Розділ 419. Все не так просто.
Насправді Е Сю не мав великого досвіду спілкування зі своїми фанатами. Той факт, що такий відомий чоловік, як він, зміг залишатися інкогніто протягом стількох років, був справжнім чудом. Таке могло статися лише в кіберспорті. Зустрівшись зі своїм фанатом, вона залишилася такою ж спокійною. Він поводився так, ніби перед ним б не його фанат, а звичайна людина.
— Привіт, — тільки й сказав він.
- Я твій великий фанат! Тобі обов'язково потрібно повернутися на про-сцену! — вимовил Лежаж.
— Звичайно, — відповів вона.
Після цього Пейзаж мовчав. Хоча він був поруч зі своїм шанованим кумиром, але не знав, що сказати.
— Що плануєш робити? — запитала Чень Го. Її голос можна було почути як в грі, так і за її межами, що створювало досить дивне враження.
— Я буду качатися! — Відказав Е Сю.
— Вступай к нам в групу. Я прокачаю тебе, — промовила Чень Ґо, після чого відправила йому запрошення до групи.
- Качатися з вами в групі... Мабуть, сам я прокачуся швидше... - відповів Е Сю на пропозицію.
Граючи в групі, гравці отримували менше досвіду за вбивство одного монстра, ніж якби вони вбили його сам. Тим не менш, група швидше розходилася з монстрами. Швидкість прокачки залежала від кількості досвіду, який гравець міг отримати протягом певного часу. Якщо в одній групі хтось з гравців був значно вищий від інших, ніж у себе, то йому, мабуть, буде легше самотужки прокачуватися.
Оскільки Сю був Богом топ, не було змісту ставити запитання про рівень його навичок.
« Але в групі буде не так нудно », — заперечила Чен Ґо.
Це була правда. Ефективність прокачки або прокочка в групі залежала від певних факторів. Проте одне залишалось незмінним: загострення було ненадійним. Подумавши про це, Е Су не став заперечувати. Хоча сам він був би швидшим, але не так швидко, щоб через це сперечався.
У результаті хлопці об'єдналися в групу. Вони просто вбивали монстрів, тому їм не потрібен був лідер, який би керував загальними діями. Все було просто. Бачиш монстра - вбий монстру. Чень Ґо та Лезаж були ветеранами Слави, тому вони легко розправлялися з монстрами 55 рівня своїми семидесятими показниками. Він не відставав від них, оскільки розумів це.
Чень Ґо та Лезаж спеціально прийшли до Є Сю, щоб допомогти йому з прокачкою. Вони заздалегідь домовилися, що будуть йому у всьому допомагати, поки він не добереться до 70 рівня. У результаті впродовж усієї прокачки Е Сю вони залишалися з ним і допомагали йому вбивати монстрів. Видобування з монстрів 55 рівня потенційно могла бути досить непоганою, тим не менш, через те, що хтось із них мав занадто низький рівень, а хтось надто високий, шанс на випадання речей був дуже малий. Все це робило монотонну прокачку трохи цікавіше. До речі, про монотонність. Чи могла для хлопців прокачка в компанії їх кумира бути нудною? Їм було справді весело.
Вони вже цілу годину гойдалися, іноді переговоряючись між собою. Раптом Чень Ґо і Лесній Пейзаж помітили, що Марчний Лорд застиг на місці.
— Хтось наближається, - вимовив Е Сю.
- І що? — Неважливо запитала Чень Ґо.
« Вони йдуть прямо до нас », — пояснив Е Сю.
— Ха ха! — розсміялася Чень Го. - Небесна Сфера насправді більш небезпечне місце у порівнянні з звичайними серверами, але нам щось чого боятися? Хіба ти не Бог?
Лісна Пейзаж не мала такої думки, і його це зовсім не цікавило. Вражання між гравцями у Небесній Сфері було звичайною справою. Майже всі гравці Небесної Сфери були знайомі з ситуацією, коли під час прокачки на них нападали ворожі особи. Тому всі були звикли до такого розвитку подій. Однак тепер вона виявила надзвичайну обережність, і це трохи похитнуло його образ Бога в очах Лесотного Пейзажа.
Але вона не відчувала сорому.
— Це інше, — просто відповів він.
— Інше? Тобто інше? — запитала Чень Го.
— На десятому сервері топові гільдії ми більше не турбуватимемось після подій на Озері тисячі Волн. Ти справді думаєш, що вони можуть з такою легкістю здатися? - Проказав Е Сю.
— Ну... Зазвичай... Ні. Чень Ґо досить добре розуміла відносини між гільдіями. Якщо гільдії не билися між собою, це зовсім не означало, що вони були в добрих стосунках один з одним. Це просто означало, що обидві сторони мали приблизно рівні сили, тому ніхто з них не хотів першим здійснювати якісь різкі рухи. Але якщо одна з гірдій мала труднощі, то інші гільдії не страждатимуть через слабих суперників. І чим сильнішим буде удар, тим краще. Чи були в цьому плані гільдії щастя? Чень Ґо мав глибоке розуміння цієї ситуації.
Вони не могли нічого зробити проти Марічного Лорда під час прокачки на Озері тисячі Волн, але Чен Ґо дуже сумнівалася, що вони повністю вирішили здатися. У ті дні вона допомагала їй з’ясувати їхні плани. Внаслідок цього топові гільдії не мали жодної діяльності. У той час вона нічого не говорила і залишив усе як є. Тепер, коли він нагадав їй про події минулого, Чень Ґо зв'язала гравців з топовими гільдіями і сказала:
- Ти думаєш, що вони могли відправити за тобою свої групи в Небесній Сфері?
— Без сумніву, вони чекали такої нагоди. Вони не могли зрозуміти, що коли я впрягаюся у стелю прокачки, мені доведеться відправитися до Небесної Сфери. А в Небесній Сфері я лише низькорівний персонаж без будь-якої підтримки. У них не тільки перевага у рівнях, але й в людських ресурсах. Хіба вони не могли пропустити такої щасливої нагоди, щоб зі мною поквитатися? — запитав Е Сю.
- Ти очікував, що це могло статися?
— Звичайно, — відповів вона.
Згідно з розповідями Чень Ґо Лесної Пейзаж, він знав про стан Маркового Лорда на десятому сервері. Тепер, після того як він почув цю розмову між хлопцями, у нього склалося добре розуміння ситуації. Думаючи про 20-метрову різницю і те, що топові гільдії відправляли цілі підрозділи для вбивства Мричного Лорда, Лісна Пейзаж з ще більшою силою почав захоплюватися своїм кумиром. Він справді заслуговував Божого імені. Де б він не проходив, з'являвся вітер.
Хоча при наближенні до неї Сю і далі пильнував, він був далеко від паніки. З моменту ув’язнення до Небесної Сфери Е Сю не дозволяв собі розслабитися. Саме тому він вибрав місце своєї прокачки відкритою місцевістю, завдяки чому загоя міг побачити тих гравців, які наближалися. Невдовзі стало зрозуміло, що п’ятеро гравців у відкритій грі наближаються до них. Це вже не було схоже на приховану атаку. Однак вона й далі була насторожі.
Діти були здивовані, коли нарешті змогли прочитати псевдоніми гравців і назву їхньої гільдії.
Ця гільдія не примикала жодного з існуючих клубів. На даний момент одна гільдія могла вмістити максимум десять тисяч гравців. Тим не менш, про-команди мали значно більше прихильників. У результаті топові гільдії часто створювалися для того, щоб прийняти всіх своїх фанів. За назвою дочірньої гільдії завжди можна було визначити, фанати чиєго клубу входили у неї. Однак назва гільдії над головами п’ятірки свідчить про те, що вони не використовували жодних клубів.
— Вони справедливо судити, — сказала Чень Ґо їхня гільдія.
— Мм? Хто такі? — запитав Е Сю. Суля по тону Чен Го, та дізналася цю гільдію.
— Небесне правосуддя - це гільдія звичайних гравців. Тим не менш, вона досить сильна. Їхній лідер — Рубака Лоулань. Я чула, що він з багатої родини і завдяки грошам міг створити гільдію — відповіла Чен Ґо. Упродовж багатьох років Сю був не в курсі внутрішніх подій, тому він не знав про такі гільдії.
— Ось воно як... - Після пояснень Чень Ґо Е Сю все зрозумів. Ігрова компанія ніяк не могла заборонити гравцям використовувати справжні гроші, щоб ставати сильнішими. Навіть якщо гравець не мав якихось особливих навичок, він міг за допомогою грошей купити крутий набір броні і, вдягнувшись у нього, розібратися майже з будь-яким звичайним гравецьом. Але говорити про те, що всі гравці, які вкладають в гру реальні гроші, не мали жодних навичок, також було неправильно. Той факт, що гравці витрачалися на гру, вже говорив про те, як на неї їм було зовсім не начхати. І не важливо, хоч би якими жахливими механічними навичками були такі гравці, вони все одно були не гіршими за звичайних нубів.
Вона ніколи не принижувала таких гравців. Вони були цілковито протилежні його поглядам. Він навіть трохи заздрив їм. Гроші, витрачені на купівлю спорядження могли заощадити багато часу...
— Вони не повинні бути пов’язані з гільдіями, щоб підтримувати клуби, — продовжувала Чень Ґо. Тим часом гравці з Небесної Правосуддя підходили все ближче. Вони не звертали уваги на інших монстрів і прямували до застиглих хлопців. І Сю було цікаво: коли вони не збиралися нападати, то що хотіли?
Що він міг зробити? Він був надто популярним!
Приблизившись, п’ятірка сповільнила свій крок. Тепер можна було добре побачити, що вони були одягнені в дуже хороше спорядження. З огляду на свій досвід вона навіть не заходила в їхні профілі, щоб сказати, що їхнє спорядження було для них сильним. Слід також зазначити, що не всі персонажі були одягнені з ніг до голови в спорядження ручної роботи. Багато з них мали оранжеві властивості, які добували в грі. А те, що видобули в грі, було не надто важко дістати, якщо у гравця були деньжата.
Знаряддя на п’ятьох гравців могло змусити будь - якого звичайного гравця заздрити йому. Особливо це стосувалося спорядження персонажа, який ходить по центру групи. Його псевдонім був Рубака Лоулань. У нього за спиною висік дворучний меч, який навіть Е Сю зміг розпізнати. Цей дворучник називався мечем суттю і був помаранчовою зброєю 65 рівня. І хоча воно було на 5 рівнях нижче максимального, його використовували навіть у професійній сцені. Цей дворучник мав особливий ефект, який пов'язував фізичний напад персонажа з усіма його гарячими комірками зброї.
Кожна зброя, поміщена в таку комірку, збільшувала фізичну атаку персонажа на 10%. У Славі кожен персонаж мав лише 12 гарячих комірок. Іншими словами, якщо всі ці комірки заповнені зброєю, тоді фізична атака персонажа зростала на 120%, що, погодьтеся, було дуже важливою прибавкою.
Коли меч заповнив усі комірки, теоретично давав гравцю найвищу фізичну атаку в грі. Дослідники досі билися над проблемою повторення цього ефекту з того моменту, як меч фактично з'явився в грі.
Редактор: Акан Ящер