— Що? — тепер, коли Тердео знав, це питання більше не можна було вирішити дипломатично. Я думала, що він може одразу атакувати, але Тердео промовчав і обернувся. Він поставив мене туди, де не було осколків скла, і його погляд впав на моє зап'ястя. — Лікаря.
Тердео не закінчив своєї думки і стиснув зуби, його гнів піднявся до маківки.
Сер Молтон одразу зрозумів, що мав на увазі Тердео, і швидко рушив.
— Я покличу лікаря, — він пішов геть.
Тердео все ще не міг продовжувати. Після кількох глибоких вдихів він знову заговорив холодним голосом.
— Лікар скоро буде тут, просто зачекай, — він обернувся і пішов через розбите скло до маркіза Треллена.
Тінь Тердео накрила маркіза.
Тердео відкинув голову назад, ніби намагаючись заспокоїти свій гнів, і зробив ще кілька глибоких вдихів. Вени на його міцній шиї випнулися від гніву.
— Було недостатньо того, що ти торкнувся моєї дружини, — його голос залишився крижаним, а червоні очі запалали ще більшою люттю, ніж зазвичай. — Але й мого спадкоємця також?
— В-ваша Світлість.
Тердео знову витягнув меч.
— Це все припущення її Світлості. Немає жодних переконливих доказів! — маркіз Треллен схопився за зламані пальці та відступив назад.
Вуууш. Звук гострого меча, що розсікав повітря, наповнив кімнату.
— Ах, аааа! — волосся маркіза Треллена впало на підлогу, а він стояв тремтячи.
— Ти серйозно недооцінив Лапілеонів.
— В-ваша Світлосте.
— Якщо хочеш померти, продовжуй говорити, сер Треллен.
Очі маркіза Треллена були червоними та налитими кров'ю, коли він відчув на собі тяжкий страх смерті.
Тердео нахилив голову та подивився на інших, які тремтіли від страху.
— Наступними будуть ваші голови, — злісно мовив він. Він був страшенно серйозний.
Граф Деньє першим відреагував.
— Б-будь ласка, пощадіть нас, Ваша Світлосте! — він потягнув сина і змусив його стати на коліна перед Тердео. — Я винен, що не навчив сина належним чином! Будь ласка, проявіть до нас милосердя цього разу!
— В-в-вибаче, В-ваша Світлість.
Зазвичай, обезголовлення дворянина за вчинок дітей було нечуваним явищем. Але Тердео був дуже близький до імператора і, за чутками, був жорстоким, тому всі, мабуть, думали, що це цілком можливо.
— Ти повинен вибачитися перед моїм спадкоємцем, а не переді мною.
— З-звичайно! Я вибачуся безпосередньо перед юним паничем Сельфіусом!
— Я-я вибачуся перед Сельфіусом б-безпосередньо. Мені дуже шкода. Ц-це ніколи більше не повториться.
Плачучи та схлипуючи, син графа Деньє склав руки та благав про помилування. Граф Деньє швидко додав:
— Я відправлю свого сина до іншої школи. Вам більше ніколи не доведеться його бачити.
— Справді? Ти справді можеш це гарантувати, сер Деньє?
— Злочин мого сина був тяжким, і він буде покараний відповідно.
— Якщо ти не виконаєш цієї обіцянки, я відріжу тобі язика.
— Клянуся. Я знайду йому новий маєток за межами столиці, щоб він там жив! — граф Деньє вибачався всіма можливими способами, щоб врятувати життя своєї родини.
Тердео мовчки подивився на графа згори донизу.
Не витримавши важкої тиші, граф Деньє почав плакати і впав на підлогу.
Тердео повернув голову в бік графа Лоремби та маркіза Треллена, що тулилися в кутку. Тердео недовірливо засміявся.
— Вам двом нема чого сказати?
Графиня Лоремба зробила все можливе, щоб зберегти самовладання, і підняла куточки губ.
— Мій син ніколи б не зробив чогось подібного, Ваша Світлосте. Гадаю, сталося велике непорозуміння.
— Непорозуміння?
Їй слід було просто змовчати. Тердео, якому ледве вдалося стримати лють, знову почав кипіти.
— Сьогодні захід, який моя дружина влаштовує для благодійності. Я не хочу заплямувати її вечірку кров'ю, — Тердео повільно нахилив голову та вихопив меч. — Тож я дам вашим двом родинам вибір.
— В-вибір?
— Або щиро вибачтеся переді мною перед усіма тут. Або, — сказав Тердео з розлюченим виразом обличчя, — я розпочну війну проти вас.
Червоні очі Тердео шалено спалахнули від божевілля.
— В-війна?
— Я поспішу звідси і повідомлю Його Величність, що розпочинаю війну проти ваших двох родин.
З болісним і панічним виразом обличчя маркіз Треллен ковтнув.
«Він думає розпочати територіальну війну».
Війна, що ведеться за територію та честь супротивників. Перемога чи поразка вирішувалася битвою на мечах один на один перед солдатами, і той, кого перемогли, втрачав не лише територію, а й всю свою честь.
Втрата честі, іншими словами, була рівносильна позбавленню всього та виключенню з вищого суспільства.
Звичайно, як би не старалися дві родини, не було жодного шансу перемогти Тердео, який завжди слідував за імператором на війні.
— Ц-це!
Дві родини чудово це знали.
— Хіба ви не можете просто цього разу забути? Я подбаю про те, щоб належно виховати свого сина...
— Сер Треллен, — прогарчав Тердео, перебиваючи його. — Сподіваюся, ти не думав, що тобі зійде з рук жорстоке поводження з моїм спадкоємцем та дружиною.
— Н-ні.
— Якби все було по-моєму, я б відрубав вам голови тут і зараз і закопав би їх. Тож краще мовчіть.
Маркіз Треллен мимоволі торкнувся своєї шиї та ковтнув.
— Вирішуйте. Ви хочете бути осоромленими тут і зараз, чи бути публічно приниженими пізніше та втратити все, перш ніж вас виженуть?
— Я...
— Або якщо вам не подобається обидва варіанта, — Тердео вийняв меч і підняв його вертикально. — Ви можете стекти кров'ю тут. Звичайно, третій варіант мені подобається найбільше. Не думаю, що я зміг би спати вночі, якби не відрубав вам голови.
Маркіз Треллен, якому щойно зрізали волосся, здригнувся.
Поки вони мовчки обмірковували свої варіанти, прибув лікар.
— Ваша Світлосте. Я чув, що ви пошкодили зап'ястя.
Я простягнула руку до лікаря. Побачивши стан мого зап'ястя, його очі розширилися. Він обережно порухав ним, оглядаючи.
— Ауч.
— Боляче?
Раніше я була захоплена моментом і нічого не відчувала, але зараз я це відчула.
Сльози навернулися на мої очі.
— На щастя, пошкодження кісток немає. Але синці сильні, тому краще не користуватися зап'ястям деякий час. Я попрошу приготувати лід, — лікар уважно глянув на Тердео. — Коли все владнається, найкраще буде прикласти лід до її зап'ястя. Я дам ліки, щоб зняти біль, відповідно до дієти ЇЇ Світлості, та мазь від набряку.
Після швидкої діагностики та призначення лікар обережно відпустив моє зап'ястя.
— Добре, можеш йти.
— Так, Ваша Світлість, — лікар наказав покоївці неподалік покласти трохи льоду в тканину та принести мені. Потім він поспішив геть, ніби не хотів втручатися в те, що відбувалося.
Я побачила, що моє зап'ястя посиніло та опухло, і це мене розлютило.
Ніби прочитавши мої думки, Тердео повернувся до дворян.
Маркіз Треллен здригнувся.
— Гадаю, це ваша відповідь.
Минув деякий час, але ситуація залишалася незмінною. Граф Деньє все ще плакав і стояв на колінах, а маркіз Треллен і граф Лоремба все ще стояли на ногах. Вони, мабуть, чекали, думаючи, що він нізащо не вб'є когось. Або, можливо, думали, що краще померти, ніж бути приниженим.
Маркіз випростався перед Тердео.
— Я-я гадаю, нам потрібно провести розслідування, щоб віднайти правду.
— Розслідування?
— Робити висновок, почувши лише одну сторону, нерозумно!
Маркіз Треллен намагався якнайкраще стабілізувати голос і вимовити палку промову.
Тердео подивився на нього згори вниз, ніби дивився на шкідника.
— Я власними вухами чув, як твій син вибачався раніше.
— Ц-це тому, що він злякався.
— І син графа Деньє зізнався, що зробив це.
— Він міг робити це сам!
— Моя дружина сказала, що чула, що казали хлопчики, — Тердео легенько прокрутив меч у руці. — Ти кажеш, що Її Світлість бреше, сер Треллен?
— Ні!
— Добре.
— В-ваша Світлість!
— Я тебе вб'ю, — твердо сказав Тердео. Цього разу він міцніше стиснув меч.
Я могла зрозуміти, що він серйозний, по його зловісному та крижаному погляду.
— З-зачекайте!
— Занадто пізно, — Тердео розмахнувся мечем одним чистим рухом.
Маркіз Треллен крикнув:
— Вибачте, Ваша Світлосте! Ваша Світлосте! — побачивши меч, що прямує йому до горла, він заплющив очі та почав вибачатися.
Меч Тердео дивом зупинився прямо перед його шиєю. Коли лезо торкнулося його шкіри, потекла червона кров.
— Я-я перепрошую! Б-будь ласка, пробачте мені!
— Треба було сказати це раніше, — хоча маркіз Треллен вибачився, Тердео не прибрав меча.
Тіло маркіза тремтіло, охоплене страхом.
— Б-будь ласка, змилуйтесь, Ваша Світлість! Б-будь ласка.
Меч торкався його шкіри щоразу, коли він тремтів.
— Сер Треллен.
— Так, так!
— Ти знаєш, що я не милосердна людина. Я був би не проти вбити вас усіх трьох сьогодні.
— Я-я знаю, Ваша Світлість.
— Але я стою тут і розмовляю з вами, замість того, щоб відрубати вам голови, тому що, — Тердео повільно відвів меч від маркіза Треллена, — ми зараз на заході, який сьогодні влаштувала моя дружина.
Маркіз Треллен охоче кивнув. Потім він став на коліна. Його син також підійшов і опустився на коліна поруч із батьком, сльози текли по його щоках.
— Не думай, що я тебе не вб'ю.
— Так, я не буду, Ваша Світлість.
— Мені це так само легко, як дихати.
Плачучи, маркіз Треллен захоплено кивнув.
Тердео деякий час дивився на них двох, а потім обернувся. Його криваво-червоні очі були спрямовані на графиню Лорембу, яка все ще стояла прямо.
— Що ти робитимеш?
— Я-я...
— Якщо ти думаєш, що я тебе не вб'ю, ти дуже помиляєшся.
Примітка перекладача: Тердео не сексист, до жінок в нього таке ж ставлення як і до чоловіків... Рівноправ'я, на яке заслужили ці дворяни.
Вона мовчки тремтіла.
— Якщо ти все ще мені не віриш, чому б тобі не перевірити свою теорію?
Меч Тердео попрямував до графині.
Вона поспішно стала навколішки, збліднівши.
— Б-будь ласка, пощадіть мене!
І ось так ситуація вирішилася. Тердео недбало озирнувся по кімнаті та легенько розмахнувся своїм закривавленим мечем. Краплі крові розбризкалися по підлозі серед осколків скла.
— Хлопці, обов'язково вибачтеся безпосередньо перед самим Селфіусом.
— Так, Ваша Світлосте!
— Я-я зроблю це.
— Так!
Троє хлопчиків відповіли Тердео.
— Але спочатку... — Тердео, який стримував свій гнів, що ось-ось мав вибухнути, раптом змів ногами уламки скла, розкидані по підлозі.
«Що він робить?»
Перш ніж я встигла його розпитати, Тердео, грубо прибравши осколки скла, простягнув до мене руку.
— Перешаті. Тепер все чисто. Роби, що побажаєш.
Він дав двом родинам вибір і розмахнувся мечем, щоб налякати їх.
І він змусив усіх трьох стати перед ним на коліна. Тердео зробив це все для мене.
Я поглянула на своє пошкоджене зап'ястя та підійшла до Тердео. Йти було набагато легше, тепер, коли осколки скла були прибрані. Стоячи поруч із Тердео, я бачила голови трьох членів родин, які стояли на колінах.
— В-вибачте, Ваша Світлість.
Я шморгнула носом.
— Якщо вибачень достатньо, можливо, мені варто дати хлопцям ляпаса і вибачитися, щоб компенсувати це.
— Вдарте краще мене! Не мого сина. Що ти робиш?! Вибачся негайно!
— М-мені дуже шкода. Справді.
— Я більше цього ніколи не зроблю.
Я дивилася на них зверху вниз, коли вони благали прощення, їхні обличчя були мокрими від сліз.
— Завтра кожен з вас стане на коліна перед Сельфі та вибачиться.
— Т-так, так, звичайно!
Я стиснула зуби.
— Я більше не хочу нікого з вас бачити. Залиште столицю через три дні. І ніколи більше не показуйтесь переді мною чи Сельфі.
Троє хлопчиків кивнули, стогнучи.
Тердео додав:
— Маркізу Треллену, який завдав прямої шкоди Великій герцогині, заборонено контактувати з ким-небудь після від'їзду зі столиці.
— В-ваша Світлість!
— Земля, майно та твій титул. Нічого не буде конфісковане. Ти повинен знати, яке це щедре ставлення.
— А-але...
— Чи варто мені самому розповісти про це Його Величності?
Якби імператор почув, маркіз, ймовірно, втратив би все. Але заборона йому контактувати з кимось означала, що він не зможе вести бізнес після того, як покине столицю, чи щось інше, якщо на те пішло. Хоча він зберіг хороший титул, це означало крах маркіза Треллена.
Маркіз Треллен мовчав і низько опустив голову.
Я підвела погляд і оглянула кімнату.
— Те, що сталося сьогодні на цьому благодійному заході, не повинно бути розголошено. Нікому, з будь-якої причини. Не базікайте про те, що сталося з моїм сином.
Вельможі, які бачили все, що відбувалося, мовчали. Ймовірно, це було тому, що Тердео стояв поруч зі мною з мечем у руці.
— Те саме стосується будь-яких новинних статей. Якщо я побачу завтра згадку про захід в газеті, газетна редакція буде спалена. Я не хочу ранити почуття мого сина поганими спогадами, — я озирнулася навколо, повільно встановлюючи зоровий контакт з усіма. — Ми всі зібралися тут сьогодні, щоб робити добро, тому я вірю, що ви всі зрозумієте.
І так захід закінчився.
Наступного ранку Сельфіус сів за обідній стіл з газетою в руці.
— Ваша Світлість, вас сьогодні немає в газеті.
Про вечірку не було жодної згадки. Ні в газеті, ні в чутках, ні деінде.