Розділ 135.
Грід був здивований ще більше Тобану, оскільки зовсім не очікував, що крім критичного удару спрацює також додатковий параметр рукавичок.
« Ще й убивство... Це просто абсурдно."
- Не переживай, Тобан. Я розберуся з грифонами, — відчуваючи себе непереможним, заявив Грід.
Донедавна паладин робив ставку зовсім не на Гріда, а на монстрів. Тим не менш, після того, як його компаньйон перетворив капітана Грифонів на напівмертву тушу, Тобан швидко змінив свою думку.
- Так, Гриде, я в тебе вірю! Дозволь мені бути твоєю приманкою!
— Добре, — відповів задоволений Грід, після чого добився живого польового боса, - Фехтування Пагми, зв'язок!
2-ий рівень зв'язку наносив серію ударів, сума потужності яких дорівнювала 800% від поточної сили атаки гравця. Отже, важко поранений капітан Грифонів не зміг витримати шквалу ударів і, болісно закричавши, перетворився на сіру туман.
Ви вбили капітана Грифонів.
Ви отримали 4,500,900 досвіду.
Ви отримали 3 сухожилля грифонів.
Ви отримали 4 шкіри грифонів.
Ви отримали 7 кісток грифонів.
Ви отримали книгу заклинань "Торненадо".
Ви отримали новий рівень.
У "Satisfy" було три типи босів.
До першого типу ставилися приховані боси, такі як Малакус, папа Дрейґо і вампірська графиня Марі Роуз. Як правило, це були НПС гуманоїдного типу, які є єдиними у своєму роді і не повертаються в ігровий світ після смерті. Їхня історія була достатньо масштабною, щоб мати прямий вплив на все «Satisfy » і в переважній більшості вони були досить сильними, завдяки чому й трофеї за їх вбивство (питів та предмети) були дуже хорошими.
На відміну від монстрів, гуманоїдні НПС мали певні обмеження на здоров’я. Але, порівняно з звичайними гравцями, вони все одно були вкрай жвавими, через що жоден із них не був слабким. Також вони мали високий штучний інтелект, а тому були реальними міні-боссами з практично відсутніми недоліками.
Звичайні гравці майже ніколи не стикалися зі прихованими босами, а навіть якщо це відбувалося, вони і не мріяли про те, щоб їх вбити.
До другого типу ставилися боси підземелля. Час від часу вони з’являлися в найглибших частинах підземного підземелля і давали хороші нагороди тим, хто їх подолав.
Їх базові здібності були як мінімум вдесятеро вищим, ніж у звичайних монстрів. Крім того, вони мали і різні схеми атаки, через що невеличким рейдовим групам було вкрай важко боротися з ними. Крім того, вони мали велике здоров’я і затягувалися на кілька годин.
Отже, коли гравці говорили про босів, часто вони мали на увазі як раз шефів підземелля. До певної міри, метою більшості звичайних гравців були рейди на подібних монстрів.
Нарешті, існував ще один тип босів: польові.
Польові боси були загрозою для всіх гравців. Їх поява була непередбачуваною, характеристики вчетверо переважали параметри монстрів того ж рівня, а здоров'я коливалося десь посередині між прихованими босами і шефами підземеллям.
Їхні атаки не могли похвалитися різноманітністю варіацій, а тому вони були надзвичайно сильними. Але для гравців, які не мали доброго контролю над бойовими справами, майже неможливо було вбити польового боса, навіть якщо його рівень був на 30 нижчий за у гравця.
Деколи польові боси з’являлися також у різних мутаціях. Мутиральні польові боси були такими ж сильними, як і шефи підземелля. Тому гравцям потрібно було бути якомога пильнішими. Наприклад, Боголеня - хоронителя, з якого випав синій оріхалк. Саме так і був мутирований польовим босом.
Таким чином, капітан Грифонів був звичайним польовим босом, і нагороди за його вбивство виявилися дуже мізерними.
- Що це за трофеї такі...
На жаль, польові боси спочатку були такими. Частота їх появи була досить високою, а отже і ймовірність випадання рідкісних трофеїв була дуже низькою. Проте за вбивство гравці могли отримати велику кількість досвіду і відповідних інгредієнтів, а отже люди завжди намагалися відслідкувати їх.
Тим не менш, Гриду все-таки пощастило. Капітан Грифонів залишив свою унікальну книгу заклинань « Тернадо», ймовірність випадання якої становила всього 0,1%. Більш того, полевий бос був дуже непростим, оскільки з'являвся лише в місцях великого скупчення грифонів. Проте, Грід не був чарівником, а тому не знав цінності магічних книг.
- Це просто стара книга заклинань, яка навряд чи продасться по нормальної ціни... Що ж, хоч кісток і сухожилля випало пристойно.
Але ось, поки Грід бурчав собі під ніс ... Тобан намагався не стати здобиччю двадцяти двох грифонів. Паладін зрозумів свою помилку.
« Проклятье! Я ж не в групі!"
Смерть боса грифонів! Тобан також хотів отримати трохи досвіду і трофеїв, але після вбивства капітана Грифонів інформаційні віконці так і не з'явилися. Спочатку Тобан цього не помітив, але тепер до нього дійшло, що він не знаходиться в групі з Грідом. Отже, Паладін вирішив, що потрібно виправити цю ситуацію прямо зараз, а тому поспішно вигукнув:
- Грид! Група! Швидко додай мене у свою групу!
- Навіщо? - Перепитав порядком спантеличений коваль.
- Тобто, навіщо? Щоб ми були в одній групі!
- Ні, я маю на увазі, навіщо мені створювати з тобою групу?
- Що означає "чому"? Хіба не природно створювати групу, коли йдеш на полювання з іншими людьми?
- Ти збожеволів? З якою статою я повинен ділитися з тобою своїм досвідом і здобиччю? - Блиснувши очима, запитав Грид: « Ти постійно забуваєш, що ти мій раб і тому не маєш права на подібну розбиття здобичі.
– Ч-що?
Після того як Ґрід розправився з групою Ящика, Тобан почав супроводжувати Гріду і зрозумів, що зміст Святого світла — це не лише кілька пам’яток. Ось чому він відчув ще більшу провину за те, що намагався пограбувати свого ж колегу.
Але навіть з урахуванням цього, вони хоча б на монстрів повинні були полювати в групі!
- Ти дійсно злий! - Я дуже шкодую, що зрадив тебе, але не дозволив їм брати участь у групі — це вже занадто! Нехай у порівнянні з тобою я і слабкий, але в мене також є своє місце в рейтингу! І досвід дуже цінний для мене! До того ж я виконую роль приманки, так що ти повинен хоча б поділитися зі мною досвідом!
– Гро-о-ох!
Тим часом паладину довелося зупинитися, оскільки грифони нарешті оточили його. Але Тобан продовжував стояти на своєму, упёрто дивлячись на Гріда.
Зрештою коваля нічого не залишалося, крім як погодитись.
- Добре, я розумію. Якщо ти так цього хочеш, я додам тебе у свою групу. Якщо хочеш, я навіть звільню тебе від статусу раба.
- Е-е? П-правда?
Тобан знав, що щось тут не так, але від такого радикального іншого відносини Гріда не міг не відчувати себе схвильований.
Потім коваля продовжив говорити:
- Але я сьогодні ж розповім Джишуке, що ти хотів зі мною зробити і ніколи не вияку для тебе жодного предмета.
– ...
- Це твоя кара за те, що ти підняв руку на чужу миску з рисом.
- Грид...
- Гра-а-ах!
Тим часом грифони зречили і перейшли в атаку. Неможливо було захиститися від двадцяти двох монстрів за допомогою одного лише щита. Тобан зрозумів, що таким темпом помре. Тому він поспішно заволав:
- Я помилявся! Я був занадто схвильований, побачивши, як ти убив польового боса! Будь ласка, врятуй мене! Я не збираюся вступати до групи! Просто врятуй мене!
- Не хочу.
- Грид!
– ... Я тебе врятую, тільки якщо ти пообіцяєш більше не забувати про свої обов'язки.
- Звичайно! Добре!
Як би Тобан не дивився на це, то було б неправильно. Грид був занадто злостивим. Але на даний момент він не знав ще самого головного... Того, який тип удачі переслідує тих, хто стає рабами Гріда...
***
Гільдії Цедака була добре відома серед НПС. Її часто намагалися найняти королівські сім'ї та двіряни, спокушаючи титулами, землями і багатством.
Однак Гільдія Цедака довгий час не могла вирішити, який саме регіон обрати для своєї бази. Потім вона полювала за Грідом і, відмічаючи у Уїнстоні, почала спокійно чекати відповідних речень.
І, врешті-решт, Гільдія Цедака таки змогла отримати схвалення від першої леді Уїнстона.
Під час війни з церквою Ятана, нова витока якої почалася від народження восьмого Слузі, леді Ірен відзначила видатні заслуги Гільдії Цедака, члени якого пройшли багато завдань і навіть досягли успіху в рейди на Малакусі.
- На схід від Уїнстона є селище, яке називається Байран. Навколо багато монстрів, а тому її населення дуже мале. Але у неї досить велика площа, а також є декілька копалень, що робить її достатньо перспективною.
– ...
- Отже, Джишука, не хотіла б ти взяти це село на себе і отримати титул барона?
Байран був дуже важливим селом для Джишуки.
Саме в її аукціонному домі Грід вперше виставив на продаж спеціальні яфові стріли і оголосив світові про своє існування. Крім того, поблизу цього села з’являвся лісний Хранитель, який мав великий попит на здобич.
- Для високорівних гравців там є кілька мисливських угідь і підземель, а на кареті до Уїнстона всього пів дня їзди...
У географічному плані їм було б легко взаємодіяти з Грідом, до того ж це була село, де могли підвищувати свої рівні навіть члени Гільдії Цедака. Не була проблемою і низька популяція, оскільки в процесі розвитку села в неї мігрували б інші гравці та жителі. Отже, у разі успіху гільдія могла розраховувати на добрий прибуток з податків.
Зрештою Джишука прийняла рішення:
- Дякую за вашу сердечну доброзичливість, леді Ірен. Я буду вірною Вам все життя.
- Рада мати справу з такими талановитими людьми, як ви.
Ви стали баронесою Вічного Королівства!
Ви отримали право увійти в суспільне коло двірян.
Ви стали лордом Байрана.
Система управління сільським майном.
Невдовзі Джишука скликала членів гільдії і негайно вирушила у свої нові володіння. Разом з іншими солдатами, які складали гарнізон цього села, Пон та Ібеллін подбали про найближчих монстрів і стабілізували безпеку тоді як ремісники взялися ремонтувати й розширенням старого замку.
Тим часом Факер та декілька інших членів гільдії визначили особливості і фінансовий статус села Байран, а також обговорили її майбутнє напрямок розвитку. Відсутність Тобана, їхнього начальника штабу, призвела до збільшення навантаження на Джишуку та інших гільдії, але це не було особливою проблемою.
Крім того, Тобана не було особливим начальником штабу, оскільки між його відсутністьм і присутністю була велика різниця.
Тим не менш, одне питання все-таки залишався.
- Куди він подівся?
Минуло тиждень відтоді, як члени гільдії відхилили його прохання про допомогу в виконанні завдання SS-класу. В якийсь момент він заблокував всі вхідні повідомлення, а тому вони не могли навіть запитати у нього, що сталося.
Проте члени Гільдії не дуже турбувалися. Тобан був одним з найнадійніших товаришів, тому вони подумали, що він просто зосередився на своєму завданні.
- Що ж, як зможе, так і повернеться. Однак... Куди пропав Грід?
Вантнер все ще скаржився на відсутність Грида. Кузнець і справді затримувався. Минув місяць відтоді, як він поїхав виконувати своє завдання і досі не повернувся. Вони не могли зв’язатися з ним через гільдії чи особисті повідомлення.
- Він сказав, що пішов виконувати завдання? Тим не менш, за минулий місяць цей хлопець досяг 170-го рівня. Схоже, він не завдання виконує, а, як і Реґас, полює в якомусь глибокому підземеллї.
Звичайно, друзі були просто вражені феноменальною швидкістю підвищення рівня Гріда.
- Наступник Пагми...
Джишука бачила, як Грид отримав завдання Брахама. Отже, після якогось часу вона зрозуміла, що Грід, поза всяким сумнівом, є наступником найбільшого ковальу в історії.
- Оскільки це класне завдання, до того ж і для легендарного класу, його складність буде просто величезною. Я розумію, чому він затримується.
Не тільки Вантнер хотів, щоб Грід повернувся якомога швидше. Його найшвидше з'явилась і Джішука, яка хотіла забезпечити своїх согільців якомога більшою кількістю екіпіровки.
Тим часом Байран продовжував розвиватися сіммильними кроками. Почувши, що нею керує відома Гільдія Цедака, в неї почали блимати нові гравці. З урахуванням збереження такого темпу Джишука могла розраховувати на швидкий економічний ріст і, після деякого часу, перетворитися в повноцінне місто, як і сталося з Уїнстоном.
Проте були й погані новини. Троє з шести нових членів гільдії, на яких були великі надії, Асука, Чорний Ведмежон і Ящик, просто покинули Гільдію, нічого не пояснивши.
- Ушли? Чому?
- Я відразу зрозумів, що вони якісь підозрілі. Залишившись у Гілдії, вони напевно почали б мутувати воду і тому краще дозволити їм просто піти геть.
Старі товариші були порядку розсердені на нових членів гільдії, але швидко охололи, оскільки половина новачків все-таки залишилася.
Тун і взагалі був призначений начальником безпеки Байрана, тому щодня патрулював околиці на об'єкт заблуканих монстрів. Тим не менш, він все-таки не втримався і одного разу послав Ящику особисте повідомлення:
- Гей, а в чому справа? Я думав, ти залишишся в цій гільдії до тих пір, поки не дізнаєшся особистість м'ясника.
- Я вже зустрівся з ним, і це привело до небажаних результатів, — без вагань відповів Ящик.
- Хох...? Справді? І хто ж він?
- Якщо я тобі розповім, то тобі буде дуже легко. Спробуй дізнатися це сам. Але я дам тобі одну підказку: цей хлопець - дивовижна людина,- Вирішивши трохи побавитися, відповів Ящик.
– Що? І це вся підказка? Ти що, хочеш померти? - Починай нервуватися, і це зробив Тун.
- Не кип'ятись. Ти ж пам'ятаєш мою пропозицію? Коли зустрінешся з м’ясником, кидай Гільдію Цедака і приєднуйся до нас. Ми завжди раді такій талановитій людині, як ти. Хай щастить.
- Тьху. Хитрый ублюдок.
Після розмови з Ящиком Тун перевірив інформаційне віконце гільдії і був дуже здивований. Кузнець 110-го рівня, з яким він зустрівся в Уїнстоні всього місяць тому, тепер був 172-й.
- Хмм...
Тун прямо-таки кипів від очікування.