Глава 30.
« Ну і справи...».
- А що тут смішного? Хіба у мене не може бути дівчини? - Я запитав, як моя рідна мати сміється наді мною.
Але мама не забарилась і далі сміялася.
– Хо-хо-го! Яке щастя! Мій хлопчик, який жив на цьому світі 26 років і жодного разу не зустрічався з ніким іншим, так впевнено про це говорить! Син, ти справді приголомшливий! Ой, хо-хо-го!
– ...
Чи в цьому світі існував ще один син, над яким б так сміялися його власні батьки? І ось, поки я намагався підібрати хоча б якісь слова на свій захист, мій батько, замість того щоб докорити мамі, підтримав її!
- Син, будь ласка, обведься дівчиною хоча б наступного року. Здається, ти вже готовий для цього. Ні, краще спочатку подумайте про інші речі. Хіба тобі не треба розрахуватися за боргами? Яка дівчина захоче зустрічатись з хлопцем, у якого ні копійка за душею? Як би ти не почувався, це було б нелегко. А поки що пропоную відкласти це питання і якийсь час навіть не думати про жодних дівчат.
– ...
Незважаючи на те, що день тільки почався, я відчував себе гірше, ніж будь-коли ще! Мій гарний настрій впав на дно.
- Ви обидва, це вже занадто! У мене не просто так не було дівчини! І це зовсім не в боргу! Це ви зробили мене таким! - Я зробив те, що лежало в мене глибоко на серці, — у мене немає дівчини через вас! Якби ви народили мене кінозіркою, то я б вже давно з кимось зустрічався! Але ви зробили мене таким, що жодна дівчина не звертає на мене уваги!
- Синку, ти звинувачуєш нас у тому, що таким народився? Це неправда. Подивися на свою сестру: вона з'явилася з того ж живота, що і ти, і зараз справжня красуня. Коли ти був маленьким, то теж був таким красивим, як Сехи.
- Головне не зовнішність... Більшість дівчат цінує характер. Ц-ц, чим більше я на тебе дивлюся, тим більш жалюгідним ти мені виглядаєш.
- Ік...
Сьогоднішнього ранку напевно слід було назвати принизливим. А ще в мою голову почали закрадатися серйозні сумніви.
"Може, мене просто усиновили?"
Можливо, мої батьки були насправді не моїми батьками.
« Вони кажуть, що я гарна дитина, але... Може, я просто якась дитина, яку вони підібрали?»
Два чоловіки, які виховували мене протягом двадцяти шести років, насправді не були моїми батьками! Тоді як щодо моїх справжніх батьків? Де були вони?
... Що ж, як би там не було, мені залишалося тільки змиритися з цим. Крім того, треба було йти на роботу.
- Тату, а як там дідусь? З ним все добре? - Заспокоївшись і вирішив змінити тему, запитав я.
- Е-е? Чого ти раптом питаєш?
- У грі є один старий коваля, який нагадав мені про дідуся...
Можливо, мій батько розлютиться, знову почувши про гру...
- Ясно. Ти просто випадково згадав його, - без особливих емоцій зробив батько, — тоді тобі варто поїхати зі мною відвідати його наступного місяця. Ти знаєш, як він засмучений через те, що ти не приїжджав вже більше року?
Сім років тому померла моя бабуся. Спочатку мама і батько намагалися переконати дідуся жити з нами, але він відмовився. Можливо, він вважав нас тягарем. Таким чином, ми стали відвідувати його на святах, щоб хоч якось прикрасити його самотність.
Мій дід дуже любив мене, тому аж до минулого року я намагався відвідувати його. Але після запуску "Satisfy" я ще ніколи не відвідував його. Я більше цікавився грою.
« Я поводився, як справжня егоїст...»
Можливо, саме зараз мій дід відчував себе таким же самотнім, як Хан. І нехай старий коваль був звичайним НПС, його поведінка чітко вказувало на те, як важко більшості самотніх людей.
Що ж, в майбутньому я повинен обов'язково це виправити.
- Дякую, було дуже смачно.
Закінчивши снідати, я відразу ж пішов на роботу. Люди, що прибули до мене вже встигли заповнити душне приміщення тютюновим димом.
« Не розумію, чому вони люблять курити? Сигарети — марна трата здоров’я і грошей. Краще б вони віддавали всі ці гроші мені ...."
Так чи інакше, мені потрібно було витерпіти. Налагодивши виробництво, мені більше не потрібно буде повертатися сюди. Я зможу заробляти великі гроші, створюючи і продаючи екпіровку. "Satisfy" стане моєю роботою. Я зможу цілий день лежати в капсулі і не чути бурчання своїх батьків. Але для цього мені потрібно було виграти парі у Компанії Меро.
« У якості бази я зможу використовувати кузницю Хана. А для цього мені потрібно допомогти старому ковалю зберегти її."
***
Уїнстонське відділення Компанії Меро.
Вальмонт був не в собі. Він був одночасно і розгніваний, і розчарований своїм найвірнішим підлеглим, Кроликом.
Виробництво за право володіння кузницею? Вальмонт відмовлявся розуміти, чим керувався Кролик, коли висунув цю пропозицію.
- Якщо Хан не зможе повернути мені борг, кузниця буде використана як заставу. А Хан не має грошей. Іншими словами, кузниця обов'язково попаде в мої руки. Питання тільки в часі. Я просто хотів прискорити процес, а тому і доручив його тобі. Але ти придумав чорт знає що!
Бам!
На останньому слові Вальмонт кинув надкушене яблуко в стіну, шматочки якого заляпали обличчя поряд Кролика. Тим не менш, Кролик з абсолютно спокійним виглядом дістав свій хусток і витерся.
Дивлячись на це, Вальмонт роз'яснювався ще більше.
- Чому ти дав Хану надію, запропонувавши ці марні змагання? Зачем? Ти своїми руками надав йому шанс зберегти коника! Він тебе підкупив?
До сьогоднішнього дня Кролик був людиною, якій він довіряв більше, ніж будь-хто інший. Але те, що відбувалося зараз, було простим прикладом справжнього характеру Вальмонта, який просто не вмів думати на кілька кроків вперед.
- Зараз наша основна база знаходиться в Уїнстоні, але мешканці цього села вважають Компанію Меро своїм ворогом. Зважаючи на довгострокову перспективу розвитку нашого бізнесу, найкраще подружитися з мешканцями Уїнстона. Вони повинні ставитися доброзичливо до Компанії Меро і допомагати їй в розвитку, але поки що все відбувається з точністю до навпаки. Ми позбавили їх власності і роботи, — спокійно пояснив Кролик.
– ... Чи вони втратили своє майно? Ба-ха-хо! Це ж софизм! Їхня земля не коштувала і виїждене яйця, і я чесно заплатив за неї, купивши кожну сотку на цілком законних підставах! І навіть дав їм трохи зверху! А тепер вони жаліють про це, оскільки регіон розвивається і ціни на землю зростають? Дволичні сучки!
- Місцеві жителі не були б такі стривожені, якби ми використовували частину прибутку для якось заохотити їх. Люди оцінили б цей жест доброї волі і в довгостроковій перспективі стали б нашими союзниками, а не ворогами.
- Це я їх ворог? Ба-ха-хо! Вони самі собі вороги!
- Знаєте, мій вчитель завжди казав мені: « Не слухай людей і просто роби свою справу». Але я вважаю дещо інакше. Важливо не тільки робити свою справу, але й заволодіти людськими серцями. І тоді гроші самі прийдуть. Люди, вдячні Компанії Меро, перетворяться в наших найвірніших клієнтів.
- Ты...! - Подивившись на Кроліка, прошил Вальмонт. Не намагайся вчити мене як вести свій бізнес! Отже, до справи! Навіщо ти уклав таку паршиву угоду з Ханом?
«... На жаль, це його межа. Вальмонту важко буде продовжувати розвивати Компанію Меро.
Причина, чому Компанія Меро стала такою великою, полягала в одному простому факті. Коли Вальмонт був ще молодим, він завжди прислухався до порад Кролика. Проте тепер голова торгової компанії був переповнений зарозумілістю і егоїзмом, вважаючи слова Кролика чимось не обов'язковим.
"Як тільки це закінчиться, я повинен піти".
Прийнявши таке рішення, Кролик почав пояснювати:
- Старий коваля користується загальною повагою у Уїнстоні. Багато хто навіть вважає його героєм, який противиться Компанії Меро. Зважаючи на ці обставини, якщо ми насильно відберемо у Хана його кузницю, гнів мешканців вийде з-під контролю, що, ймовірно, призведе до справжнього повстання. Люди працюватимуть разом, намагаючись з усіх сил зашкодити Компанії Меро.
Вальмонт нарешті почав слухати, а тому Кролик продовжив говорити:
- Я впевнений, що завдяки цьому перемозі мені вдасться реформувати імідж компанії. Люди запитають: « Навіщо Компанія Меро дала Хану шанс, якщо могла просто забрати кузницю і справу з кінцем? » І тоді ми скажемо, що поважаємо Хана і вирішили надати йому можливість. Таким чином ми покажемо, що Компанія Меро може бути другом, а не ворогом. Тоді ставлення людей до них різко зміниться. Вони думатимуть, що Комп’ютерна програма Меро спонукує не лише гроші, але й турботу про людей.
– ... Отже, ми отримаємо постійних клієнтів?
– Да.
- Хм-м-х...
Вальмонт все ще не був повністю переконаний. Тим не менш, він не відчував необхідності зупиняти те, що вже було розпочато, а тому, врешті-решт, вирішив підтримати ідею Кролика.
- Ти впевнений, що зможеш виграти?
- Звичайно.
- А що це за хлопець, якого Хан назвав своїм наступником?
- Згідно з інформацією, він є звичайною молодою людиною із дуже бідною репутацією. Не думаю, що він взагалі коваль.
– Добре. Знайди найкращого майстра. Гроші - не проблема.
Серед багатьох недоліків Вальмонт мав одну дуже сильну сторону — він міг швидко приймати рішення. Але хіба без цього він міг би стати головою великої торгової компанії?
- Я вже знайшов підхожу людину, — задоволено посміхнувся і вимовив Кролик.
Хоч би яким поганим був стан Хана, він не настільки дурний, щоб довірити свою кузницю одному з молодих жінок. Ось чому Кролик простежив за молодим чоловіком на ім'я Грід. Проте коли Кролик зустрів Гріда, він побачив, що цей хлопець напрочь позбавлений будь-якого досвіду. І це, у свою чергу, напрягало його ще сильніше.
Кролик був переконаний, що пошукаючи підхожого коваля, вони просто не можуть програти в цьому змаганні. Однак він завжди виявляв надзвичайну обережність. Кожен раз, коли Кролик брався за якусь справу, він намагався отримати найкращі результати. Ось чому він не збирався розслаблятися і на цей раз.
Він хотів найняти найліпшого коваля.