Глава 237 — Команду не зібрати
Поки Су Мученг і його дружина розмовляли, настав час обідати й обоє пішли перекусити. Чень Го і Танг Ро все ще не прийшли. Після їжі Е Сю не квапився повернутися в гру. Замість цього він зайшов на форум Слави.
На форумі було багато розділів: по підземеллях, класах, по-ал'янсу і т.д. Кожен розділ присвячено певній темі, але якщо у вас не було конкретної теми пошуку, то доводилося шерстити все.
Розділи всіх серверів - з першого по десяте, а також форуму Небесної сфери були дуже активні. Новини про відомих гравців, нарікання та кумедні історії - тут обговорювали все. Однак найбільшою популярністю була небесна сфера і десятий сервер.
Основною темою для обговорення був, поза всяким сумнівом, Марчний Лорд. Варто було зайти в будь-який топик, починаючи з питань по стартовій локації і закачуючи різними рекордами, і ви натикалися на ім'я Мричного Лорда. Його слава гримилася скрізь.
На десятому сервері рекордсменного підземелля став Марковий Лорд. Навіть три великі Гільдії були змушені звертатися за допомогою до Марного Лорда, коли вони хотіли встановити рекорд.
Користувачі форуму вже розібралися, що відбувається. Вони всі сперечалися про те, як великі гільдії впораються з цією ситуацією.
Зараз усі гільдії тільки і робили, що хвалилися: хто - своєю чудовою прокомою, хто — прекрасною гірдією в небесній сфері, а хтось є силою на інших серверах. Але що до десятого сервера - всім їм залишалося тільки оплакувати ситуацію.
Всі вони чудово почали свій шлях на десятому сервері. Але похмурий Лорд затамував усіх. Деякі користувачі коментували тему.
На форумі не було нестачі в користувачах, які виправдовували дії великих гільдій, але їм нічого було сказати перед лицем таких незаперечних доказів, як списки рекордсменів. Зате чудовим Дінастії було, як відповісти. У Лезовому лісі вони все-таки розок побили Мричного Лорда, хоча це і було низькорівневе підземель. Через це члени прекрасної Дінасті задирали ніс і вважали, що можуть натискати на великі гільдії.
Ці пости трохи розвіяли Е Сю. Якби це відбувалося десять років тому, він був би дуже щасливий. Але тепер цей переполох не був його метою. Так, він створив сьогоднішню ситуацію, іноді навмисно і випадково. Але для нього тут не було нічого дивного. Як же досягти цієї мети? Е Сю, про це також думали гільдії.
Зайшовши у розділ десятого сервера, вона пробігла через темі з обговоренням навичок, спорядження, підземель і т.п. Форум містив величезну кількість повідомлень, якими ділилися тисячі гравців. Можна сказати, що він був величезною онлайн-бібліотекою знань про Славу. Тут можна було знайти все, що завгодно, якщо вміти шукати.
Не встиг Су і оком моргнути, як наступив вечір. Вже було вісім, а Танґ Ро і Чень Ґо так і не з'явилися.
Е Сю попросив у інших співробітників номер телефону Танг Ро. Він збирався подзвонити і запитати її, коли вона прийде.
- Алло? Хто це? - Там, де була Танг Ро, було досить шумно і вона кричала. Вона була в людному місці.
- Це я! Сьогодні о дев'ятій. ПК! Ти прийдеш? - запитав Е Сю.
- Ах...ПК! - Голос Танг Ро звучав схвильовано, але після невеликої паузи вона з жалем сказала: - Я не зможу повернутися до цього часу. Го-Го і я йдемо в кіно!
- Ну, тоді веселись, — сказав Е Сю і повісив трубку.
Танг Ро не прийде ... Це було несподівано. Танг Ро грала з ним багато днів. Як він міг знати, що саме сьогодні її не буде поруч.
Поклавши телефонну трубку, Е Сю увійшов в гру. Буллока був на місці, і Е Сю швидко відправив йому повідомлення: - Блискуча, сьогодні ввечері ПК.
- О? Кому ж не хочеться померти? - Вторгнення Парної Булки вбивав гравців весь вчорашній день. І тепер він був дуже зухвалим.
— Парнюм, у яких ми вмикали Босса, — сказав Е Сю.
- Оу, вони не здаються? Чудово. Я покажу їм ще один урок.
- Де ти зараз?
- У прямому ущелині.
- Є проблеми? - запитав Е Сю. Амбіції Тірана тимчасово припинили свою діяльність, але інші шість гільдій не дрімали! Гравці все ще шукали їх і, можливо, за Буллочкою спостерігали.
- Так! – відповів вторгнення Парної Булачки.
- Які?
- Я не можу вибратися, — сказав Булока.
- Тебе блокують?
– Ні ... Я ніколи не був тут, тому злегка заблукав... – відповів Булока.
– ... Знайди карту прямого Ущелина і орієнтуйся по ній. Пам’ятайте, що треба ходити дорогами й переконатися, ніби ніхто не спостерігає за вами. Місце, куди Амбіції Тірана затягли Босса, насправді було дуже далеким.
- Старший, ти дуже розумний! Тут дійсно людина йде за мною, — сказав Булька.
- Правда? І що? - запитав Е Сю.
- Я буду битися.
– ... – Э Сю мовчав. Здається, Булока побачив людей відразу після того, як він йому про це сказав. Чи це не ті люди, хм?
Це справді не так. Спочатку переслідувач обережно йшов за ним, але потім переконався, що Булока не звертає на нього уваги. Він вже двічі виявив себе, але той хлопець ігнорував його та продовжував йти вперед. У результаті він ставав дедалі безпораднішим. Прямо зараз він не переставав дивуватися, чим це зайнятий Булока. Той не вбивав монстрів і ходив коломи, вже третій раз проходячи по одному й тому ж місці.
- Він загубився? - Нарешті припустив переслідувача. У цей момент Вторгнення Парної Булички знову озирнувся і потім помчав у його бік.
Переслідувач запаниковал. Він подивився по сторонах. Довкола були лише моби. Цей хлопець вирішив, нарешті, вбити парочку монстрів? Він думав про це так, ніби Булока кинув у нього цеглину.
Гравець швидко відстрибнув, відступаючись від нього. Він послав повідомлення "міна виявили" в гільдію і негайно вступив у бій.
Противник Булочки не був звичайним гравцем, але після декількох атак він все ж був убитий.
- Ха ха, я вбив його. Цього хлопця. А я все дивувався, навіщо він йде за мною — доклав Булку Мрачному Лорду.
- Фух, як довго він стежив за тобою? – поспішно запитав її Сю.
- Хвилин десять?
– Буллока... тебе знайшли. Мабуть, вас скоро оточать, — сказав Е Сю.
- Правда? Ну що ж, буду битися - відповів Булока.
- Будь акуратний, у твоєї зброї може закінчитися Прочність, - нагадав Е Сю.
- Зброя. Так! Куди поділися мої кігті?
– Чорт! Вони зламалися? Коли міцність падає до нуля, твоя зброя ламається! Перевір системні логіки, — відповів вона.
- Ай-яй-Яй. Це не добре, — Булока розумів цінність своєї зброї. Він перевірив логіку і переконався, що його кігті зламалися, коли він убив останнього гравця.
Е Сю не знав, що сказати.
- Бой без зброї. Це буде складно! - Буллока все ще думав.
- Думаєш, є надія? - запитав Е Сю.
- Неа. Хіба тільки ти мене врятуєш.
- Коли я доберуся, ти будеш мертвий і повернешся в місто.
- Ну, раз так, тобі не потрібно йти сюди. Я відправлюся в місто, і ми зустрінемося там. - Булока, як завжди, був безпорадний і ліг на підйом. Він тут же залякав купу монстрів.
Тим часом гільдейські гравці зібралися в потрібному місці. Вони встигли побачити, як Булчку вбили монстри, що оточували його, і почути, коли він крикнув їм "Гороного дня!"
- Та щоб тебе!. - Проклинали вони його.
Що цей Булоч робив? Він ходив по колу, не даючи їм з'ясувати, що ж він збирається робити, і після того, як вони оточили його, все що їм вдалося - це стати свідками його самогубства.
Моби розійшлися після вбивства Вторгнення Парної Булачки. Його труп зник.