Глава 526 Убивство посеред хаосу.
Аквамариновий Рицар та його кавалерія прорвалися вперед. На щастя, після ускладнення кількох крижаних стін їх імпульс руху почав сповільнюватися. Злодії, які були в безпеці, почали діяти. Вони не вибирали цілі для атаки, а також не шукали якихось особливих маршрутів для своїх пересування. Хлопці діяли надзвичайно просто. У будь - якому вільному від льоду вони встановлювали свої пастки. Після встановлення якомога більшої кількості пасток вони поспішали залишити своє небезпечне місце.
Пэнг пэнг енгу!*
Через хвилину в повітрі перестав розбиватися звук від руйнування крижаних стін. Нарешті після цього наступ кавалерії Аквамаринового лицаря припинилися. Багато крижаних стін як і раніше продовжували стояти на своїх місцях. Чи варто сказати, що після того як його кавалерія була відбудована і очолювала Аквамариновий Ріцар підняв свій меч на одну з крижаних стін.
Вперед! Отже, Рицар Аквамарин продовжував вести свою кавалерію до мети. Кілька крижаних стін швидко зруйнували їх. Льодові уламки висипалися на пісок. Ця сцена ніяк не відповідала жарку пустелі. Проте ніхто не мав часу, щоб цінувати її. Усі могли бачити, як на кінчику меча Аквамаринового Ріцаря спалахує яскраве сяйво.
У цей момент команда магів відступила назад. Рицарі відразу зайняли їхні місця.
- Підняти щити! – наказав Марковий Лорд. Лицарі на передніх флангах підняли щити і сховалися за ними.
- Клерики приготуйтеся! - Коли Марчний Лорд віддав свій другий наказ, саме прибув Аквамариновий Рицар разом зі своєю кавалерією. Цього разу дистанція між гравцями і кавалерією була недостатньою для повного розбігання останньої. Аквамариновий Рицар та його кавалерія висунулися вперед, піднявши мечі перед собою.
Донг донґ!
У повітрі лунали звуки дотику металу про метал. Рицарів не цікавило, чи були перед ними вороги. Всі вони підняли щити під кутом 45 градусів. Вони відчули, як їхні щити мотнуло в сторону від атаки монстрів. Блокування запеклої ворожої атаки вплинуло на їх контроль своїми персонажами. Вже після першої атаки здоров’я Рицарів пішло в червону зону. У подібній ситуації Клериків вони не мали впевненості, що зможуть пережити другу подібну атаку.
На щастя для них Марковий Лорд не збирався цього допустити. Коли Аквамарин і його кавалерія напали на Рицарів свою першу атаку, той Лорд дав ще один наказ.
- Ніндзя! Підземна техніка, прийоми прив’язаності тіла!
Поки Аквамариновий Рицар пробивався крізь крижані стіни, Ніндзя встиг переховуватися в піску. Вони вистрибували з човна Маркового Лорда і покидали прив’язані до своїх кручів мотузки в напрямку вершників.
Вони не збиралися попадати в якесь визначене місце і просто викинули свої мотузки у перед ними цілі. Не всі з них добре зачепилися мотузками, деякі просто промивали або сповзали по броні вершників. Але все це було не важливо. Важливішим було те, що хлопці не пропустили нагоди скористатися нагодою.
Е Сю дуже добре знав, наскільки недосвідченими та нерозважними були гравці його гільдії. Тому він спочатку не збирався ставити перед ними якісь складні завдання.
Магі викастували крижані стіни, їм це давалися легко.
Звіри встановили пастки, що може бути простіше?
Рицарі заблокували першу атаку, тут і говорити не про що.
У порівнянні зі своїми товаришами перед Ніндзєю стояло більш складне завдання. Їм потрібно було з’єднати підземну техніку разом із технікою прив'язаності тіла. Обидва навики повинні були виконуватися в правильній послідовності, при облікі, що техніка прив'язки тіла буде проводитись тоді, коли Ніндзя опиниться у повітрі. Це була проста задача для гравців Небесної Сфери, але дуже складна проблема для нубів десятого сервера. У результаті Е Сю не став ставити перед ними якихось додаткових умов. Все що їм потрібно було зробити, так це потрапити своїми мотузками по будь-якій частині тіла їх противників.
Нехай не всі гравці долали свої завдання, і їм доводилося повторювати свої кишки. Але це було набагато краще ніж якби вони виконували більш складну задачу та припускали ще більше помилок.
Приблизно 30 Ніндзя атакували дев’ятнадцять вершників з суви Аквамаринового Лицарю. Майже два до одного було відтягнуто сили. Але через те, що вона не ставила перед ними додаткових завдань, гравці могли разом атакувати одну ціль, тоді як інші цілі залишалися без їхньої уваги.
У всякому разі, більшість вершників попадали зі своїх коней після їхньої атаки. Декотрі вершники продовжували залишатися в сідлі.
Це не було чимось незвичайним. Зрештою, Аквамариновий Рицар був диким босом. Всі його підчинені також були могутніми елітними монстрами з великими показниками опору до різних атак. Якщо гравці будуть неточними, то їхні атаки могли і не пройти.
- Бойові Магі, розмах!
У цей момент з флангів до тих, хто впав на землю лицарам рвали Боєві Маґі. Нехай не всі їхні атаки знаходили свої цілі або хтось з них був надто повільним, але в кінцевому підсумку кількість зіграла свою роль і ті лицарі були підкинуті у повітря.
Крім того, після їхнього посадки на землю з’явилася невелика ударна хвиля, яка знищила лицарів, яких продовжували стягувати з коней Ніндзя.
- Відьми 50 і вище рівняй використовуйте лялечок гвинтуру, ті, хто нижче, кидайте лавові колби та активуйте крижаний дощ!
- Лаунчери, тенгери!
- Огнемники, запалювачі!
Механіки, скиньте механізм!
- Закликачі, оточіть їх петками!
- Берсерки...
- Хулігани...
- Майстра Ці...
Темний Лорд продовжував виконувати наказ. До цього моменту Е Сю виклав певні параметри гільдейського чата, при яких він був єдиним, хто міг в нього писати. Отже, іншим не потрібно було відволікатися на сторонні повідомлення. Гравці Счасть продовжували виконувати свою задачу.
Відьми літали над полем бою, обсипаючи ворогів градом озвучених Марним Лордом навичок.
Вибух вибухом!*
Лаунчери, що стояли в задніх рядах, запустили у повітря стингери. Пролетівши над головами гравців крилаті ракети підірвалися в рядах ворожої кавалерії. Після вибуху кожна ракета розділилася на вісім маленьких снарядів, які смертельним дощем пролилися на полі бою.
Спалювальні прилади Огнеметів разом з лавовими колобами віттям покрили розгартований пісок морем вогню.
Скидки механізмів Механіків заполонили повітря над полем бою зимовими динями, чиї потенційно відкривали і спадали вниз бомби, що зберігалися в них.
Запрошені пити щільною групою оточили ворожу кавалерію.
Інші класи також не сиділи без діла. Аквамариновий Рицар разом зі своєю сувою був похований під морем. У хаосі битви можна було побачити лише ті, що страждали від розмитих тіні, все інше місце заповнило яскравими візуальними ефектами випущених гравцями на волю навичок.
- Відійдіть! Дай пройти, я ще не використовував свій навик!
- Ти ж Берсеркер, чи не так? Якщо ти вже використовував свої навички, то відійди вбік!
- Чий це гоблін? Він загоряє мені дорогу! Не змушуй мене вбивати його!
- Чорт, хто вдарив мене по дупі?
Посеред звуків бою тут і там лунали гучні вигуки гравців Счастія. Серед них були шпигуни великих гільдій, але на жаль, вони не могли чітко відповісти.
Ветеранам Слави було важко спостерігати, як билися гравці щасливої гільдії. Усі вони стояли так близько один до одного, ніби замість відкритої пустелі були в переповненому поїзді.
Шпіони також виявили, що попри неприродну координацію гравців Стратянських ігор кожен з них брав участь у війні. Всі рухалися і атакували. Жоден з приблизно шести сотень гравців щасливої гільдії не стояв на місці без діла.
Шпіони були втрачені. Вони отримали наказ перешкодити щасливої гільдії вбити Аквамаринового Руда. Але все вже зайшло так далеко, що в хаосі вони нічого не могли зробити. Хаос хаосом, але атаки продовжувалися знущатися на боса і його свиту. І як же їм зупинити це? Зробити битву більш організованою?
З боку гравців щаслива гільдія виглядала зовсім безладною. Але в області знаходження боса продовжували виникати спалахи вогню, магічні заклинання і яскраві блиски мечів...
Все це нагадувало барабан, що крутиться, і кожна частина якого мала вміння одного класу. Зліва і праворуч спалахували навички персонажів 50 та нижчих рівнів. Гравці, що рухаються з власної ініціативи, явно не хотіли зупинятися на досягнутому.
Уцілілий гравець, який залишився, мав лише три гільдій у повному замішанні. Після отриманих повідомлень шпигунів вони відчували зовсім різні почуття. Вони відчували, що Мрачні Лордом бій виходив на новий рівень бітів з болями. Аквамариновий Рицар разом зі своєю кавалерією були оточені безліччю персонажів, які не здатні щось зробити.
- Обережно, не заденьте своїх товаришів! - Вона раз повторювала одне й те саме попередження.
На жаль, він нічого не міг з цим вдіяти. Окрім окремих іверантів, найбільша група у Славі могла складатися з сотень гравців. В одній групі гравці не могли постраждати від атаки один одного, тільки це правило не поширювалося на гравців інших груп. У ситуації такого роду було дуже важко уникнути отримання урона він атак своїх же товаришів. Ці нуби абсолютно не вміли контролювати свої атаки!
- Аа! Здається я вбив одного з них! - Здивовано вигукнув один з гравців. Система повідомила його, що він убив одного з підчинених Аквамаринового Рицаря.
- Ага! Я теж убив одного!
І хоча в цій битві брали участь близько шести сотень гравців, граючи у грі, вона могла чітко визначити, хто завдав останнього удару монстру.
- Я теж убив!
- І я!
Підчинені Аквамаринового лицаря мали однакові характеристики. Тому після смерті один з них пішов за ним ланцюгом смертей інших лицарів.