Глава 509 Мені нічого не потрібно.
Чень Ґо раптово зрозуміла. Все правильно! Ця людина була справжнім босом прекрасної Ери, генеральним директором Тао Сюанем. Вона кілька разів бачила його в якихось репортажах, тим не менш, у порівнянні з про-ігроками він особливо не світився в медіа простору. В результаті Чень Го не змогла відразу його розпізнати, але її весь цей час не залишало відчуття знань. Після слів Е Сю, вона нарешті його згадала.
Генеральний директор чудової Ери вирішив особисто зустрітися з нею Сю?
Чень Го чудово розуміла, що під зовнішньою спокійною поверхнею йде нешточне бурлення. Вона нічого не могла зробити в цій ситуації, тому їй довелося просто пройти до кімнати слідом за нею Сю, тримаючи всередині себе свою цікавість упереміш із занепокоєнням. Коли вона увійшла, на неї втупилися дві пари очей. Відчувши сором’язливість, Чень Ґо показала рукою на двері своєї кімнати і сказала:
- Я повернуся в свою кімнату, — ще не закінчуючи говорити, вона вже вирушила до своїх дверей. Коли Чень Ґо опустила за собою двері, то відразу притягнула до неї вухо.
- Присаживайся, - вимовив Е Сю вказуючи рукою на своє місце, сам же він при цьому відійшов до вікна.
- Як ся маєш? — запитав Тао Сюань, сідаючи на диван.
- Досить непогано, - відповів Е Сю і відразу ж дістав з кишені сигарету. Змахнувши рукою, він відіслав її до Тао Сюаня.
Здивований, він на мить застиг. Коли він згадав про це і спробував її зловити, було вже надто пізно.
Тао Сюань нагнувся і підняв сигарету з підлоги. Було помітно, як він незручно тримає її в руці. Через короткий час він ніби згадався, посміхнувся і вимовив:
- Я пішов.
- Справді? Я не чув про це, - сказав Е Сю. Після глибокої затяжки він випустив брудну диму у відкрите вікно.
Через кілька хвилин незручний тиші Тао Сюань оглянув кімнату і з сміхом запитав:
- Ти тут живеш?
- Так, кивнув Е Сю.
- Живеш з такою красунею. Не боїшся розбудити Мученг? - Пожартував Тао Сюань.
Ха ха, - тричі посміхнувся Е Сю, після чого усмішка миттєво зійшла з його обличчя. Він подивився на Тао Сюаня і сказав: - Розповідай, чому прийшов.
Той витримав його погляд, після чого з посмішкою вимовив:
- Повертайся!
- Куди?
- Назад до Великого Еру.
*Грохот!*
Роздався гучний звук удару, ніби хтось з розбіга врізався у двері. Похивши головою, Е Сю зі сміхом вимовив:
- Якщо хочеш послухати, просто увійди! Сорома...
Після його слів Чень Ґо різко відчинила двері. На її обличчі проникали змішані емоції: сором перемішується з гнівом.
Подивившись на неї, Е Сю в черговий раз посміхнувся, після чого повернувся до розмови з Тао Суанем.
- І що мені там робити? - Він запитав.
- Тренувати, - швидко відповів той.
- О? Я в ролі тренера? Це що, чергова частина твоєї схеми? - запитав Е Сю.
Цього разу Тао Сюань не став так поспішно відповідати. Він відвернув погляд і подивився на стіл, який стояв прямо перед диваном. На столі самотньо лежала піднята їм сигарета. Чень Ґо подивилася на нього, з намаганням придушуючи бажання на ньому насрати: як він взагалі наважився приходити сюди і просити Е Сю повернутися? Він що, не знає, що таке сором? Обміркувавши про це Чень Ґо почала поперемінно перекладати погляд на обличчя двох хлопців, намагаючись вгадати, який прихований діалог у цей час йшов між ними.
- Мені не цікаво спостерігати за матчами з тренерської лави. Я люблю сам бути на сцені, - раптово порушив установлену тишу Е Сю.
Його остання пропозиція викликала усмішку на обличчі Тао Сюаня. Піднявши голову, він вимовив:
- Тренерська посада лише тимчасова мірка. Через рік закінчиться твоя заборона на повернення на про-сцену, після чого ти тут же на неї повернешся.
- Звичайно, я тут же на неї повернуся, - розсміявся Е Сю.
Тао Сюань чудово зрозумів, що Е - Сі хотів цим сказати. Він говорив, що в не залежності від обставин повернеться у велику гру. Тао Сюань жалів посміхнувся і вимовив:
- І в чому сенс?
- У чому твій сенс? - Він повернув Сю Тао Суаню питання.
Після цієї репліки на обличчі Тао Сюаня можна було помітити хвилювання. Здавалося, що своїми словами Е Сю зачепив його за живе.
Відповідь, на яку вона відповіла, дала йому зрозуміти, що він не мав жодного сенсу повертатися до Величної Ери. Крім того, слова Ісуса містили набагато глибший зміст, ніж просто небажання повертатися до колишньої команди.
- Ми обидва спостерігали, як професійна ліга з найздатніших крок за кроком піднімається до сучасних висот. Також ми знаємо, що сьогоднішня ліга вже не та, яка була раніше. Звичайно, успіхи великих команд сприяли її росту. Але блищаючі зірки розширили її вплив. Ось в чому зараз найбільше потребує ліга. Безумовно, стратегія і командна робота важливі, як основні складові успішного результату. Проте це не вони впливають на продаж квитків! Зірки! Візьмімо, наприклад, мільйон глядачів. Як гадаєш, багато з них цінуватимуть твої складні стратегії? Я тобі відповім, таких практично не буде. Стратегія не торкається зорових сердець. За чим людям найбільше подобається спостерігати? І знову я тобі відповім. Їм подобається спостерігати, як самотній герой надирає задниці трьом крутим професіоналам. Саме про це вони говорять. Саме це вони люблять, хочуть і сподіваються побачити. Саме так виглядає чудо.
Тао Суань зупинився на мить, щоб перевірити реакцію Е Сю. Він навіть подивився на Чень Ґо, перш ніж продовжити: - Чому вони називають Чоу Зекая найкращим гравцем Слави? Чи це тому, що він гарно виглядає? Ні. Його навики просякнуті екстравагантністю, і кожна битва пов’язана з видовищами. У очах звичайних гравців видовищність є синонімом складності. На їхню думку, якщо він може так видовищно воювати, то має певні навики. Звичайно, ти можеш заперечити, що такі висновки надто поверхові. Але людям подобається така поверхова гра. Пригадай свою легендарну техніку. Ти тоді казав, що створив її просто заради веселощів і що в практичних цілях вона мало застосована. Але що сталося? Всі фанати стали вважати її твоєю коронною технологією. І їм було байдуже, що її використання вкрай обмежене. Головна особливість твоєї техніки полягала в тому, що вона була унікальною. Ти був єдиним, хто міг втілити її в життя. Таким чином, вона перетворилася на настільки улюблений глядач. Коли ти припинив її використовувати, люди подумали, що твої навички погіршилися. Коли ти знову використовував свою техніку на інвенті всіх зірок, то раптово зворушився цілий стадіон. Я не вірю, що ти не розумієш всіх цих речей!
Після такої емоційної промови на обличчі Тао Сюаня не залишилося і сліду від колишньої усмішки. Він напряжено втупився на Е Сю.
- Ти все правильно говориш, але мені нічого цього не потрібно, - з посмішкою відповів Е Сю.
- Тоді, що тобі потрібно?
- Мені потрібна тільки перемога, - сказав це, Е Сю подивився прямо в очі Тао Суаню.
- Ты... - Здавалося, що після останніх слів Е Сю з Тао Суаня випустили все повітря. Через деякий час він знову відкрив рот. На цей раз його слова просказали з сарказму: - Ти справді вважаєш, що зможеш повернути собі колишню славу?
- Я спробую, — відповів вона.
- У. Тебе. Нічого. Ні. Вийде, - заявив Тао Сюань.
- Ти в цьому так впевнений? - На подив Е Сю знайшов у словах Тао Суаня щось смішне.
- Так.
- Тоді побачимо, - дав обіцянку Е Сю.
- Чудово. Майбутнє нас розсудить, - вимовив Тао Сюань, після чого піднявся з дивана.
- Хмпф. Спочатку переконайтеся, що Велична Ера залишиться в Альянсі - коли розмова наближалася до кінця, Чен Ґо не могла не вставити своїх п'ять копій.
- Хехе, - розсміявся Тао Сюань, очевидно не зважаючи на її загрозу всерьоз: навіть якщо Велична Ера вилетить з Альянса, через рік ми однаково в нього повернемося. Ми націлені на майбутнє. Минуле не має значення для нас. Той, хто встане у нас на шляху буде безжалісно зметений в сторону.
- Так. Ви насправді зробили чудову роботу, - "похвалив" Тао Сюаня Е Су.
- Мені пора.
- Вихід знайдеш сам.
Тао Сюань поспішив до дверей, але після її відкриття він затримався на порозі. Не обертаючись, він вимовив: - Ліга вже не буде такою.
- Я знаю, але я занадто старий, щоб рухатися вперед, - відповів Е Сю.
- У тебе була можливість з блискучою завершити свою кар'єру, пронісши Тао Сюань.
- Це мені вирішувати, яким буде мій кінець, - заявив Е Сю.
Після досить тривалого стояння в дверному промінні, Тао Сюань нарешті обернувся:
- У пам'ять про минулі роки, я виконаю одне твоє бажання - вимовив він.
- Хм?
- Навіть якщо ти захочеш повернути собі одного осіннього Листа, - продовжив Тао Сюань.
- Це влетить вам до копійки, - посміхнувся Е Сю.
- Назви ціну і я зроблю так, що ти зможеш його отримати, - пообіцяв Тао Сюань.
Його слова спонукали Чень Ґо битися частіше. Вона знала, що гравцям було простіше змінити команду, ніж передати права на володіння певним персонажем. Цінність гравців залежала від результатів гри. З персонажами все було по - іншому. З часом цінність цих персонажів збільшувалась.
Ігрові персонажі можна було порівняти до об'єктів. Якщо потужним персонажем керував досвідчений гравець з хорошим механічними навичками, тоді він міг розкрити весь свій потенціал. Гравці були окремою історією. Якщо якийсь гравець хотів змінити команду, то в більшості випадків клуби йшли йому назустріч, тому що насильне утримання у команді не могло привести ні до чого хорошого.
Ця логіка добре підходила для живих людей, але не для ігрових персонажів.
Коли гравець вирішував змінити команду, це було справою не одного кроку. Серед усього іншого, в цьому процесі були залучені реальні гроші. У випадку з ігровими персонажами, які закупляються заздалегідь, доведеться зіткнутися із просто космічною ціною. Внаслідок цього під час трансферного вікна багато гравців міняли команди, яких не можна було назвати ігровими персонажами.
З поради Тао Сюаня, в якому він пропонував відпустити одного осіннього Ліста, який також був маячнею красивої Ери, можна було побачити його обітницю.
- Добре, - кивнув Е Сю. - Тоді я хочу Танцюючий дощ.
- Що? - Дивно вигукнула Чень Ґо. Тао Сюань також виглядав здивованим, але він не став таким же відвертим виявляти свої емоції. Він тільки кивнув і вимовив:
- Добре. Я дотримую своє слово.
- Дякую.
- Тоді... - почав Тао Сюань знову повертаючись обличчям до виходу. - Ніколи б не подумав, що мені доведеться вимовляти ці слова. Тим не менш, побачимося на сцені!
- Я давно про це думав. Побачимося на сцені! - Спокійно відповів вона.
Після цього Тао Сюань пішов. Чень Ґо підійшла до вікна. Через короткий час вона побачила, як той перетинає дорогу і не оглядаючись назад, рішуче входить до клубу комп’ютерної Ери.
- Вы... колись були друзями, чи не так? – запитала Чень Ґо у Е Сю.
- Так, - кивнув той. Після цього він підійшов до столу, взяв сигарету на ньому і підкурив її та попрямував до виходу з кімнати.
- Ти куди? - Він поспішно запитав Чен Ґо.
- У гру, куди ж ще. Ти йдеш? - Обернувшись з посмішкою відповів Е Сю.
Звичайно, Чень Ґо пішла за ним слідом, що опускається всередині свого серця бурхливого спокою. Чень Го усвідомила, що вона даремно про нього переживала.
У 213 кімнаті двоє людей одночасно увійшли в гру. Останнім часом Чень Ґо допомагав Су з прокачкою, тому їх персонажі були в тій самій локації. Після гри Е Сю відразу ж поставив на землю жахливу оцінку. З секундною затримкою Марковий Лорд швидко описав повний круг, встиг захопити в об'єктив камери найближчі околиці. Здавалося, що він щось помітив, тому як Е Сю поспішно вигукнув:
- Біжи!
- Що? – Чень Ґо тільки зав’язалася в гру, коли почула його попередження. Вона не встигала вчасно відреагувати. У цей час на її персонажа зверху вже обрушувалися яскраві візуальні ефекти, які чимось нагадували їй сяючу рибальську мережу.