Глава 456 Непогано укриття.
Це були стандартні п'ятнадцять чоловік, які зібралися разом для полювання на покликаного Дикого Коновіра.
Для підготовки ця команда була достатньою, щоб убити Порожній Коновір 65 рівня. Вона не знала, що сталося, але несподівано ситуація почала занепадати. Клерік намагався відлежувати своїх співпартійців, які були під атаками в скаженому Пустинний Коновір, але все було марно. Ситуацію вже навряд чи можна було врятувати. Коли Е Сю добрався до них, загинуло 12 гравців.
- Допомога потрібна? - Побачивши, що у хлопців все було погано, Е Сю навіть запропонував їм свою допомогу.
- Ні! - Оскільки гравці билися з босом, було важко визначити скільки із них вимовили це слово.
Після цього Е Сю тихо і непомітно обійшов їх групу по колу, пірнув в один з порожніх будинків і знову перетворився на збирача залишків.
Коли він побачив повідомлення в глобальній чаті, Е Сю зрозумів, що десь поруч переховувався ще принаймні один гравець.
Цей невідомий точно повинен був бути збирачем залишків, тому що якщо б йому був важливий сам бос, він би не став відправляти своє повідомлення в глобальний чат. Збирачі залишків любили робити такі трюки. Хаотичні битви були їхнім стихійним лихом. Неважливо, вбивали ви боса або билися один з одним за цього ж шефа. Там де були битви і мертві персонажі, там були й збирачі залишків.
Е Сю добре розумів цей вид теневого бізнесу. На даний момент він був не єдиним збирачем залишків у Меловому місті.
- Здається мені, що в цьому кутку не зовсім безпечно! - Зітхнув Е Сю. Після цього він обережно відійшов від вікна, уважно спостерігаючи за іншими спорудами, щоб визначити, де сів другий збирач залишків.
- Незабаром у них стане зовсім все погано? – запитала Чень Го.
- Ага! - Відповів Е Сю. Він продовжував повертати своєю камерою, але крім босів з босом гравців, так нікого і не виявив.
- Куди б мені сховатися... - Пробурмотів Е Сю. За межами вікна спалахнула черговий промінь світла. Це означало, що помер ще один гравець. Таким чином загинуло лише шість гравців. Більше того, хлопці встигли втратити свого Клерика. Коли Клерік загинув у таких битвах, можна було сподіватися тривалого успіху.
- Хм, вони все ще не втікають? - Вона добре бачила страждання шести гравців, які вижили. Спостерігаючи за ними ще деякий час, він зрозумів їхні наміри. Хлопці хотіли підібрати речі, що випали після смерті їхніх товаришів. Вони відразу почали втікати. Як і очікувалося, це були досвідчені гравці. Коли вони побачили в глобальній чаті повідомлення з їх координатами, вони відразу ж здогадалися, що десь поруч від них ховається збирач залишків.
Збирачі мали свої стилі підбору залишків.
Дехто вирішив ризикувати своїм життям. Такі збирачі поламали голову, намагаючись знайти якомога більше речей перед своєю смертю. Хоча такі гравці зрештою загинули, їм було байдуже до втрати досвіду. Все що їх цікавило, так це підбір хорошого спорядження.
Існували також збирачі залишків, які крім збору зниклих речей хотіли зберегти життя свого персонажа. Такі збирачі діяли обережніше. Вони не влітали бездумно у саму гущу бою. Як тільки бої входили, з ним не робили жодних церемоній. Нікого не цікавило, чому він повівся так.
- Який терпеливий хлопець! - Е Сю бачив, що прятий збирач залишків до цих пір не виявив себе, і це незважаючи на те, як босові гравці вже підібрали з їх товаришів речі та з усіх сил намагалися втекти.
Це тільки пустинний Конвоїр не збирався відпускати їх так просто. З боку можна було спостерігати картину, як слід за втечую шестеркою гравців задньогонка несеться дикий бос.
Вона все ще залишалася на своєму місці біля вікна. Після того як гравці зникли з поля його зору, він продовжував спостерігати за іншими спорудами. Як і очікувалося, коли гравці втекли досить далеко через кути найближчих вулиць, з дахів, а також із самих будинків почали виходити азартні ігри.
Вона почала пітніти. Спочатку він вважав, що в засідці сидів лише один збирач залишків, але насправді їх було забагато.
Здавалося, що ці збирачі цих залишків добре розуміли один одного. Коли вони вийшли зі своїх схованок, ніхто з них не був здивований. Вони ніби змовлялися і одночасно вирушали в дорогу за гравцями, що втікали.
Вона все ще залишалася на місці. Він чекав деякий час і не побачив, як з'явилися нові гравці. Якщо він ще затримається, тоді у нього більше не буде можливості наздогнати тих, хто втікає. Тому похмурий Лорд зірвався з місця і також вирушив у погоню.
- Огидно! Ну і гидота! - Викрикувала Чень Ґо, тим часом продовжуючи рухатися в сторону Мелового міста. Небесна Сфера була величезним місцем. На щастя, останні кілька днів вона допомагала їй з прокачкою, тому її персонаж був не дуже далеко від нього. Чень Го час від часу дивилася на монітор Е Сю, щоб стежити за його положення, поки в один момент хлопці не зустрілися на одній з вулиць.
- Сюди, - вимовив Е Сю. Чень Ґо вирушила за ним слідом.
- Вони всі померли? - Вона запитала.
- Шестеро утекли. Бос все ще женеться за ними, - відповів Е Су.
- А що нам робити?
- Будемо чекати на вигідну можливість, після чого почнемо діяти.
- Чекати можливості підібрати залишки? - уточниїла Чень Го.
- Він буде залежати від ситуації, - відповів вона.
- Чому я не бачу боса? - Нерозумно запитала Чень Го. Але відповідь Е Сю ще більше збив її з пантелику. Він також його не бачив.
- Але я знаю, де він! - додав Е Сю. - Ходімо, я покажу тобі чудове укриття.
Після цього він привів Чень Ґо до однієї з стін будівлі.
- Застрибуй, — сказав він. Сам же він використовував навички механіка, щоб перебратися через стіну. Стіна не була надзвичайно високою, тому через неї було легко перебратися. Туманна Мгла підстрибнула в повітря, після чого використовувала повітряні пожежі. За гарним дугом вона спритно перелетіла через стіну. Коли Чень Ґо в повітрі почула, як Е Сю захоплювався:
- Нічого собі!
Приземлившись, Чень Ґо з’ясувалась.
- Гарний укриття? - Вона запитала.
- Звичайно. Дивись скільки людей тут ховається... - Відповів Е Сю. Неподалеку від хлопців були п'ять гравців. Коли Е Сю і Чень Ґо перемкнули через стіну, ця п'ята відразу ж обнажила свої мечі.
Чень Ґо так само швидко відреагувала. Її Туманна Мгла відразу ж підняла свою гармату в сторону ворожої п'ятірки. Несподівано один з гравців вибіг уперед, після чого зупинився між двома сторонами і почав розмахувати руками та при цьому повертатись по боках.
- Що він робить? Намагається зробити вигляд, що стріляє з лазера? - Неважливо запитала Чень Ґо.
Він намагався схрестити руки, тим самим даючи нам знак, щоб ми не билися, але щось пішло не так, - розсміявся Е Сю.
- Ви двоє, досить базікати! - Хлопцю з скрегоченими руками було неймовірно соромно. Побачивши, що Е Сю і Чень Ґо все ще базікають, він намагався зробити так, щоб вони замовкли. Після цього він вислав їм запрошення до групи.
- Що? Темний Лорд? - Здивований хлопець, який нарешті звернув увагу на псевдонім персонажа Е Сю.
- Що? - Інші гравці почали з'являтися над головами смайли із дивними обличчями.
- Не використовуйте смайли! Об'єднуємося через групову чат! - Прошипів давній гравець зі скрученими руками.
Цього гравця звали Редим Ароматом. Він грав Майстром мечника і був лідером своєї групи. Майстер мечника насправді був дуже популярним класом Слави. Всі інші гравці в його групі також грали Майстерами мечника.
- Що ви робите? – запитала Чень Го.
Ніхто не звернув на її питання уваги! Всі гравці зібралися навколо Маркового Лорда!
- Не може бути! Це дійсно Марчний Лорд!
- Ти Бог Е Цю?
- Можу я до тебе доторкнутися?
Е Сю послав у потішну емоційку. Тим не менш, ніхто, здавалося, його не помітив. А потім вони відчинили вікно його персонажа, щоб подивитися на нього. Однак, окрім срібної парасолі тисячі ймовірності, решту його спорядження виклика́ло блювотне позивання гравців Небесної Сфери.
- Великий брат, ти насправді Е Цю? - запитав Червоний Аромат. Якщо хтось грав у Славу, то він точно знав про розгорнуту драму.
- Як ти думаєш? - Відповідав Е Сю.
- Я думаю, що ти не він, - впевнений тоном заявив Рідкий Аромат.
- Чому?
- Хіба Бог може опуститися так низько, щоб разом з нами брати участь в підбору залишків? - Відповідав Рідкий Аромат.
- Ха ха. - Виготовила в чаті Чень Ґо, а разом з тим уважно стежив за реакцією Е Сю.
- Я Е Цю! - Він його зробив.
- Тц... - Було видно, що Рідкий Аромат абсолютно йому не повірив.
- Тц тць! - Підтримали його співпартійці. Їхня реакція настільки розсмішила Чень Ґо, що через хохота вона навіть не могла випростатися.
- Як ви сюди потрапили? - запитав Е Сю. Його зовсім не торкалася реакція хлопців. Він гнався за Пустиним Конвоїром до тих пір, поки той не зупинився. Після цього Е Сю здалося, що він знайшов гарну укриття. Але якщо б хлопці намагалися обійти його, тоді своїми діями вони привернули увагу боса. Тому їм довелося перестрибувати через стіну. Е Сю рухався з такою ж швидкістю, що й інші збирачі залишків, але він не бачив, щоб хто-небудь із них перестрибував через стіну, аби потрапити в люб'язне їм укриття. Таким чином, виходило, що п'ятеро майстрів мечників потрапили туди якимось іншим способом. Вона поставила своє запитання саме тому, що він не міг зрозуміти яким.
- Хех, в основі стіни є маленька діра. Якщо пригнутися, то можна через неї пролізти. Але оскільки трава закривається, більшість її просто не помітить - з посмішкою на обличчі відповів Рідкий Аромат.
У неї нічого на це було відповісти. Хоча він і носив титул ходячий енциклопедії Слави, але поняття не мав, що в стіні прихована травою знаходиться якась собача дірка.