Розділ 52.
Можливо, я був занадто дурним, щоб зрозуміти зміст цього листа? Воно було таким же незрозумілим, як і гай собаки!
– ... Де він зараз?
— Граф Стейм засудив його до десяти років ув’язнення, — відповів Хан.
Це було просто смішно.
- Ні, ну чому? Хіба це не Кролик врятував Уїнстон?
- Так, він справжній герой, завдяки якому в наше містечко повернулося процвітання і добробут. Але слід пам'ятати, що Уїнстон опинився в такому положенні у першу чергу через Компанії Меро. Врешті-решт, він зрозумів свої гріхи, але граф вважав, що цього недостатньо для компенсації всіх його злочинів.
- Та як же так...
Хіба Кролик не пообіцяв зробити мене багатим? І тепер він опинився у в'язниці?
От же тупий виродок!
- Я розумію, як тобі сумно. Цей чоловік допоміг витягнути тебе з в'язниці тільки для того, щоб самому туди потрапити. Однак не варто вішати ніс. У тебе своє життя. Не засмучуйся, — поплескавши мене по плеча, додав Хан.
– Нет... Мені зовсім не шкода Кролика, просто... Так, до речі, я чув, що тебе теж заарештували? Тебе-то хоч назад в темницю не посадять?
- Чому ти турбуєшся про мене, коли і сам там побував? Твоє серце по-справжньому широке, як море - розсміявшись, відповів Хан, після чого, змахнувши рукою сльозу, додав, — я чув цю історію. Тебе схопили лицарі, але ти ні слова їм про мене не сказав! Грид... Я дуже зворушений твоєю турботою.
Невже Хан мав на увазі інцидент в кімнаті для допитів? Насправді я збирався здати його охоронцям, проте не міг цього зробити через банальний кляпа.
– Так... Я ніколи б не зміг тебе продати, — ніяково посміхнувся, відповів я.
– Собаки... Вони ж тебе катували, так? Грид! Тепер я твердо переконаний, що зможу довірити її тобі!
– ... Кого?
- Цю кузню!
– ... А-а?
Що він мав на увазі?
"Невже...?"
Ні, мабуть я просто почув. До того ж, "ціплять по осені".
І ось, коли я перебував у повному замішанні, Хан рішуче посміхнувся і вимовив:
- Ти представився моїм наступником, щоб захищати цю кузницю і вступити в змагання з Компанією Меро. Відтоді я і сам почав думати про тебе як про свого наступника. Отже, в майбутньому ця кузниця перейде до тебе.
– ... Не може бути...
Інколи гравці отримували від НПС якусь посаду. Але я ніколи раніше не чув, щоб гравець ставав законодавцем бізнесу. Можливо, я був першим, кому це вдалося.
- Ти не жартуєш?
- Ха-ха, хіба я коли-небудь жартував? Як ти знаєш, у мене немає наступника. Дуже скоро я стану занадто старим, щоб працювати, і ... І тоді ця кузниця втратить свого власника. Я не хочу, щоб це місце, яке стало домом для кількох поколінь моєї родини, зникло. А ще я щиро хочу, щоб її наступним власником був ти. Ти - інкарнація Пагми та чудова людина, а тому мої предки будуть в захваті. Крім того, мого сина більше немає...
Згадавши свого сина, Хан опустив голову і замовк. Тим не менш, я прекрасно розумів, що його слова, цілком можливо, викликані емоціями, а тому запропонував наступний варіант:
- Що ж, якщо так, ми можемо підписати контракт. Тоді я буду по-справжньому наполегливо працювати на благо цієї кузні!
– ...
Через деякий час я отримав від Хана контракт про майбутнє переходу кузні в мою власність.
А потім перед моїми очима з'явилося інформаційне віконце.
Ви отримали посаду "Правоборов Козниці".
"Правопереможець Кузні".
Після виходу Хана на пенсію ви будете мати ті ж права на кузницю, що і він.
« Це ж не сон? » — подумав я, після чого вщипнув себе за щоку так сильно, як тільки міг, — (« Вільно...».
- Це реально... Ха... Ха-ха-хо! Пу-ха-хо! Так! О, да! Е-е-Е-і-є!
Від думки про те, що ця велика двоповерхова кузня коли-небудь стане моєю, я просто не зміг втриматися від шаленого хохота.
- Я радий, що ти такий щасливий цьому. Ти заслуговуєш на те, щоб керувати моєю кузницею - з усмішкою подивившись на мене, виніс Хан.
- Звичайно! Отже, пора працювати. Ми будемо створювати прекрасні речі і покажемо людям, наскільки дивовижна наша кузниця!
- Оце так мотивація!
Завдяки цій кузні я міг би здобути визнання своїх батьків. Отже, наступні кілька днів я присвятив створенню речей. З ранку до вечора я орав на будівництві, а потім з'являвся у «Satisfy » і продовжував працювати, але вже біля ковальні.
« Я працюю вдень і вночі... Мабуть, мені ніколи не призначено вибратися з цієї трясовини...».
Через надмірну мотивацію я спав всього по чотири години на добу. Я був дуже втомлений, але деякі гроші, характеристики та досвід затемнювали будь - яку втому.
***
Гільдія Цедака складалася всього з 17 гравців, але кожен із них заслуговував того, щоб називатися справді високоранговим.
Лідер гільдії, дівчина на ім’я Джишука, взяла собі в звичку щодня перевіряти аукціонний будинок. Її настільки вразили спеціальні яфові стріли, які з'явилися в продажу близько двох місяців тому, що вона просто не могла пропустити їх повторне поява на аукціоні.
Спеціальні ядерні стріли володіли найкращою силою атаки серед усіх існуючих пострілів. Їхня міць вдвічі більша, ніж звичайно, а додатковий ефект мав шанс пробити захист ворога.
Джишука була в теперішньому захваті від руйнівної сили спеціальних яфових стріл або навіть їхньої зовнішності.
Але з того дня спеціальні яфові стріли просто перестали з'являтися на торгах.
« Чому?»
Зазвичай ковалі виготовляли і виставляли на продаж тисячі тисяч стріл. Іншими словами, варто було б очікувати ще більшої кількості яфових стріл. Але їхній засновник з якоїсь невідомої причини обмежився лише одним лотом із дев'яносто 9 одиниць.
«... Невже коваля вже знайшла іншу гільдію?» — занервничі і подумала Джишука. Якщо комусь вдалося випередити їх, то Гільдія Цедака просто залишиться не в справах.
- Подивіться, це ж Джишука.
- Ого, поблизу вона виглядає ще привабливіше.
- Може, спробувати з нею познайомитися?
- Навіть не думай. Повір, це закінчиться для тебе дуже жалюгідно.
Джишука постійно перебувала в самому центрі уваги. Загоріла шкіра і чуттєве тіло змушували чоловіків битися швидше, а її губи приковували до себе навіть старших.
Джишука завжди намагалася ігнорувати інших, але і її терпіння був межа. Почувши, що в аукціонному будинку з'явився Джішука, всередині почали збиратися натовп людей. Тому незабаром вільний простір карбонного дому досяг свого кінця.
- Ви можете піти з моєї дороги?
Очі у формі півмісяця заставляли чоловіків прямо-таки таяти, але її важкий тон встановлював навколо Джишуки дійсну невидимі стіну. Таким чином, чоловіки були змушені піти не соло хлібівши, а Джишука, залишившись наодинці, нарешті змогла викликати голограмну клавіатуру і відправити в чат-біль повідомлення:
- Якщо до кінця цього місяця ви не знайдете коваля, я гарантую вам справжнє пекло.
– О-о! Пекло для тренування! Давненько у нас таких не було!
- Не кажи дурниць, Реґасе! Ми ще від попереднього не відійшли...
- Капітан, якщо чесно, практично неможливо знайти людину серед мільйонів інших, маючи в наявності так мало зачіпок. Ти знаєш, скільки в « ».SatisfyЧи є в них щось спільне? »
- Так, це просто неможливо.
- Згоден...
Члени гільдії почали скаржитися, але Джишука була тверда як сталь.
- Така маленька елітна гільдія, як наша повинна бути сильнішою за інших, інакше нас просто приведуть. І цей коваля допоможе це запобігти. Тому, будь ласка, знайдіть його.
- Зрозумів. Я обов'язково знайду його.
- Пропоную зробити ставку. 100 золотих з кожним, хто знайде його першим!
- Що? Якщо виграю - отримаю 1,600 золотих? Легко!
Джишука завжди була рішучою і непохитною. Її можна було назвати сталевою леді. Вона рідко коли « просила » щось зробити, тому члени гільдії усвідомили актуальність ситуації.
Лише Реґас продовжував нарікати.
- Я хочу тренуватися...
- А ти зараз де? ^2
Джишука послала емоційку! І члени її гільдії чудово розуміли, що це означає.
"Капітан злиться".
"Регасу кінець".
Однак у чаті гільдії з’явилося повідомлення.
[Вантнер увійшов в систему.]
Це був той самий Вантнер, якому нарешті п'ять днів тому вдалося зайняти перше місце в рейтингу лицарів-стражень.
- Здраова, Вантнер.
- Гей, ти чому спав сім годин? Облінився? Або ти хочеш втратити своє місце?
- Я трохи спізнився, тому що натрапив на дещо цікаве і вирішив знайти статті про цей інцидент. Ви чули про місце, яке називається Вінстон?
- Селичка на півночі Вічного Королівства?
- Кгм-м... Одного разу я зупинявся у селі Байран. А що таке? Що з нею не так?
- Недавно в ній відбулося промислове змагання. Ну, це такий конкурс на кращий предмет. Так от, кажуть, що один з учасників всього за три години умудрився створити епічний кинджал.
– И... Це був гравець?
– Да.
- Це він!
- Він точно! Той самий коваля!
- Знайшли!
Члени Гільдії були дуже зворушені. Кузнець, який міг створити предмет з епічним рейтингом всього за три години, був не звичайним явищем. Навіть топ-1 коваль, Панмір, не був на це здатний.
- Все в Уїнстон! З цього моменту ми зосередимо наші пошуки на Уїнстоні!- Вона наказала Джишука.
- Зрозумів!
- Якщо це Уїнстон... Мені знадобиться близько трьох днів, щоб дістатися туди.
- А мені близько тижня.
– ... Той, хто прийде останнім, пошкодує про це. І, Реґас, якщо ти не будеш там через пів дня я тебе вб'ю ^.
– К-капітан! Я зараз у Княжстві Бернса! Мені знадобиться два дні, щоб дістатися до Вінстона верхи!
- Кидай коня і біжи! Хіба так не буде швидше?
- Можливо... Південь.
- Не встигнеш – тобі кришка.
- Бідний Реґас...
Отже, Гільдія Цедака почала збиратися в Уїнстоні.