Люблю такі моменти.
Майже півсотні людей були просто щасливі наїтися. Може й не варто багато їсти за вечерею, але зараз це вже нікого не турбувало. І я навіть не старався робити те, що зазвичай робив для своїх дівчат. Все ж, до них я ставлюся по-особому. Одна справа — готувати окремо під смаки певних страв. І зовсім інше — готувати їжу для цілої групи людей, намагаючись використовувати ті страви, які подобаються майже кожному. До речі...
- Ммм... Це ж мої улюблені смажені боби. - Зраділа Ашідо.
Асуї, який ласував солодким пудингом, подивилася в мою сторону і кивнула, висловлюючи вдячність.
- Рисові коржі... солодкі... - Просяяла задоволена Урака.
Все ж, для своїх дівчат я готував окремо. Серед інших, вони були найщасливішими в період святкування обжерливості.
Я був втіленням самовдоволеності.
Так, продовжуйте їсти. Це ви хвалите мої кулінові таланти.
Але, напевно, добре, що майже ніхто не знає про мою роль у приготування вечері. Інакше мене вже замучили б проханнями приготувати ще що-небудь. А я, чесно кажучи, не збираюся щодня готувати на весь табір. Може своїм дівчатам і зроблю що-небудь, а решта обійдуться. Їх також можна пригостити. Люблю кошечек.
Ну а поки, вже вечір, вечеря пройшов і, як говорив вдень Аізава, можна прийняти ванну.
Правда, я був трохи засмучений тим, що мені доведеться йти в місцеву помивну з хлопцями. Я вже не раз приймав душ зі своїми дівчатами. Але тут купальня роздрібні. А в жіночій половині, окрім моїх крихт, будуть й інші дівчата. Звичайно, я б і на них полюблявся, але не думаю, що це їм сподобається. А якщо й сподобається, то все одно будуть обурюватися.
Тільки перед тим, як іти до гарячих джерел, спершу покладіться в ванну.
- Камінарі? – Шото якось дивно покосився на Денки.
Просто, хлопець-молінія чомусь іскоса поглянув на Зуко.
- Та просто згадав фестиваль... - Протягнув Камінарі.
Тодорики тактовно відійшов від Пікачу. Коли ж Денкі повернувся в мою сторону, то мене на місці вже не було. Я швидко доїхав до відкритої купальні. Швидше мене тут закінчив тільки Мінору. Тепер він стоїть біля високих дерев’яних парканів, прикриваючись рушником. Його цікавило мир по ту сторону паркану. Його можна зрозуміти. Адже там дійсно інший світ, повний фантазій і радості. Жіноча частина купален...
Треба буде подивитися за ним. Щоб не поліз до дівчат. Ну, так, іноді поглядати, чим він зайнятий. Не дуже гостро загострюючи на парні увагу. Поки можна просто поніжитися у гарячій воді, розслабитися. Краще, звичайно, було б з дівчатами під боком. Але поки ми не самі, ліпше дотримуватися певних обмежень пристойності.
Власне, недарма я вирішив простежити за цим товаришем ...
Усі хлопці вже повикидались і зібралися в купальні. Хтось просто відмокав у гарячій водичці. А хтось балувався. Камінарі та Оджіро вловили бризки. До речі, дуже ризиковано сидіти в одній купальні з хлопцем, який може видавати смертельні розряди електрики своїм тілом. Ну, мені нічого. Та й Денкі навряд чи буде тут когось шокувати. І ось, тепер, коли все начебто спокійно ...
- Вони там... - Збудливо прошепотів Мінета. - Дивно, вони не розділили купання хлопчиків і дівчаток за часом! Яка приємна несподіванка!
Мінет притиснувся до паркану і вислухався, що відбувається на тому боці.
- Це жахливо! Мінета! Негайно припини! Це неповага до самих себе і дівчат! - Увесь голос накричав на короту Сіда.
- Эй... не будь занозою в заду. - Відреагував йому Мінору.
Тінья вже зібрався видати нову відповідь, але коротун як підскочив!
- Коли перед нами перешкода, нехай попровадить нас вперед девіз ПЛЮС УЛЬТРА! - Вигукнув він, зібравши з себе пару липких куль.
З їхньою допомогою він приклеївся до стіни і поліз вгору, як альпініст.
- Так швидко! Та ще девіз нашої академії зганьбив! - Змутився Ііда.
Я ж чекав, коли Мінору добереться до самого верху і в останній момент, бризнув у нього водичкою.
- АААа! Моя спина! Як боляче! Ніби моє тіло прокололо тисячі розплавлених копій! За що?
Хлопець зірвався і почав падати. Але, його встиг зловити Ііда. Власне тому я сам і не відправився його рятувати, навіщо виходити з теплої води, коли там і так є, кому підхопити коротушку.
- Эй, не кричи. Не так вже сильно я бризнув. Дивись, навіть стіну не знесло.
- Хах... - Ошаранено зітхнув Мінору. - Ти майже вбив мене! Це було дуже боляче!
- Ти це заслужив! - Зречу Ііда. - Хоча фізичне покарання є неприйнятним.
Тепер він подивився вже на мене.
- Та замовкніть вже! – Гаркнув відразу на всіх Бакугоу.
Вода навколо нього почала бурлити від роздратування хлопця.
Але минара оправився занадто швидко для того, кого « не вбили». Тепер він сидів біля краю купальні і дивився пристойним поглядом на стіну.
- Що ти...
-Ками... Чому у мене не рентгенівський погляд? - Простоал коротишка.
У будь-якому випадку, все повернулося на круги своє.
Після купання, вже майже вночі, я вирішив відвідати кошечок. А ще потрібно було побажати добраніч моїм дівчатам. Отже, довелося розділитися. Підозрюю, якщо Широтко не знала про цю мою здатність, то тепер дізналася. Але якось я не боявся цього. Занадто вона позитивна, від такої дівчини просто не чекаєш підлості. Тому я не бачив нічого страшного в тому, що вона дізналася б про мою розлучення. Потрібно тільки пізніше попросити її нікому не розповідати. Хочу зберегти це як козир, на всяк випадок.
Що стосується диких кішок, то двох з них я знайшов у кімнаті відпочинку. Шино солодко засмоктала на дивані, а Рюко в боках хом’ячила залишки вечері. Коли я зайшов, вона швидко поглянула на мене переляканим поглядом. Ніби я застукав за таким ганебним заняттям. І, вона зараз більше походила саме на хом'ячка, а не кішку. З набитий ротом її щоки роздулися.
- О, приємного апетиту.
- Вмфи...
- Ти їси, не відволікайся.
Дівчина швидко пережувала і проковтнула те, що вже встигла напихати собі в рот.
- Мідорія...
- Гей, ти ж звала мене на ім'я, що сталося?
- Ну, якщо тобі так більше подобається, Ізоку.
- Ось так краще Рюко.
Кішка з жалем подивилася на залишки своєї порції.
- Не добре так пізно їсти, але нічого не можу з собою вдіяти...
- Та годі, мені подобається тішити таких гарненьких дівчат як ти своєю їжею.
І, природно, від мене не вкрилося, як дівчина розм'ятала плечі.
- Ти втомилася?
- Ммм... так, мабуть. Використання примха вимочує стільки часу. Після вашого випробування мені ще потрібно було підготувати майданчик на завтра.
- Знаєш, я ж ще й масаж вмію робити.
Очі Піксибоб загорілися лукавим цікавістю.
- Хочеш мене помацати, так?
- Звичайно, ти класна і тіло у тебе потрясне, а навіть дух захоплює. Але, масаж я і правда роблю непогано.
- Добре-добре... - Досить промурликала блондинка.
Зрозуміло, їй подобається, коли я кажу їй наскільки вона гарна. Мені не в тягар, чому б не дати дівчині знати, що захоплюєшся її зовнішністю, якщо вона падка на лісозаготівля і компліменти?
- І коли почнемо?
- Прямо зараз.
Коли я підійшов до дівчини, то відразу зайшов у неї з боку.
- Ось так, повернися трохи.
І, отримавши доступ до плечей і спинці жінки, я прийнявся за заспокійливий масаж. Раз вона втомилася, то, поки, нехай буде так. Та і якось це не пристойно, відразу починати з еротики. Потрібно спочатку оточити дівчину турботою, щоб вона більше не змогла вирватися з полону.
- Охх... Кайф... - Простонала блондинка.
І, це було досить голосно, що б розбудити Сосаки. Мандалай піднялася на дивані і обвела кімнату сонним поглядом.
- Уммо, Мідорія-сан?
Милашка.
Обидві дівчата, до речі, були в своїх костюмах, але вже без навушників у вигляді котячих вушок. І Рюко без свого візора.
- Аххх...
Я злегка надачив і блондинка солодко застібнула.
Здається, мій навик масажу вже відчутно так виріс. Раніше розмінна плечі я не міг змусити дівчину ось так кайфувати. Зазвичай я досягав такого ефекту, розмінюючи все тіло, включаючи руки й ноги.
- Що ви робите? - Поспішала Шино.
- Просто масаж. - Я посміхнувся.
Рюко закотила очі і прикрила рот від задоволення. Ще трохи і вона почне!
- Ухх...
Я змінив заспокійливий масаж на сон.
- Це було несподівано. - Вздрогнула блондинка. - Але, дуже приємно. Ізоку, у тебе чудові руки!
О, ти далеко не перша жінка, яка мені про це говорить.
- Мандалай, може, вам теж зробити масаж?
- Згоден, не пошкодуєш! - Кивнула Рюко.
- Ну... Ладно...
Я був дуже задоволений тим, що побачив.
- Тоді, можеш прилечь? Мені так буде зручніше.
Уклавши Шино назад на диван, я присів на край і почав розмивати її плечі, потім спинку, руки ...
Це просто неймовірно.
Всього якихось п'ять хвилин і жінка відправляється в нірвану. Вона абсолютно не проти, коли я починаю гладити її ніжки. А вони у неї класні. Як і у всіх трьох кошечок. Треновані, міцні, але стрункі і елегантні. Сподіваюся, у мене слина не капає, адже мій внутрішній фетишист так і б'є ці чудові ніжки. І зробити безліч всіляких збочених штук з ними.
- Оахх...
Нда, хотів не заходити занадто далеко.
- Мгх... ахх...
Але це було нереально.
Я настільки зрадів, що не міг зупинитися і продовжував масажувати своє тіло. Тоді як Мандалай вже була в такому неадекватному стані, що тільки простягни руку і візьми її, вона буде рада мені віддатися.
- Ммм... Ізоку, я теж хочу такий масаж. - Рюко, заворожений через процес.
- Із задоволенням.
Ладно. Будь що буде!
Підхопивши Шино на руки, я попросив Рюко розкласти диван у ліжко. Він виявився складною. Тепер на ньому можна було покласти обох фарб.
Залишивши на час Мандалай, я переключився на її подругу.
Зовсім забувся.
Я облапав Піксибоб всюди. І її чудові ніжки і красиві груди та попку помив. Сама дівчина була дуже навіть не проти, масаж їй занадто сподобався і вона була готова дозволити мені набагато більше. Але, мені захотілося ще помацати Шино. Це мене і врятувало.
Регдолл і Тигр зайшли в кімнату відпочинку якраз тоді, коли я знову почав масувати спину Мандалай.
- Що тут відбувається? - Нахмурився 2-метровий качок в сукню.
- О, це масаж! - На щастя, вона сказала Ширтетоко. - Я теж хочу!
- Звичайно, я не проти. - Зітхнув я з полегшенням.
Адже, зайди вони хоча б на п'ять хвилин пізніше, і картина могла бути зовсім іншою. Упевнений, Тигр спробував би на мене наступити і, як мінімум, вбити до напівсмерті. Якби це було можливо з його силою. І, власне, далі саме його присутність не дало мені знову розпакуватися, коли я почав робити масаж Регдолл.
Хоча це й не перешкодило мені відправити милу дивачку туди, де були її подруги. Тепер вони утрьох в нірвані. До слова, тіло Широтко не менш шикарне, ніж у її подруг. Добре треновані дівчата, в найсвіжому віці.
- Тепер моя черга. - Заявив Тигр.
- Емм... - Я на мить розгубився. - Це... Вже пізно, так... я, напевно, піду в нашу кімнату... Вже час спати...
Я обережно вибирав слова, щоб не образити небезпечного чоловіка і поспішив відступити.
По дорозі до спальної кімнати я зустрівся зі своїм двійником. Він саме застібав штани після бурхливих побажань « холодної ночі». Тут недалеко, в лісі. Давши самому собі "п'ять", я з'єднав обидва свої тіла. І вже в нормальному стані повернувся у спальні кімнати. Точніше, це була одна велика кімната, в якій розташувалися всі хлопці нашого класу. У "В" класу інша кімната, у них взагалі свій окремий корпус. До речі, зараз дійсно було вже пізно, всі сплять. Серед розділених на підлозі футонів виділяється мій, акуратно заправлений і рівний.
- Де ти був, Мідорія? - Зловісний голос Мінору з-під ковдри.
У мене ледь душа в п'ятірки не пішла!
Я бачу обличчя коротинки з випущеними очима.
- Ти розважався з дівчатами, вірно?
У темряві це було майже не помітно, але я якось розглянув, що очі Мінору налилися кров'ю.
- Я хочу тебе вбити.
- Емм, Мінору, спокійніше...
- Як же я заздрю.
- Давай, спи, бажаю тобі приємних еротичних снів.
- Дякую. Але, я все одно буду сподіватися, щоб ти здох. Чортів везунчик. Як же я тебе ненавиджу. Чому вони всі вішаються на тебе? Дівчата просто збожеволіли! Як це можливо? Чому у мене не так? Я теж хочу! Хоча б з однією ...
Хлопець вже був готовий розплакатися.
- Мінору...
- Я пішов на геройський факультет тільки тому, що герої популярні. Я сподівався, що так і на мене дівчата відгукнуться...
- Так, послухай. Тобі просто потрібно бути трохи стриманішим. Більше я нічого тобі порадити не можу. Це вже занадто індивідуально для кожного окремого випадку.
- Я знаю. - Зітхнув Мінета. - Вибач, я не вважаю тебе мерзотником.
- Та заткніться вже, чортові смердючі дерьмоеди! – Зло прошипів Кацуки. - Я вас нахрен поб'ю, тварей, якщо не залізете в свою гребані вигрібані нори і не спочиньте там самі!
- Все-все, вже ложимося. - Поспішав я заспокоїти його.
- Спокійно тобі здохнути, Деку!
Прийнявши своє своєрідне побажання на добраніч, я дійсно поспішив до свого футону.
- І тобі теж, спокійно здохнути, Каччан.
- Закрий рота! - Вже спокійніше обгризнувся Бакугоу.
Пара секунд тиші.
- Я просто поражаюсь з ними. - Прозвучав шепіт Камінарі.
- Сука, блядь! Блискучий сраний, я тобі носок в пащу запихаю, якщо не здохнеш.
- Ха-ха-хо. - Не витримав Ейджіро. - Всім спокійно здохнути, хлопці!
- ...
Кацуки ледве стримався, але мовчав.
І нарешті запала тиша.
Так, є щось у такому відпочинку. Але, зараз хлопцям дійсно краще відпочити, а не базікати всю ніч безперервно.
Попереду нас чекає день адських тренувань. Ну, як обіцяв Аїсава. Хоча, я не впевнений, що він зможе придумати щось досить вимотувальне для мене. Але я не хвилювався за інших, бо їхній вчитель виганяє до стану овочів.
І саме з цього і почався наступний день.
Ну, спершу з сніданку, який всім здався без смаку після вчорашньої вечері.
Потім Аазава виголосив коротку промову.
- За останні три місяці ви багато чого навчилися. - Протягнув він. - Але, це тільки досвід і техніка. У цьому ж таборі ми зосередимося на розвитку вашої сили і витривалості. І будь-яких інших показників, необхідних для поліпшення ваших примх.
Так-то, багато причудів дійсно залежать від тіла. Той самий Кацукі, чим він витривалий і сильніший фізично, тим могутнішим його вибухи й тим довше може їх використовувати аж поки не здунеться. Те саме можна сказати і про більшість учнів. Хоча й не всіх. Взяти ту ж Хагакуре. Скільки не тренуйся, а більш невидимою вона не стане.
Точніше, я так думав...
Виявляється, гарна тренування може змусити її причуду розкритися з нового боку.
- Щоб перевірити, Бакугоу...
Аазава кинув парню м'ячик.
- Це той самий, коли ви перевіряли наші примхи?
- Так, кинь його з усієї сили, подивимося як покращитися твій результат.
Питати Кацуки було не потрібно. Він швидко замахнувся і зібрав у долоні поту, кинув м’яча та всилив кисок сильним вибухом.
- ФАК! - Не забув він і про геройський бойовий клич.
Вдарна хвиля була відчутною...
Но...
- Далі на чотири метри? - Здивувався Кацукі, коли Аїсава показав результат на своєму смартфоні.
Мені теж здавалося, що тепер він повинен був бути сильнішим, але різниця якась незначна.
- Тепер ми займемося покращенням цих показників.
Подивімось, що для цього придумали вчителі.