Розділ 379 — Через тернію до зірок (Часть 3).
Кінець 17-ої книги.
– ...
Теодор просто втратив дар мови, коли був вражений несподіваною правдою.
Мисливець на планеті... Зрозуміти, наскільки страшний гнів, можна було лише тому абсурдному псевдоніму. Кожен, хто має мінімальні знання в астрономії, погодиться з твердженням.
Магі, що вивчає закони цього світу, ще кілька століть тому зрозуміли, ніби світ був лише одним з мільйонів небесних тіл. Кожна блискуча зірка у десятки і сотні разів більша за Сонце. І, по мірі продовження дослідження космосу, чарівники прийшли до розуміння величі зірок.
« Земля, на якій ми живемо, — це не товстіша яблучна шкірка...».
Поверхня землі, високі гори і найглибші океанські впади... Все це була лише оболонкою.
Падати гори? Розділення океану на моря і річки?
Для смертного це могло здаватися люттю богів. Але трансцендентні люди з найбільшими знаннями про космос лише посміхалися, спостерігаючи за цими процесами. Те саме можна сказати про появу тайфунів, які змивають цілі континенти.
- У цьому світі є гримуар, здатний знищувати планети? - Неперевірливим тоном пробурмотів Теодор, — це просто маячня якийсь.
Товщина оболонки, на якій жили люди та інші істоти, вагалася від кількох десятків до сотень кілометрів. А крім мантії, товщиною в тисячі кілометрів, існували ще зовнішнє і внутрішнє ядра з величезною енергією.
Для того, щоб зрозуміти силу гніву, можна було взяти за основу потужності лазера, яким колись використав покликаний Фафнір. Його атака пронизала кілька кілометрів моря, і в мантію з’явилась прихована під товстою водою. Лазер Фафніра проробив кілька сотень кілометрів невелику діру. Але глибина цього матеріального світу становила не менше 6,000 кілометрів, а тому навіть настільки страшна атака була для нього зовсім не небезпечною.
"У межах планети це було не відчутне подряпини, нанесена кішкою."
Якби цей лазер був повернут горизонтально, він би проколов кілька держав. Але йому все одно не вдалося б подолати понад 2% діаметру матеріального світу.
Щоб знищити планету, лазер мав бути в 60 разів потужнішим і навіть це було не так. З збільшенням глибини, міцність планети ставала ще більшою. Не беручи до уваги тисячі кілометрів мантії, сердковий сірник випромінював величезну магнітну силу, що блокує майже будь-які енергетичні перешкоди. Його не можна було пробити атакою, яка була б у шістьсот разів могутніше, не кажучи вже про шістдесяти.
- Я розумію, що комусь важко це прийняти. Але мої слова правдиві. Гнів — це зброя, яку використовують для знищення всіх світів, що загрожує нашим Семам гріхам. Навіть Драконячий Рай, який був у десятки разів більший за цю планету, не зміг впоратися з його силою.
- Драконячий Рай?
- Так називали вимірювання, в якому жили дракони. Саме в ньому бог драконів Бахамут, і його родичі розвивали та керували драконами всіх інших вимірів. В Драконячому раю жили мільйони драконів.
Від такої незвичної історії брови Теодора трохи піднялися.
- Можливо, якби Бахамут і його сородичі зібрали всі свої сили, то змогли б це запобігти. Але в той момент, коли бог драконів пішов, щоб впоратися з загрозою, яка виходить із іншого вимірювання, на Драконячий Рай впав гнів і планету наступив кінець.
– ... Обжерливість, я хочу тебе дещо запитати.
- Про що?
Після того як Теодор почув звістку, він сказав:
- Якщо гнів є кометою, то якого розміру вона може бути, якщо б могла проявити таку руйнівну силу?
Теодор добре усвідомлював силу метеоритів. Ні, він тільки так думав. Кінцева магія призовного типу полягала в притягуванні космічного астероїда до певних координат. Теперішній Великий Каньйон був тим, що падав на землю і уламки астероїдів, які зникли за часів Епохи міфів.
Однак руйнівна сила гніву набагато перевищувала своїх попередників. Навіть якщо б усе живе в цьому матеріальному світі зібралося разом, воно все одно не могло би відтворити силу, яка могла зруйнувати саму планету.
- Три кілометри.
І тепер Теодор відчув глибокий розпач.
— Це маса спеціального металу, діаметр якого становить лише три кілометри. Гнів ігнорує закони фізики. Не працюють проти нього і фокуси з простором-часом. Він прискорюється з використанням вбудованого двигуна і збільшує потужність проникнення шляхом обертання. Як тільки він досягає ядра планети, то поглинає його енергію і збільшує свою силу надновою.
– ...
- На цій планеті немає спеціальних матеріалів, якими можна було б пробити або розчинити те, з чого створений гнів. Він збирає інформацію про технології та потенціал для протистояння цивілізацій, які залишилися на планеті після того, як Семи Гріхів присутнє, а потім спускається з усією своєю силою.
Це була справжня металева планета. Дослідження показали, що метеорит з одного кілометра діаметром має силу знищити всі існуючі цивілізації. А як щодо метеорита діаметром за три кілометри, виготовленого з спеціального металу та різних здібностей? Важко було уявити наслідки зіткнення з таким небесним тілом, але Теодор все одно став блідим.
- Його... Його не зупинити, навіть якщо б у нашому світі трансцендентні істоти вимірювалися трьохзначними числами.
Це був би справжній Судний день.
- Кхе-кхе. Не впадай у відчай. Я вже думав про вихід.
- Що? - Піднявши голову, вигукнув Тео.
- Не можна зупинити саме падіння гніву, але може вплинути на час і силу "зникнення". Я затримую падіння, використовуючи як виправдання мети свого існування і зменшу його силу всього лише до знищення цивілізації. Якщо до моменту падіння ти створиш притулок і евакуюєш своїх людей, то не буде проблем.
- Моїх людей? А інші?
- Якщо ти створиш великий притулок, то зможеш врятувати стільки скільки хочеш. Але я не рекомендую цього робити. З ростом кількості людей, які знають про небезпеку гніву, гнів визнає це збільшенням опору і підвищить свою руйнівну силу. І ось тоді я вже нічого не зможу з цим вдіяти.
Зрозумівши пояснення Обжерства, Тео більше не став ні про що питати і тільки скреготиснув зуби. Іноді він забував, що обжерливість також була гримуаром, як і всі інші. Їм було все одно, що трапиться з людством і які пошкодження будуть нанесені планеті. Поки гримуар дотримувався мети свого існування, йому було байдуже до того, що станеться з рештою.
- Ні, почекай.
У цей момент в голову Теодора наче блискавка вдарила.
- Обжерство! Сила гніву залежить від сучасних технологій цивілізації та її опору?
- Верно.
- Тоді, якщо про його наближення буду знати тільки я, чи це означає, що він видалить більшість своєї сили?
– ... Що ти задумав, користувач?- з деяким замішанням запитала обжерливість. Проте, це неоднозначне відношення було цілком можливо сприймати як "так".
Звичайно, це було занадто складно і майже неможливо, але...
- Послухай.
Теодор не став довго говорити. Ця ідея була цілком спонтанною і неорганізованою. Але її сенс був цілком зрозумілий. Вислухавши Теодора, який вкладав усе пояснення у кілька хвилин, Обжерство винесло свій вертикт:
- Користувач, ти в порядку?
– В порядке. Більше ніж будь-коли.
- План користувача — це азартна гра і чиста безглуздість. Я б волів, щоб користувач зізнався в якійсь хворобі.
- Отже, які наші перспективи? Це можливо чи ні?
- Можливо, хоча шанси на успіх настільки низькі, що їх впору називати відсутніми, - важко було відповісти Обжерство.
- Цього достатньо.
Якщо шанси були, значить і спробувати теж варто. Теодор завжди дотримувався цього переконання.
- Ти сказав, що можеш сповільнити падіння? Скільки у мене часу? - Зітхнувши, запитав Тео.
- З огляду на поточне розташування і швидкість руху... 3,048 годин. Чотири місяці. Допустимо, що помиляюся — це 8 годин, 13 хвилин.
- Це буде непросто. Я повинен поспішати, кивнувши і пробурмотів Тео.
Через чотири місяці матеріальний світ буде знищений. І це було вже зовсім скоро. Проте Тео міг багато зробити. Отже, коли він закінчував свою організацію, то збився кулаками.
Під променями заходу сонця за вікном потягнулися довгі тіні, і Теодор продовжував мовчки стояти, дивлячись на покалічені тінь листя верби.
***
Після триденних коректорів перший раунд переговорів завершився. Японія хотіла мати сельхозугодію, якої у неї катастрофічно не вистачало для задоволення потреб свого населення, в той час як залишки імперії, яка була центральною частиною Танцуючих Фей Лі, думала про створення мережі фортів, що захищала б від іноземного вторгнення.
Мелтор же був зацікавлений в деяких золотих копальнях, землі і т.д. д., замість пропонуючи свою військову силу.
"З кожним днем стає все менше".
Коли обидві сторони прийшли до певної консенсусу, Теодор зрозумів, що настав час повертатися і сказав:
- З зачисткою допоможуть вторинна і третя групи. Ви обов'язково з усім впораєтесь.
- Звичайно, Тео! Довірся мені! — Дописавши ще один сувій, відповіла Лі Сюл.
Незважаючи на те, що сім'я Танцуючих Фей Лі втратила свою країну, можна було з упевненістю сказати: до певної міри саме вона отримала найбільшу користь від цієї катастрофи.
Теодор залишив тут кілька підрозділів магічних солдатів, які вкупі з загоними Лі Джоньюнга були сильніші і надійнішими, ніж будь-яка армія. Вони були організацією, яка тимчасово взяла на себе роль „держави" і могла виконати будь-яке завдання.
— Так, я вірю в тебе, — відповів Тео, після чого погладив Лі Сюл по голові і повернувся до просторих воріт.
Група, яка повинна була супроводжувати його, вже перебувала в стані повної готовності.
- Майстер Білої Вежі, хто буде керувати базою на твоїй відсутності? - Тихо запитав Тео.
- Старійшина Гезел з Червоної Вежі і Оле із Синей Башту. Вони старі соратники і, незважаючи на незначні відмінності в характері, добре працюють.
- Я розумію.
Орта добре знав членів Башен Магії і того, кому було найприємніше доручити свою роль. Усе це робило його надзвичайно компетентним організатором, і тому Теодор міг не сумніватися в жодному з його рішень. Так чи інакше, скоро Орта знову буде тут. Орта повернеться на схід, доклавши Курту поточною обстановкою.
А потім Теодор звернувся до останнього зі своїх співрозмовників.
- Сузука.
— Так, наступник засновника, — ввічливо відповіла міко.
- Сютен-доджі не порушить своєї обіцянки, але щодо інших - я не знаю. У випадку надзвичайної ситуації, розмістимо по периметру гір омьодзі.
- Я зроблю точно так, як Ви говорите.
– Ах, и... — Витягни дзеркало Тео, — поверни його до святині Сеймея. Це те, що вже не має до мене ніякого відношення.
- Дякую.
- Вісім Нефритових Магатам було розбито, але небесний меч ще може використовуватися. Мені шкода, що я не можу повернути всі три артефакти...
Теодор не збрехав, але і не сказав цілковитої правди. Маючи передбачення, він чітко бачив, що на відміну від Небесного меча, вісім Дзеркал не потребуватимуть боротьби з гнівом. Тим часом вісім Магатам були просто знищені в бою з демоном неба.
Але замість того, щоб опікати, Сузука лише поклонилася і сказала:
- Ні. Не мені сперечатися з мудрістю засновника Сеймея, який довірив вам наш скарб. Будь ласка, робіть йому так, як вважаєш за потрібне.
- Дякую за розуміння. Передавай Нобуцуні мої найкращі побажання.
– ... На все добре.
Після розмови з Сузукою Теодор підійшов до своїх колег, які чекали його перед просторами. Вероніка і Орта теж могли відкрити їх, але тільки Теодор міг переміщатися між континентами без будь-яких наслідків. Отже, Теодор торкнувся магічного кристалу з просторовими воротами і сказав:
↓ Центральна Башта, відкрити ворота No 1.e
У той же час з тусклих врат залинув сліпучий світло.
Фшу-у-Ух...
А десь позаду яскравого світла з'явився цілком знайомий пейзаж. Наукова лабораторія Центральної Вежі, об’єкт, збудований і побудований Теодором, чекав повернення його власника. Отже, Теодор зробив крок вперед і тихо пробурмотів:
- Час повертатися.
... Додому, в магічне Королівство Мелтор.