Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
До зброї

Розділ 83.

Прочитано 0% главы

Розділ 83.

Коли до закінчення завдання залишалося лише дві години, я закінчив наносити золото і запилював один щитом. 

« Божественний Щит»

Рейтинг: рідкісний.

Простір: 360/360.

Вага: 800.

Захист: 189.

Спротив до магії: 150.

Великий щит, створений справжнім майстром з величезним потенціалом, але з якихось причин, що відчувають брак досвіду і репутації. Завдяки зусиллям Кассіуса, священнослужителя Богині Ребекки, він отримав божественну силу світла. Жоден демонопоклонник і послідовник церкви Ятана не зможуть ігнорувати його святу силу.

Ефекти:

З невеликою ймовірністю темна магія буде повністю заблокована.

Вимоги:

Рівень: 190 і вище.

Сила: 500 і більше.

Божественна сила: 1,000 і більше.

Членство в церкві Ребекки.

Вам вдалося створити рідкісний предмет, який назавжди збільшив усі ваші характеристики на 2, а континентальна репутація зросла на 30.

- В-ось ж лайно...

Перший щит виявився лише рідкісним. Я сподівався, що у нього буде хоча б епічний рейтинг, а тому моєму розчарування не було межі.

– ... Одна з моїх надій привела в небуття.

У створенні цих двох щитів я вклав практично все своє становище. Отже, якщо наступний щит буде рідкісним і завдання провалиться, то я напевно помру від розладу. 

Але ось, поки я намагався прийти в себе, пролунав м'який голос Кассашу:

- Другий виявиться набагато краще. 

- Та невже? Чи ж ви не казали, що молитва матиме дійсний вплив? І ось, що я бачу? Твоя богиня дійсно існує!? - Я спалахнув.

– ...

Але Кассіс нічого мені не відповів, хоча мав повне право. Його обличчя не змінилося, хоча він напевно зрадив мене анафемі. Я провів з цією дивною людиною останні два дні, а тому в деякому ступені навчився читати його емоції.

- Уф... Вибач.

Я не повинен перекладати вантаж відповідальності на абсолютно невинного Касуса. Це була моя брудна вдача. Отже, я вибачився і взяв у руки другий щит. А потім...

« Божественний Щит»

Рейтинг:легендарний.

Прочність: 680/680.

Вага: 800.

Захист: 370.

Спротив до магії: 280.

Великий щит, створений справжнім майстром з величезним потенціалом, але з якихось причин, що відчувають брак досвіду і репутації. Завдяки зусиллям Кассіуса, священнослужителя Богині Ребекки, він отримав божественну силу світла. Жоден демонопоклонник і послідовник церкви Ятана не зможуть ігнорувати його святу силу.

Ефекти:

З високою ймовірністю темна магія буде повністю заблокована.

« Божественне світло».

Влаштований уміння: « Виборець Богів».

Вимоги:

Рівень: 190 і вище.

Сила: 500 і більше.

Божественна сила: 1,000 і більше.

Членство в церкві Ребекки.

- К-кхек!

Я був такий здивований, що на деякий час просто забув як дихати. Навіть на безсердечному обличчі Кассіуса вперше за весь час розцвіла усмішка.

- Мої вітання.

– ...

Його бліда шкіра та темні кола під очима справляли жахливе враження, але коли він посміхався, то насправді здавався добродушним священнослужителем. Вперше за довгий час я відчув справжню вдячність.

- Це все завдяки Вашим молитвам!

- Богиня Ребека випустила на твоє творіння свою милість.

- Так! Це правда! Многа лета Богині Ребекке! Ура, ура і ще раз ур!

- Богиня Ребекка вечна. Не варто за неї так хвилюватися.

– ... А, вірно.

- А тепер повернемося до управителя.

- Хвилинку!

Заховавши щити в інвентар, я кинувся до замку і хотів якомога швидше показати їх управителю. Тим часом Кассіс зовсім не відставав, хоч і виглядав так, ніби повільно крокує позаду мене. 

— Може, в нього просто ноги довгі? — подумав я, зупинившись прямо перед кабінетом управителя.

- Отже, ти прийшов, — почувся сильний голос Владі. 

« Що з ним таке? Зазвичай він такий енергійний, а тут... Сам на себе не схожий. Може, з дружиною посварився? Що ж, як тільки він це побачить, його пригнічений настрій відразу зникне."

З цією думкою я передав управительу легендарного Божественний Щит.

- Отже, що скажете? Хіба це не вражає? Ні, хіба це не вражає?

– ...

Однак директор просто мовчав, пильно дивлячись на божественний Щит. Мабуть, він просто втратив дар мови. Останній раз я викував легендарний меч, а тепер ще й легендний щит! Мабуть, він запитував себе: « Чи можливо, щоб у світі існував такий талановитий коваль? » Можливо, він просто не міг повірити в те, що все відбувається насправді.

 « Мені цікаво, чи це сон.

Однак, у вікні властивостей було показано, що це не сон. Разом з цим, тільки зараз я відчув, що для створення предметів з високим рейтингом потрібно було мати вдач, якісні матеріали і час, а також докласти чимало зусиль.

Перший предмет, який я створив - Спеціальні Яффові Стрели - це епічно, тому що я вважав, що створення виробів з подібним рейтингом не є занадто складним завданням.

Але я помилявся.

Потім, під час змагань з Єфеміною, мені пощастило викувати унікальний кинджал і тому я вирішив, що створення таких речей не є проблемою. 

Я знову помилявся.

"То, створення легендарного предмета схоже на виграшу в лотереї".

Усвідомлюючи це, я раптом згадав молитви Кассіса.

« Можливо, молитва дійсно піднесла певний ефект".

Я був дуже вдячний йому за дводенну працю. Цей духовний вождь не відходив від мене ні на хвилину, а отже заслуговував похвали. 

Отже, я обернувся до нього і щиро посміхнувся, в результаті чого Касус застиг на місці і запитав: 

– ... У Вас якісь претензії до мене?

– ...

Невже моє обличчя усміхнулося так сильно? Мабуть, мені варто було присвятити частину свого часу тренуванням перед дзеркалом... І ось, поки я на повному серйозному рівні розглядав цю ідею, директор нарешті заговорив:

- Хороша робота.

І чому його реакція була такою нудною? Чи ж він не почав лаятися, сильно підганяючи мене? Він підняв справжній хаос, коли я вперше прийшов з мечом Високості, а тому його поточний спокій було абсолютно неприродним.

І ось, поки я був здивований такою несподіваною реакцією, директор додав:

- Я постараюся якомога швидше визначити його цінність. На сьогодні ти вільний.

- Ем-м, того разу Ви відразу оцінили меч Високості. Чому ж сьогодні я повинен повертатися з порожніми руками?

- У зв'язку з нещодавньою війною в місті фінансова криза. Ціна буде встановлено відразу ж після зустрічі з першою леді.

– ... Добре, кивнув я і витягнув руку.

- Ви щось хочете? - З деяким замішанням запитав управитель.

- В якому сенсі "що"? Поверніть його мені, — вказуючи на божественний Щит, відповів я.

- Чому це я повинен його повертати?

- Е-е?

Та що з ним сьогодні сталося? Може, він прийняв прострочені ліки?

- Хіба не природно повернути товар власникам?

- Власник? Ти власник цього щита?

- Звичайно я, а хто ж ще?

– Ты... Про що ти говориш? Власник цього щита - той, проти кого ми не сміємо йти...! - З гнівом, що почервоніли, обличчям оголосив управитель.

"Той, проти кого вони не сміють йти? Що за нісенітниця взагалі? Так чи інакше, гроші ще не виплачені, а тому щит повинен залишатися в моєму володінні. Що ж його так розізлило?». 

І ось, поки я думав, що ж робити далі...

- Варта! Схопити цього чоловіка!

Несподівано керівник викликав охорону, яка стояла по ту сторону вхідних дверей. Четверо охоронців, одягнені в озброєння і озброєні списами, відразу ж увірвався до кабінету. Побачивши, що палець керунку показує в мою сторону, вони злегка засміялися, але все-таки послухалися наказу і схопили мене.

- Ви що робите? Чому ви арештовуєте невинну людину? Це що, розіграш якийсь? - У розчарованих почуттях вигукнув я.

- Заткнись! Я намагався ставитися до тебе добре завдяки твоїм високим заслугам, але все є межа! - Я міцно стискав щит і викрикнув управителя.

- Вибачте, а що ж я порушив? Хто з нас двох присвоює чужим майном?

Але директор більше не розмовляв зі мною. 

- Закрити його в темниці! Зараз же!

- Що? Та Ви здуріли!

Але в той момент, коли управитель збирався залишити офіс з Божественним Щитом...

– Стой.

На шляху Владі встав Касус, а потім накреслити над його головою хрест і сказав:

- Світло Очищення.

Тьху-ша-а-ах!

Кабінет засвітився спалахом яскравого світла. Проте це світло було недостатньо інтенсивним, щоб завдати мені болю. Швидше, він навіть заспокоював.

Тим часом сам управитель замотав головою і здивовано озирнувся.

- Е-е? Що відбувається? У чому справа? Грид, чому тебе схопила вартова? Э-э-е? А це що за щит? Звідки він у мене взявся? - Він схвильовано скрикнув Владі, після чого похитнувся і почав завалитися на підлогу.

- ...?

Чи цьому начальнику завдали шкоди недоумство? 

Але ось, коли сторожа кинулася підтримати його, Кассіс підійшов до мене і пояснив:

- Пан управитель перебував під ефектом помішання. Це напевно справа рук когось із Церкви Ятана.

- Пам'ятаєте?

- Хіба про це не згадувалося з самого початку? Тільки члени Церкви Ребекки можуть володіти божественним Щитом. У Вінстоні немає жодної людини, яка б відповідала за свої вимоги. Навіть опановуючи Божествне Щит, Вінстон не зможе використовувати його для захисту від Церкви Ятана. Отже, виникає очевидне питання: чому директор попросив вас створити божественний Щит?

- Та вже, якщо подивитися на це з такого погляду...

- У мене виникли деякі підозри ще з того часу, як пан Владі попросив церкву Ребекки надіслати священика для сприяння в створенні Божественного Щета. Якщо б управитель дійсно хотів захистити Уїнстон за допомогою Божественної Щети, він попросив би надіслати не тільки жерця, але й паладина, здатного використовувати такий щит.

– Так-так. Все-таки я дещо помилився... - Раптом один з чотирьох охоронців, які підтримували управитель.

Думка Касуса відразу впала на молодого сторожа, тіло якого миттєво окутала темна димка. А через мить темрява розвіялась, і вартовий перетворився на старого.

- А-а!

Решта охоронців були шоковані.

– К-Хто ти? Де Рой?

Однак у відповідь він лише махав рукою, ніби відганяна муха. І ось, прямо в повітрі з'явилися чорні кігті, негайно вбивають вартових.

- Нечестивий, ти наважуєшся вчинити вбивство прямо на очах у послідовника Ребекки? — запитав Касус, в упор дивлячись на свого опонента.

- З моєї точки зору, брудний невірний - це ти... - Розсміявся старий, піднімаючи Божий Щит на землю.

Фжух!

А за мить до того, як старий закінчив говорити, стався потужний вибух, і стіна кабінету просто-напросто впали, пропустивши вперед дівчину.

Над її головою світилося зелене « Ізабель», а сама вона була вбрана у красиве синя сукня, що робило її схожою на героїню з якоїсь манги.

- Навіщо проходити крізь стіну, коли є двері? - Дорікав її Касус.

- Хіба так не крутіше? – усміхнулася Ізабель.

– ...

Що, чорт візьми, це взагалі було? Я просто відмовлявся розуміти, що відбувається. Але Ізабель підняла руку і в повітрі з’явилося золотого кола, яке виплило спис. 

- Тільки не кажіть мені... Копье Лифаэля...? - Пробурмотів порядком потрясний старий.

- Цікаво: навіщо це церкві Ятана знадобився божественний Щит? - Усміхнулася Ізабель, стискаючи в руці білу копальню.

- Неймовірно! Звідки тут взялася дочка Ребекки... - Проговорив старець, почав п'ятитися до виходу.

- Пограємося?

Ізабель перехопила копальню зручніше, після чого кинулася слідом за старим. За нею пішов Кассіус, і я залишився цілком сам.

- Та що за...? Ні, почекайте-но... - Ей, цей божевільний старий спар мій щит! А ну стій, козел!

Я усвідомив, що мій божественний Щит все ще перебуває у володінні невідомого старого, тому відразу вибіг з кабінету.

На той час Ізабель і Касус вже були в кінці коридору. Я думав, що зможу слідувати за ними, проте... Виявляється, їхня швидкість була на абсолютно іншому рівні. 

- Чорт, я не можу пропустити їх!

Я з усіх сил вибігав вперед, але зрештою Ізабель і Кассаус повністю зникли.

- Уф... Уф... Куда? Куди вони побігли?

Уїнстонський Замок був досить великим і рахував сотні різних залів. Я просто не міг знайти їх самотужки.

- Уф... Мабуть, залишилися люди, які були свідками цієї погоні.

З цією думкою я вирушив бродити по третьому поверху замку. А ще, йдучи коридорами, я очікував появи нового інформаційного вікна. Якого, запитайте ви? Вікна з описом нового завдання, звичайно ж!

Я вклав величезну кількість матеріалів у створення легендарного щита, і тому я повинен був отримати завдання за його поверненням. Однак...

– ...

Минуло п'ять хвилин, але жодного інформаційного віконця так і не з"явився.

– ...

Нічого не сталося і через десять хвилин.

– ...

Навіть через 30 хвилин все залишилося як і раніше.

- Це просто якась одержимість...

Мені з заздалегідною регулярністю нав'язувалися абсолютно випадкові завдання, в той час як під такими обставинами не було навіть натяку на відповідне завдання... 

– Чёрт! Чорт! Ну за що-о-у!

Які були шанси втратити легендарний предмет, який можна було продати за сотні мільйонів геть?

- Нульові!

Але мене просто взяли і найщирішим чином позбавили легендарного предмета! 

- Ку-гра-а-А- а-е-ах! Поверни мій щит, ти **** Я міг би сплатити половину свого боргу, якби продав його! Ти, ***

Мій крик містив цілий спектр відтінків болю і гніву. Але його почули лише холодні стіни Уїнстонського замку.

https://literna.net/uk/books/266-do-zbroi

Предыдущая главаСледующая глава