Незважаючи на гучні промови вчителя Аїзави, ми мали достатньо часу для приємного спілкування. Ми, це я, Урарака і Ашідо. Дівчата були вражені тим, що́ вони робили в минулому.
- Ізоку, як ти тренуєшся? - Запитала мене Ашидо.
- Сто віджимань, сто присідань, біг десять кілометрів і ще сотня на прес. Щодня.
Міно скептицувала брову, не припиняючи посміхатися.
- Серйозно?
- Так. Ну і причуда, що дозволяє накопичувати силу.
- Це значить, що це таємниця. - Ще більше посміхнулася демонетка.
Я тільки потиснув плечима. Що є, тобто.
Під час цього діалогу наші ноги стиснули під столом. Але ні я, ані Ашідо не смикалися, подібний фізичний контакт подобався нам обом. Урарака ж весь цей час сиділа поруч зі мною, злегка торкаючись своїм плечем моєї руки. Загалом, наші відносини були теплими і в деякій невинній мірі інтимними. Але, все ж, я хотів більшого. Ми, начебто, вже на побаченні були, всі разом. Але, можливо навіть саме через це наші стосунки зараз більше товариські, ніж романтичні. А я зараз в такому стані, що навіть близькість цих двох дівчат викликає посилше перегляду дорослого контенту. І коли я стою за столом, подругам відразу стане ясно, наскільки мене охопило. Як же незручно. Вони можуть не турбуватись, навіть якщо розбудяться. А мені що тепер робити?
Останнім часом я дедалі частіше думаю про те, що б зазирнути в квартал червоних ліхтарів. Я знаю кілька таких місць у різних містах, бачив під час своїх патрулів. І гроші у мене, начебто, є. Але, вже почав налагодити стосунки з Очако і Міно, мені здавалося якось неправильно шукати собі проститутку. Це було б порівняння поразок...
- Як думаєте, що буде завтра?
Може хоч розмова допоможе відволіктися.
- Я бачила розклад. У нас завтра після обіду "фундаментальна тренування героїв"!
- Напевно буде так само цікаво, як і сьогодні.
- Так! Нашу вправність завтра має вести Всесильний! Уявляєте?
- О, так він дійсно буде викладачем з цього року?
Була така новина, але я вважав це рекламним слухом, чисто для залучення більшої кількості учнів, що поступали. Хоча, у нашої академії і так сильний конкурс. Їм є з кого вибирати. Отже, Оллмайт дійсно буде нашим викладачем. Чесно кажучи, я не відчував якихось особливих відчуттів з цього приводу. Хоча, дівчата явно були раді.
Тим часом, базікання допомогло мені заспокоїтися. Тож, коли ми розходилися від дому до дому, я не мусив соромитися.
Через все цього я вночі довго не міг заснути. Мій мозок продовжував створювати різні ситуації в моїй уяві, коли я міг би нарешті, дістатися до солодких благ своїх подружок. Також добре, що дівчата сьогодні на уроках втомилися і не почали базікати допізна. Інакше я б так і не заснув. Підліткове тіло з його божевільними гормонами, це ж просто кошмар. Ну, насправді я не міг сказати, що мені це не подобається. Мене гнітить не наявність потреби, а те, що я все ніяк не можу задовольнити цю потребу. Знову ж таки, на думку приходить просте рішення. Скинути сексуальну напругу з проституткою. Тоді і з дівчиною буде легше спілкуватися.
З такими думками не мудро було б зрозуміти, що я просто збожеволів.
Ціла оргія з багатьох сплетених в пориві пристрасті жіночих тіл. Ніби майже всі мої недавні фантазії стали переді мною. Адже там я бачив не тільки своїх дівчат, але й усіх інших однокласниць. Навіть невидима з’явилася у туманному образі. І, в цей сон просто не могла потрапити інко Мідорія зі своїм розкішним тілом. Можливо, цей сон міг би стати « вологим », але здається не вистачило лише трохи часу.
Я прокинувся, коли вдерся у мій сон.
- Хах...
Телефон відразу виявляється у мене в руках, але, виявилося, це не будильник.
« З Доброго ранку Грім!» - з'явився мені повідомлення від Ашідо.
Так рано...
Затамувавши подих, я швидко надрукував відповідь з подібним бажанням і пішов вмиватися. Оскільки вже прокинувся, почну готуватися до нового дня. Тим часом, поки я впорядкувався, задзвенів сам будильник. А я в цей момент якраз чистив зуби.
Загалом, пробудження було незграбним, ніж виклика́ло роздратування.
Хоч якось перед виходом мене змогла підбадьорити мама, посереднім обіймам.
Ще трохи мій настрій піднявся, коли я зустрів дівчат на підході до академії. Ашідо і Урарака йшли разом, коли я їх помітив.
- Ізуку! - Махнула мені демонетка.
- Ой, привіт. - Так само зраділа Очако.
- Так, я теж радий вас бачити, дівчата. Дивіться, ви вже разом.
- Ну... - Дівчата переглянулися. - Тут така справа...
- Ми зараз майже завжди разом. - Беззасмучений сказав дівчинка-бескість.
- А? Емм? Що? - Не зрозумів я.
Мене одночасно вразили дві думки.
Я не сумнівався, що вони вступили у жаркий лісбійський зв’язок. І чи є в цих відношеннях місце для третього?
- Просто, ми орендуємо одну квартиру. - Пояснила Міно. - Я шукала місця проживання і Очако запропонувала свою кімнату. Тепер ми ділимо квартплату на двох і живемо разом.
- Оу, ось воно що ...
Навіть не знаю, жаль це або полегшення.
- До речі, як щодо ще одного побачення? - Випалив я.
Можливо, сон настільки вплинув на мене, що я вирішив трохи пришвидшити ситуацію. Поволі налагодити стосунки протягом навчального року якось занадто довго. І дівчаткам, напевно, цікаво розвивати наші стосунки. Особливо тепер, коли вони живуть окремо від батьків. За перший час, коли ви переїжджаєте з сімейного гнізда, багато хто відчуває себе безтурботною самостійністю та ейфорією через свободу від батьківського контролю. Можливо, навіть тепер найліпший час для того, щоб виявити трохи рішучості!
- Втрьох, так? - Ашідо уточнила, подивившись на Очако.
- Я не проти. - Усміхнулася шатенка.
- Ну, це якось дивно... - Протягла демонетка і відразу ж уточнила: - Ні, я не відмовляюся. І минулого разу мені теж дуже сподобалося. Ви класні!
- Ти теж просто неймовірна!
- Так, з тобою завжди весело. - Уррака підтримала мене.
Це вже стало нашим ритуалом. Це забавна гра взаємної хвали.
- Ну, якщо хто і потрясний, то це Ізуку. Ти ж робиш неймовірні речі!
- Я поступила на геройський факультет тільки тому, що хотіла бути схожою на тебе.
- Ні, ну ось це ти серйозно? Я впевнений, що все моє « геройське » минуле і вступ до Юей усе це сталося лише для того, щоб я міг зустріти таких крутих дівчат як ви!
Ми трохи захопилися, так що, коли дісталися до академії, то ледь не спізнилися на перший урок. Однак до обіду були звичайні загальноосвічені заняття. Скучно і повсякденно. І, як на мене, для таких уроків можна було найняти звичайних викладачів, а не професійних героїв. У них хоча б є навчальна освіта? Не менш дивовижно про-герой дивився в ролі шкільного кухаря. І всі вони були досить успішними у своїх агентствах. Так що, не можна сказати, що вони влаштувалися сюди від відчаю.
Вчорашню подію з моїм викриттям якось відійшло на другий план. Принаймні сьогодні це вже не викликало ажіотажу. Хоча однокласники іноді дивилися на мене з дивними поглядами. І ось, власне обідня зміна підходить до кінця, ми сидимо в класі і з нетерпінням чекаємо героїв...
- Я ЗДЕСЬ! - З гуркотом розкривши двері, увірвався в клас вчитель.
І це справді був він! Олмайт. Найсильніший прогероїв сьогодні. Його поява скинула весь клас. Навіть на мене вплинуло загальне пожвавлення учнів.
- Зайшов через двері! Як звичайна людина! ХА-ха-Ха! - Додав своїм сильним голосом Олмайт.
І, здається, тільки один я оцінив усю безглуздість його незручної поведінки. Неозброєним поглядом було видно, що найсильнішому героєві важко відчувати себе в ролі викладача і він дуже нервує. Але інші, здається, не помічали цього.
- Не можу повірити, це і правда він! Всемогутній навчатиме нас...
- І його костюм! Це ж дизайн срібного віку героїв!
Ну, так, одягнений Оллмайт був як герой коміксів у обтягуючого трико і навіть з плащем. Здається, я і сам звик до цієї особливості свого нового світу та сприйму подібний стиль як щось само-свідоме. Є, звичайно, ще один варіант. Ніби я живу в світі коміксу, але це вже взагалі маячня.
- И... Це початкові заняття героїв! - Проголосував Олмайт, пройшовши до Дошки. - Тут ви будете проходити підготовку через різносторонні випробування! Повірте, це вам знадобиться. І почнемо ми відразу з випробування...
Учні затамували подих, очікуючи чогось особливого.
- Бітова! - Бодро вигукнув Олмайт, вкинувши кулак вгору.
- Так! - Відразу ж зрадів Бакугоу.
Підривашка був просто щасливий, настільки зверхньо його обличчя зазвичай відображає справжню радість. Проте всі учні були обурені заявами вчителя. Навіть я. Хоча, я не розраховував на якісь складні речі. Але мені було цікаво, як саме буде проходити це випробування бітовою.
- Для вашого першого геройського уроку ми якраз підготували костюми, які відповідають вашим запитам. - Додав Олмайт вже більш спокійно.
З стіни раптом пафосно так здалися висувні полиці з пронумерованими кейсами. Я швидко дістав з кишені своє академічне посвідчення.
- Наші бойові костюми! - Відразу ж підлітки.
Я теж був трохи схвильований. У мене вже є свій геройський стиль, в деякому роді. Але в мене ніколи не було спеціального бойового костюма, який підходив би до мого примха. Недавно мама сама хотіла допомогти мені з виготовленням костюма, але я помітив, що у нас просто немає доступу до відповідних матеріалів. А що б Інко не засмутилася через те, що її допомога виявилася непотрібною, я зробив їй масаж, випробувавши нові інструкції. Правда, на масаж груди я не зважився, але, чесне слово, я просто зобов'язаний помити її потрясні цицьки. Рано чи пізно. У будь-якому випадку, свій костюм я отримав від академії.
- Переодягайтеся все і за справу! Збираємося на полігоні бета. І пам'ятайте, хлопчики і дівчатка, ваш бойовий костюм дуже важливий, як його стиль, так і функціональність. - Заявив всемогутній, покидьок клас.
Ми, власне, пішли слідом, тільки вже в коридорі роздягнулися. Оллмайт практично миттєво зник за поворотом, а ми попрямували в роздягальню.
- О, так, це воно... - Вдохновно прошепотів я, розкривши свій кейс.
Перше, що з'явилося у мене на очах - це трохи шершава тканина, яка складається із багатьох « черевців». Чорний комбінезон був товщі звичайної тканини, приблизно як три мої футболки. Але, на це і кевларовий композит. Просто, саме кевлар є основою цієї тканини, з якої зроблений мій костюм, і вже до нього додавали різні елементи для поліпшення захисних властивостей костюма та його довговічності. Але, комбінезон, це ще не все. Під ним лежали наколінники і налолотники, а також черевики та рукавички з важкими металевими блоками. Остання деталь костюму стала напівмаска-респіратор. Хоча моя життєва позиція також поширюється на опір хімічним загрозам, я все - таки не такий стійкий до отрути, як і звичайної фізичної активності.
Коли я ознайомився з технічною документацією, яка ґрунтується на костюмі, то відчув радість навіть більше. Маска має невеликий блок з запасом кисню, якого вистачить на 10 хвилин. Так що, я можу дихати навіть у вакуумі, де респіраторну буде нічого фільтрувати. Щодо поміток до матеріалу я не зрозумів. Якісь вуглецеві сітки і комбіновані нано-волокна. Загалом, єдине що я зрозумів - мій костюм складається з складних наукових речей. І хоча він виглядає досить просто, але я вважаю, що його можна відремонтувати на коліні.
Що стосується стилістики.
Практично весь костюм був чорним. Без візерунків блискавиць, як у мого любительного костюма. Тільки на спині розмальовується « Бог грому» синіми ієрогліфами.
- Ха, круто... - Зітхнув я, повністю одягнувшись у свій новий костюм.
Це важко передати, кожен відчуває свою примху по-своєму. Я одягнув костюм і відчув, як на нього почала діяти моя "оборона". І я зрозумів, що весь цей час був гальмою. Я тренував це вміння за допомогою захисних стойок з різних бойових мистецтв, які познайомився в інтернеті. А про те, що можна « на справу» вдягнути не тільки чисто цивільний одяг, а щось, яке могло б бути класифіковано ігровою системою як захисна екіпування. Мій аматорський костюм, очевидно, під це визначення не потрапляло.
Але тепер я був майже впевнений, що новий костюм зможе витримати мою силу. Він сам по собі дуже міцний, так ще й знаходиться під ефектом мого уміння.
А варто було стиснути кулак, як я відчув активацію « нападання», яке поширювалося на мої важелі рукавички.
Так, цей костюм точно підходить для моєї примхи.
Я був настільки задоволений новою екіпіровкою, що не міг стримати посмішки, яка так і забарила в околицю. Але, свою усмішку я сховав за півмаскою перед тим як покинув роздягальню. Хоча тепер популярніші костюми срібного віку, мені все ще подобався мій стильний і функціональний одяг. Власне, стиль таких костюмів криється в простоті і ефективності. Якщо кольоровий костюм срібного віку просто кричить про себе, привертаючи увагу людей, то такі костюми як мій невміння і пафосно кажуть, що вони не карнавальні костюм для потіхи, а справжня броня. Це приваблює їх.
- Оу, Грім, справжній залізний вік. - Оцінив мій одяг Камінарі.
Сам хлопець-молінія був одягнений в костюм бронзового віку героїв. Це час, коли кольорові костюми срібного віку відступили на другий план і комікси почали рекламувати антигероїв. Одяг Камінарі був просто цивільним модним костюмом, з малими змінами. Його нинішній вигляд нагадував мій аматорський стиль.
- У тебе теж непоганий образ. - Відповів я хлопцеві.
Залізним століттям зараз називають той стиль коміксів, який відповідає останнім тенденціям у моєму попередньому житті. Коли вібрації знаменитих героїв стали більш схожі на бойовий костюм суперсолдат, які носять скромні декоративні відсилки до срібного сторіччя.
Трохи пізніше я побачив костюми інших.
Ми якраз почали збиратися на полігоні.
- Ізоку, крутий костюм! Виглядає потужно! – Сходу заявила мені Урака.
- Ммм, у тебе теж класний костюм. - Оцінив я її одяг.
- Ох, ну я просто не дуже точно висловила свій запит, ось мій костюм і отримався занадто обтягуючим ...
До того ж Костюм Очако можна було застосувати як срібний вік. Але, це був не американський стиль, а японський, що навіює спогади про могутні рейнджери. Обтягуваний костюм з еластичної тканини, але в ньому є великий тягар і рукавички. Голову ж дівчини захищав спеціальний шолом футуристичного виду. Додати трохи технічних рішень і дівчинка більше буде схожа не на супергероя, а на астронавта майбутнього. А втім, кольори Урараку використовували три — чорний, білий та рожевий.
- Хе-хе, клас. Мій костюм навіть кращий, ніж я очікувала. - Заявив демонетку, підходячи до нас.
- Потрясно...
Ще один костюм, що обтягує. Цього разу з прекрасним деколте і їдким кашуфляжем. На ніжках Ашидо фарбувалися міцні черевики, а поверх комбінезону ще був накинут короткий піджак з хутряним коміром.
Як хлопець я просто не міг не радіти такому виду. Кості дівчат були яскравими і трохи еротичними. Але це стосується всіх дівчат нашого класу. Хаґакуре мав особливо еротичний костюм, оскільки входив він у себе лише черевики й рукавички. Дівчинка-невидимка, що з неї взяти? Але усвідомлення того, що тепер вона майже гола, викликає підліткову уяву.
Костюм Яорозу теж був дуже провокаційним. І все тому, що для ефективного використання своєї примхи вона вирішила залишити якомога більше відкритих ділянок тіла і не переходячи при цьому певну межу пристойною. Тут ми могли бачити облямований червоний костюм з відкритими ногами і руками, а також велику відкриту частину тулуба. Великий пояс можна було прийняти за міні-юбку. З огляду на її зріле тіло, вона виглядала просто шикарно. Прямо героїня для тих, кому вже є вісімнадцять. Хоча, їй ж п'ятнадцять, як і майже всім іншим нашим однокласникам.
- Аояма, Тенья-сан, ваші костюми як обладунки.
- Звичайно, я блискучий лицар. - Висказався Аояма.
Цей хлопець був щось з чимось. Окуляри, що з’єднують латний доспех, мають крила і також плащ із блискітками.
Ііда ж більше порівнював на трансформера.
Я випадково зловив напружений погляд Кацуки. Хлопець все ще не визначив, як сприймати мене після викриття моєї геройської "кар'єри". Але це не питання ввічливості. Натомість він вирішував, наскільки сильно я повинен ненавидіти тепер. Я ніколи не сприймав його серйозно. Незважаючи на жорстоку і злісну вдачу, він має деякі позитивні риси. Все ж таки, людина є складною для спілкування, в будь-якому випадку.
І, до речі, костюм у нього красномовний. Достатньо одного погляду, що б зрозуміти, яка людина-баттхерт перед тобою. Серйозно. Наручі-гранати? Маска, яка створює враження, що у нього голова вибухає. Це щось середнє між срібним та бронзовим століттям. Але, сьогодні такий стиль популярний, про що знову заявив вчитель...
- У вас усі чудові костюми! — Олмайт голосно говорив, привертаючи до себе увагу.
Гомон серед учнів відразу почав діяти.
- І, настав час для випробування...
Ура, випробування поєдинок! Боги розсудять нас! Виводьте карлика!
- Вибачте, вчитель! - Вклинився Єгуда. - Щодо майданчика проведення випробувань, це буде макет міста, як на початковому іспиті.
- Майже. - Кивнув Олмайт. - Далеко йти не потрібно, випробування буде проходити в одному з будинків. Зазвичай ви бачили, як на відкритій території чиняться бійки з злочинцями. Але статистика показує, що найбільше злочинів і боїв відбувається у закритому приміщенні. Все мало-мальськи компетентні злодії ховаються в тінях!
Це так, з власного досвіду знаю. Хоча, найвідоміші мої подвиги в боротьбі проти злочинців відбувалися саме на відкритій території. Той же бій з Мускулом, моя найгучніша справа. Але той хлопець не був фахівцем, він був аматором. Сильний і агресивний любитель. Звичайні злочинці не люблять уваги.
- Для цього ви поділитеся на команди і б'єтеся у битвах "два на два"! - Повідомив Олмайт суть випробування.
- А як же фундаментальні вчення? - Нерозумно простягла Асуї.
У неї, до речі, теж був класний костюм, вона ще більше стала схожа на милу антропоморну жабу. Так і хочеться обійняти та затискати, як плюшеву іграшку.
- Це вони і є! - Тут же відповів Всемогутній. - Тільки тут не буде роботів, яких ви можете безтурботно бити. Це війна з найнебезпечнішим противником, якого ви можете зустріти — інший користувач примхи!
- А як ми будемо визначати переможця? – Яорозу.
- Досить побити до напівсмерті? – Бакугоу.
- Тут немає загрози винятку, як на уроках Аїзави-сенсія? - Урарак.
- Як краще поділитись на групи? - Тінья.
- Вам не здається, що я просто не відобразимо в цьому плащі? – Аояма.
Коли я дивився на обличчя вчителя, то добре розумів його почуття. Однокласники заговорили одночасно, і я відчув себе серед ринку.
- Я не розумію, коли ви все так тареаторите... - Майже простоал Олмайт. - Заспокойтеся, діти! Зараз я все поясню, питання будете задавати потім!
Діти відразу притихли. Оллмайт же дістав методику, відразу видно - наш чоловік.
Отже, учасники кожного тренувального бою будуть розділені на команди умовних героїв і умовових злочинців. Команда буде охороняти ядерне ОМП, а команда героїв повинна перемогти їх до завершення визначеного часу. Якщо герої не встигнуть, то ядерну зброю буде використано для перемоги у команді злочинців. Переможець буде вважатися завойовником або зброєю, аж поки не закінчиться час. В іншому випадку вони перемагають злодії. Так, юний Мідорія, у тебе є питання?
- Так, ядерна зброя у вигляді бомби чи ракети?
- Оум... Це важливо? - Всемогутній не зрозумів.
- Звичайно! Який сенс для злочинців охороняти ядерну бомбу до закінчення часу, якщо вони самі на ній і порвуться? Злодії не зобов'язані бути ідіотами! Хоча, в більшості випадків все саме так...
Я просто згадав усіх злочинців, з якими мені доводилося стикатись. Як правило, це були тупі дрібнокаліберні кутків. І навіть злодюж Мускул не міг похвалитися сильним інтелектом.
- Ладно... - Протягнув Олмайт зі своєю вічною посмішкою. - Це ракета, якщо вже тебе це так хвилює. Юний Тінья, твоє питання?
Іїда вже потягнув руку.
- Як ми будемо ділитися на команди?
- Звичайно ж, за допомогою жеребка! - Оптимічно видав Всемогутній.
- Таким чином? - Поспішав Єгуда. - Але це якось...
Я відчував, як хлопець б'є слово « непрофесійно », але звинувачення легендарного Оллмайта він просто не вирішувався, придушений його авторитетом. Сам же вчитель якось розгубився і знову заглянув у методику, шукаючи там рішення. Чисто з відчуття солідарності користувачів методичок я вирішив йому допомогти. Мій мозок ніби був заточений для того, щоб формулувати нищівні відповіді на претензії нашої чотириокої шафи.
- Ііда, професійним героям адже часто приходитьться кооперуватися один з одним без підготовки. Гадаю, це теж частина тренування.
- Ось як! Тепер я все зрозумів! - Зраджувався чоловік-мотоцикл. - Вважаю, ти оцінюєш це з власного досвіду? Хоч ти і працював без ліцензії, у тебе повинна бути багата практика.
- Саме так. - Кивнув я. - Хоча я одинокий, але кілька разів дуже шкодував за тим, що не вмів добре працювати з професіоналами у команді.
- Ясно. - Кивнув Іида.
- Що ж! Починаємо! - Проголосив учитель.
Але було таке відчуття, ніби він зараз якось по-іншому подивився на мене. Оцінює. Може він не такий вже поганий вчитель, як я думав. У сенсі, відразу видно, що він новачок у навчанні. Очевидно, що він потрапив сюди через своє ім'я, а не завдяки навчальним навичкам. Хоча немає жодного сумніву, чому найсильніше зі всіх сучасних героїв возитися з дітьми.
По суті, у нього з'явилася кумедна думка про те, що він шукає наступника - осього Робіна. Оллмайт один, знову ж таки, найсильніший. Йому не потрібні помічники, і тим більше наступники. Може років через двадцять, але точно не зараз.
Оллмайт тим часом струшив коробку випадковостей, і почалася процедура розподілу. Ми підходили до коробки і брали свої номери. В кінці-кінців розділення багато часу не зайняло.
- Ми разом. - Констатувала моя партнерка без будь-яких виразів.
Але, це взагалі її "зюминка". Асуї важко визначити, які почуття вона відчуває. Але вона має дуже живу міміку жестів. Рухи рук, плечей, голови і таких нехитрих методів вона легко передає свій настрій. Хоча, це не завжди допомагає, якщо чесно.
- Класс. - Зраджувався я.
Ашідо і Урарака якось підозріло подивилися на мене, причому, зробили вони це синхронно. А що я? Асуї справді мила і це краще розподіл, ніж якби зі мною в парі був Бакугоу або Тенья, чи... Та будь-який інший хлопець. Дівчата мені більше подобаються. Ех, я не ціную міцної чоловічої дружби, вік, напевно, такий. Я як лев, так, саме так. Лев також живе в прайді з багатьма самицями і не відчуває особливого дискомфорту від браку чоловічої компанії.
- Ха-ха, ми дійсно крута команда! - З радістю засміялася Ашідо.
- Ага. - Усміхнулася їй Урака.
Так, мої дівчата були в одній команді зовсім випадково. Чи може бути так, що ми зовсім випадково опинимось по різних сторонах барикад?
- А тепер, перший бій! - Проголосив Олмайт, звернувшись до своєї коробки випадковостей.
Власне, він дістав з коробки дві кульки з номерами команд. І однією з цих команд була наша.
- Ми злі. – Протянула Асуі.
- Хе-ха-хо. Будеш моєю злодейською прислужницею?
Дівчина-ляжка подивилася на мене нечитаним жаб'ячим поглядом.
- Добре. Клич мене Тсу-чан.
- Як скажеш, крихітко.
Його погляди на Міно і Очако стали ще більш пронизливими та підозрілішими.