Вихідні були просто неймовірні. Але цей чудовий час минув, і настав час повертатися до навчання. Правда, настрій у мене все одно був чудовий. Після доброго сексу у мене завжди хороший настрій, ага.
- Поки мама. - Притягнувши Інко до себе, я поцілував її в шию і подовольно облапивши.
Вона ж підняла мою голову і зловив мої губи для пристрасного поцілунку. Ні-ні, якщо ми так продовжимо, я ж точно запізнююсь.
- Все, я побіг!
Жінка проводила мене жадібним поглядом.
Вона вже почала звикати до цього. Стільки років їй було не на кого спрямувати всю цю сексуальну енергію, а тепер вона б просто втопила мене в любові, якби не моя витривалість. І, поки мені не захотілося залишитися ще ненадовго, я поспішив залишити будинок.
Підсковзнувшись вгору, я використовував обмежені ударні хвилі для розгону і маневрування, що б дістатися до академії якомога швидше. Думав все буде як завжди, але коли до академії було вже зовсім нічого, на свій подив, я зіткнувся з персонажем, який рухався тим же способом.
- Оу, юний Мідорія, поспішаєш до академії? - Махнув мені рукою всемогутній.
- Так, а ви вважаю, на роботу?
- Ха-ха-хо. - Голосно розсміявся цей ... ні, не фрукт, але і овочем його не назвати, чортів клубень. - Все вірно, мій хлопчику, я теж поспішаю в академію. Але якщо ми вже зустрілися, можеш відповісти на два питання?
- Емм, ну ладно...
Ми скинули темп і просто втекли по землі.
- Для початку, чому ти хочеш стати героєм?
- Це моє хобі. - Потиснув плечима. - З дитинства цим займаюся, ось і вирішив, що якщо мені за це ще й платитимуть, то я зможу жити на улюбленому ділі, не гаючи часу на нудну роботу.
- Ось як. І ще питання, що ти думаєш про свою примху? Чи ти можеш поліпшитись?
- О, мені здається, що у мене вже занадто багато сил. Але, я продовжую розвиватися. Завдяки своїй здатності накопичувати силу з часом я поступово стаю сильнішою.
- Ясно. Це добре.
- А до чого всі ці питання?
- Хмм... Просто інтерес. І, ми вже прийшли.
Справді, академія була на відстані одного стрибку. Ну, звичайна людина подолав би цю відстань хвилин за десять, а нам і пари секунд вистачить. Оллмайт відразу попрямував до академії, а я помітив однокласника і вирішив привітатися.
- Фух... - Приземлившись біля воріт академії, розвертаюся до Єгу. - Привіт! Куди ти це робиш?
- Запізнюємо! Доброго ранку, Мідорія. Поспішаймо!
- Гей, до початку ще п'ять хвилин.
- Учні ЮЕЙ повинні приходити за десять хвилин до початку!
- Эй-эй! Ти де такого нахватився, а ну припини! Пунктуальність, щоб ти знав, це ввічливість королів! Приходьте раніше так само неввічливо, як спізнюватися.
Тінь затягнувся, а потім і зовсім перестав бігти. Хлопець подивився на мене так, ніби я назвав велику мудрість.
- Ты прав! Адже, коли ми приходимо до вчителя раніше, він може почуватися незручно, ніби це не ми прийшли рано, а він запізнився!
Десь в стороні громіхнуло.
Ми з Іідою подивилися на небо. Тут хмари тільки збираються, а ось в іншій частині міста вже злива ллє і блискавки виблискують.
- Ти як? - Вирішив я проявити участь.
- Нормально. Якщо ти через мого брата, вибач що змусив хвилюватися. - Так, він показав присутність пильного духу.
- Ну, як знаєш. Якщо потрібна допомога, можеш мені подзвонити.
- Дякую, але зі мною дійсно все нормально.
Гаразд, не нав'язуюся. Але це не означає, що я зовсім відлучуся. У мене все ще є контакт Індіца, так, на всяк випадок. Тим часом, ми дійшли до нашого класу. І тут...
- Ізуку! - Мені на шию відразу ж кинулася Ашідо.
- Ха, скучила, моя дівчинка?
- Ха-ха, звичайно ж!
Закинувши мені руку на плече, демонетка завела мене в клас. Тут вже були Очако, і Тсую-чан.
- Як провели вихідні? - Питаю у них.
- Я з'їздила до батьків. - Посміхаючись, заявила Міно.
- Хо, схоже, ми всі провели вихідні з родиною. - Я посміхнувся. - Ми з мамою їздили в океанріум.
Це так мило!
Так, звичайно.
- А це тільки мене вітали люди на вулиці? - Видав Ейджіро. - Викрикували моє ім'я і таке інше.
- Це все визнання. - Кивнув я. - Тепер і ви познайомилися з цим відчуттям, mes amis.
- Trees bien! - Вигукнув Аояма.
Чорт! Так от звідки це пішло! Ах ти мерзотник, Аояма! Через цього клоуна мене тепер іноді тягне на французькі фрази.
- А мене підбадьорювали діти, ква... - Помітила Асуі. – И Бакугоу...
- ЗАТКНИСЬ ТУРИЯ АМФИБІЮ!
- Ха-ха! Це треба було бачити! - Розсміявся Камінарі.
Так, діти, що принижують Кацуки. Я б теж хотів подивитися на цей шедевр.
- Але ЮЕЙ, це ж просто валити! Ми прославилися за один день!
- Здається, я починаю тебе розуміти. - Усміхнулася мені демонетка.
- Це бентежить. - Призналася Урарака.
- Ква. - Кивнула жаба.
Наступного дня двері зачинилися, і всі учні відразу опинилися на своїх місцях за партами.
- Ранок... - Це було своєрідне побажання доброго ранку, тільки з явним натяком на те, що воно ніколи не добре.
В клас увійшов Аізава-сенсей.
Небритий, весь пом'ятий, з червоними від недосипу очима. Вчитель з деяким наріканням подивився на мене, але нічого не сказав. Ну, просто я прислав відсортовані запрошення пізно вночі йому на пошту. Схоже, він з ними працював, от і не доспав. Ну, чи ні. У цього хлопця завжди такий вигляд втомленого від життя бездомних.
- Гаразд, сьогодні у вас буде трохи незвична класна година. - Видав він.
Багато хто відразу вагався, підозрюючи якусь тестову роботу.
- Прийшов час вибрати вам геройські псевдоніми...
-Оо!
- ВААAa!
- ОРА-ОРО!
Весь клас відразу прийшов у збуджений стан. Хтось підскакував з місця від перевищення емоцій. Мені ж було норм, у мене вже є таке прізвисько, нехай і не офіційне. Блін, у мене їх навіть цілих два.
Це пов'язано з пропозиціями фахівців, про які я згадував раніше. - Продовжив він, як нічого не бувало.
Учні повинні були притихнути, щоб розчулити вчителя.
Ці пропозиції будуть мати значення лише тоді, коли у вас з'явиться досвід і бойові навики, які оцінюватимуться в другому році навчання та третій. Зараз ви зможете тільки пройти шкільну практику, але повноцінними партнерами героїв це вас не зробить.
- Ну, все одно чудово. – Пробурчала тихо Очако.
- Це показник інтересу професіоналів до вас. Але коли ви отримуєте цей інтерес, його можуть згаснути або взагалі зникнути. А зараз...
Вчитель стукнув по дошці і на ній з'явився графік, той самий, який я ретельно складав всю ніч.
- Як бачите, ви все добре постаралися. – Помітив учитель.
Адже в цілому графік був більш-менш збалансованим. Звичайно, учні на турнірі отримали більше пропозицій, але не так, щоб набагато. Тодорики, хоч і показав себе не з кращого боку, але отримав він досить багато пропозицій.
- Ізо-ку... - Пропела Ашидо.
- Да?
- Ти ж отримав пропозицію від Диких кішок? - Хитро примружилась демонетка.
- Ні. - Я відразу розбудився. - Вони не набирають стажерів і практика не приймають.
- Оу... Бідолашна... - Зобразила вона жалість.
А я дійсно був засмучений цими фактами. Коли я вчора не знайшов серед своїх речень заявку від Диких кішок, то подивився в інтернет останню інформацію про їх агентство. Зараз вони дійсно не приймають новачків, зовсім. Довелося вибирати між іншими сексуальними героїнами. Я так і не визначився, піти до дракониці або до зайчиська, в сенсі, до крольчих, ну чи до гігантеси. Ці три пропозиції я і залишив собі для вибору. Рюку, Міруко і леді Гора.
У будь-якому випадку, ви все одно отримаєте досвід на « маєткух». - Продовжував Аізава-сенсей. - Ви вже відчули на собі, що означає боротися зі злом, на жаль. Але, сподіваюсь, що досвід роботи з профі дасть вам набагато більше.
- І тому нам потрібні героїські імена! - Заявив Сато.
- Думаю, це буде весело. - Втішалася Урака.
І знову вчитель взяв це слово.
- Пізніше ви зможете вибрати для себе інше ім'я, але краще відразу визначитися остаточно.
- Інакше буде просто справжній жах. - Вітхнув я.
- Пфф... Зелений... - Фыркала Ашидо.
Але замовкла, коли я зволікав на неї.
У будь-якому випадку, я нічого особливого від цієї класної години не очікував. Поки до нас не зайшов інший викладач.
- Імена, які ви візьмете зараз, це імена, під якими вас буде знати весь світ! - Вошла в кабінет сексі-бдсмиця.
Ними Каяма, власною персоною! Вона ж Повноч-сенсей, чуттєвий вчитель садо-мазо.
- Ну, так і є. - Згодився з нею Аїсава. - Повноч-сан буде займатися оцінкою ваших геройських імен. Ваше майбутнє... Гаразд, самі розберетеся.
- Аазава... - Зітхнула Німрі, дивлячись на те, як Ластик завертається в спальний мішок.
Він знову перетворюється на гусеницю.
- Так, майбутнє. - Кивнула вона вже нам. — Намагайтеся вразити у своєму ім’я ваші прагнення, те, ким ви хочете стати в майбутньому!
І вона почала пускати по рядах невеликі таблички, де ми повинні записати свій варіант героїського прозвища. На все про все нам дали п'ятнадцять хвилин. Багато хто підійшов до справи серйозно, а хтось просто лодирчав, як я. Що писала Ашідо не видно, але мордочка у неї була дуже захопленою. Здається, що це трохи бентежило мене, бо незабаром має показати свій варіант класу.
- Час майже підійшов. Хто готовий поділитися своїм ім’ям з класом? - Протягла Негорі-чан.
Оглянувшись, бачу, що всі мандражують, ну, тоді ...
Юга Аояма різко встав з місця.
Смело. Вже не перший раз помічав таку особливість цього хлопця. Він зовсім не боїться осоромитися.
- Приготуйтеся! Ім'я блискучого героя! Я не можу припинити підморгувати!
Завдяки табличці було зрозуміло, що остання пропозиція і була його героєм. Хлопець трохи перестарався. Клас випав в осад, а ось Полноч почала серйозно обговорювати ці пропозиції, роблячи свої уточнені щодо того, що псевдонім можна і скоротити. Загалом, його відправили назад, виправити псевдонім.
- Чудово! Я наступна! - Ашідо вирішилася. - Зовіть мене Королева чужих!
Такого навіть я не очікував.
Вона навіть вигадувала емоційку у вигляді королеви ксеноморфів.
- Двойка! - Півноч змахує батогом. - Ти прагнеш на образ цього жахливого кислотного створіння? Одумайся! Поки не пізно!
І поверни вікна.
Але я вже не міг витримати таких стосунків.
- Повночь-сенсей! Ви не праві! - Заявив я, привертаючи увагу всього класу. - Лише подивіться, скільки в Інтернеті еротичного контенту по ксеноморфом! Хіба це не показ того, що люди просто люблять чужих?
- Емм... нуу... - Розгубилася Негорі.
Вона не була готова до такого аргументу.
- Є ще авторські права. - Все ж вона знайшла, ніж відповісти. - Зараз всі права на образ чужого належать компанії Дісней.
Краще не згадувати, що вони зробили з цими правами.
- Тц... - Розпочалася Міно.
- Можна я наступний? - Підняла руку Асуі.
Вони привітно махали рукою дошки.
- Я вибрала це ім'я ще в молодших класах. Фропі.
Героїня, що починає діяти в дощовий сезон.
- Ого! Яке ж гарне ім’я! Привітний! Це те, що потрібно! - Втішалася Повноч. - Беріть з неї приклад! Особливо ти, дівчинка-ксеномор!
Моя уява тут намалювала типову ксеноморф-тян в милою кофточкою.
- Ізуку, а ти що? - Зашептали у мене за спиною.
- Гаразд, я наступний! - Я піднімуся, коли Асуі повертається до місця.
- Чудово.
Власне, я відразу записав своє звичайне прізвисько.
- Грім.
Просто і з смаком.
- Ну, мабуть для тебе це було не складно. - Майже хминула Повноч.
- Як є. - Потисную плечима.
- І, це цілком підходить, зачитано!
Наступним після мене вийшов Кірісіма.
- Ого! Це з поваги до Героя "Алый бунтар"?
На картки Ейджіро було « Красний заколот". Плагіат чи данину поваги?
- Саме так! - Підтвердив хлопець. - Він, звичайно, трохи ретро, але мені подобається його образ.
- І бойовий дух! - Урарак підтримав.
- Знаєш, якщо вибереш це ім'я, то багато хто чекатиме від тебе відповідних результатів.
- Я готовий до цього!
Інші однокласники теж виходили.
К'єка Джіро вибрала собі псевдонім « Навушний роз’їзд». Зрозуміло чому.
Мезо Шоджі був не дуже оригінальний, Тентакль.
Ханта Серо целофан. Можна було придумати щось краще.
Машинао Оджіро - Людина-хвост. Ну, хоча б звучить.
Рікідо Сато. Дивно, враховуючи, що він вийшов відразу після Оджіро. Людина-сахар.
Міно теж вийшла з нового варіанту. Скажімо потім спасибі Хатсуме. Тепер героївське ім'я демонетки - Пінкі.
Денки Камінари - Електрозума.
Тору Хагакуре — Невидима дівчинка.
Момо Яорозу – Креатив.
Шото Тодорики...
- Шото.
- Просто твоє ім'я? Уверен?
- Так.
Дивно, але за рахунок цього він навіть виділився.
Фумікаґе Токіямі - Тсукуйомі.
Юґа Аояма - Сверкаючий.
Мінота - це вишородний сік. Герой, який готовий зірвати з себе все. Трохи двозначно.
Коджі Кода – Аніма. Йому підходить.
- Король Вибухокилер. - Бакугоу проричав.
Хлопець корчив злобну пику, явно намагаючись приховати збентеження.
- Емм, думаю... Придумай, краще, що-небудь інше. - Відправила його назад Йому.
А потім нарешті вийшла Урака. Інші учні допомогли їй подолати почуття сорому.
- Уравіті!
Кидка и мило.
- Дуже чіпляє, звучить чудово! Це те, що треба! - Оценїла Повночь. - Хто далі... Ііда.
Глибоко зітхнувши, Тенья продемонстрував свою картку. Було видно, що це не перший варіант, на картки залишалися сліди від ластика. Але кінцевий варіант був дуже сильним заявою.
Інгеніум.
- Я вирішив продовжити справу свого брата. - Спокійно сказав він.
- Ясно... Думаю, це підійде. Але, ти впевнений?
- Так.
А слідом знову вийшов Кацукі.
- Барон Вибухокилер!
- Не піде.
Бакугоу, не виходячи з місця, швидко виправив картку...
- Дюку...
- Стоп! - Перебила його Повночь. - Давай ще раз.
Схоже, їй теж було цікаво.
- Граф...
- Не піде.
Кацуки вже весь почервонів, чи то від сорому, а точніше через злість.
- Маркиз!
- ...
- Імператор!
- ...
- Абсолютний володар вибухів.
- Пукан Бомбукан! - Підсказав Камінарі.
- Я ТЕБЕ СЕЙЧАС, УРОД, ТОУ ХРЕНЬ В ГЛОТКУ ЗАНУ! — Кацукі дуже розгнівався і погрожував однокласникові карткою.
- Пфф, ха-ха-хо... - Розсміялася демонетка.
Це все виглядало дійсно забавно.
- Де детонатор? - Намагалася зобразити грубий і хрипкий чоловічий голос ніжна дівчинка Ураракка.
- А непогано! Детонатор!
- Солітер.
- Гренадер.
- Підривник.
- Луїза Франсуаза!
По суті, вони вже почали допомагати своїм однокласникам і деколи пропонували гарні варіанти. Бакуго їх оцінював.
- Гренадер!
Зітхнувши, Повноч погодилася з вибором хлопця.
У будь-якому випадку, попереду ще тиждень уроків. А потім ще навчальна практика в геройському агентстві. Навчання повертається в звичайне русло після фестивальу. І в студентів ще є час змінити свій вибір героївського псевдоніма. Через коротку промову, напучування Нейрі мене відвернуло повідомлення яке приходило до мобільного.
Мей Хатсуме сказала, що їй б не завадило допомогти в тестуванні нових крихт.