Лазуровий Поток і холодна ніч не помилялися.
Якщо похмурий Лорд продовжить викрадати рекорди, тоді справа буде стосуватись не тільки їх гільдій. Звичайно, в кінцевому підсумку великі гільдії знайдуть на нього управу, будь то хабар або вбивство.
Однак у цей момент криза досягла лише двох гільдій. І навіть якщо інші гільдії знають про це, вони не стали б відразу допомагати їм. Спочатку вони будуть задовольняти наші страждання. Якщо їх гільдії впадуть, це буде чудовою новиною для інших.
— Що ти збираєшся робити? — Потік лазуровий.
— Навіть не знаю. Я хотів спочатку дізнатися, що ти думаєш про це, — відповів холодна ніч.
Лазуровий Потік вагався. Чи варто йому відтепер платити викрадачу рекордів, чи, може, замість цього боротися з ним?
Він кілька разів клекав на псевдонім Маркового Лорда, але ніяк не хотів його покидати. Причина, чому вони так високо цінували рекорди, була далеко не звичайними. Якби це було не так, він би не пішов консультуватися з мінливою Весною. Але якщо лазуровий Поток знову вирішить піти до нього, він буде виглядати слабким. Крім того, Тополіний Берег зі своїми прихвостиками не упустить можливості знову підколоти його.
Но... якщо вони дізнаються, що він заплатив Мрачному Лорду, банда Тополіного Берега отримає нову причину для незадоволення і знущання. Через те, що він попросив допомоги у основного складу гільдії, Лазуровий Поток відчував, ніби з боку виглядає дуже ганебно. За всю історію старих серверів подібна ситуація ще ніколи не з’являлася. Гільдейські експерти, послані з головних серверів, завжди швидко розв’язали проблему.
Але цього разу він не повинен викупляти у Марічного Лорда рекорд!
Лазуровий Потік нарешті прийняв рішення. Йому потрібно було показати, що він чогось вартий.
— Я вирішив спочатку встановити рекорд, а там буде видно: Лазуровий Потік не зв'язався з Марним Лордом, натомість написав повідомлення холодної Ночі.
— О? Ти збираєшся ігнорувати дії Марного Лорда? — У відповідь запитав холодної Ніч.
— Да!
— Добре... Сподіваюся, все пройде гладко, — сказав Холодна Ніч, але черв’як сумнівів і далі вдивлявся у його серце.
"Лазуровий Потік насправді збирається встановити рекорд або він сказав це для того, щоб подивитися, що я буду робити?"
Зрештою, якщо слово "викуп" вибухне в масі, це сильно вплине на репутацію. Ось чому, спілкуючись з Лазурним Потоком, Холодна Ніч не розповів йому про свої подальші плани. При переговорах з іншими гільдіями варто було завжди бути насторожі.
Дізнавшись про наміри Лазуряного Потоку, Холодна Ніч вирішила потримати своїх людей. У будь - якому разі, їм ще треба було приготовлятись до рекорду Прямої ущелини. На сьогодні, на жаль, вони не були здатні встановити його.
Тим часом за вікном ставало світліше. Прослуживши всю ніч подушечкою для Су Мученга, плече Е Сю вже було відчутно схоже на сонний біль: після того як вона почула тихе запилення, він зрозумів, що Су М’янг насправді заснувала і намагався менше рухатися.
Тим не менш, вже було майже сім годин. Деякі відвідувачі кафе вже вставали зі своїх місць, бажаючи залишити його. Невдовзі мала розпочатися зміна, тому й відвідувачам Су Мученг більше не було сенсу тут залишатися.
— Эй, эй, — тихо сказав Е Су, - час вставати!
— Котра година? —нно пробурмотала Су Мученг.
— 6:50.
- Ще й немає семи, лише десять хвилин... — Пробурмотала Су Мученг і навіть почала зручно влаштовуватися на плечі Е Сю.
- Поквапся! Мені потрібно подбати про тих, хто ходить! Тобі пощастило сьогодні. Ніхто вночі не замовляв їжі, — сказав вона. Зазвичай, якщо щось траплялося з комп'ютером або відвідувач хотів пити чи їсти, в обов'язки менеджера включали про нього піклуватися. Але ця ніч була надзвичайно спокійна. Була в цьому якась магія, через що відвідувачі не турбувалися Є Сю і дозволили Су Мученг добре виспатися.
— Правда? Тоді я, і справді, везунчик! - Су Мученг нарешті підняла голову. Після цього вона погубила очі і заразливо зівнула.
— Запахнися добре. Відвідувачі підходять, — сказав вона.
— Ох, — Су Мученг почала вкутуватися і маскуватися до нічного стану, де зайшла в кафе. На щастя, нікому не було до неї діла. Всі охочі гості були готові негайно покинути кафе.
Су Мученг вийшла з-за стійкої реєстрації і з боку спостерігала, як Е Сю допомагав відвідувачам вимикати комп'ютери. Лише деякі відвідувачі вирішили залишитися і прийшли до неї Сю, щоб продовжити своє перебування в кав’ярні: нічна й денна гра мала різні тарифи.
— Братец Е! — У той час прийшли касир і менеджер ранкової зміни. Більшість працівників жили недалеко одне від одного, тому вони приходили на роботу разом.
« Майже закінчив », — відповів вона, замість привітання. Він швидко закінчив обслуговувати відвідувачів і залишив стійку реєстрацію. Почалася ранкова зміна. Зрештою робочий день Е Сю прийшов до кінця.
- Що б ти хотіла на сніданок? — запитав Е Сю.
- Без різниці, підійде що завгодно... — Су Мученг ще не до кінця прокинулася. Вона все ще виглядала сонною.
— Окей, тоді поснідаємо, як завжди! — Відказав Е Сю. Потім вони разом залишили інтернет-кафе.
Сьогодні Чень Ґо встала раніше. Коли вона спускалася зі сходів, то побачила її дівчину. Спочатку Чень Ґо подумала, що це Танґ Ро. Але коли вона придивилась до нього, то зрозуміла, наскільки помилявся. Танґ Ро вже досить довго жила в кафе, тому вона могла дізнатися про це лише дрібничкою.
- Хто це був? — Чень Ґо почала розпитувати персонал кафе. Вони відповіли: « Я не хотів, щоб вона познайомила їх з дівчиною ».
- Малюка Танг? — Викрикувала Чень Ґо, шукаючи очима подругу.
Танг Ро була на своєму місці, але повністю перебувала в грі і її вуха закривали навшниками. Тому вона не могла почути Чень Ґо. Але через те, що вона не перший день зайняла це місце, Чен Ґо її швидко знайшла.
- Ти сьогодні встала раніше? — сказала Танґ Ро, побачивши подругу.
— Так, — відповіла Чень Ґо.
— Разом? — Перепитала Танг Ро і перевела погляд на стійку реєстрацію. - Вони вже пішли?
— Ушли! Вони вже йшли, коли я спускалася сходами. Так хто вона?
— Мм... Я не знаю її справжнього імені, але вона щодня ходить з нами в підземелля », — відповіла Танґ Ро.
- Ігровий друг? — Чень Ґо була трохи шокована.
- Ці двоє... знають один одного, і я думаю... — Танг Ро бачила, як Су Мученг впала на плечі Е Сю. Кожен міг сказати, що стосунки між цими двома особами не були простою зустріччю. Однак, будучи людиною з природи не балакучою, Танґ Ро не стала ні про що питати. Вона не хотіла навіть припускати, що між ними могли бути якісь відносини. Ігрові друзі не повинні були бути настільки близькі, з цього виходило, що ці двоє відмінно знають один одного і в реальності.
- Так цей хлопець може навіть спокусити дівчину! — Чень Ґо висловила жаль. — Як вона виглядала?
— Не знаю. Я не змогла її добре роздивитися, — відповіла Танґ Ро.
- Тоді чим ти займалася всю ніч? — Огидно вигукнула Чень Ґо.
Танг Ро безпорадно розсміялася.
- Що хочеш на сніданок? — запитала Чень Го.
- Я буду такою ж, як і ти. Ти ж знаєш, у мене немає грошей.
* Вітрах*
— Чекай тут! — Чень Го блиснула очима і пішла. Вона піклувалася про їжу і проживання працівників, проте через те, що в кафе не було якихось стандартів, а хлопці не вербували, більшу частину часу вона сама і вибирала, які будуть їсти інші. Іноді Чень Ґо була в доброму настрої і пригощала всіх великим сніданком. Ті, хто випав на ці дні через зраду, почувалися дуже щасливими.
Недалеку від щасливого інтернет-кафе було кілька ресторанів. У Чень Ґо було своє місце, де вона зазвичай закуплялася. Вона замовила сонтони (пельмені), шпильки, вівсяну кашу і багато різних видів закусок. Чень Ґо була дуже уважна, намагаючись зловити продавця на шахрайстві, але в результаті так нічого й не виявила.
Коли вона повернулася, Е Сю як і раніше не було. Тоді вона покликала Танг Ро на сніданок. Тільки коли вони наполовину витримали їжу, Чень Ґо побачила вхідний Є Сю з сигаретою у роті.
— Ух, ты! Босс, ти сьогодні прям рання пташка! — Він привітався з нею.
- А що про дівчину, яка була з тобою? — Чень Ґо не збиралася ходити навколо да близько. Тому вона безпосередньо запитала Е Сю.
— Вона повернулася додому, — спокійно відповів вона.
« Хмпф, ти не можеш змішувати роботу з особистим життям », — сказала Чень Ґо.
— Оо, пельмешки! Дайте мені миску! — Сказав Сю, ніби не почув слова Чень Ґо.
— Хіба ти ще не поснідав? — Холодно запитала Чень Ґо.
« За сніданком я розплачувався сам, тому мало з’їв », — відповів вона.
- І тобі не соромно? — процедила Чень Го. - Для тебе немає порції.
— Правда? Тоді я пішов спати! — сказав Ян Су, після чого поспішно втік. Чень Го була збита з пантелику. Вона хотіла продовжити допит. Чому він так швидко втік?
— Ха-ха-хо! — розсміялася Танг Ро.
- Чого ти смієшся? — Чень Ґо перевела на неї погляд.
— Ні над чим... — Не стала пояснювати Танг Ро.
— Ти стаєш все більше схожою на нього. — Очевидно, Чень Ґо не була щасливою.
— Не можу.
- Все, що ти робиш, так це цілі дні граєш. У тебе теж з'явилася ця дивна аура. Скільки часу пройшло відтоді, як ти виходила назовні?
я прогуляюся з тобою на вихідних. Цього буде достатньо? — запитала Танг Ро.
— Добре, - задоволено кивнула Чень Ґо.
Вони жили разом майже два роки, тому Танґ Ро вже стала для неї найближчою подругою. І це саме вона завжди її підштовхувала, щоб Танг Ро теж почала грати в "Славу". Але тепер, коли Чен Ґо досягла успіху в цьому намірі, вона побачила, що вони проводили набагато менше часу разом.
На самому початку Чень Ґо думала, чи варто їй прокачувати новий аккаунт на десятому грати разом з ними. Якби вона погодилася на це, то разом з Тангом Ро. Але ці двоє були зайняті власними справами вічно. У них не було часу подумати про неї. У результаті, все ще не визнавши, вона виявила, що ці двоє вже встигли досить добре проїхатися. Тим більше, якби їй довелося починати заново вона б стартувала в селі новачків. Отже, Чень Ґо відкинула цю ідею.
Зрештою, вона дуже довго грала Туманною Мглою і вже встигла звикнути до неї. Якби хтось сказав, що вона повинна її кинути, навряд чи вона змогла б це зробити. Єдиною причиною, чому Чень Ґо хоче піти на новий сервер, було бажання гратися з цими двома. Коли б вони досягли Небесної Сфери, вона відразу повернулася б на свою головну акаунт. Але тепер вона була надто пізною, бо не могла наздогнати цих двох чоловіків. Отже, вони тільки чекали на Небесну Сферу.
Хоча Чень Го не говорила цього, вона насправді почувалася самотньою в останні дні. Чи це було в грі, чи у реальному житті, вона була одинока.
— Фух, я все. Піду нагору! — Танг Ро розчавилася з сніданком і зібралася йти.
- Відпочинь гарненько! — Чень Ґо махнула рукою. Подруга пішла, а вона залишилася сидіти на самоті з мишкою вівсяної каші у руці, мовчазно пильно дивлячись у порожній зал інтернет-кафе.
Редактори: Акан Ящер і Nuriko_chan