Глава 373 — Сходження демона неба (Чальість 3).
З боку це виглядало так, ніби чиєсь невидима рука перемістила замок Геонгун пряміком всередину лампи розжарювання. Весь кисень навколо нього згорів, а стіни побіліли. Чарівники ліпше будь - кого знали, що сила жару можна було оцінити на основі його кольору. І найбільш небезпечним завжди вважалося той, коли об'єкт розкачувався добела.
« Не думав, що їхня система оборони буде настільки потужною», — подивився на побілий замок і подумав Тео.
Можна було без найменших перебільшень сказати, що встановлений Похотею обезпечений знаходиться на міфічному рівні. Навіть трансцендентна атака Нідхьоґґа могла поглинути його. Не було жодного способу, щоб пробитися всередину напряму. Отже, Теодор вирішив змінити підхід.
Якщо він не міг проникнути в замок ззовні, він повинен був зламати захист зсередини.
« Кличка теплої енергії Муспісельгейма — світу, в якому живе Фафнір. Отже, подивимось, чи зможеш ти винести цю силу, перебуваючи в такому вузькому і замкнутому просторі.
Звичайно, замок Геонгун був набагато більшим і величнішим за Белфорта, столицю Імперії Андрасу. Але Муспельхайм — це не просто вимірювання. Це було схоже на спроби втиснути океан у звичайну пляшку. І ось, захист захисту виявилася настільки міцною, що деякий час вона змогла витримати навіть постійний тиск. Тим не менш, кінець охороняє був визначений ще коли тільки двері в інший світ була відкрита.
І ось, Теодор звітливо бачив, як стіни починають танути.
Фсі-і-и...
Спеціальний метал, кожен грам якого коштував дорожче за золото, і магічні оброблені камені плавали, наче звичайна олія. Про внутрішні споруди і зовсім не було мови: всі вони розташували в першу ж секунду зустріч з Муспельхаймом. Могутні мутанти повинні були випаруватися вже через кілька секунд, і можна було з упевненістю сказати, що до цього моменту Похота втратила 99,9% своєї сили.
Навіть Теодора кинули в піт від цієї картини, яка виявилася у кілька разів більш жахливою, ніж він очікував.
« Ні, хіба цього не достатньо, щоб вбити червоного дракона?»
Точна ефективність була нижчою, ніж Дихання Вероніки, оскільки Муспільм був занадто великим і для його переходу в матеріальний світ потребував надто багато часу. Але в результаті поступового накопичення тепла у обмеженому просторі, навіть кінцева магія вогню перевершилась.
Навіть червоні дракони, які можуть плавати в магмі кипінням, просто згоріли б.
Штр-р-н...
А в наступний момент до вуха Теодора дійшов якийсь звук.
- Вже?
Він думав, що це займе не менше трьох хвилин, але жар Муспельхайм став навіть чекати на нього. Отже, обомарій більше не міг контролювати полум’я і почав поступово тріскатися. Повітря, яке виходило крізь щілини, спотворило саму атмосферу і від них не залишилось навіть кісток.
Тр-р р-рд-н...
Одна тріщина перетворилася на дві, два в чотири і так далі, поки весь купол не покритий справжньою павутиною. Утримуваний всередині жар відразу зав’язався з холодним повітрям, і вже через мить неприступний обігрівався, наче яєчка.
"Думаю, цього достатньо" - в той же момент подумав Теодор, після чого закрив очі і зосередився.
Звичайно, було б добре дати Муспельхайму ще більше часу, але після виходу за межі захисту полум'я повинно почати поширюватися по всій околиці. Отже, настав час закривати ці двері.
Закривання було легшим, ніж відкриття, оскільки світ хотів повернутися до своєї первісної форми. І ось, через кілька секунд після того, як цю команду було скасовано, двері, що з'явилися всередині оселі Похотей, зникли.
Потім Теодор відкрив очі і підняв над головою свою праву руку. Кінцева електрична магія, подібна до золотої спалахи, повинна була назавжди поховати замок Геонгун.
- Пронзи його, Кераунос!
Це був останній удар.
Гру-ду-ду-гу!
Вбита в зазору клин, яка вдарила блискавицю, зробила величезну дірку у самому серці замку. Залишки жару перемішалися з електрикою, створивши всередині справжнє пекло. Лише вигляд білого полум’я, що пронизує небо і землю, нагадував списа самого Бога.
«... Це видовище, яке я не забуду навіть через 1000 років.
Якби таке явище, як « ніч », могло вважатись чимось живим, то кілька секунд тому воно б загинуло. Вода, що світиться, прорвалася крізь хмари і розірвала молекули. Якби хтось опинився на шляху до цього спалаху, то просто б зник з лиця землі.
Отже, Теодор з полегшенням зітхнув і втупився всередину замку.
« У ньому дійсно було життя... Можливо, це три уцілілих принца. Але визнати зникнення Похоті дуже складно».
Через жахливу спеку магія відкриття Теодора практично не функціонувала. І якщо демон небес і трьох лордів можна було ще ідентифікувати через їх надлишкову силу, то Похоча не давалась виявити які б методи він не використовував.
Однак невдовзі Теодор розширив свої почуття. Оскільки проект створення демонів неба був завершений, присутність Похіть вже не мала значення. Навіть якщо вона якимось чином вціліла, її можна було б легко знищити після закінчення битви.
« Отже, три принци перебувають у критичному стані і невдовзі помруть. Жоден з них не є святим вогняним створінням... А раз так, турбуватися не про що, крім ...»
Відкинувши три присутність, життєва сила яких змінювалася, наче свічка, Теодор зосередився на четвертому кошмарі.
Холод...
Це відчуття, що Тео вже не відчуває смерті після того як став трансцендентним. Воно скувало хребет і зупиняло дихання... А саме через секунду після того, як Теодор відкрив його, «ано» перейшло в бойовий режим.
- ------!!
Це був лише один удар...
З палаючого замку Геонгун спалахнула маса світла і мітнулась прямо там, де знаходився Теодор. Найвищий пік Хвану був миттєво зруйнований, а уламки важили десятки і сотні тонн, піднялися у небо й полетіли на землю, немов справжній дощ. Завдяки вогню, який все ще палав білим світлом, нічне небо було таким же яскравим, як вдень, а тому скрізь можна було побачити тіні, відбиті сотнями падаючих брил.
▫ Віддзеркалення.
Однак лише одне слово повернуло кам’яний душ.
Фшух! Фшух! Фшух!
Скелі, що чіплялися до землі силою тяжіння, знову змили в небо, а очі монстра злегка прищурились. У цьому погляді не було нічого, крім почуття вбивства і образи.
– ... Кху...
А потім ці камені просто випарувалися. Вони не були розплавлені або спалені. Це був так званий ефект сублімації, викликаний самою волею демона неба.
"Так, це ж сила Карури...!" (п/п: Карура — божественна істота з людським торсом і пташиною головою в японській буддійській міфології).
Одного разу Карура пережив удар блискавкою від Індри, одного з небесних царів. У нього була сила бога сонця, і тому він не міг постраждати від блискавки. Отже, Теодор зрозумів особистість свого ворога і зосередився ще сильніше. Все, що заважало його виданню зникло, а червоні і блакитні очі двох істот втупилися один на одного.
« У нього багато спільного з похіттю».
Цей чорноволосий чоловік мав таку саму нейтральну красу і необізнану магічну силу.
— Як цікаво, — іскрившись проговорив демон небес, це світ, де живуть лише комахи. Я думав, що не зможу втримати нескінченний голод цього тіла, але ти якраз для цього підходиш.
- А де ти встиг навчитися замовляти іншим зуби? - Переживши важкий погляд демона неба, саркастично відповів Теодор, — Дитина, яка говорить дурощі, не живе на цьому світі і пів дня. Твої батьки не виховували тебе. Ах! Прости. Я вже спалив твою матір.
– ... Ты.
Демон небес був абсолютно несприйнятливим до психічних атак, але його терпіння швидко наближалося до кінця.
Він виплюнув шматок зуба з рота, а потім засудив чоловіка, що похибив його гордість на смерть:
- Я вб'ю тебе. Я не залишу від тебе жодного шматочка тіла.
А в той момент, коли він збирався спотворити простір і позбавити свого ворога життя ...
Дзун-н-нь...
Світ зупинився. Демон небес зробив один крок вперед і, ледве шевлячи губами, намагався щось вимовити. У світі, де час зупинився, він міг діяти практично вільно.
- Так, ти спробуй один раз...
Крім того, він швидко пристосовувався до Остановки Часу. Інша істота потребувала б кілька секунд, а то й декілька хвилин, щоб вирватися з цих кайданів. Тому демон неба був справжнім монстром, який лише трохи поступався Королю демонів.
- Але тепер я швидше за тебе. Абсолютний Нуль.
Це була кінна крижана магія Сільвії, білі свічки якої відразу ж окутало тіло демона неба. Це був холод, який зупинив рух молекул, живих істот і навіть неживих предметів. Фактично, Абсолютний Нуль не міг виявити свою силу в звичайному просторі. І причиною цього було те, що простір втратив свою силу, коли використовувався кінцева крижана магія, а її абсолютну міць не могла бути збережена до самого кінця.
Але ситуація сильно змінилася, коли Абсолютний Нуль об’єднався з Остановкою Часу. А чари Теодора ще більше зміцнили лід, який скинув демона неба.
✔ Заморожи його, Кокитус.
Повторна заморозка. І якщо тіло ще могло протистояти їй - то розум вже немає. Це була вища магія, яка виходить за межі фізичних та нефізичних кордонів і може завдати шкоди навіть новонародженій трансцендентній істоті. Це був лід, який міг назавжди запечатати стародавнього дракона.
Кхру-у-о...
Незважаючи на це, демон неба лише одним своїм рухом викликав у кризі велику тріщину.
- Цей фокус... Не спрацює!
Кхра-ась!
Одна рука висунула з крижаної в’язниці великий хруст. Лід, який неможливо було зруйнувати фізичною силою, був зламаний. І тіло демона неба, чия шкіра посіла і покривалася іншими речами, поступово вислизало від впливу Остановки Часу. Можливо, у нього був вроджений опір до магії льоду? Ні, це було щось зовсім інше. Замість сил Карури він використовував те, що виходило за рамки навіть примусової гармонізації Теодора.
✔ Ну, іншого результату я не очікував.
І ось, коли демон неба вийшов з крижаної в'язниці і відкрив очі, Теодор вже підготував наступну атаку.
Адське полум'я xНебесний меч.
Злиття Заклинань: меч Адського Пламені.
У руках Теодора раптово з’явився вогонь, який проколов серце демона неба. І це була не просто палюча атака, а по-справжньому руйнівний удар!
Бу-ду-дих!
Ніщо не перешкоджало цьому клинку стати жертвою руйнівної сили. Певне полум’я було досить жахливим, щоб розрубати амантій як солому. І ось, пролетівши кілька сотень метрів у своєму противнику, вони вже не падають. І це не тому, що вони досягли землі. Просто сила Теодора була заблокована демоном небес.
– К-кха! - Закаштувався монстр, вихаркуючи чорну кров.
А потім він подивився на клинок, який проколов його кілька ребер і запитав:
- Меч, чи не так? ти добре екіпірований.
- Ухм!
Теодор зрозумів, що цей удар не був смертельним і почав відступати. Але демон неба простягнув перед собою одну руку, ніби намагаючись щось намахнути. У його руці абсолютно нічого не було... Але через мить демон з’явився кривавий меч у долоні.
« Клинок Аури? Крім того майстерського рівня!»
Демон небес досяг стану, коли він міг матеріалізувати свою власну зброю. Отже, стискаючи в руці клинок, дитина похоті робив своїм зап'ястям, ніби це було ще незнайоме йому відчуття.
– Все нормально. А тепер давай спробуємо, - заявив демон неба і стрибнув прямо до Теодора.
Меч в його руці рухався незграбно, але разом з цим він містив у собі глибоку сутність.
Таємна техніка дао Пэн Цзу.
Чудова прихована техніка.
Три тигри дао.
Лезання аури розділилось на три частини, відрізавши Теодорові шляхи відходу.
Прямой блок Танца Фей.
Чотири основні секретні технології.
Ясний вітер і дощ.
Держа Калібр Душі в правій руці і небесний меч у лівій руці, Теодор розірвав цих трьох тигрів. А потім третя таємна техніка, яка носить назву "Яронний вітер і дощ", прорвалася крізь шалену енергію і оточила тіло ворога. Це був удар, якого вдалий час і застав демона небес замірювати на місці.
« Не можна затягувати. З кожною секундою він стає все сильнішим і сильніше!".
Два клинка мали в собі силу, яка сама по собі була надзвичайно небезпечною для людського тіла. Однак демон небес зробив два кроки вперед.
- У тебе непогані трюки. Що ж, давай трохи побавимося - з абсолютно розслабленим обличчям породив монстр. Якщо він спочатку користувався бойовими мистецтвами Японії, то тепер потомок Похоті використовував методи з ідеології омедзі та влади контролювати всі види явищ.
Езотерічне право фракції Вудга.
Найвище фехтування Вудга.
Екстремально протилежний напрямок.
« Що? Він може використовувати цю техніку мечем? "
Не дивлячись на бурю вітру і дощу, демон небес розгорнув її потік. Теодор поспішно вкинув руки, щоб позбавити бурю своєї сили, але він не міг зупинити демона небес на зеленій колоді.
[Для початку я виколу твої очі.]
Місця для розмов більше не було, але два істоти, які вийшли за межі фізичного стану могли передати свої наміри прямо в розум протилежної сторони. Отже, демон небес похмуро посміхнувся, а його меч націлився в один з очей Теодора.
Дзин-нь!
Однак на шляху до подорожі він опинився в Калібр Душі, який був зовсім аномальною траєкторією.
[Е-е?!]
- Хмм?
Теодор, який мав намір використати захисне заклинання, був вражений не менше від свого противника.
- Я був корисним тільки в кінці. Що ж, проти віку не підеш.
Ось чому рука Теодора рухалася не з його волі. Фрагмент душі великого героя Рейнольдса Спенсера, весь цей час залишився в Умбре, востаннє показав свою силу.
- Не програй цьому монстру, молодший.
« Так, старший!», — відповів Тео і рушив вперед, відчуваючи, як присутність Рейнольдса поступово зникає з його тіла. Лише один рух Рейнольдса змінив ситуацію. Клинок демона неба був відлучений, змусивши його опинитися абсолютно беззахисним перед Теодором. Це була можливість завдати серйозної поразки або магією, або мечем. Теодор побачив ідеальний момент і поклав руку.
Вжу-ух!
А потім прямо в демон неба полетів стародавній Посох дракона, що біжить.
- Пропоную переміститися в інше місце.
- Що за дурниця?
Але перед тим, як демон неба встиг що-небудь зрозуміти, він застряг у викривленому просторі "Бегуючого Дракона". Застосовуючи його найвищий опір, монстр незабаром повинен був вибратися з пастки, але до цього моменту Теодор міг спокійно діяти. Але замість того, щоб атакувати, чарівник вибрав інший варіант.
твоТелепортація.
Приготування Теодора тривало цілий місяць, і він чекав на нього.
***
Фжух!
Перемістився за кілька секунд, а на самому кінці просторового переміщення у в’язниці дракона, яка захопила демон небес, з'явилася тріщина. Окрім Часу, заморожування простору також практично не працювало.
Отже, Теодор поцокав мовою і приготувався. З бігом часу дія демона небес різко зросла. Існування почало усвідомлювати досвід усіх тих людей, які були принесені в жертву його народження і отримали можливість використовувати їх.
"Мені потрібно знищити його, поки він не стане непереможним".
Теодор хотів упокоїти монстра своїми власними руками, але це виявилося занадто важко.
– ... Наївна людина. Ти привів ці нижчі форми життя, щоб битися зі мною? Це просто образливо, — проричав демон неба і побачив довкола себе групу людей. Теодор і сам чудово розумів, що в порівнянні з трансцендентними істотами інші були просто комахами, а участь у подібній битві принижувала його гідність.
- Ну, ще занадто рано, щоб судити.
- Е-е?
Місце, в якому все це відбувалося, було заздалегідь заплановане, а час - уявним. Отже, Теодор швидко зв'язався з магічним джерелом енергії під його ногами. Якщо йому вдасться подолати таку кількість сил, то цю пастку можна назвати найвродливішою у світі.
Отже, Теодор проговорив голосом, занадто низьким для того, щоб його почув демон небес:
✔ Активна робота дев’ятьох палацових воїнів Дао Юань.
Його дев’ять колег, які були на місці палацових воїнів Дао Юаня, дали йому можливість використати таку винахідливу техніку. Це була концепція гам, гон, жін, сон, шон, ген, дае, ган і кін. Концепція заклинання була схожа на пристрій дев'яти кіл і доповняла силу кожного з присутніх.
Щоб зв'язати ноги демона неба, поблизу нього були Рендольф, Нобуцуна і Сютен-Доджі. Вероніка і Данґу були здатні вчасно реагувати на атаки, а отже розміщувалися на півдорозі, тоді як інші четверо діяли у ролі підтримки, розміщаючись трохи поодаль.
- Я не знаю, що ти задумав, але ці ніщо...
Наступного дня було показано силу Дев’яти палацових воїнів Дао Юаня.
Тьху-ух!
У повітря вилилося безліч енергії, від чого коліна демона небес просто підштовхнулися.
- Кхек, — вирвалося у монстра, який не розуміє, як його почали придушувати.
Земля не витримала такого тиску і почала просідати, через що демон неба увійшов в неї по самий кісточки. Його тіло могло протистояти тиску, але довкілля не було. Таким чином, його відповідь була відкладена на кілька хвилин.
- Гей, маленький монстре.
- Що? - Нахмурившись, перепитав демон неба, після чого повернув голову в бік того, хто наважився так грубо звернутися до нього, і ...
Бу-дух!
І прямо на його голову впав величезний кулак Сютена-додзі.