Так от про яку лікарні говорила Фюмі.
Психіатрія.
Власне, сама дівчина зараз зайнята пошуком житла, а Шото зібрався відвідати матір. Саме це і сталося минулого разу, коли він почав сваритися з батьком. Енджі побачив, що його син кудись збирається, той сказав, щоб відвідати матір. І, далі, слово за слово, дісталися до скандалу. Що я тут роблю? Ну, просто Фюмі просила приглянути за її братом.
- Я вперше приходжу сюди за багато років. - Зітхнув дволичний.
Цікаво, що медсестра у приймальні була вражена нашим народженням. Власне, Тодорики навіть не знав в якій палаті йому шукати свою матір. Але, йому всі вказали куди йти. Я ж взагалі не збирався зустрічатися з Рей Тодорі, як так її звуть. Не хочу влізти у справи їх сім'ї більше, ніж і так вже залазь, тому просто проводив хлопця до палати і думав почекати його в приймальні. Але коли Зуко ввійшов, то помітив Рей мірошком і зацікавився. Їй стало цікаво, що за знайомі в її сина, друг я або хто взагалі такий. Ось Шото нас і представив один одному.
- Це Ізуку Мідорія, мій однокласник.
- І старости. - Додав я.
Хлопець трохи збентежений на мене подивився.
- Ми не те що б друзі, швидше, хороші знайомі, просто так вийшло, що зараз ваші діти живуть в нашому будинку. - Потисную плечима, і пояснюю суть наших з Тодориками стосунків його матері.
- Все так. - Зітхнув хлопець. - Мідорія, це моя мати Рей Тодорики.
- Приємно познайомитися. - Вежливо вклонився я.
- Живуть у вас? - Недоумка.
- Ми з Фюмі пішли від того. - Пояснив Тодороки.
Одна інтонація була надзвичайно зрозумілою, хто такий "він" і як до нього ставиться Шото. Взагалі, в їх сім'ї ще є Нацуо, але він вчиться у коледжі і живе в гуртожитку, так що, слава камі-сама, цього хлопця не треба було запрошувати.
Рей очікував продовження, але хлопцю було важко розповідати про те, як його мало не вбив батько, а він сам нічого не міг з цим вдіяти. Взагалі, Шото і самому не завадить деякий час полечатися у фахівця, я маю на увазі саме цю лікарню.
- Ми посварилися і...
Тодорики замовк. Жінка знала характер Енджі, тому відразу зрозуміла, що справа була серйозною. І почала турбуватися ще сильніше. Її безтурботний погляд звернув на мене.
- Сильно поругалися. - Я розумію. - Старач півдома зруйнував і мало не вбив сина. Я там взагалі випадково опинився, проводив Фюмі.
- А...
- Ми з нею в Хосю зустрілися. Побачив, що до дівчини пристали місцеві розбійники і вирішив допомогти, ну й проводити до будинку, а то інших дрібних кутівників знайде. А коли довкнув її додому, там вже й Старач таку істерику закоїв, що мені довелося втрутитися.
- І ти, Мідорія-кун, зміг зупинити його? - Здивована жінка.
Схоже, про мій виступ на фестивалі вона не чула. Ну, тут в палаті і телевізора немає. Напевно, їй тут дуже нудно.
- Просто я багато тренуюся. – Пояснёл я.
- У нього дуже потужна примха, в плані бойової ефективності. Нещодавно він бився на рівні з Олмайтом. - Пояснив Тодороки.
- Ну і це теж. - Кивнув я.
Як і багато інших до неї, Рей була дуже здивована наявністьм у когось такої примхи. Однак, такі здібності дійсно трапляються не часто.
- Це звідти? - З гіркотою в голосі запитала Рей, дивлячись на забинтовані руки сина.
Тут я вже відступив на другий план. Шото продовжував спілкуватися зі своєю матір’ю. І, знаєте, жінка виглядала цілком адекватною особою. Хіба що вона була дуже тихою і якоюсь переляканою, намагалася говорити обережно. У будь-якому випадку, поки ці двоє повсувалися, я переселився на вільну койку. У палаті крім Рей нікого не було, так що, місце було вільно. Дістав смартфон...
Одна з них повідомила, що вже домовилася з Ганхедом. Асуї вже відправила документи в офіс Селки, чоловіка-тюленя. Але Ашідо ще не знайшла вирішення. Але я не міг їй допомогти.
- Вибачте, Мідорія-сан, вам напевно жахливо нудно тут... - Звернулась до мене Рей.
Вона справді виражала жаль і навіть трохи провини.
- Ні, не хвилюйтеся про це. - Відмахнувся я. - Насправді я навіть радий з вами познайомитися. Ви дуже мила жінка.
Справді. Саме в моєму смакі. Хоч вона старша за ту ж Фюмі майже вдвічі, але виглядає як на мій смак, набагато симпатичною. Більш витончені риси обличчя і чисті сріблясте волосся. А цей блідий вигляд викликає бажання обійняти нещасну дівчину і потішити її. Тож, до певної міри я дійсно був радий цієї зустрічі. Звичайно, це не означає, що я почну з нею фліртувати. У мене немає ніяких планів на цю жінку. Но! Що дивно, Шото якось все це просік!
- Це моя мама. - Нахмурився він.
- Спокійно! Я на неї не претендую! - Піднял я руки. - У мене і своя є, навіщо мені чужа мама? Ками! Тодорики, ну ти і ревнивець, не можна вже комплімент зробити. Я ж не спеціально! У мене просто така манера спілкування.
Хоча, одна мама це звичайно добре, але дві - краще. Лезут же в голову всякі глупоти. Наприклад, чи Міцукі Бакуго щаслива в шлюбі і не схильна до перелюбу?
- Все! Все! Заспокойся вже. - Поспішав зупинити мою відповідь хлопець. - Я тебе ні в чому не підозрюю...
- А даремно. - Брехнув я.
Насправді це я спеціально. Просто від цієї розмови Тодорики якось помітно оживилися. Я не міг повірити, що Рей був просто шокований і в очах засяяла толика веселя. Схоже, вона сприйняла це дуже забавним. Отже, я вирішив продовжити жарт.
- Тодорики-сан. - Звертався я до Рей. - Можна у вас взяти телефончик?
- Мой? - Вона посміхнулась.
- Звичайно! Вам ж дозволяють тут мати мобільний?
- Не всім. Але мені можна. - Кивнула жінка.
- Мідорія... - Недволиво прищурився Шото.
- Що? Я беспокоюсь! А це про всяк випадок. Що може статися? Якщо виникнуть якісь проблеми зі Старцем або щось подібне, ви завжди можете мені подзвонити. - Остання частина промови я адресував вже жінці.
Посмішка миттєво зникла з обличчя Рей. Можливо, варто було запитати про це пізніше, але я дійсно хвилювався. Це виглядало так, як розлютований Енджі після сварки з дітьми приходив сюди і закочував свою руйнівну істерику. А тепер, коли я вже особисто познайомився з Рей, мені хотілося хоч трохи їй допомогти.
- Г-добре. - Кивнула вона. - Дякую, Мідорія-сан.
- О, будь ласка, красивими дівчатами можна називати мене по імені.
Рей знову посміхнулася.
Шото ж накрив своє обличчя долонею і похитав головою. Він явно був збентежений подібною сценою.
- Я все розповім Ашідо-сан. - Вітхнув він.
- Оу... Тодорики... Шото-кун! Друг! Ти ж це не серйозно? - Потворив я паніку, попутно показуючи Рей свій номер на смартфоні.
- І Урарака-сан, їй я теж розповім. - Патосктично посміхнувся Зуко.
- А хто це? Ашидо-сан і Урарака-сане? - Жінка зацікавилася.
- Це мої крихти. – Пояснёл я. - Є ще Асуі-сан, вона теж моя дівчина. Але ви не хвилюйтеся, вони у мене не ревниві.
Але Рей спочатку не сприйняла моїх жартівливих фраз, тому мені сказали про трьох дівчат, які мали її.
Ми ще деякий час розмовляли. Одного разу так вийшло, що я ще глибше зв'язався в сімейних дзяджах Тодоріки. Я більше дізнався про їхню історію. Про це вже не згадувалось, але здається Рей з дівчиною віддали за Енджі, яка домовився зі своєю сім’єю. Чистий шлюб задля підсилення примхи. Дівчина спочатку не чекала на велику любов, але старець у щоденному житті, схоже, виявився дуже суворим і жорстоким чоловіком. По суті, хоча їхній шлюб був законним, насправді майже кожна дитина Тодорокі була плодом насилля. Почуття жалю до Рей поглибилося. Особисто я ненавиділа жінку. Не тільки до жінки, взагалі до людини.
Мабуть тому, вже після того як ми пішли, на наступний день я їй подзвонив. Просто хотів підбадьорити дівчину, нічого такого. І, схоже, Рей була вкрай рада хоча б якогось розуміння. Іуку, заспокойся, адже ти не збираєшся спокусити нещасну милю. Я повторив це кілька разів подумки.
Але пізніше Фюмі знайшла житло, маленьку квартиру, куди переїхала разом з Шото. Ми з Інко зітхали. Серйозно, ми не могли милуватись при чужому дворі Тодорики.
І ось, нарешті, настав той день.
- Всі отримали свої костюми? - Стало питає Шота Аісава.
Перед тим як піти на практику, нам видали наші костюми.
- У більшості випадків вам заборонено одягати ці костюми в громадських місцях. Але зараз ви працюватимете в агентстві героїв. Дивіться, не втратите...
- Поня-я-ятно-о... - Протягла Міно, люб'язно погладячи кейс зі своїм костюмом.
- Не розтягуй так слова Ашідо. Поводься скромніше. - Її вчитель відразу ж прочитав.
Правда, здавалося, йому, загалом-то, все одно.
Мушу визнати, я розумію почуття демонетки. Я почувався піднесеним, тримаючи в руках кейс зі своїм костюмом. За минулий тиждень, поки ми допомагали Хатсумі, я також замовив на невелику косметичну модернізацію. А саме, до костюму був додано каптур з того ж матеріалу, плюс чорна нуарна маска, на зразок маски Робіна зі старих коміксів про Бетмена. По суті, вона не приховує риси обличчя, хоча якщо я одягну ще й напівмаску з дихальним диханням, то вже повністю приховаю своє обличчя. Хоч би як там було, немає практичної користі для цієї маски, але вона виглядає модно. Отже, зміна і косметична зміни.
У будь-якому разі, Аісава незабаром відпустив нас з костюмами. Час розходитися і відправлятися на практику. Хоча, мої дівчата поки не поспішаюли тікати.
- Тодорики? - Я подивився на хлопця.
- Все нормально. - Слабко посміхнувся він.
Зараз ми вперше зустрілися з тих пір, як його сестра знайшла житло і забрала його із собою.
- Як ви влаштувалися?
- Хех... Ну, наш новий будинок менший, і не так все обламано, але там, все одно, набагато краще.
- Ясно.
Він виглядав набагато краще. Звичайно, йому не вистачає колишньої впевненості. Зате він став навідувачем товариської, ніж раніше. Ожги на його руках ще повністю не зажили, так що, він до цих пір носив бинти. Але це йому зовсім не завадило.
- Про що ви говорили? - Поцікавилася Міно, коли Тодорики пішов до своєї лінії метро.
- Вибач, це досить делікатна тема. Краще про щось інше?
- Ну, добре. - Зітхнула демонетка.
- Нам пора вже. - Сумно заявила Очако.
- Ква.
- Ох, дівчатка, йдіть сюди.
Схопивши всіх трьох, я стиснув дівчат у обіймах. З боку цього, мабуть, видавалося дуже комічно. Навпаки мого обличчя зараз була мила мордашка Асуі, ну і трохи нижче. Легка була майже на голову нижче мене. Тому, нахилившись, я потерся щокою про її макушку.
- Ізуку! На нас же дивляться!
- Ха! Вибач, Очако. - Я посміхнувся. - Просто так сумно, що ми не побачимося цілий тиждень.
- Ми теж сумуватимемо.
Щось сумно, треба пожартувати.
- Я постараюся вам не змінювати, але ...
- Тільки спробуй!
- Ні, ну якщо ти наполягаєш, то спробую. - Зробив я сумніви.
- Ізуку!
- Ха-ха, да ладно, шучу я, вы у мене найлагідніші, милі секси-крошки.
Ашідо зафиркала, намагаючись не сміятися, дивлячись на те, як почервоніло від сорому Очако. В кінці-кінців ми розійшлися. Дівчата попрямували на станцію, а я скористався звичайним методом пересування. Технічно, за таке мене навіть міг зупинити поліцейський і оштрафувати. Правда, визначення причуди занадто розмите, що б однозначно сказати, чи порушує я закон про використання примхи в громадських місцях, або ні. Але, навіть якщо і так, нічим серйозним мені це не загрожує. Так, і спробуй ще зупинити те, що ви чуєте на швидкості щось подібне до того, який пролітає над містом.
Загалом, до офісу Міруко я добрався порівняно швидко.
- Шта?
Коли я підходив, до самого будинку затримувалася і людина. І тут, розбивши вікно, з офісу вилетіла боксерська груша. Це не стандартна, а всилена з залізними вставками. І виглядала ця річ просто шкода, вся зм'ята і порвана у декількох місцях.
- Ти! - У розбите вікно виглянула героїня.
Мируко власною персоною. Я спеціально скопіював звичайний жест Асуї, вказуючи на себе пальцем.
- Так, Ізоку Мідорія, довго копаєшся, міг би з'явитися і швидше! І чому ще не в костюмі? Ти так працюватимеш?
Мовча показую свою кейс.
- Чудово, як вийдеш ліворуч ванна кімната, у тебе хвилина!
І я швидко забирався. Двері офісу були автоматичною, але довелося на секунду затриматися, поки вони розкриються, а потім відразу наліво. Ванна кімната милася відразу, точніше, це була не ванна, а душа. Спочатку невелике приміщення з лавкою і гачками для одягу, а після вже кімнату для миття, три душа в ряд без усякого поділу на кабінки.
Ну, хоч мені й дали всього хвилину, справився я секунд за десять. З моєю спритністю і швидкістю це не було проблемою. Швидко вдягався у геройський костюм, а свій одяг прибрав до кейсу.
- Все? Готовий? Тоді за мною! - Стретела мене на виході крольчиха.
- Так! - Бодро відгукнувся я.
На моє здивування, героїня відразу потягла мене назовні.
- Якраз вчасно, зараз тебе і перевіримо, не відставай, або всю практику будеш чавити в офісі!
- Круто. - Я був у певній мірі захоплений.
Тобто, ось так прийшов і відразу на справу. Коли Міруко вискочила з офісу, вона підбігла високо вгору і застрибнув на дах найближчого будинку. Вона рухалася просто нереально швидко для звичайної людини, але я легко підтримав темп крольчихи. І, йдучи за нею, я не міг не захоплюватися її тілом. Вона була не просто підтягною спортивною дівчиною, а досить м'язистою. У нашому класі не всі хлопці мають такий виразний рельєф. Але, чорт візьми, її ніяк не назвати страшною. Вся ця міць була майстерно обкручена жіночою красою. Світуко була прекрасною дикункою. Так, характер у неї теж дуже бойовий, як я погляну. Звичайно, все це я вивчив заздалегідь за загальнодоступними даними з інтернету, але вона ще цікавіша виявилася.
- Я чула, що ти вже займався збройними конфліктами зі злочином раніше. - Усагіяма замітила, коли я повівся з нею. - Подивилася твоя справа, якщо не будеш тягарем, на цей тиждень станеш моїм напарником, зрозумів?
- Так! Кому морду бити будемо?
- Ха-ха! А ти швидко схоплюєш!
Швидше, я просто розібрався з твоїм характером і знаю, що ти хочеш почути, дитинко. Але дивно, як ця дівчина створює досить дружню атмосферу між нами. Якби я був повільним, то все було б не так оптимістично, але немає сенсу про це турбуватися.
- Місцеві банди вирішили влаштувати свої розбірки, чоловік двадцять, морди бити всім! - Видала короткий брифінг Міруко.
Я тільки кивнув.
Бодрое початок.
Крім того, я нарешті одягнув свій геройський костюм. Я вже встиг скучати за цим відчуттям, коли ти можеш спокійно вийти на свій межі сили і швидкості, не боячись, що твій одяг буде перетворена в попіл або атомний пил. Крім того, я звик відчувати майже повну невразливість і ще більшу мовчазність захисного захисту, який дав мені активний уміння оборони, що підсилює захисні властивості надпроковий костюм.
- Покажи, на що здатний! — Вигукнула Румі, коли попереду з'явилася заваршка.
На пустельній площі за будівельною площкою була вакханалія. Підлітки і молоді дорослі хлопці, які не були членами банди, билися в купі. Хтось використовував причуду, хтось розмахував битою або ще ніж. І навіть не зрозуміло, хто з ким б'ється. Десь в стороні на все це оглянули земенки, сймаючи те, що відбувається на мобільні телефони.
Бум!
Драчуни раптом виявили, що їх підкинуло потужною ударною хвилею. Це я приземлився посеред пустиря, струшивши трохи землю. Після того, як я роблю кругові замки, утворю потужну спіральну хвилю, яка фактично скликає всіх цих хуліганів в одну купу, поплутуючись вибиваючи з хлопців весь бойовий дух. Отримати такою хвилею це майже що влетіти з розбігу, якщо не крутіше.
- Ігри закінчені, засранці! Я прийшов, щоб чинити добро і справедливість!
Б'ю кулаком по долоні. І кутовники перелякано сміялись від розоряного округу грому бавовни.
- Це Міруко! - Вигукнув один з них, зауваживши зіскочуючої десь зверху кроліху.
- Ммм? Це що, все? Серйозно? - Поспішав я.
Бандити, коли вони бачили героїні, раптово втратили будь-яку волю до опору, та й перед цим вони щось не палали бажанням йти проти мене. Тепер вони почали здаватися один за одним.
- А як же бійка? Эй! Злякався симпатичної дівчини і старшокласника? А ну підняли дупи і напали, швидко!
- Ха-ха, та ладно, тут все одно одні слабаки. - Розсміялася Румі.
- Ладно. Тоді просто встаємо і всі дружно йдемо до найближчого відділення поліції. - Уныло команду грядкам.
Хлопці здивовано переглянулися.
- Що, вас як принцеса на руках нести або карету подати? Зовсім охренелі, придурки! А ну встали живо!
Мені було потрібно зробити крок в їх сторону, як почали підстрибувати найбільш полохливі і готові підкоритися.
- Ось! Що тут у нас, бійка, побої, порушення громадського порядку. В принципі, якщо ніхто не травмований, зійде за хуліганство. - Проніс я і обернувся до Міруко. - Будем піддавати їх анальним карам?
- Це не в нашій компетенції. - Похитала головою героїня. - Але, що щодо походу в поліцію це цікаво...
- Ні, ну а що поліції вести їх кудись, коли вони самі можуть прийти з повинною? Начебто не каліки, ноги є, сильно поранених не помітно.
- Мені це подобається. - Воїнно стиснула кулак крольчиха.
Піддавшись імпульсу, я стукнув по її кулаку своїм. Світуко злякалася, адже спочатку вона не планувала цей жест, все вийшло само-собою.
- Гаразд, тест ти пройшов.
- Та яка перевірка, це ж плювова справа. Невже профі займаються такою нісенітницею?
- Ха, це ще весело. - Всміхнулася дівчина. - Зазвичай робота профі є нудною патрулю і безконтрольною бюрократією.
- Жах. - Випучив я очі. - Невже не можна найняти секретаря і звалити на нього всю паперову роботу?
- Навіщо секретар, коли є стажисти і практиканти? - Порівняла подив Міруко.
Ах ты! Майже уела, але мені ще є чим відповісти!
- А потім, що секретар професіонал в бухгалтерії, а практикант все наплутає і вам сама доведеться виправити його помилки.
- Ха-ха, давай, відведемо цих хлопців в поліцію, а потім визначимося з подальшими планами.
Схоже, мене чекає більш-менш цікава практика. Принаймні, цікавіше, ніж звичайні уроки. Крім того, за це ще й платять, нехай і небагато. Тобто, платять тільки на практиці по запрошенні. На практиці в національних агентствах ти не отримаєш нічого, крім досвіду.