Розділ 230.
- Мій пане! Прямо за курсом 15 комахоїдних кактусів! Припускають, що ще таку ж кількість закопало в пісок і організувало засідку.
- Знищити!
- Мій пане! У оазисі є дві спаровані золоті жаби! Дві! Найрозумніше обійти їх...
- Два польових боси за раз? Це ж джек-пот! Вперед!
- Мій пане! Нас переслідує три дюжини пустельних жаб! Відстань 800 метрів! Ми повинні прискоритися, інакше вони зловлять нас...
- Хоче помститись за золоті жаби? Добре, оголошую привал! Видобування сама біжить до нас у руки!
- Мій пане... Біля підніжжя цієї дюни стоїть невеличка логіка гігантських сороконіжок.
- Спалити!
– ...
Гурой, який живе в небі, проводив повночасну розвідку і розповідав про певні небезпеки. Маючи крилатого пташа, він міг зменшити зіткнення з монстрами і допомогти досягти мети свого призначення у найкоротим терміном.
Але хто сказав, що Грид кудись поспішає? Засидившись у кузні, він був в захопленні від цієї можливості полювати і через що західний монстр почав нести важкі втрати. Як тільки Хурой виявив ворога, Ґрід відразу ж кидався прядком на нього, а тому невдовзі Озброєні до зубів замучились.
- Уф... Він що, двожирний?
- Просто його Виносливість набагато вища, ніж нам здається.
- Ух-х, як же тут жарко.
Йти по пустелі було надзвичайно важко. Навіть незважаючи на те, що Озброєні до зубів займали найвищі місця в рейтингу, вони все ще залишалися гравцями. Отже, через нескінченні схоплення і жари їх Виносливість почала підходити до кінця. З іншого боку, Грід був у повному порядку. Завдяки міцності і Витримці, які він підняв, 24 години пролітав у накальні, його витривалість знижувалася майже вдвічі повільніше.
"Незалежно від того, наскільки сильні західні монстри, у польових босів є цілком очевидні межі."
Зсередини польові боси були слабші, ніж гуманоїдні босів або боса підземель, а їх урон був порівняно низьким. З якоїсь сторони це було добре, але з іншого... Озброєні до зубів, які мали лише два епічні предмети і п’ять каменів поліпшення ніж Грид був дуже розчарований.
І ось, через деякий час група нарешті прибула до Хебенської річки.
– Річка, річка!
- Нарешті!
З моменту їх виходу з Рейдана пройшло рівно десять годин. Якби Озброєні до зубів вміли використовувати розвідані Хуроя, то прибули б сюди лише за три години. Однак усі подорожі, пов’язані з Гридом, зазвичай тривали втричі довше.
- Грид, хлопці втомилися. Крім того, вже пізно. Чому б не відпочити? - Передклав Пон.
– Добре. Тоді давайте розіб'ємо табір, - перевіривши статус своїх товаришів, відповів Грід.
На відкритому повітрі Виносливість відновлювалася повільніше. А оскільки було замало їжі та простого відпочинку, то ліпше було трохи поспати. Отже, зібрані біля річки Озброєні до зубів витягли з інвентаря свої намети, а потім... Всі вони були вражені тим, наскільки Грид почав швидко встановлювати їх.
- Ого, хіба це не чудово? Вперше бачу, щоб хтось так швидко розбив намет.
- Може, він часто ходить в походи?
- Які ще походи... - Прочинив Грід, почувши голоси своїх товаришів. Для того щоб ходити в походи, потрібні друзі, яких Янґа вже не мав. Отже, причина такого швидкого встановлення наметів була дуже банальною. Під час своєї невідкладної служби в армії Янґу довелося до сотні разів розібрати й зібрати намети, завдяки чому він став майстром. До того ж Ґріда мав понад 3,000 очок проворства, що дало йому змогу здійснювати такі маніпуляції набагато швидше, ніж у випадку з звичайними гравцями.
На жаль, жодних переваг це вміння не давало. Він був зовсім не вартий, якщо тільки така людина не мала дівчини, з якою можна було б піти в похід.
- Давайте вечеряти.
Коли намети були розбиті, Озброєні до зубів розсілися навколо багаття. Ці продукти були найсмачнішою картофелем — єдиним продуктом, який сьогодні вирощували в Рейдані.
- Картопля на сніданок, картоплю на обід і картоплі на вечерю. Надоело.
- Згоден.
На щастя, картоплина мала відразу сім смаків. Червона частина картоплини була м’ясною, жовтою — обжарені креветки, помаранчуючи частину: мандариновий соус і так далі. Кожен корінплод був зроблений цілою низкою смаків, але врешті-решт, це була всього лише картопля, яка за кілька місяців використання просто не міг не присістися.
- Було б непогано знайти хорошого шеф-півара.
Шеф-повар з високими навичками приготування міг приготувати їжу із використанням диких трав і м'яса монстрів. Крім того, такі страви давали невеликі благословення.
- А ось Єфемін може дублювати кулінові навички...
На жаль, Єфеміна не була включена до списку учасників рейди. На даний час вона зробила великий внесок у розвиток безпеки і внутрішніх справ Рейдана, дублюючи будівельні, кузнічні, алхімічні та інші навички. Використовувати її як кухарки було б вже занадто, а тому Грід тільки похитав головою і вніс:
- Ми не завжди можемо залежати від Єфеміни.
Зрештою, вона в будь-який момент могла просто взяти і покинути гільдію. Існували певні межі, в рамках яких варто було покладатися на одну людину, а тому Янґу вирішив, що їм необхідно відкрити набір гравців з різними вторичними класами, такими як кухар і т.д.
Отже, незабаром Озброєні до зубів закінчили бенкет.
- Щось у мене очі злипаються... - Позіхаючи, проговорив Вантнер.
- Отже, які наші подальші плани? - Поцікавилися ще кілька членів гільдії, на що Грид встав і проголосив:
- Я залишуся на варті, а ви всі повинні добре спати.
Оскільки Грид виріс, то не боявся жертвувати собою заради інших. Однак, озброєні до зубів негайно відкинули цю пропозицію:
- Грид, ти наша основна ударна сила. Тобі не варто перестаратися.
- Не хвилюйся, у мене багато Виносливості, так що все буде в порядку.
- Не достатньо просто бути в порядку. Ти повинен бути добре підготовлений і свіжий, оскільки противник вкрай сильний.
Врешті - решт Ґрід був виключений з караула, а Озброєні до зубів взялися за створення графіка.
Після короткої конференції було вирішено змінюватися кожні чотири години. Це означало, що раз на тридцять хвилин треба було обминати.
- В той же час вісім людей будуть пильнувати. Але в караул повинні ходити танки, оскільки саме у них найбільше Виносливості.
Чим вищий показник Виносливості, тим більше зростала швидкість відновлення. Саме тому більшість караулах, як правило, грали танки, чого Тобан і Вантнер не дуже зраділи.
- Я і так цілий день на ногах...
- Будь проклятий той чоловік, який придумав професію танку...
Незважаючи на те, що рішення було найбільш розсудливим, танки все одно не могли не скаржитися на життя. Тож, спостерігаючи за ними, Лаурел поставив логічне запитання: « Чому б не залучити до цього нашого Піаро? »
По дорозі сюди Піаро не брав участі в жодних боях. Він просто йшов, а тому Лауель припустив, що у нього залишилося ще достатньо великої кількості Виносливості.
- Фермери повинні мати високі базові характеристики... Думаю, чотири години караул не стане для тебе величезною навантаженням.
- Звичайно. Залиште це мені і добре виспитесь, — охоче погодився Піаро.
- Хо-хо!
Почувши це, Озброєні до зубів відразу змінили обличчя. Вони не знали, чому Піаро хотів брати участь у цьому рейди. Проте, дехто з наших товаришів був налаштований скептично.
- Ця зона дуже небезпечна. Ви впевнені, що нам варто довіряти обхід звичайного фермера?
- Саме так. Що, якщо монстри скористаються ранковим туманом і захочуть напасти на нас? Фермер не зможе їх виявити, тому ми опинилися в дуже вразливій ситуації.
Грід же, слухаючи розверну гілку, знайшов цю ситуацію досить забавною.
"Вони навіть не припускають, що їх буде охороняти сильний мечник на континенті ...."
Оскільки Ґрід знав правду, йому було приємно спостерігати за тим, що відбувається. А ще він запитував себе: як довго вони будуть вважати Піаро звичайним фермером?
- Ви не повинні сумніватися в спостережних здібностях Піаро. Ви забули, що він не звичайний фермер, а легендарний? - Втрушившись у суперечку, витворив Грид.
– ...
- І чому ж легендарний фермер повинен бути добрим спостерігачем? - Перепитав нічого не розуміє Тобан.
- Поясни, будь ласка.
– ...
Озброєні до зубів попросили пояснення, але це було просто неможливо, оскільки зауваження Гріда і справді не мало жодних підстав.
Але саме тоді Лауель зробив таке припущення:
- Фермери повинні захищати свої поля від бандитів і монстрів. Отже, легендарний фермер напевно має чудові здібності для захисту своїх угод. Гадаю, саме тому Ґрід довіряє Піаро.
- Все вірно, — покинув головою Грід. Почали розуміти ситуацію й інші Озброєні до зубів.
- Ось воно, значить, як...
- Тоді добре. Будь осторожен, Піаро.
З цими словами товариші почали розходитися по своїх наметах, і тільки Пон підійшов до мечника і проговорив:
- У Хебенській річці живе величезне чудовисько. На відміну від цих золотистих жаб, на яких ми нещодавно полювали, вони надзвичайно могутні. Якщо раптом воно вилізе, відразу буди нас.
– Добре.
Після цього Пон сховався у своєму наметі, і біля вогнища залишився один Піара.
- Це нагадує мені про ті дні, коли я ще був лицарем...
Коли він був у складі Червоних Рицарів, йому довелося взяти участь в багатьох експедицій і караулів. І в ті часи він був разом зі своїми колегами... Які через фальшиве звинувачення Асмофеля тепер були мертві...
...
Шлеп-шопе.
Коли полум’я Піаро загасило, він раптово зупинився і перевернув погляд на річку. Час був просвітлений, але в тумані явно щось рухалося.
Ці шорстки і шпилі були важко почути навіть самому кваліфікованому чоловікові. Але ким був Піаро? Мало що могло організувати успішну засідку на того, хто носив титул великого мечника.
- То це ти чудовисько Гебенської ріки? - Промовив Піаро, після чого кинув одну з віток пряміком у воду, на що монстр зреагував приглушеним рівом.
У цей день найбільш небезпечний хижак Гебенської річки, який десятиліттями вселяв страх у місцевих мешканців, нарешті зустрів свій кінець.
***
- Чудово, чудово.
Як тільки вони виспалися і відновили достатньо Виносливості, Озброєні до зубів відображали райдужним картоплею та попрямували прямо на місце призначення.
Минувши декілька сіл-примарів, вони незабаром досягли підніжжя гірського хребта. Монстри тут не зустрічалися, тому Ґрід зупинився перед бамбуковим лісом і поставив логічне запитання:
- Цікаво, як цьому лісі вдалося витримати наступ пустелі? Чи життя тут непридатне для гігантських сороконіжок?
- Допельгангер. Він блокує не тільки людей, але й монстрів. Завдяки цьому і ліс, і копальня в цих горах змогли безпечно зберегтися, пояснив Лауель.
- Ось воно як...
Те, що один монстр захищав окрему ділянку землі від інших монстрів було досить незвичайним. Отже, коли Грид з’явився у полоні цікавості, він зайшов до бамбукового лісу. А потім...
Ви увійшли в таємничий ліс.
Ваш розум заспокоївся.
Ви відчули безмежний спокій, і це призвело до безпорадності.
Ви вистояли.
- Це ще що за чортівня?
– Так... Ми намагалися з'ясувати це, але так і не змогли.
Усі, крім Гріда, були схильні до стану безпорадності. Тіла Озброєних до зубів стали млявими, а на їхніх обличчях з’явилася сонливість. З іншого боку, Янґу продовжував бадьоро йти вперед, поки не застиг, як вкопаний.
– ... Пагма?
Серед лісу, де бамбукові дерева нібито заходили в небо, був чоловік. Його обличчя було злегка витягнуті, а статура — підтягнутим.
Біла шкіра, червоні губи і усміхнені очі... Цей чоловік був настільки захоплений і акуратно вражений, що не міг повірити в те, чи він справді є чоловіком. І виглядав він точ-всього як Пагма, якого Грід бачив на фресках у печері, прихованій за водоспадом Лорана.
Фшух.
Потім спокійно сидів на камені Пагма. Його шовковий одяг плавно шевельнулася, а погляд упустився в Грида.
І цей погляд містив в собі пряму ворожість.