Глава 674 це неправильно!
Насправді Лютезарні не були впевнені в тому, що бос з'явився. Вони, як і багато інших гравців, розіслали своїх гравців по всій Небесній Сфері. Тож хтось із гравців Лютезарних помітив незвичне шевіння Покорників Облаків в області Світового Дерева і тут про це повідомив.
Почувши такі новини, Лютезарі прийшли в легені. Якщо інша сторона вже зібралася, це означає, що вона, швидше за все вже почала атакувати боса. Якщо Лютезарні поквапляться, то вони зможуть його вкрасти.
Таким чином, Лютезарні швидко зікололи дві групи гравців і поспішили до World Древу. Коли глядачі Покорників Хмлак попередили пошукові загони Лучезарних, що краще тим було піти звідти, останні повірили в те, ніби дикий бос цієї місцевості дійсно з'явився.
- Пробиваємося через них силою!
Гільдія Люзарних приготувалася в одному пориві відділи Покорників Облаків.
Але вони не зустріли жодного опору, коли прибули до локації світового Дерева. Здавалося, що гравці - підкорювачі Облаків вирішили їх уникати і таким чином відкривали їм вільний шлях до боса.
- Що відбувається? - Пан Люпрозарних непокоївся. Інша сторона не намагалася їх зупинити. Хіба вони зараз не билися з босом? Який сенс у цьому?
Почекайте, - лідер Люзарних відчував, що попереду їх чекала пастка. Відчувши в серці страх, він наказав своїм людям зупинитися.
- Чекайте тут. Я з невеликим загіном прощу ґрунт, - лідер Лунесарних вирішив особисто розібратися в цій дивній ситуації. Таким чином, була сформована невелика команда, яка почала заглиблюватись в сторону уявного місця знаходження боса.
Невдовзі розвідувачі побачили, як на них з’явилася велика кількість гравців. Незважаючи на велику кількість, вони діяли в дуже злагоджено, випускаючи свої атаки у певну ціль, ніби б'ючись з босом.
Чому "будто"? Тому що розвідники Люзарних бачили гравців не тільки підкорювачів хмар, але також Небесного правосуддя.
Що це за ситуація? Розвідники Луззарячих перебували в замішанні. У ідеальному світі дві гільдії мали битися пліч - о - пліч. Однак раніше такого ніколи не траплялося! Дикі боси були надто хорошими цілями. Навіть одного боса було важко дістати маленьким клубним гільдіям, і тому ніхто не хотів ділитися цінним здобиччю. Віддавати половину здобичі іншому? Як все могло бути настільки ідеально?
Це пастка! Звичайно тут повинна була прихована якась пастка!
Ось тільки лідер Луезарних не знав, чи ця пастка була приготована для його гільдії або ці дві гірдії задумали щось проти один одного. У випадку останнього варіанта гільдія Луезарних зможе з легкістю забрати боса собі. Але що, коли це була пастка для них? Раптом їх змусили повірити, що бос буде для них легкою здобиччю? Лідер Луезарних був у замішанні. Поки що нічого не вказувало на наявність ловчих мереж.
- Лідером, що нам робити?
- Це все виглядає дуже підозріло! - Пан Люпрозарних продовжував вагатися. Ніхто й досі їх так і не помітив. Завдяки малому кількості свого загону вони могли втекти від поглядів найближчих до них гравців.
- Ви бачите боса? - Командир Люпрозарних підійнявся з кісточок, щоб краще все розглянути.
- Швидше за все, вони атакують саме боса. Інакше до чого весь цей переполох? - Один з розвідників відповів йому.
- Але все виглядає занадто спокійно! У цьому немає логіки! - У голові лідера Люпрозарних не вкладалося подібне положення речей. Проте, незважаючи на своє непорозуміння, перед ним стояла конкретна мета. Бос не чекатиме, поки він визначить своє рішення. Також вони не знали, коли ця юрба гравців почала атакувати боса. А що, коли вони прийдуть сюди і вб'ють його?
Таким чином, лідер Луезарних наказав своїм основним групам рухатися вперед, поки вони продовжуватимуть спостерігати за ситуацією.
Дві гільдії не могли не помітити переміщення такої великої кількості гравців. Лідер Покорників Облаків і Рубака Лоулан продовжували отримувати донесення.
Намір Луезарних був дуже прозорий. Можливо, найкращим рішенням буде організувати захист проти них, тому дві гільдії почали збирати разом всіх незадіяних у боротьбі з босом гравців. Коли Луз’єзарна сила почала діяти, гравці Небесної Правосуддя і Покорники Облаків зібралися в одному місці. Лідер Лунесарних чудово бачив цю сцену. « Святі угодники! Їх так багато! Виходить, що ці дві гільдії насправді союзники? Чому вони ополчилися проти моїх Люзарних? Вони що, нещодавно одружилися? "
Дві сторони зустрілися один з одним, проте через те що лідери гільдій не давали їм ніяких наказів, всі продовжували залишатися на своїх місцях. Елітні групи клубних гільдій складалися з дисциплінованих гравців. Без наказу лідерів своїх гільдій вони не збиралися провокувати інший бік, тому виникла патова ситуація.
- Кхм... - Ватажок Люзарних відчував, що йому потрібно було щось сказати. Відокремившись від своєї групи, він сказав: - Хлопці, що ви робите?
- А на що це схоже? Звичайно, вбиваємо боса! - Хтось йому відповів. Над ніком лідера Люзарних був відомий як гільдія. Тим не менш, інша сторона не належала до його гільдії, і тому її гравцям було на нього начхати.
- Вбиваєте боса... - лідер Лучників дуже хотів знати, чому вони не боряться один з одним, але хіба він міг їх про це запитати? У результаті він вимовив: - Правда? І як йдуть справи?
- Майже вбили! - З іншої сторони.
- Що ви хочете зробити? Спробуєте нас зупинити? - Покорники Хмари.
Лідер Люпрозарних окинув їх презирливим поглядом. Тепер він думав про те, наскільки дурними були ці люди. « Ви насправді вважаєте, що ми прийшли сюди за тим, щоб подивитися на те, як ви вбиваєте боса? Ви ніколи раніше не вбивали диких босів?»
Лідер Люзарних думав так, тому що його гільдії вже діставалися кілька диких босів. Незважаючи на свою безпорадність перед великими гільдіями, Лютезарі ніколи не залишали спроб вбивства диких босів. Небесна Сфера була величезна. Незважаючи на розставлені скрізь сіті великих гільдій, кілька рибок все одно проходили через них. На жаль, Люзарним доводилося частіше гинути від рук великих гільдій, ніж збирати в свою копію диких босів.
Іноді їм вдавалося першими виявити диких босів і навіть почати їх атакувати, але в більшості випадків великі гільдії забирали у них боси, а їх самих вбивали.
Навіть під такими розкладами лідер Лунесарних відчував, що вони були цілком конкурентоспроможні. Вони були на рівень вище тих гільдій, які навіть не наважувалися змагатися за диких босів. У його очах гільдія Покорників Хлаков була нижчою, ніж її гігієна Лузантних. Що ж до Небесного Правосуддя, то ці хлопці не мали нічого крім грошей!
Незважаючи на свою вищість, лідер Лунесарних не наважувався виступити проти об'єднаних сил двох гільдій. Він лише проклинав неповні розвідники. Якби він знав, що тут будуть дві гільдії, то взяв би більше людей.
У даний момент лідер Лунесарних вирішував, що йому було робити! Несподівано до його вуха прийшли радісні крики. Це було погано. Як і слід було очікувати, дикий бос був убитий і дві гільдії святкували свою перемогу.
Чёрт. Ці гільдії справді союзники?
Лідер Луезарних бачив, що навіть після смерті боса дві гільдії не стали нападати один на одного. Зрештою вони навіть почали обмінюватися приємними вітаннями. Спостерігаючи за подібною картиною, лідер Лунесарних втратив дар мови.
« Ети люди справді люблять! Замість конкуренції за дикого боса, вони вирішили об'єднатися!» - з жалем подумав лідер Лучників. Він уже приготувався йти, коли раптово юрба двох гільдій розійшлась і з неї вийшли Юе Цзицинь, лідер Покорників Хлаків та Рубака Лоулан, керівник Небесного Правосуддя.
Між цими двома йшов персонаж у відрядженні, при погляді на яке виникало привабливе відчуття тяжіння... Уся гільдія Луезарних пильно втупилася на Трійцю наближених гравців. Коли лідер Лунесарних зміг прочитати псевдонім незвичайного персонажа, він відчув, як у нього починає кружляти голова.
"Чорт, хіба це не той хлопець?"
Лідер Люсзарних застиг на місці з безглуздим виразом обличчя, зовсім позабивши порекомендувати своїм людям про відставку. Тим часом Трійця персонажів наблизилася до нього. Я знайомий з лідером Люзезарних, Юе Цзицинь представив його іншим: Я не знаю, може ви і так його знаєте?
- Для мене честь зустрітися з тобою, - вимовив Рубака Лоулан. З його боку це були не просто слова ввічливості. Хоча Лютезарі були на дні турнірної таблиці регулярного сезону, професійна команда залишалася професійною командою. Крім того, їхня гільдія мала досить сильну силу. У недавні роки популярність Рубаки Лоуланя почала набирати обертів. Тим не менш, його основа все одно не могла порівнятися з основою клубних гільдій. У них були справжні віддані фанати! Хоча команда Люзезарних показувала неважливі результати, її фанати не відверталися від неї. Якщо не віддані фанати, то як ще їх можна було назвати?
- Мм мм... - Двічі кивнув Е Сю. Він був щирим! Він би збрехав, якби повторив слова Рубакі Лоуланя. Хоча лідер Люзарних вважався топовою фігурою в грі, він не долетів навіть до неї. У цей момент Е Сю віщував, хто чисується у складі команди Лучезарних. Чи був там хтось відповідальний?
- Це лідер Небесного Правосуддя, Рубака Лоулан. Він, він ... мені не потрібно пояснювати, хто він такий? - Юе Цзицинь представив Рубаку Лоуланя Білому Потоку.
- Мм... Ха, це... Так, вірно. Білий Потік не міг підібрати відповідних слів. Його погляд був спрямований на Марного Лорда. Він зовсім не був готовий до зустрічі з цим Богом. У цей момент поворот шестірень в його голові дало збой.
- Ти щось хотів сказати? — запитав Юе Цзицинь. У нього були хороші стосунки з Білим Потоком. Звичайно, керівники гільдій не примішували особисті відносини в питання вбивства диких босів.
- То ти бачив, як ми разом вбивали боса? - взяв слово Е Сю.
- Да... - Відказав Білий Потік.
- Все пройшло гладко, чи не так? - Далі домагався Е Сю.
- Да... - відповів Білий Потік, а сам в цей час подумав, що це сталося тільки через його нерішучість. Якщо б він вступив у гру, то не про яку гладкість не міг би йти і мови...
- Ми об'єдналися разом для вбивства босів. Що ти про це думаєш? Ти не хотів би до нас приєднатися? У разі позитивної відповіді, ми б навіть змогли посперечатися з Тирнею, Малою травою або Синім Дочекаємо! - зробив свій хід І Сю.
Білий Потік подумав: « Як же агресивно!» Бог Е Цю вирішив кинути виклик Тиранії, Малій Траві та Синому Дощу. Це були назви команд! Якби це був він, то сказав би: Амбіції Тирану, Трав'яної Сад і Синій Ручі. "Тц, тць, між нами така велика різниця."
У цей момент лідер Лунесарних думав про якісь абсолютно незначні речі.