Завдання закінчилися.
Початок літніх канікул. Через кілька днів ми вже їдемо в табір, а поки... Міно запропонувала всім класом піти в торговий центр. Багатьом треба було закупитися. Комусь треба плавки купити, комусь прилад нічного бачення понадобився. Емм, так, не знаю чому він потрібен Мінору, але це ймовірно щось збочене.
- Ха, везе вам. Ви ще можете відпочити на літніх канікулах, ха-ха. - Життядопомогла нам Неджире.
І, так, вона пішла з нами.
- А у вас що? - Обережно запитала Урарака.
О, дивитися, як дівчата намагаються знайти спільну мову досить смішно. Але я дуже тішуся, що вони не влаштували тиху війну між собою. Хадо тільки здається невинною дівчинкою, але через свою безпосередність вона може бути страшною стервочкою. Однак тепер вони намагаються налагодити стосунки з іншими або навіть подружитися.
- У нас починається стажування. - Зітхнула дівчина. - Як і минулого року, я піду до Рюка!
- О! Вона запрошувала мене на практику. - Помітив я.
- Треба було йти до неї! Рюкю забавна.
- Згоден, але Міруко теж хороша.
- Героиня-крольчиха? Тоді, правда, складний вибір.
Тим часом кілька наших однокласників потягнула в відділ одягу силу моди. Вони приглядали щось до табору. Особливо їх цікавила взуття.
- Ізуку... - Декетка потягла мене в сторону ігрових автоматів.
Отже, якось плавний похід з класом по магазинах перетворився на звичайне побачення. Ми з дівчатами відірвалися від решти однокласників. І Ашідо несподівано знайшла щось спільне з Хадо. Дівчатки знайшли танцювальний автомат. Це майданчик з підсвічувальними поясами. Грає музика і треба вчасно наступити на мігруючий кластер. Цей автомат сподобався обом і дівчата просто пропали.
- О, Тору, ти з нами? - Помітив я напіввидимку.
- Так, всі сюди прийшли...
Дівчина озирнулась.
До неї почали доходити, що « все» - це тільки мої дівчата. Просто їх досить багато, щоб Хагакурі пройшла за ними, віддавшись отут своєму батьківському інстинкту. Смішно вийшло. Але тепер можна вважати, що у мене не лише кілька дівчат, а цілий гарем вже. Цілком можливо, що одного дня я перевершию того індуса з півсотнею дружин.
- То ви знову разом. - Протягла Хагакуре, дивлячись на Міно і Неджіра.
- Ага. До речі, у тебе було достатньо часу подумати, так?
Очако і Тшуче глянули на напіввидимку.
- Оум... вам тут, схоже, весело...
- Ну, поки ми просто гуляємо.
Проте було й так зрозуміло, що Гагакуре мав на думці. І, я навіть не засмучений.
- Извини... Мабуть, це не для мене. - Зітхнула дівчина.
- Ладно. Якщо хочеш, можеш просто погуляти з нами, як подруга.
- Добре. - Хоч і не видно, але по інтонації відчувається, що вона посміхнулась.
Урарака та Асуі підійшли до мене з двох сторін і взяли під руки.
- Ти і Хакагуре-сан хотів до нас затягнути. - Звинувачено видала Дзерфірка.
- Вже давно. - Повідомила їй жабу.
- Ну, мені відмовили, як бачите.
- Ага, як же... Ніби відмова може тебе зупинити. - Усміхнулася Очако.
- Звичайно може. Ви з Міно інший випадок. Ви були моїми колишніми! Хіба я міг вас так просто відпустити?
- Тільки ускладнили все, а в результаті нічого не змінилося. - Помітила Асуі.
- Так, ти маєш рацію... - Пам'ятала Урака.
Отже, сьогодні ми просто гуляли. Пізніше ми зустрілися з однокласниками, відвідали ще декілька місць у торговому центрі. І вже в другій половині дня ми з дівчатами попрямували до девічу барлогу. І знаєте, це місце починає здаватися якимось дрібним. Для того щоб двоє студентів жили в іншому місці, але постійно оргія на п'ятьох і злегка тісно з’являється.
- Це просто божевілля...
- Ти повторюєш.
У той же час я попрощався з Рей і Румі, за допомогою свого другого тіла.
Ось що стосується цих двох, то тут місця вистачає. Суд вирішив, що Рей отримала половину маєтку Тодоріки. Зрештою Енджі довелося викупити половину тієї половини своєї колишньої дружини за дуже велику ціну. Так, розлучення жахливо. Я, чесно кажучи, вже не так впевнений в тому, що можу просто взяти і одружитися з усіма своїми дівчатами. Якби законодавство, звичайно, дозволило багатошлюбність у нашій країні. Хоча, тут є лазівки. Хоч у Японії не можна одружуватися відразу з декількома жінками. Проте інститут шлюбу визнає полігамні шлюби в інших країнах. Але розлучення — це просто кошмар.
У зв’язку з двома фарбами, навіть після усіх судових засідань Рей залишилась у крольчині. Вони якось звикли один до одного. Іноді мама відвідувала Фюмі і Шото. І от, якось я не подумав, що Зузу теж захоче побачитися з Рей перед поїздкою в треніровий табір.
Стук у двері перервав наш тройничок на найбільш цікавому місці...
- Мідорія-сан? Ти теж тут. - Здивована Фюмі тому, що двері їй відкрив я.
Зі своєю спритністю і швидкістю я міг одягтися протягом секунди.
- Ну, Румі моя подруга. - Потисную плечима. - Я проходив у неї практика. Так само і ваша мама іноді перевіряє.
- Так, дякую що допоміг їй.
- Ох, ну вистачить вже. Ти мене постійно обсипаєш вдячними, навіть не поговорити нормально.
- Ха, да? - Усміхнулася дівчина.
- Так, Зуко, навіть не намагайся! - Застеререг я хлопця, яку вже відкрив рот для вилиття своїх вдячностей.
- Зуко? - Зуміла Фюмі.
- Так схожий адже!
- А хто це?
- Ох, ось же темрява. – Похитав я головою.
Минуло трохи більше століття, а люди вже не пам’ятають про аватар чотири вірші. В якому світі я живу?
- Хей, маленькі Тодорики! - Виглянула в коридор Міруко.
- Ммм... Друзі, значить. - Протягла Фюмі, дивлячись на халатик героїні.
Я подумки простоал. Виграю тут час, а ці ...
Жінки!
Вони навіть не одягнулися, так, накинули на себе домашні халати. Тільки Рей під халатом була ще в майці і шортіках, а ось крольчиха під своїм невагом халатиком була повністю голою. Шото старався не п'ястися на неї і з трудом стрибай свій погляд, що тягнув би в район декольте прекрасної мулатки.
- Гаразд, давайте я приготую що-небудь для всіх.
- Так ти ще й готувати вмієш? - Знову здивувалася Фюмі.
- Ще й як. - Міруко.
Рей за кивнула.
На щастя, мій однокласник поки що нічого не зрозумів. А ось його старша сестра почала якось підозріло дивитися на свою матір. І поки всі спілкувалися у вітальні, а я встав за плиту, Фюмі вирішила відвідати мене і пішла до себе.
- Мідорія, ти спиш з моєю мамою? - Нахилився, прошепотіла вона.
- Тихо ти. - Шикнув я їй.
-Ками-сама... - Вітхнула вона, прикривши очі рукою. - Я не хочу знати подробиць.
- Ти так кажеш, що ми щось погане зробили. Рей, між іншим, дуже красива і мила жінка.
- Все, Мідорія, не потрібно більше, я не стану лізти у ваші відносини. До того ж, вона здається щасливою... а Вусагіяма-сан?
Я підтиснув губи, намагаючись приховати наповзлу на моє обличчя посмішку. Но...
-Ками-сама. Ви втрьох!
Ох, знала б ти справжнє становище речей, Фюмі. Щастя в незнанні.
- Ти тільки при Шото не називаєш мене татом.
- Який тато? Ти майже вдвічі молодший за мене!
- Тим більше. - Кивнув я.
Як би їй тактовно натякнути, що я не проти зробити це відразу з мамою і дочкою...
Так, не про те думки.
-Ками-сама... - Пробурмотала вона, відходячи в сторону.
Гаразд, нехай поб'є тут, посвичеться з реаліями. Ну а я поки продовжу готувати. Власне, через напрочуд відмінності глядачів я почав викладати всілякі кулінарні фокуси. Фюмі майже відразу відвернулася від своїх роздумів, заворожена спостерігаючи за моєю підготовкою. Так, коли я весь такий з себе виробляюся, мабуть, видовище стає вражаючим. Мене літали, столові прилади, їжа та спеції.
- Здається, тобі це подобається... готувати... - Помітила дівчину.
- Дуже. - Кивнув я. - Через шлунок лежить шлях до статевого рабства. Тобто, до кохання я хотів сказати. Любові, чистої і світлої.
Хоча, просто готувати мені теж подобається.
А тепер я міг похвалитися своєю підготовкою перед новими дегустаторами. Коли Фюмі і Шото жили в нас певний час, ми готували їжу саме Фуми. Сказала, що повинна хоч щось робити в якості вдячності. Але тепер я її за свою кухню не пущу. Емм, ну, кухню Рей і Румі, але тепер це моя кухня!
- Фюмі, можеш звати інших.
- Добре.
Обед був готовий.
І вже через 10 хвилин я дивився на прояв щастя. Черевоугодия в чистій формі. Одне з тілесних задоволень. Усі люблять смачно поїсти, а смачна їжа може на деякий час зробити тебе щасливим. І гості оцінили мою страву на найвищий бал.
- Неймовірно! - Видала Фюмі.
Шото згідно кивнув.
- Тепер я розумію.
- Що розумієш?
- Як тобі вдається зустрічатися відразу з чотирма дівчатами. Вони всі залишаються з тобою через твою їжу.
Це він так жартував.
Але його сестра після такої жарту вилякала на мене очі. Вона додає у розум ще двійки.
- Ще чотири! - У неї рот розкрився в подиві.
- Чотири? А я думала у тебе їх тільки дві. - Мило посміхнулася крольчиха.
Мені було соромно, я потиснув плечима. У житті все буває. І, до речі, крім цих чотирьох є ще Мей та Інко. Тож у мене є вісім дівчат? Блін, та я сам здурів! І я навіть не думаю зупинятися на досягнутому, мені хочеться більшого.
- Просто до мене повернулися мої "колишні". - Вирішив я пояснити, звідки стільки. - А коли ми були в сорі, у мене з'явилася ще одна дівчина. Але, серйозно, невже більше нічого обговорювати за столом?
- Так... Ви їдете до літнього табору? - Підтримала мене Рей і змінила тему.
- Так. - Кивнув її син. - Хоча, заздалегідь невідомо куди.
- Чому це?
- Вже був випадок, коли на нас напали злі речі під час уроку. - Повідомив я. - Таким чином керівництво академіки хоче зупинити поширення інформації. Все для нашої безпеки.
-Це так небезпечно? - Заспокоїлася Фюмі.
- Ми збираємося зробити цю небезпеку нашою професією.
- Верно. Ми в змозі з цим впоратися.
Загалом, милий і затишний сімейний обід отримався.
До вечора мене розривало на шматки. Тобто я хотів повернутися додому лише одним тілом, а одне залишити з дівчатами. Але, з моїм милим квартетом чи дівчатами старше? Правда, в будь-якому випадку, довгий підтримання роздвоєння вже почав виснажувати мене так що, доведеться все одно повертати обидва тіла, щоб знову злити їх докупи. Зате дізнався дещо цікаве.
Я можу використовувати читерську вправу на день, не по одній бонусній характеристикі, а по дві. Взагалі, цікаво, хто дозволив цю лазівку? Особливості моєї примхи чи це сам світ так дивно влаштований?
Але наступного дня я знову зміг відвідати своїх дівчат. Навіть до Мей заскочив. Їй дозволили використовувати шкільну майстерню на канікулах. Тоді я помітив, що вчитель Азава щось обговорював з Шинсо. Це той хлопець з загальноособового, із примхом контролю розуму. Невже його дійсно збираються перевести на наш факультет? В принципі, я не буду заперечувати. Хоча його нудьга і напружує небагато.
Ну і незабаром настав той самий день...
- Що? Ха-ха! Класу А зажадала передача, так? Хтось завалився на тесті? Ха-ха! Як це чудово! Хіба це не дивно? Хіба клас А не повинен бути в усьому кращим від класу Б? Я чув у вас більше половини провалилося! Хех, ви всі такі невдахи! Крім тебе, Грім, звичайно ж! Упевнений, ти здав найкраще.
Ми з Монома, наче стриггеріл, пересідалися.
Але, варто було підійти Іцукі і гронно так підняти руку, і хлопець здувся. Відразу став шовковим.
- Простите. — Вино накусила нам дівчина і забрала однокласника.
- Не слухайте Моному. - Сказала нам інша дівчинка з паралелі.
- Так, він сам завалив тест. - Добавила Сацуна.
Ну, вона мила, так що я запам'ятав її ім'я ще зі спортивного фестивальу.
І навіть Юі мовчки кивнула нам на знак підтримки.
- Які милі... - Прошепотів Мінору, чи не захлесуючись слиною. - Навіть не знаю, кого вибрати....
- Вибрати? - Здивувався я.
Після всього, що було, сама концепція такого вибору стала мені настільки чужою.
- Ізуку... - Я з подивом дивилася на мене Урака.
- Ти це чого вдумав? - Ашідо, закинувши руку мені на плече.
Я прибрав її рефлекторно, погрожуючи талію демонетки.
- Та чого я-то? Я нічого. Мене просто здивувала сама думка, що дівчат можна вибирати.
- Поня-ятно... - Насмішко дала Міно. - Справді, навіщо вибирати, коли можна взяти все відразу?
- Саме так! Ти мене так добре розумієш.
А далі...
- Так, я з Ізуку! - Ашідо, подивившись крізь автобус.
Аісава сидів поряд з водієм і чекав, поки ми всі займемо пасажирське місце.
- Ізуку? - Подивилась на Урака.
- Ква...
Все ж, пасажирські місця були роздвоєні, а значить, зі мною буде сидіти тільки одна. Двом іншим доведеться сісти спереду або ззаду.
- Зі мною буде Тсую-чан. - Вхопив я жабу за талію і притиснув до себе. - Моя злодійська помічниця була вірна мені до самого кінця!
- Тц... - Помовч Ашидо.
- Ха-ха, и правда. - Усміхнулася Очако.
- Ні, серйозно, це що, санкції? - Награно обурилася демонетка.
- До речі, я взяв трохи перекусити. - Я показав пакунок з двома бенто. - Але, не хвилюєтесь, до ембарго не дійде.
- Це було б жахливо!
Врешті-решт всі розселилися як зручніші. Хоча Ііда намагався мені натякнути, що як старе мені не завадило б всіх побудувати. Але я вірив у своїх однокласників. Наш клас досить дружній, так що ніхто не став і всі розпорошилися цілком мирно. Без криків: « Я хочу сидіти, пішли геть з мого місця».
І, автобус напав.
- Так, ми будемо робити зупинки з годинником, і тоді ... - Почав Аізава інструктаж.
Но...
- Гей, зроби музичку, що-небудь літнє.
- Не стійте на сидінні! Спускайтеся негайно.
- Хто-небудь буде шоколадку?
- Розповісти кінцівку фільму?
- О, можна мені шоколадку?
- Давай зіграємо в шириторі?
- Эй! І мені теж шоколадку!
- Ізоку, може ти нас пригостиш?
- Не в дорозі ж, на одній з установ пообідаємо разом.
- Гей, ти бачив які класні дівчата в першому класі?
- Бачив, але наші не гірше.
- Ми всі погрузли в пучині морока...
- Токаями, будь позитивна...
- А-а! Блін, я забув сходити в туалет!
Загалом двадцять підлітків в автобусі створили такий гомон, що Аїсава просто не хотів зустрітися зі своїми інструкціями. Дивлячись на його вираз обличчя, можна було побачити дивний вислів. Така мирність. Ніби він крутив у голові ідею: "Спокійно Шота, все одно вони всі скоро похнуть".
Так що, я трохи знервувався. Знаючи нашого вчителя, ми повинні бути готовими до різних навчальних підлянків, таких як несподіваний тест або раптове забіг на виживання.
Але насправді це було не випробування, а справжній подарунок. Принаймні для мене...
Через годину ми дійсно зупинилися.
Правда, тут не було ні забігівок, ані туалетів, нічого. Якась дика глуша.
- Я зараз лусну... - Озирався по сторонах Мінору.
- Хіба це зупинка? – Засумнилась Яорозу.
- Ну, сказати, що ми зупинилися тут просто так, буде брехня. - Уныло простягнув Аизава.
У мене раптом перехопило подих.
Я побачив їх.
Незрівнянних богинь!
Сексуальних милфо-кошечок!
- Хэй! Гумка. - Одна з них, вислизнувши на поверхню, почала кричати. - Давно не бачилися.
Тут і інші помітили сторонніх.
- Наші очі сяють в темряві, і запалюємо ми скрізь!
- Ми милі сильні крихти!
- Ми дикі-дикі...
- Кішки!
Це були Мандалай і Піксибоб. І їх вітання.
Дивовижно!
Це буде просто чудовий літній треніровий табір.