Коли я вдерся у приміщення, то пішов підхопити Інко на руки. Жінка почула, як я заходжу і відразу пішла зустрічатись. І, здається, вона зовсім не очікувала, що в мене буде такий настрій.
- Уаа... Ізуку! - Жінка злякалася, коли я закрутив її по кімнаті.
- Ха-ха, прости.
Але коли я поставив її назад, як стояла, мама вже вовсю посміхалася.
- Схоже, щось хороше сталося? - Запитала вона.
До мене тільки почала доходити, що пояснити свій теперішній стан мені буде важко. Ну, ось незручно мені якось матері розповідати про те, що я зміг брати участь в приголомшливому тройничку з двома класними дівчатами. І, як на зло, стрункі відмовки самі собою не приходили. А час цокало і з кожною секундою моя реакція стає все підозрілішою.
- Ну, я познайомився з дівчиною. - Випалив я.
- Вона з твого класу? - Мама зацікавилась.
Інко не розстроювало цього, навпаки, її очі загорілися лукавим інтересом.
- Так. – Киваю у відповідь.
Все одно, якщо все і далі буде йти так добре, їм доведеться познайомитися. Рано чи пізно.
- Оу, і яка вона? Гарна? Розумна?
Обнявши мене за плече Інко м'яко, але наполегливо, повела на кухню. Яке це питання? Вони у мене обидві розумні і красиві! Зосереджений на вислові відповіді, я навіть не міг протистояти їй. І вже через пару хвилин мене натурально допитували, оповивши солодким чаєм. Але, здається, я і сам був радий розповісти, які мої дівчата класні, ніби хвалячись. Правда, я не відразу зрозумів, як видав частину найбільш важливої інформації.
- Та з ними легко спілкуватися, вони веселі дівчата...
- Вони? - Зацікавлена простягнула Інко.
Треба негайно змінити тему!
- Мамо, краще скажи, ти не сильно нудьгувала вдома одна?
- Ізуку. – Прищурилась жінка. - Мама хоче знати, про яких дівчат ти говориш. Скільки їх там у тебе?
Не вийшло.
- Емм... нуу... це...
Мабуть, вираз мого обличчя в цей момент був надто мальовничим. Не виконавши серйозної міни на обличчі Інко висіла в кулачок, а потім розсміялася.
- Добре, не соромся. - Вона відійшла. - Розкажеш, коли сам захочеш.
Мене кинули і проявили милосердя, не стаючи наносити удар.
- Але, будь обережний! - І, нахилившись, мати зашепотіла. - Не забувайте захищатися.
- Не забуду. - Серйозно кивнув я.
Начебто це не повинно було мене збентежити, але щоки чомусь вогнем палили.
На щастя, допит припинився. Інко хотіла мене нагодувати, але після вечері з дівчатами я був цілком ситий. Тож, відмовившись від ще однієї вечері, я заліз у свою кімнату і занурився в безкрайні простори Інтернету. Рекламні банери закриваю, не дивлячись, це вже вироблений рефлекс. Заглянув у свою фан-групу.
- Оу...
Вражався.
Виявляється, хтось записав на відео той випадок, коли ми з дівчатами розкинули вуличних відморозків. І одразу ж з'явилось припущення, що я обзався помічниками. Нікому навіть не спало на думку, що це було побачення. Але цікаво, хто це був такий вилупок взяв, та відео записав. І звідки? Судячи з записів, раптовий кореспондент ішов прямо за нами, метрах в десять.
За допомогою посилання я відіслав їх дівчатам на електронну пошту, щоб вони полюблялися своїми подвигами.
Тим часом вже настала ніч. За вікном стемніло, і запалилися вуличні ліхтарі.
Я хотів ще деякий час посидіти в інтернеті, десь до півночі. Але коли він біг на кухню за чаєм, то побачив, як Інко стомлено розмиває плечі, сидячи перед телевізором. Ні, ну хіба можна пропустити такий момент?
- Мам, тобі допомогти? — Спарно поцікавився я, зробивши кілька характерних рухів руками, натякаючи на масаж.
- А? Ізоку, ну, якщо тебе не затрудить. - Жінка посміхнулася.
Я мусив лише стримувати перемовини.
Коли я сказав матері, що не можу розставатися, то повернувся до себе і вимкнув комп’ютер. По дорозі назад я розмив пальці до кришталика в костяках. Хоча це занадто, більше чисто психологічний жест. У цей час Інко знайшла диван.
- Ну, приступимо. - Бодро простягнув я.
Як і завжди, почали ми з масажу плечей та спини. Чи не переходити до найбільш цікавого на початку? Мама вже звикла до моїх рук, і перші моменти дискомфорту пройшли не помічено, після чого вона, прикривши очі, розтягнула губи в блаженній усмішку, насолоджуючись тим, як я масував її втомленими м'язами.
- Ох, як добре... - Томно прошепотіла Інко. - Ізуку, у тебе просто золоті руки.
Саме так. А оскільки масаж у мене ще не прокачаний навіть. Просто, конкретно розслабляючий масаж на своїй матері я навчився відмінно.
Інко вже розм'якшала, і я легко зайшов далі, почав масувати її ніжки та попку. І, схоже, час з Очако і Міно не дуже вплинув на те, як я реагую на Інко. Мені все ще хочеться помацати її прекрасне тіло, мастикати скову попочку і прасувати об'ємну груди. Крім того, якщо очі мене не обманюють, її цицьки стали відчутно більше з тих пір, коли я міг без жодних проблем їх посмоктати. Правда і було-то це досить давно. Подібна можливість у мене збереглася років до двох... Більше, ніж звичайні діти, ага, але я не міг відмовити собі в такому задоволеннях!
І, власне, цього разу я все ж перейшов на груди Інко. Після хорошого масажу вона прийняла це як належне і продовжувала отримувати задоволення. А я нарешті потискав її дивовижні цицьки. Нехай, поки тільки через одяг, але, все ж! Її груди раза в три більше ніж у Ашідо. Але, тут ще грає і те, що Інко старше та вище, через що у неї трохи інші пропорції. Насправді жіночі груди бувають різні, великі, маленькі, середнє. Але якби мені довелося вибирати, я б волів взагалі не обирати. Хочу все.
- Ммм... - Сладко проморозала Інко.
Вирішивши не ризикувати, я не став довго масувати її груди, переключившись на інші частини тіла.
І все ж дитячі спогади про гарну груди, здається, дуже зміцнили мою пам’ять. Я можу сказати, що це мій фетиш. Звичайно, я не применшую гідності жіночих струнких ніжок і краси їх попок, але саме за їхніх грудей чіпляється мій погляд в першу чергу.
- Ха, мабуть, на цьому сьогодні закінчимо. - Видихнув я.
Я почав відчувати дедалі більше збудження, коли побачив Інко.
Мама тільки відкололася, їй було занадто добре для конструктивного діалогу. Я ж, погладивши на останок її спинку, поспішив до себе і готувався до сну. Інко на цей раз сама прийшла в себе і вирушила до себе, хоча я був би не геть знову віднести її на руках у спальню.
До слова, поки я робив Інко масаж, до мене прийшло кілька повідомлень від дівчат.
Це з приводу того відео із групи. Схоже, вони обидві були дуже розлютилися тим фактом, що трохи прославилися. У хорошому розумінні. І все ж таки, повідомлення дівчат були такі дружні як і раніше, що не приносило мені радості.
Так, я б не сказав, що після сексу ми стали якось ближче один до одного. Але, хоча, більш відкриті. Нас можна назвати коханцями, чи ми скоріше секс-друзі? Ну, питати це у самих дівчат я не буду. Мене поки все влаштовує. У будь-якому випадку, лягти спати до півночі, як я планував, не вийшло. Ще десь до другої години ночі я спілкувався з дівчатами, поки Очако не відключилася, повідомивши, що сильно втомилася і хоче спати. Після цього Ашідо та її дружина згадали про те, що завтра рано вставала і підписка закінчилася.
Сам я міг би кілька днів і без сну обійтися, але все одно, виспившись, я почуваюсь краще.
Я думав про завтрашній день. Я хотів знову зустрітися з дівчатами.
Цікаво, чи наступного дня ви зможете влаштувати тройничку? Ага, хоч кожен день готовий, тут вже все залежить від самих дівчат. Так, власне, я і заснув, за думками про приємне.
Але ранок був м’яко проганяв сонливість.
Сон стерся з пам'яті, але я точно відчував, що щось мені снилося. Звичайний стан. Іноді, буваєш і відразу прокидаєшся без будь-яких снів, ніби тебе просто вимкнули та включили через кілька годин. Після такого пильного і відпочинку ти зовсім не почуваєшся нікчемним. Я ж прокинувся у доброму настрої, коли морально готувався до різних пригод.
Від сніданку я відмовився.
Мама приготувала тости з сиром. І для легкого перекусу це було цілком непогано. Не знаю як у інших, а особисто я вранці голоду взагалі не відчуваю ніколи, що в попередньому житті, яке в цій. Правда, це не означає, що мій організм не потребує їжі. Ще як потрібно.
- Удачі. - Мені було дуже приємно, коли я вже був удома.
- Так, дякую.
Помахавши їй на кінець, я нарешті попрямував до найближчої станції метро.
До академії від мого дому шлях не близький. Хоча, я якраз і міг би подолати його на своїх двох. Але не в шкільній формі. Якби я зараз був героєм, то не було б проблем, а ось форма якщо і не зіпсується, вона захитається й помутиться. У будь-якому випадку, можна і на електричці прокататися.
Хмм, цікаво...
Вже на станції, чекаючи свого рейсу, я став свідком цікавої картини. Двоє школярів сперечалися і почали штовхатися, через що один з них розвалився шляху.
- Эй, держи руку! - Другий хлопець відразу ж вирішив допомогти другові.
Вони ж не сварилися, це був товариський розбрат. І саме в цей момент у тунелі підземні підземки з'явився світло наближенням транспорту. Можливо, саме через це учні запаникували і той хлопець не зміг вибратися. Зісковзнувшись, він не тільки впав назад, але й і друга потягнув вниз. Люди, що стояли довкола, зашепотіли. Десь у натовпі з'явився чоловік в формі працівника метро. Але коли я все так і зробив, то вирішив пригадати своє хобі.
Зітхнувши, стрибную на шляху.
- Швидше! - Крикнув хтось з натовпу.
Під час мого втручання люди якось підбадьорилися, хоча я сам виглядав трохи старшим за учнів. І, тим не менш, підхопивши обох хлопців, я легко вистрибнув з рейки назад на перрон.
- Будьте обережні в таких місцях. - Навчитимусь. - Те ж саме стосується автотрас, переходьте дорогу тільки в покрите місце на зелений сигнал світлофора. І навіть тоді, перш ніж перейти дорогу, уважно подивіться по сторонах.
Тепер я відчував за собою право знущатися над дітьми, використовуючи лекції про правила дорожнього руху.
- Якщо ви й далі будете лізти так на дорогах, одного дня можете збити неповинну вантажівку! Але й тепер поїзд з пасажирами міг постраждати. Якщо вам не загрожує небезпека, подумайте про інших — ви живете у цьому світі!
Хлопчики вилякали на мене свої очі.
У той час люди, що оточили нас, почали заспокоюватися. Було роздано кілька підбадьорюючих вигуків, мовляв, який я молодець, але на цьому все.
- Простите... - Начали було один.
- Та чого ти пристал-то, а? - Огризнувся другий.
- Таак... - Протягнув я грозно.
Наступного разу шия хлопчика була затиснута ліктевим згином, а другою рукою я натерти йому макушку. Звичайно, сила я контролював, адже я не хочу череп йому стерти.
- Як зі старшими розмовляєш?
- Все-все! Вибач! Відпусти, будь ласка! Досить!
- Ось, то-то ж.
Хлопчика відразу стало спокійніше. Очевидно, у мене прокинулися виховні здібності. Може, треба було йти на педагогічну освіту? Хоча ні, героєм бути цікавішим. Тут, до речі, під'їхала електрика, і мені було пора поспішати завантажитися в вагон.
- Чудово, дивіться у мене, не лізьте під поїзд! - Кидав я дітям наостанок.
Коли двері вагона закривались, я помітив похмурий натовп Бакугоу. Не бачив, як він підійшов і, схоже, він дуже не хотів сідати зі мною не те, що в один вагон, а взагалі на один поїзд. Ну, людина він складний, як купа какашок з петардою. Краще його не чіпати. Напевно йому просто потрібен хтось, кого можна ненавидіти, що б розвиватися. І мені це не байдуже. Я згадую про Бакуго тільки тоді, коли він нападає на мене злою думкою — під час зустрічі.
Куди приємніше згадувати про Міно і Очако.
Схоже, я прив'язуюсь до них дедалі сильніше.
І тому, в тому числі я був дуже радий, коли пізніше зустрів їх по шляху до академії. Вони живуть тут, як і я.
- Ізуку. - Сумно кивнула Урарака.
На обличчі дівчини так і читали, що її думки заповнюють сцени минулих подій.
- Цікаво, що сьогодні ви думаєте Айзава-сеней? - Весело простягла Ашидо, дружні закинувши руку мені через плече.
Ми були дуже близько один до одного, але я був зовсім не проти. Але більш романтичних жестів можна не чекати. Зараз навколо багато людей. Інші учні, які поспішають до початку занять, дорослі, що блукають на роботу, загалом досить чужі очі. Дівчата, мабуть, соромляться. І я теж...
- Упевнений, він почне з того, що когось розкритикує. - Пам'ятаю питання демонетки.
- Так, так. - Усміхнулася дівчина. - І влаштує гру на вибування, пригрозивши програним учням відраховування.
- Ну не буде ж він використовувати цей трюк двічі. - Я засумнівався.
Наприклад, під час світської розмови ми дісталися до академії, де нас вже чекали засідки. Серйозно, такого я не очікував.
- Що це? - Поспішала Ашідо.
- Чому їх так багато? - Здивована Урака.
Біля воріт академіки чергувала ціла юрба папарацці. І варто було тільки підійти ближче, як вся ця юрба накинулась на нас. Нас просто оточили. А ось накинулася на нас одна єдина репортерша. Мабуть, вони мають тут певний негласний авторитет, перед яким інші журналісти бояться лізти.
- Пробачте, ви учні академії ЮЕЙ, не могли б відповісти на кілька запитань?
- Але ми... Я хотіла висловитися, що нам вже час на заняття.
- Чудово! Тоді скажіть, яке враження ви справляєте від уроків Всемогутнього?
- Це... Дівчинка розгубилася, але з’ясувавши свої думки, видала чудовий шедевр. - Він мускулистий!
Ашидо прикрила рот рукою і здихнулася, намагаючись стримати сміх.
- Вибачте, нам час на заняття. - Сказав я, даючи в собі порив розсміятися.
І, прибувши Урараку за плечі, привів її на територію академії. Але Міно не потрібно було керувати. Проте журналісти легко відстали, знайшовши нову жертву. І, здається, що в їхній мережі Сіда був тільки радий висловитися.
- Як, на вашу думку, присутність Всемогутнього вплине на навчальний процес? - Запитали його.
Завдяки цьому я твердо переконаний у тому, що робив в академії ЮЕЙ для того, щоб вивчити професію героя аж до дрібниць! І це не означає, що його слава і надихаюча природа самі по собі стають могутнім мотивуючим фактором. Тепер, коли всі учні бачитимуть таку ролеву модель перед собою, ми будемо ще старанніше прагнути ідеальної гармонії професії героя і навіть перевершити це!
Він був готовий ділитися своїми враженнями ще довго. Але академічний тон хлопця потомив навіть самих репортерів, так що його не те, щоб відпустили, а чи мало не прогнали. Після цього я пішов далі зі своїми дівчатами. Урок дійсно скоро почнеться.
Правда, зрештою нам довелося чекати на самого вчителя. За цей час прийшли всі інші учні, у тому числі й бомбукан. Кацуки просто не дивився в мою сторону і мовчки пройшов до свого місця.
Аазава ж з'явився рівно зі дзвінком. Ввалився у клас сонним шатуном, махаючи нам рукою на знак привітання. Усі залишалися сидіти на своїх місцях, тільки Ііда поривався підскочити і поклонитися, як було прийнято в середній школі. Шота, тим часом, дістав звідкись стос листів.
- Сподіваюся, ви всі відпочили від вчорашнього випробування битвою. - Протягнув він стомлено.
Мені навіть спало на думку, що він тонить мене. У голосі Аїзави-сенсея яскраво стримувала втому і бажання виспатися. Тим часом Айзава помахав стоскою листів у своїх руках.
- Я взяв на себе сміливість подивитися ваші результати. Бакугоу. Не роби з себе дитини, а просто марнуєш свій потенціал.
Все це було сказано спокійно і якось навіть байдуже. Мабуть, через це Кацукі було ще неприємніше вислуховувати критику. Тим не менш, він здивований спокійно це сприйняв.
- Я знаю. - Марно відрізав хлопець.
- Тепер ти, Мідорія. - Азава подивився на мене. - Просто будь зібраним. Вас легко впровадити у замішання несподіваними діями, а легковажне ставлення до справи може коштувати життя багатьом людям у майбутньому.
У моїй пам'яті була зустріч з Мускулом. Точніше, ті люди, яких він встиг убити, поки я перебував в заціпенінні. Не скажу, що мене прямо вина гриже або щось таке, але, просто неприємно це. Мені не потрібно робити подвиги. Зупинити злочинців такого рівня для мене - як в носі поковувати. І, тим не менше, я промив, і люди загинули, хоча могли б жити, дій я рішуче з самого початку. Я не був легковажним, може навіть моє знецінення можна пробачити, оскільки я вперше зіткнувся із вбивством. Але я все одно відчуваю, що серйозно облажався в той раз. Я повинен був бути готовий до того, що Мускул раптом вирішить накинутися на кого-небудь, адже саме щось подібного я від нього і очікував.
- Бачу, ти зрозумів.
Схоже, ці роздуми якось вплинули на моє обличчя, раз Азава так відреагував.
- Гаразд, це були основні зауваження. - Вітхнув вчитель. - Давайте займемося справами класу. Для початку, я розумію, у вас буде багато інших справ, мені шкода це говорити, але ...
Учні відразу напружилися, готуючись до якоїсь підлою задачі.
- Нам потрібен старіст. - Спокійно видав Аїсава.
Весь клас поспішав. І відразу ж підбадьорився.
Чесно, я не очікував такої ревності.
- Я хочу бути старостою!
- Це ж пост лідера! Я хочу!
- Як старий я встановлю, що всі дівчата повинні носити короткі спідниці!
Передвиборні обіцянки Мінети мене навіть надихнули.
- Я теж хочу.
- Цей пост просто створений для мене, як старий я буду сяяти.
Навіть Кацукі зміцнився і потягнув руку. Лише кілька учнів не кричали про те, як хочуть бути старими. Той же Тодорики, Яорозу, ну і Очако. Іїда не потягнув руку, але він ледве стримувався. Його обличчя віддзеркалювало нелюдські зусилля, які він докладав, щоб не приєднатися до мона. Я просто не знав, як отримати таку посаду, яка б не мала жодного привілею, але наклала багато обов’язків. І, нарешті, Тінья не витримав.
- Це відповідальність. - Його гучний і жорсткий тон відразу заспокоїв та зацікавив однокласників. - Тільки тому, що це вам подобається, не означає, ніби ви збудуєте цей тяжкий вантаж! Це вимагає поваги й довір’я. Справжній лідер може бути виявлений тільки завдяки демократичному вибору людей. Саме тому я пропоную вирішити це питання голосуванням!
Говорячи все це, хлопець не витерпів і підняв руку. Усі бачили, як його майже розриває на шматки бажання бути старою.
- Щось його дії не дуже відповідають словам. - Прозвучав скепсіс.
- Ква, ми ще не знайомі тлумачем один з одним, щоб довіряти. - Помітила Асуі.
- Тсую-чан! - Я зробив щире здивування. - Як ти можеш таке говорити? Після всього, що між нами було!?
- Ква? - Поспішала дівчинка.
- Що було? - Ашідо ще більше здивувалася.
- Ізуку? - Нахмурилась Очако.
- Ми ж билися разом! Ти моя мила злодійська помічниця. - Продовжив я. - Чесно, якби мій голос вже не належав Міно я б проголосував за тебе.
- Люба? - Вже трохи спокійніше простягнула Урака.
- Голос? Мені? - Здивована Ашідо.
- Ти ж хочеш бути старою, вірно? Мене ця посада лякала, а не простягала руку. Замість того, щоб погуляти з подружкою...
- Я передумала. - Переглянула свої життєві орієнтири дівчина. - Тепер я теж не хочу бути старою.
- Оу, ну тоді я буду голосувати за Тсу-чан.
- Не потрібно. - Похитала головою жаби. - Іїда правий, це відповідальність. Я не впевнена, що впораюся.
- Ох, ну тоді доведеться голосувати за Мінета-сана.
- Чому за нього? - Жахнулися дівчата, подивившись в сторону коротки.
Хлопець теж здивувався, вилякавши на мене очі.
Він сказав, що одягне дівчат мінім. Як на мене, це більш ніж гідна причина.
Всі три дівчата подивилися на мене так, що мені відразу стало соромно за випалий жарт. Так Я ще й свою спідницю поправила, ніби я намагався під неї заглянути. Нелосно вийшло.
- Виродок. - Насміливо фиркала Ашідо.
Я тільки потиснув плечима.
- Учителю! - Викрикнув Ііда. - Як вам ідея з голосуванням?
- Та мені все одно. - Відмахнувся Аізава, забираючись в спальний мішок. - Визначтесь до кінця уроку і не тривожтеся мене.
Проте учні не відразу заспокоїлися. Але, зрештою, всі зійшлися на тому, що краще вибрати старосту голосуванням. Усі записали свого претендента на аркуш паперу, які потім зібрали і записували на дошці результатів. І це мене не тішило, хоча його можна було очікувати з огляду на мою популярність як Гріма.
- Та ви знущаєтеся! Якого хріна! - Нарікав на гнів Бакугоу.
Перше місце зайняв я з тринадцять голосами.
Я знущаюся над своїми дівчатами. Ашидо наглухається у всі тридцять два, Очако збентежено відводить погляд. Просто чудово.
- Отже... - Подав голос Аісава зі свого мішка. - Староста буде Мідорія, а його заступником стане Яйороза.
Я вже хотів почати обурюватися, але замовк. Подивився на свого підлеглого заступника. Хмм, може не все так і погано. Можливості командувати такою дівчиною варті тих недоліків, які мають статус старости класу.
- Тінья-сан, ти ж так хотів бути старостою, чому ж у тебе немає жодного голосу? - Так.
Обличчя Іиди застигло кам’яним вивалюванням.
- Я вже сказав, що піст старісті це не тільки привілей, але й відповідальність. І я вважаю, що було б неправильно голосувати за себе. На мою думку, Мідорія-сан і Яойрозу-Пані, обидва, більше підходять на роль старості, ніж я.
Ця промова навіть допомогла мені трохи порозумітися. Адже, хлопець дійсно підходить на цю роль. Бути заступником Момо йому б підійшло більше, ніж мені бути старою. Тим не менш, відступати я вже не збирався. Ось що я за людина така? У мене вже є Ашідо і Урарак. Я заглянусь на Асу і Яорозу. Може це успіх відразу з двома дівчатами на мене так вплинув? Мол, де дві, там три можна, і чотири ...
- Постараємося? - Звертався я до Яонороза.
- Так. - Кивнула дівчина.
Все ж таки, в ній теж є свій шарм. Не говорячи про її приголомшливе зріле тіло, у неї спокійний характер, вона поміркована і, гадаю, з нею можна нормально поспілкуватися. Але, це ми ще перевіримо.