Розділ 59.
- Цю місію звали Карліса, « Черв'яче Бриліантове намисто» продали за 453 золоті. Робота, представлена паном Ґресом, « Доспеки з охороною від холоду» пішли з молотка за 189 золотих. Лоти, представлені паном Піглетом, « Грандіозне, але розкішне Зельє Сили» були продані по 15 золотих за штуку. Роботу, представлена паном Стенґом « Гармонуючий з Магією Довгий меч» продали за 1,900 золотих.
Люди, чиї речі знайшли своїх покупців, почали голосно кричати.
Щасливий був і Стенг.
- Меч мого наставника продали! Майстер буде дуже задоволений!
Завдяки цьому Стенг мав отримати нову виробничу технологію, а тому, очевидно розраховуючи на поздоровлення, молодий коваль підійшов до мене. Проте, від болю в грудях мій рот просто не відкривався...
« Проклятье. Мої речі все-таки ніхто не купив... Чорт, я повинен був знизити ціну."
Але ось, коли я прямо-таки тремтів від гніву і жалю ...
- Робота, представлена паном Грідом, « Дилікатисті Латні Доспехи» була продана за 3,500 золотих, а його "Просте Рукавиці" пішли за 2 000 золотими монет.
– А-а...?
На мить я засомнівся у своїх власних вухах. Аукціоніст сказав: « Три тисячі п'ятсот золотих»? А потім - « дві тисячі»?
Інші люди теж були шоковані.
- Бути того не може... Як можна продавати речі за таку велику ціну?
- Як і очікувалося від епічних предметів! До того ж, вимога за рівнем перевищує 100-ий...
- Неймовірно! Ваш наставник, мабуть неймовірно хороший коваль! Можливо, він навіть досяг високого рівня? - Стенг щиро заздрив моєму успіху.
– ...
Але я нічого не чув. У моїй голові крутилося лише одне слово: "Джек-пот".
Отже, якщо перевести 5,500 золота в готівку...
"6,600,000 вон (62000 доларів)..."
Велика сума, яка вимагала б 73 дні безробітної праці була затрачена мною всього за один тиждень. І це були лише два епічні предмети!
– Абу... Абу...
Я хотів щось відповісти, але моя мова просто відмовилася повертатися. І ось, поки я перебував у повному замішанні, аукціоніст розгорнувся до мене і шанобливо вимовив:
- Пане Ґрід, з Вами хоче зустрітися управитель. Будь ласка, йдіть за мною.
- Вау! Тепер ви отримаєте право поставляти товари пряміком в замок. Ваш наставник отримає добру роботу, а завдання з ним — шикарні! Мої вітання! - Стенг вигукнув.
Стенґ був дуже вдячний за мене, а сам відчував лише біль і роздратування, коли побачив його успіх. Незважаючи на те, що цей молодий чоловік все ще був звичайним підлітком, він був досить привітним. Він мені безумовно подобався. Як тільки я стану власником кузні, то обов'язково найму його. Очевидно, Стенґ не мав жодного уявлення про людей, які почали б нарікати на будь - яку експлуатацію роботодавця.
- Дякую за вітання. Що ж, ще побачимося - тепло посміхнувшись, зробив я.
– Так-так... Прощайте... - Нехотливо захитаючись назад, відповів хлопець.
Попрощавшись із Стенґом, я пішов до кабінету директора і став власником чоловіка середніх років з чудовими вусами.
- А, це ти, Грид! Я був вражений, побачивши твою роботу. Чесно кажучи, спочатку я не вірив, що тобі вдалося стати правознавцем кузні в такому юному віці, але твої здібності справді видатні! Прохід, сідай, — сердечно привітав мене управитель.
І ось, як тільки ми всілися один навпроти одного, з'явилася покоївка з чаєм.
« Ух ти... Цей чай пахне зовсім по-іншому...."
Аромат чаю, яким пригощав мене Хан, був досить слабким. Я повинен був тримати ніс у самої чашки, щоб хоч щось відчути. Однак цей чай був чудовий, навіть за кілька метрів від мене.
« ДЛЯ його приготування напевно використовували кращі чайні листки».
Коли ще я отримаю можливість безкоштовно насолодитися настільки дорогим напоєм? Отже, проковтнувши гарячий чай, я вручив порожній чашку покоївкою і попросив:
- Будьте ласкаві, ще горнятко.
- Звичайно.
Хлюп-хлюпом.
- Ще одну, будь ласка.
– Да.
– Кьях! І ще одну!
– ... Да.
Після четвертої чашки чаю керівник не витримав і розсміявся:
- За словами мешканців, ти виглядаєш як справжній герой... Що ж, ти дійсно не нервуєш перед кимось, хто займає вищу посаду.
Після цих слів я з запізнення зрозумів, що, можливо, вів себе кілька некоректно, але управитель лише похитав головою.
- Все гаразд. Почувай себе як вдома.
– ... Так, дякую...
Очевидно, керівник мав на увазі тип людей, яким не подобалися формальності. Отже, він вирішив, що пора переходити до справи:
- Ми хотіли доручити тобі створення екіпіровки для наших солдатів і лицарів. Що скажеш? Ти готовий вести з нами справи?
Нарешті. Я хотів негайно прийняти угоду, але існувало кілька речей, які треба було зачасити.
- Не знаю, чи ви знаєте, але наша кузниця досить занята, бо в ній працює лише дві людини. Якщо ми візьмемо на себе екіпіровку солдатів і лицарів, то можемо просто не встигати робити все у визначений час.
Насправді я просто не хотів створювати екіпіровку для солдатів. Враховуючи середній рівень солдат, мені довелося б створювати предмети 50-го рівня, що зумовило дуже мізерний заробіток.
А ще, після лицарського аукціону я остаточно переконався в одному важливому факті. Чим вищий рівень об’єкту, тим більше прибутків. Набагато краще було створити один предмет 120-го рівня, ніж десяток речей 50-ого.
- Так, я розумію. Якщо подумати, то у твоїх роботах і справді простежується рука майстра. Очевидно, ти витрачаєш багато часу і зусиль для досягнення такого результату. Так, я дійсно не подумав запропонувавши тобі створення сотень і тисяч одиниць обмундирування для солдатів. Що ж, раз так, я зміню критерії. Зроби належну екіпіровку для лицарів, — запропонував управитель.
Поки що все складалося досить добре. Але мене здивували наступні слова директора:
- Але у мене є одна умова. Для лицарів має бути краще, ніж роботи на сучасних аукціонах.
– Э-э-е!?
Лоти, виставлені на лицарському аукціоні, мали епічний рейтинг. Іншими словами, директор вимагав від мене створення речей ще більшої якості.
« Він збожеволів? Навіть, вкладаючи кожен виріб по 20 годин, немає гарантії, що я не отримаю предмет з звичайним рейтингом... ".
Тим часом, коли я опинився у замішанні, директор продовжував говорити:
- Звичайно, я добре розумію, що створювати таку екіпіровку дуже важко, тому обіцяю, щоб викупити їх за вищих ціни.
- Більшої?
- Скажімо, на 10% вище ніж у лотів, які перемогли сьогодні торгів. Звичайно, якщо ці вироби виявляться набагато кращими за сьогоднішні, я заплачу ще більше.
Цього було достатньо, щоб я відразу прийняв рішення.
– Добре! Тоді я пішов працювати! До зустрічі! - Я вигукнув, на що адміністратор поспішно додав:
- Перш за все, будь ласка, зроби мені три мечі. Через недавній інцидент дещо лицарське озброєння прийшло в непридатність.
Як і слід було очікувати, перед моїми очима відразу ж з'явилося інформаційне віконце.
« Управитель (1) »
Складність: A.
Управитель Вінстона, Володар Владі, попросив вас викувати належну лицарську екіпіровку. Він дуже цінував ваші навички, але якщо ви його підведете, угода буде розірвана.
Умови:
Створіть принаймні три епічні мечи з вимогою за рівнем 120-го і не більше 180.
Дата виконання завдання: 7 днів.
Нагорода:
Залежить від якості введених речей.
Штраф за провал завдання:
Сплата скасовується, а ділові стосунки з директорами будуть розірвані.
"Хіба це не чудово?"
Останні кілька днів я вкладав у роботу по 20 годин на добу і створив три речі. У двох з них був епічний рейтинг, а в одного - звичайний. Це означало, що у 2/3 випадків я отримував епічні предмети. Звичайно, такі підрахунки були не зовсім правильними, але завдання з створення трьох епічних мечів було неможливим.
« Якщо моє невезіння не вирішить переплюнути себе, це завдання буде виконано і навіть перезавантажено!», — подумав я, після чого покинув замок.
До мене підходили місцеві жителі, які йшли до кузні. Моя близькість з ними була на максимальному рівні, і тому часами це дуже допомогло. Як, наприклад, зараз.
- Пан Грид. За вами стежать якісь люди.
– Да-да. Ви повинні бути обережні, тому що вони можуть виявитися поганими.
– ... За мною?
« Кому я міг знадобитися?» — подумав я, подивившись на місце проживання. Біля входу в темний провулок, за возами і у тіні дерев ховалося кілька людей.
«... Що їм від мене потрібно?»
Відчувши холодну спину, я відчув себе справжнім героєм телефільму, за яким стежила таємнича організація вбивць.
... Ні, придивившись уважніше, я зрозумів, що моє припущення хибне. Коли я подивився на обличчя деяких « піонів », то розпізнав в них інших учасників аукціону. Мабуть, увесь цей час вони слідували за мною, бажаючи дізнатися у кого я працюю.
- Не могли б ви відволікти їх на якийсь час? Однак, дуже не тривожтеся через те, що вони не небезпечні, — попросив я звернутися до місцевих жителів.
– Добре. Я роблю все, що в моїх силах!
- Просто залиште їх нам! — Закавши рукава, рішуче відповіли люди.
А потім вони просто взяли і кинулися в сторону тих, хто переховувався позаду мене.
- Що сталося? Чому вони хапають нас?
- Кхек! Та що не так з цими НПС?
- Відпустіть!
Таким чином, хвіст був скинуто і я повернувся в кузницю коротко подякувавши жителів. А потім, у двох словах розповівши Хану про те, що сталося, вийшов з системи.
Відкриваючи очі в капсулній кімнаті, я мимовільно розсміявся:
– Ху... Ху-ху-ху! Ху-ха-Ха-х! Я тепер багатий!
За тиждень я заробив 6,6 мільйона вон! І це був не сон, а реальна реальність! А ще я отримав право поставляти свої вироби в замок. Мій обов'язок у десять мільйонів зараз буде погашений, і я нарешті заживу нормальним життям!
Одного разу я сяду за кермо своєї власної іномарки!
« А Хен буде сидіти на пасажирському сидінні!»
- Ху-ху-х...
Я був такий щасливий, що ніяк не міг перестати сміятися, через що зрештою прийшов співробітник залу і ввічливо попросив:
- Вибачте, Ви змушуєте інших відвідувачів нервувати, так що, будь ласка, заспокойтеся.
— Вибачте, — відповів я і заплатив за оренду капсули та пішов додому.
***
- І такий чоловік каже, що він багатий... При цьому сміється, як божевільний. Очевидно, він вижив з розуму.
- Хіба він не здається безробітним і бездомним? Чи ж він не носить ту саму одежу щодня?
- Я теж так думаю...
Студенти, які підробляли операторами в капсулі, запам’ятали всіх постійних відвідувачів, серед яких був Шін Янґу. Він приходив рано - вранці і йшов пізно ввечері. При цьому він завжди був одягнений в одну і ту ж одяг, через що виглядав прямо-таки шкода.
- Я бачив його анкету... Йому зараз 26 років. Ц-ц-ць, і як можна так жити? Сподіваюся, у мене все складеться не так погано.
- Давайте припинимо обговорювати це роботягу і краще поговоримо про "Satisfy". Я ось вчора взяв 40-ий рівень!
- Вау, чудово! А я все ще на 39-му. Гей, ти де так швидко прокачався?
- Полював. На щастя, мені випав рідкісний предмет, так що полювання стало простіше.
- Ух... Я теж хочу рідкісного предмета. Хе-хе, як думаєш, а який рівень у цього безпритульного?
- Пф-фе, ти взагалі бачив його? "Satisfy" ще жорстокіша, ніж реальність. А якщо він тут невдаха, то там і податливо. Готовий посперечатися на всю свою зарплату, що у нього і 20-го рівня немає.