Розділ 152.
Кузниця в селі Байран завжди вважалася досить престижною. Перед тим як з’явився Ган, місцевий коваль вважався найліпшим на півночі. Однак його наступник Сміт виявився недостатньо обдарованим. Цього року Смітові виповнилося шістдесят шість років і, незважаючи на свій 50-річний стаж, він все ще був початком коваля.
- Ти, чому лопати Сміта так швидко ламаються?
- Потрібно купувати сільськогосподарське обладнання в іншому селі.
- Краще б Сміт став шахтаром.
- Ха-ха, це точно. З киркою він керує куди краще, ніж з кузнічним молотом.
Хоча Сміт жив тут вже кілька десятиліть, люди все ще пліткують за ним.
Не тільки відвідували Байран авантюристи.
- Чорт візьми, село Байран дійсно гарна, але місцевий коваль є справжнім покидьком. У його кузні немає нічого пристойного.
- Охотні мисливські поля призначені для високих рівнів... То чому ж, чорт забирай, тут такий паршивий коваль? Просто кошмар якийсь!
- Чому паршивий? Він вміє робити яфові стріли. Вони дешеві і дуже гарні.
- Непогані - це ще не хороші.
І так було майже кожного дня протягом десятиліть. Сміта звинуватили в некомпетентності. Як би він не намагався, все було марно. Сміт постійно згадував вчення свого наставника і завжди працював над тим, щоб контролювати вогонь. Тим не менш, його здібності не прогресували, від чого складалося таке враження, ніби його хтось прокляв.
- Ні, я все одно не здамся...
Молоді люди, які жили в його селі, мріяли стати видатними шахтарами, але ніяк не ковалями. Саме тому Сміт не мав учнів. Крім того, він був старим. Рано чи пізно місцевий лорд повинен був попросити його піти у відставку.
Але перед тим, як це мало статися, Сміт хотів стати ковалем середнього класу. Він хотів довести свою компетентність. Він прожив усе своє життя пліч-о-пліч з залізом і не збирався помирати початківцем ковальом. Йому було очевидно, що кожен раз, коли хтось буде проходити повз його могили, на розум прийде лише історія звичайного старого невдаха. Сміт не хотів, щоб його гідність принижувала навіть після смерті.
Сміт подумав: « Ми можемо пригадати...
Він намагався пригадати юнака, який з’явився в Байрані кілька місяців тому і попросив його розповісти про декілька основних уроків. Звали цього молодого чоловіка Грідом. І нехай зовні він виглядав як звичайний обірваний, йому якимось чином вдалося викувати спеціальні яфові стріли.
« Як він це зробив? »
Сміт намагався відтворити цей процес, не відпускаючи жодного руху Грида. Він працював над вогнем і залізом, не відволікаючи ні на мить, а навіть втративши рахунок часу.
І ось перед тим, як він зрозумів це, місяць закінчив свій шлях до неба і в Байрані настав світанок.
Бу-дум! Бу-дум!
Його рух не був зайвою.
Сміт обробляв мінерали так, як йому веліло його серце.
Бум-м!
Тим часом зійшло сонце, що досягло свого зеніту. Проте Сміт далі залишався в трансі. Він не відчував голоду і спраги. Він навіть не чув, як люди кричали на вулиці.
Він просто працював, не випускаючи з рук свій старий кузневий молот.
А потім...
Несподівано на нього знизилося просвітлення. Сміт перетнув стіну, яка блокувала його протягом довгих 50 років. Він був такий схвильований, що на його очах навіть виступили сльози... А в його руках лежала нова спеціальна яффова стріла.
– Ха... Ха-ха... Це... Це сталося! - Сміт зі сльозами на очах загладив стрілу, наче дитину.
Його відчайдушні зусилля нарешті були винагороджені. А потім двері кузні відчинилися.
- Ми прийшли судити тебе, невірно.
- ...?
Чоловік, який раптово вдерся у його кузницю, був не таким іншим як фанатиком церкви Ятана. Але звідки він тут взявся? Нічого не розуміючи, Сміт подивився через напіввідкриті двері кузні і...
Дерева були залиті вогнем, а звідусіль доносилися людські крики. Лише тоді Сміт зрозумів, що сталося.
"Вторгнення Церкви Ятана..."
Топ-топ-то...
Тим часом фанатик повільно попрямував до Сміта і, направивши свій ритуальний кинджал, сухо сформулював:
- Помри, невірно.
– Ха-ха... Да. Тепер я не боюся смерті, а розсміявшись і відповів йому Сміт.
Нарешті він зміг подолати свої обмеження. І якщо хтось знайде цю стрілу, то обов'язково зрозуміє, що Сміт більше не початківець коваля.
Коваль повільно закрив очі і приготувався прийняти свою смерть.
"Скоро ми знову побачимося, майстер ...."
І ось, відчуваючи наближається до його серця кинджал, Сміт почув дивний звук, який супроводжується бризанням у всі сторони кров'ю.
Чвак!
Сміт не відчував болю.
- ...?
Літній коваль повільно відкрив очі і побачив, що на підлозі фанатика стоїть один з одним. Але набагато дивовижнішою була присутність усміхненого молодого чоловіка, який стояв позаду вмираючого післяпомирителя Ятана.
- Давно не бачилися, старий.
- Чому ти тут...?
Це був Грид. Молодий чоловік, який дав йому просвітлення, з’явився в останній момент і врятував його життя? Сміт прожив довге життя і не боявся розлучитися з нею, але він ніколи не відчував полегшення.
Ось чому в його очах знову з'явилися сльози.
- Дякую тобі, — потиснув Гріду руку і пробурмотів Сміт. Його рука була грубою і мозолістою. Це була рука коваля, яку ні з чим не можна було сплутувати.
- Завжди будь ласка. Ти зробив чудові стріли, - посміхаючись, відповів Грид.
– Ах...!
Від цих слів серце Сміта забилося ще частіше. Він був визнаний. І це сталося вперше за 66 років його життя. Крім того, його визнав не звичайний чоловік, а великий коваль! Сміт зрозумів, наскільки дивовижними вміннями володіє Грід. Тому він злегка схлипував і пробурмотів:
- Я можу продовжувати працювати протягом наступних кількох років. Я хочу продовжувати працювати...
- Звичайно, можеш. У тебе тільки почалося, - поплескавши його по плечу, витворив Грид, — Твоє робоче місце... Я захищу його.
А як тільки Грид вніс ці слова...
Ваше серце зігрівається, коли ви думаєте про стару коваль, який зуміє подолати свої межі завдяки працьовитості та бажанню працювати.
Сгенеровано нове завдання: « Приторгнення Кузца».
« Приторкнення Кузца»
Складність: В.
Ви - наступник технік і волі самого Пагми!
Ви дотримуєтесь його ідеології, яка говорить, що Кузнове Ремесло має використовуватися лише для блага інших.
І сьогодні вас надихнула мрія старого коваля, який міг перевершити свої власні обмеження. Ви хочете винагородити літнього ремісника, чиє серце таке ж гаряче як полум'я, і тверде, як сталь.
Параметри виконання:
Захистити кузницю Сміта.
Нагорода:
Тривалість життя Сміта зросте на 30 років.
Сміт все-таки зміг розкрити свій талант на світанку. Його подальший прогрес може принести користь і вам.
Нагорода за призначення:
Навик: « Круженість».
Штраф за провал завдання:
Він не збільшить термін життя.
« Приторкнення Кузца»
Маючи максимальну близькість з НПС, ви можете підвищити поточне значення його Кузничного Ремесла на 1-5 рівнях.
Ковзець, який отримав ваші вчення, буде вірний вам до кінця свого життя і ділиться всіма новими технологіями виробництва.
Завдання прийнято.
- Вау.
Перша зустріч з Ханом Ґрід дуже розлютилася, і це спонукало його виконати завдання « Ярість Кузца». І ось, коли він повернувся до Байрана, щоб принести Вентнеру обіцяне озброєння, то став свідком важкого становища Сміта. Внаслідок цього Ґріду отримав несподівані привілеї для порятунку літнього коваля.
"Можливо, світ відрізняється від того, яким я його вважав."
Ґрід завжди думав, що світ є місцем, де прибуток отримують лише егоїстичні та погані хлопці, а добрі люди постійно страждають. Однак його мислення дещо змінилося після того, як він отримав нагороду за добру роботу.
Отже, покинувши кузницю, Ґрід відчув себе куди краще. А потім його висока Проникливість виявила близько 15 послідовників Ятана. З надією на Плащ Малакуса і підійшовши до них, Ґрід розрахував відстань та активував один зі своїх навичок:
- Фехтування Пагми, Волна!
У фанатиків не було жодного шансу, а тому електростанцій від Полного Провала негайно послали на світло 15 противників.
Завдання « Приторгнення Кузня» успішно завершено.
Сміт прожив 30 років.
« Добре, добре», — задоволено посміхнувся Грід, перевівши погляд на центр села. Гільдія Цедака з усіх сил намагалася стримати гравця на флейті Ніберія і демоноїд Балаку, чиє тіло кипило, наче лава. Їм це вдавалося якимось чином, але шкала здоров'я кожного з них повільно, проте вірно підходила до кінця.
« Вони стали набагато сильнішими, ніж рейди на Малакусі. Їх нинішньої сили достатньо, щоб змішати Малакуса з брудом» - подумав Грід, перевівши погляд в інший бік, де були Джишука з Вантнером.
Два товариші були повністю ізольовані від своїх компаньйонів і відступити їм було нікуди...
- Здається, у них проблеми серйозніші ніж в інших.
***
- Уф... Уф... Чорт! Ви, паршиві виродки!
Здоров’я Вантнера було на дні. Урон, який він постійно отримував, набагато перевищував ефект відновлюючих зілляв і навичок, а тому лицар перебував у послузі смерті.
- Умри!
- Боженьку Кару!
Побачивши це, фанатики сфокусували свої атаки на Вантнері і хотіли добити його. Зрештою Джішука прийняла рішення.
Бу-дум!
Вона сама кинулася під меч одного з чорних лицарів, захистивши цим самим лицаря і закашляючись кров’ю.
- Ти що робиш? Я повинен захищати тебе, а не ти мене! - Він закричав.
- А ти впевнений, що здатний на це? - Посміхаючись, парувала глава Гільдії Цедака.
- Тьху...
Коли Гільдія Цедака покинула Л.Т.С. і перебралася в "Satisfy", Wантнер вирішив створити персонаж-танк. В Л.Т.С. він був ДД-шником, а тому члени гільдії висловили крайню стурбованість його рішенням. Але Вантнер був упертим. Він хотів бути відповідальним за іншу позицію, а тому вибрав лицаря-охоронця.
Але через кілька днів він пожалкував про це. Його не влаштовувала слабка сила атаки танку і повільні швидкості полювання. Він не міг сам зачищати підземелля і завжди був змушений покладатися на групу. В результаті різниця з його головним опонентом, Поном, стала ще більшою, і Вантнер вирішив піти іншим шляхом.
Щоб відчути задоволення від гри наодинці, він почав вкладати свої окуляри розподілу не у Виносливість, а в Силу, забувши про свій початковий намір стати танком.
- Танк все ж таки не моє. Якщо б, як і планувалося, лицарем нашої гільдії став Ґарсія, ми були б сильніші та стабільніші. Пробач, — опустивши голову, вибачився Вантнер.
– ... Це ще не кінець. У майбутньому, коли доречно розподіляйте окуляри, його Джишука посміхнулася.
– ... Да. Після рейди на Малакуса я майже все вкладаю в Виносливість. Ну а з сьогоднішнього дня і зовсім жодного окуляра на інші характеристики.
— Добре, — кивнула задоволена Джишука, знову натягнувши тетиву своєї цибулі. А потім на кінчику її стріли з'явилося полум'я.
Вона готувалася використовувати свій найсильніший атакуючий навички, стріллу Фенікса.
- Джишука?
Невже вона збиралася використовувати всю свою ману, щоб позбутися чорних лицарів? Хіба це не було дорогою в один кінець? Шокований Вантнер намагався зупинити її, але Джишука вже все вирішила.
- Я знищу всіх ворогів, що тут. Ваше завдання — якомога швидше відновитися і приєднатися до решти гільдії.
Джишука зайняла 17-е місце в загальноигровому рейтингі, а оскільки найвища частина могла відрізнятися один від одного лише одним процентом досвіду, смерть може коштувати гравецьу відразу декількох позицій.
І Вантнер не міг дозволити їй принести цю жертву.
- Ні! Я сам віддам за тебе життя!
Але Джишука відповіла:
- Ти що, ідіот? Твоя смерть мені все одно нічим не допоможе. Просто послухай мене.
Ви отримали 2,800 урону.
Ви отримали 2,500 урону.
Ви прокляті.
Ваш захист знизився на 30%, а швидкість значно зменшилася.
Незважаючи на магічні атаки, Джишука не відступила.
Полум'я на її стрілі все збільшувалось і росло в розмірах, поки не охопило всю луку. У той момент, коли вона відпустить тетиву — вороги будуть знищені, а сама вона впаде на землю і вже не може ні атакувати, ані захищатися.
- Вперед!
Тим часом чорні лицарі та маги відчули небезпеку і посилили свій напад.
Але в наступній миті з'явилося дві дротики, які блокували рицарів.
А потім прямо з неба пролунав чийсь голос:
- Стоп. Ти там що, померла?
Джишука відразу відмінила активацію навики і подивилася на небо.
- Чому ти так пізно? Сволота.
Вона була зворушена до сліз. Джишука завжди виглядала дуже привабливо, але зараз вона здавалася ще більш милою.
- Пробач... - Проговорив Грид, як раптом його перервав крик розгніваного Вантнера:
- Гей! Засранець! Чому ти відключився прямо посеред роботи над моїми доспехами? Хіба це не занадто? Я міг би зіграти більш активну роль, якби ти закінчив їх!
- Ну, так починай, — відповів Грід, кинувши йому обладунки.
- Що ти хочеш, щоб я починав... Кхек!? - Він продовжував волати, коли раптом закаштувався і замовк.
« Вивільнені Волясті Доспехи»
Рейтинг: легендарний.
Вага: 1,920.
Прочість: 574/574.
Захист: 861.
Швидкість руху: -4%.
Серед усіх предметів, які викували великим ковалем «G» є другий елемент емоцій. Його творець вже довгий час зневажливо ставився до замовника, але зрештою почав прагнути не відкладати свою роботу і створити шедевр.
Ефекти:
Якщо ваше здоров'я вище 60%, всі ворожі атаки будуть на 60 відсотків менше урону.
Захист від атак підвищується на 30%.
З високою ймовірністю урон від режущої атаки буде повністю скасовано.
Властивість: "Впертість".
Вимоги:
Рівень: 240 і вище.
Сила: 500 і вище.
Влада Важкі Доспіхи: 2-й вищий рівень.
"Впертість"
Якщо ваш поточний рівень здоров'я опускається нижче 5%, ви миттєво повернете 20 відсотків від його максимального запасу і заблокуєте атаку одного з противників.
Час перезавантаження: 30 годин.
Рицарам-хранителям було дано здатність тимчасової невразливості « Сіла Охорона», який міг зупинити будь-яку атаку. За допомогою свого вміння лицар міг нейтралізувати своїх ворогів. Але вміння, вбудоване в обладунки, було навіть краще від сили Охоронника.
Отже, очі Вантнера просто полізли на лоб.
"Звичайно, є брак у вигляді тривалої зміни і неможливості використовувати його в певний момент, але воно миттєво відновлює 20% мого здоров'я..."
Це дійсно був справжній легендарний предмет.
- Грид! Дякую! - Він схвильований, він зняв свої старі обладунки і відразу ж екіпував нові.
У результаті його захист різко збільшився, а 20 відсотків його здоров'я негайно відновилися. І як тільки це сталося, він відразу ж кинувся до чорних лицарів.
- Джишука! Тепер я сильний! Ха-ха-хо! Тепер я захищу тебе!
Тим часом прямо в спину Вантнера повинен був врізатися меч одного з чорних лицарів, але він був заблокований невидимим бар'єром.
- ...!?
Ні з того, ні від сього вмираюча людина несподівано видужала і, переповнений силою, кинувся вперед! Здивовані чорні лицарі мимовільно відступили назад, в той час як Вінтнер продовжував пресувати їх, розмахуючи парними сокирами, наче якийсь знехтуваний вікінг.
Завдяки цьому Джішука змогла розірвати дистанцію і нанести стріли проти ворогів.
Фьу-фей-фу!
- Ку-а-А-ак!
- Кхек...
Два чорних лицарі миттєво перетворилися на світло. Ті, хто залишився живим, відразу об'єднали свої зусилля і атакували Вантнера, але їх мечі то й справа сковзали, натикаючись на хвилястий малюнок, вигравований на доспеках лицаря-хранника.
- Ты...!
Чорні маги також намагалися зупинити Вантнера, який знісся вперед, наче роз'ярний бик, але було вже занадто пізно. Джишука отримала достатньо часу і простору, щоб взяти справу під контроль.
- Кхек!
Лучника обстрілили, і це дуже ускладнило активацію заклинань.
А що стосується Гріда, він вже дивився в інше місце.
- Тепер ви.