Глава 391 Вітер утих, — хвилі заспокоїлися.
Гільдії були розчаровані рекордами підземних підземель. Вони ніяк не могли перешкодити Мрачному Лорду сформувати свою команду. Гільдії відчували, що не важливо, наскільки вони намагатимуться, їх номер буде другий. У цьому не було ніяких веселощів. У результаті деякі гравці не знущалися збиранням повної команди з п’яти гравців. Вісім гравців можна було розділити на дві команди по чотири гравця. Цього було більш ніж достатньо, щоб пройти підземелля.
Проте гільдії Блакитного Руча мала на одного гравця менше, ніж через те, що він доглядав тисячі створення. Якщо сім гравців поділяться на дві команди, це означає, що в одній з них буде чотири гравці і три. Хлопці не хотіли страждати втрьох підземелля. Тому вони б пішли на цей крок, тільки якщо у них не залишилося б інших варіантів.
- Хлопці, йдіть першими. Ми з Пливовою Лодкою об'єднаємося з гравцями інших гільдій, - Лазуровий Потік був добрим лідером. Перш за все він думав про підлеглих.
- Навряд чи в інших гільдіях знайдуться ті, хто зможе з нами об'єднатись, - сказав Пливова Лодка.
Лазуровий Поток на мить був збитий з пантелику. Після цього він згадав, що крім групи Е Цю, тільки вони і Амбіції Тирана ще не закінчили свої три проходження.
- Є ж ще хлопці з Амбіцій. У них також має залишитися три заходу. Ми можемо об'єднатися з ними, - сказав Лазуровий Потік, паралельно до цього зв"язуючись із холодною вночі. Але з’ясувалося, що Амбіції Тірана поділили свої вісім чоловіків на дві команди і вже увійшли в підземелля.
- Виходить нашим єдиним вибором буде проходити підземелля втрьох, — з точною вимовив Пливуча Лодка після того, як почув неспокійні новини. Лазуровий Поток зітхнув. Семеро з них розбилися на дві нерівні команди. Таким чином обидві команди увійшли в підземелля. Зрештою Лазуровий Поток проігнорував запрошення Е Сю.
Чень Ґо бачила, що пропозиція Е Сю була відкинута. Чому Сю хотів запросити його? Це було через Суханг. Було три причини, чому вона мала високий рівень. По-перше, коли вона починала грати, Е Сю допоміг їй пройти істотну частину початкового контенту. По-друге, вона дійсно добре грала. Її швидкість прокачки була трохи вищою ніж у звичайних гравців. Третя причина полягала в новорічному інвенті. Незважаючи на те, що Е Сю, Су Мученг і Танґ Ро отримали найбільше досвіду під час інвенти - вони не могли втекти за гравцями, чиї персонажі проводили в грі 24/7.
Е Сю зрозумів, що тільки четверо з них ввійдуть у підземелля. Су Мученг не зможе піти з ними, тому вона втратить істотну кількість досвіду. Якщо все і далі продовжуватиметься в подібному темпі, то вона буде дедалі більше відстати від них з досвіду. Чень Ґо просто не могла промолчати з цього приводу:
- Ви збираєтеся в підземеллї, але що щодо Су Мученг? Коли вона завтра повернеться, їй не буде з ким сходити в підземеллі.
- Я нічого не можу з цим вдіяти. Ми не можемо чекати її. У неї і завтра не буде вільного часу. На завтра у неї призначено матч, - відповів вона.
- Вона так зайнята. Це не повинно бути легко, серце Чень Ґо стискувалося від жалю до свого кумира.
- Все не так погано. Хоча вона не проводить багато часу в грі, все ж завдяки своїм навичкам може зменшити розрив.
- Не важливо наскільки вона хороша, адже вона не може зрівнятися з гільдіями які 24/7 прокачують своїх персонажів? - Чень Ґо була частиною однієї з топових гільдій, тому вона знала про що говорила.
- Це правда, — кивнув Е Сю.
Насправді, моя Туманна Мгла є максимальним рівнем і тому що я нещодавно вийшла з гільдії, мені більше не з ким поїхати в підземелля. Я могла б пограти трохи за неї... - Чень Ґо говорила так, ніби її язик прилип до підбила. Це не було на неї схоже.
- Хм? Тобто ти говориш, що хочеш допомогти їй з прокачкою? - І Сю зрозумів, що Чень Го намагалася сказати.
- Так, так, - люто закидала головою Чен Ґо. Вона була дуже схвильована. Наскільки веселою буде гра на аккаунті її кумира?
- Тобі доведеться постійно тягатися з картою акаунта. Для тебе це не буде обтяжливо? - запитав Е Сю.
- Зовсім ні, ні. Ще раз кивнула Чень Ґо і стала ще більш схвильованою. Яка ж це була підстава для радості! У Славі аккаунти були прив’язані до карт. Для того щоб хтось інший прокачав за вас ваш аккаунт, потрібно було передати цій людині свою карту Акканту. Але це означало, що Чень Ґо щодня бачитиме свого кумира. Коли Чень Ґо думала про це, то не могла приховати довольної посмішки.
- Босе, скільки тобі років? - поставив її Сю несподіване питання.
- Що? - Чень Го не розуміла, чому він поставив таке запитання. Її вік? Хіба вона не знав його?
- Босе, ти вже доросла дівчина, але все ще поводишся як маленька дівчинка, яка ганяється за зірками? – вимовив Е Сю.
- Ти шукаєш смерті! - Чень Ґо люто вигукнула. Вона озирнулася з боків, але не змогла знайти нічого, чим б вдарити Е Сю. Перед нею лежали нещодавно куплені нею мишка з клавіатурою, але оскільки вони їй дуже подобалися, вона не хотіла, щоб вони поламалися. Монітор? Занадто марнотратно. Стул? Занадто великий. Вона не хотіла привертати надто багато шуму.
*Кашель*
- У твоїх словах є сенс. Якщо ти допоможеш їй з прокачкою, то знімаєш великий тягар з наших плечей. Зараз відбувається дуже важливий етап розвитку гільдії. Босе, ти прийняла дуже мудре рішення - Е Сю поспішив виправити ситуацію.
Танґ Ро, яка спостерігала за ними, ледве стримувався від сміху. Слова Е Сю дуже заспокоїли Чень Ґо. Вона опустилася на місце, не знаючи сміятися їй або плакати, після чого сказала:
- Тоді як ми повинні це зробити?
- Мій персонаж потребує найбільшої прокачки! Босе, якщо тобі дійсно не байдуже, допоможи краще мені! – вимовив Е Сю.
- Допомогти тобі... - ентузіазм Чень Го різко погас. Раніше, вона б стрибала від щастя доведи їй допомогти прокачатися Е Цю. Але коли їй стало відомо, що Е Цю був Є Сєм, її обожнення суттєво захиталося.
- Добре... - Наче неохоче погодилася Чень Го.
- Не сумуй так. На моєму аккаунті дуже весело грати! Дивись... - Е Сю почав швидко змінювати форму парасолі тисячі ймовірностей, показуючи в чому полягає веселощі.
- Зрозуміла, — кивнула Чень Ґо. З парасолькою тисячі ймовірностей насправді було весело грати. Просто Чень Ґо була незнайома з іншими класами. Обидва рази коли вона грала Марним Лордом, він був у неї Стрілком. Якщо вона справді буде брати участь в його прокачці, вона могла спробувати які-небудь інші штуки.
- Спочатку я хотіла б дещо тобі сказати! Я не можу грати так безболісно як ви. Коли ти не використовуєш свій аккаунт, а я на зразок втомилася, я не буду його прокати, - Чень Ґо почала ставити свої умови.
- Що якби це був акаунт Су Мученг? - запитав Е Сю.
Чень Го звузила очі.
Тисячі Волн переговорів з Чен Ґо Е Сю паралельно проводились підземелля Озера. Тисячі творів і Кавалерійський Стрелок були ветеранами Слави. Тому вони особливо не потребували картання від неї. Пальці Е Сю рухалися без жодних зусиль, змінюючи різні форми парасолі. Він використовував різноманітні низькорівні навички. Марчний Лорд був ядром команди.
Під його наглядом група швидко закінчила проходження підземелля.
Лазуровий Потік тоді не був у ліпшому настрої. Він подбав про своїх хлопців і віддав своє місце в групі чотирьох осіб. У порівнянні з ним його перебування було сповнене небезпеками і розчаруванням. У середині проходу вони не змогли впоратися з другим босом. Хтось допустився помилки, після чого бос вбив всю їхню групу.
Битва в підземельах була набагато складнішою, ніж прокачка у дикій місцевості. Під час перебування підземелля смерті було звичайним явищем. Крім того, смерть у підземних підземель нічим не відрізняється від смерті в відкритому світі. Гравці також отримували штрафи. На початку гри деякі гравці критикували такий стан справ. Але тепер Славі було десять років. Ветерани вже звикли до подібної механіки, тому їм було лестощі з цього приводу говорити.
Єдиний плюс, який я отримав від смерті в підземеллі - це те, що гравці воскресли прямо на вході. Вони не воскрешували місто, тому їм не потрібно було витрачати надто багато часу на пошуки підземного місця. У цей момент, Трійця гравців Сінего Руча зібралася біля входу в підземелля. Вони потішали одні одних, чекаючи 3 ступені критичного стану. У цей момент Лазуровий Потік отримав наступне повідомлення від Марного Лорда:
- Умер?
Лазуровий Поток був збитий з пантелику. Якщо вона знала про його смерть, то чи ж це не означало, що один з двох її співпартійців був на його боці?
- Звідки ти дізнався?
- Топ 100...
Лазуровий Поток негайно відкрив список 100 персонажів і відшукував свій псевдонім. За останні п'ять днів його акаунт істотно не прокотився. Через його смерть його досвід був понижений, і в даний момент навіть Марчний Лорд та Танг Ро були вищим за нього.
- Так... - Пробурмотів Лазуровий Потік, після того як переконався в правдивості слів Е Сю.
- Нам все ще бракує одного гравця... - повторив свою пропозицію Е Сю.
Лазуровий Потік, похитнувся і звернувся до одного з своїх хлопців:
- Іди з Марним Лордом. У його групі є одне вільне місце.
- Що? - Я не розумію, що відповів гравець.
- Пливая Лодка, а ти вирушай разом до команди кольорового фонаря. Здається, у них були проблеми без Клеріка, - звернувся Лазуровий Потік до Пливущої Лодке. Вони могли не турбуватися про своє життя, бо були в команді Клеріка. Ось тільки через Клерика їх група наносила недостатньо урону. Через все це хлопцям було дуже важко справлятися з небезпеками підземелля.
- А як же ти? - Майже одночасно запитали хлопці.
- Я знайду до кого приткнутися - розслаблено відповів лазуровий Потік.
- У тебе немає команди? Це означає, що тобі нема чим зайнятись! Чому б тобі не допомогти моїм хлопцям? - запропонував Е Сю.
- Відчепись! Я зайнятий! - Лазуровий Потік відповів.
- ...
У цю ніч більше не було сказано ні слова. Після проходу підземелля всі повернулися до спокійної прокачки на Озері тисячі Волн. Топові Гільдії спершу трохи нервували, але після того як Марчний Лорд не напав на них, вони переконалися, що він заспокоївся, отримавши від них матеріали. Тож вони могли дозволити собі розслабитися. Темний Лорд навіть привітався з ними, коли вони іноді перетиналися.
Його вітання були донеземні ґагками. Він ніколи не називав їх за іменами. Замість цього він говорив їм, мовляв: ти помер два рази, а ти три і т.д. Що за Бог! Він навіть підрахував, скільки разів вони померли. Це було занадто непристойно! Гравці могли лише мовчки проклинати його у своїх серцях.