слава богу.  

　 Ось чому я вирішила, що вампірник повинен дивитися і вчитися.

　 Я вибрала магію темряви.

　 Такі результати показали Оценку проведений Королем демонів. Вона гарна з льодом, водою і темрявою. Слаба до світла, вогню та блискавки.

　 Якщо чесно мені хотілося б її потренувати в магії льоду і води, ось тільки я їх використовувати не можу.

　 Оскільки я тепер поза системою, то магія яку я можу використовувати трохи відрізняється від тієї що діє в цьому світі.

　 Як би це сказати, магія яку я використовую - справжня, а магія всередині системи — несправжня.

　 У системі до магії додають різні атрибути.

　 Якщо говорити простіше, то вода, яка виходить за допомогою Магії води - це звичайна магія, але з додаванням певного атрибута.

　 І кількість урону зростає або зменшується залежно від слабкості ворога до певного атрибута та його захисту.

　 Коли я була в рамках системи, вогонь був моїм найслабшим атрибутом.

　 От тільки тепер у мене немає цієї слабкості.

　 Оскільки атрибут вогню - це не сам вогонь.

　 Взагалі-то, якщо вистрілите кулю вогню і кулями води, то у вогні має бути вищий рівень.

　 Але в цьому світі їх урон однаковий.

　 Хіба це не дивно?

　 Гаразд, ще можна якось зрозуміти, що якщо потрапляє вода, то вона завдає шкоди. А що сказати про світло і темряву?

　 Вони не можуть завдати шкоди фізично.

　 Це наслідок впливу додаткової характеристики - атрибута.

　 Наприклад, коли людина не має більше пошкоджень від вогню, то зменшується.

　 Тоді як від води й землі, які виробляють менше відходів, навпаки зростає.

　 Для речей типу темряви і світла, які взагалі нематеріальні, додаються урон.

　 В пропорційному порядку. 

　 Д і була тим, хто скрупульозно створила цю занадто складну систему.

　 Хоча сильні і слабкі сторони зроблені відмінно, але взагалі-то для дії системи це надлишок. D просто гралася.

　 Зустрічаються елементи з ігор там і тут, але думаю найбільш явний це атрибути.

　 Ну, я наприклад не можу зробити щось на зразок цих атрибутів за допомогою магії.

　 Це все дія системи, а я зараз не є її частиною, так що використовувати не можу.

　 Єдине виключення - це темрява, все інше схоже один на одного, правда ось наповнення відрізняється.

　 Навіть якщо знаєш закляття, вони ймовірно не спрацювали без навичок.

　 Говорити про магію поза межами системи приємно ... поки ти в системі. Ось тільки магія навичок поза її різко деградує.

　 Оскільки вважається атрибут.

　 Тому я вирішила, що треба навчити магію темряви як те єдине, на чому побудована система.

　 Чому магія темряви виняток? Тому що це єдина магія, яка існує за кордоном системи.

　 Все-таки це та магія, яку використовує Бог Зла Д.

　 Так, ну і звичайно.

　 Вона сама себе називає Богом Зла.

　 Отже використання магії темряви не дивно.

　 Коли я отримала "Боженість для чайників" там було чітко написано, що D це бог, який контролює темряву.

　 Угу.

　 Саме через те, що магія темряви це її сильна сторона, вона і вплила у систему справжньої магії темряви.

　 Так що ту ж магію можна використовувати і за кордоном системи.

　 Якщо вчити якусь магію побачивши її, то вивчення проходить легше.

　 Я в сенсі швидше.

　 Мені просто пощастило що у вампірника сильна близькість з магією темряви.

　 Для початку я вирішила навчити її магії темряви для проби, а далі вже вирішувати питання з іншими атрибутами.

　 Отже, я залишила клона і проінструктувала його щоб він займався з нею магією поки ми з Королем демонів ходили в місто.

　 Результат -

　 Ніякого прогресу.

　 Хмм?

　 Може метод неправильний?

　 Дивно.

　 Я ж змогла вчитися цим способом, так що для неї це теж можливо.

　 Мммм?

　 Гаразд, пройшов лише один день.

　 Якщо подумати, то може і я не вловила б як використовувати магію, якби у мене були навички з самого початку.

　 Якщо так, то не варто чекати на поспішні результати і слід готуватися до тривалого навчання.

　 Не буду її квапити. Нехай це працює.

　 Завершено. Ням-ням. Повтори. Ще. Ще!

　 Їжа. Про їжу!

　 Алкоголь. Алкоголь!

　 Король демонів чудово готує.

　 Вона прожила таке довге життя.

　 Її вміння готувати на рівні профі, а використані інгредієнти до того ж хороші, ми не економимо на відпочинку.

　 Неможливо, щоб з цього вийшло щось невкусне!

　 Щастя чекає мене цього вечора!

　 Поїдемо як слід!

　 - О, Широ вже накачалася.

　 - Може, зупиниш її?

　 - Безпоганно, навіть якщо спробую.

　 Зударять, зуміли... Розсумилися. Гаразд, я почуваюсь так добре зараз, справжнє щастя складається з їжі та алкоголю, і це все моє!

　 - Вибачте, молода леді облизують?

　 - Я думаю, це необхідна неприємність, бути обближеною. Краще з п'яною Широ не зв'язуватися.

　 - Є проблемка. Може знадобитися її зупинити, якщо вона почне робити щось небезпечне.

　 – Ох... що я не в змозі зупинити Широ?

　 Така ніжна шкіра.

　 Але якщо я надто захопився, то Король Демонів розсердиться, може мені треба зупинитися?

　 Ладно, зупинюсь.

　 Яка ж сильна воля!

　 - Так, так. І відпусти руку уснущої леді.

　 – Уаа...

　 Схоже мені дійсно треба це зробити.

　 - Так, а тепер в ліжечко.

　 - Ага.

　 Ого.

　 Як же мене дратує обличчя Мера.

　 Не радійте алкоголем погано.

　 – Пей.

　 - Що?

　 - Випий це!

　 Я встромила пляшку йому до рота і залила алкоголь всередину.

　 Хіба це не чудове обслуговування, шановний відвідувач.

　 Так, ковтай!

　 – Бухуу.

　 Він все виплюнув.

　 Яка втрата.

　 - Що?

　 - У тебе огидне обличчя!

　 Я вдарила його порожньою пляшками.

　 - Просто стати вампіром, це брґ-р-рд-ргх, відстій.

　 Я затягла історію про те, які проблеми були у мене після того, як я переродилася в павука.

　 Люди просто не розуміють, як це чудово - мати руки.

　 Я зроблю так, щоб він все це зрозумів і поки не зрозуміє, ніхто спати не буде!

___ назва_

　 Доброго ранку.

　 Хмм?

　 Схоже вже полудень

　 Я що, проспала?

　 Тоді це добрий обід?

　 - Доброго ранку.

　 Я чую дуже відсвіжене вітання.

　 Я обернувся назад і побачив Мера, по обличчі якого блукала усмішка.

　 Хмм?

　 Він завжди був такий задоволений?

　 - Дякую за вчорашнє. Завдяки цьому я зважився.

　 Вчора?

　 А що було вчора?

　 - Важливо те, чого можна досягти, а не тим, ким ти є зараз. Я вирішив, що я досягну максимуму. До вчорашнього дня я дуже турбувався, що й перешкоджав мені рухатися вперед.

　 Хмм.

　 Щось я нічого не розумію?

　 - Я готовий до цього. Я прийняв те, що я вампір і буду захищати юну леді.

　 Да?

　 Правда? Постарайся.

　 Емм?

　 Що я йому на це взагалі повинна відповісти?

214. Що я тепер можу

　 Ми залишили місто.

　 Доведеться забути про смаки та алкоголь.

　 Ох. Ну не, що за справи...

　 Гаразд, нічого не зробиш.

　 Я не можу без кінця пити алкогольні напої.

　 І потім, якщо насолоджуватися ним весь час, то він скоро набридне.

　 Такі речі вимагають якогось часу між прийомами.

　 Я почала більше розуміти розмови, про пиво, яке п’ють робітники після робочого тижня.

　 Якщо і є про що шкодувати, так це про те, що вампірник зовсім не навчає магію.

　 Схоже вона навіть не може вловити що таке магія, і майбутнє у неї дуже туманне.

　 О боже, відтепер я й справді не можу називатися людиною.

　 Добре бути Богом.

　 Результати моїх зусиль.

　 Але як неприємно не мати доступу до системи.

　 Якщо чесно, те, що я можу зараз робити, це бліда тінь моїх минулих думок.

　 Я випустила павутину.

　 Я все ще можу робити павутину, але не за допомогою навиків, а просто тому що я спочатку павук.

　 Взагалі-то, я зараз поза обмеженнями системи, тому можу робити з павутиною все що захочу.

　 Але в усьому іншому я стала такою слабкою.

　 Через те що тепер до магії не додається атрибути, то і вона стала слабшою.

　 Все крім магії темряви, Просте магія і магія зцілення.

　 Ну щодо магії зцілення, оскільки я тепер Бог, то я регенерую без використання магії, так що це не важливо.

　 Через те що Простічна магія вже не отримує допомоги від системи, вона стала нестабільною. Доведеться багато тренуватися.

　 Магію єресь можна використовувати. Оце тільки сенсу немає.

　 Крім того, в залежності від ворога деякі види магії стають марними, єдина магія яку я зараз можу використовувати це магія темряви.

　 Ну це якщо думати про бій, в повсякденному житті проблем не буде.

　 Я можу зробити кубики льоду.

　 Правда не роблю.

　 У мене немає протиріччя.

　 Оскільки опірність включає в себе атрибути, уся моя система захисту впала.

　 Мабуть, я втратив і опір ненормальним станом, тому споживаю лише нормальну їжу.

　 Як же це все незручно.

　 Я майже нічого не можу зробити, адже практично все що я робила раніше було незрозумілим.

　 Тільки що Просте магії.

　 Більшість атрибутів не мають цього значення, але те, що я більше не можу використовувати отруту, мене шокувало.

　 Яд, який завжди підтримував мене разом з павутиною зник.

　 Вважай весь отрута у цьому світі йде від атрибута.

　 Немає хімічної отрути, тільки магічні.

　 Так що не зовсім вірно називати це отрутою, скоріше "Уроном від магії, який триває довгий час".

　 Я створювала отруту за допомогою синтезу отрути, а замість нього з’являлася звичайна вода!

　 Якщо не розглядати з точки зору магії, то в системі це просто "H2O".

　 Оскільки опір отрути - це протиріччя атрибуту, то отрута в цьому світі не є отрутою у оригінальному розумінні цього слова.

　 Яд не хімічний, тому його кількість ні на що не впливає.

　 Це не означає, що його неможливо створити так, ніби він зовсім не існує. Якщо я зроблю у цьому світі ціанистий калій, то все спрацює.

　 Правда, у цьому світі залишився один єдиний, для кого б варто це робити - Куро.

　 Далі, злі очі.

　 Розділилися на ті, що працюють як і раніше, і які вже не діють.

　 Можна використовувати очі Далекого зору, ясновидіння і розкладення.

　 А ті, які використовувати не можна - Жадності, Паралізації і Гравітація.

　 Далекий зір - це як телескоп, його використовувати легко.

　 З ясновидінням складніше, його практично не можна використовувати.

　 Без допомоги системи розрахунків використовуються складні, і їх важко використовувати, хоча й можливо.

　 Розкладання, так, я можу його використовувати.

　 Що ж щодо того, чого я не можу використовувати - це всі атрибути, і тут нічого не поробиш... Справді нічого.

　 Ті, що впливають через систему, як-от пожадливість, паралізація і гравітацію - належать до атрибутів.

　 Павутина, отрута, магія і злі очі.

　 Ці чотири речі, які були моєю найкращою зброєю, тепер одного немає, а два інших наполовину марні.

　 Ось чому я стала слабшою.

　 Чому так сталося?

　 Боги повинні бути сильними.

　 Ні, звичайно ж, я зможу це вирішити.

　 Коли-небудь.

　 Правда, навіть якщо речі, які я можу зробити, і зменшилися, але їх якість покращилась.

　 В першу чергу показники статусу.

　 Оскільки я поза системою, то точно оцінити параметри не можна.

　 Але оскільки у системі статус покращується за допомогою магії, то я можу досягти такого ж ефекту.

　 Але тепер я не маю жодних обмежень і можу спокійно їх змінити.

　 Тепер моя магічна сила стала набагато більшою, ніж раніше підняттям, так що і показники можуть бути легко піднятими понад 100 000.

　 А оскільки у системі максимальний показник 99 999, то мої стати будуть вищими за будь-кого в системі.

　 До того ж 100 000 це, якщо зазвичай. А якщо битва, то можна збільшити ще більше.

　 Я навіть можу пробити обнулення фізичних пошкоджень, яка є у короля Демони, оскільки переможений буде вище того, що може витримати приховування Урону.

　 Тобто бульдозер проїхатися.

　 Щоправда, навіть з такою силою - якщо навіть напряжешся, ніхто у цьому світі не зможе самотужки перемогти Куро.

　 Ну і добре, в подарі D "Боженість для чайників" вказано мінімальну кількість сили, яку потрібно щоб стати богом.

　 Я може бути низькорівним богом, але все одно моя здібність - це Божі здібності.

　 І потім, нехай я і втратила свої навички, але вміння їх використовувати з пам'яті нікуди не зникло.

　 Атрибути системи я не можу використовувати, але з часом, можливо, я зможу зробити щось, що дозволить їх замінити.

　 Я хочу створити технології схожі на них.

　 Перш за все, я хочу відновити свої злі очі.

　 Щоб зробити це я вмістила своє тіло в інший простір

　 І створила клона який буде керувати дітьми, які народжуються з яєць, і яких я зробила своїми частинами.

　 Хоча кожен з них не такий вже й сильний. Але оскільки імітувати Паралельне свідомість не так вже й складно, я поставила їх створювати замінники навичок

　 Я продовжую працювати, хоча основне тіло і нічим не зайняте.

　 Лебідь який граціозно пливе по воді повинен під водою швидко-швидко рухати своїми ногами.

　 Моє головне тіло не ліниве.

　 Ніби це взагалі можливо.

　 Ось так я тренуюся в таємному місці під час подорожі.

　 Уфф... Я б хотіла, щоб вампірник пішла за моїм прикладом.

215. Та кому потрібен цей світ! Я повертаюсь додому!

　 Після того як я стала людиною мислення інших людей, мене почали дратувати.

　 Уффф, дратує.

　 Ці погляди не дають спокою.

　 Особливо чоловіків.

　 Спочатку вони дивляться на моє обличчя, а потім їхні погляди спускаються дедалі нижче.

　 Я ношу вільний одяг щоб приховати своє тіло як тільки можливо, але є певні обмеження.

　 Коли я обгойдуюсь, то відразу в моїй шиї з’являються погляди.

　 Ну не, що за справи, я ж павук.

　 Я звичайно розумію, що є всякі збоченці, але ось не думала про те, щоб стати їх метою.

　 Може, причина в моєму зачісці?

　 Чи заплетити волосся в косу, і таким чином поголити шию було нерозсудливо?

　 Може, розлести назад?

　 Але не думаю, що це допоможе.

　 Я не можу ввести їх в оману, щоб вони на мене не дивилися.

　 Хмм?

　 А може, можу?

　 Взагалі-то, це повинно бути легко?

　 Є ж уміння маскуватися, вірно?

　 Так, такого вміння у мене зараз немає, але я ж зможу розробити замінник?

　 Так, нехай мої клони негайно почнуть розробку маскувальної магії.

　 Удачі, інші я!

　 Так я і продовжувала подорож.

　 По трохи я змогла відтворити деякі навички.

　 Завдяки моїм клонам, які працюють без втоми.

　 З огляду на збільшення кількості слонів кількість енергії, яку споживають слони, зросла.

　 Я більше не можу використовувати вміння Нерест, так що створювати нові тіла стало важче.

　 Я просто відрубую частини тіла і з'єдную їх разом - готово!

　 Загублені частини тіла самостійно регенеруються.

　 Енергії на все це споживають так багато, що моє тіло виснажене.

　 Зараз я роблю по 100 тіл на день.

　 З огляду на зріст їхньої кількості, ефективність роботи також зростає. Ось чому я так намагаюся.

　 Трапилась подія.

　 Воно відбулося в місті.

　 Оскільки під час подорожі Король Демони не зміг зупинитись, ми зайшли в гільдію авантюристів.

　 Схоже вона одночасно є і банком.

　 Принаймні, Король демонів зберігає тут свої гроші.

　 До речі, Король демонів зареєстрований у гільдії як авантюрист.

　 Але завдання не бере, бо це викличе непотрібний шум.

　 Оскільки мені було цікаво подивитися на гільдію авантюристів, я пішла з нею.

　 Гільдія Авантюрістів, це практично стандарт для будь-якого фентезі і я хочу побувати хоча б в одній з них.

　 З такими почуттями я зайшла всередину, коли сталася трагедія.

　 - О, красуня!

　 Несподівано я зустріла п’яного чоловіка.

　 Взагалі-то, коли я вперше заходив у приміщення, мені слід було провести розвідку що знаходиться всередині.

　 Мало того, враховуючи що у мене тепер людське тіло, є можливість, що мені сприймуть будь-яку шкоду, так що я не повинна була бути такою безтурботною.

　 А я пізно помітила п'яницю, що наближається.

　 Коли я його помітила, він вже взяв мене за плече.

　 Я, яка не звикла до таких контактів, одержувала.

　 Як шкода, що через це я не змогла його відразу відкинути.

　 Через це він зміг зробити ще дещо.

　 Він потремтів мене.

　 – Ого! А як щодо гарної фігурки?

　 Він доторкнувся до мене.

　 Вперше в моєму житті мене зворушують.

　 Зазвичай, у такій ситуації треба почервонити і викрикнути?

　 Можливо так і треба було зробити, але я не змогла.

　 Натомість я зблідла і втратила свідомість.

　 Коли я прийшла в себе, то лежала у кімнаті відпочинку гільдії авантюристів.

　 А поруч сиділа Король демонів.

　 - Ти в порядку?

　 На обличчі короля Демони читається 10 відсотків занепокоєння і 90% тривоги.

　 Схоже, вона хвилюється про мене.

　 Не варто це того.

　 Поки я просто кивнула.

　 Да, я в порядке.

　 Просто мої груди потрусили.

　 Все гаразд, все в порядку.

　 *Стук у двері*

　 Недавній п'яниця заявився.

　 И узгу!

　 Я не зрозуміла, коли я встигла забитися в кут під стелею.

　 Я-Я не боюся.

　 Я сказала, що не боюся!

　 - Ось бачиш! Вона налякана через те, що ти зробив.

　 Інший чоловік підійшов до п'яниці і сильно дістав його по голові.

　 - Прошу вибачення.

　 Той впав на коліна і б'є головою в підлогу.

　 Все гаразд, я тебе прощаю. Я сказала тобі пробачати, тому просто забирайся звідси!

　 Якнайдалі.

　 Йди звідси.

　 Киш! Киш!

　 Поки я говорила так про себе, Король Демони випроводила авантюристів з кімнати.

　 – Широчка, схоже у тебе з цим мало досвіду?

　 - Я не дуже добре навіть спілкуюся з людьми, невже ти думаєш, що я звикла до цього коли мене чіпають?

　 - Верно.

　 Ох. У неї таке обличчя, як ніби вона готова розсміятися в будь-який момент.

　 - До речі, говорю про всяк випадок, якщо комусь розповісти про це я знищу цей світ.

　 Я сказала це спокійним голосом.

　 У цей момент обличчя короля Демони засоромилося.

　 Це сталося так несподівано для мене, але більше я не прощу нікого, хто спробує сексуально до мене помагатися.

　 НЕ ПРИКАСАТИСЬ!

　 Зазвичай я встигаю вбити їх ще до того, як вони торкнуся мене.

　 От тільки я злякалася.

　 Я втратила високу опірність до страху, чому і забилася в куток.

　 Насправді, це серйозна проблема.

　 Я думала про те, що в якийсь момент це може статися і навіть готувалася до цього, але коли дійсно сталося, то я нічого не змогла зробити.

　 Ні, люди явно небезпечні.

　 Точніше, чоловіки небезпечні.

　 Заспокойтеся.

　 Я в порядке. Я в порядке.

　 Це просто випадковість, якщо я не буду виділятися, то на мене і не звертатимуть уваги.

　 На мене напали прямо в місто.

　 Погано!

　 І взагалі, чому чоловіки взагалі існують у цьому світі?

　 Все вірно, у всьому винні чоловіки.

　 Тоді, напевно, якщо я всіх їх вб'ю, то проблема буде вирішена?

　 Мені здається, що це чудова ідея.

　 - Схоже ти замислила щось погане?

　 Я нічого не задумала.

　 Будемо вважати, що це був жарт.

　 Ні, у мене таке відчуття, що мені треба докласти більше сил в створенні камуфліруючої магії.

　 І в цю мить мої клони зв'язалися зі мною.

　 - Шлях на Землю знайдено.

　 Ось що вони сказали.

216. Тимчасове повернення

　 Смердить.

　 Найжахливіший запах з усіх, які я відчувала за все своє життя, я на одних рефлексах снизила чутливість мого носа.

　 Таким чином, чутливість від рівня собаки знизилася до тої, яка присуща людині.

　 Але все одно, неприємні запахи нікуди не зникли.

　 Вітер проходить по моїй шкірі.

　 І це не дуже приємно.

　 Якщо чесно, то холодно.

　 Усі звуки чутимуть довкола.

　 Люди йдуть поруч і розмовляють.

　 Машини їздять.

　 Музика ллється з вікон.

　 Я стою на зупинці, десь між центром міста і околиці.

　 Ну ось, я повернулася в Японію.

　 Серед завдань, які я дала своїм клонам, найважливішим було знайти шлях до повернення на Землю.

　 Цьому є багато причин.

　 Ігри, манга, солодощі, чашка лапші...

　 А?

　 Виникає поважних причин?

　 Ну і добре.

　 Перше, я увійшла до найближчого магазину.

　 До речі, я вже не в своїй мантії.

　 Вона просто кричить "Фентезі!" Замість цього я змінила одяг на ту, яку звикли носити в Японії.

　 Ну і природно раз зараз зима, я одягла біле пальто, спідницю та черевики.

　 Я повністю біла, так що все одно виокремлююсь, навіть здалека - через білу одежу.

　 Змінити колір одягу можна, правда лінь.

　 Я все одно скоро звідси піду, так що поки ніхто не покликав поліцію, проблем не буде.

　 Щоправда, якщо постійно тримати очі закритими, то можна також серйозно вляпатися.

　 Усередині магазину я схопила перший журнал, який впав.

　 І перевірила дату випуску.

　 Побачивши дату, я не повірила своїм очам.

　 Хоча в іншому світі пройшло понад п’ять років, тут минуло лише пів року.

　 Здається, що час відрізняється.

　 Це що, властивість теорії відносності або релятивістської теорії?

　 я просто хотіла сказати щось розумне. Я все одно не знаю жодної іншої, так що різниці немає.

　 В будь-якому випадку, знання з фізики у світі, де є магія, марні.

　 Але все одно, півроку...

　 Схоже все навколо залишилося рівно так, як я і пам'ятаю.

　 Якби минуло п'ять років, я б могла змінитись.

　 Але оскільки це було не так, я сказала собі "Не може бути" і вирішила перевірити.

　 Оскільки я все одно тут, то вирішила перевірити мангу за тиждень і нічого не купити.

　 А?

　 Купити щось?

　 Я взагалі-то персона жебрака. Ну і що?

　 Так, вважаю-но я мангу ще, а ще краще - з закритими очима. Тут продавець вилякав від подиву свої.

　 Так що я поспішила піти.

　 Угу.

　 Мій рентгенівський зір на Землі також працює.

　 Взагалі-то, якби магія тут не працювала, я б і не змогла сюди телепортуватися. А оскільки я тут, то все в порядку.

　 У книжечках, на Землі зазвичай немає магії, оскільки відсутній магічна енергія, але схоже це теж не так.

　 Не розумію, чому тоді нею ніхто не володіє.

　 Напевно якась істота влаштувала так, щоб її не було.

　 І зараз я прямую до особи, яка може бути тим самим істотою.

　 Звичайно я говорю про D.

　 Моя основна причина приходу на Землю це зустріч з D особисто.

　 Розваги і все інше, це вже потім.

　 Верно?

　 Я тільки і знаю про D, що вона існує.

　 Але ми ніколи не зустрічалися.

　 Моя гордість не дозволяє мені стати родичкою когось, кого я навіть не бачила.

　 Взагалі-то я і не планувала стати чиєюсь підлеглою.

　 Навіть якщо мені довелося піти на поступку і проти своєї волі погодиться, але принаймні я хочу підкорятися комусь, кого я поважаю.

　 Ось чому я хочу побачити D своїми власними очима.

　 Чи варто їй працювати?

　 Погано, що вона явно сильніша за мене.

　 D була творцем надскладної величезної магічної конструкції під назвою Система.

　 Вона знає лише про це і розуміє, наскільки вона чудова.

　 Тільки цього одного достатньо, щоб зрозуміти різницю в силах.

　 Навіть після того, як я стала богом, я бог низького класу, хто навіть не може нормально використовувати свою силу, так що шансів на перемогу немає.

　 Крім того, якщо сліпо довіряти тій фрагментарній інформації, яку відкрила Д, то вона вважається сильною навіть серед інших богів.

　 Якщо звичайно цю інформацію можна вірити.

　 Ось чому мені нецікаво оцінювати силу D.

　 Мені цікаво, як на мене справить Д.

　 Ні більше, ні менше.

　 Якщо раптом вона мені не сподобається, то я буду думати далі.

　 Можливо, я зможу вдавати, що підкоряюся їй і втечу, або накопичити сили та скинути D, все залежить від моїх відчуттів.

　 Все так само, як я і робила до цього завжди.

　 Я слідую до своєї мети.

　 Усе довкола не так, як я колись звикла, кругом суцільна вонь.

　 Наприклад, дорога, якою я йду зараз, смердить огидно.

　 Місто виглядає занадто перенаселеним.

　 Все, що є навколо мені не подобається.

　 Я не відчуваю що повернулася додому.

　 Взагалі-то це і зрозуміло.

　 О, ларек з вивіскою фастфуду.

　 Ой, хочу поїсти.

　 Але грошей немає.

　 Цікаво, а D буде мені платити зарплату?

　 Якщо так, то ніяких проблем з тим, щоб вона була моїм босом, ні. Да.

　 Я вийшла з станції і увійшла в житловий масив.

　 На відміну від центру, тут менше людей і магазинчики зустрічаються значно рідше.

　 Я йду.

　 Ось той будинок, який ховається в тіні між іншими будинками.

　 Звичайний будинок, вік близько 10 років, без будь-яких особливих прийме.

　 Я відкрила калітку і увійшла всередину.

　 Запустила свої пальці під коріння рослини в горщику, що стоїть поруч з дверима.

　 Взяла ключ.

　 Ключом відкрила вхідні двері.

　 Всередині тихо.

　 Відразу як я увійшла всередину, переді мною сходи.

　 Без роздумів я стала підніматися по ній.

　 Піднявшись на другий поверх, я відкрила двері праворуч від себе.

　 Я чую легкий звук комп'ютера звідти.

　 Монітор показує гру, лисий старий на екрані легко ухиляється від ворожих атак.

　 Кожного разу, як він це робить, від геймпа доноситься дріб удару по клавішах.

　 - Привіт. Чи варто сказати "Добачимо додому"?

　 Дівчинка, яка тримає геймпад, сказала це не обертаючись.

　 - Я тут перший раз, так що напевно все-таки "Привіт" правилом?

　 Дивно, але я спокійно змогла відповісти.

　 Якщо відкинути Короля Демони, то це перша людина з яким я спокійно розмовляю.

　 І я знаю чому.

　 - Приємно познайомитися... Напевно? Ти ж Вакаба Хііро? Або мені називати тебе D?

　 Сказала я.

　 Дівчинка повернулася до мене.

　 Те обличчя, яке я відмінно пам'ятаю.

　 Вона виглядає точно як я.

　 Різниця лише в тому, що волосся не заплетене до коси, а вираз обличчя трохи інша.

　 - Рада познайомитися з тобою особисто.

　 Сказала вона, не змінюючи вираження обличчя.

217. Вакаба Хііро

　 - І домагається удару на прощання.

　 - Яка оптимістична.

　 - Море куль? Поймала мене. Но.

　 Появилась картина з написом "НОКАУТ".

　 – Пр-ро-и-гра-ла...

　 - Тобі до біса пощастило, я повинна сказати, взагалі битися зі мною.

　 - Але це не означає, що я сьогодні дозволю тобі дивитися на мене зверху вниз і перемагати в грі.

　 Нехай я знеохочуюсь, але також завелася.

　 Цього разу ми обмінялися персонажами для матчу-реванша.

　 Звук ударів по клавішах геймпа заповнив кімнату.

　 D, справжня Вакаба Хііро любить грати в файтинги.

　 І природно будучи оригіналом, вона жахливо сильна в них.

　 Крім того, хоча у мене і є моя пам'ять. Але я вперше граю в цю гру.

　 Навіть якщо я і знаю що робити, але мій персонаж не рухається так, як я хочу.

　 Пам'ять і справжні відчуття не збігаються.

　 Але я змогла це подолати, зараз я досить добре бореться, але все одно, до цих пір не могла виграти жодного бою у D.

　 Подивившись на нього після закінчення бою, я помітила, що вже стемніло.

　 Хоча час в іншому світі йде по-іншому, але не думаю, що я тут занадто засидилася.

　 Не хочеться, але пора йти додому.

　 - Бувай, я зайду ще.

　 - Заходи в будь-який час.

　 Так я і пішла.

　 О, черт.

　 Я ж забула попросити у неї кишенькові гроші.

　 Ну і добре.

　 Наступного разу попрошу.

___ назва_

　 Вернулась додому.

　 Може, так варто сказати і взагалі, якщо вже я повернулася в цей світ?

　 Саме в моїй змінній пам'яті я був з цього світу, моя пам"ять була сфальсифікована і імплантована D.

　 А це означає, що я і не жила в цьому світі.

　 Гаразд, неважливо.

　 Крім того, в іншому світі також є ніч.

　 Король демонів прокинулася і привітала мене, кивнула й пішла влаштовуватись.

　 Це було страшно!

　 Ну не, що за справи-а...

　 ВОНА точно - те, чого не може бути.

　 Що таке ВОНА?

　 І разом з тим... Весела.

　 І справа не лише в Божих рівнях.

　 І не в питанні, чи зможу я перемогти чи ні. Намагається фундаментальної різниці.

　 Цікаво, що люди відчувають те ж саме, коли лякаються привидів?

　 Просто невимовний жах.

　 Ось що я відчувала, дивлячись на D.

　 У її очах блукає темрява бездонного пекла.

　 Хоча її божественна сила прихована, але навіть так, її очі викликають страх.

　 Я нічого не зможу зробити, це просто нереально...

　 Між нами прірва...

　 Все-таки я не можу конкурувати з оригіналом.

　 Просто кажучи, я зрозуміла наскільки слабка.

　 І скільки ні говорити - словами не можна висловити весь цей жах.

　 Навіть один голос вже пригнічує, уа.

　 З нею неможливо боротися, а-а...

　 Вперше я дізналася про D, коли отримала навички мудрості.

　 Тоді вона мені і представилася як D.

　 Потім ми вперше зустрілися з Куро.

　 Де з'явився смартфон із якого і виходив голос D.

　 Тоді я вперше з нею заговорила.

　 Після цього вона іноді втручалася, що я вважала неприємним.

　 Зовсім дивна ситуація.

　 Я думаю, що є причина, чому я стала Богом.

　 Після підхоплення моєї душі знову з’явилася.

　 У той момент я помітила, що є щось прикріплене до моєї душі.

　 Це моє ядро, моя божественна область.

　 Воно поглинуло мене і стало моїм існуванням.

　 Це була пам'ять Вакаби Хііро.

　 Те, що заповнило мою свідомість і стало мною.

　 Я зрозуміла, що це означає.

　 Я маю пам'ять Вакаби Хііро, але не є нею.

　 У той момент коли я це зрозуміла, всі мої сумніви і непевності раптом знайшли своє місце, як шматочки головоломки, які стали на свої місця.

　 У мене немає імені.

　 А вампирник мав її ім'я з попереднього життя, тоді як у мене його не було.

　 Там не подавалося Вакаба Хііро.

　 Це пояснює, чому в мене не було такої великої кількості очок навичок як у інших.

　 Тому що я взагалі-то найбогіша істота, яка могла бути.

　 Через це і сила моєї душі була дуже мала.

　 Невідповідність виникла через імплантовану мені пам'ять Д.

　 D сказала...

　 D сказала, що всі хто потрапив під вибух у класі були реінкарновані в інший світ.

　 І наскільки я зрозуміла жоден з учнів не підходив на роль Д.

　 Крім мене - Вакаба Хііро.

　 І якщо подумати про це уважно, то в моїй пам'яті були прогалини.

　 Я не можу згадати обличчя своїх батьків.

　 Якщо подивитися на мене, можна сказати, що я красуня.

　 Навіть якщо мої упередження не підраховуються, існує різниця між тим, що я пам’ятаю і чим є.

　 Те, що я не люблю, коли на мене дивляться.

　 І тоді я зрозуміла, хто така D і хто насправді я.

　 У тому класі павук сплів павутину.

　 Вчителька зупинила учнів, коли вони хотіли його вбити.

　 Натомість вона запропонувала дбати про нього.

　 Хоча учні обурювалися і сперечалися, але так і не вирішили щось зробити.

　 Весь цей час павук жив у цьому класі.

　 Весь час оточений гігантськими людьми.

　 При цьому думаючи про те, що його в будь-який момент можуть вбити.

　 Люди постійно сварилися на павука. І її лякали.

　 А вона просто намагалася жити серед них.

　 Ось таке ось, найбільш перелякана істота в класі.

　 Це я.

298. Поява покоївки

　 - Я взяла раунд! Нарешті!

　 - Не може бути, ти побила мене. Принаймні, в цьому короткому відрізку часу.