Глава 150
В околицях Байрана були різноманітні мисливські поля, які пасують як для гравців 100-го рівня, так і для 200-ого. Завдяки цьому у селі завжди було досить багато людей. Тим не менш, місцевих жителів тут було небагато, а тому і швидкість її розвитку була невеликою. Також не слід забувати про Уїнстон, який виглядав набагато привабливішим для середньостатистичних гравців ніж віддалене село.
Отже, загальна кількість жителів, включаючи гравців і НПС, не виходила за межі п'ятисот людей.
Однак...
Завдяки додатковому ефекту, який стався після одруження Ґріда з леді Ірен у Байрані, відбувся справжній популяційний бум. За тиждень до цього села приїхало безліч людей, і загальна кількість населення зросла на 5,000.
Тим часом Гільдія Цедака використовувала свої засоби для найма працівників та експертів, щоб швидко побудувати будинки і необхідні об’єкти. Таким чином, село почало швидко розвиватися.
- Тут все інакше навіть у порівнянні з минулим місяцем...
– Да. Колись тут було лише кілька маленьких будинків і магазинів, а тепер там були цілі торгові квартали.
Після кількох місяців відсутності гравці, які відвідали Байран, були справді вражені. Сотні робітників були зайняті будівництвом нових споруд, і це виглядало досить вражаючо. Мабуть, коли робота над цими будівлями закінчиться, Байран називатиметься повноцінним містом.
- Незважаючи на швидкий розвиток, тут просто чудова безпека.
- Недаром вона перебуває під контролем Гільдії Цедака. Який божевільний ризикне виступити проти Гільдії Цедака?
- Як же я їм заздрю... Скоро ці хлопці будуть спати на матрацах, побитих грошима.
- Це все завдяки заміжству леді Ірен. Її весілля зіграла Гільдія Цедака на руку.
- А хто став її чоловіком?
- А я чому знаю? Палац якийсь, напевно.
Незважаючи на те, що більшість гравців перебували в мисливських землях, вулиці все одно були бітом забиті людьми. Включаючи НПС, тут було щонайменше 2 тисячі присутніх.
- О, а це що?
- Магія якась...
Несподівано декілька високорівних гравців, які займаються своїми справами, звернули увагу на небо. Гільдія Цедака побудувала в Байрані кілька високих будівель, але найвеличнішим серед них був замок. І ось, прямо над його шпилем з'явилося синє сяйво.
Спочатку його масштаб здавався маленьким, але потім синє світло почало ставати все ширше і ширше. І врешті-решт гравці визначили тип цієї магії. Це світло передувало масовій телепортації.
– Вау... Наскільки я знаю, такі речі доступні лише магам, які пройшли через третє класне перетворення.
- Що відбувається? Невже це якась подія?
- Саме так! Це подія!
- Охо-хо! Цікаво, яке ж.
Те, як розверталося коло масового телепорту, виглядало просто приголомшливо. Це було схоже на величезний портал, що розкинувся прямо в небі і скидає з себе сотні чарівних променів.
Гравці були в захваті, оскільки вважали це особливим моментом міжнаціонального змагання. Однак за лічені секунди їхні захоплені вигуки перетворилися на крик жаху.
— Неправильні, пізнайте справжню силу Бога Ятана!
- Покажемо цим дурнцям велич нашої віри!
Фьух! Фьух! Фьух...
Люди, які з’являються в місцях, де ударяли світло на сині промені, стали найбільшими фанатиками Ятана. Оскільки їх було понад тисячу, вони наповнились чорною магією і отруйним туманом.
- Кхик...
– Ува-а-ах! Допоможіть! Спасите!
Будівлі, в які Гільдія Цедака поклала багато часу і грошей були миттєво зруйновані. Красиві квіти і зелені дерева, розсаджені уздовж акуратних алей, покрилися гнилим. Повсюди спалахнули пожежі, а кров потекла справжніми річками, через що мирна селище перетворилася на справжнє втілення пекла.
- Що відбувається?
Середній рівень гравців, що перебувають на території Байрану, вагався в межах 140-го. У лютий цьому році середній рівень у «Satisfy» був 93-им, тому гравців Байрана можна було порахувати досить високорівними. Проте послідовники Ятана мали щонайменше 160-ий рівень. І таких людей з'явилося більше тисячі осіб, включаючи 200 старших священиків, які були принаймні 200-го рівня.
- Не бийтеся! Якщо ви будете битися з ними, то просто помрете!
– Чёрт! Та що відбувається?
З 2,000 людей у Байрані лише половина була гравцями. Інша половина була НПС, які не мали бойових здібностей.
- Це божественна кара!
– Ку-а-ак!
- Помріть, невірні!
- Тьху!
Це був зовсім раптовий і вкрай смертельний наліт. Фанатики церкви Ятана мали силу перемогти, і в результаті мирних НПС було знищено майже миттєво, а гравцям довелося перейти у глухий захист.
– Дерьмо! Вихід!
- Я теж виходжу!
Гравцям, які вже зазнали нападу з боку фанатиків, не дозволяли виходити з системи, оскільки їхній поточний статус вважався « в бою» але деякі гравці швидко зрозуміли, що до чого і поспішили відключитися. Таким чином, кількість гравців, які б'ються проти послідовників Ятана, впала менш ніж до трьохсот.
– Кхра-а-А-ах!
- Ми переможемо їх кількістю! В бій! Вбити їх усіх!
Тисячі послідовників Ятана напали на кожного, кого тільки бачили, незалежно від того, ким був той чоловік.
- Врятуйте цивільних!
Бідні гравці були абсолютно безпорадні, а з кожною секундою жертв ставало все більше і більше. Однак це однобічне биття тривало недовго. І причина цього була відмінна реакція Гільдія Цедака.
- Що? Хтось наважився атакувати моє село? Аа-ак, тонфу!
Тун легко контролювавться Джишукою через свою просту природу. Він був начальником служби безпеки в селі Байран і керував лицарями та солдатами.
- Ей, ви, захищайте людей. А-а-ак, тонфу!
Тун не змінив своєї звички спливати на землю, тому наказав лицарам та солдатам захищати мирних людей і евакуювати їх. А щодо фанатиків Ятана... Вони були порожнім місцем перед власником рідкого класу, який займав 35-е місце в загальноигровому рейтингі, Туном.
- Король Звірей! - Він наказав мені витягнути свої сильні руки вперед. А потім його тіло перетворилося на лев’яче. Крім того, воно було майже вдвічі більшим від звичайного лева.
- Е-е?
- Кхек!
– А-а-ак!
Кожен раз, коли величезні леви опускалися на чиєсь тіло, ламалися кістки, а околиці глаголи диким криком вмираючого фанатика. Його клики вгризалися у черепа, а кігті вирирали очі. Все це виглядало так, наче фанатик злого божества був він, а не жерці в темних мантіях.
- Окові Тьми!
Але от, дивлячись на те, як звичайні послідовники почали страждати від буйствуючого лева, старші жерці відразу прибігли до чорної магії, яка зв’язала тіло Туна.
- Повелитель Небес!
Навіть Тун не міг чинити опір кільком десяткам кайданів, а тому скористався іншою навичкою і миттєво перетворився на орла. Його кайдани були занадто великими, а тому Тун швидко злетів у повітря. А потім він спикував пряміком на одного з фанатиків, проколовши своїм дзьобом його голову, після чого знову перетворився у лева і загнав:
- Ку-гро-о-ох!
- Ік!
Від цього рова у фанатиків з вух потекла кров, а деякі з них зовсім впали на землю. Тим часом Тун не хотів зупинятися на досягнутому цьому і відразу ж почав просівати ряди своїх ворогів.
- Ку-ха-га-хо! Сьогодні гарний день!
Тим часом Лаелла, змішаний маг, була неуважною у той час і тому займає друге місце в оці своєї професії.
- Пане Тун... Він дуже дивний, але його вміння дійсно заслуговують поваги.
Прокинувшись, вона поспішно витягнула магічну кулю. Це була та сама сфера, яка випала після рейди на Малакуса. Після того як Лаела підкорилась її силі, вона збільшила свою магічну силу і обрушувала фанатиків, які оточували групу солдатів, одне зі своїх наймогутніших заклинань.
- Гнів Червоної Відьми.
Бу-ду-дих!
Це був стовп світла, випущений вздовж прямої траєкторії і миттєво спелив тіла фанатиків.
Після цього рятувальники подякували Лаурі, щоб врятувати цивільних.
У той же час. Східні ворота.
- Хм-м, досвід сам вирішив прийти до нас в гості?
Це був Вантнер, який після вилиття свого гніву на монстрах отримав новини про вторгнення і поспішив прибути до Байран. І ось, прямо перед ним розвернулась наступна картина.
Кілька старших жерців, одягнених у чорні шати, викрикували слова якихось заклинань і явно хотіли вбити двох низькорівних гравців.
Проте Вантнер не чекав кінця цієї п'єси і відразу почав атакувати парні сокири.
- Кхек!
Тіла віруючих були розрубані навпіл і миттєво перетворилися на сіру димку, тоді як рятувальні гравці перебували в теперішньому захваті.
- Дякую!
- Ти врятував нас, лицар-охоронець! Я обов'язково напишу про це на форумі!
- Вантнер, ти такий же сильний, як кажуть чутки!
- Хе-хе, це дрібниці...
Вантнер деякий час страждав через те, що його вважали непотрібним і ні на що непридатним, а тому був задоволений похвалою простих гравців. Отже, почувши лисину, він трохи сміявся і побачив на даху триповерхового будинку Джишуку.
Троє високопоставлених священиків церкви Ятана наближалися до неї відразу, тоді як сама Джишука намагалася відстрілятись і зменшити кількість фанатиків.
Правда, на відміну від звичайних послідовників Ятана, навколо її жерці були одягнені в барвисті вбрання.
« Старші жерці!» — зрозумів Вантнер і відразу кинувся вперед. Потім він зміг швидко врятувати Джишуку від шквалу темних заклинань, на що та лише висловила своє невдоволення:
- Де тебе носило?
- Залиш захист мені і просто вбивай їх! - Викрикнув Вантнер, показав їй великий палець.
– Добре.
Фьух!
Джишука справді була експертом в стрільбі. Її перша стріла пролетіла сто метрів і заколола серце фанатика, який вже збирався вбити кількох людей. Потім вона вистрелила в бік даху, зробивши з п’яти послідовників справжній м'ясний шампур.
Вантнер був вражений своїм головою. Проте Джишука також була задоволена своїми здібностями.
Тим часом ще п’ять високопоставлених священиків зміщалися на одній із стін, де жили Лаелла і Зеднос.
- Вбити чарівників!
Але вже в наступну секунду до їхнього вуха дійшов чийсь холодний голос.
- Ви завжди повинні стежити за своєю спиною.
- ...!
Фанатики негайно вирішили з’ясувати особу, яка говорить, але вже було запізно.
– Кто.... Акх!
- Кхо!
Факер. За лічені хвилини він перерізав горлянку на землю п’яти високопоставлених фанатиків, які обливалися кров’ю і через кілька секунд перетворились у сіре світло.
- Наступний... - Озирнувшись, пробурмотів Факер. А потім він скористався своїм умінням маскуватися і зник з виду.
« Щоб решту я можу не турбуватися».
У той же час на півночі стояв юнак, схожий на дівчину. Коли він почув від свого сусіда крики, то не роздумував його.
- Д-дерьмо...! І варто було приїжджати в це село тільки для того, щоб померти? Це дійсно несправедливо!
- Мій досвід...
- Чому я повинен тут померти? Будь ласка, допоможіть мені.
Четверо старших священиків загнали в кут відразу чотирьох гравців. Усі вони були серйозно поранені і невдовзі мали померти, тому відчайдушно благали про прощення.
Фу-жу-ух...
Швидкість руху Ібелліна збільшилася. Він влетів у відкриті двері і, перестрибнувши через сплячий стіл, виявився пруміком між гравцями та жерцями Ятана.
- А ти ще хто?
Ібіллін відповів на це запитання:
– Я - Озброєний до Зубів No2.
Це було прізвисько, яке дав йому Вантнер.
Не так давно Вантнер жартома назвав Пона « Збройним до зубів No1», а Ібелліну дуже сподобалося це прізвисько.
Фьух!
У руках Ібелліна був найсильнішим з сучасних фламбергів — Шіп, наповнений невольством. Тільки одна атака цією жахливою зброєю змусила жерців відчувати нестерпний біль.
- Що це за диявольський меч...
Лица жерців посиніли. Вони отримали дуже маленькі порізи, але вони кровоточили так, ніби Ібеллін наніс кожному з них через жахливу смертельну рану.
- У нього магічний меч!
Фанатики почали відступати, захищаючися від ударів Шіпом. Але Ібеллін не збирався їх відпускати.
- Він не магічний, а просто проклятий.
Фьух-фйах!
Через свою незвичну форму і химерних рухів, передбачити точне місце удару було занадто складно, а тому палаючий особняок знову заповнено криками. Щоправда, цього разу вони були жерцями Ятана.