Глава 148.
Лютий наближався до кінця, так само як зимні канікули у вищій школі молодших дівчат.
Новий семестр мав початися ось уже через кілька днів, а тому весь вільний час Сеха проводила за підручниками.
Забави? Подорожі? Знак? Це було не для неї. Єдине, чим вона насолоджувалася — це неквапливий біг зранку та їгою ввечері. Але навіть це вона робила тільки для того, щоб підтримувати свою фізичну форму.
Сехи присвячувала себе виключно навчанню, і тому виникала цілком закономірне питання: чому ж вона так мучилася ним?
Причина крилася в її браті, Янгу.
Її брат не міг похвалитися як талантом до звичайного навчання, так і схильністю до певної конкретної сфери. Єдиною перевагою Янґу було його терпіння, але після того як він пішов до університету, навіть ця якість почала поступатися банальній ліниві.
Сехі сподівалась, що Янґу виправиться після служби в армії, але насправді все лише погіршилося. Замість того, щоб повернутися до навчання, він заселився в грі під назвою «Satisfy» і поринув у борги. Їхні батьки були занепокоєні цим, бо з дня на день майбутнє Янґу ставало дедалі невиразнішим.
« Я повинна піклуватися про свого брата»
Мабуть, саме через дії Янгу Сехи так рано підросла і вирішила, що вона повинна взяти на себе турботу про брата та батьків.
« Я буду вчитися і за себе, і від брата. Я просто зобов'язана досягти успіху."
На відміну від свого брата, Сехі була справді талановитою дівчинкою. Вона добре вчилася, змогла поступити в престижну старшу школу і скоро повинна була її закінчити. Її кінцева мета була простою. Вона планувала закінчити кращий державний університет, знайти хорошу роботу, отримати високу зарплату і підтримувати своїх батьків та брата.
"Братик може вірити в мене".
З цією думкою вона продовжувала наполегливо навчатися. Однак не так давно виникла проблема. Її брат змінився. І раптово Янґу став фінансовим самодостатнім і перестав потребувати чиєїсь підтримки.
І причиною цього була та сама «Satisfy». За іронією долі гра, яка з'їла частину його юності, йому й допомогла. Янґу погажав не тільки свій борг, але й обов’язок батька. Крім того, він виділив велику суму грошей для батьків.
Якось брат сказав їй: « Я куплю будинок за десять мільйонів доларів, які ми зможемо здавати в оренду. Завдяки цьому наша сім'я зможе жити щасливо все життя."
Сехі пишалася своїм братом, який дійсно змінився. Вона була в захваті.
Але з іншого боку, вона не могла хвилюватися.
« Це все не жарти...».
Як тільки у Янгу з'явилися гроші, він одразу купив дорогий суперкар. Вона знала, що багаті люди часто втрачають голову через відсутність фінансової освіти. Сехі була стурбована тим, що її брат швидко втратить те, чого зміг накопичити. Крім того, вона також була стурбована його стосунками з дівчатами.
« Якщо він буде поводитись занадто відкрито...»
Чоловіка, керуючий іномаркою за 700,000 доларів, повинно було зацікавитися величезна кількість жінок. А оскільки її брат не мав жодного досвіду у стосунках з протилежною статтю, його було дуже легко обманути.
– Эх...
Вона хотіла не спускати очей зі свого брата протягом 24 годин на добу. У Сехи була справжня нав'язлива ідея про його безпеку, і пов"язано це з тим, що вона вже кілька років допомагала йому практично у всьому.
І ось, сидячи за столом, вона раптом почула якийсь шум, що доноситься прямо з вулиці.
- Що там діється? У нашому районі з'явилася якась знаменитість?
Чоловіки, жінки і навіть діти - все про щось захоплено кричали та метушилися. Отже, Сехи підійшла до вікна, щоб подивитися, в чому справа. А потім...
- Що вона тут робить?
Сестра Янґ мала дуже погане передчуття.
***
Сеул, район Кимчхонгу.
Незважаючи на те, що в цьому районі жили прості люди, останнім часом тут було досить шумно. І це пов'язано з тим, що перед будинком Шеїн, які керують звичайним овочевим магазинчиком, виникла дорога іномарка.
- Це ж 13-а модель від компанії "B" за 700 тисяч доларів...
- Ого, у мене навіть мурашки по шкірі. Скільки ж капусти продав містер Шин, щоб купити такий автомобіль?
- Здається, його водить не містер Шин, а його син Янгу...
- Справді? Але хіба він не звичайний безробітний лоботруд? Звідки він взяв гроші на таку машину?
- Може, в лотерею виграв або ще чого...
- Ось же везе людям.
- Я не зможу дозволити собі це, навіть якщо буду працювати до самої смерті. Яке ж життя несправедливе...
– Кгм... Я купую п'ять лотерейних квитків щотижня, але жодного разу не виграв. Думаю, потрібно збільшити кількість квитків до десяти на тиждень.
І ось, одного дня в один з вихідних дні місцеві жителі прогулювалися по вулиці і насолоджуючись доброю погодою та продовжую коментувати машину Янґу. Потім на вулиці з’явився автомобіль, від якого очі місцевих жителів і зовсім полізли на лоб.
- Це ще що...?
Їхні погляди з’явились на великий дев’ятиметровий лімузин. І припаркувався цей чудовий білий автомобіль акурат біля будинку, де жила сім'я Шинів.
Машина була настільки вражаючою, що перехожі негайно забули про 13-ку Янґу. А потім з неї вийшло троє суворих людей. Двоє з них озиралися по сторонах, в той час як третій підбіг до задньої дверцята і поспішно відкрив її.
У наступній миті з лімузину вийшла дівчина. Вона була настільки сліпучо красивою, що висажені на сусідніх клумах квіти виглядали в порівнянні з нею не краше придоріжних бур'янів. Поруч з нею навіть яскраві стіни будинків видавалися сірими й сумними.
– Вау...
- Це ж вона...
Жителі, зачаровані її нереалістичною красою, з запізненням зрозуміли особистість дівчини. Це була та Юра, яку вихваляли як « живучя Південної Кореї».
А потім весь квартал занурився в хаос.
- Вау! Не можу в це повірити! Це ж Юра! Юра!
- Пані Юра! Будь ласка, поставте Ваш автограф!
- Фото! Можна зробити з Вами фото?
- Юра! Ти вийдеш за мене?
– Ах... Ніколи не думав, що настане день, коли я на власні очі побачу Юру... Тепер і померти не шкода.
- Вона навіть красивіша, ніж на екрані. Воістину, богиня.
Це було справжнє блюзнірство! Коли шум ставав все голоснішим і гучнішим, на вулиці почало з’являтися дедалі більше людей. Однак троє охоронців, які прибули разом з Юрою, були справжніми майстрами своєї справи. Вони вміло охороняли свою підопічну від фанів, даючи їй можливість спокійно підійти до будинку, де жила сім’я Шинів.
- Кхек... Чому вона туди пішла?
- Тільки не кажіть мені...
Люди були готові збожеволіти. Невже безтовковий старший син Шінов мав якісь особливі стосунки з Юрою? Чи дорога машина Янґу є фінансовою підтримкою для Юри?
- Це неможливо. Юрі ніколи б не сподобався такій людині.
- Ще б. Навіть якби вони потрапили на безлюдний острів, Юра все одно б ніколи не подивилася на Янгу.
- Але чому вона пішла до них у дім?
Нарешті двері відчинилися, і з порога пролунав порядок роздратований голос:
- Що ти забула в моєму домі?
Це була дочка родини Шинів, Сехи.
– Вау... Так вести себе з Юрою... - Здивований пробурмотів хтось із перехожих.
– Да уж... А навіть телеактори здаються потворними в порівнянні з Юрою...
- Що ж, вони обидві схожі на малюнок.
- Можливо, Юра прийшла в гості до Сехи. Може, вони подруги?
- Все може бути.
І ось, поки натовп збунтувався і навіть намагався сфотографувати їх, Сехі хмуро похитала головою й сказала:
- Заходь.
- Дякую.
- Отже, яка мета твого візиту? - Зачинивши двері, полюбляла Сехи.
— Я прийшла до Янґа, — роздивлялася горщик з камеями і відповіла Юра.
– ...
Сехи було не по собі. Крім того, вона не приховувала своєї ворожості.
- І чому така велика людина, як ти, захотів зустрітися з моїм братом? Звідки ти його знаєш? Які у вас стосунки?
Юра була генієм. Але це не поширювалося на людські стосунки, а тому вона чесно відповіла, не усвідомлюючи прихованого сенсу у визначених Сехи питань:
- Я познайомилася з Янго в «Satisfy ». А потім ми один раз зустрілися, вдаючи з себе коханців.
- Притворившись коханцями?
- Це було недовго, але весело.
Після цього Сехі вже нічого не чула. У її голові пульсувало лише одне слово — « любителі».
« Брат каже, що він намагається заробити гроші, а насправді фліртує з іншими дівчатами? І це в той час, коли я заради нього весь свій вільний час приділяю навчанню і жодного разу навіть за руку з чоловіком не трималася ...."
Колір обличчя Сехи змінився. Вона була так роздратована, що в її очах з'явилися сльози.
***
- Отже, наступний мій крок — посилення Полового Провала та обладунки...
Він добре розумів, що має робити далі. Він не покладався на існуючі предмети. Після битви з пробудженим охоронцем він зрозумів, що його захисту недостатньо навіть при наявності легендарного комплекту озброєння. Отже, Грід планував використати свій класовий ефект « підвищеної ймовірності підсилення » для поліпшення повної Провали та обладунки.
- Я повинен використовувати ці предмети якомога довше... Навіть якщо це виллється мені в круглу суму, я все одно повинен ризикнути.
Але перед тим він мусив зробити обладунки для Вантнера.
- Я більше не можу відкладати це замовлення...
Класове завдання, весільне весілля і рейд на лісозаготівлю відняли майже два місяці. Отже, Грід розумів, що більше не може відкладати цю роботу.
- Гаразд, вивчаючи виробничу технологію створення Волністих Доспехів, пробурмотів Грід.
Дані обладунки справді були чудовим елементом екпірування. Перший параметр, зокрема, давав чудовий захисний ефект.
- Але вони гірші, ніж Доспеки Святого світла.
Захист Доспехів Святого Світу вже був вищий. Крім того, ця броня без будь-яких додаткових умов знижувала весь фізичний урон на 40%, а магічний вон на 50 відсотків. Отже, враховуючи інші параметри та комплектний бонус Доспехи Священного Світу в кілька разів вищі за Волнисті. Однак, Доспехи Священного Світу були обмежені "Францем" і тому їх можна було назвати ексклюзивними та розрахованими лише для Грида.
- Як для продажу, Чарівні Доспехи набагато кращі.
Після того, як він закінчить роботу над основними замовленнями Гільдії Цедака, він зможе зайнятися масовим виробництвом Волністих Доспехів з метою їх продажу іншим топ-ігрокам. Отже, отримання однієї лише виробничої технології цього предмету було для нього дуже і вельми доречно.
Бу-дум! Бу-дум!
Сьогодні його удари по наковальні були як ніколи легкою справою, що повністю узгоджувалося з відношенням і позицією духу.
І ось, приблизно через три години до кузні прийшов Вантнер.
- Щось сталося, містере? Хіба Ви не сказали, що збираєтеся поїхати до найближчого храму, щоб помолитися? - Не відлучаючись від роботи, запитав Ґрид.
- Я хотів подивитися на те, як робляться мої обладунки... Хе-хе, нічого, якщо я тихо посиджу тут? - Почувши голову, вимовив Вантнер.
Рицар прочекав майже два місяці, а тому був дуже схвильований.
- Гаразд, але тільки якщо не будете відволікати мене, — розуміючи почуття Вентнера, відповів Грид.
- Дякую, я буду молитися богам, щоб у тебе вийшов легендарний предмет, — відповів лицар і відразу впав на коліна. Потім він склав долоні своїх рук і почав молитися, нагадуючи Гріду Касуса під час роботи над Божественним Щитом.
"Вроді в Ватикані все стабільно..."
Однак він і досі не знав, чи був обраний новий папа.
« На жаль, я забув запечатати спис Ізабель. Можливо, через це Ізабель помре і вся вина покладе на мене. Так, це прорахунок... Але я майже впевнений, що одного дня вона прийде і попросить запечатати її коп'є" - подумав Грід, після чого знову зосередився на ударах.
Бу-дум! Бу-дум!
Заковані платівки з міфрилу і чорного заліза поступово почали набувати повноцінного озброєння. А Вантнер, відкриваючи очі і дивлячись на роботу, продовжував наполегливо молитись:
« Будь ласка... Будь ласка, нехай ця броня вийде легендарною ... Боги! Вислухайте мене! Будь ласка, нехай у неї буде легендарний рейтинг!»
І ось, коли його молитва досягла свого піку...
- Це... Здається, сестра кличе мене, - раптово зробив Грид, зупинивши роботу.
– А-а? Що? - Недоумно перепитав Вантнер.
Тим часом Ґрід прибрав молот до інвентару, а незавершені обладунки відклав убік.
- Вибачте, мене кличе сестра, так що я повинен відключитися.
Сіхи рідко коли переривала його ігровий процес, а тому Грід справедливо визначив, що сталося щось невідкладне.
- ...?
Але він не вірив у те, що почув. Він думав, що Грід так жартує.
Але це був не жарт.
Член гільдії "Грид" вийшов з гри.
– ....
І от, не сказавши більше ні слова, Грид відключився від системи.
Вантнер ще довго дивився на палаючі вогники, після чого не витримав і заволав:
- Сволота! Ти навмисно знущаєшся наді мною!
- Ану геть з моєї кузні! Розірвався тут!
- Ух... Ку-ва-а-А-ах!
Вигнавши Хана з кузні, він побіг до мисливських угідь. А потім він обрушив свої сокири на голови монстрів, представляючи замість них голову Гріда.