Розділ 245 - Приховані мотиви
Декотрі з них вже вагалися, але все ще діють. До вогню вдерлися близько сотні гравців.
Локації в Славі були величезними. Сотня гравців - звучить досить велично, але насправді цієї кількості було недостатньо, щоб охопити всю площу лісу.
Вони не наважилися недооцінювати команду Мертвого Лорда. Коли вони увійшли в Огнений ліс, то згрупувалися по три-п'ять чоловік і трималися поруч один від одного. Таким чином, коли вони зустрілися з Марним Лордом, то легко могли об'єднатися в групи побільше. Тільки спрацювавши таку стратегію, вони відчули себе більш-менш впевнено, щоб почати просіювати ліс.
Жоден з них не був новачком! Всі гравці, які спочатку були в Вогневі, безсумнівно, становили топ гравців десятого сервера. Ці персонажі розвивалися всім складом гільдії.
Коли ті, хто займався переслідуванням Мертвого Лорда, побачили, що вони зосереджені на прокаженні, то відчували заздрість. Вони займалися важкою і неприємною працею, тоді як ці базікали тут та пожинали плоди їхньої праці.
- Де Марний Лорд?
Переслідування не могло знайти Марного Лорда і зривати зло між собою.
- Ми не знайшли його, але він мусить ховатися і повільніше піднімати рівні. Наша мета досягається, хіба ні? - Чен Ехуй сказав це, щоб заспокоїти стривожені почуття гравців. Хоча він сам про це не хвилювався. Саме такого розвитку подій він і добивався. Він навіть почав пишатися собою.
Великі гільдії зазнали втрат, і розвиток Е Цю сповільнився. Все складалося занадто прекрасно.
- Йому навіть ніде безпечно прокачатися. Чого він намагається досягти, залишаючись онлайн? Йому слід вийти з гри. - Сказав хтось з присутніх. Якщо Марний Лорд піде, то вже не доведеться страждати і можна буде займатися приємнішими справами. Але цей хлопець не хотів виходити, змушуючи їх ганятися за ним.
- Давайте не будемо марнувати наш час даремно. Ми могли б вбивати монстрів, паралельно входячи пошук! - Хтось запропонував. У результаті понад сто солдатів полювали на гоблінів у вогняному лісі. Однак з такою кількістю гравців у групі кожен міг отримати лише мізерну кількість досвіду.
Що ж сталося з командою Е Сю? Вони все ще перебували в Огненому лісі. Зарослі були ідеальні для гри в прятки, і Е Сю навіть подумав, чи не полювати на учасників. Але поспостерігавши за ними, і вдивляючись у їхню стратегію, він зрозумів, що влаштувати масштабне полювання не вийде.
Вони всі були ветеранами. Тепер, коли вони розуміли його рівень гри, то не залишали жодної лазівки, яку можна було б використовувати.
- Чи повинні ми вийти? - запитала Сувенг.
- Не варто поспішати, - сказав Е Сю, одночасно атакуючи монстрів, що опинилися поруч. Оскільки в групі було всього три гравці, кількість досвіду з вбивства монстрів була нормальною, тому їхня ефективність виглядала вище ніж у армії із сотні гравців.
Трійця прокачалася лісом. Вони не підходили надто далеко або занадто близько до армії. Вони обережно підтримували дистанцію, яка дозволяла спостерігати за сотнею гравців і не віддаючи їм місця. Побачивши ворогів, вона могла легко підрахувати, коли ворог побачить її самого. Тож їй було важко уникнути переслідування.
Так вони і прогулювалися в Огняному лісі. Час від часу вони змінювали маршрут, залежно від переміщення армії.
- У тебе є якісь ідеї? - Запитала Су Мученг у Е Сю.
- Я хочу знати, коли тут з'явиться Огненна відьма.
- Ще рано, хіба ні?
- Так, але вже скоро цей момент прийде, - сказав Е Сю.
Вбивства диких босів зберігаються в таблиці рекордів. Вогненна відьма була вбита ними пару днів тому. Гільдейська еліта тепер досягла 33 рівня і прийшла сюди прокачуватися. Але другого вбивства ще не було, значить, відьма ще ніколи не відродилася.
Боси відновилися тричі на тиждень. Іноді вони могли не з'являтися 4-5 днів, але це було, скоріше, винятком. Поки боса не вбивали тричі на тиждень, він абсолютно точно міг з'явитися в будь-який момент. Це означало, що в останній день тижня він повинен був відродитися знову, хоча б на останніх секундах дня. Звичайно, якщо його вже вбили, то він не з’явиться ще один.
Зараз настала ніч неділі. Огненна відьма Кеша не відроджувалась вже дуже довго. Вона мала з’явитися найближчим часом.
Троє гравців продовжували набирати досвід, оглядаючись навколо. Крім того, вона приглядала за іншими гравцями, які підносили рівень.
Їхні зусилля не були марні. Незабаром Е Сю дещо помітив.
- Сюди! - Е Сю несподівано повернувся.
- Що це?
- Слідуємо за цими двома гравцями, - сказав Е Сю.
Су Мученг і Вторження Парної Булачки зрушилися слідом, озираючись по сторонах. Тепер вони помітили двох гравців, згаданих Е Сю, і побачили, що обидва належали одній гільдії. Хлопці не прокачалися на одному місці, а рухалися в одному напрямку.
- Босс з'явився! - Поняла Су Мученг. Гільдії, мабуть, виявили Вогнену Відьму і відправляли туди гравців.
- Мабуть, сказав Е Сю. Трійця перестала вбивати монстрів і обережно пішла слідами тих двох хлопців.
Зрештою група І Сю побачила, що перед її полум’ям стоїть вогняне пекло. Шестеро гравців оточили Вогну Відьму Кей. Це були гравці з гільдії "Парад". Серед них були ті двоє, за якими слідувала команда Е Сю.
"Парад" був одним з клубів в Альянсі Слави. У них була дуже посередня команда, а також гільдія, як у будь-якого іншого клубу. Хоч вона і не могла порівнятися з трьома великими гільдіями, то все ж була набагато кращою за звичайних. Врешті-решт, у будь-якої команди є фанати. Багато з них вступають у гільдію своєї улюбленої команди. Звичайні гільдій не мають таких переваг.
Булочка відразу відчув себе у своїй тарілці. Він одразу почав базікати: - Я знаю. Коли вони майже вб'ють боса, ми вискочимо і самі доб'ємо його, бос буде наш. Ха ха ха.
- Ха ха, ти швидко вчишся, - сказав Е Сю.
- Звичайно! - З радістю прокоментував Булока.
- Але ми не будемо цього робити на цей раз.
- Що?
- Цього разу ми будемо простими спостерігачами, - сказав Е Сю.
- Оу?
- Ви двоє йдете і добре ховаєтеся. А я тут оглянуся навколо, - сказав Е Сю. Темний Лорд залишив їх. Невдовзі після цього розчулись крики: - Це Марчний Лорд, він тут!
Ліс заповнився звуками, шум ставав все голосніше... Кроки, що хрумають під ногами листя, тріскаються віток... Потім перед ними з’явилася фігура Мертвого Лорда і загородила світло.
- Швидше! Ховайтеся! - наказав Е Сю.
Команда, яка билася з босом, зросла до 8 гравців. Вони звернули увагу на те, що відбувається. Шум безліч кроків означав, що до них йде натовп.
Вісім гравців відразу почали панікувати. Вони ж тільки почали атакувати боса! Як їх так легко виявили? Було надто пізно відводити Кешу. Трохи згодом ворожі гравці почали з’являтися на поляні.
Коли ці гравці прибули, вони були вражені.
- Жахлива відьма!
Довкола лунали крики, що дивувались. Це було занадто несподівано. Бос перетягнув всю увагу на себе. Куди пішов Марний Лорд? Тепер це нікого не турбувало.
Натовп продовжував прибувати. Спочатку вони планували оточити Марічного Лорда, але тепер перемкнулися на Вогню Відьму і гравців з Парада, які атакували її.