Глава 94.
...
Тепер я був сильніший за Малакусу. Моя рука впала незліченна кількість монстрів, і я став одним з найбагатших гравців... У моїх обіймах були десятки гламурних дівчат, у тому числі Джишука і Лаела. Ну і, звичайно ж, моя перша любов, А Хен ...
А що стосується Юри...
Юра була неймовірно вродливою жінкою. Чесно кажучи, я ніколи не бачив більш привабливої дівчини, ніж вона. Навіть найбільш відомі моделі тьмяніли на її фоні. Навіть Хен, яку я любив ось уже десять років.
Але вона не відповідала моїм стандартам. Навіть якщо б вона використала деякі жіночі хитрощі, то не змогла б підняти розміри своєї грудей вище середнього розміру.
- Ти не достатньо чарівна... То чому ти тут? - Я запитав Юру, від чого обличчя стало холодним, як лід.
Очевидно, я торкнувся її за хворе. Потім я почав благати про милість, але Кровая Відьма не знала милосердя.
Вшух.
І ось, через кілька секунд в моє серце проникло голка кинджала.
Юра була жорстокою жінкою і нікого не пробачала.
...
- Ху! Ху...
Відкривши очі, я побачив цілком звичайну картину: сіру стелю, стіни, окселені шпалерами та інші контури моєї кімнати. Мені приснився щасливий сон, в якому я став найбагатшою людиною у світі і в мене з'явилися найкрасивіші жінки, але... Він закінчився справжнім кошмаром, в якому я загинув від руки Юри.
– ... Мабуть, це на мене так вплинув.
Завдяки одному-єдиному рейду я отримав понад 40 мільйонів вон (35,000 доларів). На ньому пішло багато часу і витрат, але набагато легше було заробляти саме на таких рейдах, ніж на випадкових предметах. Але цей висновок обмежувався лише такими, над-успішними місіями.
- Гільдія Цедака...
Гільдія Цедака регулярно брала участь у подібних подіях, кожен з яких приносив їм величезну кількість золота й трофеїв.
Їхній світ разюче відрізнявся від того, де жив я.
« Але мені якось вдалося познайомитися з цими хлопцями...», відчуваючи урчань в животі, подумав я. На годиннику було вже близько дванадцяти пополуддні, а тому я змінив боксики і відправився до вітальні.
- У тебе немає хорошої фігури, але ти чомусь постійно ходиш по квартирі в трусах. Ти не думав про те, що можуть відчувати інші люди, дивлячись на тебе? Ти тільки подивися на свій худий живіт. Загалом, краще не знімай одягу перед іншими жінками, — пролунав нахмурений голос Сехі, зайнятий рисом.
– ... Чому ти не в школі?
- Сьогодні ювілей на честь її відкриття. Іди сюди, пообіцяєш. Точніше, поснідаємо.
- Емм...
Сніданок, приготований моєю сестрією?
« Похоже, Сехі вже можна видавати заміж".
Я виживаю за столом, але крім звичайного рису на столі так нічого і не з'явився.
- Що? А де інші гарніри?
- Тобі потрібні гарніри? Наша сім'я все ще повинна 560 мільйонів воєдино, і це без обліку щомісячних відсотків. Будь вдячний долі за те, що ми можемо їсти хоча б рис.
– ... Ні, так не піде, - пробурмотів я, вирвав у Сехи палички.
- Що ти робиш? - Вона запитала мене, на що я вийшов зі свого місця і сказав:
– Пойдём! Я буду годувати тебе м'ясом!
Моя сестра росла, тому вона не повинна була їсти тільки рисом.
- Якщо ти продовжуватимеш в тому ж дусі, твої груди не ростимуть!
– ... Вона і так нормальна... І чому ми повинні їсти м'ясо, коли нам потрібно з усіх сил економити?
– Ху-ху... Сехи, твій брат вчора заробив 40 мільйонів геть. Так що не хвилюйся! Пойдём!
- Е-е? 40 мільйонів вон? Пристойні ...?
- Так! За один день! Ну як? Хіба це не чудово? Вставай уже!
Отже, я витягнув приголомшену Сехи з кухні. Поки я одягав сині джинси, з якими не розлучався вже десять років, Сехі вдягалася так, ніби збиралася піти на побачення.
Скільки років пройшло з тих пір, як я її кудись водив? Ні, хіба це було не вперше? Горячись собою, я вивів Сехи з дому, після чого ми сіли в автобус і, проїхавши чотири зупинки, прибули до центру міста.
Коли люди подивилися на нас з Сехи, вони мимовільно почали перешіптуватись:
- Нічого собі, яка мила. Вона, випадково, не знаменитість?
- Чудовий приклад невинної краси. Навіть не знав, що по сусідству живе така дівчина. А хто цей сміливий хлопець поруч з нею? Чи вона зустрічається з ним?
- Що за нісенітниця? Вони зовсім різні! Мабуть, вони просто випадково йдуть один біля одного.
- Так, цілком імовірно.
- Взагалі-то, ми родичі, - буркнув я.
На відміну від мене, Сехі була справді гарною. Особисто я вважав її більш привабливою, ніж Юра. Незважаючи на деяку холодність, вона була розумною і товариською, а отже й дуже гордилася нашою сім’єю.
Ось чому я не любив виходити з нею на люди.
« Таке відчуття, що я завдаю шкоди її іміджу...», — подумав я, трохи сповільнивши крок. Побачивши ж Сехи, вхопила мене за руку і збентежено проговорила:
- Що таке? Ти хочеш йти один?
- Ну, це... Будь ласка, відпусти мою руку. Люди дивляться.
Перехожі дивилися на нас з великою недовірою. З боку все виглядало так, ніби я погрожував Сехи. Схоже, що вони в будь-який момент готові були подзвонити у поліцію!
У результаті цього Сехі відчула ще більшу незручність і, притиснувшись до мене, сказала:
- Ненавиджу ходити одна, бо до мене відразу починають чіплятися чоловіки. Якщо ми будемо йти разом - ти їх відлякаєш. Як же добре, що братик справляє таке враження!
- І не кажи...
Невдовзі ми прибули в спеціальний заклад, де готували кращу яловичину по всій Кореї. Якщо людина не була готова залишити тут 250,000 геть, то йому краще було сюди навіть не заходити.
Я ніколи не думав, що одного дня прийду обідати у настільки вишуканому закладі. Але завдяки "Satisfy" моя маленька мрія збулася.
- Тільки не кажи, що ми збираємося саме сюди, — зупини мене перед самими дверима і проговорила Сехи.
- Хіба я не сказав, що заробив 40 мільйонів геть? Чи ти мені не віриш?
- Вірю. Мені добре відомо, що братик процвітає у «Satisfy ». Але хіба ти можеш заробляти 40 мільйонів геть щодня?
- Звичайно ж ні. Іноді я навіть за тиждень не можу заробити ні копійки. Але бувають дні, коли я заробляю понад 40 мільйонів вон. Тож, ходити один раз у хороше місце - нормально.
- Братик... Ти ж і сам не знаєш, коли наступного разу зможеш отримати хорошу суму грошей. У наш час дуже важко дістати гроші. Окрім того, мені подобається більше свинина, ніж яловичина.
- Про що ти говориш? Хіба ти коли-небудь пробувала настільки смачне м'ясо? Я завжди хотів бути тут, тому довірся мені.
Отже, взявши Сехи за руку, я увійшов всередину.
- Ласкаво просимо, — ввічливо привітав мене офіціант. Але потім він побачив мою нещасну зовнішність і відразу нахмурився.
Але потім його погляд з’явився Сехі, і він повернувся до доброзичливого.
- Вам столик на двох?
– Да.
- Сюди, будь ласка, вніс офіціанта у гостевий зал.
По дорозі ми проминули бенкетний зал, залишений телекамерами та переповненим журналістом. Здається, в ньому знімали якесь шоу.
Ми деякий час мовчали, а потім Сіхі зітхнула і сказала:
- Ех, хотіла б я прийти сюди разом з батьками.
- Хе-хе, ти дуже добра донька. Не хвилюйся, я обов'язково зводжу наших батьків у ще більш круте місце.
- А ти хіба не хороший син? - Зі світящим обличчям перепитала Сехи.
У цей день брат і сестра поспілкувалися першокласною гов’ядиною, яка просто нищила в роті.
***
– Итак... Всі ігрові спільноті хочуть знати відповідь на це запитання: Юра, чи справді ти новий слуга восьмої? Більшість людей вважає, що так.
Юра, представник Південної Кореї, давала інтерв’ю одному з ігрових телеканалів. Але вона ніяк не могла зосередитися, тому що місцем для проведення інтерв'ю був обраний один з центральних ресторанів, в якому вона зовсім випадково побачила пару молодих людей. І одного з них вона точно знала.
"Грид...?»
Він був першим, хто переміг Юру, яка займала 5-е місце в загальноигровому рейтингі. Після інциденту в храмі Ятана, Юра хотів дізнатися хто такий Грид. Вона провела своє власне розслідування, але так і не змогла знайти ніякої інформації. Проте доля склалась так, що він зустрівся їй тут у Південній Кореї.
« Ніколи не думала, що побачу його в реальному житті» — відчуваючи почервоніли щітки і подумала Юра.
Їх перша зустріч була дуже напруженою, але вона назавжди залишилася в її свідомості. Отже, дівчина сподівалася знову побачити цього незвичайного юнака.
- Вибачте, давайте продовжимо через п'ять хвилин.
– ...
Отже, після короткої перерви Юра вийшла з ресторану і зв'язалася зі своїм інформатором, який допомагав їй збирати потрібну інформацію ще з часів запуску «Satisfy».
- Зараз я відішлю тобі своє поточне місце. Я хочу, щоб ти дізнався все про людину, яка тут обідає. Він виглядає...
***
- Уф-уфе... Я так об’їхався, що мені навіть важко дихати, тримаючись за опухлий живіт і жалів себе.
Якийсь час тому ми вийшли з ресторану, а тепер сиділи в автобусі, який прямував до нашого дому.
- Може прогуляємося, щоб допомогти травленням? – запропонував я.
- Е-е? Що за дурня? Чому нам треба допомагати шлунку перетравлювати кращу яловичину в Кореї? Вона повинна залишатися там якомога довше.
– ... Справді.
– А-а? Що? Чому ти морчишся? Тобі погано?
- Я в порядке. Просто від тебе йде сильний чеський запах.
– ...
Потім на якийсь час між нами запанувала незручна тиша, яка в кінцевому підсумку перервав сигнал мобільного телефону.
– Кгм?
Чи це було ще одне нагадування про борг? У мене був великий досвід роботи з фінансовою компанією, тому деякий час я не знав, чи варто мені відповідати на незнайомий номер.
Але потім згадав.
"Чёрт. Я вже заплатив свої борги."
Зараз за мною не надходили ані борги, ні кредити. Звичайно, мій батько був уразливим до ще гіршої історії, але мені не потрібно було боятися іменних телефонних номерів. Отже, я натиснув на кнопку « Відповісти» і впевнений тоном вимовив:
- Слухаю.
А потім я почув голос, який не забув би ніколи.
- Перепрошую, це Шин Янгу?
... А Хен. Моя перша і єдина любов.
– Так... Це... А Хен? - Я відповів підрозділящим голосом.
- Так, все вірно. Ти досі пам'ятаєш мій голос? Який же ти все-таки уважний. Мені це подобається, — енергійно відповіли в трубці.
Я відчув, що перед моїми очима трохи помутніло і не знайшов відповіді.
А ще я сильно нервував.
- Це... Щось сталося?
Ах! Чому я так жалкував? Мені подзвонила моя перша любов і замість того, щоб поцікавитися як у неї є справи, я питав - чи нічого не сталося? І ось, коли я почав картати себе за власну дурість А Хён вимовила:
- Нещодавно я переглядала наш випускний альбом. И... Раптом захотіла тебе побачити. Хіба ми не зустрічалися після закінчення школи тільки на зустрічі випускників? Що думаєш? Посидимо десь? Вип'ємо чогось...
Вона хотіла мене бачити? Моя перша любов хотіла випити зі мною?
« А може, Хён як і я? Всі ці роки таїла в своєму серці окрему любов?»
- Коли ми можемо зустрітися? - Піднявшися з місця, схвильованим тоном запитав я.
У той момент автобус зупинився, через що я впав і покотився по підлозі. Проте, я не відчував ні болю, ні сорому.
- Можна хоч зараз... Ти щось упустив? Що це за звук...?
- О, нічого. Нічого! Ти хочеш зустрітися прямо зараз? Ах, нет! Чому б нам не перенести це на вечір? Це... Тебе це влаштовує?
- Так, все нормально. Отже, о сьомій вечора...
Домовившись про місце зустрічі, ми попрощалися, і Хен повісила трубку.
- Ху-у-о...!
Я тільки почав заробляти гроші в «Satisfy », але моє життя почало сильно змінюватися. Я більше не боявся кредиторів і збирався отримати свою першу любов. Це був якийсь сон, через якого я відчував себе так, ніби плаваю в хмарах.
- Це була дівчина? – запитала Сехи.
— Так, — притискаючи до грудей телефон, відповів я.
– ... І ти збираєшся на побачення з нею?
– Да.
- Хрм-м...
Після цього ми більше не розмовляли. Я був повністю зосереджений на думці про зустріч з А Хен, в той час як Сехі думала про щось своє.
По приїзді додому я прийняв душ, після чого зайшов у кімнату Сехи:
- Сестрёнка, порекомендуй мне паручку модних стилів. Ні, краще допоможи мені купити одяг.
- Мені потрібно вчитися.
Бу-дух!
- Як холодно...
Зачинивши двері, Сехі зосередилась на навчанні і тому я мусив самостійно піти за покупками. За допомогою менеджера я вибрав найпривабливіший одяг, після чого попрямував у перукарню. Звичайно, на стрибку я теж не економив.
А потім я вийшов на вулицю і виявив, що більша половина людей одягнена приблизно так само, як я.
« Масове виробництво...».
Не було добре мати такий самий стиль, як у інших. Навіть соромно. Але хіба це не було в тисячу разів краще, ніж носити старі сині джинси?
« Я ніколи ні в що не заряджався, так що це вже якийсь прогрес" — вирішив я, поспішивши до призначеного місця.