Глава 1227 дві вежі.
Звичайно, Пустота не була в кращому настрої.
Лі Сюань намагався підняти дух гравців перед ареною, але коли настала його черга виходити на сцену, він теж змішався. Він навіть не зміг зустрітися з якорем Счастія на груповій арені, Суханг розщепила його на атоми. Через це вся ця ситуація виглядала досить незручною. На щастя, майже всі члени пустити були старими гравцями команди, а новачок Ге Цайцзе був дорослим і стабільним. Він знав, що Су Мученг завжди була джерелом страждань для капітана і віце-капітана Пустоти.
Вони програвали з рахунком 0:5. Пустота дуже відставала від радості. Якщо вони програють у командних змаганнях, то між двома командами буде різниця в 10 очок. Коли різниця в окулярах становила двозначні цифри, вона завжди починала здаватися непереборною. Різниця у 10 окулярів може викликати інші почуття, ніж різниця в 9 очок.
- Думаю, ніхто не хоче всуху програти Стратою? - Лі Сюань звернувся до своїх товаришів по команді.
- Ми програємо в командних змаганнях - і нас перегонять, переможемо — буде нічия. Я більше не буду говорити про те, що нам потрібно робити. Зважайте, зараз не час розкидатися! Згадайте останній раунд, пригадайте собі 11-ий двобій: ми володіємо вміннями перемогти будь-яку команду!
У минулому раунді Пустота перемогла Туманний дощ з рахунком 8:2. В 11-му раунді вони перемогли Малу траву з аналогічним рахунком. Поки що це була їх найбільш яскрава перемога в поточному сезоні. Лі Сюань згадав про їхні перемоги над сильними командами, щоб додати гравцям впевненості у власних силах.
- Пошли! Давайте запрацюємо ці 5 балів! - Проказав Лі Сюань. Він обернувся і побачив, що учасники команди вже піднімаються на сцену.
Е Сю, Су Мученг: пара, яка завжди перемагала примарну двійку.
Фан Жуй, який перетворив світлий клас Майстра Ці в темного і прихованого майстра брудної гри.
Танг Ро, так і не виступала в груповій арені - вже давно знаходилась на сцені.
Ань Веньї завжди вважали щастя слабким зв'язком, але після тринадцяти раундів чи хоч хтось міг використати цю слабку ланку щоб створити загрозу для Счасть? Ні, у стратегіях Страта цілитель завжди був під надійним захистом. Цей захист захищав не тільки його життя і безпеку, але й розвиток. Команда намагалася не допустити, щоб ситуація змінилася. Цей принцип був закладений в кожній стратегії щастя. До цього моменту він був проаналізований багатьма фахівцями.
Шостим гравцем Счастія був Булока, неймовірний новачок, який продемонстрував якийсь заперий рівень удачі. Чи зможе він також виграти цю удачу в командних змаганнях?
- Пошли! - Проніс Лі Сюань, коли їх опоненти піднімаються на сцену.
Звичайно, командні змагання брали участь у примарних двокілограмах. На сцену теж пішов цілитель, який потребував усіх командних змагань. Цілителі Дикого поля називали Тан Ліхан. Він грав Паладіном з ніком Захисником Душі. Також Лі Сюнь брав участь у командних змаганнях. Позиція Ге Цайцзе в команді продовжувала зміцнятися. Він навіть почав непомітно ставати вісьмою, навколо якої крутилися тактики Пустоти. Останнім гравцем пустища в командних змаганнях був Ян Хаосюань, колишній учасник змагань.
У цьому сезоні Пустота частіше використовувала Огнемета Га Чжаоланя як шостого гравця командних змагань, але в цьому раунді вони провели деякі перестановки. Замість вогнеметника Ге Чжаолиня вони відправили на сцену Ланчера Ян Хаосюана. Як і очікувалося, Су Мученґ дуже побоювалась про Дику пустелю. Команда навіть додала до складу Ланчера, щоб обидві сторони були рівні в рамках далекобійної вогняної сили.
Гравці двох команд піднялися на сцену. Командні змагання були головною подією матчу. Для того щоби гравець міг ліпше підготуватися, він давав їм велику перерву.
- Чому ти не відповів на моє повідомлення? - Привітав Юса Фан Жуй.
- Мій телефон був відключений, - відповів той.
- О, коли ви повертаєтеся? - Фан Жуй запитав. У місті пустища було місто Г, розташоване на великій відстані від міста Н. Незважаючи на стрімкий розвиток Слави, жодна з існуючих команд ще не була досить багата, щоб мати власний чартерний літак. Через те, що у матчі Слави не було якогось обмеженого тимчасового обмеження, було важко будувати післяматкові плани. Щоб гравці могли повністю зосередитись на грі, більшість приїжджаючих команд провели ніч у місті для того, щоб наступного дня виїхати до свого рідного міста.
- Завтра. - Як і очікувалося, Пустота збиралася поїхати тільки завтра.
- Після закінчення матчу давай зіграємо кілька раундів! - Фан Жуй більше не став відправляти повідомлень, натомість він прямо запропонував Юсу провести пару матчів.
Решта гравців були несприйнятливі на хлопців. Матч ще не завершився, а вони вже почали домовлятись проведення післяматкових спаррингів. Суддя, який стояв позаду цього становища, теж відчував хибність цієї ситуації, але він нічого не міг зробити, тому що хлопці не порушували правил. Він міг тільки бурити їх поглядом.
Фан Жуй був ініціатором спарінгів. У Юс, відчуваючи на собі суворий погляд судді тільки за те, що його запросили воювати, відчув себе несправедливо обвинуваченим. Він більше не говорив про це з Фан Жаєм.
- Поговоримо пізніше, - кинув він, після чого відправився слідом за своєю командою в ігрову кабінку.
Незабаром у грі почався зворотний відлік. Через п'ять секунд матч офіційно почався.
Для цього матчу було обрано карту, яка називається дві вежі.
Пустота з'явилася в північно-східному куті, а щастя у південнозахідний. Два кути були навпроти один одного. Північно-західний і південний східний кути карти знаходяться в утопленому басейні. На кожному з цих ділянок стояв ліс каміння. У центрі карти в напрямках на десять і чотири години стояли дві кам'яні вартові башти, на честь яких карта отримала свою назву.
Дві вартові башти мали висоту, і відстань між ними дорівнювала відстані пострілу Лаунчера. Ці вартові башти були розроблені спеціально для Лаунчерів, щоб вони могли краще використовувати свої гнітючі атаки. Гравці Пустоти, обрані щастям, могли міцніше стиснути зуби. Щастя, мабуть, також було взнало, що Су Мученґа була найбільшою загрозою для примарної двої. У результаті команда вибрала карту, яка могла збільшити зону поразки Танцюючого Дощу.
Але в цьому раунді біля Пустоти теж був Лаунчер. Хто не мав збільшеної зони ураження?
- Вперед!
Після наказу, відданого Лі Сюані, гравці Пустоти почали швидко просуватися до центру карти, намагаючись якомога швидше дістатися вартової башти.
Дві вартові башти були на однаковій відстані від зони з’явлення команд. Гравці Дикоти були впевнені, що вони не приєднаються до щасливої команди в рамках швидкості. Але їм слід було підбігти ближче до вежі, яка лежала у районі чотирьох годин, і побачили силует, який на ній стрибнув.
Танцюючий дощ однією ногою стояла на підлозі вежі, а другий на її парапеті. На її плечі покоїлася пушка, і вітер розвивав її волосся: вона виглядала дуже героїчно та зоряне.
Су Мученг добралася до вежі раніше пусти.
Чому вона була така швидка?
Гравці Дикого поля були заплутані. Її передчасному з'явлення тут існувало лише одне пояснення: "Танцюючий дощ" спочатку відділився від своєї команди. Вона на максимальній швидкості рвалася вперед, щоб зайняти Вартову вежу. Подорожувати самотужки було швидше, ніж подорожувати з групою. Не тільки спорядження збільшувало швидкість рухів персонажів. Підвищення швидкості пересування також було важливим фактором. Клерики і Павладини не мали таких навичок. Можна було сказати, що у них були найкороткіші ноги серед усіх 24 класів. Застережна захищати цілителів команда не могла переміщатися на своїй повній швидкості.
Пустота теж могла відправити свого Лаурчера вперед. Але якби вони так зробили, то він зустрівся б з Су Мученгом. Ян Хаосюань проти Су Мученг... Лі Сюань не міг сказати, що він не вірив у свого товариша. Можливо той факт, що він постійно ставав жертвою Су Мученг, змусив його боятися її. Ян Хаосюан був ключовою фігурою в цьому хопінні, тому він не ризикнув відправляти його самотужки вперед. Пустота рухалась як єдине ціле, а Су Мученг поступила сміливіше.
- Як сміливо. Вперед! - З відвагою Су Мученґа Лі Сюань наказав, щоб команда почала діяти.
Якщо вони не були шоковані, то вважали, що подібні ситуації можуть виникнути. Чи вони не розробили плану, знаючи про це? Розсунувшись, п’ятеро гравців Пустоти почали якомога швидше оточувати вежу. Паладін Тан Лішена відстав. Він виглядав спотиканим старим, що пробується в ліву сторону карти. Тим не менш, після переходу дороги в певному місці його швидкість значно зросла. Він почав бігти з неймовірною швидкістю.
Як?
Після короткочасного шоку всі дізналися відповідь на це запитання. На електронному екрані можна було побачити, що зі збільшеною швидкістю втік не Захисник Душі. Пустота мужньо змінила гравця. Паладин згорнув вліво не для того, щоб вийти за межі області атаки Танцуючого Дощу, а щоб дістатися до зони підтримки. Паладина, що залишила карту, замінила Ассасин Лі Сюня, Примарний Фонтар. Завдяки швидкому бігу і швидкій перебіжці Ассасин у півтора рази перевищив швидкість бігу Паладіна.
Зараз можна було чітко побачити план Дикого поля. Вони здогадалися, що Су Мученг сам прийде до вартової вежі. Зробивши це, вони мали намір бути п'ятами землі на Танцучий дощ.
Два примарних мечники активували привидів, а Сіній Екзорцист використовував амулет швидкості, Лаунчер — повітряну гармату. Лі Сюнь, очевидно, був незадоволений швидкістю швидкої бігу і швидкого пересування, тому він активував блискучий розріз. П’ять героїв за допомогою різних методів збільшили швидкість пересування. Завдяки цьому вони швидко добралися до вартової башти. Вони заздалегідь спланували свої позиції. Су Мученг міг зупинити тільки одного з них.
Зрештою вона проігнорувала чотирьох гравців і поклала свій вогонь на Ридаючого Диявола Лі Сюаня.
Під масовим артилерійським обстрілом Лі Сюаню стало важко прорватися вперед. Через це він швидко відстав від своїх товаришів. Тим не менш, його товариші швидко досягли башти. Ланчер Ян Хаосюаня задер гармату і почав посилати снаряди на вершину вежі.
- На позиції! - Як і очікувалося від Ассасину, найшвидше класу. Хоча Лі Сюнь пізніше стартував, його змусили замінити Паладіна. Тепер він разом з усіма перебував біля підніжжя вежі. Лі Сюань наказав йому обминути вежу по колу і почати дертися сходами. Але Лі Сун мав пройти повз вежу, і він застиг у замішанні.
« Це... це... Чи не занадто багато тут людей?»
Позаду вартової вежі були один, два, три, чотири... Четверо гравців спокійно чекали на нього...