Іві вже допивала чай, коли Седелла наважилася додати сумним, невпевненим голосом:
— Ви знаєте, міс? Багато гомункулів були б також раді служити і Вашій Високості.
— Хочуть бути особистими лицарями принцеси-посміховиська? Ну це вже занадто. Геделлум Таймс тут перестарався.
— Ні, це не з газети. Я говорю те, що бачу і відчуваю. Моя принцеса має чудову репутацію серед гомункулів.
— Ох, Седелло, ти завжди така добра!
— Але це правда…
— Не залежно від того правда це чи ні, я повинна добре віддячити моїй любій Седеллі за таке ставлення. Коли я буду в кращому становищі, я подарую тобі будинок, знайду хороше місце в палаці чи, навіть, чоловіка. Ти ж мені віриш? Потрібно тільки трохи почекати.
— Ваша Високосте, прошу, поставтеся до цього серйозно. Я не жартую.
— Я теж.
Хоча обидві були абсолютно щирими, їх слова чомусь однаково не знаходили шляху до співрозмовника.
Розчарована Седелла зрештою сказала прямо:
— Я хотіла б, щоб Ваша Високість також обрала особистого лицаря.
Іві вдумливо мовчала, а Седелла, подумавши, що зайшла задалеко, поспішила з виправдовуванням:
— О! Вибачте, Ваша Високосте. Я знаю, що вам не подобаються такі розмови, і я…
— Все гаразд, Седелло.
І до свого рішення стати більш гнучкою і, навіть, до відродження, вона б не злилася на Седеллу. Навіть не поділяючи її думки, вона безмежно цінувала свою служницю.
— Я знаю, що ти завжди хвилюєшся за мене. Вибач, що тобі доводиться страждати через мою впертість.
— Ваша Високосте…
Ів м’яко усміхнулася, дивлячись на розчулене обличчя служниці. Седелла була єдиною, хто непохитно, залишалася поруч з нею, попри всі труднощі та презирство в палаці.
В королівській родині Івенроуз мала жалюгідне становище. Частково через своє походження. Адже мати Іві не була аристократкою чи світською левицею. Вона була простим алхіміком. Відлюдькувато жила в лісі і не цікавилася нічим окрім досліджень. На жаль, вона привернула увагу Десмонда ІІ під час однієї з його інспекцій і стала шостою дружиною імператора. Знать не могла прийняти її як рівну. А блискуча вчена не витримувала гніту палацу. Вона змарніла і померла раніше, ніж Іві виповнилося сім.
Без підтримки знатної родини Івенроуз вже була в невигідному становищі. Але найгіршим було її нерозуміння королівської родини.
Мати Іві була не просто алхіміком. Вона спеціалізувалася на големах і мала глибоку повагу до всіх форм життя. Увібравши це в себе з самого дитинства Івентроуз була стійко переконана, що гомункули такі ж люди, як і всі інші. І це відштовхувало від неї знать навіть більше, ніж її походження.
Будучи з дитинства чесною та прямолінійною, сьома принцеса лише погіршувала все, своєю поведінкою та словами. Її статус в палаці невпинно падав. Її кімнати були скромними, а бюджет бідним. Тож навіть палацові слуги ставилися до неї зневажливо.
“Згадуючи все це, я тільки тепер усвідомлюю, як же сильно Страждала Седелла через мою поведінку!”
Седелла була зразковою служницею. Вона самотужки піклувалася про сьому принцесу попри жалюгідний бюджет. Її компетентність припадала до душі багатьом членам королівської родини. Але Седелла ніколи навіть не думала покинути Іві, хоч і страждала через свою вірність.
“Ні. Цього разу я не дозволю тобі страждати.”
Ів на власному гіркому досвіді переконалася, що правильне і мудре – далеко не завжди співпадають. Не мало жодного сенсу проживати життя вдруге не врахувавши власні помилки.
Після ув’язнення Івентроуз більше не бачила Седеллу. Їй говорили, що служницю не стратили. І це було єдиною втіхою для полоненої принцеси, що приречено чекала на власну смерть.
Спогади викликали гіркоту, тож, щоб відігнати ці думки, Іві взяла Седеллу за руку і твердо сказала:
— Я справді дам тобі гарне життя.
— Ваша Високосте?
— Справді. Обіцяю.
— Ем… Дякую, Ваша Високосте. Проте…
— Що?
— Моя принцеса повинна знати, що, якщо вона буде жити гарно, то і моє життя буде прекрасним.
Іві відчула, що програла цей раунд. Вона усміхнулася, стримуючи сльози розчулення.
— Справді? Тож, давай насолоджуватися гарним життям разом, Седелло.
— Так, Ваша Високосте!
Іві почала свої приготування до виходу. Так як її скромні покої не мали навіть ванної кімнати, вона просто вмилася над мискою в кутку, щоб освіжитися. Але перш чим обрати одяг, вона мусила дещо дізнатися.
— Седелло, хто сьогодні відвідує тата зранку?
В імперії Гаделамід правитель міг одружуватися скільки завгодно раз, тож зібрати родину за столом кожного ранку було неможливо.
Десмонд ІІ просто обирав чотирьох-п’ятьох зі своїх вісімнадцяти дітей, складаючи список ранкових візитів на цілий тиждень.
Тепер, вирішивши змінити свою поведінку, Івенроуз, повинна була найперше поговорити з батьком імператором. І ранковий візит був найпростішим способом зробити це не привертаючи зайвої уваги.
— Третя принцеса, восьма принцеса, четвертий та п’ятий принци. Ваша Високість також у списку сьогодні.
— Чудово… зачекай, третя та восьма принцеси?
— Так.
Два принци-близнюки не мали значення, але решта списку… Третьою принцесою була Бріджит, яка зруйнувала імперію, побудувавши гарем, щойно здобула достатню владу. А восьмою принцесою була Беладонна, що отруїла Іві. Вони обидві були її найгіршими ворогами. Проте зараз Івенроуз стривожило не це.
“Не так часто ці двоє зустрічалися на аудієнції. Невже це той самий день?”
Ранок з батьком-імператором за тиждень до дня народження Розенітт – одна з найгірших подій в її минулому житті.
Третя принцеса Бріджит вже тоді наполегливо працювала, щоб завоювати місце спадкоємиці. Того дня вона влаштувала пастку для сестри, щоб показати себе з вигідного боку, а Іві з готовністю в неї втрапила.
Десмонд ІІ на той момент мав головний біль через дефіцит кристалів мани. Бріджит запропонувала короткочасне рішення, що полягало в значно жорсткішій експлуатації працівників шахт.
Кристали мани видобували в таких складних умовах, що там могли вижити тільки гомункули. І ті з них, що мали найнижчий статус мусили бути назавжди похованими в копальнях.
Іві, як завжди прямолінійна та чесна, заперечила слова Бріджит, вимагаючи покращення умов для гомункулів. Чим сестра одразу скористалася, перекрутивши її слова так, що вони перетворилися мало не на державну зраду.
Розенітт додала в цю чашу останню каплю, коли розплакалася зі словами: “Невже ти, сестро, і мене вважаєш злісною людиною, якщо я хочу обрати лицаря?”
Сльози Білої Троянди Імперії миттю перетворили Іві на лиходійку.
Імператор вигнав її з аудієнції. І з того часу Івенроуз стала посміховиськом для всього палацу, а держава стала на шлях, що привів її до кривавого повстання.
“Схоже я не просто повернулася в часі. Я потрапила до справді поворотного моменту.”
Тепер це була не просто ранкова зустріч. Обличчя Іві стало серйозним, наче в людини, що готувалася до вирішальної битви.
— Хм, що ж мені робити? — мимоволі вголос промовила Ів.
— Я знаю, що робити, Ваша Високосте.
— Що?
Седелла широко посміхнулася, ніби відповідь була очевидною і швидко дістала з шафи найприголомшливішу сукню.
— Моя принцеса повинна гарно одягнутися.