Кілька секунд на усвідомлення ситуації і в моїх напарників летить червона блискавка та десяток кам'яних куль. Іду далі, дозволяючи Вокабе та Макао контролювати напади магів. У голій могутності вони все ще сильніші за мене, та й працюють разом з самого дитинства. Навіть якщо три маги в рангу і п'ять чарів з рани будуть атакувати їх одночасно. Розірвавши дистанцію з союзниками, до яких вже втікають маг блискавки і чарівник хрон пойми чого. Не відомо, що за магію він використовує, але в швидкості він точно перевищує першого.
Магі З ранги і прості люди також почали усвідомлювати ситуацію. Хтось з них вже встиг викликати усміхнену гармату, і зараз вона починає стріляти в хлопців. Звичайні ж люди почали поспішаючи відступати, мабуть розуміють, що в бою магів вони будуть тільки заважати, ну або просто злякалися.
- Ситуація стає все гірше. - Мислливо зазначив я підкоряючи траву під ногами всіх чарівників і змушую її обплутати ноги моїх ворогів. Це навряд чи надовго затримає їх, але невелика поминка не завадить.
До межі мого мислення, у 38 разів переходячи від свого звичайного стану, і починаю створювати відразу три струмені кола, це неймовірно складно, а канали мани буквально тремтять по швах від такого навантаження.
На мене звернули увагу, але збити каст заклинань вже не встигли, і зі землі почали вириватися деревні корені охоплені яскравими полум’ям. Секунду і в чарівників З ранги, що ще не встигли розбігтися, на відміну від магів У рангу, летить кілька сотень охоплених вогнем деревних стріл. Магі встиг зреагувати, але не всі змогли захиститися. Стріли, зустрівшись з прозорим щитом і дивним дзеркалом, вибухнули гострими щіпками всіх в радіусі двадцяти метрів.
Один маг, що так і не встиг за весь бій нічого зробити, отримав щіпкою в очах і помер, ще троє чарівників отримали поранення різних ступеня ваги. Лише маг викликав дзеркало.
- У мене є десять секунд! - Вопіло роздвоєне свідомість розуміють що моїм товаришам терміново потрібна допомога, а мій нинішній противник не представляє великої небезпеки.
Маг землі В ранга якимось чином сповільнює моїх товаришів, і зараз у них складається дуже незрозуміла ситуація. Не пройшло ще 20 секунд з початку бою, як Макао вже пропустив удар по яйцях, а Вокабе отримав заряд блискавки. Ще трохи і ми гарантовано програємо. Можливо нас і не вб'ють, використовуючи з гільдії викуп, але перевірити це якось не хочеться.
Наповнивши кров киснем і розігнавши своє серце на максимум я рвався до Вокабе та Макао попутно відсилаючи кілька вогненних куль в бік третього мага В рангу.
Макао вже розпався, і тепер він більше був подібний на полум’я торнадо, полиючи вогнем своїх ворогів, але не міг завдати серйозної шкоди. Занадто швидкий потрапив противник, та і удар у орній не міг не сказатися на ньому. Але вокалі було гірше, його дим буквально придавав до землі, ось і доводилося йому майже з голими руками проти мага блискавки битися. Він не міг об'єднатися з Макао, противники були надто швидкі, а хлопці - дуже повільні.
Розгін до краю і стрибок з ударом ноги в бік мага блискавки. Є попадання! Маг блискавки був худим чоловіком і від такого удару буквально полетів в бік лісу.
- Судячи з усього, я потрапив йому в голову... Бецалго подумав, що я відлітаю від свого ворога.
І правда, наді мною вже висів ручний круг фіолетового кольору. Але перш ніж він встиг спрацювати, я встиг до межі зміцнити своє тіло праною і масою, так що посадження хоч і було хворобливим, але серйозних травм я не отримав.
- Тіло наче напружило кілограм на двадцять. - Відмітив я, розуміючи що маг землі керує гравітацією. Ніколи про це не чув.
Я все ще піднімав свою голову, створюючи вітряний торнадо і направляючи його на групу магів З ранги, вони так і не вмоглися розбігтись, але ось чарувати щось могутнє, і судячи з усього спільного, вже почали.
Торнадо спалив майже третину від мого повного резерву, а з врахуванням минулих рухів я вважалася порожній. Смогу максимум - можу три вогняних кульки створити, і то не дуже потужний.
Вокабе відразу допоміг Макао з його шустрим. Одна спільна атака хлопців і непогано, не за моїми мірками звичайно, накачений чоловік стоїть на колінах, харяка кров'ю.
Піднявшись, я побіг убік все ще живих торговців. Але не марнуй своєї маніпуляції. Нехай захоплені Макао і Вокабе з легкістю повинні впоратися з залишеними противниками, але ніхто не застрахований від несподіванки.
Як не дивно, але далі все пройшло досить штатно. Хлопці з легкою легкістю вирубили мага землі і залишилися в свідомості чарівників З рангу. Хай мій торнадо і був сильний, але й маги, навіть такі слабкі, теж дуже міцні хлопці.
- Ну нічого, ще пару місяців тренувань і мої атаки будуть гарантовано вирубувати ось таких ось хлопців. Поки хлопці збирали речі магів і ставили на них надруковані зображення мани, друку ці зовсім не складні, але й не дуже ефективні, проти сильного чарівника не працюють, думав я.
Усталости не было. Нехай я витратив більшість своєї магічної сили, але фізично я був бадьорий і свіжий. Та що там, я був готовий ще кілька таких боїв провести. Кров буквально кипіла у венах. Хотілося знову кинутися в бій з таким цікавим противником. А то я навіть якось і повеселитися не встиг, все більше хвилювався, як там хлопці справляються.
- Все ж я дійсно прив'язався до них. - Досить подумав я. Сьогодні гарний день. Шкода тільки, зараз доведеться грати дитину що вчинив своє перше вбивство. Не хочеться їх обманювати, але треба.
***
У неправильному стані ми повернулися лише наступного ранку. Торговці вирішили найняти нас для подальшого супроводу, ну а нам довелося стежити за п'ятьма чарівниками з банди розбійників. Мага блискавки я прибив тим ударом, а мій торнадо забрав життя ще одного мага з рангу. Ось і залишилося у нас два маги У рангу та три чарівника з рани.
Я весь шлях зберігав мовчання, відкриваючи роль шокуючої дитини. Не думаю, що це так вже й потрібно, але моя параноя не дозволяє вчинити інакше. Та й просто настрій не дуже. Щоб уникнути ворогів, місцеві чарівники не мали доброї нагоди погуляти з місцевими магами.
Ні, я не шкодую про це, але хочу відчути себе в набагато більш складних умовах. А то цей бій був напружений лише через необхідність стежити за Вакабе з Макао. Хочеться більшого. Але більше я зможу отримати тільки досягнувши 13-річного віку і в рангу у гільдії. До тих пір за мною так чи інакше будуть наглядати.
- Эх.. - Сумно зітхнув я, спостерігаючи за тим як Макао, як командир групи, здає наших полонених ручним лицарям і отримує нагороду. Цих чарівників запрут у спеціальні камери і відкачуватимуть ману на потреби держави. Жахлива доля для будь-якого чарівника, у покарання є кара.
- Не сумуй Арата. Ти чудово показав себе в першій справжній битві. А що ж до цих людей... Вони вбивці і ґвалтівники... Вони заслуговували смерті. - По-своєму вияснивши мій подих, підкріпив мене Вокабе. Караванщики вже ввійшли в місто, залишивши нас тут самих. Добре хоч заплатили пристойно. Повернувшись до Магнолії, Майстра просить купити лакріми для ритуалу і простежити за мною під час самого обряду, він хоч не дуже складний, але страховка ніколи не завадить.
- Я розумію... Но... Мені якось сумно на душі... - Перерививним голосом відповів я. І не збрехав особливо, мені справді сумно.
- Це нормально Арата. Ми всі це проходили. - Погладив мене по голові сказав Вокабе.
- Дякую тобі, Вокабе. Дякую. - Тихо плачу сказав я. На душі було огидно, але я не хочу до себе зайвих запитань, так і хлопці заспокояться зрозумівши, що я поплавав і забув про все погане.
У Магнолії ми повернулися до обіду. І зійшли з поїзда роздягнулись. Хлопці пішли звітувати про місію Майстра, я ж уже отримав свою частку нагороди, в тому числі три срібні ключі зіркових духів. Парнями вони не потрібні, а мені стало цікаво на них подивитися, та й не продають такі трофеї, відправився до себе додому, на зйомну квартиру.
Вдома було пусто і тихо, але чисто. Особистих речей у мене майже немає, як власне і меблі. В однокімнатній квартирі є тільки магічна плита, холодильник, стіл, два стільці, ліжко і тумбочка на якій стоять книги. Вся тумбочка наповнена книжками, але видно тільки ті що на ній.
- Це порожнє місце, де важко асоціювати з домом. Але я не збираюся тут постійно жити. Отримавши S ранг куплю собі землю і сам побудую будинок. Десь подалі від центру. Все одно мені знадобиться багато місця під особисту бібліотеку і лабораторію. - Сказуючи курний одяг на стілець подумав я. Вдома я майже завжди ходжу голим, стара звичка від якої не особливо хочу позбутися.
Відкривши холодильник і доставивши залишки м’ясного рагу, поставив їх на плиту. Щоб плита почала працювати її потрібно наповнити масою, але я зараз повний і проблем мені це не доведе.
Розуміючи, що залишки рагу на цілий день не вистачить, він дістав бараню вирізатися і почав промивати боби.
- Сьогодні буде тьмяне м'ясо з бобами. Але спочатку треба злити всю ману в порожні лакрими. На електростанції не погано платять за них, і резерв потрібно спустошити. - Леніво думав я, промиваючи боби.
***
Наступного дня в холі гільдії.
- Майстер, здрастуйте! Ось гроші на лакріму. - Весело крикнув я, підходячи до старого за барною стійкою. Треба було показати, що зі мною все гаразд після вчорашнього. Та й просто у мене сьогодні чудовий настрій.
-А! Малец. Накопичив же на ритуал. Ну, пішли тоді в підвал гільдії, там є лакріма і місце для ритуалу. Сподіваюся, ти добре знаєш всі необхідні руни. - Весело глянувши на мене і сховавши гроші під стійку, сказав Макаров.
Я не став сперечатися, побігши за веселим майстерем. Я вже давно сказав, що хочу провести ритуал створення просторової кишені. Звичайно, майстер погодився дістати для мене лакріми як тільки я принесу йому гроші. Але мабуть вона і так у нього була, так що чекати мені не доведеться.
- Прослідкуєте за мною, Майстер? - Кілька хвилюючись, запитав я Макаровова.
- Звичайно. Не можу ж я кинути тебе в такий вирішальний момент. - Посміхаючись, він сказав.
Я очікував від нього чогось такого, тому порізав віну і дозволив кров стече по долоні. Потрібно було намалювати 128 рун на 1208 максимально заряджених лакрімах, які мали розміри з долонею дорослої людини. Намалювати кров треба було, як і з'єднати всі лакрими в руне коло. Природно, що дитячий організм, навіть такий як у мене, міг просто не витримати такого крововтрати так що Майстер заздалегідь замовив від нашого лікаря зілля відновлення крові.
Ось так от, ковтаючи огидне на смак зілля і проливши свою кров я черпав руне коло. Це не зайняло багато часу, але голова вже починає кружляти.
Вставши в центр кола і направивши всю свою ману у коло, активуючи його, я запустив ритуал. Хоча мани в навколишньому середовищі швидко зростають, вони не поспішають розвіюватися. Замість цього величезний потік мани врізався у моє тіло, завантажуючи канали маніпуляції до краю. Все тіло охопило пекло. Навіть купатися в кип'ятці було не так боляче!
Використовувати магію і прану в такому стані було не можна, так що я просто намагався уникнути цього болю, до скрипа зтиснувши зуби. З очей котились сльози, а тіло трехнуло, але я все ще стояв у центрі кола. Це було не обов'язково, почавши ритуал я міг хоч вальс танцювати, все одно межі кола я не зможу покинути, як і порушити роботу обряду. Але я все одно вирішив просто стояти, відкинувши біль і чекати кінця ритуалу.
За внутрішніми годинниками ритуал тривав не більше п’яти хвилин, але я дуже втомлений! У очах дихатися, блює, а тіло дрібно підрогує, здається, збирається падати. Я більше не міг протистояти цьому, бо був виснажений на гарячій підлозі гільдії.
- Все добре, Арата. Все добре. Ти справився. Все добре. - Тихо прошепотів мені на вухо Макаров, піднімаючи моє обесільне тіло.
Довіривши йому на слово, я розслабився і дав сили втомі та болю перемогти його. Поснув я прямо так, ліда на руках Майстра і дрібно підробляючи всім тілом.
https://literna.net/uk/books/268-khvost-fei-staovlennya-maha