Глава 518 Старина Вей.
- Ха, мені потрібно більше часу для вивчення твоєї зброї. Ти ж планував в майбутньому його покращити? - Просто запитав Е Сю.
- Якщо ти не збираєшся виходити з гри, тоді тобі краще покласти мою зброю в безпечне місце! - Він люто завивав Вей Чень.
- Розслабся, розслабся. У тебе є якісь зайві матеріали? - Далі домагався Е Сю.
- Йди в дупу, мені самому їх не вистачає, - відповів Вей Чень.
- Але для чого вони тобі? Адже тепер у тебе навіть немає срібної зброї, - вимовив Е Сю.
- Я вертав тебе і всіх твоїх родичів сам знаєш на чому! - Він люто вирубався Вей Чен.
- Давай чесно. Ти просто граєш в гру, тому тобі не потрібно високорівневе спорядження! Воно лише обтяжуватиме тебе. Ти постійно будеш про нього турбуватися. Давай цей брат допоможе тобі їх продати? Вирубку поділимо. Ти легко отримаєш набір доброго спорядження, щоб відчувати себе королем, а я зможу поліпшити свою срібну зброю. Відверто кажучи, мені потрібно поквапитися з цією справою, - щиро запропонував Е Сю.
- Та пішов ти... Мені теж потрібно поліпшити зброю. Ти знаєш, скільки я доклав зусиль щоб покращити його до 60 рівня? – зревел Вей Чен.
- У тебе вже є плани для його майбутнього покращення? Якщо є, тоді ми збільшимо ціну - Е Сю вже визначив цінність руки смерті, як ніби не бачив всіх гнівних повідомлень Вей Ченя.
- Яка ціна? У ньому все моє життя! Воно безцінне! - Відповів Вей Чен.
- Тепер твоє життя відрізняється від того, що було раніше!
- Сила темного елемента, магічна критична атака, швидкість і дистанція касти... - Замість відповіді Е Сю почав перелічити додаткові атрибути зброї Вей Ченя. - Це все зростаючі атрибути!
Стиль руки смерті повністю відрізнявся від прокляття знищення Своксара.
- Це не твоє собаче діло, під який стиль заточено мою зброю! - Вирубався Вей Чень.
- Тобі повинно бути дуже самотньо, чи не так, Старина Вей? - Раптом запитав Е Сю.
- Що ти несеш? Я не розумію, про що ти говориш - насупився Вей Чень.
- Чому ти не залишився в Синем Дожде? Я чув, що вони пропонували тобі місце тренера, - вимовив Е Сю.
- Цей старший не цікавиться такими речами, - відповів Вей Чен.
- Ти хотів би стояти на сцені! - Підтверджено проіснував Е Сю.
Раптом Вей Чень перестав друкувати. Його руки як і раніше лежали на клавіатурі, але він не знав, що йому було відповісти.
- Ти зміг знайти це відчуття в грі? - запитав Е Сю.
- Мені справді потрібно відповідати на це питання? - Він не дуже заперечив Вей Чен.
- Ти коли-небудь думав про повернення? - Далі домагався Е Сю.
- Повороти? Я? Не жартуй так зі мною, Бог! - Шкода розсміявся Вей Чень.
Тільки не кажи мені, що ти задоволений своїм поточним становищем? - запитав Е Сю.
- Навіть якщо це і не так, то, що з того? - запитав Вей Чень.
- Ти можеш спробувати знову! - сказав Е Сю.
- Спробувати знову? Персонажем, який на 70 рівні використовує срібну зброю 60 рівня? Узявши з собою 19 хлопців, які щодня йдуть за мною слідом, але при цьому не можуть розібратися з двома гравцями 50 рівня? І ти пропонуєш мені повернутися? Для чого? - Слова Вей Ченя були сповнені болем. Його безпорадність вже давно залишила глибокий шрам в його серці.
Вона запитала його, чи він був задоволений.
Він міг відповісти без вагань.
Звичайно, що ні!
Він був вилежним надіями і мріями при потраплянні на про-сцену, але його кар'єра продовжувалася всього якихось два жалюгідних роки.
Протягом цих двох років Альянс постійно розвивався, перетворюючись з недосвідченої дитини на чоловіка, який бачив життя. У порівнянні зі швидким ростом про-сцени Вей Чен поступово здавав свої позиції. Він відчайдушно намагався затриматися в швидкому розквіті Альянсі, але всі його спроби ні до чого не призвели. Він і сам відчував, що його ігри погіршуються. З кожною наступною грою він нарешті дістався до тієї стадії, коли його здібності перестали відповідати амбіціям.
« Якби я тільки народився на кілька років пізніше! »
Вей Чень багато разів мріяв про таку можливість.
На жаль, час не можна було повернути назад. Він був просто зачарований і таємно заздрив енергійним молодим людям. Він думав, що втілив у них свої мрії і амбіції, він не буде відчувати себе так самотньо. У нього не вийшло. Вей Чен зрозумів, що він неймовірно прагне знову потрапити на сцену. Він не міг відчути себе знову живим, лише покладаючись на когось іншого.
Коли йому тактовно запропонували наступного сезону зайняти місце тренера, Вей Чень зрозумів, що це кінець.
Він подякував рідному клубу за пропозицію і відмовився. Він також відхилив пропозиції інших клубів, декотрі з яких пропонували йому місце гравця.
У нього були мрії. У нього були надії. Він не хотів бути як морські водорості, що лежали на піску і раз у разом обмивалися морськими хвилями. Тому в другому сезоні професійного Альянса він заявив про свій вихід. Вей Чен проігнорував усі домовленості і чисто покинув професійну сцену.
Колись він хотів повністю відмовитися від слави, але так і не зміг. Таким чином, було створено Віттрене творіння. Вей Чен навіть розробив срібну зброю. У своїх мріях він багато разів уявляв, як повертається разом зі своїм Ветреним творінням та його рукою смерті до моменту створення Альянса. У той час він був повний енергії, як і нове покоління сучасних гравців. Але цього разу його енергія нікуди не йде, і він грає два роки, три роки. П'ять років, вісім років та нескінченність...
Коли в його голові промайнули всі ці думки, на Вей Чень була жахлива, що стискує серце сумом. Несподівано він побачив, що його місце оточили брати, які дивувались на нього. Зустрівшись, він повернувся до свого нормального стану. Вей Чен змінив свій погляд на монітор і побачив, що Е Цю вже написав йому відповідь: - Якщо ти насправді цього хочеш, тоді для тебе немає нічого неможливого.
- Чорт, ти досі віриш у силу волі? - Вей Чень ще більше затаїв свої жалості. Він був Вей Чеєм! Тим самим Вей Чеєм, якому був не відом сором. Вей Чеєм, який не голзнув використовувати брудні трюки. Нехай його швидкість рук вже не така, що раніше, і нехай вміння погіршуються, але вона залишається такою самою. Тут він був чесний з собою. Він був тим, хто в вісім років тому потряс всю Славу, людям, кого запросили створити свою команду на зорі появи професійного Альянса, тим хто став не просто капітаном, але і топовим про-ігроком. Він був колишнім капітаном Блакитного Дощя. Безладний Старина Вей, нехай йому ніколи і не подобалося це прізвисько ...
- Я вірю, що від твоєї волі залежить, переможеш ти або програєш. Просто подумай про ту пару з твоєї команди, - вимовив Е Сю.
- Він дивний... - Вей Чен знав, кого мав на увазі Е Цю. - Визнаю, що допустився помилки, дуже серйозну помилку.
- Я чув, що ти програв йому. Чи це принизливе пошкодження вплинуло на ваш догляд? - запитав Е Сю.
- Тц. Ти справді думаєш, що така незначна причина могла вплинути на рішення цього старшого? - Пикнув Вей Чень.
- Значить, ні?
- Звичайно, ні.
- Навіть на трохи не вплинуло? - Далі домагався Е Сю.
- Ну добре, тільки трохи... - Я змушений був погодитися Вей Чен.
- Наскільки небагато?
- Трохи й є. Зовсім небагато, мало! - Відповів Вей Чен.
- Ти ж не щирий зі мною, чи не так? - запитав Е Сю.
- Чорт, що ти маєш на увазі? – зревел Вей Чен.
Я можу собі уявити, яку травму ти отримав, коли тебе переміг чоловік з обмеженою швидкістю рук і якого ніхто не очікував побачити на про-сцені. Я можу собі це уявити... - Промовив Е Сю.
- Знаєш, куди ти йдеш? - Хоча відповідь Вей Чена була зухвалою, він не міг пригадати тих почуттів, які пережив після своєї поразки.
Все вірно... Переможцем цього чоловіка був Юй Венчжоу, поточний капітан Блакитного Дощу і по сумісності власник першого Чернекджіна Альянса, Своксара.
На світанку Альянса той був лише юнаком, який записався в клубний табір. У той час він не мав необхідної кваліфікації для того, щоб потрапити в професійну команду.
Спочатку всі професіонали, включаючи Вей Ченья, зовсім не сприймали серйозності цього хлопця. Завзята швидкість рук Юї Венчжоу могла вважатися непоганою в середовищі звичайних гравців. Однак у треніровому таборі майбутніх професіоналів вона вважалася надзвичайно повільною.
Всі вважали, що він буде переможений в першому ж раунді відбіркових змагань. Ніхто не міг собі уявити, що цей хлопець зможе протриматися до самого кінця.
У кожному раунді командних змагань він ледве вижив. Багато хто вважав, що йому просто щастить. Ніхто не задумувався про його можливий ріст, тому що від нього нічого не очікували. У той час увага всіх присутніх була зосереджена на іншій новинці, новачки, якого привів з гри Вей Чень.
Згідно з Вей Ченю, точні очі вкупі із молодою технікою у крадіжці монстрів відкривали перед гравцями великі перспективи. Проте багато хто вірив, що він добре ставився до молодих людей через їхню безсоромність.
Вибраний ним молодий хлопець був насправді талановитим. Він швидко став світською надією в клубі. Клуб став обережно рости його Майстра меча. У той час асом Синьоґо Дожя був Чорнокнижник, Своксаар. Чорнильники мали власні навички контролю, але зазвичай асами команд виступали персонажі з великою ударною силою, щоб своїми успіхами підняти загальну мораль команди.
У результаті багато прихильників Синьо - Дожя назвали цю частину історії як « казки Святої мечерії ».
Так, тим молодим талановитим хлопцем був Хуан Шаотян. Молода зірка, на чиї делікатні плечі були покладені надії цілої команди. На фоні міста всі встигли забути про Юю Венчжоу.
До того дня, коли Вей Чень не програв хлопця, чиє ім’я він навіть не міг пригадати.
- Йому пощастило, Вей Чен повторив ті ж слова, які повторювали всі про-ігроки під час відбіркових змагань. Зрештою, у змаганнях ніхто не застрахований від поразки. У той час гра Вей Ченья почала погіршуватися. Тоді він ще думав, що його підвела безтурботність, яку він виявляв, борючись з молодими гравцями у тренуваннях.
Другий раунд...
Третій раунд...
Після третьої поразки від цього неймовірно роздратованого повільного хлопця Вей Чен почав дещо розуміти. Весь клуб почав дещо розуміти.
- Старший, дякую вам за урок, - здавалося, що Юй Венчжоу не пишався своїми перемогами, так само як він і не засмучувався через своїх поразок. Він не був скромним і пихатим. Цей молодий хлопець був як несуттєвий айсберг. Вей Чен зрозумів, що програв цей хлопець у силі духу. Він раптом відчув, що команда Блакитного Дождя більше не потребувала його.
Цей хлопець стане непорушним фундаментом Блакитного Дощя, а Хуан Шаотян — мечем, який прокладе дорогу через ряди ворогів до вершин Слави.