Розділ 1028 Кінець шляху.
Фанати прекрасної ери перестали хворіти за Су Мученг, тому що її поточна гра відрізнялася від тієї гри, яку вона зазвичай показувала в матчах.
Коли в команді ще залишався Е Сю, Су Мученг завжди відігравала роль підтримки. Її координація з одним осіннім лестом завжди була дуже характерною.
Наступник Е Сю, Сун Сен, не дуже добре розумів Су Мученг. Через це на якийсь час її персонаж став займати дивне положення в команді.
На щастя, Су Мученг змогла швидко підвестися і перетворитись з персонажа підтримки в одного із головних персонажів наносних уронів. Але навіть так її стиль не був таким агресивним і нездатним, яким він був у сьогоднішньому матчі.
Багато хто звинувачував дівчат у тому, що вони не могли грати агресивно і безладно. Чу Юнсе, капітан Туманного Дощу, постійно стикався з подібною протидією. З часом її "слабість" навіть стала візитною карткою команди.
Сьогодні Су Мученг демонструвала насильницький стиль гри, а це збило багатьох глядачів. Вона навіть підставила Сунь Чжепіна до тієї точки, що він не міг безпосередньо на неї напасти. Можна було уявити, наскільки інтенсивний вогонь вона вела.
Су Мученг зруйнувала стіну і прокинула на землю персонажа Сунь Чжепіна. Дощ, що танцював, не переставав нападати. Тільки зараз стало зрозуміло, що її позиція не повинна була приховувати її атак. Су Мученг вибрала це місце через широкий огляд, який міг дозволити її Ланчеру покривати своїми атаками велику область. Далекі атаки дозволяли їй максимізувати свою силу.
Невирішене Сонне Лето ще не вибрався з-під завала, що виникла після знищення стіни. Танцюючий Дощ відіслала в політ стингер. Розірвавшись у повітрі, ми ще довго чекали на них. Цей навик летів по дузі. Незважаючи на те, що дистанція ураження скінґера була не особливо великою, танцюючий дощ стояла на підвищенні, і це дозволило їй збільшити дальність своїх атак.
Зганьблені шматки відтинку в мить оска заповнили руїни морям вогню. У цей момент з-під каміння раптово вискочив Очере Сонне Лето.
Су Мученг не збиралася ослабити свого напору. Дощ, що танцює вже давно зарядила лазерний промінь. У момент появи Очережного Сонного літу в його бік попрямувала яскрава лінія світла. Героїчна поза Сонного літургії не протрималась і секунди. Лазерний промінь відкинув його на добру відстань. Його ноги прокручували дві глибокі паралельні борозни.
У цей момент глядачі врешті-решт змогли прийти в себе. Стадіон вибухнув оплесками.
Коли Сунь Чжепін зустрів гравця, який добре відомий своїм агресивним ігровим стилем, Су Мученґ змогла відповісти своєю власною агресивною грою! Більше того, її опонент навіть не мав можливості їй відповісти! Якби глядачі не підтримали таку блискучу гру, то заради чого вони тут були?
У порівнянні з грою Су Мученґ, минулу гру « Шень Цзяня », яка нагадувала овечку вовчу шкіру, що охопила справжнього вовка, було важко дивитися. Хто в цей момент згадуватиме його паршиву гру? Коментатори використовували гру Шань Цзяня для порівняння з поточною грою Су Мученг. Після цього вони повернулися до обговорення її чудового виконання.
« Це дійсно важко...».
Сюнь Чжепін навіть воював у цьому матчі. У минулому він програвав у багатьох матчах, але лише в дуже небагатьох з них йому ледве вдавалося щось зробити своїм опонентам. Сьогодні красуня Су Мученг вирішила показати всім свою силу! По правді кажучи, коли Сунь Чжепін побачив на сцену Сю Мученг, він відчував сумніви щодо якості цього матчу. Допомагаючи щасливій команді, він був у курсі її проблем пов'язаних з прекрасною Ерою. Він знав, що Су Мученг була в дуже складній ситуації. Чи зможе у подібному матчі вродлива дівчина довести свою силу? У серці Сун Чжепіна ширив знак питання.
І тепер цей знак питання був розбитий на частини. Су Мученг не дозволила йому підійти до неї. Можна було сказати, що вона перевершила саму себе.
Хоча Сунь Чжепін розумів замішання Су Мученґа, він не хотів піддаватися їй. На його думку, це були два ніякі не пов’язані між собою питання. Його хвилювала лише перемога у змаганні. Йому було не важливо, хто був його опонент. Не важливо, що він відчував або в якому стані був розуму. На сцені не було нічого, крім перемоги або поразки...
Якщо сили було недостатньо, то що щодо тактики?
Ні, це було не в стилі Сунь Чжепіна. Він у минулому не сходив зі свого шляху і не збирався робити цього зараз. Можливо, зараз за ним таємно спостерігали багато людей, спостерігаючи, бажаючи побачити, чи втратив він частину свого колишнього величі після відставки через травми? Сунь Чжепін хотів показати цим людям, що хоча він і травмувався, проте міг показувати високий рівень гри лише протягом кількох довгих хвилин, то не відступатиме. Він продовжить наступати з тією ж енергією, що і раніше, тому що це був його стиль. У цьому був весь Сунь Чжепін. Грація і елегантність першого Берсерка не потьмяніли з часом. Навіть якщо він міг воювати на повну силу лише за кілька хвилин, нехай так буде. За ці кілька хвилин глядачі стануть свідками грації, краси, пишноти, величині, хвилювання і захоплення. Це був шлях першого Берсерка.
Раптом сонне Лето раптом рушило вперед. Су Мученг відразу ж випустила в його бік три протитанкові ракети. Очере Сонне Лето підняв меч і активував вихровий удар!
Криза дворукового меча гойдалася в бік наближних снарядів. Вогонь, розділений на шматки снарядів, не міг завдати Очередному Соному Летту шкоди. Всі три снаряди були поділені Сун Чжепіном в агресивній манері. Снігове Лето і далі наближався до свого опонента.
Усі були приголомшені цією картиною. Навіть під такою нестримною полум'ям Сунь Чжепін все одно вирішив прорватися вперед. Це було абсолютно необґрунтоване рішення. Ні, це було божевілля!
Якщо б на місці Сунь Чжепіна був будь-який інший гравець, глядачі думали б, що він заграє зі смертю. Кожного кроку Очередного Літа примушував спостерігачів тремтіти. Вони бачили одержимого неконтрольованою рішучістю про-ігрока і його персонажа, які наполегливо рухаються вперед. Крок за кроком, без втоми. Сун Чжопін може загинути на цій дорозі, але він ніколи не піде на компроміс.
- Цей хлопець! - У цей момент всі гравці Страта були надзвичайно зворушені.
Здача гри?
Якщо хтось із учасників гри має таку ідею, його треба було вивести з стадіону і розстріляти.
У цьому протистоянні обидві сторони викладали на всі 110%. Жоден з гравців не збирався здаватися і жоден з них не хотів відступати. Все, що було у цій сцені - це те, чого вона втілювала, зараз можна було побачити в боротьбі двох гравців. У цей момент все інше не мало значення.
Перемога! Обидва з усіх сил намагалися досягти цієї мети.
Спостерігачі за грою глядачі потрапили під вплив пристрасті гравців. Вони забули про все інше. У цей момент все їхню увагу було прикуто до розвернутого протистояння. Їх турбувало лише одне питання: хто вийде з цього протистояння переможцем? Ніхто не зважав на можливі наслідки.
Хто виграє? Хто програє?
Ніхто не смів кліпати. Всі зосередилися на персонажах на сцені. Віднині Сонне Лето, нік цього персонажа звучали надзвичайно тонно. Ніхто не знав, про що думав Сунь Чжепін, коли давав своєму персонажу цей псевдонім, нікуди, який зовсім не відповідав його стелю. Зараз персонаж з тоном гудячим ніком нарешті закінчив свій довгий марш.* Ні, він врешті-решт зумів дістатися до Танцюючого Додя. Нарешті він міг занурити свої зуби в тіло того, хто перешкоджав його подорожчю, оппонента, який вимочував його шлях тисячею перешкод і небезпек.
Тим не менш, в цей момент Танцюючий дощ зробила крок назад ...
Атака Сунь Чжепіна вразила лише повітря. Він був приголомшений.
Раптом Сунь Чжепін розхвилювався.
Він думав тільки про успіхи вперед і зовсім забув, що Су Мученг не була ним. За таких обставин він би залишився стояти на місці і зчепився б зі своїм опонентом. Але Су Мученг вирішила тимчасово відступити. Сунь Чжепін ніколи б так не вчинив. Проте в цій ситуації це і справді був мудрий вибір.
"Я програю..." - в глибині свого серця Сунь Чжепін вже знав, чим закінчиться цей матч. Його опонент використав у бою голову, а його гра була наповнена нерозсудливістю.
Дуже шкода, тому що він мав мало можливостей грати так безглуздо напливаючи на всі правила. Сунь Чжепін тоскував за минулим днем, коли в матчах він міг дозволити собі діяти безглуздо.
Дощ, що танцює, відступив. У мить промінь з неба опустився супутника. Завалився Сонне Лето на землю, нарешті втративши останні крихти свого здоров'я. Він склав із собою глибокий жаль Сунь Чжепіна, не тільки з приводу цього матчу, але й щодо всієї його професійної кар'єри. Навіть якщо він міг битися лише кілька хвилин, то все одно залишався Сун Чжепіном. Тим не менш, такий короткий відрізок часу не міг по-справжньому його задовольнити ...
Групова арена нарешті закінчилась. Су Мученг перемогла. Ера, яка була дуже вродливою, отримала одну річ.
Сунь Чжепін вийшов з своєї кабінки. Стадіон мовчав. Проте, вже в наступну секунду він оплесків громовими оплески.
У минулому, щаслива команда отримувала тільки глузування й несприйнятливе гудіння. Тепер їм подарували оплески?
Звичайно, що ні.
Усі ці аплодисменти були призначені Сунь Чжепіну. Незважаючи на те, що той програв у цьому матчі, всі стали свідками його неминучої волі. Чому такий гравець був змушений страждати від невдалого пошкодження руки, яке для про-ігроків було смерті схоже? Ніхто не міг сказати, що вони відчувають жаль. Глядачі могли просто виразити свою повагу і благословення за допомогою оплесків.
- Мій шлях з прекрасною Ерою закінчується тут.
І раптом у ще незакритому груповому каналі з'явилося це повідомлення. Перш ніж хтось встиг відреагувати, танцюючий дощ вийшла з гри, миттєво вийшовши зі сцени. Невдовзі після цього зі своєї кабінки вийшла Су Мученґ.
Її незрозуміле повідомлення привело до розсіювання оплески. Після цього всі глядачі стадіону Су Мюченг підходили до лав команд. Вона не зупинилася біля лав прекрасної Ери. Пройшовши далі, вона сіла на лаву щасливої команди.
Стадіон вибухнув. У піднятому шумі було важко щось відрізнити. Тим не менш, Суханг все це не турбувало. У цей момент її охопило такий спокій, якого вона не відчувала останні півтора року. Вона більше не відчувала ні змиття, ані вантажу, який притиснув її до землі. Все повернулося до початку, коли вона слідувала за своїм братом і Е Сю в їхній складній боротьбі на дорозі ігор. І нехай це була важка, виснажлива дорога, вони були всім задоволені.
Су Мученг відчула, як на її очі дивляться сльози. Вона швидко сховала обличчя в плечі чоловіка, який сидів поруч з нею.
- Решту залиш мені! - Цей чоловік зробив.
- Добре... - погодилася Су Мученг. Насправді, вона ніколи не хотіла бути в центрі уваги...
Примітка англійського перекладача.
* Довжелезний марш має відсилку до комуністичної партії Китаю, яка втікла з жовтня 1934 — жовтень 1935. Дослівно з китайського цей вислів можна перекласти як "експедиція тисячі миль", хоча довгий марш і охопив себе протяжність у 5600 кілометрів. Зрештою ця подія зміцнила сходження до влади Мао Цзедуна.