Розділ 356 Дякую за допомогу J
Зміненій Весни було не так просто щось сказати, але після того як він це зробив, чатував у тиші.
Лише шпигуни щасливої Гільдії почувалися дуже незручно.
Е Сю сказав своє слово, аж поки вони не знали, що їм робити. Вони подивилися на своїх лідерів, проте ті також не прийшли до якогось рішення. До цього часу група ще не була розформована. Темний Лорд, який очищає Мґла і навіть м'яка Мгла з Булчкою все ще були в ній. Хоча шпигуни не знали, чим займалися ці гравці, вони почувалися так само, як усі інші.
Коли шпигун відкрив себе зі словами: « Я шпигував!», це був момент його найбільшого тріумфу, який означав, що він успішно завершив свою місію. Але якщо інші казали йому, що він був шпигуном, то це був найжорстокіший момент, який тільки може виникнути в шпигунській кар'єрі.
Усі добре розуміли, що означали слова Маркового Лорда. Їх було розкрито. Але навіть після цього Марчний Лорд не збирався їх виключати. Це означало, що він не мав жодного страху перед ними, навіть якщо б вони перебували в його гільдії. Походження в гільдії більше не мало ніякого сенсу, тому шпигуни були дуже здивовані тим, що їх лідери не можуть прийти до якогось рішення. Звідки їм було знати, що в той час вони намагалися переграти друга у груповому чаті.
Лазуровий Потік був винятком. Будучи лідером Блакитного Руча на десятому сервері, він був присутній у груповій чаті. Коли він побачив усю цю багно з боку лідерів гільдій, то раптом відчув себе дуже втомленим.
Він вже досить давно перебував у своїй гільдії, і за цей час встиг надивитися на подібні змагання між гільдіями. Навіть коли вони створювали альянс, то мусили бути пильними при розгляді кожної справи. Лазуровий Поток, один з головних членів гільдії, звик вирішувати питання в тому ж стилі, що і його безпосереднє керівництво. Справа в тому, що топові гільдії на десятому сервері були повністю придушені Марним Лордом. Але навіть у такій ситуації вони не забули про суперництво між ними. Це була всього лише пара вільних акаунтів, але навіть у цьому випадку лідери гільдій намагалися скласти якісь схеми в загоду собі. Вся ця віза повністю вимотала Лазурного Потоку.
- Я залишаюся, — раптом у груповій чаті з'явилося повідомлення від Лазуряного Потоку.
Кожен гравець, який там був, збився з пантелику.
Що це означало? Чи це означало, що Лазуровий Поток збирається особисто шпигувати за Червоним Лордом?
Лазуровий Поток навіть був у замішанні. Він сам не розумів, що означало його твердження про те, ким він є.
Перед його обличчям висвітлювалася рамка системного повідомлення chatQ. Відкриваючи її, Лазуровий Поток побачив, що це було повідомлення від лідера його гільдії, Зміненої весни. Повідомлення було простим, проте, як і завжди. Змінена весна лише поставив питання.
- Я втомився, - так само просто відповів йому лазуровий Потік.
Змінена Весна нічого йому не відповів. Груповий чавун продовжував залишатися в тиші, а шпигуни почувалися все ще незручно.
Ця ситуація тривала якийсь час, коли Лазуровий Поток побачив системне сповіщення. Хтось уже покинув щасливу гільдію. Цей хтось, був очевидно з їх групи шпигунів.
Один, двоє, троє...
Гравці продовжували залишати гільдію. Лазуровий Потік не рухався. Після цього він знову отримав повідомлення від Зміненої весни:
- Що ти мав на увазі, кажучи, що ти залишишся? - Він запитав.
Це була велика рідкість, що повідомлення Зміненої весни містило так багато слів. Якщо б це була звичайна ситуація, то Лазуровий Поток певно сміявся над цим разом зі своїми гільдейськими друзями. Але зараз він був не в тому настрої. Через короткий паузу він відповів:
- Я почекаю і подивлюся, що буде далі.
Підожду і подивлюся! Лазуровий Поток не міг точно описати свій стан, але ці слова походили з його серця. Це було те, що він насправді хотів зробити: пустити все на самоплив і нехай час сам розставить усе по своїх місцях.
Лазуровий Потік чекав ще трохи, але так і не дочекався відповіді від Зміненої весни. Щодо гри, то всі шпигуни покинули гільдію, включаючи тих двох вільних аккаунта, які прийшли разом з Лазурним Потоком. Спочатку вони повинні були виконувати його накази, але мабуть хтось інший вже встиг розпорядитися їхнім долею, тому в кінцевому підсумку вони просто попрощалися з Лазурним Потоком і вийшли з гільдії.
У міру того як було відведено таку велику кількість гравців, члени щасливої Гільдії були шоковані. Коли вони виявили, що ці гравці були високорівними гравцями, які брали участь у війні з охоронцем, то ще більше здивувалися. Через деякий час гільдейський чатував над питанням, що ж все-таки відбулося.
- Не звертайте уваги! — Він відповів їм Сю, і в кінці додав усміхнучий емоційок.
- Це були друзі, які тимчасово приєдналися до нас щоб допомогти нам перемогти Хранителя, - більш розгорнуто пояснив Е Сю.
- Аа! - До решти нарешті дійшло.
- Лідер, ти неймовірний! Ти знаєш так багато високих гравців! - Деякі члени Гільдії скористалися підвіреною можливістю спокусити Е Сю. У їхніх очах 36 рівень вже був дуже високим, тому той, хто знав багато гравців з такими мірками, заслуговував похвали.
- Ха, це нічого. Рівень нашого лідера був навіть більшим, ніж у них. Дехто вирішив підключити Е Сю до іншого боку.
Зрештою Гільдейський чат заспокоївся. Високорівні гравці вийшли з гільдії, не завдаючи при цьому жодних неприємностей. Тільки один гравець у замішанні пробурмотів:
- Що? Але я не...
З групи, яка билася з охоронцем, залишилось тільки шість осіб. Не беручи до уваги Е Сю та компанію, він був ще лазуровим Потіком і в замішанні хлопець.
Лазуровий Поток добре його розумів. Це було через те, що він знав що цей хлопець не був шпигуном з союзних гільдій. Отже, це поняття не мало значення попередньому заяві Мертвого Лорда. Він і в голову не міг прийти, що потрапив до групи наповненої шпигунами.
Лазуровий Потік віщував, чи варто йому так само зобразити здивування або не вартує?
З цією думкою прийшла інша думка. Він згадав, що саме це і пропонував Цзян Ю з Амбіцій Тірана. Просто інші відкинули його пропозицію, як не є якась потреба. Невже лазуровий Поток несвідомо йшов цією дорогою?
Лазуровий Потік хотів пустити все на самоплив. Але коли справа дійшла до його голови, він виявив, що йому як і раніше необхідно використовувати свої мізки. Наприклад зараз. Буде досить дивно, якщо він нічого не вимовить! Той, хто не знав, що відбувається, зараз повинен бути в замішанні, прямо як цей брат. Він мусить діяти подібно! З іншого боку Лазурному Потоку було занадто ліниво прикидатися і далі.
Будь що буде! Лазуровий Поток у цей момент був насправді занадто лінивим, щоб щось робити, тому він мовчав. Він вкладав окуляри характеристик, які давала благословення Охоронця, вийшов з групи і пішов гойдатися.
Тепер він не знав, чим йому хотілося б зайнятися. У даний момент йому не було цікаво бути шпигуном або робити собі ім'я в щасливої гільдії. Він знав, що не хотів використовувати акаунт Лазурного Потока. Акаунт того, хто представляв гільдію Сіного Руча.
- О? Залишилося двоє людей. Цих двох теж послали гільдії? - Чень Го чудово бачила, як після битви з охоронцем більшість гравців покинула гільдію. Залишилося тільки два гравця.
- Звідки я знаю? Я ж не Бог, — відповів вона.
- Цей начебто не прикидається, але куди він пішов? Що він збирається робити? - Чень Го прокоментувала одного з двох гравців.
Е Сю похитав головою.
- Ти занадто сором'язливий. Ти насправді використовував шпигунів інших гільдій, щоб розібратися з охоронцем, - сказала Чен Ґо.
- Все в порядке! В порядке! – відповів Е Сю, в цей час клікача миші з кількох імен у своєму списку друзів.
- Хто ці хлопці? – запитала Чень Го.
- Трав'янистий Сад, Амбіції Тірана, Синій Ручів і т.д. Це лідери гільдій десятого сервера, - Е Сю представив їх Чен Го. Чень Го багато чого знала про ці гільдії в Небесній Сфері, але для неї було загадкою десятий сервер.
- Ну, з твоєю стратегією навіть якщо б не було всіх цих хлопців, ти би все одно переміг Охоронця, - сказала Чен Го.
- Ты не права. Бачила мого персонажа в кінці битви? - запитав Е Сю.
- Мм?
- У нього майже не залишилося мани!
- Аа! - До Чень Го нарешті дійшло.
- Без цих високорівних героїв, така стратегія просто не спрацювала б. Мені не вистачило б мани, щоб протягом усього бою знижувати здоров'я боса, - пояснив Е Сю.
Тепер Чен Ґо зрозуміла. Сторонньому спостерігачеві могло здаватися, що всі ці гравці потрібні лише для того, щоб нанести шкоду. Але якщо їх урон буде недостатньо високий, тоді бій затягнеться по часу і двоє гравців, які контролюють агресію боса просто закінчиться мана.
- Тоді... якби у тебе не було цих шпигунів, що б ти робив? – запитала Чень Го.
- Тоді... Тоді нам доведеться почекати, поки наші гравці прокачують вищі рівні.
- Тобто ти хочеш сказати, що завдяки шпигунам ви змогли перемогти Хранителя?
- Загалом так і є! - Кивнув Е Сю.
- Хоча це безсоромно, але... Я почуваю себе чудово! Чи був хтось із них у чудовій Династії? – запитала Чень Го.
- Ти можеш перейти вулицю і запитати їх про це, - запропонував Е Сю.
- Я б хотіла це зробити, - чесно відповіла Чень Го.
- Ха ха. Забудь про це. Зазвичай, дякую вам буде більше ніж достатньо - сказав Е Сю. Він кликнув на кілька імен зі свого списку друзів, після чого відправив кожному з них свої щирі подяки. Чень Ґо могла собі уявити, що будуть відчувати лідери гільдій, коли отримають ці повідомлення.
- Та пішов ти!
Як і планувала Чен Ґо, Холодна Ніч, Зорно Подожника, Самотній Глоток та інші лідери Гільдей прийшли в шаленство, коли отримали повідомлення від Е Сю. Шпигуни, яких вони відіслали, стали безкоштовною робочою силою для їхнього ворога. Крім того, Марчний Лорд ніколи не згадував про шпигунів. Він називав їх помічниками, які вирішили люб’язно надати їм топові гільдії. Люди, які були не в темі, не знайшли б нічого поганого у вдячності Е Сю. Лише тупі гільдії, а також їхні хитрі гравці приходили до дедалі більшої нестямності.
- МРАЧНИЙ ЛОРД!
Цієї ночі багато гравців у серцях проклинали це ім'я.