Розділ 1637 Якби життя було довгим.
- В якому плані все гаразд? - Серйозно запитала Су Мученг, після чого вийшла з-за спини Е Сю, щоб побачити його обличчя.
- Це неважливо. – Е Сю підняв голову. Він не намагався ховатися, з посмішкою встріливши погляд Су Мученг.
Вони багато років були разом. Можливо, їхнє взаємне розуміння одне одного було набагато глибше, ніж вони думали. Часто їм вистачало одного погляду, щоб зрозуміти наміри іншого. Е Сю знав, через що переживає Су Мученг. Він не переховувався і не виправдовувався. Можливо, так само як Чень Ґо, вона б розлютилась і кричала на нього за те, що він нехтує важливими речами. З іншого боку, Су Мученг лише кивнула і перестала говорити.
Це було неважливо.
Тепер, коли вони зайшли так далеко, важлива лише одна річ: перемога, чемпіони!
Заради цього E Cю заплатить будь-яку ціну.
Хоча Су Мученг більше нічого не сказала, вона докладе всіх зусиль, щоб допомогти йому досягти цієї мети. Це було важливо для неї, але це також було важливим для її дружини. Не існувало про-ігрока, який би не прагнув стати чемпіоном.
Вона продовжувала організовувати дані. Він мав звичку кілька разів перевіряти той самий файл перед його збереженням. Але після відкриття наступного запису він не став миттєво закривати її і переходити до іншого запису, як робив це раніше. Відео не переставало йти. Вона не хотіла бути на моніторі.
Оскільки щастя боролося з Самсарою, більшість сортованих ним файлів торкалися Самсари. Запущене відео не було винятком. На екрані монітора пліч-о-пліч билися найкращі Партнери цього сезону, пронизуючи Хлако і один осінній Ліс.
Технологічний талант - два персонажі рвали вперед, змітаючи все на своєму шляху поки не залишилися одні. Це був офіційний матч з регулярного сезону. Всього два персонажа посіяли хаос у таборі ворогів, завдяки чому Самсара змогла з легкістю перемогти.
Чжоу Зекай, Сан Сян.
Хлопці стали партнерами тільки в цьому сезоні. Багато людей надіялися, що вони стануть правителями наступної доби Слави. У своєму серці Е Сю був з цим погоджується.
Але зараз він думав не про це. Здавалося, що ця людина розуміє це.
- Це дивне відчуття, чи не так? - запитав Е Сю.
Су Мученг знала, про що він говорить, але вона похитала головою.
- Я не відчуваю цього... Насправді я ніколи серйозно не грала в Славу з братом.
- Да... - Кивнув Е Сю. У той час він і Су Муцю проводили дні перед комп'ютерами, граючи в ігри. Він не хотів робити зі своєї сестри про-ігрока, але не тому, що вважав це заняття складним або принизливим. Навпаки, Су Муцю дуже любив те, чим він займався. Він любив грати, кохав хвалу і дуже пишався своїми вчинками.
Щодо Су Мученг, він зайняв нейтральну позицію і не підтримував її, але й не змушував до чогось.
« Вона повинна сама вирішити, що їй робити!» Це були його слова. У той час він був підлітком, але говорив як учитель життя і обережно обдумував майбутнє своєї маленької сестри.
- Вона виросла спостерігаючи за нашою грою в Славу. Мені здається, що у неї є інтерес. Пригадай, як вона називала наших персонажів... Очі І Сю зосереджувалися на помилках в ім'я одного осіннього Ліста. Відверто кажучи, це завжди його турбувало.
- Тц, що ти знаєш? Малі діти часто мають бунтарський дух. Може, коли ми цілий день граємо в Славу, вона зненавиділила її? - Це Су Муцю.
- Ти не можеш говорити так, ніби це данність. Не кожна дитина має бунтарський дух".
- Сказав той, хто втік з будинку? - Су Муцу не був вражений.
- Я виростив молодшого брата, тому в мене є досвід, — вимовив Е Сю.
- О? І скільки йому? - Сю Муцу спитав.
- Він трохи молодший за мене. Ми близнюки, - відповів вона.
- Іди в дупу! - Су Муцу відповів трьома словами.
- Один осінній Лісст! Осеніше дерево! Куди ви побігли? - У цей момент у вікні чату з'явилася мотузка повідомлень від лідера групи.
- Чорт, ми пішли не туди, - раптово усвідомив Су Муцу.
- Ти можеш не відволікатися під час спілкування? - Промовив Е Сю.
- Де ми? - Су Муцю швидко відкрив карту.
- Ми не можемо повернутися назад. Міст занісся після активації історії, - вимовив Е Сю.
- Доведеться пробивати собі шлях, - зробив безпорадний Су Муцю. Перервавши камеру, він подивився вперед.
- Це єдиний шлях... - Не менш безпорадним зробив Е Сю.
У результаті хлопці продовжили йти вперед. Через півгодини система оголосила: Один осенін Ліс убив Лідера Сейка, підземелля пройдено.
- Якого біса? Що ці два виродки роблять? - Вони швидко наповнилися образами. Вони пройшли всього половину підземелля, коли фінальний бос був убитий.
- Моя вина, я наніс останній удар, - вимовив Е Сю.
- Так грубо! - Су Муцу витягнув записну книжку і зробив в ній нотатку. Рік, місяць, день, година, хвилина, підземелля, бос, вбивство: один осінній Лист, 474 рази.
А він? Су Муцю перегорнув на попередню сторінку. 318 раз, який розрив!
- Який це був раз? - Зклонився до нього Е Сю.
- Всього чотирисотий. Трохи обганяєш мене. - Су Муцу з бавовною закрив записну книжку.
- Хехе, думаєш, тобі коли-небудь вдасться мене перевершити? - Розсміявся Е Сю.
- Малець, не будь таким безумним. Дорога життя дуже довга, - хмикнув Су Муцю.
Дорога життя дуже довга...
Чи це справді так? І Сю обмірковував це питання, в тиші дивлячись запис відео. Якби дорога життя насправді була довгою, то й іншими людьми грали на відео.
Похивши головою, Е Сю закрив відео.
- Пойдём! - Він звернувся до Су Мученга.
- Так, - відповіла та. – Пойдём.
- Ти вважаєш Славу веселою? - Коли вони підійшли до дверей, Е Су несподівано поставив це запитання.
- Хіба це важливо? - Розсміялася Су Мученг.
- Ми ніколи не були в цьому впевнені, - вимовив Е Сю.
- Вона дуже весела, я впевнена, - вимовила Су Мученг.
- Це добре, - зітхнув Е Сю.
- Чому?
- Стати чемпіоном ще веселіше, - відповів Е Сю.
- Звичайно, кивнула Су Мученг.
- Итак...
- Що?
- Що ти хочеш на вечерю?
- Мені байдуже.
- Прогуляємося? А по дорозі кудись зайдемо?
- Добре.